Вивчення Біблії: Проповідь “Силою Твоєю веселиться цар” (Псалом 20)

СИЛОЮ ТВОЄЮ ВЕСЕЛИ́ТЬСЯ ЦАР

Псалом 20

Ключовий вірш 2 : “Господи, силою Твоєю веселиться цар, і спасінням Твоїм як він сильно радіє!”

Псалом 20 починається словами: Для дириґента хору. Псалом Давидів. Отже, цей псалом був написаний Давидом. Він виконувався ним і його народом після перемоги, яку дарував їм Господь. І хоча 20 псалом був про Давида, але також він був пророцтвом Давида про його Господа, в Якому слова цього псалма справдились повною мірою. 20 псалом продовжує тему 19 псалма і слідує за ним не випадково. 19 псалом – це молитва народа за свого царя перед битвою. Те про що в 19 псалмі проголошувалось з вірою, те в 20 псалмі говориться як про факт, що вже відбувся. Так у 19:5 говориться: 5 Він дасть тобі, як твоє серце бажає, і виповнить цілий твій задум! А в Псалмі 20:3 ми бачимо відповідь: Ти йому дав бажання серця його, і прохання уст його не відмовив. Села.

Отже, Давид співав його зі своїми людьми після перемог, про які молилися в псалмі 19, відзначаючи національний день подяки. Вони молилися за конкретні благословення, і Бог дарував їх. Гімн починається і закінчується хвалою сили, яку Бог дарував цареві і армії. Коли ми отримуємо відповідь на молитви, ми повинні щиро дякувати Господу. Як казав Чарльз Сперджен: Якщо ми молимося про щось і отримуємо відповідь цього ж дня, то ми повинні ще до заходу сонця подякувати Господу за цю милість, інакше наступного разу ми не діждемося відповіді. Тому через 20 псалом в нас є гарна можливість вчитись в Давида як дякувати Богові за Його ласку в нашому житті.

Подивімось на 2,3 вірші: Господи, силою Твоєю веселиться цар, і спасінням Твоїм як він сильно радіє! 3 Ти йому дав бажання серця його, і прохання уст його не відмовив. Села. Ми бачимо як емоції переповнюють Давида і його народ. Бог явив Свою силу і дарував їм спасіння у битві і вони ясно це усвідомлюють. Очевидно, що Давиду протистояв сильніший ворог і тому він не міг покладатись на свої сили.

Так в кінці 5 розділу 2 Самуїла розповідається, що коли філістимляни дізнались, що Давида проголосили царем над Ізраїлем, то вони усі зібрались проти Давида. Їх було дуже багато, тому Давиду довелось сховатись у твердині. Своїми силами вони не могли перемогти, це був час недолі. Та Давид молився з надією до Бога і Бог відкрив йому як треба діяти: Не виходь, оточи їх з-позаду, і прийди до них від бальзамового ліска. 24 І станеться, коли ти почуєш шелест кроку на верховіттях бальзамового ліска, тоді поспішися, бо то тоді вийшов Господь перед тобою, щоб побити филистимський табір. 25 І Давид зробив так, як наказав йому Господь, і він побив филистимлян від Ґеви аж туди, кудою йти до Ґезера. Це була велика перемога і велика радість для всіх.

Тема подяки дуже важлива в Писанні. Писання говорить: 18 Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі. (1Сол.5:18) Давид знав це і тому так багато псалмів проголошують: Дякуйте Господу!

Якось до Господа прийшло 10 прокажених, а Він сказав їм піти з вірою до священика і показатись. Вони послухались Господа і дорозі очистились від прокази. Та лише один повернувся, щоб подякувати Господу за милість. А інші дев’ять були надто зайняті, щоб дякувати. На жаль, таке часто буває серед і нас християн, що ми за щось молимось, молимось, а коли отримуємо, то забуваємо дякувати, ніби те сталось саме собою. Тому брати і сестри я вас закликаю частіше оновлювати теми подяки!

Зараз ми бачимо як Господь дарує нашим військам звільняти Україну від рашистів. Це Божа відповідь на наші молитви! Амінь! Ми бачимо як звільняють українські міста, і чується шелест кроку на верховіттях бальзамового ліска. І хоча до повної перемоги ще далеко, але давайте дякувати Господу за ці перемоги і радіти. За те, що Господь являє Свою силу і спасіння для нашого стражденного народу. Віримо, що Господь приведе нас до повної перемоги і відновлення України в її кордонах.

Давайте прочитаємо вірші 4-7: 4 Бо Ти його випередив благословеннями добра, на голову йому поклав корону зо щирого золота. 5 Життя він у Тебе просив, і дав Ти йому довголіття на вічні віки! 6 Слава велика його при Твоїй допомозі, хвалу та величність кладеш Ти на нього, 7 бо Ти вчиниш його благословенням вічним, звеселиш його радістю, як буде він разом з Тобою!

Тут Давид говорить, що Господь випередив його благословеннями добра. Як саме Господь благословив його? Бог поблагословив Давида навіть більше, ніж той міг собі подумати.

Ким був Давид, коли Господь помазав його? Він був простим пастушком, найменшим в домі свого батька (восьмим). По-людськи в нього не було шансів на велике життя. Та Бог випередив його благословеннями добра. Про це описано в 2 Сам. 7. Там говориться, що коли Давид осів у своєму палаці з кедра, то в нього з’явилась дума: як я можу жити в такому розкішному домі, а Господній ковчег досі в наметі. Він сказав пророку Натану про своє бажання побудувати храм для Бога. Натан відповів: роби що на серці твоєму. Але вночі Бог промовив до Натана і сказав передати Давиду таке: 8 А тепер так скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь Саваот: Я взяв тебе з пасовиська, як ходив ти за отарою, щоб ти став володарем над народом Моїм, над Ізраїлем. 9 І був Я з тобою в усьому, де ти ходив, і вигубив Я всіх ворогів твоїх з-перед тебе, і зробив тобі велике ім’я, як ім’я великих на землі. 10 І встановив Я місце для народу Мого, для Ізраїля, і він пробуватиме на своєму місці, і не буде вже непокоєний, і кривдники не будуть більше гнобити його, як перед тим. 11 А від того дня, як Я настановив суддів над народом Моїм, Ізраїлем, то Я дав тобі мир від усіх ворогів твоїх. І Господь об’являє тобі, що Господь побудує тобі дім. 12 Коли виповняться твої дні, і ти ляжеш із своїми батьками, то Я поставлю по тобі насіння твоє, що вийде з утроби твоєї, і зміцню його царство. 13 Він збудує дім для Ймення Мого, а Я зміцню престола його царства навіки. 14 Я буду йому за Батька, а він буде Мені за сина. Коли він скривить дорогу свою, то Я покараю його людською палицею та поразами людських синів. 15 Та милість Моя не відхилиться від нього, як відхилив Я її від Саула, якого Я відкинув перед Тобою. 16 І буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій буде міцно стояти аж навіки!

Це дивовижно, Бог послідовно показав Давиду, що все що сталось в його житті доброго – то не була послідовність випадковостей, це все цілеспрямовано робив Бог. Крок за кроком – Бог вів і благословляв Давида і весь Ізраїль. Але й це було не все, далі Бог сказав, що царство Давида не буде як Саула, Бог поставить його нащадка, який буде царювати навіки і Він побудує Дім Богу. Цим нащадком і є наш Господь Ісус Христос, Який Кров’ю Своєю і Воскресінням викупив нас за Свій народ і став нашим вічним Царем. Він побудував Дім Богу в нас. Ми є храмом Духа Святого.

Коли Давид почув те все, він не міг стояти, а просто сів і промовив: Хто я, Господи Боже, і що мій дім, що Ти привів мене аж сюди? Це все було дивовижно в його очах і він не міг збагнути, чому Бог зробив це все в його житті, чому Бог виявляє йому таку ласку. Тому тут в псалмі він славить Господа: 5 Життя він у Тебе просив, і дав Ти йому довголіття на вічні віки! 6 Слава велика його при Твоїй допомозі, хвалу та величність кладеш Ти на нього,7 бо Ти вчиниш його благословенням вічним, звеселиш його радістю, як буде він разом з Тобою!

Брати, сестри та коли ми подивимось на своє життя, то в нас не менше причин ніж в Давида сісти перед Богом і сказати: Хто я, Господи Боже, що Ти привів мене аж сюди? Ви тільки подумайте – ми були ворогами Божими, запеклими в наших гріхах. Все, що ми робили – ми робили супроти Бога. Ми збирали гнів на день гніву Божого. Наш кінець мав бути – сповна випити чашу Божого гніву. Та за замість того, щоб вилити на нас Свій праведний гнів, Бог спрямував його на Свого улюбленого Сина. Бог через Ісуса простив і прийняв нас Своїми дітьми і дав вічне життя, дав нам Царство Своє, зробив нас Своїми спадкоємцями. Коли ми роздумуємо про це, то як не дякувати Господу за Його ласку: хто я, Господи, що Ти так полюбив мене і благословив.

Чудова ласка, що знайшла

Мене у прірві зла,………

До ніг Ісуса привела,

Життя нове дала.

О благодать, спасенний я

З безодні тьми і бід.

Був мертвий — чудом став живий,

Прозрів і бачу світ.

Брати, сестри, подивімось на своє життя, як Бог спасав, благословляв і відповідав на наші молитви. І привів нас аж сюди. І Він дав більше ніж ми собі думали і просили. Згадайте! Згадайте і дякуйте! Господи, нагадай нам як Давиду і відкрий наші очі, щоб ми побачили всі ті благословіння, всю Твою ласку, яку Ти являв нам на протязі нашого життя. Нехай наша подяка ніколи не скінчиться. Амінь.

Давайте подивимось на 8 вірш: Цар має надію на Господа, у ласці Всевишнього не захитається він. Тут Давид сповідує, що Його надія – це ласка Господа. Тому він впевнений, що не захитається. Божа ласка або іншими словам Божа благодать – це те єдине, що нас тримає у Бозі.

В нашу церкву ходив один брат Максима Шаріпова. Він виріс дітдомі. Його життя було важким, з нього багато знущались старші діти. Якраз, коли йому мало виповнитись 18 він мав залишити дітдом і в цей час він потрапив до нас у церкву. Один брат, знайшов його блукаючим і спершу привів його в спільне життя братів, а потім почав вивчати з ним Біблію. Це було десь 16 років назад. Макс спочатку загорівся, почав вірно писати свідчення, навіть пробував ділитись Єванглелією перехожим.

Але з часом він охолов і став приходити до церкви під кінець Богослужіння, лише, щоб просити гроші чи їжу. Часто він ходив в церкві від одних до інших, де смачніше годували. Часом ставало нестерпним його постійне ниття: дай п’ять гривень, дай телефон подзвонити. З такою ціллю він ходив по різних церквах. Макс знову тинявся по вулиці не маючи де прихилити голову. Багато, хто намагався йому допомогти, але Макс не хотів нічого змінювати в своєму житті. Одного разу коли ми виносили різний мотлох з старої хати, щоб спалити, його знайшли сплячим в старій шафі. Потім Макс десь пропав на довго. Та не пропав для Господа. Один брат зайнявся ним, став служити йому, проявляти любов, він знову почав шукати Бога, прийняв хрещення. Зараз Максим хворий і повільно згасає, але він має надію на Бога. Недавно мій брат показав мені відео про Максима на ютубі. Коли я дивився відео про Макса, я дивувався Божій благодаті. Бог не залишив його. Божа ласка міцно вчепилась за нього і не відпускала і це дивовижно. Бог повернув його до Себе.

Ласка Божа – це те єдине, завдяки чому ми є те що ми є. Все що є в нас добре, наше бажання робити щось для Бога, жити для Бога – це по Божій благодаті – це не від нас.

Апостол Павло сповідував: 1Кор.15:10 Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона. Те ким він став – це виключно по Божій благодаті. Та Божа робота яка була здійснена через нього – це було лише завдяки Божій благодаті. Не тому, що він був такий здібний. Ні, виключно тому, що через нього діяла Божа ласка. І ця благодать діє і в нас і через нас.

Давайте прочитаємо вірші 9-13

9 Знайде рука Твоя всіх ворогів Твоїх, знайде правиця Твоя Твоїх ненависників. 10 На час гніву Свого Ти їх учиниш огненною піччю, Господь гнівом Своїм їх понищить, і огонь пожере їх. 11 Ти вигубиш плід їхній із землі, а їхнє насіння з-поміж синів людських. 12 Бо нещастя на Тебе вони простягли, замишляли злу думку, якої здійснити не зможуть, 13 бо Ти їх обернеш плечима до нас, на тятивах Своїх міцно стріли поставиш на них.

Давид робить погляд віри в далечінь. Він бачить майбутні перемоги Господа і славить Бога за них. Ось що чекає на Божих ворогів – Господь гнівом Своїм їх понищить і огонь пожере їх. Вони замишляли проти Господа нещастя і злі думки, та нічого з того не можуть здійснити. Вони ніяк не можуть зашкодити Господу.

Здавалось би про кого тут говорить Давид? Невже такі люди є? Так є багато, хто ненавидить Господа, Його заповіді і не хоче їм коритись. І насправді ми були такими. І якби не Божа ласка — то ця доля чекала б на нас.

Прочитаймо 14 вірш: Піднесися ж, о Господи, в силі Своїй, а ми будем співати й хвалити могутність Твою!

Так само як і 19 псалом закінчується закликом до Бога, так і 20 закінчується молитвою і закликом до Бога. До цього часу вони говорили про те як багато добра Бог зробив Своєму народу, а тепер ця пісня закінчується словами: Господи піднесися! Ми хочемо явно бачити Твоє спасіння.

Коли ми бачимо як Бог діє — це викликає в наших серцях хвалу і радість. Ми пізнаємо Божу велич і славу – це незмінно породжує хвалу і вдячність. В Біблії багаторазово звучить такий заклик. Роздумуючи про Давида і його Нащадка Ісуса Христа, ми думаємо про це велике спасіння, частиною якого стали і ми. З Божим народом можемо молитись: піднесися Господи в силі Своїй. Відкрий наші очі, щоб ми бачили як Ти могутньо дієш серед нас і дякувати Тобі.

Давайте ще раз прочитаємо ключовий вірш 2: Господи, силою Твоєю веселиться цар, і спасінням Твоїм як він сильно радіє!

(п. Діма)