Немає іншого Бога, що міг би так урятувати
Даниїл 3:1-33
Ключовий вірш 29 : “А тепер від мене видається нака́з, що кожен з наро́ду, люду та язи́ка, який скаже що згірдли́ве на Бога Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, буде почетверто́ваний, а дім його обе́рнений буде на сміття́, бо немає іншого Бога, що міг би так урятувати, як оце”
Книгу Даниїла можна розділити на 2 частини: в першій частині говориться про події, що відбувалися з Даниїлом та його друзями, це розділи з 1 по 6, а в другій частині, розділи з 7 по 12 розповідається про видіння Даниїла. Якщо подивитися більш уважно на першу частину, то звернемо увагу, що в розділах з 1 по 4 говориться про царювання вавилонського царя Навуходоно́сора, а в 5 і 6 розділах відповідно про вавилонського царя Валтасара та персидського царя Дарія. Тобто, царю Навуходоносору присвячено дві третини першої частини книги і одна третина загального обсягу книги. Ми бачимо, що Бог багато і по-різному говорив до царя Навуходоносора. Ми, насправді, не знаємо, чи навчився чогось сам цар, але через те, що говорив до нього Бог, ми можемо багато чого узнати про самого Бога.
Подивіться вірші 1,2: “Цар Навуходоно́сор зробив був золотого бовва́на, — завви́шки йому́ шістдеся́т ліктів, завши́ршки йому шість ліктів. Він поставив його в долині Дура в вавилонській окру́зі. І цар Навуходоно́сор послав зібрати сатра́пів, заступників, підсатра́пів, радників, су́ддів, вищих урядників та всіх округових володарів, щоб прийшли на посвя́чення бовва́на, якого поставив цар Навуходоно́сор.”
Пройшов деякий час, відтоді, як царю наснився пророчий сон про майбутнє. В сні він бачив величезного боввана, зробленого з різних матеріалів, і що його зруйнував камінь, що без людських рук вдарив по ногах боввана. Даниїл пояснив, що Бог хоче сказати: всі царства цього світу будуть зруйновані, а замість них Бог поставить інше царство, що стоятиме повіки. В кінці Даниїл проголосив: “Великий Бог об’явив царе́ві те, що станеться по́тім. А сон цей певний, і певна його ро́зв’язка!” (Дан. 2:45б) Але, хоча цареві було оголошене та майбутнє, що Бог зробить, але він подумав: я цього не хочу. Цар почав працювати над тим, щоб зміцнити своє царство.
Для цього він наказав зробити величезного боввана. Висотою він був 60 ліктів, приблизно 24 метри, це вище, ніж наша церква, і шириною два з половиною метри. Бовван був обкладений золотом, і був встановлений в долині Дура, в вавилонській окрузі. Далі цар постановив зібрати всю адміністративну еліту імперії на освячення цього боввана. Зібралося багато тисяч людей. В той час не було телевізійних камер та гучномовців, не було проекційних екранів, тому, ті, хто стояли ззаду, не могли побачити, що робиться попереду. Біля боввана жерці робили якісь дії, там відбувалося якесь богослужіння, а ті, хто стояли ззаду цього не бачили і не чули. Цар розумів проблему, і тому наказав просто: “Того ча́су, коли ви почуєте голос рога, сопі́лки, гіта́ри, гу́сел, псалтиря́, фле́йти та всілякого роду музи́ку, падайте й поклоніться золотому бовва́нові, якого поставив цар Навуходоно́сор. А той, хто не впаде́ й не покло́ниться, тієї хвилі буде вки́нений до сере́дини палахкотю́чої огне́нної пе́чі.” Тобто, ви можете не чути і не бачити, що відбувається, але коли відбувається важливий момент, коли всі мають попадати й вклонитися, то в той час буде грати музика, дивіться, падайте і вклоняйтеся, як потрібно.
Навіщо цар зробив цього боввана? Є багато причин. Очевидно, що Вавилонська імперія була імперією в повному сенсі: вона включала багато різних народів, з різними культурами та богами, що об’єднані між собою, передусім, силою. Щоб різні народи трималися купи, треба щоб їх об’єднувало ще щось, крім військової сили. Людей об’єднує релігія, тому Навуходоносор думав, що цей бовван послужить зміцненню його царства. По-друге, люди дуже прагнуть мати деякий символ божої присутності. Юдеї відчували, що Бог з ними, тому що в Єрусалимі є храм. У багатьох поганських віруваннях Сонце є богом. Це не тільки тому, що Сонце дає тепло, світло та урожай, але й тому, що Сонце завжди з нами, подивишся на небо і зразу відчуваєш, що божество зі мною, я не покинутий і не забутий. Так само і ідол — ось він, ось бог, до нього завжди можна прийти й поклонитися, завжди можна попросити. Третя причина — такий величний ідол показував і величність царя.
Все це правда, але була іще одна важлива причина. У свідомості тогочасної людини, ідол не тільки символізував присутність божества, він і був реальним тілом божества в цьому світі. Тому дії Навуходоносора мали магічний зміст: він зробив для божества тіло і наказав жерцям освятити статую, тобто він прикликав це божество. Суть цього дійства приблизно така, як намалювати пентаграму і прикликати якогось демона. Оце і є справжня магія, а не те, що в Гаррі Поттері. Цар зробив все, щоб прикликаному богу було приємно: велике й коштовне тіло, вигідне місце, де для нього буде багато поклонників, поклоніння впливових людей і самого царя. Натомість він очікував, що божество буде благословляти його царство, що для нього Вавилонське царство стане “його” царством. Тому й зрозуміло, чому цар так серйозно поставився до церемонії: якщо прикликаному богові не все сподобається, то він може стати не другом, а ворогом царю.
Що сталося далі? Подивіться вірші з 8 по 12: “А цього ча́су набли́зилися халдейські му́жі, і доно́сили на юдеїв. Вони заговорили та й сказали царе́ві Навуходоно́сорові: “Ца́рю, живи навіки! Ти, ца́рю, видав нака́за, щоб кожен чоловік, хто почує голос рога, сопілки, гітари, гу́сел, псалтиря́ й флейти та всіля́кої музи́ки, упав і поклонився золотому бовва́нові. А той, хто не впаде́ й не покло́ниться, бу́де вкинений до сере́дини палахкотю́чої огне́нної пе́чі. Є юдейські му́жі, яких ти призна́чив над справами вавилонської окру́ги, Шадра́х, Меша́х та Авед-Не́ґо, — ці мужі не зверну́ли на тебе, ца́рю, уваги: бога́м твоїм не служать, і золотому бовва́нові, якого ти поставив, не вклоняються”. Там де є цар, диктатор, або інший імператор, тобто особа, яка одноосібно приймає всі рішення, там завжди є люди, що хочуть отримати якесь особливе ставлення царя. Тому демократія — це круто. Так і тут, знайшлися люди, що заздрили Шедраху, Мешаху та Авед-Неґо. Вони побачили, що троє юдеїв проігнорували наказ царя і не вклонилися боввану. Почувши це, цар розгнівався, і, коли їх привели, особисто наказав їм виконувати його розпорядження, щодо поклоніння. Мабуть, цар знав про перші дві з десяти заповідей: “Я — Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського кра́ю з дому ра́бства. Хай не буде тобі інших богів передо Мною! Не роби собі різьби́ і всякої подо́би з того, що на небі вгорі́, і що на землі до́лі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я — Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що карає за прови́ну батьків на синах, на третіх і на четвертих поколі́ннях тих, хто нена́видить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх за́повідей.” (Вих. 20:2-6) Цар розумів, що віра Шедраха, Мешаха та Авед-Неґо прямо забороняє їм покланятися іншим богам, але він все одно вимагав від них послухатися наказу. Крім того, він нагадав про кару, якщо вони не послухаються: “А якщо ви не покло́нитеся, тієї години будете вки́нені до сере́дини палахкотю́чої огне́нної пе́чі, і хто той Бог, що врятує вас від моїх рук?” (15б) Тобто, цар казав: “я тут маю більше влади, ніж ваш Бог. Ніякий Бог не зможе захистити вас.” Щось дуже схоже було, коли Мойсей та Аарон прийшли до фараона: “А фараон відказав: „Хто Господь, що послухаюсь сло́ва Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу́!” (Вих. 5:2) І фараон і цар Навуходоносор вважали себе більше за Бога, і не вважали, що Бог може щось зробити на землі.
Але як відповіли царю троє друзів? Вона сказали: “Ми не потребуємо відповідати тобі на це слово. Якщо наш Бог, Якому ми служимо, може врятувати нас з палахкотю́чої огне́нної печі, то Він урятує й з твоєї руки, о ца́рю! А якщо ні, нехай буде тобі, о ца́рю, зна́не, що бога́м твоїм ми не служимо, а золотому бовва́нові, якого ти поставив, не бу́демо вклоня́тися!” Шедрах, Мешах та Авед-Неґо розуміли, що царю не цікаво слухати, що їх Бог не дозволяє вклонятися іншим богам. Мабуть, ми знаємо тільки завершення їх історії, все що можна було сказати, було сказано раніше. Але їх відповідь показує нам дещо про Бога і про їх віру.
По-перше, вони вірять, що Бог може врятувати їх і з розжареної печі. Для них Бог — це сильний Бог, Він не лише на небесах, не лише в Єрусалимі, Він діє тут і зараз. Він не обмежений лише Єрусалимом, чи лише горами, чи лише морем. Він діє де хоче. Навіть зараз, коли вони в вигнанні, а Єрусалимський храм вже зруйнований, Він не обмежений ніякими людськими обмеженнями. І Його влада більша, ніж влада царя, Його сили достатньо, щоб зруйнувати плани царя навіть в царському палаці. І вони готові присягнутися на це своїми життями.
По-друге, вони знали, що Бог — Бог милостивий. Бог відкинув Свій народ через їх гріхи. Той факт, що Шедрах, Мешах та Авед-Неґо зараз не в Єрусалимі, а Вавилоні, свідчить, що Бог розгнівався на Свій народ. Але Бог не відвертається від тих, хто служить Йому. Вони знають, що Бог може втрутитися, а може ні, але якщо Він помилує, то зробить це по Своїй волі. Тут ми бачимо, чим поклоніння відрізняється від магії. Цар Навуходоносор хотів примусити божество виконувати його волю, а троє друзів служили Богу, і покладалися на Його милість.
Третє, що ми бачимо, чим відрізняється поклоніння Богу від поклоніння ідолам. Ідолам служать для того, щоб щось отримати. Богу служать тому, що Він достойний поклоніння, і служити Йому — це привілей. Друзі відповіли: “А якщо ні, нехай буде тобі, о ца́рю, зна́не, що бога́м твоїм ми не служимо, а золотому бовва́нові, якого ти поставив, не бу́демо вклоня́тися!”. Попри те, що Бог розгнівався на них, попри те, що вони далеко від своєї землі, але вони вважають за честь бути слугами Бога, навіть якщо за це треба заплатити своїм життям.
Подивіться вірші 19-22: “Тоді Навуходоно́сор перепо́внився лю́тістю, і ви́гляд його обличчя змінився проти Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо. Він відповів, і наказав напали́ти піч усе́меро понад те, як повинно було́ напали́ти її. І він наказав хоробрим військо́вим му́жам, що були в його ві́йську, зв’язати Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, щоб укинути до палахкотю́чої огне́нної печі. Того ча́су ці мужі були пов’я́зані в своїх плаща́х, у своїх соро́чках і в своїх ша́пках, і в своїх убра́ннях, і були повки́дані до сере́дини палахкотю́чої огне́нної пе́чі. А що слово царя було го́стре, то піч напа́лена була надзвича́йно сильно, так що тих му́жів, що підіймали, щоб укинути Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, забило їх огняне́ по́лум’я.” Почувши відповідь Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, цар повелів надзвичайно розпалити піч, і кинути в неї трьох друзів. При цьому, піч була розжарена так сильно, що навіть ті вояки, що їх вкидали, попеклися та загинули.
Подивіться вірші 23-25. “А ці три мужі, Шадрах, Мешах та Авед-Неґо, упали до сере́дини палахкотю́чої огне́нної печі пов’я́зані. Тоді цар Навуходоно́сор здивувався, і поспішно встав, заговорив та й сказав до своїх радників: „Чи ж не трьох зв’я́заних мужі́в ми кинули до сере́дини огню́?“ Ті відповіли та й сказали цареві: „Певне, ца́рю!“ Він відповів та й сказав: „Таж я бачу чотирьох мужі́в непов’я́заних, що ходять посеред огню́, і шкоди їм нема, а ви́гляд того четвертого подібний до Божого сина!”. Тут написано дуже коротко: троє друзів були вкинуті до печі, а потім чогось цар подивився і побачив, що в печі не три згорілих тіла, а четверо чоловіків ходять незв’язаних, і четвертий по вигляду схожий на янгола. В перекладах Біблії, що переводять з грецької мови, наприклад сінодальний переклад, або переклад Рафаїла Турканюка, між 23 та 24 віршем є величезний шмат тексту, помічений як те, що є в грецькому тексті і нема єврейському. Там детально описується, як янгол зійшов в піч та охолодив її, та наведений текст молитви й хвали трьох друзів до Господа. Тут ми цього не бачимо, але ми бачимо, що цар та його придворні все-таки побачили янгола і очевидно, що троє друзів не загинули в печі.
Також, тут наша увага чіпляється за слова: “а ви́гляд того четвертого подібний до Божого сина”. Чи значить це, що Сам Ісус Христос в людській подобі зійшов в вогняну піч до трьох друзів? Мабуть, ні. Але янгол, що зійшов в піч — це точно прообраз Ісуса Христа. Господь міг спасти друзів і без янгола, але послав його, щоб він був з ними в їх боротьбі. Так само Ісус Христос прийшов в цей світ, щоб не тільки спасти людей, але й щоб перебувати з нами. Тут мені пригадуються слова: “Еммануїл — з нами Бог”. Він також перебуває з нами в наших стражданнях, коли ми хочемо перш за все служити Богу.
“Тоді Навуходоно́сор набли́зився до че́люстів палахкотю́чої огне́нної печі, заговорив та й сказав: „Шадраху, Мешаху та Авед-Неґо, раби Його, Бога Всевишнього, — ви́йдіть і прийді́ть!“ Тоді Шадрах, Мешах та Авед-Неґо вийшли з сере́дини огню́. І зібралися сатра́пи, заступники, і підсатрапи, і цареві радники, та й побачили тих мужів, що огонь не мав сили над їхнім тілом, і не опали́вся во́лос їхньої голови, і їхні плащі́ не змінилися, і за́пах огню́ не ввійшов у них.” (26,27) Коли цар побачив явне чудо, він наказав Шадраху, Мешаху та Авед-Неґо вийти з печі. Тоді всі присутні зробили освідчення, що вони дійсно не отримали ніякої шкоди від вогню.
Подивіться вірші 28,29: “Навуходоно́сор заговорив та й сказав: Благослове́нний Бог Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, що послав Свого Ангола, і врятував Своїх рабів, які наді́ялися на Нього. І вони не послу́халися царсько́го слова, і дали свої тіла́ на огонь, аби не служити й не кла́нятися іншому бо́гові, крім Бога свого́. А тепер від мене видається нака́з, що кожен з наро́ду, люду та язи́ка, який скаже що згірдли́ве на Бога Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, буде почетверто́ваний, а дім його обе́рнений буде на сміття́, бо немає іншого Бога, що міг би так урятувати, як оце.” Коли цар побачив явне чудо, то він не став противитися Богу, і видав суворий наказ, щоб ніхто не гордував Богом Шедраха, Мешаха та Авед-Неґо, а хто буде гордувати, того самого четвертують а його дім зруйнують. Цар був розумніший за фараона, коли він побачив силу Бога, то зразу сказав: добре, я все розумію, Ти сильний, а я слабкий, я не можу йти проти Тебе. Але тут найцікавіше, чому це так сталося. Цар свідчить: “бо немає іншого Бога, що міг би так урятувати, як оце”. В Вавилоні було багато богів. Але цар не бачив жодного бога, що міг би реально спасти когось із своїх послідовників. Але Бог Ізраїля втрутився там, де ніхто не міг втрутитися. Він реально рятує, і цар побачив це. Наш Бог — реальність. Він не десь на небесах, Він реально діє в цьому світі. Шедрах, Мешах та Авед-Неґо сприймали Його як реальність, тому не побоялися піти на смерть, але Бог врятував їх. Нам теж треба впевненість, що наш Бог — Бог живий, Він зараз з нами.
Тоді, що ми побачили в сьогоднішньому слові? Перше, ми бачили різницю між ідолом і Богом. Бог — реально існує, Він звертає увагу на Своїх людей, навіть якщо вони прогрішили і зараз несуть покарання. Бог не далеко від всякого, хто кличе Його ймення. Натомість ми бачили, що поганських богів треба прикликати, треба задобрити, щоб їхня увага була не на горе, а на добро. Також, ідол не може дати нічого, тому що у нього нічого немає. Він нікого не рятує, все, що у нього є — то лише ілюзія, та спокуса. Тому й цар засвідчив, що “немає іншого Бога, що міг би так урятувати”. Але наш Бог — той, хто Сам перший проявив Свою любов і турботу. Він сказав Мойсею: “Я спра́вді бачив біду Свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав Я болі його. І Я зійшов, щоб визволити його з єгипетської руки, та щоб вивести його з цього краю до Краю доброго й широкого, до Краю, що тече молоком та медом до місця ханаанеянина, і хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина”. (Вих. 3:7,8) Не тільки це. Бог Сам перший послав до нас Свого Сина, Ісуса Христа. “А Бог дово́дить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були́ ще грішниками.” (Рим. 5:8) та “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Одноро́дженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.” (Ів. 3:16) Так само і зараз, Бог звертав увагу на Своїх слуг, Шедраха, Мешаха, та Авед-Неґо, і врятував їх. Так само Він звернув на нас увагу і дав нас Спасителя Ісуса Христа. Наш Бог — це правитель на небі й на землі, Він сильний спасти в будь-яких обставинах.
Друге, ми бачили різницю між служити Богу і служити ідолам. Служити ідолам — це спроба заставити божество виконати свою волю. Але Богу ми маємо служити по-іншому. Бог достойний всякого поклоніння й служіння. Служити Йому — це привілей. Шедрах, Мешах та Авед-Неґо знали це. Вони розуміли що Бог може не спасти їх, але все одно вважали, що Він достойний того, щоб Йому вклонятися навіть ціною свого життя.
На жаль, у нас у всіх є магічне мислення. Часто нас просто тягне до такого способу мислення: я ж даю десятину, я ж роблю те й те, то чому Бог не відповідає? Це просто приклад, будь-які співпадіння випадкові. Але всі ми час від часу так думаємо. Ми хочемо знайти формулу: якщо я зроблю те й те, тоді отримаю від Бога те й те. Ми хочемо заставити Бога зробити щось по нашій волі. Це і є магія, саме те, що заборонено в Біблії. Магічне мислення — частина нашої зіпсутої природи. Але як нам протистояти їй? Більше пізнавати, хто є Бог, що Він зробив для нас, яка Його сутність. Тоді ми будемо вклонятися Богові за те, Хто Він є, тому що Він достойний хвали й поклоніння.
Також, нам хочеться знати, як ми можемо бути такими сміливими й вірними, як Шедрах, Мешах та Авед-Неґо. Роздумуючи над цим питанням, я зрозумів, що воно має звучати по іншому. Вірність та сміливість трьох друзів виникла не сама собою. Це був плід їхнього життя в поклонінні Богу в Вавилоні. Вони і раніше жили перед Богом, і раніше вважали, що служити Богу, а не ідолам — це привілей, то і зараз, коли настав час випробовування могли робити те саме. Тому правильно задати питання так: а як нам жити в поклонінню Богові, навіть, якщо ми живемо в Вавилоні? В Біблії є відповідь: вони з самого початку вирішили не занечищуватися царською їжею. Потім, коли стало цар наказав винищити всіх мудреців, вони мали досвід покласти в молитві все на руки Бога, і досвід, що Господь відповідає. Тобто вони кожен день вчилися боятися одного Бога, не залежно від того, що ще утне цар. Їхня вірність була результатом такого життя.
Ми також живемо в світі, де від нас вимагають поклонитися чомусь. Наприклад, в деяких компаніях вимагають працювати понаднормово. Перед початком пандемії я працював в офісі, і працював з 9:00 до 18:00. Зараз я працюю вдома, не витрачаю час на поїздки в громадському транспорті, але мені можуть зателефонувати і в 7 годин ранку і 10 годин вечора, а написати в скайп в три години ночі. Це трохи схоже на те, що вимагали від Шедраха, Мешаха та Авед-Неґо. Звісно мене ніхто не кине в вогняну піч за те, що не читаю скайп. Це просто приклад, я вже давно працюю і мої неприємності можуть бути лише маленькими. Але для братів і сестер, що тільки починають роботу, неприємності можуть бути значно більші, і від них вимагають більше, ніж від мене. Може здаватися, що все в житті залежить від грошей, від роботодавця, або від безпеки, або від здоров’я. Але насправді наше життя залежить тільки від Бога. Ми маємо поставити в своєму житті пріоритет, чи ми будемо поклонятися лише одному Богу, чи будемо слідувати за вимогами цього світу. Молюся, щоб ми були як Шедрах, Мешах та Авед-Неґо, щоб ми жили перед Богом, віддаючи Йому славу й честь й поклоніння.
Ще раз прочитаємо ключовий вірш: “А тепер від мене видається нака́з, що кожен з наро́ду, люду та язи́ка, який скаже що згірдли́ве на Бога Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, буде почетверто́ваний, а дім його обе́рнений буде на сміття́, бо немає іншого Бога, що міг би так урятувати, як оце”
(п. Авраам Влад)
