Вивчення Біблії: Проповідь “Покладеш хліб на стіл” (Вихід 25-27, 30)

Покладеш хліб на стіл

Вихід 25-27, 30

Ключовий вірш 25:30: «А на столі покладеш хліб показний, що завжди перед Моїм лицем»

На минулій проповіді говорили про стосунки. Бог прийшов до Свого народу і сказав: «І нехай збудують Мені святиню, і перебуватиму серед них» (25:8). Бог хоче бути із нами і мати з нами стосунки. Стосунки такі важливі. Ми також оглянули скинію, яку Бог наказав побудувати. Ми зробили це оглядово – із висоти пташиного польоту. Сьогодні ми розглянемо предмети скинії зблизька. Тому я запрошую Вас на свого роду екскурсію в скинію. Але це не буде проста екскурсія – як ходять на екскурсію туристи. У Новому Заповіті є такі слова ап. Павла: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло – то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте…» (1 Кор.6:19). Зараз немає потреби будувати скинію чи храм – тому що кожен віруючий – це храм, у якому живе Бог. Тому це буде екскурсія по людському серцю – якими Бог бачить нас, і яким чином нам потрібно будувати стосунки з Ним.

Перше, брама та подвір’я скинії (27:9-19, Ів. 10:9-10). У 27:9-19 описані брама та подвір’я скинії. У скинію вів лише один шлях – через двері. Це дуже не походило на поганські храми того часу, які являли собою висоти, і куди можна було зійти звідусіль. Але до Бога можна ввійти лише через двері – лише тим шляхом, який Він відкрив Сам. Ісус Христос сказав: «Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене». У наш час шлях до Бога – це Христос. Лише через Нього можна прийти до Бога. І у наш час ці двері відкриті. Немає потреби приходили нелегальним шляхом – двері завжди відкриті.

Подвір’я скинії було відгороджене. Воно являє собою образ церкви, яка відгороджена від цього світу. Бог обіцяв Своєму народові захист.

Друге, жертівник і умивальник (27:1-8). У дворі скинії знаходилося 2 речі: жертівник і умивальник. Прочитаємо вірш 27:1: «І зробиш жертівника з акаційного дерева, п’ять ліктів довжина, і п’ять ліктів ширина; квадратовий нехай буде той жертівник, а вишина його три лікті». Жертівник був квадратним, 2,5 x 2,5 м. По його краям були роги, до яких прив’язували жертву. На ньому спалювали жертву, яку приносили за людські гріхи. Цей жертівник є прообразом Христа, Який приніс Себе в жертву. Мартін Лютер в 95 тезисах сказав, що людське життя – це неперервне покаяння. І зараз нам потрібно щоденно приходити до Бога в покаянні.

Прочитаємо вірші 30:17,18: «І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: І зробиш умивальницю з міді, і підстава її мідь, на вмивання. І поставиш її між скинією заповіту й між жертівником, і наллєш туди води». Між скинією і жертівником знаходилася умивальниця. Священники Аарон та його сини мали мити в ній свої руки і ноги всякий раз перед служінням. Не те щоб Аарон та сини не мились дома і приходили в храм з брудними руками і ногами. Але Бог навчав їх благоговіти перед Його святістю і остерігалися бути замараними гріхом. Перед тим, як приступати до служіння, вони повинні були очиститися. Ап. Яків навчає: «Бо багато ми всі помиляємось» (Як.3:2). Це навчає нас що необхідно щоденно розкаюватися в своїх гріхах і приймати кров Христа, пролиту за нас. «Очистьте руки, грішні, та серця освятіть, двоєдушні!» (Як.4:8) Давид згадував умивальницю у Пс.: «Умию в невинності руки свої, й обійду Твого, Господи, жертівника» (Пс.25:6).

Третє, стіл для показних хлібів (25:23-30). Прочитаємо вірш 25:23: «І зробиш стола з акаційного дерева, два лікті довжина його, і лікоть ширина його, і лікоть і пів вишина його». Стіл був метр завдовжки, і півметра завширшки. Навколо нього були спеціальні бортики – щоб з нього не падали хліби, покладені на нього. Давайте разом прочитаємо вірш 25:30: «А на столі покладеш хліб показний, що завжди перед Моїм лицем». Хлібів було рівно 12 – по кількості колін Ізраїля. Вони клалися щосуботи, старі хліби забиралися, і їх мали їсти священики. 1 хліб виготовлявся з 2/10 єфи муки, що складає майже 5 л. Хліба було достатньо на всіх, і він оновлювався щотижня. Ці хліби символізують духовний хліб, яким Бог годує Свій народ. У наш час хліб – це Ісус і це Боже слово. Ісус сказав: «Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме» (Ів.6:35). Коли людина перестає їсти, то поступово помирає. В духовному світі також: без духовної їжі вона поступово помирає. Є люди, які вважають себе християнами, але які, не те що не мають власної Біблії, але навіть ніколи не читали її. Без Божого слова вони стають духовно мертві. Але навіть хто читає Боже слово, без достатнього харчування відчувають слабкість і голодні запаморочення свідомості. Ми часто легковажно пропускаємо вивчення Біблії і навіть не відчуваємо ні проблеми, ні духовного голоду, наче пропустили не вивчення Біблії, а перегляд якогось дешевого телевізійного шоу. І це тривожно. Боже слово потрібно їсти в достатній кількості. Священики мали їсти хліби на святому місці. Це була велика святиня. Якщо вони цього не робити, то викреслювалися із священства. Бог 40 років водив по пустелі Ізраїльський народ і навчав їх щоденно їсти ману – Божий хліб із неба. Тому якщо ми хочемо бути Божим народом, то маємо прийняти це тренування – щоденно їсти Божий хліб з неба. Вікіпедія радісно рапортує нам, що християнство в Україні – це народна релігія, і що майже 98% усіх релігійних громад в Україні – християнські. Звичайно, потрібно визнати величезну роботу, яку роблять окремі християни і окремі церкви. Але потрібно і визнати, що християни не мають того впливу у нашій країні, який би мали мати при такій кількості. Тотальна і відкрита корупція і особиста безвідповідальність як рак поступово вбивають країну. Ці речі ніяк не сумісні з християнством, тому що християнство забороняє корупцію і навчає нести персональну відповідальність за свою країну, починаючи з того, куди я викидаю сміття і як плачу податки. Але звідки ж приходить сила, яка впливає не лише на моє життя, але і на суспільство? Ця сила приходить від Божого хліба, тобто від Його слова. Без нього християни безсилі і без серйозно вивчення слова Божого вони падають у голодні обмороки. Ця сила приходить, коли вони вивчають Боже слово і слідують йому.

Четверте, свічник (25:31-40, 37:17-24). Прочитаємо вірш 25:31: «І зробиш свічника зо щирого золота, роботою кутою нехай буде зроблено цього свічника. Стовп його, і рамена його, келихи його, ґудзі його й квітки його будуть із нього». Свічник, як і показні хліби, знаходився у скинії, і був там єдиним джерелом світла. Сонячне світло туди не проникало. У книзі Об.4:5 написано: «А перед престолом горіли сім свічників огняних, а вони сім духів Божих». Тут говориться, що свічники – це Божий Дух. Божий Дух освічує наше життя і наш життєвий шлях. У темряві люди не можуть відрізнити білого від чорного, і вони не знають, куди їм іти. Без Божого Духу цей світ – це суцільна темрява. Засоби масової інформації створюють лише багато шуму, сучасна культура і мистецтво не виконують своєї ролі, а лише маніпулюють людьми. Вони змальовують життя без зобов’язань, без моральних обмежень як радісне і щасливе, а насправді таке життя призводить людей до психічних хвороб, пияцтва, наркотиків і жахливої самотності. Ті, так звані поп-зірки, на яких так захоплено дивляться люди – всього-навсього психічно хворі і неврівноважені істоти, які дуже часто залежні від наркотиків. Без Божого світла ми не бачимо власних гріхів і думаємо що з нами усе нормально, а з іншими – ненормально, і критикуємо їх. Але у Божому світлі ми бачимо наскільки ми грішні і зайняті покаянням і Божими справами, і у нас немає часу критикувати інших.

П’яте, жертовник для куріння (30:1-10, Вих. 30:36-38). Прочитаємо 30:1: «І зробиш жертівника на кадіння кадила, з акаційного дерева зробиш його». Жертовник для куріння виготовлявся з дерева, зверху покривався золотом. Священик вранці і ввечері повинен був кадити на ньому пахощі. У книзі Об.5:8 написано: «А коли Він узяв книгу, то чотири тварині й двадцять чотири старці попадали перед Агнцем, а кожен мав гусла й золоті чаші, повні пахощів, а вони молитви святих». Жертовник для куріння символізує молитви святих. Подібно до того, як фіміам, який кадили на жертовнику, підносився до неба, так і наші молитви підносяться до Бога. Молитва – це зброя, яку Бог дав віруючим. У книзі Єр. Бог наказав Своєму народові: «І дбайте про спокій міста, куди Я вас вигнав, і моліться за нього до Господа, бо в спокої його буде і ваш спокій» (Єр.29:7). Нам потрібно молитися за ремонт доріг і мостів у нашому місті Києві. Потрібно молитися за його мера Кличка. Потрібно молитися за його чиновників, щоб їм ставало дуже погано, коли в них виникає спокуса взяти хабар. Нам потрібно молитися за тих, хто хворіє. Нам потрібно молитися за тих, хто перебуває у духовній темряві, і хто називає нормальним те, що Бог називає гріхом – щоб Господь просвітив їх. Коли ми молимося, диявол відступає, а, значить, відступає усяка втома, відчай, і з’являється надія.

Я хочу закінчити це слово з того ж вірша, з якого почав: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло – то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте…» (1 Кор.6:19). Ми можемо різне думати про самих себе, ми можемо знати, а можемо і не знати, і як правило не знаємо – але ап. Павло каже, що наше тіло – то храм Духа Святого, Який живе в нас. Хтось вважає себе закомплексованим teenager-ом, комусь здається що він старіє і стає як стара розвалюха, комусь ще здається що він ні на що не здатний. Але Бог бачить нас інакше – як храм Святого Духа. Якось я бачив невеликий ролик, який розповідав про те, як змінилося життя одного чоловіка. Він був самотнім, хворим, з зайвою вагою. Якось, коли він летів у літаку у відрядження, то зайняв півтора місця, тому що в одне не поміщався. Його сусід відмовився летіти із ним поруч, і сказав що через нього мусить пропустити свій рейс і важливу зустріч. Після таких випадків йому не хотілося виходити із дому і навіть жити. І ось він вирішив, що так він взагалі зійде з розуму один, сидячи дома. І щоб регулярно виходити на вулицю, він пішов у притулок для бездомних собак і взяв там собі такого ж нещасного і самотнього пса. І ось двоє самотніх і нещасних істот – людина і собака – починають наново будувати своє життя. Регулярно вранці вони виходять на вулицю і разом бігають. Через деякий час цей чоловік схуд, симптоми хвороби пройшли. Собака із заляканої і змученої істоти перетворився на життєрадісне створіння, у його колись тьмяних очах з’явився блиск. І цей чоловік сказав: «Інші люди дивилися на мене як на хвору людину, як на невдаху. Але мій пес дивиться на мене як на царя, як на того, який усе може. І це допомогло мені змінитися». Навіть те, як на цього чоловіка дивився його пес, допомогло йому змінитися.

Вчені давно помітили, що життя чоловіка напряму залежить від того, як на нього дивиться його дружина. Якщо вона дивиться на нього як на невдаху, який не може навіть нормально заробити грошей для сім’ї, то він до старості буде нещасним і затурканим. Але якщо дружина визнає його головою сім’ї  і дивиться на нього з надією – як на великого майбутнього, то такий чоловік чоловік перемагає багато проблем і росте. У фільмі «Промова короля» розповідається про сина британського короля Альберта, який був заїкою. Справа майбутнього короля – виголошувати промови, але навіть за дев’ять років він так і не зміг перемогти свого заїкання, і втратив усяку надію. Але його дружина не втратила і переконала його поновити роботу з одним логопедом. Незабаром він стає королем. 3 вересня 1939 р. Англія оголосила війну Німеччині. У цей час Альберт виголошує 9-и хвилинне радіозвернення, яке згуртувало британський народ у час війни. Те, як дружина дивилася на нього, допомогло йому змінитися і подивитися на себе як на короля, а не як на заїку.

Але у цьому вірші ап. Павло каже, як на нас дивиться не пес, і навіть не дружина – як на нас дивиться Сам Бог:  «ваше тіло – то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте…» Ми – храм Святого Духа. В Божих очах ми маємо величезну цінність. Тому нам не потрібно ставитись до себе як до якоїсь дешевої речі. Ми були настільки цінні, що за нас помер Божий Син Ісус, і тепер Бог зробив в нас храм Свого Духу. Дешеві речі люди продають на барахолках або викидають у смітник. Цінні вони бережуть як зіницю ока, і перед смертю передають у спадок найріднішим людям. Ми – цінні. Тому не потрібно тратити своє життя на розпусту, на алкоголь чи наркотики, на те, щоб ритися у Інтернеті, як безхатченки риються у смітнику. Ми цінні, тому давайте будувати Храм Божого Духy і служити Йому.

п. Яків