Записи

ІСУС І ЖІНКА ВЗЯТА В ПЕРЕЛЮБІ

Від Івана 7:53-8:11

Ключові вірші 10,11 : “І підвівся Ісус, і ніко́го, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: Де́ ж ті, жінко, що тебе оскаржа́ли? Чи ніхто тебе не засудив? А вона відказала: Ніхто, Господи. І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!”

Уривок який ми вивчаємо сьогодні дуже відомий. Наприклад, фразу «хто з вас без гріха» відносять до найбільш часто цитованих висловів Нового Заповіту. Її вживають навіть ті, хто ніколи не читав Біблії і не знає, звідки ця фраза взята. Особливо її люблять ті, хто вчинив щось лихе, розкаятися не хоче але хоче, щоб на це не зважали. Тоді він в цій фразі «вас» міняє на «нас».

Відомий цей уривок і тому, що в ньому ми знаходимо Христа, який замість осуду простягає до грішника Свою благодать. Він каже до жінки, схопленої в перелюбі: «Я не засуджую тебе…» Це зворушує наші серця. Ми любимо такі уривки з Писання. Нам хочеться щоб ці слова Христа були звернені до нас. Хочеться почути, що не дивлячись на наші численні гріхи і немічі, Він не засуджує нас, а приймає в Своїй благодаті. Чи не так?

Цей уривок стає ще більш цікавим тому, що, схоже, цю історію написав не Іван. Сучасні переклади Біблії беруть весь цей уривок в дужки, або, взагалі, поміщають його внизу сторінки в примітках, тому що це – більш пізня вставка. Цьому є немало підтверджень. По-перше, мова цього уривку відрізняється від решти Іванового оповідання і більше схожа на мову Євангелії від Луки. Також, опис цих подій відсутній в найбільш давніх копіях Євангелії від Івана, а в більш пізніх сувоях, ця історія розміщена іноді в 7му розділі, іноді в 21му, а іноді, взагалі, в Євангелії від Луки. Далі, цю історію не згадують отці церкви в своїх коментарях на Євангелію від Івана і т.д.

Але, не дивлячись на усі перелічені факти, в колах сучасних біблеїстів практично немає сумнівів, що описані події відбулися насправді. Про це свідчать, як історичні джерела за межами Євангелії від Івана, так і сам стиль оповідання. Взяти хоча б ось цю цікаву деталь: автор оповідає, що Ісус, нахилившись додолу, писав пальцем по землі. Що Він писав? Цього ніхто не знає. Той, хто каже, що знає – каже неправду. Сам по собі цей факт нічого особливого не додає до оповідання. З таким самим ефектом Ісус міг розглядати хмари, або спілкуватися з учнями. Єдина причина, чому про це згадується – та, що все це відбулося насправді. Хтось побачив це своїми очима і розповів. Ось і все.

Та найголовніше те, що сам дух цього оповідання цілком відповідає вченню всієї Біблії про благодать Бога, Який виправдовує грішника через Свого Сина Ісуса Христа. Тож нехай Господь помилує нас зараз і дасть нам в цьому уривку зустрітися з Христом, який простягає до грішника Свою благодать і змінює наші життя.

Звернемося до нашого тексту. Вірші 7:53-8:2 розповідають нам де та за яких обставин відбулися ці події. Ми вже читали, що книжники і фарисеї хотіли заарештувати Ісуса. Втім, вони боялися робити це вдень, коли Ісус був оточений багатьма людьми. Отже вночі Ісус йшов на Оливну гору, за місто, а зранку, повертався до Єрусалиму і в храмі навчав народ.

Так було і цього ранку. Аж раптом мирну бесіду Ісуса брутально перервали. Подивіться вірші 3-5: «І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її, та й говорять Йому: „Оцю жінку, Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу. Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш?“»

Отже, через що здійнявся гармидер? В чому була проблема? Автор оповідає нам про жінку, яку книжники і фарисеї привели до Ісуса і поставили посередині. Ким була ця жінка? Якою була її історія? – ми не знаємо. Єдине, що нам відомо про неї це те, що вона була схоплена на гарячому вчинку перелюбу.

В наш час гріхи сексуального характеру в цілому толеруються суспільством і не вважаються чимось страшним. Але в юдейському суспільстві часів Ісуса все було значно складніше. Відповідно до Мойсеєвого закону, перелюб, або подружня зрада, був одним з найтяжчих гріхів. Він стояв в одному ряду з вбивством чи богозневагою і карався смертю. Без варіантів. Смертю мали бути покарані обидвоє: і чоловік, і жінка.

Звичайно, такі серйозні звинувачення потребували серйозної доказової бази. Для того, щоб провина цієї жінки була доведена, Закон вимагав наявності як мінімум двох свідків. При чому ці свідки мали дійсно заскочити перелюбників на гарячому. Свідчень типу: «ми бачили, як вони заходили до кімнати разом» або «ми підозрюємо» було б не достатньо. Звинувачення б одразу зняли. Свідків докладно допитували, щоб виявити розбіжності в їхніх словах. Якщо їхні свідчення не збігалися, звинувачення також знімалося. Крім того Закон передбачав покарання і для фальшивих свідків. ТОму, хто зумисно брехав в суді, щоб нашкодити якійсь людині, потрібно було зробити так, як він замишляв був зробити своєму братові (Повт.19:16-19). І, насправді, юдеї дуже серйозно ставилися до цих питань. Згадайте, наприклад, скільки клопоту мали священики, коли хотіли засудити Ісуса. Проти Нього багато хто свідчив, але їхні свідчення протирічили одне одному і справа розвалювалася на очах (Мар.14:56).

Цю жінку схопили на гарячому. Питання «чи винувата вона?» не стояло, взагалі. Питання з яким книжники і фарисеї прийшли до Ісуса було про міру покарання: «Ось, вона винувата, Закон велить побити її камінням. Ти, Ісус, що скажеш?»

Тут автор одразу зазначає, що цих книжників і фарисеїв, насправді, цікавила не справедливість, не прагнення виконати Закона чи щось подібне. Усе це дійство переслідувало одну мету: «це ж казали вони, Його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження» (6).

І це була дійсно дуже добре розставлена пастка. Ісус був відомий, як друг митарів і грішників. В Своїх проповідях Він неодноразово казав фарисеям, що митарі і блудниці вперед них йдуть до Царства Небесного. Він навчав, що любов і милосердя є сутністю всього Закону. Якби Він сказав: «провина цієї жінки доведена, потрібно забити її на смерть», Він по-перше, втратив би Свою славу Того, до кого будь хто може прийти і буде прийнятий. По-друге, в фарисеїв зʼявився би формальний привід для обвинувачення перед римською владу. Адже право виконувати смертний вирок належало виключно римлянам.

Якби Ісус сказав: «просто відпустіть її», Він би прямо виступив проти Мойсеєвого закону. Який же Він тоді Месія від Бога?

Як відповів Ісус? Подивіться вірші 6б-8: «А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем. А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: „Хто з вас без гріха́, — нехай перший на неї той каменем кине!“ І Він знов нахилився додолу, і писав по землі».

Ми бачимо, що спершу, Ісус взагалі нічого їм не відповів. Він, нахилившись додолу, писав пальцем по землі. Автор не повідомляє, що саме писав Ісус. Вочевидь тому що це, насправді, не важливо. Однак це мало певний наслідок, а саме: уповільнення подій. Тут книжники і фарисеї вдалися до тактики, до якої часто вдаються різні шахраї. Якщо змусити людину приймати надто швидкі рішення під дією сильних емоцій, то як правило, це будуть погані рішення. Тому Ісус дав можливість усім трохи заспокоїтися, набрати повітря і діяти раціонально.

А далі Він робить щось дивовижне: Він каже: «Хто з вас без гріха́, — каже Він, — нехай перший на неї той каменем кине!», а потім знову нахиляється і пише пальцем по землі (7). Слова Ісуса містять пряме посилання на Повт.13:9. Фарисеї та книжники вимагали дотримання Закону, тому Ісус перемагає їх на їхній же території. Відповідно до Закону при здійсненні вироку свідки обвинувачення мали першими кинути камені і самі ці свідки не повинні бути співучасниками злочину. Насправді, ми бачимо тут ще один запобіжник від неправдивого звинувачення: тому що одна справа – сказати щось про людину, і зовсім інша – взяти камінь і кинути, щоб вбити. Слова можуть завдати шкоди більше за кинутий камінь, але все ж словами ми кидаємося значно легше, ніж каменями. Знову і знову Писання нагадує нам, що життя і смерть у владі язика і ми маємо бути дуже обережні в тому, що говоримо.

Тут також потрібно розуміти чого Ісус не говорить. Ісус не говорить, що для того, щоб винести справедливий вирок, судді чи свідки мають бути безгрішними. Це безглуздя. Якби це було так, в нас зламалася б уся система правосуддя, чи не так? Де би ми взяли безгрішних суддів? Але, говорячи «хто з вас без гріха, – нехай перший на неї той каменем кине!», Ісус повертає Закон проти самих цих суддів.

Для того, щоб висунути звинувачення проти жінки, свідки повинні були бачити перелюб. Перелюб це не такий гріх, який можна чинити наодинці. Вони мали бачити жінку і чоловіка разом. І вимога Закону абсолютна: обидва мають бути забиті і чоловік і жінка. Питання: «де чоловік?» Писання Нового і Старого Заповітів не залишають місця подвійним стандартам і упередженості. Але той факт, що чоловіка не привели свідчить про упередженість суддів, а можливо і про змову. Більше того, Закон вимагав від них справедливого суду. Що ми бачимо натомість? – вони приводять жінку у двір храму і ставлять посередині двору піддаючи публічному приниженню. А як щодо перелюбу? Адже відповідно до Закону судді і свідки не повинні бути замішані в тому самому гріху, який судять. Ісус каже цим людям: «Я знаю вас. Ви прийшли до Мене з Законом Мойсея. Цей Закон справедливий. Але ви – ні. Тим самим Законом і ви засуджені».

Який ефект спричинили Ісусові слова? Подивіться вірш 9: «А вони, це почувши й сумлінням доко́рені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині».

Як ми бачимо, ніхто не захотів брати на себе відповідальність. Ніхто не захотів взяти камінь і кинути в цю жінку. Ті, хто хотів зловити Ісуса самі виявилися вловлені і посоромлені своєю власною хитрістю. Один за одним, починаючи від старших і аж до останніх вони розійшлися. Так що залишився один лиш Ісус і ця жінка.

Чому жінка не пішла? Одним реченням Ісус розвалив усю справу проти неї. Нема обвинувачів, нема свідків, питання зняте. Можна йти додому, ніхто нічого вже їй не зробить. Тільки що її життя висіло на волосині. Вона осоромлена стоїть посеред храму, хто зна чи й одягнена. Чому вона не йде? Чому не тікає швидше додому?

Я не знаю, чи знала ця жінка, ким був Ісус. Але я впевнений, що тут, стоячи перед Ним на дворі храму вона, можливо вперше в житті, зустрілася з Самим Богом. По-справжньому. Можливо вперше в житті усвідомила свої гріхи і тепер сама, відчайдушно потребувала того, щоб почути з уст Христа свій присуд, Божий присуд.

Як це може бути? Хіба вона не знала коли чинила перелюб, що переступала Божий Закон? Звичайно знала. Так само, як ми завжди знаємо, коли чинимо погано.

Ми нічого не знаємо про цю жінку. З нею явно вчинили несправедливо, використали, як наживку для Ісуса, осоромили. Вона викликає в нас співчуття? І Писання не говорить про неї, як про якусь особливу грішницю, яку земля не може носити. Ні. Можливо, це була молода дівчина, для якої батьки знайшли гарного жениха, відбулися заручини, а вона взяла і закохалася в іншого. А може це була чиясь дружина, але чоловік збайдужів до неї і раптом вона зустріла кохання. Коли ми чуємо такі історії, то також можемо легко виправдати її, правда? «Хіба вона зробила щось страшне? – думаємо ми, — вона ж нікого не вбила, кожен має право на щастя».

Насправді, цими словами «я маю право на щастя», чи «право на особисте життя», чи ще якесь право, ми легко виправдовуємо будь які свої вчинки: обман чи зраду чи будь що інше. Але гріх залишається гріхом. І коли залишаюся тільки я і Бог усі ці фальшиві виправдання відпадають. Ми постаємо перед Ним в усьому своєму убозтві і ницості, як ця жінка перед Христом.

Який же присуд вона чує? Подивіться вірші 10-11: «І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: „Де́ ж ті, жінко, що тебе оскаржа́ли? Чи ніхто тебе не засудив?“ А вона відказала: „Ніхто, Господи“. І сказав їй Ісус: „Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!“».

Ісус говорить до неї слова життя, слова спасіння. Він звертає її увагу на те, що усі, хто її засуджував пішли. Не залишилося нікого: «Де́ ж ті, жінко, що тебе оскаржа́ли? Чи ніхто тебе не засудив?“ А вона відказала: „Ніхто, Господи“». Ніхто не засудив, бо усі інші виявилися ще більшими грішниками. Але все ще є Ісус і ця грішниця. Все ще є Бог і наші гріхи. Хоча в людей не залишилося питань до неї, вона сама знає, що зробила і Бог знає. Ми самі знаємо свої вчинки, свої нечисті думки і бажання і Бог знає їх. Тому залишається ще Божий присуд.

Але далі Ісус каже: «і Я не засуджую тебе, іди але більш не гріши», «ти винна, але Я не засуджую тебе». Власне, лише тут Ісус відповідає на питання, яке поставили Йому книжники і фарисеї. Якими б не були вимоги Закону стосовно цієї жінки, Ісус виправдовує її, пробачає її гріхи, являє їй благодать. Це не означає, що Ісус ставить до гріха поблажливо. Ні! Він може сказати так, тому що за її гріхи Він Сам піде на хрест і зповна заплатить ціну її перелюбу, ціну наших гріхів. Каміння полетить і хтось помре. Але не вона і не ми, але дорогоцінний Син Божий, Ісус. «Тож немає тепер жодного о́суду тим, хто ходить у Христі, – каже Павло у Рим.8:1-5, – бо зако́н Духа життя в Христі Ісусі визволив мене від зако́ну гріха й смерти… Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі, щоб ви́коналось ви́правдання Закону на нас». Амінь.

Якщо ви чули колись про пʼять пунктів кальвінізму, то чули і про останній з них: «стійкість святих». Іноді його ще виражають словами: «спасенний одного разу – спасенний назавжди». Проти цього пункту часом закидають, що він відкриває двері для беззаконня. В тому смислі, що якщо я вже не відпаду від Божої благодаті, то можна грішити і нічого не боятися. Але це марні закиди. Той, хто каже так, ніколи не знав Божої благодаті прощення. Боже прощення – це єдине, що дійсно звільняє нас, змінює нас і дає силу долати гріх.

Здавалося б Закон, покарання, строгість має міняти. Але ні, не міняє. Допомагає усвідомити, окреслити проблему, але не змінити серця і бажань. Але Божа благодать, Божа любов ось, що змінює нас. Якщо хочете яскравих прикладів, то передивіться вечором кіно «Бен-Гур» або «Знедолені».

Ці слова Христа: «Я не засуджую тебе, іди, але більш не гріши» – не для тих, хто любить свій гріх і хоче залишатися в ньому. Вони звучать для нас, для тих, хто зламаний серцем, для тих, хто знає своє страшне становище перед Богом і свою зіпсованість і прагне свободи. Прийди до Христа, в Нім твоє життя, в Нім твоє виправдання і свобода від гріха. Амінь! І ці слова нагадують нам, як ми маємо ставитися до свого ближнього. Ми не можемо виправдовувати гріх, але нам потрібно вчитися ставитися до брата чи сестри, що кається з благодаттю Бога, який простив нас.

(п. Йонатан)

ІСУС І ЖІНКА ВЗЯТА В ПЕРЕЛЮБІ
Від Івана 7:53-8:11
Ключовий вірш 11
1. Вірші 7:53-8:4. Де і коли відбулися події цього уривку (Лук.21:38)? Чому, на вашу думку, укладач розмістив цю історію в цьому місці? Чим був зайнятий Ісус? Хто прийшов до Нього і кого вони привели?

2. Вірші 4-6. Що фарисеї запитали в Ісуса? З якою метою (6)? В чому була складність їхнього питання (Повт.22:22-24; Лев.20:10)?

3. Вірші 6-8. Якою була реакція Ісуса (Єр.17:13)? Чому Він не відповідав їм спочатку? Що Він сказав, коли в Нього вимагали відповіді (Повт.17:6-7)?

4. Вірш 9. Який ефект мали Ісусові слова та дії? Куди поділися усі обвинувачі? Що це говорить про них? Чому жінка залишилася?

5. Вірші 10-11. Що Ісус запитав в неї? Чому Ісус не засудив її (3:17)? Яке веління Він їй дав? Що цей уривок говорить нам про Ісуса?

Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п’є!

Від Івана 7:25-52

Ключовий вірш 7:37 : “А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п’є!”

Погляньмо на вірш 25: “Дехто ж з єрусалимлян казали: Хіба це не Той, що Його шукають убити?”

Згадуючи проповідь на минулому тижні, нам відомо, що було свято Кучок, одне з трьох головних храмових свят. На це свято з усього Ізраїля приходили чоловіки до Храму, щоб справити службу Богові згідно юдейських канонів. Пам’ятаємо також і діалог братів Ісуса з Ним. Вони радили йому скористатися цим Святом, піти на нього до Єрусалиму і явити себе всьому люду, щоб набути ще більшої слави і впізнаваності. Чи то брати хотіли з цього мати якусь особисту вигоду чи для сім’ї, але, як нам відомо Ісус відмовив їм. Апостол Іван додає до цього і свій висновок: ”Бо не вірували в Нього навіть брати Його!” (Івана 7:5) Його брати не вірували в Нього, як в Месію. Проте в 14 вірші стає відомо, що Ісус все ж таки прийшов в храм – на цей момент, вже пройшло половина свята і почав навчати. Слова Ісуса дуже дивували присутніх. “Як Він знає Писання, не вчившись?” (Івана 7:15б) – говорили вони. 16 Відповів їм Ісус і сказав: Наука Моя не Моя, а Того, Хто послав Мене. 17 Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я. 18 Хто говорить від себе самого, той власної слави шукає, а Хто слави шукає Того, Хто послав Його, Той правдивий, і в Ньому неправди нема. 19 Чи ж Закона вам дав не Мойсей? Та ніхто з вас Закона того не виконує. Нащо хочете вбити Мене? (Івана 7:16-19) (історія про зцілення в день суботній слабого)

Отже знову повертаємося до вірша 25-27: “Дехто ж з єрусалимлян казали: Хіба це не Той, що Його шукають убити? Бо говорить відкрито ось Він, і нічого не кажуть Йому. Чи то справді дізналися старші, що Він дійсно Христос? Та ми знаєм Цього, звідки Він. Про Христа ж, коли прийде, ніхто знати не буде, звідки Він.” Тут нам зустрічаються певна група людей, Іван називає їх єрусалимлянами. Варто зазначити, що це було всенародне свято і в Єрусалим прийшли люди з всієї Юдеї. Мабуть вони групувалися за ознакою тої частини Юдеї звідки вони прийшли. Тому не дивно, що декого Іван називає єрусалимлянами, тобто тих, хто скоріше всього проживали в столиці ну і поводилися на правах господарів. За їхньою риторикою ми бачимо, що вони ставляться до Ісуса ніби зверхньо – “Та ми знаємо Цього, звідки Він”. Така собі – столична гордість по відношенню до провінції. Вони проживали в Єрусалимі, очевидно мали зв’язки з релігійною верхівкою – первосвященниками, членами Синедріону, тому володіли інформацією в тому числі, що Ісуса шукають вбити старші. І це підкреслює те, що Ісус був правий, коли говорив, що вони бажають Його вбити. Ну і їхнє ставлення до людини, що за походженням з Галілеї поганської відповідно було негативним, тому вони різкі у своїх висловлюваннях, і тому легко дають свій вирок стосовно Ісуса: “Та ми знаєм Цього, звідки Він. Про Христа ж, коли прийде, ніхто знати не буде, звідки Він.” Насправді ж походження Месії було відомо. Про це говорили пророки. Книжники і фарисеї це досліджували і тому не могли цього не знати і не вчити цього народ. І тому формулювання єрусалимлян дуже дивне, а як на мене просто упереджене стосовно саме Ісуса. І тому для наочності я приведу 2а приклада, де в Старому Заповіті чітко говориться звідки має прийти Месія, але зупинятися на цьому не будемо бо це окрема тема для дослідження. Отже 1. Міхей 5:1: “А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних.” 2. Ісая 8:23 – 9:1: “Бо не буде темноти для того, хто утискуваний. Перша пора злегковажила була край Завулонів та край Нефталимів, а остання прославить дорогу приморську, другий бік Йордану, округу поганів. Народ, який в темряві ходить, Світло велике побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерти, Світло засяє над ними!”

Вірші 28-29: “І скликнув у храмі Ісус, навчаючи й кажучи: І Мене знаєте ви, і знаєте, звідки Я. А Я не прийшов Сам від Себе; правдивий же Той, Хто послав Мене, що Його ви не знаєте. Я знаю Його, Я бо від Нього, і послав Мене Він!”

Бачимо, що Ісус продовжує говорити про Себе, як Того, Хто був посланий Небесним Батьком. Цікаво, як Він реагує на слова опонентів: Він говорить “І Мене знаєте ви, і знаєте, звідки Я”. Але далі Його Слова показуютю, що їхнє розуміння: “Ким Він є – хибне”. Він називає Батька “Правдий” і ми читаємо поміж строчок, що: “а ви ні, ви брешете”. Чому? Бо вони не знають Небесного Батька. Ба більше вони шукають свого, а служінням Богу прикриваються. Ісус не так. Ісус – це відкритий лист від Бога до людей. Блага звістка це не суперечка, чи правильно чи неправильно – це те, що потрібно прийняти, щоб спастися. Ісус абсолютно підкоряється Волі Батька. Він являє світові справи Батька. Він у всьому прославляє Батька. І на Хрест Він іде по Волі Батька. Наш Ісус є наш Спаситель. Він наш Месія! Амінь!

Вірші 30-32: “Тож шукали вони, щоб схопити Його, та ніхто не наклав рук на Нього, бо то ще не настала година Його. А багато з народу в Нього ввірували та казали: Коли прийде Христос, чи ж Він чуда чинитиме більші, як чинить Оцей? Фарисеї прочули такі поголоски про Нього в народі. Тоді первосвященики та фарисеї послали свою службу, щоб схопити Його”

В цих віршах ми бачимо, що слова Ісуса не сподобалися його опонентам. Їм було не приємно чути правду, що саме вони не знали Бога. Та й той факт, що Ісус говорить, що Він прийшов не від Себе, а послав Його Батько в очах юдеїв – це смертельний гріх, це Богохульство. Він опонує прямо системі. Він зцілює людину в суботу і приводить аргументи, що в цьому справджується заповідь Божа з Закону Мойсея. Він говорить авторитетно і з глибокими знаннями Писання і при цьому вказує що Його Вчитель Сам Бог. Це протирічило принципам викладання Закону в ті часи. Це могли робити лише учні, що належали до певних равиністичних шкіл. В кінці кінців Він вказує на те, що вони не вірили Мойсеєві, бо той писав про Нього. Тому зрозуміло, чому вони намагалися Його схопити. Проте їм цього так і не вдалося. Говориться, що не прийшов час для того. В цьому ми бачимо, що все залежить від волі Бога. Саме Батько визначив час коли Ісус мав понести всі страждання в тому числі і осуд на хресті. Саме Батько є архітектором нашого спасіння, а виконавцем цього став Його улюблений Син Ісус Христос. І тому жодні людські/плотські бажання не могли заперечити цьому.

Також ми бачимо, що інші учасники свята, скоріше всього це паломники з інших місць юдейської країни навпаки ставилися до Ісуса з прихильністю. “Коли прийде Христос, чи ж Він чуда чинитиме більші, як чинить Оцей?” Бачимо, що Ісус являв багато чудес серед народу і народ вбачав в цьому, що Його служіння – це служіння Месії. Вони дивувалися тим Божим справам, що чинив Він і багато з них увірували в Нього. (Ісус приводить саме цей аргумент для учнів Івана Хрестителя, коли ті спитали чи Він Месія. Матвія 11:2-5).

Такий розвиток подій звичайно не сподобався первосвященникам і фарисеям, які до речі зазвичай ворогували між собою, бо мали багато розбіжностей, але коли мова зайшла за Ісуса, то тут вони об’єднали свої зусилля і послали своїх вартових щоб вони схопили Ісуса і привели Його до них.

Вірші 33-36: “ Ісус же сказав: Ще недовго побуду Я з вами, та й до Того піду, Хто послав Мене. Ви будете шукати Мене, і не знайдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете… Тоді говорили юдеї між собою: Куди це Він хоче йти, що не знайдемо Його? Чи не хоче йти до виселенців між греки, та й греків навчати? Що за слово, яке Він сказав: Ви будете шукати Мене, і не знайдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете?”

Отже сам факт того, що дехто з народу увірували в Ісуса як Месію, спонукав юдейську владу діяти і вони послали до Нього храмову сторожу, щоб Його арештувати. Але слова, які вони почують від Ісуса приведуть їх в стан невизначеності та сум’яття. Ісус говорить, що, насправді, Він вже скоро піде до Того Хто Його послав. Він говорить, що навіть якщо вони забажають Його шукати – вже не знайдуть, бо місце куди Він йде не буде для них доступним. Тоді юдеї почалу думати, що Ісус йде до юдейської діаспори поміж греків. Цю ж думку Ісус повторює в 8 главі від Івана в 21 вірші, там Він говорить: “І сказав Він їм знову: Я відходжу, ви ж шукати Мене будете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете… ” Тоді юдеї почали думати, про те, що Ісус хоче себе вбити і покинути цей світ.

Ісая 55:6: “Шукайте Господа, доки можна знайти Його, кличте Його, як Він близько!”

Ісус був поруч з юдеями. Син Божий вчив посеред народу. Сам Бог через Сина являв Себе людям. Ось шанс прийти до Бога і бути з Ним. Яка ж епічна втрата не скористатися цим! В 8 главі в 24 вірші Ісус наголошує саме на цьому: “Тому Я сказав вам, що помрете в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помрете в своїх гріхах.” Брати і сестри це важливо пам’ятати. Господь Ісус є Той Хто віддав своє життя, щоб ми не померли в своїх гріхах.

Тож, що має Ісус на увазі, коли говорить що йде до Того, Хто послав Його і буде в тому місці, куди не може прийти будь-хто?

Відповідь на це питання ми знаходимо в спілкуванні між Ісусом і Його учнями.

Івана 13:36-37: “ А Симон Петро Йому каже: Куди, Господи, ідеш Ти? Ісус відповів: Куди Я йду, туди ти тепер іти за Мною не можеш, але потім ти підеш за Мною. Говорить до Нього Петро: Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не можу? За Тебе я душу свою покладу!”

Івана 14:1-6: “Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте! Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви. А куди Я йду дорогу ви знаєте. Говорить до Нього Хома: Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу? Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.”

Слова які говорить Ісус настільки красномовні, що навіть не потребують якогось додаткового коментаря. Ісус іде в оселю до Батька і готує шлях для кожного хто прийме Його своїм Спасителем. Ісус це дорога якою ми можемо прийти до осель Небесного Отця! Амінь?!

Івана 7:37-39: “А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п’є! Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його. Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було бо ще Духа на них, не був бо Ісус ще прославлений.”

У вірші 37 ми знаходимо, що Ісус кличе до всіх присутніх: ”Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п’є!” Тут говориться, що Він почав кликати людей в останній великий день свята. Як ми вже говорили раніше, свято на яке прийшов Ісус називалося святом Кучок або Суккот, ще його називають «Час нашої радості». Під час цього свята народ живе в кущах (суккот) протягом семи днів, згадуючи Боже заступництво і захист під час тих 40 років, які Ізраїль провів у пустелі, і таким чином прославляли Його доброту.

Левіт 23:40 сказано: “ І візьмете собі першого дня плоду гарного дерева (вид цитрусових), пальмові віття, і галузку многолистого дерева та припоточних тополь, і будете веселитися перед лицем Господа, Бога вашого, сім день.”

Ми пам’ятаємо про те як Він звільнив їх з єгипетського рабства. Про те як Він годував їх з своєї руки Манною з Неба. Як Він вгамовував їхню жагу зі Скелі. Як боронив їх від амаликитян. Дав свій Закон через Мойсея. Вступив з Ними в заповітні стосунки. Одним словом дарував їм свою милість і спасіння. Тому вони мали пам’ятати це і веселитися, радіти, що Бог завжди з ними.

Ще Суккот називається святом останнього збору врожаю («свято збирання плодів наприкінці року”). І під час цього свята євреї дякують Богові за те, що Він дарував їм врожай, а також моляться за наступний. І ось ця молитва, а більше це церомонія, вона як кульмінація, відбувається останнього сьомого дня. Цей день називається “Ошана Раба” або “Великий день”. Цього дня ізраїльськи священики черпали воду з джерела Сілоам. Потім вони акуратно проливали її, молячись про дощ для врожаю наступного року.

Цікаві деталі: під час походу священика до джерела Сілоам, Бога прославляли левити словами з Псалма 117: 19-21. Але іронія в тому, що в цьому ж Псалмі в 22 вірші говориться про наріжний камінь, якого відкинули будівничі. Як ми знаємо – наріжний камінь це Ісус Христос. Також у священника було дві чаши під час церемонії. Одну з них як ми говорили, він наповнював водою, а іншу наповнював вином. Він проливав їх в храмі в 2а золоті резервуари. І є думка, що коли ці дві чаши проливаються, то вказують на смерть Ісуса. Ми знаходимо це Івана 19:34 : “та один з вояків списом бока Йому проколов, і зараз витекла звідти кров та вода.” Також ці дві чаши, як толкують равини символізують гнів Божий і Його милість. Ісус прийняв на себе гнів Божий і явив через свою добровільну жертву милість Божу. Ну і ще один цікавий факт: коли євреї молилися за врожай в цей Великий день/останній день свята то читали пророка Ісаю 12:3-4 “І ви в радості будете черпати воду з спасенних джерел! І скажете ви того дня: Дякуйте Господу, кличте Імення Його, сповістіть між народів про вчинки Його, пригадайте, що Ймення Його превеличне!” Ці вірші вказують на духовні плоди, на те, що Слава Божа буде ширитися далеко за межі Ізраїлю і багато народів дізнаються про Бога Творця.

Тому трішки розуміємо, чому під кінець церемонії Ісус вийшов і почав кликати, говорячи: “Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п’є! Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його.” Ісус, як говорить Ісая, це черпати воду з спасених джерел, це Той від Кого джерело спасіння. Ісус це той хто дає джерело живої води для спраглого грішника. Люди сиділи в куренях, бо справляли старозаповітний Суккот. Ісус же говорить, прийшла пора вийти з куренів і прийти безпосередньо до Бога. Ось Він тут. Ісус це Месія!

Погляньмо ще раз на вірш 38: “ Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його.” В 4 главі в 14 вірші в розмові Ісуса з самарянкою, ми знаходимо точно те саме, але додатково ще, дещо важливе. Я нагадаю це слово: “А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.” Тут говориться про те, що хто прийде до Нього і буде пити воду, яку дає Він, той матиме вічне життя.

Що ж це за джерело живої води? Відповідь на це питання ми знаходимо в 39 вірші: “Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було бо ще Духа на них, не був бо Ісус ще прославлений.” Отже це Дух Святий, якого обіцяє Ісус кожному хто увірує в Нього.

Iван.16:7: “Та Я правду кажу вам: Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його.” Ісус говорить, що прихід Духа Святого напряму залежить від Його відходу до Небесного Батька. Не було бо ще Духа на них, не був бо Ісус ще прославлений. Смерть на хресті і Воскресіння Ісуса це те, що було ключем до приходу Духа Святого на землю. Ріки Живої Води пролилися з Небес на цей світ, бо Ісус виконав Волю Бога і віддав своє життя.

І дійсно, в день П’ятидесятниці, на п’ятдесятий день після Його Воскресіння, як і обіцяв Ісус, Бог проливає на своїх апостолів Святого Духа. Ці перші, сповнені Духа Божого віруючі, були першими плодами Божої жатви, що розпочалася в Новій Божій Історії. За ними, як сніжний ком, число тих хто прийняв Духа Святого почало зростати не тільки серед юдеїв, а й далеко за межами Ізраїлю серед всіх народів та в усі часи і аж до сьогодні. Ріка Води Живої, що тече від Божого престолу в Світ несе в собі зцілення, спасіння і вічне життя кожному, хто прийняв Ісуса Спасителем.

Свято кучок – свято врожаю! Але Ісус говорив про врожай Божий. Ісус пророкував про жнива душ людських. Його смерть і воскресіння, а також прихід і дія Духа Святого забезпечили це. Брати і сестри, кожен хто тут – це праця Божа. Це робота Духа Святого. То ж Славимо нашого Господа Ісуса Христа, хто звершив і відкрив шлях до спасіння кожного з нас! Амінь?!

Івана 7:40-41: “А багато з народу, почувши слова ті, казали: Він справді пророк! Інші казали: Він Христос. А ще інші казали: Хіба прийде Христос із Галілеї?”

Слова Ісуса вражали. Одні з народу вважали Його пророком, інші Христом, а ще інші навпаки не приймали Його вчення. Але точно було відоме одне – люди, що чули Ісуса не залишалися байдужими до Нього. Фарисеї метушились і панікували, дехто, як Никодим намагалися захистити Ісуса, а дехто сміло вірував в Нього і слідував за Ним, як Його учень. Брати і сестри сьогодні ми тут, бо ми вибрали бути учнями Ісуса, щоб слідувати за Ним і проповідувати Слово Боже. Наша країну захлестнула біль і горіч від страшною війни, яку розв’язали росіяни. Молимося щоб Господь дав нам перемогу і мир. Молимося, щоб українці повернулися лицем до Бога Творця. Молимося, щоб українці прийняли Ісуса Христа глибоко, як свого Спасителя. І Жива Вода, що тече від престолу благодаті Божої оживила, зцілила і врачувала наш народ.

Івана 7:37: “А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п’є!”

(п. Джентельмен)

Від Івана 7:25-52

Ключовий вірш 7:37

1. Прочитайте вірші 25-31. Як люди почали реагувати на публічне вчення Ісуса в храмових дворах? (14) Чому одні говорили, що Він – Христос, а інші – що ні? Що Він говорив про Себе? Чому Його намагалися схопити, проте не змогли?
2. Прочитайте вірші 32-36. Хто і чому послав храмову варту заарештувати Ісуса? Що сказав Ісус? Що Він мав на увазі? Що думали про це юдеї?
3. Прочитайте вірші 37-38. Яке запрошення зробив Ісус в останній день свята? Хто Він такий, щоб робити таке запрошення? Кому воно було адресоване? Що означає бути спраглим (порівняйте з Ісаї 55:1-3)?
4. Що Ісус обіцяє тим, хто прийде до Нього пити? На чому Він засновує Свою обіцянку? Що Ісус мав на увазі під цією обітницею? Як Ісус задовольняє духовну спрагу тих, хто приходить до Нього?
5. Прочитайте 39-й вірш. Чому Дух ще не був даний? Коли і як ця обітниця буде виконана? Кому дається Дух?
6. Прочитайте вірші 40-52. Як розділилися думки про Ісуса? Чому одні повірили, а інші відкинули Його? Чому охоронці не заарештували Ісуса? Як і чому фарисеї докоряли їм? Що запропонував Никодим? Як він змінився після 3-го розділу? Якою була відповідь на цю пропозицію? Чого ми можемо тут навчитися?

КОЛИ ХОЧЕ ХТО ВОЛЮ ЧИНИТИ ЙОГО!

Від Івана 7:1-24

Ключовий вірш 7:17 : “Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу́ Я”

В сьогоднішньому слові Господь протиставляє тих, хто хоче чинити волю Бога і тих, хто чинить волю цього грішного світу. Діяти згідно схем цього світу в нас виходить автоматично. А щоб чинити волю Бога, потрібно прикладати зусилля.

В цьому слові Господь кидає нам виклик: чи ми бажаємо чинити Волю Бога. Також Він дає обітницю – що тому, хто цього дійсно бажає, вона буде відкрита. В цьому слові так яскраво видно контраст як діють ті, хто шукає своєї волі і намагається її насадити іншим і хто шукає волі Божої. Брати Ісуса, які ще не вірували в Нього, юдеї – ці люди шукали свого і хотіли спровокувати Ісуса діяти по їх волі. Вони шукали не того що хоче Бог, а що вони самі хочуть і тому їх вчинки відкривають їх бажання.

Ці люди не могли зрозуміти Ісуса, який шукав Волі Отця, бо любив Отця і був покірний Йому, замість того щоб шукати Свого. А чого я шукаю? Чия воля для мене головна? Чи люблю я Бога так, що ставлю Його волю вище своєї? Одне діло те, що ми заявляємо, але зовсім інше – це наші вчинки. Вони являють чого ми насправді шукаємо. Господи, навчи нас бажати чинити Твою волю, і пізнавши її, виконувати її. Амінь.

Цей уривок складається з двох частин, два діалога Ісуса: у Галілеї з Його молодшими братами і в Єрусалимі з юдеями. Ці діалоги як би продовжують один одного. В першому діалозі, брати закликають Ісуса: Піди звідси, і йди до Юдеї, щоб і учні Твої побачили вчинки Твої, що Ти робиш. 4 Тайкома́ бо не робить нічо́го ніхто, але сам прагне бути відо́мий. Коли Ти таке чиниш, то з’яви́ Себе світові. А в другому діалозі Ісус відповідає, але вже юдеям: Хто говорить від себе самого, той власної слави шукає, а Хто слави шукає Того, Хто послав Його, Той правдивий, — і в Ньому неправедности нема.

Давайте подивимось на вірші з 1,2: 1 Після цього Ісус ходив по Галілеї, не хотів бо ходи́ти по Юдеї, бо юдеї шукали наго́ди, щоб убити Його. 2 А надхо́дило свято юдейське — Ку́чки. Ми бачимо, що це був за час в служінні Ісуса. Після того, як Він в суботу зцілив чоловіка з Вифезди, який слабував 38 років, юдеї хотіли вбити Ісуса. Ми пам’ятаємо, чому вони хотіли вбити Христа. Бо називаючи Бога Своїм Отцем, Він тим самим говорив про Свою Божественність. Вони не вірили і такого не могли винести, тому шукали нагоди вбити Його. Ісус не бажав давати їм таку нагоду, тому ходив по Галілеї. Але, наближалось юдейськие свято Кучок – тобто свято врожаю. Це було одне з найбільших свят для євреїв, коли все чоловіче населення мало з’явитися до святилища, тобто до Храму в Єрусалимі. В цей час Єрусалим наповнювався великою кількістю людей. Вони розкладали намети навколо Храму і жили в них цілий тиждень, щоб згадати як Господь 40 років їх вів в Обіцяну Землю, а також дякувати за врожай, який дав їм Господь.

Давайте прочитаємо вірші 3-5: 3 І сказали до Нього брати Його: „Піди звідси, і йди до Юдеї, щоб і учні Твої побачили вчинки Твої, що Ти робиш. 4 Тайкома́ бо не робить нічо́го ніхто, але сам прагне бути відо́мий. Коли Ти таке чиниш, то з’яви́ Себе світові“. 5 Бо не вірували в Нього навіть брати Його! До чого закликали брати Ісуса? Вони говорять Ісусу про очевидні для цього світу речі. Є така парадигма, така схема в цьому світі і очевидно, що Ти маєш чинити саме так. Вони закликали використати нагоду, коли в Єрусалимі буде багато людей – щоб явити Себе світові, щоб і учні побачили вчиники Твої. Брати пропонують Ісусу примножити Свою відомість. З’яви Себе світові! Йди в Єрусалим і покажи Себе. В їх словах явно чути, що вони б на місці Ісуса саме так і вчинили.

Чому вони так говорили? Здається в їх словах є смисл. Вони хочуть щоб побільше людей дізнались про Ісуса і послідували за Ним. Тут Галілея – це провінція. Якщо хочеш робити щось велике треба використати можливість коли в Єрусалимі зберуться великі натовпи людей на свято. І вони побачать Твої чудеса і послідують за Тобою. Ісус, це шанс, скористайся цією можливістю, можливо іншої такої не буде.

Та Іван відповідає, чому насправді вони так говорили: Бо не вірували в Нього. Вони не вірувавали в те Ким є Ісус і для чого Він прийшов в цей світ. Хоча для них це було незвично, та вони визнавали Його за посланого від Бога харизматичного лідера, Який робить чудеса. Але не вірили, що Він і є Бог, в Якого треба вірувати. Вірувати і слухатись. І не вірячи в Ісуса, брати не розуміли яка ж Його місія і як ця місія здійснюється.

6 А Ісус промовляє до них: „Не настав ще Мій час, але за́вжди готовий час ваш. 7 Вас нена́видіти світ не може, а Мене він нена́видить, бо Я сві́дчу про нього, що діла́ його злі. 8 Ідіть на це свято, Я ж іще не піду́ на це свято, бо не ви́повнився ще Мій час“.

Що відповідає братам Ісус? Не настав ще Мій час. Що це значить? Не настав ще час прославитись Ісусу. Його рішення і дії підкорялись не тілесним забаганкам, не уявленням цього світу, а волі Бога, часу Бога. Божа робота здійснюється не так як цьогосвітні проекти. Вона часто здійснюється непомітно, як подув тихого вітру. Зараз був накал і брати висловлювали ті бажання які були в народі. Вони хотіли зробити Ісуса царем на тому святі. Але це не була воля Бога, а людські амбіції. Через пів року на Пасху Ісус в’їхав на молодому віслюкові в Єрусалим як це робили в давнину царі. Люди стелили перед Ним пальмове віття і одяг. І тоді Він сказав наблизилась година прославитись Сину Людському. А потім за кілька днів Він сказав: настав час. І це Він сказав перед тим як Його схоплять і розіпнуть. Ось як Він був прославлений – на хресті. Його руки і ноги прибили до хреста, а замість корони одягнули терновий вінець, але в очах Бога це і було справжня слава. Так Бог діє.

Також зі слів Ісуса ми бачимо, що світ – тобто грішний світ, який противиться Богу, невіруючих не ненавидить. Навіть, Ісус каже: не може ненавидіти. Вони не становлять для грішного світу небезпеки. Цей світ ненавидить Ісуса, бо Він свідчить що діла його, що вони злі. Ось як цей світ відноситься до Ісуса. Так він відноситься і до тих, хто бажає чинити волю Бога.

А як Бог відноситься до світу? Що каже Писання? Як дивовижно звучать слова як Бог відноситься до світу, який Його ненавидить. 16 Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Одноро́дженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. 17 Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засуди́в, але щоб через Нього світ спасся. Бог полюбив цей світ, який ненавидить Його так, що віддав Свого Сина на смерть. О вишина і глибина і довжина Божої любові! Амінь.

Подивіться на вірші 9,10: 9 Це сказавши до них, Він зоставсь у Галілеї. 10 Коли ж вийшли на свято брати Його, тоді й Сам Він пішов, — не відкрито, але́ ніби по́тай.

Брати могли без проблем іти відкрито в Єрусалим, ніхто не шукав нагоди їх вбити. А життя Ісуса пов’язане з Божою волею. Тому Він бажав щоб події розвивались згідно задуму Бога. Ісус пішов потай через кілька днів, Він не хотів, щоб події чи амбіції людей керували Ним.

Подивіться вірші 11-13 А юдеї за свята шукали Його та питали: „Де Він?“ 12 І поголо́ска велика про Нього в наро́ді була. Одні говорили: „Він добрий“, а інші казали: „Ні, — Він зводить з дороги наро́д“. 13 Та відкрито про Нього ніхто не казав, — бо боялись юдеїв.

Ми бачимо, що багато людей дійсно очікували Ісуса. Був накал, поголоска велика в народі, тобто про Нього багато говорили. Люди, які хотіли зробити Його царем, все ще не залишили цієї затії і вони хотіли зараз це зробити. Щоб збити цей накал Ісус прийшов не на початок свята, а на його середину, як сказано в 14 У половині вже свята Ісус у храм увійшов і навчав.

Що робив Ісус? Він навчав людей в храмі. Він навчав Слову Божому. Бо так діє Бог. Через Своє слово. Але ми бачимо що це вивчення дивувало людей. 15 І дивувались юдеї й казали: „Як Він знає Писа́ння, не вчившись?“ Ісус не навчався в равинській школі і юдеї це знали. Раніше ми говорили, що щоб стати фарисеями – це навчання починалось змалечку і продовжувалось все життя. Як же Він знав Писання? Ісус відповів їм: 16 Відповів їм Ісус і сказав: „Наука Моя — не Моя, а Того, Хто послав Мене. Ісус знав Писання, бо ці слова вклав в Нього Отець Духом Святим. Він говорив не від Себе, а як посланий Отцем. Бог вкладає Свою волю, Своє слово в того, хто готовий підкорятися Богу. Вивчення Біблії без рішення покоритись слову Бога немає смислу. Але коли є таке рішення, тоді люди будуть дивуватись, бо там діятиме Бог. Господи, допоможи нам вивчати Твоє слово щоб коритись Твоїй волі.

Подивіться вірш 17 Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу́ Я.

Ісус каже: готовність виконувати волю Бога дає нам впевненість, що те що Він каже є правдою. Це відкриває нам Дух Святий. Звідки я знаю, що Слово Боже – це істина? Дух Святий це мені відкрив. Коли я повірив в Слово Ісуса – воно змінило моє життя. Ісус каже їм: Якби ви дійсно хотіли пізнати Бога і підкоритись Йому, то ви б зрозуміли що це від Бога вчення.

Чи шукаю я Бога в своєму житті? Чи шукаю я волі Бога? Чи зацікавлений я в ній? Чи я намагаюсь завдяки Богу себе реалізувати, свої плани здійснити. Чи знаю я Його волю на моє життя? Чи це те про що я молюсь і роздумую? Що я шукаю? Своєї слави, як влаштувати своє життя. Чи я шукаю здійснити те, що про мене задумав Господь? Не ви Мене вибрали, – каже Господь Ісус, – але Я вибрав вас, і вас настанови́в, щоб ішли ви й прино́сили плід, і щоб плід ваш зостався.(Ів. 15:16)

Бог вибрав нас, щоб ми були учнями Ісуса і щоб ми приносили плід.

Брати і сестри, давайте молитись, щоб нам щиро хотіти виконувати волю Бога. Щоб Його воля в нашому житті дійсно стала на перше місце. Не кожен, хто каже до Ме́не: „Господи, Господи!“ увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. (Мт. 7:21)

Подивіться вірш 18 Хто говорить від себе самого, той власної слави шукає, а Хто слави шукає Того, Хто послав Його, Той правдивий, — і в Ньому неправедности нема. – тут бачимо наскільки критерій праведності Ісуса відрізняється від того що вважали праведністю юдеї. Вони вважали що праведний – це той, хто старанно виконує всі юдейські заповіді. А Ісус каже, що праведний – це той хто шукає слави Божої. Хто бажає кожним своїм словом чи вчинком прославити Бога.

Ось якимим праведними Він хоче бачити і нас. Тими хто від серця шукає прославити Бога. Кожного дня, нехай це буде нашим бажанням – шукати волю Бога, шукати як Його прославити.

(п. Дмитро)

КОЛИ ХОЧЕ ХТО ВОЛЮ ЧИНИТИ ЙОГО!

Від Івана 7:1-24
Ключовий вірш 7:17

1. Прочитайте вірші 1-5. Чому Ісус подорожував Галілеєю, а не Юдеєю? Чому юдеї хотіли Його вбити? (5:17,18) Який то був час? До чого Ісуса закликали брати? Що означає те, що вони не вірили в Нього?

2. Прочитайте вірші 6-9. Яку причину Ісус назвав, щоб не піти на свято? Чому Ісусові брати вважали, що саме час для Ісуса піти до Єрусалиму? Чим Ісусове відчуття часу відрізнялося від їхнього? Чому світ ненавидів Ісуса, але не його братів?

3. Прочитайте вірші 10-13. Що зробив Ісус після того, як його брати пішли? Чому була така секретність? Яка поголоска в народі була про Ісуса? Чому про Нього не говорили відкрито?

4. Прочитайте вірші 14-19. Коли і де Ісус з’явився на людях? Чому юдейські лідери були здивовані його вченням? Якими були їхні критерії судження? Як Ісус міг навчати з владою?

5. Прочитайте ще раз вірші 16-17. Як можна дізнатися, чи вчення Ісуса справді правдиве, тобто від Бога? Які два типи вчителів тут згадано? Яка різниця між тим, хто говорить від себе, і тим, хто працює для слави Бога? (18)

6. Прочитайте вірші 19-24. Як Ісус дорікнув юдеям? Які закони вони порушили? (19,22-23) Яке чудо, яке зробив Ісус, вразило їх? (5:8-10) Як на їхню думку Ісус порушив закон про суботу?

7. Що Ісус сказав юдеями про суд над Ним? Що він мав на увазі під судом за обличчям? Що є справжнім стандартом судження?

“ТИ МАЄШ СЛОВА ВІЧНОГО ЖИТТЯ”

Від Івана 6:60-71

Ключові вірші 6:68-69 : “А Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого ми підемо? Ти маєш слова вічного життя; і ми повірили й пізнали, що Ти є Святий — [Син живого] Бога!”

Якщо Ви вже певний час ходите з Христом, то напевно коли небудь думали залишити таке життя – чи не так? У сьогоднішньому слові Ісуса залишають практично всі учні, які йшли услід за Ним. Але і тим, які вирішили залишитися, Ісус кидає виклик: “Може, і ви хочете відійти?” Час від часу Ісус кидає цей виклик і нам. І сьогодні у нас буде гарна нагода перевірити своє серце, своє життя і свої мотиви слідування за Христом.

Звернемося до вірша 60:

60 Чимало Його учнів, почувши це, казали: То жорстокі слова! Хто може їх слухати?

“То жорстокі слова” стосується того, що Ісус казав людям перед цим, в цілому двох речей. Перша, це вчення Ісуса про спасіння. У попередньому уривку, у віршах 53-57 Ісус сказав:

53 … Знову й знову запевняю вас: якщо не будете їсти тіла Сина Людського і не будете пити Його крові, не будете мати в собі життя.

54 Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той має вічне життя, і Я його воскрешу останнього дня.

55 Адже Моє тіло — справжня пожива, а Моя кров — справжній напій.

56 Хто споживає Моє тіло і п’є Мою кров, той перебуває в Мені, і Я в ньому.

57 Як послав Мене живий Отець, так і Я живу через Отця, — і той, хто буде споживати Мене, житиме через Мене.

Тут Ісус пропонує людям вічне життя. Але яким чином вони можуть його здобути? Ісус каже: “Потрібно їсти Моє Тіло та пити Мою Кров”. Що це означає? Звісно, люди розуміли, що Ісус не закликає їх до канібалізму. Але що тоді це означає? Це дійсно були непрості слова для розуміння, як учні Ісуса висловилися “жорстокі слова”. Як можна їх зрозуміти?

Друге, що могло так образити людей, це такі слова Христа:

46 Не тому, що Отця хтось бачив; хіба лише Той, Хто є від Бога, — Він і бачив Отця.

47 Знову й знову запевняю вас: той, хто вірить [у Мене], має вічне життя.

48 Я — хліб життя!

49 Ваші батьки їли манну в пустелі, — і повмирали.

50 Цей же — хліб, який сходить із неба, аби той, хто його їсть, не помер.

51 Я — хліб живий, який зійшов з неба; якщо хто буде їсти цей хліб, житиме вічно…

Тут фактично Ісус стверджує, що Він зійшов з небес, що означає, що Він є Бог. Він пропонує людям повірити в Нього не як у пророка, а як у Бога, і мати вічне життя. Люди, яким Ісус це говорив, вірили у Бога, у Того Великого Бога, Який створив цей світ і перебуває на небі. Але повірити в те, що Ісус – це Бог, було для них аж занадто. Ці люди були готові прийняти Ісуса як пророка, Який, як Мойсей, годує їх хлібом, але як Бога – ні. І тоді люди сказали: “То жорстокі слова! Хто може їх слухати?”.

Звернемося до віршів 61-62:

61 Ісус же, знаючи в Собі, що Його учні нарікають через це, сказав їм: Чи це вас спокушує?

62 А що ж буде , як ви побачите, що Син Людський підіймається туди, де був раніше?

Що ми тут бачимо? Ми бачимо, що можемо зустріти в Біблії важкі слова, які нам не зрозумілі, або ж, які зрозумілі, але які важко прийняти. Як нам діяти в цій ситуації? Можна нарікати, які ці люди, і залишити Христа, як ці люди. Але є інший шлях. Це, звісно, складніший шлях, але правильний шлях. І саме на цей шлях вказує їм Ісус, запитуючи: “Чи це вас спокушує?” “Чи це вас спокушує?” означає: “Ви образилися на це?” Це – докір. Ісус докоряє їм, що вони так поверхнево поставилися до Його слів. Звісно, вони зрозуміли, що Він не закликає їх до канібалізму. Але вони полінувалися розібратися в тому, що ж тоді ці слова Ісуса означають. Вони полінувалися заглибитися в ці питання і докопатися до суті. Ми дійсно часто зустрічаємо в Біблії складні речі. Ці речі вимагають важкого труду щоб зрозуміти їх, хоча б частково. Але якщо ми хочемо пізнати Христа, пізнати духовний світ, то маємо виконати цей труд.

Тут ми бачимо, що Бог не благословляє лінивих людей. В цьому світі, скажімо, щоб стати хорошим хірургом, потрібно вчитися в інституті і практикуватися і інтернатурі, на все потрібно десять а то й більше років. Ніхто не навчається хірургічній справі переглядаючи відео на TikKok чи фото в Instagram. Щоб стати хорошим програмістом, потрібно багато років ретельно навчатися, і потім навчатися ще все життя. Чому ж ми думаємо що у духовному світі має бути легше? Чому ми думаємо, що коли просто слухаємо проповіді, то це одне зробить нас духовно зрілими християнами? Тут є добра нагода перевірити себе, наскільки я серйозно ставлюся до Божого слова. Можна задати собі кілька запитань: “Коли востаннє я перечитав усю Біблію? Які теологічні книги я прочитав за останній рік?”

У вірші 63 Ісус сказав:

63 Дух оживляє, а тіло ніяк не допомагає. Слова, які Я вам сказав, є дух і життя.

Ісус закликав цих людей з повагою ставитися до Його слів, тому що вони дають вічне життя. З повагою: це означає, що може бути щось незрозуміле, складне, але ми намагаємося розібратися, чи пропускаємо і повертаємося до цього пізніше. Це означає що ми приймаємо ці слова, навіть якщо це розходиться з нашими уявленнями. Але ці люди просто відмахувалися від цих слів, наче від дешевого роману у жовтій пресі. Вони хотіли просто безкоштовного хліба. Їх проблема була не в тому, що вони хотіли багато, їх проблема була в тому, що вони хотіли занадто мало. Їсус пропонував їм вічне життя, а вони хотіли просто їсти вдосталь хліба, а потім спокійно померти. Клайв Льюїс якось сказав: “Бог хоче повезти людей на на море, а вони хочуть лише льопатися в калюжі”.

В цьому світі є багато так званих “розчарувань”: люди кажуть, що вони розчарувалися в Бозі, чи розчарувалися в інших христианах, чи в церкві. Їм здавалося, що Христос має діяти так, як вони вважають за правильне, і коли ВІн так не робить, вони звісно розчаровуються. “Чому, якщо Бог всемогутній, якщо все і в цьому світі під Його контролем, в світі до цього часу так багато зла?” “Чому Бог відразу не карає зло?” “Чому мені в житті живеться так важко?” Коли люди швидко не знаходять прості відповіді на ці запитання, вони вирішують, що з Богом щось не так, ображаються і залишають Його.

Ісус їх запитує: “Чи це вас спокушує? А що ж буде , як ви побачите, що Син Людський підіймається туди, де був раніше?” Він наче каже: “Вам здається неймовірним, що я зійшов з небес? Якщо ви цього не можете прийняти, то що ж ви тоді скажете, коли Я повернуся туди?” Коли люди відмовляються розібратися та прийняти перший етап, то не зможуть розібратися, зрозуміти і прийняти наступний. Якщо вони не приймають, що Ісус зійшов від Бога з неба, то і не зможуть прийняти те, що Він туди повертається.

Звісно, це був важкий момент. Зовні успішне служіння Ісуса розвалювалось на очах, так що зрештою біля Нього залишилося лише дванадцять учнів. Звісно, Ісусу було сумно бачити, як учні залишають Його. Подивіться на вірш 64:

64 Але є деякі з вас, які не вірять! Ісус із самого початку знав, хто є ті, які не вірять, і хто є той, котрий Його зрадить.

На жаль, були і будуть люди, які не повірять Ісусу. На превеликий жаль були і будуть зрадники. Але що важливо розуміти, це те що вони не зможуть зупинити чи зруйнувати Божої справи. Причину Ісус навів у вірші 65:

65 …Тому Я сказав вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо йому не було дано від [Мого] Отця.

Фактично Ісус каже: “Не люди вирішують прийти їм до Бога чи ні, а Бог”. Справа в тому, що людська природа настільки зіпсована гріхом, що людина сама не може прийти до Бога. Щоб людина могла прийти до Бога, Бог має явити їй Свою односторонню благодать та притягнути її до Себе.

Звернемося до вірша 66:

66 Від того часу багато хто з Його учнів відійшов геть і вже не ходив з Ним.

Чому в той час багато учнів відійшли і вже не ходили з Ісусом? Тому що їм було важко. Ми це розуміємо. Не так легко пізнававати таємниці духовного світу, не так легко навчатися в Ісуса. Не так легко коритися Ісусу. Якось Ісус сказав: “Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого, візьме свій хрест і йде за Мною” (Мк.8:34). Йти за Христом – це нести хрест, і це не легка справа. Тому багато людей залишають Христа. Ба більше, в той час в дванадцятьох учнів Ісуса була велика спокуса просто вчинити за натовпом, як більшість. Можливо, знаючи ці думки у Своїх дванадцяти учнів, Ісус їх запитав:

67 …Може, і ви хочете відійти?

Ісус дав ясно зрозуміти дванадцятьом, що і їх Він годувати безкоштовним хлібом більше не буде. І якщо вони хочуть лишитися з Христом, то мають мати більш вагомі причини. Звернемося до віршів 68-69:

68 А Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого ми підемо? Ти маєш слова вічного життя;

69 і ми повірили й пізнали, що Ти є Святий — [Син живого] Бога!

Що ми тут бачимо із відповіді Петра? Ми бачимо, що дванадцятьом учням також було важко. Ісус не пропонував їм забезпечене життя, цікаві подорожі і зупинки у п’ятизіркових готелях. Видно, що учні також розглядали можливість піти від Ісуса, і задавали собі питання: “до кого ми підемо?” Шукали, але так і не знайшли. Все інше було просто гірше. Петро фактично каже Ісусу: “Господи, за Тобою важко йти, але все інше гірше”. Якось Черчиль сказав, що демократія – це не найкращий спосіб правління державою і у неї є багато проблем, але всі інші способи гірші. Петро дивився на ішні шляхи, і бачив там лише змарновані, порожні життя, які просто закінчуються смертю.

Так, Петро знав усі труднощі, страждання і біль йти вслід за Христом. Але він також бачив і те, що Він отримує через це. Він отримає живого і вічного Бога. Петро уже встиг посмакувати цю Божу благодать, і зрозуміти, що в цьому світі він такого не знайте точно. Він усвідомлював можливість та благодать знати цього Бога та жити з цим Богом. Тому Петро не розчаровувався, не повернув назад і не мав плану “Б”.

Звернемося до віршів 70-71:

70 Відповів їм Ісус: Чи не дванадцятьох вас Я вибрав? Але один з вас є дияволом.

71 Він говорив про Юду Іскаріота, сина Симона, бо він, будучи одним із дванадцятьох, мав Його зрадити.

Історія Юди Іскаріота – це дуже сумна історія. Якщо Ви знайомі з книгою “Володар Перснів” Толкіна, то ця історія нагадує історію Голума. Ніхто в світі не отримав таких привілеїв як Юда – його покликав Своїм учнем Сам Ісус Господь, Юда став Апостолом, міг навчатися у Самого Христа. І ніхто в світі не змарнував так нагоди, даної йому. Для Ісуса Його зрада була сильним ударом. Тільки що Його залишив натовп учнім, але, схоже, зрада Юди доставляла Йому більшу біль.

Є такий відомий вислів: стакан наполовину порожній чи повний? Коли натовп пішов від Ісуса, здається що стакан спорожнів. Але для Ісуса він був повним, тому що залишилося Дванадцять учнів. Христос мав на них велику надію, і Він зосередився на їх вихованні. Звісно, Ісус мав тактику. Можливо, в цю хвилину, коли Його залишив натовп учнів, люди могли подумати, що Його тактика не спрацювали і назвати це поразкою. Але Він мав і довгострокову стратегію – як Він буде поширювати Своє Царство у цьому світі. І, цікаво, Йому не потрібен був для цього натовп. Ісус ніколи не ставив за ціль збирати навколо Себе натовп. Він знав, що зробить Божу справу через дванадцятьох учнів. Ззовні Божа справа завжди виглядає незначною, невидимою, як справа меншості. Але Бог так працює. Боже Царство починає поширюватися з гірчичного зерна, яке менше за всі зерна. Воно починає свій вплив з невеликого куска розчини, від якого сходить все тісто.

Сьогодні ми почули відповідь Петра: “і ми повірили й пізнали, що Ти є Святий — [Син живого] Бога!” На той час Петро не так багато знав про Ісуса, але він знав та прийняв, що Ісус – це Святий Син живого Бога. Петро пізнав благодать знати та слідувати за таким Ісусом. Це був той клей, який тримав Петра і не давав йому залишити Христа. Хай Господь дарує Вам знати Христа, і усвідомлювати благодать слідувати за Ним.

(п. Яків)

“ТИ МАЄШ СЛОВА ВІЧНОГО ЖИТТЯ”

Від Івана 6:60-71
Ключові вірші 6:68-69

1. На що нарікали учні Ісуса? (60) Що означає відповідь Ісуса у вірші 62? В чому була проблема цих учнів? (63) Як потрібно ставитися до слів Ісуса?

2. Чому в той час багато учнів залишили Ісуса? (65,66) Який виклик кинув Ісус дванадцятьом? (67) Чому Він це зробив? Що відповів Петро? (68-69) Чому дванадцять не відійшли від Ісуса?

3. Прочитайте вірші 70-71. Що Ісус сказав про Юду? Про що це говорить?

4. Чому Ви не залишаєте слідування за Ісусом?

ІСУС – ХЛІБ ЖИТТЯ

Від Івана 6:22-59

Ключовий вірш 51

1. Вірші 22-26. Що відбулося після того, як Ісус з учнями відбули до Капернауму? Де люди шукали Ісуса і чому? Що вони запитали Його? Де відбулася ця довга бесіда (59)? Що сам Ісус сказав про бажання людей знайти Його?

2. Вірші 27-34. Що має на увазі Ісус, коли закликає пильнувати не про тимчасову поживу, але про поживу, що зостається на вічне життя»? Що значить, що Отець запечатав Сина? Які діла збиралися робити люди і до чого закликав їх Господь? Якого ще знамення вони шукали (Пс.77:24)? Що відповів їм Ісус (зверніть увагу на зміну часу: 32)? Яку властивість має хліб із неба? Як зрозуміли Ісусову відповідь люди?

3. Вірші 35-40. Порівняйте вірші 34-35. Що Ісус відкриває нам про Себе? Що потрібно робити, щоб не голодувати і не прагнути? Що значить, що люди бачили Ісуса, але не вірять? Чи говорить те, що багато хто не вірить про те, що місія Христа в якомусь смислі зазнала невдачі? Яку впевненість Ісус дає тим, хто приходить до Нього? Яку волю Отця відкрив Ісус? Що це значить для нас?

4. Вірші 41-48. Які слова Ісуса викликали обурення юдеїв? Чому? Яким чином Отець «притягує» людей до Христа (Іс.54:13)? Яке запрошення звучить тут?

5. Вірші 49-58. Чому манна не була справжнім хлібом з неба (33, 50)? Що Ісус має на увазі, називаючи хлібом Своє тіло (1:14)? Як юдеї зрозуміли слова Ісуса? Що означає споживати тіло і кров Ісуса (35,40)? Як Ісус описує звʼязок між Ним і тими, хто вірить в Нього? Яке запрошення і обіцянку ми маємо в цьому уривку?

“ЦЕ Я, НЕ БІЙТЕСЯ!”

Від Івана 6:16-21

Ключовий вірш 6:20 : “Він же каже їм: Це Я, не бійтеся!”

Якось на біблійній конференції я жив у кімнаті з двома братами. У вільний час вони вирішували задачу про те, з якою швидкістю людина має бігти по воді, щоб не потонути. Виявилося, що потрібно бігти дуже швидко, і що ні одна людина так швидко бігти не може. Але сьогодні Ісус іде по воді, порушуючи всі фізичні закони. Йому не потрібно бігти. Ба більше, Він іде по бурхливому морі. Це п’яте чудо Ісуса, описане в Євангелії від Івана. В цьому чуді нам відкривається ще одна сторона Ісуса – Ісус – це Бог Творець, Який тримає все під Своїм контролем. Щоб пройти наш життєвий шлях нам потрібен такий Ісус.

Минулий раз ми вивчали про те, як Ісус нагодував п’ять тисяч людей. Людям це сподобалося. Вони згадали події виходу, як Бог через пророка Мойсея визволив їх з Єгипетського полону. Вони згадали, як Бог 40 років годував людей у пустелі манною з неба. Вони хотіли повторення цих подій. Вони знаділи, що нарешті не потрібно буде ходити на роботу і переживати про гроші – Ісус вирішить всі їх проблеми! Вони хотіли щоб Він, як Мойсей, звільнив їх з полону. Вони зібралися навколо Ісуса щоб зробити Його своїм царем. Звернемося до віршів 15-16:

15 А Ісус, знаючи, що вони мають намір прийти, взяти й проголосити Його Царем, відійшов знову Сам на гору.

16 З настанням вечора Його учні спустилися до моря…

Ісус відчув, що це спокуса для нього: виконати волю людей і не виконати волю Бога. Ісус бачив, що ці люди будуть любити і визнавати Його лише до тих пір, поки Він годує їх хлібом. Він цікавить цих людей не як Месія і Божий Син, а як фокусник, який безкоштовно годує їх хлібом. Так, Бог послав Його Царем, але Він мав віддати Своє життя на хресті за гріхи людей. Ісус відчував, що це спокуса і для його учнів – отримати визнання від людей і виконувати бажання людей, а не Божі. Тому Ісус діяв дуже рішуче. Він наказав учням відправитися на той берег моря, а Сам відпустив людей і пішов нагору молитися. Люди були розчаровані – Ісус не виконав їх бажання. Напевно були розчаровані і Його учні – їм здавалося, що Ісус залишає таке успішне служіння. Схоже на це, у нас можуть бути наші уявлення про те, що і як Ісус має робити. Але ми маємо знати, що Ісус діє не згідно нашої, а згідно Божої волі.

Звернемося до віршів 17-19:

17 увійшли в човен і попливли на другий бік моря, до Капернаума. Уже стемніло, а Ісус ще не приходив до них;

18 море розхвилювалося, бо подув сильний вітер.

19 Коли вони пропливли десь двадцять п’ять чи тридцять стадій, то побачили, що Ісус іде по морю й наближається до човна, — і налякалися.

Несподівано на морі почалася буря. Серед учнів були досвідчені рибалки, які плавали на човнах і ловили рибу в цьому самому морі! Звісно, вони раніше зустрічалися з бурями, і, як ми бачимо, були живі здорові. Однак в цей раз їм було дуже важко. Коли ми уважно читаємо цей уривок і паралельні місця (Мт.14:22-33; Мк.6:45-52), то бачимо, що учні були на межі своїх можливостей. Як вони не старалися, вони не могли переплисти на той берег і застрягли посередині морі. Їм здавалося, що ще трішки, і всі вони підуть на дно. Учні перелякалися, тому що зрозуміли, що не можуть контролювати сильний вітер і бурхливе море. Ми, люди, любимо, щоб все було під нашим контролем. Ми плануємо своє життя. Але в житті часто так трапляється, що ситуація виходить з-під контролю і нам хочеться запитати: “Де Бог?” “Де Бог, коли я страждаю? Де Бог, коли мені так важко? Де Бог, коли я бачу, як страждають інші?” Де Бог?

Перше, звернімо увагу на те, що учні попливли на той берег моря і опинилися в бурі по Божій волі. Ісус наказав їм це зробити! І, незважаючи на це, вони опинилися в бурі. Пророк Йона опинився в бурі, тому що не послухався Божої волі. Але тут ситуація з учнями була якраз навпаки. Ми можемо думати, що якщо живемо згідно Божої волі, то все буде добре, і життя буде легке. Але це не так. Ми не маємо оцінювати наше ходіння в Божій волі обставинами. Якби ап. Павло так робив, то він залишив би життя місії в перший же день. Тут ми бачимо, що в житті християнина є часи, коли Божий напрямок веде нас в бурхливе море.

Друге, Ісус бачив їх страждання. В Мк.6:47-48 написано:

47 А як настав вечір, човен був серед моря, а Він Сам-один на суходолі.

48 Побачивши, що втомилися від веслування…

Ісус ніколи не випускав їх з виду. Він послав їх. Він знав у якій ситуації вони опинилися. І ісус йшов їм на допомогу.

Що робили в цей час учні? Що робимо ми, коли стає важко, коли ми на межі? Впасти у відчай і опустити руки це точно не вихід. Учні боролися, вони “втомилися від веслування”. По них стікав піт, у них відмовляли м’язи, руки були стерті в кров. Але хоча вони боролися до знемоги, так і не могли здолати бурю. У цьому світі кажуть: “Коли важко, зціпи зуби і пройди цей період”. проте, на жаль, часто так не виходить, і люди ламаються. Ми маємо знати, що Бог ніколи не посилає нам випробування, щоб ми додали їх лише своєю силою. Ап. Павло в Кол.1:29 сказав:

29 І для цього я відчайдушно працюю, борючись Його силою, яка могутньо діє в мені.

Зверніть увагу: “Його силою, яка могутньо діє в мені”. Павло працював, відчайдушно працював, але не своєю силою, а силою Бога.

В Пс.18 є такі вірші:

32 Бо хто Бог, крім ГОСПОДА? І хто Скеля, крім нашого Бога?

33 Він Бог, який підперізує мене силою, бездоганною робить мою дорогу,

34 а мої ноги зробив , як у оленя. Він підіймає мене на висоти,

…

40 Ти підперізуєш мене силою для боротьби…

Суть тут в тому, що у нашій боротьбі ми не повинні покладатися лише на свою силу. Бог бажає явити Свою силу через нас.

Звернемося ще раз до 19-го вірша:

19 Коли вони пропливли десь двадцять п’ять чи тридцять стадій, то побачили, що Ісус іде по морю й наближається до човна, — і налякалися.

Слова “Ісус іде по морю” чудово ілюструють владу Ісуса. Для учнів це розбурхане море здавалося якимось божевіллям, яке зараз поглине їх. Вони були у його владі, і воно могло зробити з ними що захоче. Але Ісус іде по цьому морю, воно під Його ногами. У Христа є влада і над ним, і над усім у цьому світі. Ісус іде по морю – в цьому п’яте чудо, описане євангелістом Іваном.

І, останнє, запросіть Христа у свою життєву бурю. Подивіться на вірші 20-21:

20 Він же каже їм: Це Я, не бійтеся!

21 Вони хотіли взяти Його до човна, а тим часом човен пристав до берега, куди вони прямували.

Христос сказав слово: “Це Я, не бійтеся”. Його Слово принесло спокій їх серцям. Далі Ісус увійшов до них у човен. Буря припинилася, і вони прибули, куди прямували. Ми хочемо все зробити самі, бо думаємо, що інакше Христос буде незадоволений. Але це не так. Ми маємо покладатися на Його і трудитись Його силою.

Які життєві бурі Ви пройшли? Які проходите? Якщо Ви прийшли до Христа, то, скоршіше за все, пройшли через бурю. Моєю життєвою бурею була порожнеча. Я бачив, що люди живуть без сенсу в житті, і потім просто помирають. Все моє життя до Христа це була суцільна буря, тому що я не мав миру і спокою. І один Господь зміг втихомирити її.

Ап. Іван, один з дванадцяти учнів Христа, ненавидів самарян. Одного разу коли вони не пустили його в готель, він хотів вигубити вогнем все їх поселення. Я не знаю, чому він так ненавидів самарян – може це було щось особисте? В його серці не було спокою. Але через смерть на хресті і воскресіння Ісуса він змінився і став апостолом любові. Він написав: “Любіть один одного”.

Ви проходите зараз різні бурі: проблеми в сім’ї, проблеми виховання дітей, навчання, робота, хвороби. Ви відчуваєте, що у Вас більше не вистачає сил боротися. Пам’ятайте, що Ви не одні. Христос йде на допомогу. Він каже: “Не бійтеся!”

Зараз наша країна проходить випробування війною. Це велика і страшна буря. Здається, сам диявол прийшов сюди щоб губити і нищити. Родюча земля, квітуча країна, тисячі церков, де Боже ім’я прославлялося. І диявол хоче це знищити, і повернути все назад, щоб тут прославилося ім’я вбивці Сталіна, як зараз в росії. Ця терористична країна витрачає мільйони доларів не для того щоб будувати школи і лікарні, а щоб вбивати українців за те, що вони не хочуть капітулювати перед ними. Це випробування проходить країна, і кожен українець. На жаль, багато людей помирає, отримують поранення і каліцтва. І в такий час нам потрібен Ісус, Який йде по воді, Який стоїть над і контролює все це божевілля, яке відбувається навколо нас.

Але є ще одне море, які всі ми маємо переплисти в кінці. Ми, люди, тлінні створіння, і всі маємо переплисти море смерті. На могилі Клайва Льюїса написано: “Годиться нам терпіть і те, що ми на світ цей народились, І з ним свою розлуку неминучу”. Як ми пережили народження в цей світ, так нам потрібно буде пережити і розлуку з цим світом. Це те море, яке не може уникнути ні одна людина. Перед лицем смерті легко перелякатися. Хто може допомогти нам в цей час? Хто може зміцнити? Лише один Ісус. Іноді кажуть, що все наше життя – це підготовка до смерті. В цьому є сенс. Нам потрібно тренуватися в житті проходити різне бурі – великі і маленькі, для того щоб потім пройти цю бурю смерті. Нам потрібно навчатися не зводити свій погляд з Христа. З Ним ми безпечно досягнемо нашої цілі – Божого Царства.

Пам’ятаєте ті 12 кошиків, повні хліба і риби, які залишилися коли поїли п’ять тисяч людей? Ці хліби нагадували учням чудо, яке вчинив Ісус. Можливо, один кошик вони прихватили з собою у човен. Дивлячися на ці хліби учні могли пам’ятати, що у них є причини довіряти Ісусу. Зараз ми приймемо причастя. Ми приймемо хліб і вино. Цей хліб і вино дають нам також причини щоб вірити Господу. Бог дав нам їх у фізичному сенсі – ми можемо відчути на дотик, на смак для того, щоб ми пам’ятали: “Він любить нас і піклується про нас”.

(п. Яків)

ЦЕ Я, НЕ БІЙТЕСЯ!

Від Івана 6:16-21

Ключовий вірш 6:20

1. Уважно прочитайте паралельні місця цієї події з інших Євангелій: Мт.14:22-33; Мк.6:45-52. В чому особливість розповіді про цю подію ап. Івана?

2. Чому учні попливли на той бік озера без Ісуса? Чому вони відправилися так поспіхом? (16,17)

3. Опишіть стан учнів (зверніть увагу на деталі: напружений день, вечір/ніч, немає Ісуса, сильний вітер, буря на морі, втома, розчарування) (18). Чому вони злякалися? (19)

4. Що Ісус сказав їм? (20) Як Його слово втихомирило бурю на морі і бурю у їх серцях? (21) Чому учні навчилися через цю подію? Що дізналися про Ісуса? Чому Ви вчитеся через цю подію?

НАСИЧЕННЯ ПʼЯТИ ТИСЯЧ

Від Івана 6:1-15

Ключовий вірш 11

1. Вірші 1-4. Чим особлива подія, описана в цьому уривку (Лук.9:10-17; Мат.14:13-21; Мар.6:30-44)? Де вона відбулася? Хто і чому слідував за Ісусом? Навіщо Іван повідомляє про наближення Пасхи?

2. Вірші 5-6. Що Ісус запитав у Пилипа? Чому саме у Пилипа (Лук.9:10; Ів.1:44)? В чому, на вашу думку, полягало «випробування» (6)? Чому, взагалі, виникло питання про те, щоб нагодувати цих людей (Мат.14:15; Як.2:14-17)? Як, на вашу думку, ми маємо відповідати (і чи маємо?) на матеріальні проблеми людей (Дії 6:1-3)?

3. Вірші 7-9. Що відповів Ісусу Пилип? Що додав Андрій? Про що, на вашу думку, свідчать його слова? Звідки він дізнався, що в хлопчини є їжа?

4. Вірші 10-13. Що наказав робити Ісус? Що зробив Ісус? Що сталося далі? Про що свідчить це чудо (4; 31; Єр.31:14)? Що зробили з позосталою їжею? Про що говорять 12 корзин?

5. Вірші 14-15. Який висновок зробили свідки чуда? Що вони хотіли зробити? Як діяв Ісус? Чому (Ів.18:36; Мат.4:8-10)?

ПРИЙТИ, ЩОБ МАТИ ЖИТТЯ

Від Івана 5:31-47

Ключовий вірш 5:40 : “Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя”

Уривок, який ми цього разу вивчаємо – продовження відповіді Ісуса юдеям, які почали Його переслідувати, після того як він зцілив інваліда. Минулий раз проповідник звернув нашу увагу на те, що цей раз Ісус відповів не так як Він відповідав на звинувачення в порушенні суботи в інших Євангеліях. Тоді аргументом Ісуса було те, що субота для людини, а не людина для суботи і тому робити добро можна і треба і в суботу. Але цей раз Його аргументом було: Отець Мій працює і досі, тому працюю і Я.

Слова Ісуса збільшували градус накалу. Якщо раніше Його почали переслідувати тільки за те, що Він, як вони вважали порушував суботу та ще й інших цього навчав. То зараз Ісус називає Бога Своїм Отцем і далі каже, що Мої справи це справи Самого Бога. Тобо Він рівний Богу, Він – Бог. І це була дуже серйозна заява, тому що для юдеїв будь яка людина, яка каже на себе, – “я – Бог”, – вважалась богохульником, вартим смерті.

Взагалі то, до приходу Ісуса, в Ізраїлі неоноразово з’являлись ті, хто називав себе Месією, але вони ніколи не називали себе Богом, або не вважали себе за рівних Богу. А Ісус називає Бога Своїм Отцем, а Себе – Сином Бога. Ми бачимо, що цими словами Господь Ісус відкрито говорить фарисеям і нам – Хто Він. Для чого? Хіба Він не знав, яку викличуть реакцію Його слова? Знав. Знав що Його будуть хотіти вбити. Чому ж Він так хотів щоб, вони дізнались Хто Він і повірили в це? Давайте це дослідимо.

Подивіться вірш 31, тут Господь каже: Коли сві́дчу про Себе Я Сам, то свідо́цтво Моє неправдиве. Чому Він так сказав? Як може бути Його свідотство неправдивим? Чи можемо ми сумніватись в правдивості Його свідотства?

Юдеї звинувачували Ісуса в тому, що Він працює в суботу. На, що Ісус відповів: Отець Мій працює аж досі, — працюю і Я. Цими словами, як пояснив Іван, в очах юдеїв Ісус зробив Себе рівним Богу. Та вони не вірили Йому. Ти називаєш Себе Богом, чи рівним Богу, але хто це доведе? Ісус каже: якби Я Сам по Собі це говорив, то це не було б істинним свідченням. В єврейському законі людина не могла сама за себе свідчити. Будь хто може сказати про себе: я Бог – але це буде або обманець, або безумець. Але якщо це дійсно правда, тоді Він має довести це якимось чином. Мають бути беззаперечні докази. Інакше – це нісенітниця. Тому далі Він говорить про свідчення, які доводять це.

Що ж це за беззаперечні докази або іншими словами свідчення? Подивіться вірш. 32 Є Інший, Хто сві́чить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідо́цтво, яким сві́дчить про Мене. Він каже, що є Інший, Чиє свідчення Ісус прийняв як правдиве. Хто це? Пам’ятаєте, коли Ісус хрестився від Івана Хрестителя, то сказано Лк.3:22 і Дух Святий зли́нув на Нього в тілесному ви́гляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: „Ти Син Мій Улю́блений, що Я вподо́бав Тебе!“

Отже, цей Інший – це Сам Отець. Але це свідчення Отця, про те Хто Він, було дане особисто Ісусу. Справа в тім, що народившись людиною Господь Ісус прийняв людські обмеження на Себе. Він вже не був всюдисущий, і всезнаючий Він терпів спрагу, втомлювався і боровся зі спокусами диявола. Тому свідотство Отця, що Він Його Улюблений Син, для Ісуса було дуже важливим. Особливо зараз, коли Ісус говорив з юдеями, які хотіли Його вбити, Він в першу чергу говорить про це свідчення Отця до Нього особисто.

Давайте прочитаємо вірші 33-35: Ви послали були́ до Івана, і він сві́дчив про правду. 34 Та Я не від людини свідо́цтва приймаю, але це говорю́, щоб були ви спасені. 35 Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли поті́шитись світлом його.

Тут вже Ісус говорить про свідчення Івана. Він нагадує юдеям як вони посилали до Івана, щоб він розповів, хто він і для чого він хрестить. Але натомість Іван засвідчив про Ісуса – що Він Син Божий. Ісус каже, що особисто Він не приймає від людини свідчення, бо Він мав у собі свідчення від Отця. Тому свідчення Івана було не для Ісуса, а для них самих, щоб вони були спасені.

Іван був визнаним в народі пророком, Господь називає його світильником. До нього йшли весь Єрусалим і Юдея, таким потужним було його свідчення. Але він свідчив саме про прихід Сина Божого. І потім він засвідчив, що Ісус і є Тим, про Кого він свідчив. В Івані виконалось пророцтва, які Бог давав в різні часи, через різних пророків про те, що перед приходом Божого Сина прийде той, хто приготує дорогу людей, до зустрічі з Господом.

Так само як Іван свідчив юдеям про Ісуса, хтось засвідчив нам. Дух Святий працював через це свідчення і привів нас до віри в Ісуса Христа. Тому і наше свідчення важливе для інших, щоб і вони були спасені. Бог покликав нас бути свідками Ісуса, тому що для Нього наше свідчення важливе в роботі спасіння. І так само Він працюватиме Духом Святим через наше свідчення про Ісуса.

Ще раз подивіться на 34б. Це говорю, щоб були ви спасені. Ці люди бажали вбити Ісуса, та Ісус бажав, щоб вони були спасенні. Чи бажаємо ми, за наших ближніх, щоб вони були спасенні? Навіть ті, хто нам не приємні, хто можливо ображає нас. Нехай Господь, дасть нам серце яке бажає щоб і інші були спасенні як ми.

Подивіться на вірш 36 Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню́, самі сві́дчать про Мене, що Отець Мене послав! Хоча всі визнавали Івана Хрестителя за великого пророка, та Ісус говорить, що Він має свідчення більше за Іванове. Цим свідченням Господь називає справи які Отець дав що Він виконав. Дійсно ніхто, ніколи не робив таких чуд, які чинив Ісус. Жоден з пророків. Ці справи були свідками Ісуса, голоснішими за Івана Хрестителя, вони явно свідчили, що Він Месія. Ці справи були прямим виконанням пророцтв про Спасителя. Ті, юдеї, хто був чесний, визнавали це. Так Никодим – побачивши чуда Ісуса, визнав: знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, — бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде. І зараз Ісус зцілив хворого 38 років. Людина страждала 38 років, ніхто з них не міг йому допомогти, а Ісус одним словом – устань, зцілив його і дав йому справжній спочинок. І це було явне чудо, яке свідчило про Ісуса – Хто Він. Але вони не бачили цього, не раділи, а лише бачили, що Він в суботу наказав взяти постіль і нести, і тим порушив їх заповіть. Як можна бути таким сліпим? Можна. І Ісус відповідає їм чому так. Подивіться вірші 37,38 Та й Отець, що послав Мене, Сам засві́дчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніко́ли, ані виду Його не бачили. 38 Навіть сло́ва Його ви не маєте, щоб у вас перебува́ло, бо не вірите в То́го, Кого Він послав.

Далі Господь називає Своїм свідком – Самого Бога Отця, Який і послав Його. Він Сам засвідчив і свідчить про Сина.

Так, Бог не мовчить. Він свідчить про Сина. Ви ж не чуєте Його голос і не чули ніколи і не виду Його не бачили. Ной чув, голос Божий і побудував ковчега, Авраам чув голос Божий і бачив Його вид і став батьком віри. Мойсей чув і вивів Ізраїль з Єгипецького рабства в обіцяну землю. Давид чув голос Божий, пророки чули і бачили. А ви нічого цього не маєте. Всі Божі люди вірили і очікували приходу Месії. О, як вони очікували, коли настане цей день!

Не тільки в старозавітні часи люди чули Бога. В часи Ісуса теж. Анна пророчиця чула Голос Божий, Симеон, Захарій, Єлизавета, Марія, Йосип, Іван Хреститель. Вони теж сподівались і очікували Месію. А юдеї не очікували Месію від Бога. Вони очікували Месію, який буде тішити їх себелюбство, який буде зручний їм бо буде їх звеличувати і славити. Одним словом – відповідати їх вимогам. Коли ж Христос прийшов, вони не могли повірити в Нього. А в чому ж причина? Бо ви, каже Ісус, не маєте слова Божого, щоб у вас перебувало. Слово Боже, каже Господь, має в нас перебувати. В чому ж вони перебували? Вони перебували в людських заповідях. Як пророкував про це Ісая пророк: Іс.28:13 І станеться їм слово Господа: заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, пра́вило на пра́вило, правило на правило, трохи тут, трохи там, щоб пішли та попадали на́взнак, і щоб були зла́мані й впали до па́стки й злови́лися! Вони вважали себе дуже мудрими і всезнаючими. Але насправді їх заповіді зробили їх сліпими і глухими до слова Божого.

Що ж Ісус пропонує їм зробити? Подивіться вірш 39 Дослідіть но Писа́ння, бо ви ду́маєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж сві́дчать про Мене! Дослідіть Писання! Дослідіть Слово Боже, а не свої людські заповіді. Чесно без своїх переконань. Дослідіть Писання! Адже ви самі стверджуєте, що в них вічне життя. І там ви побачите Мене. Так, все Писання свідчать про Ісуса і, хто чесно вивчатиме їх неодмінно побачить це. Писання, Слово Боже – веде нас до Ісуса. Це його ціль. І ось тому ми і вивчаємо Біблію.

Я багато разів намагався почати читати Біблію. Але не міг прочитати і семи перших розділів. Мені було не цікаво. Писання було закрите для мене. Але після моєї першої весняної Біблійної конференції в 2002 році, де я почув про Ісуса і що Він зробив для мене, я повернувся в своє рідне місто Вінницю. Щось сталось зі мною. Слово Боже стало цікаво для мене. Бо там я побачив Ісуса. Я пам’ятаю як влітку я влаштувався на завод де працювала моя мати. Я хотів заробити гроші, щоб купити комп’ютер. Коли наставав обід, я за 5 хвилин з’їдав всю їжу і сідав в роздягальні щоб решту часу читати Новий Заповіт. Я хотів пізнати Хто ж Той, Хто віддав Своє життя за мене. Дух Святий відкрив мої очі.

Подивіться вірш 40 Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя. Яка трагедія в цих словах. Всі хочуть мати вічне життя. Всі прагнуть і шукають його. І є відповідь, що потрібно щоб його мати. Прийти до Ісуса. Він Сам запрошує. Ось Він перед ними, прийди до Нього і прийми Його. Ось Він перед нами в Ньому вже все є. Він прийшов, щоб дати нам життя. Він джерело живої води, прийди і пий скільки хочеш, прийди і в Ньому знайдеш вічне життя, мир і радість. Що стримує тебе, щоб прийти сьогодні і прийняти Його Твоїм Господом Богом? Ось тепер час приємний, каже Писання, ось тепер день спасіння! Чи ти далі будеш триматись своїх хибних переконань, щоб не прийти до Нього. Як Він хоче, щоб ми прийшли до Нього, скільки жалю в Його словах, що юдеї не хотіли прийти до нього.

Подивіться вірші 41-44: 41 Від людей не приймаю Я слави, 42 але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте. 43 Я прийшов у Йме́ння Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж при́йде інший у йме́ння своє, того при́ймете ви. 44 Як ви можете вірувати, коли славу один від одно́го приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не пра́гнете ви?

Ісус послідовно показує, що юдеї не мали того, чим так хвалились. Вони не любили Бога, і не шукали Його слави, хоча так голосно трубили про це. Вони любили себе і любили приймати славу один від одного. Це була явна правда про них і вони знали це. Вони вважали себе поборника Мойсея і цим хвалились. Вони навіть називали себе учнями Мойсея. Так ось що далі про них каже Ісус:

45 Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, — є, хто вас винуватити бу́де, — Мойсей, що на нього наді́єтесь ви!46 Коли́ б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.47 Якщо писа́нням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?“

Насправді вони і Мойсею не вірили і не вчились в нього, бо інакше б вони повірили словам Ісуса, бо ж він писав про Ісуса. (5 М.18:18,19) 18 Поставлю Пророка для них з-поміж їхніх братів, Такого, як ти, і дам Я слова Свої в у́ста Його, і Він їм говоритиме все, що Я накажу. 19 І станеться, кожен, хто не слухатиме слів Моїх, що Той Пророк говоритиме Моїм Ім’я́м, — Я покара́ю того.

Давайте ще раз подивимось на вірш 40 Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя. В сьогоднішньому слові Ісус так просто говорить, що потрібно, щоб мати життя – прийти до Нього. Прийти. Що ж стримує нас від цього? Наші хибні уявлення про те що потрібно нам щоб мати життя. Наша релігія життєвих клопотів, коли ми не знаходимо для Нього часу. Він – наш Творець, і Він Той, Хто дав життя усьому. Юдеї відгородились від Бога своєю релігією. Релігією в якій, насправді, на превеликий жаль не було місця Богу. (42 але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте). Вони витіснили Бога, бо Не любили Його, а любили власну славу. Чи уявляєте ви собі життя повної залежності від Бога? Чи готові ви довіритись Йому? Чи бажаєте ви чути Його голос? Бог не мовчить. Тому Ісус каже з чого почати, щоб чути Бога: Дослідіть Писання!

(п. Дмитро)

СВІДКИ ІСУСА

Від Івана 5:31-47

Ключовий вірш 5:36

1. Прочитайте вірші 31-32. Чому свідчення Ісуса правдиве 31? Які обмеження Він взяв на Себе 30,31? Чому Ісус каже, що його свідчення про Себе неправдиве?
2. Прочитайте вірші 33-35. Хто є першим свідком, про якого говорить Ісус? Які обмеження і яка цінність свідчення Івана? Чому важливо, щоб ми свідчили про те, що Ісус зробив для нас?
3. Прочитайте вірші 36-39. Яке є вагоміше свідчення? Як Отець, Якого не можна побачити нашими очима чи почути нашими вухами, свідчить про Ісуса? Чому важливо знати, що Отець послав Сина?
4. Як ще Отець свідчить про Ісуса? (38, 39, 46) Куди вивчення Біблії має вести нас? (39-40) Що не так із вивченням Біблії єврейських лідерів? (38,40,42) Якою має бути ціль вивчення Біблії?
5. Чому євреї не повірили в Ісуса, хоча мали таку кількість доказів і таких ясних свідків? (38,42,44). Як Мойсей звинуватить їх? Коли і як він писав про Ісуса? (Бут. 3:15; 12:2-3; Ів. 8:56; Гал. 3:8; Вих. 12:7,13; Повтор.Зак. 18:15-19). Що ми можемо дізнатися про те, чому люди не вірять в Ісуса?

Хто слухає слова Мого, на суд не приходить!

Від Івана 5:16-30

Ключовий вірш 5:24 : “Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя.”

Погляньмо на вірш 16: “І тому зачали юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.”

Минулого тижня ми вивчали історію про уздоровлення 38-ми річного чоловіка в купальні Витезда. Здавалося, що всі мали б радіти, адже людина, яка так довго хворіла, нарешті отримала дивовижний шанс на нове життя. Але, як ми знаємо знайшлися й ті хто був категорично проти цього. Ними були юдейські лідери – книжники та фарисеї, ревні виконавці Закона Мойсея. Вони звинуватили чоловіка, що одужав в тому, що він порушив день Суботній, адже взяв свою постіль і поніс її з собою, ніби це була робота яку не належало йому робити. Але ще більше вони зненавиділи Ісуса, що зцілив цього слабого. Бо вважали Його противником Бога, таким, що не поважає Божий Закон, порушує своєю діяльністю Суботу, і так би мовити ще й підбурив до цього порушення хворого, наказавши йому взяти свою постіль. На справді ж, юдеї вважали Ісуса своїм ворогом, бо як говорить Писання вони заздрили Йому.

В новому перекладі вірш 16 звучить так: “І стали юдеї переслідувати Ісуса [й намагалися Його вбити] за те, що робив таке ”. Отже знаходимо уточнення, що юдеї так ненавиділи Ісуса, що готові були Його навіть вбити.

Але чи дійсно Ісус порушував Суботу, коли уздоровив хворого? Закон Мойсея говорить: “Пильнуй дня суботнього, щоб святити його, як наказав тобі Господь, Бог твій.” (Повторення Закону 5:12). Так, ця заповідь закликає шанувати сьомий день. Ба більше того, Бог покладає відповідальність за невиконання цієї заповіді. Так, Вихід 31:14 говорить: “І будете пильнувати суботу, бо вона святість для вас. Хто опоганить її, той конче буде забитий, бо кожен, хто робить у ній роботу, то буде стята душа та з-посеред народів її!” (субота це манна-послух, відпочинок шукати Бога, а не харчі, знак) Тобто, той хто працює в день суботній, той ніби грішить перед Богом і тому буде покараний смертю. Проте, в Ісаї ми знаходимо дещо більше розуміння так би мовити духу цієї заповіді. Отже, Ісая 56:1-2 говорить: “Так говорить Господь: Бережіть правосуддя й чиніть справедливість, незабаром бо прийде спасіння Моє, і появиться правда Моя. Блаженна людина, що робить таке, і син людський, що міцно тримається цього, що хоронить суботу, щоб її не безчестити, та береже свою руку, щоб жодного зла не вчинити!” В цих віршах Ісаї, ми знаходимо, що виконувати заповідь стосовно суботи як механічну дію, зовсім не достатньо. Він прив’язує це до конкретного вибору. Блаженна людина, що дотримується суботи та при цьому береже правосуддя, чинить справедливість, не вчиняє жодного зла! Тобто той, хто робить добру справу в очах Божих! Ось таке розуміння ми знаходимо і в служінні Ісуса. 2і красномовні історії відкривають нам це. Першу ми знаходимо в Луки 6:5-10, де описується історія як Ісус прийшов до синагоги, в якій був один чоловік, що мав праву суху руку. Були там і фарисеї які видивлялися чи не зцілить він цього хворого. І знаючи це Ісус запитав у них, вірш 9: “Що годиться в суботу робити добре, чи робити лихе, душу спасти, чи згубити?” І не почувши відповіді від закоників, уздоровив цього сухорукого. Таким чином Він показав, що робити добро в Суботу, то не є гріх.

Те ж саме ми знаходимо і в другій історії, це Луки 13: 10-16. Коли Він навчав в одній з синагог, знаходилася там жінка, що мала духа немочі, була скорчена й не могла рівно стояти. І Він уздоровив її. І відразу начальник синагоги обурився на це. Відповідь Ісуса була дуже повчальною, Він сказав, вірші 15,16: “Лицеміре, хіба ж не відв’язує кожен із вас у суботу свого вола чи осла від ясел, і не веде напоїти? Чи ж цю дочку Авраамову, яку сатана був зв’язав вісімнадцять ось років, не належить звільнити її суботнього дня від цих пут?” (Субота – свобода від рабства в Єгипті) Отже, не дивно, що і у нашому випадку з 38 річним хворим, Ісус звершує зцілення, бо такою є воля Божа і це не може бути порушенням Закону. Ба більше, цю справу Ісус робив не від Себе, а за настановою Свого Небесного Отця.

Погляньмо на вірші 17-18: “А Ісус відповів їм: Отець Мій працює аж досі, працюю і Я. І тому то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним.”

Після слів Ісуса: “Отець Мій працює аж досі, працюю і Я”, ми бачимо, що юдеї ще більше обізлилися на Нього і почали ще ревніше прикладати зусиль, щоб Його вбити. Що це показує нам? А те, що юдеї дуже чітко зрозуміли, що Він мав на увазі. Коли ми перший раз читаємо ці два вірші, то нам здається, що Ісус відповідає ніби не в попад. До чого тут Субота до того, що Отець працює аж досі? Чому юдеї зробили висновок із слів Ісуса, що Його праця відповідає праці Небесного Отця і таким чином Він прирівнює Себе до Бога? Правда, це виглядає дещо сумбурно. Але, як я вже сказав, юдеї все зрозуміли, тому спробуємо розібратися в чому ж тут справа.

Отже, перше: “Отець Мій працює аж досі”

Справа в тому, що ось те відношення до зцілення або носіння речей в Суботу, заборону на які ми знаходимо у юдеїв, є не зовсім класичним юдаїзмом. Навпаки, єврейські класичні тексти повідомляють нам стосовно Суботи, що є три чесноти, які можна робити в цей Святий день, а саме: “ховати покійників, займатися сватанням і навідуватися до хворих”. Але, як говорить історія, юдаїзм того часу був розділений на різні школи та релігійні групи і між ними було багато розбіжностей. Найбільшими з них були дві школи, це школа Гелеля і школа Шамая. До сих пір юдеї вважають, що істинне вчення знаходиться десь посередині вчень цих шкіл. До-речі більш радикальною була школа Шамая і ймовірніше всього саме представники цієї школи атакували Ісуса. Так от, на той час все ж таки між цими школами існував консенсус, що Богу, як Творцю цього всесвіту, як Творцю землі можна працювати в Суботу не зважаючи на те, що Він заповів людям цього не робити. І справді, якщо над нами сходить сонце, то воно робить це і в Суботу. Коли йде дощ, то він теж може робити це цього дня. Пташки літають, звірі бігають, риби плавають, рослини зростають, пори року змінюються. Народжуються діти і не можна чекати поки акушерка відбуте шабат і прийде наступного дня. Якщо Бог, як Творець цієї живини, по Суботам вирішив би не забезпечувати це своєю життєдайною силою, то цей світ полетів би в прірву і все б відразу загинуло. Ми освічені люди й тому знаємо, що достатньо на добу відключити сонце і все відразу на цій планеті загине від холоду. Так от стосовно того, що Бог в цей день може працювати, не викликало у юдеїв заперечень. Проте, ці заперечення виникли до самого Ісуса.

Давайте ще раз прочитаємо вірш 17: “А Ісус відповів їм: Отець Мій працює аж досі, працюю і Я.”

Отже, друге. “…працюю і Я”

Ісус прямо в лице сказав юдеям те, що для них було чути просто не стерпним. Він назва Бога своїм Батьком. Справа в тому, що юдеї дуже обережно ставилися до імені Божого. Найбільш поширеним ім’ям Бога, що нам зустрічається це Яхве, яке перекладається, як “Я Той, що Є”. В цілому ж, євреям була дана заповідь, що чітко забороняла їм вимовляти ім’я Бога надаремно. Тому, щоб не потрапляти під дію цієї заповіді, вони старалися не говорити ім’я Бога, а замінити іншими іменами. Наприклад в молитві вони звертаються до Бога, як Адонай – “Мій Пан”. Проте Ісус назвав Бога не просто по імені, він назвав Його Своїм Отцем. Знову ж таки в ті часи це мало свій глибокий смисл. Називатися сином батька означало належати до роду батька і бути його продовжувачем. Називатися сином батька, означало бути його спадкоємцем. Це вказувало на те, що те чим володів батько належало і сину. Те положення в суспільстві, яке займав батько, так само опісля займав і його син. Якщо це був горшечник, то й син ставав горшечником, якщо батько був рибаком те саме наслідував його син. Фактично, батько передавав сину все чим володів від знань, ремесла, майна до родо-сімейних цінностей. Тому слова Ісуса жорстко десанували у вушах юдеїв. Як Він насмілився називати Себе Сином Бога? Як Він насмілився називати Бога своїм Отцем? Як Він насмілився бути рівним Богові і приписувати собі справи Божі і ставити Себе в рівень Богу і вище Закона?

Отже, ми бачимо, що цього разу Ісус не уникає доволі небезпечного для Себе спілкування з юдеями, а продовжує з ними вести цю розмову. Проте, Він не намагається повчати чи облічати юдеїв в їхніх помилках, Він намагається відкрити їм істину природу Бога, якою є любов!, через ті справи які Він(Син) звершує на землі. Він прямо свідкує, що Його справи, це справи Бога і в цьому Він ставить знак рівності.

Давайте поглянемо на вірші 19-20: “Відповів же Ісус і сказав їм: Поправді, поправді кажу вам: Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець; бо що робить Він, те так само й Син робить. Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались.”

Як ми вже трішки згадували раніше, суспільство в якому жив Ісус було тотально патріархальним. Зазвичай, в ті часи, намагалися все робити так, щоб у вихованні особливо хлопчика з самих юних років домінував батько. Роль мами більше зводилась до внутрішньосімейного виховання. Тато ж фактично готував сина до життя і місця його в суспільстві. Наприклад, жінки не мали права викладати закон Божий, це робили виключно чоловіки і тому роль батько в цьому питанні стосовно сина була надважливою. Та й в цілому статус молодого чоловіка обов’язково був прив’язаний до того ким є його батько, та хто він за професією.

Матфія 13:55 говорить: “Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда?”

Iвана 6:42 говорить:” І казали вони: хіба Він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?”

Отже Йосип, чоловік Марії був теслею і очевидно, цьому ремеслу він навчив і Ісуса. Звичайно, противники Ісуса швидко навели довідки, щодо Нього, хто Він, хто Його батько, який його рід. “Поправді, поправді” говорив Ісус у відповідь, тобто свідкую вам тільки те, що є дійсно правдивим, що Я Син Божий. .

Ще раз поглянемо на вірші 19-20: “Відповів же Ісус і сказав їм: Поправді, поправді кажу вам: Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець; бо що робить Він, те так само й Син робить. Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались.”

Ісус говорить, що Його ремесло, те, що Він робить – це те, що Він побачив і навчився від Свого Батька. В Івана 9:2 учні запитують Ісуса: “Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився?” . Та слова Ісуса вражають: Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з’явились на ньому. (Івана 9:3) і потім показує ці діла, даруючи сліпому зір.

В 4-х Євангеліях ми знаходимо дивовижні справи, що звершував Ісус. Він перетворює воду на вино дарує радість, благословляє весілля, годує 5000 людей з 2-х хлібов і п’яти рибок, виганяє бісів, зцілює від прокази, дарує зір і слух, і навіть забороняє вітру і морю. В 21 вірші говориться: “Бо як мертвих Отець воскрешає й оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.” І дійсно ми знаходимо, що Ісус повертає воскреслими Лазаря його сестрам, 12 річну дівчинку її батьку Аїру, та молодого юнака його матері. Чи міг Він навчитися від свого земного батька Йосипа таким справам? Звичайно Ні! Він звершує справу Небесного Батька.

(Протиставлення – юдеї –Iван.8:44 Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді.)

20 вірш говорить: “бо Отець любить Сина і показує все, що Сам робить…”

Ми бачимо, що між Небесним Отцем і Сином – особливо – глибокі стосунки. Батько нічого не приховує від Сина, навпаки все відкриває. Ми бачимо, що ці стосунки базуються виключно на любові. Отець так любить Сина, що все чим володіє відкриває своєму Синові. Ми бачимо тут гармонію на Небесах. Ми бачимо стосунки рівноправства між Батьком та Сином. Син, кого хоче оживлює, або : “Синові дав життя мати в Самому Собі.” вказують на те, що Син рівний Батькові і в цьому теж воля Батька. Ми бачимо, що в стосунках між Богом і Сином так багато любові, що вона виливається і на нас. Ось ця дивовижна переповнена чаша любові виливається на нас грішників, що і б ми могли теж прийти в цю прекрасну Божу сім’ю.

“Господи, покажи нам Отця, і вистачить нам! – говорить Пилип. Промовляє до нього Ісус: Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: Покажи нам Отця? (Івана 14:8-9)

Хто бачив Ісуса і Його справи, той бачив Небесного Батька. Ми вже згадували про справи, що робив Ісус коли служив людям – зцілення, відновлення, воскресіння. Причина цьому Божа Любов. Причина цьому Вічне Життя. Івана 5:26 говорить:”Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.” Природа Божа це плин Вічного Життя. Неспроста, Богодухновене Писання персоніфікує смерть, як особистість і надає статус “ворога”. Бо це те, що протистоїть природі Божій – Життю Вічному. Юдеї вірять в Бога через призму Закона. Їх стосунки з Богом радше строгість, формальність, покарання. Але стосунки між нами і Богом, це стосунки між дітьми і Батьком. Син Божий віддав своє життя на хрест, щоб відкрити нам шлях до Божого Синівства.

Погляньмо на вірш 24: “Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя.”

По-перше: “Хто слухає слова Мого”

Брати і сестри, в мене є до вас питання: “А що ми зараз робимо?” “Так!” “Ми слухаємо Слово Боже!”, конкретно “Євангелію від Івана!” Чому Слово Христа так важливо слухати? Слово слухати тут утримує в собі дві функції “чути” та “виконувати”, тобто вірити Йому.

“Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!” (від Матфія 8:10). Такою була реакція Ісуса на слова сотника, що просив Христа уздоровити його слугу. “… Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою… Та промов тільки слово, і видужає мій слуга!”(від Матфія 8:10)”

На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог. У Ньому було життя – і життя було Світлом людей (Івана 1:1,4) Слово Христа це світло для нас. Воно очищає нас від гріхів. Просвітлює нас від незнань. Через Нього кожен з нас має віру в Бога Отця.

По-друге “вірує в Того, Хто послав Мене”!

(Івана 5:23) Вірш 23б: “Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що послав Його.” Ці Слова Ісус говорить юдеям, що звинувачували Його в тому, що Він самозванець і по суті шахрай, діє сам від себе і шукає свого. Проте, юдеї не могли заперечити Ісусові в тому, що Він робив. І самі бачили це, хоча й відмовлялися визнавати, що Ісус Син Божий. Вони розуміли, що ніхто не міг робити це своєю силою. Тільки Бог міг дарувати це.

Никодим коли прийшов до Ісуса вночі, він сказа: “Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде.” (Івана 3:2б)

Ба, більше для нас! Те, що Бог послав Ісуса, багато говорить про Бога. Бог не хотів, щоб люди вмирали, тому віддав Свого улюбленого Сина на страждання та смерть, щоб засудити гріх, і не засуджувати грішника. Бог хотів спілкуватися з людиною, тому послав Ісуса, щоб Він мешкав з нами, знав наші труднощі. Якщо я хочу мати стосунки зі своєю дочкою, то цікавлюсь її життям, хочу розділити її проблеми, хочу проводити з нею час. Все це зробив Бог у Ісусі Христі для нас. Бог добрий, люблячий, вірний і найкращий доказ цього – те, що Ісус прийшов у світ. Тому, – ми маємо вірити, що Він посланий Богом.

По-третє “життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя.”

Ця частина 24 вірша є резолюцією всього вірша. Хто слухає Слово Боже і вірує, що Ісус, посланий Отцем Син Божий на суд не приходить, але набуває життя вічне.

Цікаво, що тут Ісус заговорив про суд. Коли ми чуємо про суд, то відразу уявляємо, як суддя зачитує рішення помилувати обвинуваченого або навпаки виносить йому покарання у вигляді позбавлення волі на якийсь термін. Ба більше, ще якихось 50-100 років назад судді виносили вироки з найвищою мірою покарання, тобто засудженого страчували. Мені дуже подобається американський фільм: “A few good man”/”Декілька хороших хлопців”. Це той випадок, коли люди, що наділені владою, настільки стають самовпевненими, що з легкістю розправляються долями інших людей, особливо коли вони їх підлеглі. В сюжеті фільму оповідається історія загибелі солдата, що служив на американській базі Гуантанамо на Кубі. Він не справлявся з навантаженнями по службі, тому попросив про перевід в іншу частину. Але це було презирством і слабкістю в очах керівників частини. Вони зробили так, щоб цей солдат не дожив до переводу і загинув, а вину за це поклали на двох інших солдат. Основа сюжету – це судовий процес, в якому молоді юристи доводять вину керівництва частини в особі полковника, що шокує його. В своїй зверхності й гордості він не може повірити, що і він рівний серед всіх. Раніше суд і закон в себе в частині був тільки він, а тут все стало навпаки. Юдеї, що винуватили Христа, були дуже схожі на цього полковника. В сліпоті заздрості й ненависті вони втратили Дух Закона й накинулися на Христа, забуваючи про те, що й самі одного дня постануть перед цим Законом.

Отже Ісус говорить про суд бо це теж справа Батька. Вершити суд – це робити Божу справу. Наш Отець справедливий. Раніше ми згадували, що Небесний Батько сповнений неохопною любовью. Ми згадували, що в Ньому протікає нескінчене, тобто Вічне Життя. Проте, Ісус відкриває нам ще одну сторону Батька. Це те, що Він справедливий. Його абсолютна досконалість і святість вимагає справедливого Суда над Його ворогами. Але, що говорить нам Ісус: “Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя.” Віра в Ісуса Христа позбавляє нас Божого Суда. Гнів Божий на грішника був вилитий на Хрест, де висів Син Божий. Тому жертва Христова виправдала нас і зробила праведниками в Очах Божих. А що ж робити нам в таких обставинах? Так! Вірити в Сина Божого, як свого Спасителя.

Цікаво, що тут Ісус окрім стосунків з Батьком починає говорити про стосунки між Ним і людьми, тобто з нами. Вірші 22,27,30 говорять: “Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові, І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він Людський Син. Я нічого не можу робити Сам від Себе. Як Я чую, суджу, і Мій суд справедливий, не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.” (Івана 5:22,27,30)

В цих віршах Ісус говорить про те, що суд над Його ворогами належить Йому, в 27 вірші сказано, бо Він Людський Син. Коли ми говорили про 38 річного хворого то обмінювалися різними думками стосовно нього. Хтось говорив, що він був фаталістом, хтось боягузом, а хтось навпаки вбачав в ньому краплі віри. Проте в цілому ми прийшли до думки, що не маємо права засуджувати його, бо ми не були в обставинах і стражданнях в яких він був. Коли друзі Йова дорікали йому за його слабкість і слабку віру по відношенню до Бога, він все відкину і сказав, що суд їхніх неправдивий, бо вони не були в його обставинах. Та з Христом все зовсім по іншому. Євреям 4:15 говорить: “Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха.” Він відклав свою Божественну славу і зійшов до нас, щоб у всьому бути випробуваним як і ми. Тому Він розуміє всі наші болі, всі наші переживання і всі наші страждання. Але Він і Той, Хто дав нам право вибору! Життя вічне через віру в Нього чи вічна погибель?

Брати і сестри ми віримо в Ісуса Христа, як Свого відкупителя? Амінь? Тому на суд не приходимо! Нове життя, що маємо, це життя вічне і тому наш шлях не закінчиться життям тут на землі, а продовжиться у вічності поруч з Батьком та Сином!.

У віршах 25,28,29 ми знаходимо обіцянку Христа про наше воскресення. Ісус обіцяє, що прийде день воскресення для життя і воскресення для Суду. То ж брати і сестри пильнуймо нашу віру для Вічного життя і надію на Небесне Царство!.

Кл.вірш Івана 5:24: “ Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя!

(п. Джентельмен)

Хто слухає слова Мого, на суд не приходить!

Від Івана 5:16-30

1. Що Ісус зробив такого, що юдеї почали його переслідувати? Що було головною причиною невдоволення релігійних лідерів (1-16).
2. Як Ісус захищався, коли Його звинуватили в тому, що Він зцілив людину в суботу (17)? Що Ісус говорив про Свої стосунки з Отцем і про справу Отця? Чому юдейські начальники намагалися вбити Ісуса (18)?
3. Що характеризує стосунки між Отцем і Сином (19-20)? Яку дивовижні справи робив Ісус (21)?
4. Прочитайте вірші 22-23. Чому Отець довірив Синові весь суд? Хто такі “усі”? Чому Ісус говорить, що “Хто не шанує Сина, не шанує Отця”?
5. Прочитайте 24-й вірш. Яку обітницю дав Ісус і кому вона дана (24)? Що означає перейти від смерті у життя? Що означає чути голос Ісуса (25)? Яку владу було дано Ісусові? Що значить “бо Він Людський Син” (26-27)?
6. Про яку майбутню подію говорив Ісус, як ви розумієте ці вірші (28-29)? Як влада Ісуса вплине на долю кожної людини у вічності? Чому суд Ісуса справедливий (30)?

УСТАНЬ І ХОДИ!

Від Івана 5:1-15

Ключовий вірш 5:8 : “Каже йому Ісус: Устань, візьми постіль свою і ходи!”

Ми вже бачили, як в Євангелії від Івана Ісус допомагає самим різним людям: жінці-самарійці, Никодиму, сину придворної. У сьогоднішньому уривку Ісус допомагає хронічному хворому. Ісус кидає йому виклик і допомагає почати нове здорове життя. Ми всі хочемо бути здоровими – як фізично, так і духовно, чи не так? Хай Господь допоможе нам сьогодні почути його слово: “Устань і ходи!”

Звернемося до віршів 1-3:

1. Після цього було юдейське свято, й Ісус прийшов у Єрусалим.

2. Є в Єрусалимі біля Овечої брами купальня, що по-юдейському називається Витезда, вона має п’ять критих входів.

3. У них лежало багато недужих, спіпих, кривих, сухих, які очікували руху води.

В одне з великих юдейських свят Ісус прийшов в Єрусалим. В цей час багато юдеїв збиралося в Єрусалим для святкування. Недалеко біля храму знаходилася купальні Витезда. Витезда перекладається як “Дім милосердя”. Це було місце, де хворі могли отримати догляд і допомогу. По дорозі в храм люди заходили в Витезду і жертвували цим хворим людям. На свята в Витезді було особливо багато людей. Але вони приходили туди не лише за допомогою. Була ще одна причина, чому там збиралося так багато людей. Звернемося до 4-ого вірша:

4. Бо ангел Господній час від часу сходив до купальні й збурював воду. Хто перший заходив після збурення води, той ставав здоровим, хоч би якою була його недуга.

Достоменно невідомо, чи дійсно час від часу Божий Ангел приходив і збурював воду, так що люди зцілювалися, чи це було просто народне повір’я. Ми не знаємо. Можливо так і було. А, можливо, люди просто вірили в це. Дехто каже, що це було б з точки зору Бога надто жорстоко так знущатися над цими людьми: час від часу збурювати воду, і заставляти цих хворих людей, багато з яких не могли навіть ходити, штовхатися до води, щоб вскочити першим. Але так чи інакше там було завжди багато людей, які вбачали у такому зціленні свою останню надію.

Звернемося до 5-го вірша:

5. Був там один чоловік, який тридцять вісім років нездужав.

Що ми помічаємо у цьому вірші? У Витезді знаходилося багато людей. Їх потреби були практично безмежні. Вони всі потребували уздоровлення, і не лише уздоровлення, але і розуміння, підбадьорення, зміцнення. Однак Ісус не зробив сеанс массового уздоровлення і не допоміг всім. Він зосередився всього на одному чоловікові. Чому саме на цьому чоловікові? Я гадаю, що Бог вказав Ісусу саме на цього чоловіка. Чому лише йому одному? Я не знаю. Але якщо Ви служитель, то це для Вас гарний урок: Ви не можете допомогти всім. Потреби людей безмежні. Лише один Бог може допомогти всім. Ви не можете і не маєте цього робити. Все що Ви можете це служити, молитися, навчати людей в певній мірі щоб вони зрештою прийшли до Ісуса, Який один може задовольнити всі їх потреби.

Повернемося до цього чоловіка. Він хворів 38 років. Сумна історія. Ніхто з нас не був у його шкурі і не може повністю зрозуміти його стану. Можна лише уявити, як жахливо він виглядав, і яким втомленим, виснаженим хворобою та розчарованим він був. У вірші 6 написано:

6 Ісус, побавши його, як лежав, і, знаючи, що довго він уже хворіє, сказав йому: Чи ти хочеш стати здоровим?

На перший погляд це досить дивне питання до хворої людини, і може навіть здатися глузуванням, чи не так? Звісно, хвора людина хоче стати здоровою! Звісно, це чоловік хотів стати здоровим, власне тому він і знаходився біля купальні Витезти! Та насправді Ісус не глузував з нього. Він запитував серйозно. Зверніть увагу на слово “знаючи” у вірші 6 – Ісус добре знав його ситуацію, його положення і його стан. І раз Ісус запитав “Чи ти хочеш стати здоровим?”, то напевно це питання було не таке просте для цього хворого. Цим питанням Ісус починає з ним розмову. Цим питанням Він допомагає цьому чоловіку задуматися про свій стан і розібратися у своїх бажаннях. Звісно, він усвідомлював що хворий і що йому потрібне одужання. З іншої сторони, він звик до того життя, яке вів усі ці довгих 38 роки. Це було зрозуміле і прогнозоване життя. Звісно, не таке, про яке він мріяв, але таке, яке вже стало звичним. Про нього в цьому домі милосердя піклувалися. Люди бачили його тяжку хворобу і жертвували гроші. Йому не потрібно було нести ніякої відповідальності, не потрібно було навчатися, йому не потрібно було робити зусиль над собою, щодня вставати і йти на роботу, не було ніяких dead lines. Він звик до такого життя. Якщо він отримає зцілення, то йому прийдеться заново будувати своє життя. Він не зможе більше знаходитися у Витезді, люди не будуть жертвувати йому гроші. Йому потрібно буде знайти місце, де жити, потрібно буде знайти роботу. Йому прийдеться навчатися, працювати, відповідати за себе! Можливо створити сім’ю і виховувати дітей. Це були серйозні виклики в його житті. Він мав запитати себе: “Чи готовий я їх прийняти?” “Чи готовий я закотити рукави і працювати над своїм життям?”

Цей чоловік відповів:

7 … Пане, не маю людини, яка вкинула б мене до купальні, коли забурлить вода. Коли ж я приходжу, то інший уже заходить раніше за мене.

У його відповіді дивовижним чином поєднані надія з безнадією. Так, у нього все ще була надія одужати: не дивлячись на невдачі, він не залишав Витезду, коли збуруювалася вода він все ще спішив до купальні. Однак щоразу не встигав. Щоразу знаходився хтось інший. Схоже, що він вже і не вірив, що коли небудь зможе дістатися туди першим. У його відповіді можна прослідкувати цілий букет проблем хронічного хворого: там прослідковується залежність від інших: немає чоловіка, який би хотів йому допомогти. Він виправдовував свій стан бездіяльністю інших людей – вони нічого не роблять для його одужання. У його відповіді ми бачимо скарги на інших: проблема не у ньому, а в інших – це вони не хочуть йому допомогти.

Звернемося до 8-го вірша:

8 Каже йому Ісус: Устань, візьми постіль свою і ходи!

Ісус взявся допомогти цьому чоловіку. Однак Він не збурив воду і не поставив його першим у чергу. Ісус дав йому Своє слово. Ісус знав, що цей чоловік був хворим і не міг нормально ходити останні 38 років. Однак він сказав: “Устань, візьми постіль свою і ходи!” Ми можемо багато чого говорили, але нічого не зміниться. Це й зрозуміло, тому що ми не Боги. Однак в словах Христа є сила, реальна сила, яка робить те, що здавалося неможливим. Напевно цьому чоловіку відразу хотілося відповісти: “Я не можу цього зробити!” Скільки разів Ви казали собі: “Я цього не можу!” Це був той момент коли віра боролася з невір’ям в серці цього чоловіка. До цього 38 років постіль носила його, але тепер він мав піднятися і понести свою постіль. Ісус кинув йому виклик. Тепер він міг прийняти його, і спробувати, або ж так і залишитися хворим.

Звернемося до 9-го вірша:

9 І чоловік тут же став здоровим, узяв свою постіль і почав ходити.

Він послухався Ісуса, став здоровим, взяв свою постіль і почав ходити. Хоча, здається, в цьому чоловікові важко знайти якусь велич, насправді те, що він послухав Ісуса, повірив йому і встав і є його величчу.

Що ще ми помічаємо тут? Цей чоловік бачив лише один шлях до свого уздоровлення – це вскочити першим у купальню. Інших шляхів він не бачив. А в цей же час біля нього стояв Ісус, Який відкриває різні шляхи! Ісус уздоровив його інакше, ніж той очікував. Але це уздоровлення було реальним – він дійсно став здоровим.

Дозвольте мені привезти один приклад. Багато людей в світі вірять, що заробляй вони більше, проблем вони мали б менше. Я гадаю, що і серед нас є такі люди. І я можу зрозуміти таких людей. Вони шукають нагоди не лише повернути свої борги, чи жити більш комфортно. Насправді вони шукають значно більшого – спокою і безпеки. Вони сподіваються, що їх заощадження можуть дати їм таку бажану безпеку, що якщо і щось станеться з роботою, чи ще щось, з допомогою цих заощаджень вони зможуть пережити ці скрутні часи. Люди втомлюються день за днем прокидатися вранці і йти на роботу, збирати копійку до копійки, виплачувати борги та кредити. Вони хочуть врешті решт знайти спокій і безпеку! Схожим чином ці хворі люди в купальні Витезді хотіли за великим рахунком не першими вскочити у воду, а уздоровитися, просто вони не бачили іншого способу це зробити. І якщо Ви гадаєте що можете знайти спокій і безпеку лише у фінансах, дозвольте мені познайомити Вас з Ісусом. Ісус дає такі спокій і безпеку, яку не можуть дарувати ніяка стабільна і високооплачувана робота!

Питання “Чи ти хочеш бути здоровим?” Ісус задає кожному з нас. Це питання Ісус задає і для нашої церкви: Чи хочемо ми щоб наша церква була здоровою, щоб зростала? Якщо так, то нам потрібно приймати виклики: як стати відкритими та зрозумілими для студентської молоді? потрібно сформувати чітку програму зростання служителів; як виростити ініціативних молодих служителів? сформувати чітко окреслені служіння з чіткими умовами, щоб дати можливість братам і сестрам реалізувати Божі дари; як дати молоді надію на Україну, щоб вони лишалися тут, а не бажали виїхати за кордон? Якщо ми не приймемо ці виклики, то з плином часу просто перетворимся на спільноту, описану в книзі “Бенкет Бабети”.

Звернемося до 10-го вірша:

10 Була тоді субота. Тому юдеї казали до того, хто видужав: Нині субота, і не годиться тобі носити свою постіль.

На наш подив юдеї не зраділи тому, що цей хворий 38 років чоловік одужав. Навпаки, вони обурилися і звинуватили його в порушенні закону. Насправді цей чоловік порушив не Божий закон, а людське тлумачення цього закону. Бог дійсно наказав Своєму народу не працювати в суботній день, а присвятити його Богові. Але Бог не вказав деталей що означає “не працювати”. Юдеї вважали, що носити постіль в цей день – це робота, і звинуватили цього чоловіка.

Звернемося до віршів 11-12:

11 Він же відповів їм: Той, Хто мене оздоровив, сказав мені: Візьми свою постіль і ходи!

12 Вони запитали його: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі взяти й ходити?

В цих віршах ми бачимо повагу бувшого хворого до Ісуса, він називає Його: “Той, Хто мене оздоровив”. З іншої сторони ми бачимо неповагу до Ісуса зі сторони юдеїв, які називають його “Чоловіком, Який сказав взяти й ходити”, тобто “Чоловіком, Який наказав порушити закон”.

Вірші 14-15:

14 Згодом Ісус зустрів його в храмі й сказав йому: Ось видужав ти. Не гріши більше, щоби чого гіршого не сталося тобі.

15 Пішов цей чоловік і сповістив юдеям, що його оздоровив Ісус.

Ми не знаємо, про які гріхи попереджав цього чоловіка Ісус. Можливо, до того, як стати хворим, цей чоловік вів грішне життя, і зараз, коли одужав, у нього була спокуса повернутися до нього. І Христос попереджав його, щоб той не повертався до старого життя. Але що ми тут бачимо напевно, так це те, що є речі гірші, ніж фізична хвороба. Ісус шукав цього чоловіка в серед натовпу в храмі, щоб сповістити цю дуже важливу річ.

У вірші 15 цей чоловік йде до юдеїв і каже, що його оздоровив Ісус. Це виглядає наче він “здав” Ісуса, і схоже що так воно і є. Чому він це зробив? Він боявся. Він боявся юдеїв, він боявся релігії, яку вони побудували. За порушення встановлених юдеями законів про суботу чекало серйозне покарання. Один равін навчав, що якщо хтось не свідомо порушив закон про суботу, то повинен принести в жертву тварину і його провина буде спокутувана, але якщо хто свідомо порушив цей закон, то має бути страчений. Я не знаю, чи виконували тоді цей закон, але звісно що він наганяв великий страх на людей. І цей чоловік боявся, його можна зрозуміти. Коли люди ставлять їх особисте розуміння закону над Біблією, там починається релігійна тиранія, страх. Релігія, у якій верховенствують людські традиції може бути дуже небезпечною, і може гнобити людей. Звісно, у кожній церкві є свої традиції, в цьому немає нічого поганого. Але проблеми починаються, коли ці традиції ставлять вище за Боже слово. Почався великий конфлікт Ісуса з юдеями, який описаний в кінці 5-го розділу і в кількох наступних. Якщо ми служимо Богові, ми не можемо уникнути подібних конфліктів. Але маємо знати, що Бог також використовує конфлікти щоб здійснювати Свою волю.

(п. Яків)

УСТАНЬ І ХОДИ!

Від Івана 5:1-15
Ключовий вірш 5:8

1. Чому Ісус прийшов в Єрусалим? Куди Він пішов і чому? (1-4) Опишіть це місце.
2. Якого чоловіка Ісус там знайшов? (5) Розкажіть про нього.
3. Що запитав в нього Ісус? (6) Що незвичайного було в цьому питанні? Чому Ісус поставив саме таке питання?
4. Як відповів хворий? (7) Які ще його проблеми, крім хвороби, відкриває ця відповідь.
5. Що наказав йому Ісус? (8) Як Його слово уздоровило цього чоловіка?
6. Який тиск та чому фарисеї чинили на цього чоловіка? (10-13) Як Ісус допоміг йому? (14) Як вчинив цей чоловік та чому? (15)

ІДИ, — СИН ТВІЙ ЖИВЕ!

Від Івана 4:43-54

Ключовий вірш 50 : “Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“ І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов”

В минулому уривку ми вивчали, про духовне пробудження, яке сталось серед самарян, як в них був Ісус. Спершу увірувала жінка, яку Ісус зустрів біля криниці Якова, потім по її свідченню інші мешканці міста Сіхар, потім після їх особистого спілкування з Ісусом вони засвідчили, що справді Спаситель Він світу! Але шлях Ісуса продовжувався, бо як ми пам’ятаємо з початку цього розділу, йшов Він з Юдеї в Галілею.

Подія описана в 4:43-54 явно називається другим знаменням Ісуса. Взагалі в Євангелії від Івана, Іван виділяє 7 чудес – 7 ознак, які чинить Ісус. Він відібрав їх з багатьох чудес. Чому ж саме ці чудеса? Він хотів, що вони в повноті відкрили нам Хто ж такий Ісус. Чому ж це так важливо? В кінці Євангелії Іван підсумовує і дає відповідь: Івана 20:30 Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані. 31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім’я Його! Ціль – щоб ми ввірували в те Хто є Ісус. Він є Христос тобто обіцяний Спаситель Син Божий. І віруючи в Нього, щоб ми мали життя в Ім’я Його. Отже, кожне знамення по нам по-новому відкриває Ісуса і збагачує нашу віру.

Давайте подивимось на вірш 43,44 Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею. 44 Сам бо сві́дчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчи́зні своїй. Тут знову Іван, як і в 40 вірші говорить, що після двох днів перебування в Самарії Ісус пішов до Галілеї. Власне Ісус пішов до Галілеї, тому що хотів уникнути передчасного конфлікту з фарисеями через ріст Його популярності. Про це Іван нам говорить на початку розділу. Тобто Ісусу, потрібно було піти туди де про Нього менше говоритимуть. І ми бачимо, що Іван тут вставляє коментар, що Ісус Сам свідчив, що не має пошани пророк у вітчизні своїй. Цими словами він пояснює, чому Ісус пішов саме до Галілеї.

В кінці другого розділу говориться, що коли Ісус був на святі в Єрусалимі, то багато хто увірував в Ім’я його, бачачи чуда які Він чинив. І якраз в 45 вірші згадується, що серед цих людей були галілеяни: А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли́ галіле́яни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.

Взагалі в Євангелії від Івана мало говориться про служіння Ісуса в Галілеї, як про це говорять інші євангелісти. Тут в основному описане служіння Ісуса в Юдеї – в Єрусалимі. Коли ж ми читаємо інші Євангелії, то бачимо, що на початку служіння Ісуса, як Він прийшов до синагоги в Своєму рідному місті Назарет, то там не прийняли Його слів. Вони спокушались тим, що вони знали Його Самого і Його рідних: Мт.13:55-57 Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда? 56 І чи ж сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все оте?57 І вони спокушалися Ним. А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм! Але зараз Іван говорить, що галілеяни прийняли Його, бо бачили чуда Ісуса в Єрусалимі.

Давайте подумаємо чим відрізнялась реакція самарян і галілеян. Іван не говорить чи Ісус робив якісь знамена і чудеса в Самарії. Єдине, чудо про яке говориться – це те, що Ісус показав жінці-самарянці, що знає про неї все. Інші самаряни увірували Ісуса по слову жінки, яка свідчила про Нього. А коли вони особисто зустрілись з Ісусом, то сказано: 41 Значно ж більш вони ввірували через слово Його. 42 А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу! Отже вони повірили в Ісуса в те Хто Він, через слово Його. А, що галілеяни? Вони прийняли Його, бо бачили чуда. Іван звертає нашу увагу на цей факт, бо потім Господь дає оцінку такій вірі галілеян. Оцінку з якої нам стає зрозуміло – а як Він хоче щоб ми ввірували в Нього.

Давайте подивимось далі на віріші 46,47 сказано: Тоді зно́ву прийшов Ісус у Кану́ Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедво́рець, що син його хво́рів у Капернау́мі. 47 Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.

Ми бачимо, що Ісус знову прийшов у Кану Галілейську, туди, де на весіллі Він перетворив воду на вино. То було перше чудо Ісуса, перша ознака і через нього Його учні увірували в Нього. На тому весіллі Ісус поводився як Господар бенкету, як Той, Хто має владу. А зараз до Ісуса в Кану прийшов царедворець із Капернауму. Ми бачимо, що він подолав значну відстань, щоб дістатись Ісуса – десь 30 – 35 кілометрів. В нього була біда – його син сильно хворів і зі слів батька вже був близький до смерті. Серце цього чоловіка було розбите через страждання його сина. Можна не сумніватись, що при своєму положенні він перепробував багато варіантів як зцілити сина, але все це не діяло. Син умирав.

Очевидно, що слухи про чудеса Ісуса в Єрусалимі розійшлись по Галілеї і дійшли Капернауму. І в цього чоловіка з’явилась надія, що Той, хто чинив чудеса в Єрусалимі може зцілити і його сина. Коли царедворець прийшов до Ісуса, він благав, щоб Ісус пішов з ним до Капернауму і зцілив його сина. Чи Ісус, коли небудь відмовлявся зцілити тих, хто благав Його? Ні, Він ні кому не відмовляв, а Іноді Сам перший приходив і питав: Хочеш бути здоровим?

Що ж Ісус відповів царедворцю на його прохання? 48 Ісус же промовив до нього: „Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!“ Для вас ці слова не звучать як докір? Чому Ісус відповів йому так? Давайте подумаємо.

Чи завжди Ісус давав одразу те, що в Нього просили? Ні. Іноді Він так би мовити спочатку випробовував віру, тим самим кидаючи людині виклик і навчаючи правильного відношення до Ісуса і, що ж таке справжня віра. Згадайте перше знамення Ісуса в Кані, коли на весіллі Його мати попросила щось зробити, бо закінчувалось вино. Як Ісус відповів їй? Чи згадайте сирофінікіякнку, в якої дочка була одержима бісом. Коли вона просила Ісуса, то спершу відповідь Ісуса звучить як відмова, та вона не здавалась і в кінці Він похвалив її віру. Чи коли Лазар захворів, то Ісус не одразу ж прийшов, але лише коли той помер, Він прийшов і воскресив Його, та й інші випадки.

Що царедворець хотів від Ісуса? Він благав, щоб Ісус пішов з ним до Капернаума ці 30 кілометрів і там поклав Свою руку на сина і зцілив його. В очах батька, саме такі дії були потрібні для зцілення його сина. Тобто він вважав, що Ісус має діяти оттак. Це все, що йому було потрібно від Ісуса. Але тоді Ісус каже йому: Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте! Ці слова кидали виклик його вірі і вірі інших галілеян.

Давайте подумаємо, що мав на увазі Господь Ісус, коли казав про увірування. Адже саме віра привела царедворця до Ісуса. Віра в те, що Ісус може чудесним чином зцілити його сина. Чому ж Ісус дорікає?

Тут бачимо порядок який не влаштовував Ісуса: вони вірили і шукали Ісуса лише після побачених чудес. Побачив чудо, тоді віруєш. Це не те, що хотів Ісус.

Чудеса не можуть стати основою для нашої віри. Скільки разів я чув, коли казали: якби Бог мені якось Себе явив, то я б у Нього повірив. Але не треба йти далеко. Часом і в мене були виправдання, чому я не віддано слідую за Ісусом і не роблю того, що Він хоче від мене. А от якби Бог мені послав знамення і Сам дивовижним чином сказав: іди туди і роби те, то тоді б я послухався. Ми чекаємо якогось особливого знамення, щоб повірити. Але чи можуть чудеса бути основою нашої віри? В цьому ж Євангелії сказано Йоан.12:37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували.

А як тоді Ісус хоче? Він хоче щоб ми вірили Його словам. Віра – це впевненість в небаченому на основі слова Божого. Така віра походить від слухання Слова Божого.

Чудо, може лише пробудити інтерес до Ісуса, привести до Нього, але його дія тимчасова. Чудеса забуваються і якщо людина не має особистих стосунків з Ісусом, то й інтерес зникає і віра не заснована на слові Божому теж зника. Через це дехто починає шукати чудес щоб укріпити свою віру.

Ті хто шукає чудеса, шукає чудотворців. Такі люди думають: по молитві чудотворця зцілення може прийти, а по моїй молитві ні. Я не такий духовний. Що Ісус вчить – не шукати чудотворців, а довіряти Ісусу. Вірити в слово Ісуса, яке має владу зробити те що Ісус каже.

Давайте далі подивимось. Чи здався батько? Ні, він далі продовжував благати Ісуса. Давайте подивимось вірш 49 Царедво́рець говорить до Нього: „Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!“. Хоча Ісус не відповів на прохання царедворця, той продовжував смиренно просити Ісуса піти і зцілити дитину.

Подивіться вірш 50 Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“ І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов. Ісус сказав чоловіку, що його син живе, тобто він вже не має вмерти. Він почав одужувати, тому Мені не треба йти. Ти сам іди. Але батько цього ще знав, бо не бачив того. Дивовижно, але слово Ісуса: Іди, — син твій живе! породило в ньому віру, що його син здоровий. Написано: І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, – і пішов. Рим.10:17 Тож віра від слу́хання, а слу́хання через Слово Христо́ве.

Що Господь вчив царедворця через це слово? Довіряти словам Ісуса. Це те що ми навчаємось вивчаючи Писання. Без віри, каже Писання, догодити Богу не можливо.

А, що ще Ісус вчив царедворця? Що слово Ісуса має владу робити те, що Він каже. І тому Іван називає в 54 вірші цю подію не просто чудом, а знаменням. Знаменням Хто такий Ісус. Він – Володар життя. Що Він має владу давати життя по Своєму слову. Також у відповіді Ісуса ми бачимо Його суверенітет: Він вирішує чи йти чи не йти і як саме зцілити. Він хоче, щоб ми довіряли Його суверенітету.

А як же нам рости в вірі? Щоб наша віра росла нам також треба слухати слово Христове. Але не просто слухати. Так можна нескінченно слухати, треба послухатись, покоритись: сказано – і пішов. Кожен такий випадок слухання Христа і послуху буде ростити нашу віру.

Не завжди Господь відповідає миттєво на наші прохання. Іноді має щось статись з нашою вірою, як з вірою царедворця. Але це не значить, що Ісус не чує наші прохання. Лук.18:7,8 7 А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них? 8 Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?…

Царедворець пішов з вірою, що Ісус зцілив його сина. Можна тільки уявити як не легко йому було довіритись Ісусу і піти самому, адже спочатку він надіявся привести Ісуса до сина. Та все ж він довірився. Ми можемо не сумніватись, що сатана спокушав його сумніватись в словах Ісуса. Він завжди так робить, коли ми вирішуємо щось вірою послухатись Бога. Але милостивий Бог допомагає нам. Він знаходить засоби щоб укріпити нашу віру.

Подивіться що сталось, давайте прочитаємо вірш: 51 А коли ще в дорозі він був, то раби́ його перестріли його й сповістили, говорячи: „Син твій живе“. Це було те ж саме слово, що сказав йому Ісус: син твій живе. Це було саме те слово яке йому треба було ще раз почути. Подивіться вірші 52, 53: А він їх запитав про годину, о котрі́й стало легше йому. Вони ж відказали до нього: „Учора о сьомій годині гаря́чка поки́нула його“. 53 Зрозумів тоді ба́тько, що була́ то година, о котрі́й до нього промовив Ісус: „Син твій живе“. І ввірував сам і ввесь його дім.

Якби він не запитав, коли саме стало краще сину, то це одужання можна було б також пояснити, що так просто сталось, що поки батько ходив по Ісуса, то сину стало краще. Це сталось само собою. Але те, що сину стало легше саме в той час коли Ісус промовив: син твій живе, це вже не могло бути просто збігом. Це було підтверженням, що його зцілив Ісусу. І це стало свідченням для його дому. Сказано, що він увірував сам і весь його дім. Він увірував в те Хто такий Ісус.

Сьогодні ми вчились яка віра вгодна Ісусу – заснована на Його слові. Віра яка слухає і слухається Христа. Віра яка визнає владу Його слова зробити те що Він наказує. Віра, яка вірить в небачене. Віра яка визнає суверенітет Ісуса.

Нехай Господь благословить нас рости в такій вірі. Амінь!

(п. Діма)

ІДИ, — СИН ТВІЙ ЖИВЕ!

Від Івана 4:43-54
Ключовий вірш 50

1. Куди пішов Ісус, покинувши Самарію (43)? Що Ісус сказав своїм учням перед тим, як піти в Галілею (44)? Як і чому відреагували на Нього галілеяни (45)? В чому причина того, що їхня реакція відрізнялась від реакції самарян (41-42)?

2. Хто і з якою проблемою прийшов до Ісуса до Кани (46)? Що показує його наполегливість і віра в Ісуса (47)? Як слова Ісуса говорять про духовний стан галілеян (48)? Чому вони шукали ознак і чудес замість самого Ісуса (2:23-24)?

3. Прочитайте вірші 49-50а. Що просив царедворець і, що Ісус відказав йому? Чому Ісус так відповів? Що ми можемо дізнатися про суверенну волю Ісуса щодо наших прохань (1 Ів. 5:14)?

4. Як слово Ісуса перевірило віру цього чоловіка і як він відреагував (50б)? Коли царедворець почув гарну новину, що він одразу ж запитав і чому? (51-52)? Що він усвідомив і як це вплинуло на нього та його родину (53)?

5. Що означає друге знамення Ісуса? Який прогрес ви можете знайти у зростанні віри царедворця? Як ви повірили Ісусовому слову?