Вивчення Біблії: Проповідь “Переображення Господнє” (Від Матвія 17:1-13)
Переображення Господнє
Від Матвія 17:1-13
Ключовий вірш 5 : “Як він ще говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!”
Днями мені попалася цікава статистика по містах Росії: “В мегаполісах більшість молоді ідентифікують себе як православні — 43%, просто вірять у вищу силу — 23%, атеїсти — 24%. З віком відсоток православних зростає, а дві ініші групи зменшуються в чотири рази”. Нажаль, статистики по Україні не маю, напевне, цифри будуть інші, але думаю, що суть приблизно та ж сама: великий відсоток вважає себе віруючими. Але в цьому насторожує той момент, що країна ще не стала раєм. Так само дають хабарі, вимивають бурштин і голосують за популістів, як і робили б невіруючі. Або так як учора під Верховною Радою, несуть одночасно хрести і портрет Сталіна, і не переймаються когнітивним дисонансом. Багато людей час від часу мають якусь релігійну активність, для заспокоєння душі, як то кажуть, “без фанатизму”, але не бажають зануритись глибше у те вчення, до якого намагаються бути причетними. І постає питання: а чи треба щось більше? Чи варто воно того? Це дуже гарне питання, яке треба регулярно собі задавати і знаходити на нього відповідь. Нехай сьогоднішнє Слово допоможе нам у цьому.
Який Ісус насправді?
Прочитаємо перші два вірші розділу:
1 А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, брата його, та й веде їх осібно на гору високу.
2 І Він перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло.
З якою метою Ісус піднявся на гору? Показати учням перетворення? Не зовсім. Лука підказує нам, що Він пішов помолитись. Він не йшов робити шоу з перетвореннями, він йшов розмовляти з Батьком. Ісус завжди перед важливими подіями йшов молитися в усамітнене місце. І от під час молитви Він перетворився. Обличчя засяяло, як сонце, а одяг став білий, як світло. Марк каже про Його одяг, що той став дуже білим, як на землі неможливо вибілити. Цей колір не вписувався в палітри RGB, CMYK і Pantone. Було ясно, що ця зміна стосується речей з-за меж нашого світу, речей небесних. Учні могли згадати 103-й Псалом, який говорить, що Бог зодягається в світло:
Пс.103:2
Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.
Дуже важливо, який саме образ Ісуса ви тримаєте перед собою. Моя донька намалювала мене – вийшло схоже. А образ Ісуса, який ми тримаємо в голові, інколи зовсім не схожий. А інколи ми його взагалі там не тримаємо. Дорослі тримають свої справи, діти – свої іграшки. Це те, про що ми спілкуємося. Можливо, для того і в церкву приходимо. А про Ісуса мало говоримо і мало думаємо.
Сучасні фільми про супергероїв часто показують нам такі чудесні перетворення, хоча і в типово земних кольорах. Як довго і часто люди обговорюють такі фільми! Здається, що це – найголовніше в житті. А знаєте, як Біблія називає такі фільми? “Хитро видумані байки”. Саме так говорить Петро в своєму посланні.
Бо ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байками, але бувши самовидцями Його величі.
Те, що сталося з Ісусом під час молитви, не вигадка, Петро бачив там реальну силу, суперсилу, і свідчить, що завдяки цій силі зазнало перетворень і його власне життя. З тих пір учні завжди пам’ятали перетворення Ісуса. Петро і Іван не раз показували Ісуса як світло і віддали життя заради того, щоб розповідати про це неземне царство, яке приніс Ісус.
В повсякденному житті Ісус не виглядав яскраво. Ми знаємо, що, коли вночі прийшли Його арештовувати, то без підказки від Юди навіть не могли відрізнити Його від інших учнів, а Ісая говорить, що Він зовсім не приваблював своїм виглядом:
Ісая 53:2:
Бо Він виріс перед Ним, мов галузка, і мов корінь з сухої землі, не мав Він принади й не мав пишноти; і ми Його бачили, та краси не було, щоб Його пожадати!
Є віруючі, які соромляться Христа, бо для сучасних людей Він теж не виглядає привабливим. Десятиліттями пропаганда створювала негативний імідж Христу. Нам треба повернутися до першоджерел і утримувати в пам’яті справжній образ Ісуса. Як і учні, коли ми самі бачимо, ким є Ісус насправді, тоді ми відчуваємо, що за Ним варто слідувати.
Оті відсотки, про які ми говорили на початку, насправді ні про що не говорять, бо для багатьох людей ім’я Ісус – просто набір звуків. У людини є проблема, вона шукає, як її вирішити, і хтось їй говорить: прийми Ісуса. А їй нема різниці, прийняти Ісуса, Бетмена чи чарку горілки – аби лише проблему вирішити, так же? І людина дивиться на Ісуса як на одну із пропозицій на ринку релігійних послуг. Не вирішимо проблему тут – звернемося в іншу контору. І з таким ставленням наша віра не може розвиватися і стати чимось вражаючим. Доки наша віра просто споживацька, ми не можемо показати, що нам дає наша віра, і тому залишається, як то кажуть, вірити “тільки в серці”. Щоб було що показати, потрібна не просто послідовність звуків “Ісус”. Потрібно знати, хто Він, цікавитись і розуміти, який Він. Молитва не повинна обмежуватися класичним “дай” і “збережи”. У молитві треба розглядати Ісуса, доки Він не перетвориться з незначного на славного і найважливішого для нас. Щоб Ісус із засобу перетворився для нас на мету. Така молитва міняє наше життя.
Як не засинати в молитві?
Прочитаймо вірші 3 і 4:
3 І ось з’явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним.
4 І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі.
До Ісуса з’явилися два чоловіка, які уособлюють собою Старий Заповіт: Мойсей і Ілля. Лука підказує, про що вони говорили з Ісусом.
Лук.9:30-31
30 І ось два мужі з Ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля,
31 що з’явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити.
Тобто, вони говорили про найважливішу справу, яку Ісус мав виконати на землі: померти на хресті, заплативши за гріх всіх нас. Це та суть Ісуса, заради якої треба звертатися саме до Нього, а не деінде: всю убивчу силу того гріха, який, можливо, мучить тебе прямо зараз, і все засудження Ісус забрав на себе, щоб ти був вільний. І в той момент на горі Ісус обговорював з Мойсеєм і Іллєю, як це здійснити.
В цей урочистий момент заговорив Петро. Він сказав, що тут добре, і треба поставити три шатра і розвести Ісуса, Мойсея та Іллю кожного в своє шатро. Можливо, бо йому набридло, що вони говорять на таку незрозумілу і тривожну тему. Але Лука підказує, що учнів зморив сон, і Петро видав цю ідею спросоння. Тому вийшло зовсім недоладно. Коли Ісус молився в Гетсиманському саду, учні теж спали, а потім недоладно діяли підчас арешту Ісуса. Від них, мабуть, пішла добра християнська традиція під час молитви засинати. Коли ми з братами жили спільним життям, у нас був такий термін: “молитовний сон”. Це коли брат заходив у кладовку помолитись, і за кілька хвилин звідти вже долинало гучне хропіння. “Молиться з даром інших мов” – казали брати. Чому ж ми засинаємо під час молитви?
На горі преображення учні заснули, бо їм було добре. В Гетсиманії їм було погано, і вони заснули від переживань. Ти будеш спати під час молитви, якщо ти не бачиш у ній необхідності. У нас в семінарії якось студенти заперечалися, як правильно молитись: стоячи чи сидячи. Спитали викладача, а той відповів: “Один чоловік упав у криницю, і там його молитва була такою щирою, як ніколи в житті”. Коли війна біля хати, то страшно, а коли за тисячу кілометрів – то ніби все добре. Коли у тебе проблеми, коли хвороба чи нема чого їсти, чи є загроза життю, ти молишся всим серцем. А коли все спокійно, то вже й нема такої мотивації. Але потім ти прокинешся, і почнеш говорити і робити дурниці, бо випав з контексту. Може, тому Бог і дає різні випробування у наше життя, щоб трохи привести нас до тями, дати усвідомити, що ми залежимо від Нього. А ми залежим, навіть якщо не усвідомлюємо. І якщо ти в молитві засинаєш, якщо не захоплюєшся тим Богом, за яким ніби-то слідуєш, то це вже проблема, бо ти віриш в Бога, не вартого уваги. Ісус кликав нас іти за ним вузькою дорогою. Але ми любимо йти широкою, а, щоб вона здавалася вужчою, по боках диванчики і холодильники розставляємо. Будуємо шатра замість того, щоб слухати Ісуса. Слідувати за Христом – це вузька і пряма дорога. Там треба гординю свою придавити, егоїзм свій прищучити, вчитися довіряти Божим обіцянкам і вчитися любити інших. І коли ти це намагаєшся робити, буде важко. Доки ти борешся з гріхом, ти будеш відчувати свою потребу в Богові. Але нам легше не йти за Христом, а створити видимість труднощів, завантажити себе якимись справами, зберігаючи комфорт. Бог хоче дати нам замість кам’яного живе серце, якому не все одно, але живе серце можна поранити, безпечніше бути просто гвинтиком у відлагодженому механізмі. Ми займаємося чисто людськими активностями, перестаємо робити справу Божу, і тому потреба в молитві відпадає, і вона стає нудною. Я зараз говорю не про когось, а про принцип. І буде добре, якщо кожен з нас перевірятиме своє серце: я слухаю Христа, чи лише роблю вигляд?
Як не боятися?
Прочитаймо вірші 5-8:
5 Як він ще говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!
6 А почувши, попадали учні долілиць, і полякалися сильно…
7 А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: Уставайте й не бійтесь!
8 Звівши ж очі свої, нікого вони не побачили, окрім Самого Ісуса.
Тут заговорив Бог-Батько і сказав про те, хто такий Ісус. Улюблений син Бога, якого Він вподобав. Хто слухається Його голосу – того Він проведе до спасіння. Учні злякалися, бо зрозуміли, що це говорить Бог. В Біблії зустріч грішника з Богом нічого хорошого грішнику не несла. Божа правда не залишала місця навіть для маленької людської зіпсованості. Але з Ісусом ми можемо нічого не боятися. Гріх – то дійсно страшна річ, але ми не можемо зробити нічого такого, що не могла би покрити кров Христа.
До Євреїв 4:16
Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать.
Послання до Євреїв також каже, що кров Ісуса говорить краще за кров Авеля, тобто, вона здатна тебе виправдати, навіть якщо ти – Каїн. Якщо ти досі не маєш такої впевненості – повір Йому зараз.
Не розповідати?
І давайте глянемо вірші 9-13:
9 А коли з гори сходили, заповів їм Ісус і сказав: Не кажіть нікому про цеє видіння, аж поки Син Людський із мертвих воскресне.
10 І запитали Його учні, говорячи: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?
11 А Він відповів і сказав: Ілля, правда, прийде, і все приготує.
12 Але кажу вам, що Ілля вже прийшов був, та його не пізнали, але з ним зробили, що тільки хотіли… Так і Син Людський має страждати від них.
13 Учні тоді зрозуміли, що Він їм говорив про Івана Христителя.
Те, що бачили учні, було незрозумілим для людей. Те, що робив Іван Христитель – теж. Івана Христителя арештували і стратили, коли він говорив людям правду. Ісуса теж арештують і стратять. Тому учні мали мовчати до певного часу. Коли Ісус воскрес і послав Церкві Святого Духа, вони заговорили, та ще й як! Потім вони навіть казали: “Ми не можемо не говорити про те, що бачили і чули”. Уста говорять від повноти серця. Можливо, ви не зможете розповісти людям те, що дізналися, коли в молитві шукали Бога, бо ніхто не зрозуміє. Є такі персональні одкровення, які Бог говорить лише тобі. Але, коли є повнота від спілкування з Богом, це повинно мати видимі наслідки. Обличчя Мойсея після молитви світилося так, що коли воно починало згасати, його просили надягати покривало. Сяйво Божої слави було настільки добрим, що звичайне лице Мойсея люди вже й не витримували. І якщо Бог почне світитись в тобі, тобі вже й самому не сподобається той “я”, який не світиться Богом. Якщо ти після молитви – знервований, або в депресії або зриваєшся на інших – значить ти ще не помолився по-справжньому. Якщо тобі соромно визнавати свою віру – ти ще не молився. Мабуть, не той образ Ісуса перед очима. Треба молитися, доки не побачиш такого Ісуса, за яким варто слідувати, доки не отримаєш силу бути світлом і сіллю для тих, хто тебе оточує. Хай наші обличчя, слова і вчинки сяють Його славою.
(п. Ной)