Вивчення Біблії: Проповідь “Бог послав свого сина” (До Галатiв 4:4-5)
«БОГ ПОСЛАВ СВОГО СИНА»
До Галатiв 4:4-5 : “Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли”
Цього року ми маємо можливість святкувати Різдво два дні підряд. Вчора любі брати і сестри підготували прекрасний концерт. Ми мали можливість співати пісні хвали і молитися, чути Боже слово і радіти про народження Спасителя. І сьогодні ми продовжуємо святкувати цю дивовижну подію в Богослужінні.
Що для вас означає Різдво? З чим ви пов’язуєте це свято? (приклад: Грицак, Яків…) Насправді, Різдво, принаймні в тому вигляді, як ми його знаємо і святкуємо нині, є досить молодим святом. Дати, коли насправді, народився Христос ніхто не знає, вона є досить умовною, і церква на перших порах не святкувала цього дня. Традиції і форма святкування також змінювалася. Вони вбирали в себе все нові і нові елементи, часто перемелюючи і засвоюючи елементи язичницьких свят, які припадали на цей самий період зимового сонцестояння і початку зими.
В сучасному світі Різдво є одним з найбільших свят. Його святкують традиційно в нас, в Україні з кутєю, вертепом і колядками. Його святкують у Європі і в США з ялинкою і подарунками. Його святкують в Індії і в Австралії. В останні десятиліття, разом з тим, як світ ставав все більш і більш глобальним, його почали святкувати навіть в Японії, у Китаї та в інших країнах, де християнство не мало такого великого впливу на культуру і традиції. В сучасному світі Різдво – це таке дивовижне свято, яке святкують і віруючі і невіруючі. Хоча, звичайно, вкладають в нього зовсім різний смисл і виходять з різних принципів. Традиції святкування Різдва в сучасному глобальному світі увібрали в себе безліч самих різних і неочікуваних елементів і смислів. Тому давайте зараз подивимося, що про Різдво нам говорить Боже слово. Як все було насправді? Як так сталося, що день народження одного юдейського хлопчика став причиною для радості, надії і свята для усіх нас? Нехай Господь Духом Своїм відкриє наші серця і розум, щоб нам розуміти і вірувати слову Божому.
4-5: «Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли».
Цього разу для різдвяної проповіді я обрав дуже короткий уривок. Тим не менш, в ньому ап. Павло дає відповідь на багато питань стосовно Різдва одразу. В одному реченні він говорить: «коли це сталося», «що саме сталось», «в який спосіб», а також «який ця подія мала наслідок» Давайте розглянемо ці питання більш детально.
Отже, перше: «коли народився Христос?» Що відповідає нам Павло? – він каже: «як настало ж виповнення часу». Іншими словами: «коли настав відповідний час», або «коли все було готово».
Вчора ми співали хвалу і в одній з пісень були слова: «Бог є для нас Один – Єдиний. Дарує в різдвяний час Свого Сина!» і я подумав: «як добре і зручно, що Ісус народився в різдвяний час». Погодьтеся, якби Він народився на Пасху чи на Трійцю, святкувати Його день народження було б не так зручно ☺.
Звичайно, це жарт. Слова «як настало ж виповнення часу» говорять нам, що народження Христа не було щасливою випадковістю. Навпаки, народження Христа – це виконання задуму, який Бог послідовно впроваджував у життя впродовж усієї людської історії. Від самого початку світу. Христос народився у визначений Богом час, у задуманий Богом спосіб і у призначеному Богом місці, і для тієї мети, яку Небесний Отець призначив Йому виконати.
Що це за задум? – Це задум на спасіння, який розкриває нам усе слово Боже.
Що ми бачимо, коли дивимося на світ навколо нас? Звичайно, в Різдвяний час ми бачимо усюди ліхтарики, прикраси і гірлянди, а в повітрі відчувається запах мандаринів і глінтвейну. Все дуже гарне і світ прекрасний. Але це лише на поверхні. Якщо копнути глибше, ми легко побачимо навколо нас багато зла, несправедливості і людської біди. Чи не так? – так! На вулицях міста світяться гірлянди і бахкають феєрверки, але за кілька сотень кілометрів в нашій країні вже вісім років йде війна і там вибухають зовсім не феєрверки. І люди повертаються звідти зранені, зламані, скалічені. Багато хто втратили майно чи близьких. Багато хто носить на серці глибокі рани, які залишаться з ними на все життя.
Що ми бачимо, коли дивимося на свою державу? Ми бачимо – корумповані суди, корумпованих чиновників і, чесно кажучи, не менш корумпованих громадян. В світі повно горя і біди. Я співпрацюю з декількома волонтерськими організаціями, які займаються допомогою хворим дітям. Кожного місяця вони надсилають історії, які, чесно кажучи, розривають серце. Кінець кінцем ми бачимо усе те зло, обман і хитрість які є всередині нас самих. Що ми можемо зробити зі всім цим?
Не дивно, що є люди, які кажуть: «якщо добрий і справедливий Бог справді є, чому тоді Він дозволяє це зло і несправедливість, чому нічого не робить?» Але чи справді Бог нічого не робить? – зовсім ні! Бог діє! Від самого початку, з того дня, як зло увійшло в світ, Він не перестає здійснювати Свій задум на спасіння.
Ми відкриваємо 3ій розділ книги Буття і що ми бачимо там? Третій розділ Буття – це розділ, де в щойно створений прекрасний і чистий світ входить зло. Але також в цьому розділі є Бог, Який діє. Він приходить до тих, хто повною мірою пізнав наслідки гріха і обману диявола. Приходить до тих, хто пізнав сором, страх і зруйновані стосунки; до тих, хто втратив все: Рай і саме життя. Що цей Бог дає їм? – Він дає їм обіцянку, Він дає їм надію. Він каже: Я оголошую війну дияволу, гріху і злу і Я не зупинюся, поки зло не буде розчавлене. Він каже: Я дам вам Спасителя, Який буде воювати з сатаною, переможе там де ви програли, і поверне вам життя і Рай.
Пізніше цей Бог приходить до старого бездітного Авраама, і обіцяє йому нащадка, Того в Кому усі народи землі отримають благословення. Цей Бог приходить до тих, хто сидить в країні смертельної темряви і обіцяє їм велике світло. Приходить до тих, хто сидить в рабстві і обіцяє свободу. Тим, хто змучений несправедливістю він каже, що одного дня Він Сам сяде судити усі народи. Тим, хто зранений війною Він обіцяє, що одного дня люди мечі́ свої перекую́ть на лемеші́, а списи́ свої — на серпи́: «Не піді́йме меча народ проти наро́ду, і більше не бу́дуть навча́тись війни́!» (Iс.2:4). Чи є серед нас засмучені? – любі мої, Господь обіцяє втішити вас. Чи є серед нас ті, хто голодний та спраглий справедливості? – Він каже, що нагодує вас. Чи є серед нас ті, хто прагне чистоти? – Він обіцяє, що ви бачитимете Бога (Мат.5:4-8).
З народженням Христа час, якого світ так довго чекав, настав, виповнився, каже ап. Павло. Прийшов день, коли Бог Сам зійшов, щоб бути посеред Свого творіння і навести тут лад. І прийде день, коли Він закінчить Свою роботу і усі Його обіцянки будуть виконані в усій повноті. Різдво – це свідчення того, що час настав і гарантія того, що робота буде виконана. Амінь!
Що ж зробив Бог, коли виповнився час? Подивіться вірш 4 ще раз: «Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина…»
Чи це не дивовижно? Щоб вирішити наші проблеми зла, гріха, несправедливості і смерті, Він послав Свого Сина. Бог послав нам не «інструкцію», як покращити своє життя: «робіть так і так і буде вам щастя». Ми намагалися жити по інструкції-заповідям і не змогли. Бог послав, не ідею і не нову ідеологію – ми вже ситі тими ідеологіями. Він послав нам не побажання успіхів і наснаги. Ні! Різдво – це Отець посилає Сина, здійснити відвічний задум спасіння. І водночас Різдво – це Син, який йде в світ, щоб здійснити волю Отця і набути Собі народ. «Тому́ то, входячи в світ, Він говорить: „Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував. Цілопа́лення й жертви покутної Ти не жадав. Тоді Я сказав: Ось іду́, — в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже“!» (Євр.10:5-7). Різдво – це втілена в Сині любов Отця. «Різдво нагадує нам – каже Тім Келлер, – що самостійно нам не дістатися небес, тому Бог прийшов до нас».
Як Він прийшов? Подивіться ще раз вірш 4: «Як настало ж ви́повнення ча́су, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Зако́ном».
Христос народився від жони та став під Законом. Що це значить? – говорячи простою мовою, це значить, що Син Божий став людиною не перестаючи при цьому бути Богом. Щоб спасти людей потрібна була інша Людина. Адам згрішив проти Божого закону і сам, а разом з ним і усе творіння потрапив під прокляття і тління. Тому потрібен був другий Адам – Той, який явить досконалу слухняність і викупить багатьох.
Сприйнявши тіло, Бог освячує створений Ним світ. Він показує, що світ, в якому ми живемо не байдужий Йому. Йому не все одно, що стане з нами і з нашим світом. Він стає Богом, Який з нами. Християнство – це єдина релігія, яка ставиться до нашої тілесності та до матеріального світу по-справжньому серйозно. Син Божий народився в тілі. В тілі прожив життя досконалого послуху і переміг. Страждав і помер в тілі. В тілі воскрес в третій день із мертвих. В тілі зійшов на небеса на хмарах слави, як Син Людський. В тілі посаджений по правиці Божій і царює над усім творінням, доки усіх ворогів буде покладено під Його ноги.
Син Божий став людиною і показав, що значить бути людиною. Під час Адвенту ми з дітьми роздумували, що значить бути нормальною людиною. І прийшли до висновку, що усі ми не є нормальними. Ми зіпсовані і розбиті. Ми думаємо не так, як повинні думати люди, бо маємо розум перекручений гріхом. Ми говоримо не ті слова, які має говорити людина. Ми чинимо не так, як має чинити людина. Людина створена, як образ Божий для слави Божої, а ми чинимо гріх. Але Ісус, що народився від жінки показує нам образ справжньої людськості. Його думки, Його слова і вчинки не зіпсовані гріхом. Його життя – для слави Божої. Дивлячись на Ісуса ми бачимо, якими ми маємо бути і якими Бог збирається зробити нас одного дня.
І таким чином ми підійшли до останнього запитання. Для чого народився Божий Син? Давайте ще раз прочитаємо вірші 4 і 5: «Як настало ж ви́повнення ча́су, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Зако́ном, щоб викупити підзако́нних, щоб усино́влення ми прийняли́».
Законодавець став під Законом, – для чого? – щоб викупити підзаконних. Син Божий став людиною, – для чого? – щоб нас, людей зробити Божими дітьми. Щоб тих, хто були далеко, хто були чужі обітницям Завіту, тих, хто були без надії і без Бога у світі, зробити близькими, зробити частиною Божої сім’ї. Як вчора ми співали: «Бог з нами: Цар всього творіння прийняв на Себе тління, долю всіх людей. Бог з нами: Він зняв небесні шати, щоб зодягнути в славу всіх Своїх дітей».
Різдво – це Бог, Який прийшов в наш світ і вже нікуди не дінеться звідси. Навпаки, Його присутність буде лише примножуватися: «Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його» (Іс.9:6). Різдво – це Господь, Який владно вторгся в нашу історію: Христос народився і змінилося все, ніч минула, а день вже наблизився. Різдво – це самий щедрий дарунок Бога усьому світу і кожному з нас: в ньому Отець дає нам Сина, а разом із Ним – життя, світло, радість, зцілення і всяке духовне благословення в небесах. Разом з Ним Він дає нам усе. Тож нехай Господь буде милостивий до нас, щоб в цей благословенний час святкування Різдва наші серця були звернені до Спасителя нашого Бога, який в Христі прийняв нас в Свою сім’ю і зробив нас Своїми дітьми.
(п. Йонатан)