Записи

Вивчення Біблії: Проповідь “І життя було в нім” (Від Івана 1:19-34)

ОЦЕ АГНЕЦЬ БОЖИЙ

Від Івана 1:19-34

Ключовий вірш 29 : “Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже: Оце А́гнець Божий, що на Се́бе гріх світу бере!”

Впродовж двох минулих тижнів ми вивчали «Пролог» до четвертої Євангелії. Цей пролог дивовижний. Те, до чого Марк, Матвій та Лука підводять читача поступово, розкриваючи Христа в Його історії, Іван видає одразу. Ісус це – вічне Слово; Він – Бог; Він – Світло, яке світить в темряві; Він – вічне життя. Амінь. Читаючи Євангелію від Івана далі, ми бачимо, як він послідовно розвиває і розкриває усі ці тези.

Ще одна тема, якої автор торкається в «Пролозі» — це тема свідчення. У віршах 6-8 він говорить: «Був один чоловік, що від Бога був по́сланий, — йому йме́ння Іван. Він прийшов на свідо́цтво, щоб засві́дчити про Світло, щоб повірили всі через нього. Він тим Світлом не був, але сві́дчити мав він про Світло». Читаючи цей розділ далі, та й взагалі, усю першу частину Євангелії, ви можете зауважити, як часто автор повертається до теми «свідчення». Ми гортаємо сторінки Євангелії і читаємо, як Ісус зустрічається з різними людьми. Він говорить з ними. Він робить щось надзвичайне в їхніх життях, або в них на очах і ці люди засвідчують нам про Христа. Вони постають перед нашими очима один за одним: Хреститель Іван, потім перші учні, далі гості на весіллі в Кані, самарянка, царедворець, чийого сина вздоровив Ісус, Лазар та багато інших. Вони розповідають нам, засвідчують про Ісуса, щоб ми «ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім’я́ Його!» (Ів.20:31). Амінь!

Свідоцтво очевидців, свідоцтво тих, чиї життя були справді змінені Божою силою і Його великою милістю має надзвичайну силу. Ваше свідоцтво має таку силу, якщо тільки ви не мовчите, звичайно. Саме так і розповсюджується Євангелія: від серця до серця. Нехай Господь дасть нам Духа і відкриє нам вуха і серця, щоб нам почути сьогодні свідчення Івана Хрестителя: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» і вірувати в Нього.

Подивіться вірші 19-21: «А це ось свідоцтво Іванове, як юдеї послали були з Єрусалиму священиків та Левитів, щоб спитали його: „Хто́ ти такий?“ І він визнав, і не зрікся, а визнав: „Я — не Христос“. І запитали його: „А хто ж? Чи Ілля́?“ І відказує: „Ні!“ „Чи пророк?“ І дав відповідь: „Ні!“»

Усі автори Євангелій, як один, пов’язують свої оповідання про Христа з появою Івана Хрестителя і його служінням. Немає жодного сумніву, що цей чоловік свого часу мав величезний вплив. Євангеліст Матвій говорить, що хреститися від нього виходив Єрусалим, і вся Юдея і вся йорданська околиця (Мат.3:5). Його вчення розповсюдилося далеко за межі Ізраїлю. В книзі Дій, наприклад, ми читаємо про молодого юдея з Олександрії, що в Єгипті, Аполлоса, який був навчений дороги Господньої, знавши лише Іванове хрещення. І це через кілька десятиліть після того, як Хреститель вже загинув. Не дивно, що цим служінням зацікавилися юдейські релігійні еліти в Єрусалимі. Вони зібрали делегацію, щоб з’ясувати про що навчає Іван та чого від нього можна очікувати.

Що особливого було в проповіді Івана Хрестителя? Він з’явився з пустелі волохатий і зодягнений у волосяницю і почав проповідувати, що час, коли Бог відвідає Свій народ знову, прийшов. Царство Боже наблизилося. Іван вчив, що недостатньо бути нащадком Авраама за тілом, кожен особисто має розкаятися в своїх гріхах, перестати робити неправду і охриститися, тобто омитися у воді на знак свого бажання, щоб його гріхи були очищені.

Сама по собі практика хрищення не була чимось новим, що придумав Іван чи Ісусові учні. СЗ має безліч різних настанов пов’язаних з омиттям у воді на знак очищення. Деякі групи юдеїв христили у воді новонавернених язичників. Але Іван закликав до хрищення не язичників, а євреїв, чого ніхто раніше не робив. Більше того, хоча Іван походив з сім’ї священика, сам він не був священиком. Яке право він мав христити? Хто дав йому таку владу?

Питання, яке задають Івану послані з Єрусалиму просте: «хто ти такий?» Якщо він проповідує про наближення Царства Божого і христить народ, може він вважає себе Месією, який має з’явитися в кінці часів? Іван визнав, і не зрікся, а визнав: «Я – не Христос» (20).

Іншою постаттю, яку юдеї пов’язували з кінцем світу був пророк Ілля. В пророка Малахії 4:5 говориться: «Ось Я пошлю́ вам пророка Іллю́, перше ніж день Господній настане, великий й страшний!» Ілля не знав смерті, але живим був взятим на Небо. Він був одним з найбільш шанованих пророків СЗ. Багато обманщиків намагалися імітувати його за стилем проповіді та зовнішнім виглядом. Сам Іван за тоном проповіді та за способом життя також був дуже схожий на Іллю. Тому послані питають: «може ти Ілля?» Але Іван відповідає: «ні».

Тоді, може ти Пророк? – запитують послані. Поза всяким сумнівом Іван був пророком. Господь послав його говорити Боже слово до Свого народу. Це і є справа пророка, чи не так? Але фарисеї мали на увазі не просто пророцьке служіння Івана. Вони мали на увазі «того самого Пророка» про якого говорив Мойсей (Повт.18:15-18). Великого Пророка, якого Господь поставить з посеред них і голосу якого слухатимуть усі. Прихід цього Великого Пророка також пов’язували з кінцем світу в І ст. Але і на це питання Іван відповідає: «ні».

Він не Месія, не Ілля і не Пророк. Але послані не можуть повернутися зі звітом в якому будуть одні лиш негативні відповіді. Тому вони запитують: «Хто́ ж ти такий, щоб дати відповідь тим, хто послав нас? Що́ ти кажеш про себе самого?» (22) Що відповідає Іван? Подивіться вірш 23: «відказав: „Я голос того, хто кличе: В пустині рівняйте дорогу Господню“, як Ісая пророк заповів».

Відповідь Івана Хрестителя – це цитата з пророка Ісаї, початок 40го розділу. В цьому уривку Бог звертається до Свого народу зі словами потіхи: «Утіша́йте, втіша́йте наро́да Мого́, — каже через пророка Господь, — Промовляйте до серця Єрусалиму, і закли́чте до нього, що ви́повнилась його доля тяжка́, що вина йому ви́бачена, що він за свої всі гріхи вдвоє взяв з руки Господа! Голос кли́че: На пустині вготу́йте дорогу Господню, в степу ви́рівняйте битий шлях Богу нашому!» (Іс.40:3). Вони згрішили і за свої гріхи понесли справедливе покарання. Єрусалим було зруйновано, їх самих відведено у Вавилон, а Божа слава залишила храм. Бог залишив Свій храм. Але тепер Ісая провіщає час відновлення. Він вдається до образу царя, який повертається в своє місто після довгої відсутності. Його належить зустріти. Потрібно приготувати для нього шлях: вирівняти пагорби і засипати низини, щоб подорож була легкою. Потрібно вийти йому назустріч, щоб показати, яка його присутність бажана і урочисто супроводити до міста, як це було заведено в ті часи (2Сам.19:12-16).

Саме в цьому Іван і бачить сутність свого служіння. Своєю проповіддю він готує шлях для Господа. Його місія — «„серця́ батьків привернути до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа» (Лук.1:17). Його справа – нагадати людям, що вони грішні і це не жарти, це – насправді серйозна проблема. Ви маєте покаятися, — каже він. Ви маєте облишити злі вчинки і неправду ваших сердець і вчинити гідний плід покаяння (Лук.3:8).

Делегація з Єрусалиму цікавилася тим, хто такий Іван. Але своєю відповіддю Іван показує, що це не так важливо. Не дивлячись на той величезний вплив, який він мав, він сам – лише голос у пустелі. А ось що дійсно важливо – зустріти Того, кого вони ще не знають, Того кому, за власним свідченням Іван не достойний навіть ремінця його сандалів розв’язати (це робота, яку робили виключно раби). Той, хто йде за ним, але був перше нього, був від вічності. Той, хто христитиме не водою, але Духом Святим (15; 26-27; 30; 33).

Хоча Іван Хреститель і Ісус були родичами і, можливо, зустрічалися раніше (або, принаймні, чули одне про одного раніше), Іван не знав для кого саме він готує дорогу. Він не знав, що це Ісус. Але він бачив Духа, Який зійшов на Ісуса у вигляді голуба, коли Той христився і залишився на Ньому, і таким чином впізнав Його (31-33).

Подивіться вірші 29-30: «Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже: „Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере! Це Той, що про Нього казав я: За мною йде Муж, що передо мною Він був, бо був перше, ніж я».

В першому розділі Євангелії від Івана ми знаходимо багато титулів і імен Ісуса. Він – Бог. Він – вічне Слово. Він – правдиве Світло, Син Божий, Учитель, Син Людський, Христос, Цар Ізраїлів. Кожен з цих титулів розкриває нам, ким є Ісус і що Він зробив. Але є один титул, який, насправді, вживається лише в двох книгах Біблії – тут, в Євангелії від Івана і ще в Об’явленні. Він – Агнець Божий, — каже Хреститель. Агнець Божий, який бере (або, усуває, як перекладено у більшості англ. Біблій) гріх світу.

Для нас образ Ісуса, як смиренного Агнця Божого, який помирає за гріхи людей звичний. Він міцно увійшов в нашу культуру і в те, як ми сприймаємо Христа. Але в часи Івана ніхто не міг навіть уявити собі Месію, який вмирає від рук грішників. Швидше за все Хреститель і сам не розумів до кінця значення своїх слів. Так само, як не розумів Петро, коли сповідував Ісуса Христом (Мар.8:29), так само, як не розумів первосвященик, коли казав, що краще одному чоловікові померти за людей (Ів.11:49-52). Але для автора Євангелії, так само і для нас, це дуже важливе свідчення. Не залежно від того, який смисл Іван Хреститель вкладав в ці слова, Ісус дійсно став Божим Агнцем, який поніс гріхи усього світу.

Багато хто очікував в І ст., що Месія прийде і усуне гріх, знищивши усіх грішників. Але, натомість, Він прийшов, щоб понести на собі тягар наших провин і померти за наші гріхи. В СЗ нема абсолютно чіткої аналогії до слів «Агнець Божий». Втім, є декілька образів зі СЗ, які дають нам зрозуміти, що має на увазі автор четвертої Євангелії, говорячи про Ісуса, як про Агнця Божого.

Напевне, найбільш повно образ Агнця, що несе на собі наші провини, покарання за наші гріхи – це образ страждаючого слуги з книги Ісаї, 53 розділ: «Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, — кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, — і на Нього Господь поклав гріх усіх нас! Він гноблений був та понижуваний, але уст Своїх не відкривав. Як ягня був проваджений Він на заколення, й як овечка перед стрижіями своїми мовчить, так і Він не відкривав Своїх уст» (Іс.53:5-7).

Що значать слова: понести, або взяти гріх? Гріх це вчинок, це те, що вже сталося. Цього не відміниш, не відмотаєш назад. Не можна повернутися в минуле, щоб виправити теперішнє. Час також не виправляє наслідків наших слів та вчинків. Пам’ятаєте, як в дитячій пісні співалося: «если вьі обидели кого-то зря, календарь закроет єтот лист»? Це – неправда, це – совєцька пропаганда. Календар не може покрити наших провин і не виправляє ніяких проблем. Якщо ви скривдили когось – так воно і є.

Ми часто ставимося безвідовідально до своїх слів та вчинків. Але Писання нагадує нам, що ми маємо одного дня дати відповідь навіть за кожне порожнє слово, яке вимовили наші уста. Як же тоді можна взяти, або усунути наші гріхи? Як можна відмінити те, що вже сталося?

Говорячи про гріх, Писання часто вдається до метафори тягаря чи боргу. Гріх має наслідки. І ми несемо ці наслідки, як тягарі, або як борг перед своїм ближнім і перед Святим Богом. Фраза, яка багато разів вживається на сторінках СЗ «він понесе свій гріх» висловлює нашу повну відповідальність за наслідки наших вчинків. Людина постійно несе на собі тягар відповідальності за свій гріх, і якщо нічого з ним не зробити, то в кінці кінців цей тягар розчавить її. Оскільки головним біблійним наслідком гріха є смерть, то в книгах Левит та Числа ми чітко бачимо використання фрази «понести гріх» саме в цьому значенні. Понесе свій гріх – значить помре.

А як можна понести чийсь гріх? Неможливо невинного зробити винним за чиїсь вчинки. Тому, понести чийсь гріх – це понести наслідки гріха, заплатити ціну збитку замість винуватця. Наприклад, якщо хтось із моїх дітей наробить якоїсь біди і завдасть комусь шкоди, то провина буде на дитині. Але платити за цю шкоду, швидше за все, буду я. Так само Господь Ісус взяв на Себе тягар наших провин і сповна заплатив ціну нашого спасіння. Амінь!

Бог – святий і справедливий. І Він не мириться зі злом чи гріхом. Але Його справедливість проявилася не в тому, щоб просто покарати за гріхи. Божа справедливість відновлює правильний порядок речей, спасає Боже творіння і усуває зло. Ісус – Агнець Божий. Це жертва, яку сам Господь приготував, щоб в Його смерті і воскресінні дати спасіння кожному, хто вірує. Він – Спаситель Ізраїля і Спаситель цілого світу. Наш Спаситель. І кожен може прийти. Він дотикається нашої нечитості, але Сам не брудниться, але усуває наші гріхи і неправди. Він доторкається нашої смерті і усуває її Своїм вічним життям. Він христить Духом Святим тих, хто прийшов до Нього в покірності віри.

Сьогодні Іван свідчить для нас – оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере. Нехай Господь помилує нас почути і вірувати цьому свідченню. І нехай Господь нас самих зробить свідками Агнцю Божому, Христу для цього покоління.

(п. Йонатан)

Вивчення Біблії: Питання (Від Івана 1:19-34)

ОЦЕ АГНЕЦЬ БОЖИЙ
Від Івана 1:19-34
Ключовий вірш 29

1. Вірші 6-8, 19. Поділіться своїми думками про значення особистості і служіння Івана Хрестителя (Мар.1:1-5; Лук.1:68-80; Дії 18:25 та ін.). Чому, на вашу думку, усі євангелісти пов’язують свої оповідання про Христа з Іваном?

2. Вірші 19-21. Хто прийшов до Івана і з яким питанням? Якою була відповідь Івана? Яким було значення постатей, про які запитували послані (Мал.4:5-6; Повт.18:15-18)? Порівняйте постаті Іллі та Івана Хрестителя (Мар.1:6; 2Цар.1:8). Як ви думаєте, чому в синоптичних Євангеліях Ісус говорить про Хрестителя, як про Іллю (Лук.1:17; Мат.11:14; Мар.9:13), а Іван проводить різницю між ними?

3. Вірші 22-27. Ким Іван сам вважав себе? Про що пророк Ісая провіщає в Іс.40:1-5? Як це пророцтво виповнилося (Лук.1:17)? Навіщо Іван хрестив людей у воді (25-26; 31)? Що Іван повідомляє нам про Христа (15; 26-27; 30)? Що це значить?

4. Вірші 28-34. Де відбувалися ці події? Що Іван сповідує про Ісуса, коли бачить Його? Що це значить (Іс.53)? Як Іван впізнав в Ісусові Христа? Що ще Іван засвідчує про Ісуса? Що це значить?

Вивчення Біблії: Питання (Від Івана 1:6-18)

І СЛОВО СТАЛОСЯ ТІЛОМ, І ПЕРЕБУВА́ЛО МІЖ НАМИ

Від Івана 1:6-18
Ключовий вірш 1:14

1. Хто був посланий від Бога і чому (6-7; 15)? Хто є правдивим Світлом? (8-9; 8:12) Що автор говорить про правдиве Світло (9)?

2. Як нерозумно поставився до Нього світ і ті, хто «свої» (10-11)? Що натомість обіцяє Бог тим, хто Його прийняли (12)? Як діти Божі народжуються, а як не народжуються (13)? Чи ви прийняли Ісуса і повірили в його Ім’я?

3. Прочитайте вірш 14. Що означає, що “Слово сталося тілом, і перебува́ло між нами” (Це називається “Втіленням”)? Як життя Ісуса на землі виявило Божу славу, благодать і правду (Флп 2:6-8; Кол 2:9)?

4. Як Іван Хреститель свідчив про велич Ісуса (15)? Що Мойсей та Ісус дали світу кожен (16-17)? Як Ісус відкрив невидимого Бога (18; 14:9)?

Вивчення Біблії: Проповідь “І життя було в нім” (Від Івана 1:1-5)

“І ЖИТТЯ БУЛО В НІМ”

Від Івана 1:1-5

Ключовий вірш 1:4 : “І життя було в Нім, а життя було Світлом людей”

Євангеліє від Івана написав ап. Іван – один з дванадцяти учнів Ісуса. Іван прожив довге життя. Вважають, що з чотирьох Євангелій воно було написане останнім, близько 90 р. н.е. У своєму Євангелії Іван описує події з життя Ісуса Христа дещо інакше, ніж три попередні Євангелісти. Євангелія Матвія, Марка та Луки називають синоптичними, тому що вони досить схоже описують події, і багато в чому перетинаються одне з одним. Іван описує події інакше. В ньому немає опису народження Ісуса Христа, немає приповістей. Проте в ньому є розмова Ісуса з Никодимом, Самарянкою, воскресіння Лазаря, в ньому є бесіда Ісуса з учнями у горниці.

Євангеліє від Івана можна розділити на дві частини. Перша частина – це розділи з 1-12, її часто називають книгою чудес Ісуса – тут описані сім відомих чудес, які зробив Ісус, і які добре показують, ким є Ісус. Кульмінацією цих чудес є, звичайно, воскресіння Лазаря, яке показує, що Ісус є воскресіння і життя. Розділи 13-20 показують, що вчинив Ісус: це Його служіння учням, Його первосвященицька молитва, Його смерть на наші гріхи і Його славне воскресіння. Однак в Євангелії від Івана є ще дві важливі речі: пролог і епілог. Епілог Ви добре знаєте, це 21-ий розділ, де Іван розповідає про відновлення ап. Петра. А 1:1-17 – це пролог. Пролог виконує надзвичайно важливу роль: він представляє нам Ісуса Христа. З самого початку автор Євангелії ап. Іван показує, чому ми маємо сприймати Ісуса Христа дуже серйозно. Сьогодні ми подивимося перші 5 віршів прологу.

Ціль Євангелія від Івана ясно сказана в 20:31: “Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім’я́ Його!” Проміжна ціль – щоб ми повірили, кінцева ціль – щоб мали вічне життя. Ісус підтвердив це у 10-ому розділі, де сказав: “Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали”.

Звернемося до сьогоднішнього слова:

1 На початку було Слово, а Слово в Бога було́, і Бог було Слово.

2 Воно в Бога було на поча́тку.

3 Усе через Нього повста́ло, і ніщо, що повста́ло, не повстало без Ньо́го.

4 І життя було в Нім, а життя було Світлом людей.

5 А Світло у те́мряві світить, і те́мрява не обгорну́ла його.

Якщо Вам потрібно полікувати зуби, то потрібно йти в стоматологічну клініку. Однак спочатку потрібно обрати клініку, і головне спеціаліста, до якого йти: поцікавитися його освітою, досвідом роботи, подивитися відгуки. Якщо Вам потрібно дати освіту своїй дитині, то Ви, звичайно, поцікавитеся школою та вчителями, які там працюють – а чи взагалі їм можна довірити свою дитину? Коли шукають спеціаліста на роботу, він має пройти співбесіду, де йому будуть задавати різноманітні питання. До чого це я кажу? У цих віршах ап. Іван дає характеристику Того, Хто заявляє, що Він є Вашим Месією, Спасителем. Ця Людина не просто вставить Вам зуб чи буде навчати Вашу дитину. Ця людина має стати Тим, хто спасе Вас від прокляття гріха і дарує вічне життя. І якщо Ви дізнаєтеся про ці характеристики Ісуса та збагнете їх, то Ви захочете звернутися до Нього і попросити Його спасти Вас. Подивімося на ці характеристики.

Перше, походження Ісуса Христа лежить поза межами простору та часу. Подивіться ще раз на вірші 1-2:

1 На початку було Слово, а Слово в Бога було́, і Бог було Слово.

2 Воно в Бога було на поча́тку.

“Слово” у цих віршах – це Ісус Христос. Найбільш очевидно це видно у вірші 14 де Іван каже: “І Слово стало тілом, і перебувало між нами…” Хто народився і тілі щоб перебувати між нами? Звичайно, це Ісус. Але чому Іван називає Ісуса “Словом”? Це цікаве питання, чи не так? Грецький філософ Платон назвав “словом” (грець. – Логос) загальний закон всесвіту. Мислячі люди завжди намагалися виділити серед багатьох законів загальні, чи навіть один загальний, який визначає всі інші закони. Я пам’ятаю як після закінчення школи купив десять томів теоретичної фізики Ландау і Ліфшица щоб вивчити їх і збагнути загальні закони всесвіту, закони, які пов’язують все у всесвіті. Ап. Іван тут, в віршах 1-2 каже: “Загальний закон всесвіту – це Ісус. Напочатку було Слово”.

Подивіться ще раз на вірші 1-2:

1 На початку було Слово, а Слово в Бога було́, і Бог було Слово.

2 Воно в Бога було на поча́тку.

При вдумливому прочитанні тут можна помітити дещо дивну річ: з однієї сторони сказано, що Слово в Бога було, а з іншої, що Бог було Своло (в більшості перекладів: “Слово було Богом”). Як таке можливо? Як хтось одночасно може бути особою, і з особою? Це питання кілька століть хвилювало серця Божих людей, коли врешті решт в 4-ому столітті не була сформована концепція Триєдиного Бога: один Бог, три особи. Ким є Ісус? Він є особою Святої Трійці: Він є Богом, і Він з Богом. Чому це важливо? Це важливо по багатьом причинам. Наприклад, без триєдиного Бога не могло б бути Божої благодаті. Якщо я згрішив і провинився перед Богом, то як я можу виправдатися? Має бути досконала людина, яка захоче взяти мої гріхи на себе. Але одна людина може взяти на себе гріхи лише однієї людини. Яким же чином Христос бере на Себе гріхи всіх людей? Це тому що Він має божественну природу, Він є і людиною, і Богом. Без триєдиного Бога не може бути Божої благодаті, і не може бути виправдання людей.

Таким чином, Слово – це Ісус. Яку характеристику Іван дає Ісусу? Двічі в цих віршах він повторює що Ісус був “на початку”. На якому початку? Початку чого? Тут “на початку” означає “у вічності”. Ми з Вами живемо у просторі і часі, іншими словами, у світі, який нас оточує. У нас є дата народження, і буде дата смерті. Але Ісус не належить цьому світу. У Нього немає дати народження і ніколи не буде дати смерті. Він вже існував, коли цей світ був створений. Так, Ісус прийшов у цей Світ, коли народився через Марію, був покладений в яслі – ми нещодавно святкували ці події. Але це не означає, що Ісус почав Своє існування з цієї події. Ісус існував задовго до цього, Він існував у вічності. Чому це важливо?

Під час навчання в університеті, і пізніше в аспірантурі, я багато вивчав філософію. Одним із найвидатніших філософів 20-го століття вважається Людвіг Вітгейштайн. Він народився в Австрії у дуже багатій родині – родині сталеливарного магната, але залишив всі багатство для своїх братів та сестер і відправився в Англію, в Кембридж, вивчати філософію, де став учнем іншого відомого математика та філософа Бертрана Рассела. Після цього він більше 20 р. працював професором в Кембриджі. Так ось, Людвіг Вітгейштайн сказав: “Вирішення загадки життя в просторі та часі лежить поза межами простору та часу”. Фактично він каже про те, що якщо ви загрузли у болоті, то не можете витягнути звідти самі себе. Має прийти хтось ззовні, хто Вам допоможе. Якщо Ви живете у просторі та часі і заплуталися у житті, то не можете самі спасти себе – має прийти хтось ззовні простору та часу. Що каже нам сьогодні ап. Іван? Ісус Христос прийшов ззовні в цей світ, тому Він може вирішити проблеми цього світу і проблеми нас із Вами.

Друге, Ісус Христос створив простір і час і все, що в них. Подивіться на 3-ій вірш:

3 Усе через Нього повста́ло, і ніщо, що повста́ло, не повстало без Ньо́го.

Цей вірш каже про те, що Ісус Христос є Творцем усього. Подумайте про Ісуса, Який є Богом Творцем. Це Немовля, Яке народилося в яслях, створило цей світ! Не лише нашу землю, а й сонце, місяць, зорі, які ми бачимо ясними ночами, і всі планети. Нічого, що є у цьому світі, не повстало без Нього. Він створив цей світ, Він створив всесвіт, і Він створив мікросвіт. Він створив протони, нейтрони і електрони. Він створив все, “ось з Ким Ви маєте справу” – каже ап. Іван!

Чому це важливо для нас? Ісус знає, як влаштований цей світ, і як розв’язати його проблеми. Найкраще систему знає її творець. Ісус знає, що робити з цим світом.

Третє, Ісус увійшов у цей світ, і змінив його (4-5). Подивіться ще раз на вірші 4-5:

4 І життя було в Нім, а життя було Світлом людей.

5 А Світло у те́мряві світить, і те́мрява не обгорну́ла його.

Ісус не лише є вічним Богом, Який знаходиться поза простором і часом. Ісус не лише створив цей світ. Ісус прийшов у цей світ щоб дати нам життя. Є різні форми життя. Є біологічне життя, яке характеризується рости, змінюватися та розмножуватися – відтворювати собі подібних. Це життя властиме для рослин, для тванин, для людей. Є психологічне життя, яке більше властиве людям, і проявляється в тому, що люди виражають свої емоції, проявляють волю, товаришують, здатні переживати багато різноманітних емоцій. Але тут Іван пише не про таке життя. Він використовує грецьке слово “зое”, яке означає вічне життя. Люди живуть по різному. Хтось веде жалюгідне існування. Хтось живе великим життям. Але навіть якщо людина живе великим життям, вона раніше чи пізніше помре. Ми маємо засвоїти урок: життя в цьому світі – тимчасове. Що пропонує нам Ісус? Він пропонує вічне життя. Яке життя? Життя яке “в Нім” – це життя зовсім іншого рівня, божествене життя, раніше недосяжне для людей, які згрішили і були відділені від Бога. І коли ми приймаємо Христа як Свого Спасителя і Господа, ми можемо вже у цьому житті насолоджуватися цим життям. У вірші 4б написано, що життя Ісуса є світлом для людей. Коли ми маємо це вічне життя у Христі, наше життя перестає бути темним, у ньому з’являється світло. .

5 А Світло у те́мряві світить, і те́мрява не обгорну́ла його.

Зараз в Україні ми бачимо багато темряви. Не те, що до війни не було темряви, але зараз вона виглядає особливо потворно, здається що все зло, яке ховалося, тепер виповзло назовні: росіяни вбивають, грабують, насилують. мародерять, руйнують. Багато темряви вже відкрито, багато буде відкрито, про багато ніхто не дізнається в цьому житті. Ця темрява викликає злість і ненависть. Це зрозуміло. Але ми маємо знати, що у темряві світить світло. І темрява не може подолати це світло, хоча, бачить Бог, дуже цього хоче. Хоча здається що темрява у світі, в якому ми живемо, стає все густішою, ми маємо знати, що вона ніколи не переможе. Біблія каже про це. Ісус, Який є світлом, прийде в другий раз, щоб остаточно здолати сили зла. Темрява не здолає світло всередині людини, яка має Боже життя. І темрява не здолає світло Ісуса у цьому світі.

На заверження я прочитаю кл. вірш: “І життя було в Нім, а життя було Світлом людей”. Сьогодні ми дізналися, хто такий Ісус, і що Він пропонує для нас. Він пропонує дар життя, дар, якого не може дати більше ніхто. Хай Господь благословить Вас мати це вічне життя.

(п. Яків)

Вивчення Біблії: Питання (Від Івана 1:1-5)

“І ЖИТТЯ БУЛО В НІМ”
Від Івана 1:1-5
Ключовий вірш 1:4

1. Яка ціль написання Євангелії від Івана? (20:31) Розкажіть про автора. Як Ісус змінив його? (Лк.9:54, Мк.3:17)
2. Кого Іван називає “Словом” у 1-ому вірші. Чому “Словом”? (Див. 3; Бут.1; Єв.1:2; Кол.1:16)
3. Що означає, що Слово було “споконвіку” (2, Ів.8:58, 17:4-5, 24); було “в Бога”?; “Бог було слово”? В чому революційність цього твердження? (Ів.10:31-33)
4. Яке життя було в Ісусі? (4а; 1 Ів.1:1-2, 5:11) Що означає, що “життя було Світлом людей”? (4б) Чому людям потрібне світло?
5. Прочитайте 5-ий вірш. Що робить Світло? Що таке темрява? Чому вона хоче обгорнути світло? Чому не може?

Вивчення Біблії: Проповідь “Ти ж даси Йому ймення Ісус” (Від Матвія 1:18-25)

ТИ Ж ДАСИ ЙОМУ ЙМЕННЯ ІСУС

від Матвія 1:18-25

Ключовий вірш 21“І вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів”

Вітаю вас з Різдвом Христовим, любі брати і сестри. Христос народився! Славімо Його!

Цей рік був непростим для багатьох із нас, чи не так? Не скажу, що минулі роки були прості… якось я вже й не пам’ятаю коли було зовсім просто, хіба що в дитинстві. Але в наших дітей і дитинство видалося непросте. Багато речей, які були такими звичними, за минулий рік відкрилися нам в новому світлі. Ось і Різдво цього року не таке, як завжди.

Обставини наших життів в чомусь стали ближче до обставин того, першого Різдва. Наші життя і світ навколо нас змінився. Тепер ми часто сидімо без світла і температура в деяких квартирах опускається до 15, до 10 градусів. Тепер ми часто стикаємося з небезпекою і тривогами. Багато хто був змушений залишити свої домівки, а дехто їх втратив. Навіть ті, хто повернувся додому, тепер знають, як це: залишити все позаду і тікати від війни. Деякі родини вже не зберуться разом за святковим столом.

В нас настали часи, коли породіллі з маленькими дітками замість того, щоб відпочивати в світлих палатах змушені ховатися в темних і холодних підземних укриттях. Тому, з одного боку нам тепер значно легше зрозуміти Йосипа і Марію. Вони також змушені були залишити свій дім, для них не знайшлося місця в заїзді і Марія народила Сина Божого серед тварин. З іншого боку усі ці нові обставини не дуже сприяють святковому настрою і веселощам, чи не так?

Не дивлячись на все це, Писання має що сказати нам в цих наших обставинах. Богу є що сказати нам. В Ісусі Христі, в народженні Спасителя, Він дав нам дар неймовірної, щедрої любові і милості. Тож нехай Господь зробить наші серця м’якими, а розум гострим, щоб нам почути і вірувати звістці любові і спасіння в народженні Сина Божого.

Подивіться вірш 18: «Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого».

Про що говорить нам цей текст? Матвій дуже лаконічний. В одному короткому реченні він помістив цілу драму, яка сталася в житті Йосипа та Марії. А ще, в цьому самому одному короткому вірші він помістив істину, через яку християнська віра зазнала безліч нападок. Істину, яка закарбувалася в історичних символах віри та сповіданнях Церкви. Істину про природу Христа, Сина Божого і Сина Людського.

Матвій розповідає нам про Йосипа і Марію, молоду пару, які заручилися і очікували шлюбу. Напевно, вони були дуже щасливі. Напевне, їхні серця були сповнені солодких мрій і тривог. Вони планували своє майбутнє. Це дуже особливий час в житті. В такий час нам менш за все хочеться, щоб сталося щось несподіване. Але в житті Марії та Йосипа це несподіване сталось. Виявилося, — каже Матвій, — що Марія була вагітна. Виявилося, що Бог вирішив внести Свої корективи в їхні плани і мрії. Ми можемо лиш уявити яким потрясінням усе це стало для Марії та Йосипа. Однак, Господь не покинув їх розбиратися зі всім цим самостійно. Так само, як свого часу Бог послав Ангела до Марії, тепер Він послав Ангела до Йосипа.

Подивіться вірші 19-20: «А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її. Коли ж він те подумав, ось з’явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого».

Ангел пояснює праведному Йосипу, що він має робити, а також відкриває ким є і ким має стати дитя Марії.

Перше, що ми взнаємо про Ісуса з цього уривка, це те, що Він — втілений Бог. Коли Йосип і Марія вирішили прийняти Божу волю, вони стали частиною чогось надзвичайного, прекрасного і величного. Відвічний Бог, якого не може вмістити Всесвіт, Всемогутній Творець, що небо — престол Його і земля — підніжок ніг Його, став людиною. Сталося чудо, осягнути яке не змогли найкращі уми в історії. Господь не прийшов, як безтілесний дух. Господь не скористався людським тілом, як одягом. Він, зачатий Духом Святим і народжений жінкою, став Людиною і пройшов весь шлях людського життя. Син Божий став чоловіком навіки, назавжди став одним із нас, щоб нас зробити дітьми Божими.

Друге, що ми взаємо про Ісуса, це те, що Він – Спаситель. Подивіться вірш 21. Ангел каже: “І вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів”.

Ім’я Ісус в перекладі з гебрейської значить “Господь є спасіння”. Саме так Йосип мав назвати сина Марії . Тут з самого початку автор Євангелії розповідає про роль і місію Христа. Юдеї чекали Мессію-Царя, який прийде спасти їх від влади Риму і відновить Ізраїльське царство. Але Ісус прийшов не для цього. Він прийшов, щоб спасти Своїх людей від їхніх гріхів. Амінь! Він прийшов, щоб нас спасти від наших гріхів.

Подібно до юдеїв тих часів і сьогодні хтось може думати: в нас є серйозні нагальні проблеми: в нас війна, в нас гинуть люди, в нас зруйнована інфраструктура… Господи, спаси нас від Росії, а вже потім будемо думати, що нам робити з гріхами.

Що ж сказати на це? Поза всяким сумнівом війна – це серйозна проблема. Так само, як серйозними проблемами є хвороби, бідність, насильство, несправедливість з якими ми стикаємося і в мирний час, і які нікуди не дінуться навіть коли ця війна закінчиться. Насправді, Господь не ігнорує жодну з тих проблем, про які ми говоримо. І ми бачимо це в подальшому житті і служінні Христа, між іншим. Він прийшов, щоб спасти Своїх людей від їхніх гріхів, але коли до Нього приходив хворий, Господь давав йому зцілення. Голодним людям Він дав хліб і рибу. Невтішній вдові, що ридала стоячи біля гробу Він повернув сина. Йому не байдуже. Однак, ми маємо розуміти, що все те зло і лихо, з якими ми стикаємося в житті, це все – наслідки більш глибокої проблеми. Це є наслідки того зла, яке є в світі, але що значно гріше, зла, яке є в нас самих, наслідки гріха. Війна не скасовує наших гріхів і не дає дозволу робити зло. Війна робить все більш контрастним: ми можемо поруч бачити, як найбільш шляхетні прояви людського духу, так і найбільш потворну зіпсутість людської природи.

Ми відкриваємо Писання і читаємо, як Бог багато разів спасав Свій народ, Ізраїля, від злих і потужних ворогів, від війн, хвороб і голоду. Він турбувався про Свій народ і дав їм найкращі закони. Але все одно це суспільство було сповнене несправедливості і насильства. Не тому, що закони погані, а тому що люди зіпсовані. Тому що серце, зіпсоване гріхом сприймає Божий закон, як ярмо, а не як благо. «Я можу йому написати Закон Свій хоч тисячу разів, – каже Господь, – як чуже пораховане буде!» (Ос.8:12).

Тому обіцянка Нового Заповіту містить в собі не нові закони, а свободу від гріха, новий дух і нове серце: «І покроплю вас чистою водою, і станете чисті; зо всіх ваших нечистот і зо всіх ваших бовванів очищу вас. І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті. І духа Свого дам Я до вашого нутра, і зроблю Я те, що уставами Моїми будете ходити, а постанови Мої будете стерегти та виконувати» (Єзек.36:25-27). Це обіцянка, яку прийшов здійснити Син Божий. Це Він спасе «людей Своїх від їхніх гріхів». Амінь!

Подивіться вірші 22-23: «А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає: Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог».

В цій дивовижні історії народження Христа Матвій бачить ще дещо. Він бачить підтвердження того, що Бог не полишив Свій народ, що Бог не полишив цей світ. Що Йому не байдуже. Що Він з нами.

Ця звістка потрібна і нам сьогодні. Світ, в який прийшов Господь, особливо Україна останнім часом – це не таке місце, куди дуже хочеться прийти. Багато хто, навпаки, намагається поїхати. Але Господь прийшов саме в такий світ. Залишив небеса і зійшов у темряву, щоб Собою освітити все. Зійшов туди, де холодно і брудно, для того, щоб бути з нами і щоб змінити усе.

Нещодавно мені на очі потрапила картина Іринея Юрчука «Різдво 2022». На жаль, я нічого не знаю про цього художника, але його картина вразила мене. На ній багатоповерхівка, зруйнована російськими бомбами. Якщо я не помиляюся, будинок з Бородянки. Хоча, насправді, подібних руйнувань в нашій країні нині дуже багато. Це так само міг бути Миколаїв, Харків чи Маріуполь. Але під будинком, в печері з уламків цегли і залізобетону Марія, Йосип і святе Дитятко. І я не знаю, чи можна було якось ще більш яскраво показати Бога, який прийшов щоб бути з нами в нашій біді і щоб виправити усе.

Народжений Спаситель був вірний до кінця, щоб виконати те, на що послав Його Отець. Він Своєю смертю і воскресінням роззброїв сили зла і дав нам звільнення. Сьогодні Він з тими, хто так само твердо стоїть, щоб виконати і свій обов’язок: з тим вояком, якому холодно в окопі, і з тим енергетиком який вночі лагодить інфраструктуру, і з тими МНС-никами, які дістають людей з під завалів, і з тим волонтером, який, напевне, вже так втомився але все одно робить свою справу.

Народжений Спаситель знав холод, одинокість, страждання і був біженцем. Він сьогодні з молодою мамою, яка змушена ховатися в підземному укритті разом з малою дитиною. Він з тими, хто залишив свій дім. Він з дітками, які вчаться читати і писати при світлі ліхтарика.

Він сьогодні плаче разом з тим, хто втратив близьку людину, так само, як Він плакав біля гробу Свого друга, Лазаря. Але навіть стоячи біля могили Він кидає виклик смерті і втішає нас словами: «Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре» (Ів.11:26-27).

Народжений Спаситель зі Своєю Церквою: нині і повсякденно і до кінця віку (Мат.28:20). Ніколи не залишить. Завжди з нами, щоб зміцнити нас. Щоб зараз, і особливо в цей темний час ми були світлом і сіллю, джерелом любові, потіхи і Євангелії для людей навколо нас.

І нам потрібно, щоб Бог був з нами, чи не так? Тому що, інакше, навіщо все це? Тільки коли Він доторкається, життя наповнюється світлом, смислом і радістю. Тільки коли Він приходить, служіння стає по-справжньому живим і цікавим. Тільки коли Він благословляє, нам відкриваються таємниці і глибини в Його вічному слові. Тільки коли Він втішає, сльози зупиняються і приходить мир. Тільки Він може зцілити так, як не зможе жоден лікар. Його обіцянка зміцнить нас, а любов підійме знову і знову.

Тож, люба Церкво, Христос народився! Його ім’я – Спасіння. Він – Бог, який з нами. Нехай кожне серце нині буде відкрите, щоб прийняти Христа, а разом з Ним радість, мир і самі Небеса. Амінь.

(п. Йонатан)

Вивчення Біблії: Питання (Від Матвія 1:18-25)

ТИ Ж ДАСИ ЙОМУ ЙМЕННЯ ІСУС

Від Матвія 1:18-25

1. Вірш 18. Якими були обставини народження Ісуса Христа? Що значать слова: «вона має в утробі від Духа Святого» (Євр.10:5; Євр.7:26; Гал.4:4-5; Бут.3:15)? Яке це має значення для вас?
2. Вірші 19-21. Що Писання говорить нам про Йосипа? Як він збирався учинити? Які вказівки він отримав натомість? Що значить ім’я «Ісус»? Кого Він має спасти? Від чого? Що це значить (Лук.2:77-79)?
3. Вірші 22-23. Як Матвій (чи Ангел?) пояснює народження Ісуса Христа? Що значить ім’я «Еммануїл»? Як Бог був зі Своїм народом в часи Ісаї (Іс.7:1-16)? Як народження Ісуса показує, що Бог дійсно з нами і сьогодні?
4. Вірші 24-25. Як вчинив Йосип після візиту Ангела? Про що цього року свято Різдва говорить вам особисто? Про що воно має сказати українцям?

Вивчення Біблії: Проповідь “Велика радість людям усім” (Від Луки 2:1-14)

ВЕЛИКА РАДІСТЬ ЛЮДЯМ УСІМ

Адвент. Оголошення

Від Луки 2:1-14

Ключові вірші 2:10-11 : “Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь”

Багато хто, вважає що цей рік був найтемнішим в сучасній історії України. Перед цим ми мали епідемію коронавірусу (яка до речі нікуди не зникла, просто ми в силу обставин забули про неї), а цей рік повномасштабна війна. Скільки болю вона принесла нашому народу, скільки страждань. Ми молимось про перемогу і мир. І ми віримо, що одного дня ця перемога настане. Ми очікуємо її з нетерпінням. І коли це станеться – для нас це буде велика радість. Але ця перемога, якою б радісною вона була, вона не поверне тих, кого втратили і не поставить крапку на іншій проблемі – це наш гріх і неминуча смерть як відплата за нього. Бо всім нам належить померти, а потім суд. Так говорить Писання. Перед лицем смерті всі люди рівні і той хто виграв і той, хто зазнав поразки. І усвідомлення цього породжує в нас страх і смуток.

То чи є такий привід, щоб радіти усім людям? Чи є радість, яка більша за радість перемоги і яка стосується не тільки українців, а всіх людей, у всі часи? Так і Ангол звістив її пастухам: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Що ж це за радість така велика, радість всім людям? Що ж в сьогоднішньому уривку є відповідь. Народилось немовля Ісус – Син Божий. Чому Його народження є стало радістю великою всім людям? Давайте дізнаємось!

Євангеліст Лука був гарним лікарем, а ще він був гарним істориком. Отож він описує з історичної точки зору як це сталось. Давайте подивимось вірші 1-5: 1 І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю. 2 Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній.3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє. 4 Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового, 5 щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна.

Лука згадує про царя Августа – імператора Римської імперії. На той час Римська імперія займала величезні території: від Іспанії до Каспійського моря. Вона завоювала численну кількість народів. Октавіан Август був приємним сином Юлія цезаря. Він проголосив, що несе справедливість і мир всьому світові, відомий як Пакс Романа – Римський мир. Свого прийомного батька він проголосив божественним, а на себе відповідно прийняв титул божого сина. В народі навіть проголошували Августа “спасителем”.

Але для колонізованих народів проголошена справедливість від Августа, залишилась лише проголошеною. Вони не вважали його справедливим, і не вважали його спасителем. Проголошений мир підтримувався мечем римських легіонерів. А коли Август наказав провести перепис у всіх землях Римської імперії, то всі хто не мешкав у місті, де народився, мали раптово обірвати своє звичне життя і йти в рідне місто для перепису. І як ми бачимо не було ніякого винятку, навіть вагітна жінка змушена була підкорятися цьому наказу. Тому Йосип і Марія також змушені були покинути Назарет і йти в Віфлеєм. Багато хто з нас теж відчули таку “справедливість” рузького міра, коли раптово змушені були залишити свої домівки, рятуючись від війни, яку він приніс на нашу землю.

Відстань від Назарету була приблизно 130 кілометрів, десь як від Києва до Житомира. Сьогодні ми можемо за 1,5-2 години подолати цю відстань машиною чи поїздом. А тоді ця дорога займала десь 5 днів чи більше пішки. Це була важка дорога під відкритим небом, особливо для вагітної Марії.

З першого погляду на цю ситуацію ми бачимо несправедливість, коли за наказом однієї людини, хай яким би титулом він себе не називав, всі люди імперії зрушується зі свого місця і змушені повернутися в свої міста. З якою ціллю? Щоб Август дізнався, скільки можна з них зібрати податків. Але насправді за лаштунками ми бачимо Бога, Який використовує Августа щоб виконалась Божа обітниця, дана через пророка Михея, що Божий Син народиться в Вифлеємі: А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних. (Мих.5:1)

Насправді не Август вершив історію, він лиш був використаний, щоб Бог привів в світ Свого Сина як Спасителя так як і обіцяв. Бог слідкує за тим щоб виконалось Його слово саме так як Він обіцяв. Тому ми можемо довіряти Божим обітницям, Він точно їх виконує в житті тих, хто Йому довіряє.

Але також ми бачимо, що навіть, коли щось з нами діється незрозуміле, неочікуване – то це не значить, що Бог забув про нас. В першому розділі від Луки ми бачимо як Бог, через Архангела Гавриїла, дає чіткі накази. Спочатку священнику Захарію, потім Марії, потім і Йосипу як і що їм робити. А тут в другому розділі Ангол не каже, що робити Йосипу і Марії, але з’являється наказ іти в Віфлеєм для перепису. Здається Бог забувся про них і тепер усім керує Август. Але ні, насправді Бог продовжує всім керувати. Тому, щоб не сталось, довіряємо Богу, не залежно від того розуміємо ми, що діється чи ні.

Давайте подивимось вірші 6,7 І сталось, як були вони там, то настав їй день породити. 7 І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них…

Ми бачимо, що для Марії і Йосипа труднощі не закінчились на важкій подорожі. Коли вони перебували в Вифлеємі, Марії настав час народжувати. Бажання всіх батьків, щоб їх діти народжувались в найкращих умовах. Щоб обслуговували найкращі акушери. Окрема палата, заготовлений чистий одяг для малюка. Але як Бог Отець дає в світ Свого Сина? Син Божий народився в маленькому селі Вифлеємі, беззахисним малюком серед домашніх тварин і обгорнутий шматком тканини і покладений в їх годівницю. Світ не звернув на те майже ніякої уваги. Тоді Сам Бог сповістив про це людей. Як це сталось?

Подивіться вірші 8,9 : А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою. 9 Аж ось Ангол Господній з’явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим…

Пастухи, які нічної пори вартували свої отари були смиренними людьми. Мабуть це були єдині люди які крім Йосипа і Марії не спали в ту ніч. Залишаючись постійно біля отари вони не могли виконувати релігійних зобов’язань, тому ортодоксальні юдеї їх зневажали. Але саме до них з’явився Ангол Господній. Це було настільки несподівано. Раптово слава Господня осяяла їх. Серед глухої ночі засяяло яскраве світло. Можливо вони подумали, що вже потрапили на Божий суд і стали згадувати свої гріхи. Пастухи перестрашились страхом великим.

Відтоді як люди згрішили, Божа присутність викликає великий страх. В присутності Святого Бога, ми відчуваємо всю свою зіпсутість. Коли пророк Ісая побачив Бога, він також злякався і сказав: „Горе мені, бо я занапа́щений! Бо я чоловік нечистоу́стий, і сиджу́ посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!“ Так було і з пастухами 10 Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. 11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.

Ні, Ангол не прийшов нагадати пастухам про їх гріховність, він прийшов благовістити велику радість усім людям. Це дивовижні слова. Тому що в цьому світі, викривленому гріхом, ми не знайдемо жодну причину, через що можуть радіти абсолютно всі люди. Але в Бога є така причина і Ангол відкриває її: 11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. Ось чому Божий Син народився так, як ми про це щойно читали, бо Він народився для нас Спасителем. Для нас усіх! Він не прийшов в славі, щоб ми страшились Його, як пастухи Ангола Господнього, а народився беззахисним немовлям в убогій родині, щоб кожен міг прийти до Нього. Немовля ніхто не боїться, до Нього можуть прийти, навіть, такі зневажені люди як пастухи. Ми можемо прийти до Нього зі всіма нашими гріхами.

Що ж значить, що це немовля є Спасителем? Євреї очікували Спасителя сотні і навіть тисячі років. Бог відкривав їм про прихід Месії, тобто Христа через багатьох пророків. На минулому Богослужінні ми вивчали одне з таких пророцтв. І так з покоління в покоління вони передавали – одного дня прийде Спаситель і спасе нас, Він скоро прийде. Особливо в той час, вони очікували на Того, Хто спасе їх від жорстоких окупантів-римлян. Євреї очікували, що Христос прийде в славі як переможець, як могутній Цар, Який переможе всіх ворогів. Але Він не прийшов в славі людській, а народився беззахисним немовлям. То як же Він міг спасти їх і нас?

Це сталось через 33 роки, коли Син Божий зійшов на хрест. І там на хресті Він вчинив наше спасіння Своєю смертю. Багато хто вважав цю смерть на хресті поразкою Ісуса. І пророк Ісая ще за більш як 7 століть бачив це і про це писав так: 3 Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його…4 Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив… Але далі він каже: 5 А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! 6 Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас!

Там на хресті Бог Отець поклав гріхи кожного з нас на Свого Сина і покарав Його замість нас, щоб нас пробачити і дати нам мир. Чому ж Бог вчинив так? І ми маємо відповідь в слові Божому: Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього не загинув, але мав життя вічне. Син Божий став для нас Даром Божої любові. Анголи знали це і тому дивувались цій дивовижній Божій любові до нас. Ось чому Ангол звіщаючи сказав: я благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Кожен, хто вірою приймає цей дар Божої любові – має вічне життя. Звіщаючи про народження Малюка вони радісно проголошували: Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля! Цей малюк прийшов щоб, понести наш гріх і примирити нас з Богом, а також примирити між собою. Мир – це те, що ми так прагнемо зараз і це те, що Бог дає нам в Сині Своєму. Ісус перед своєю смертю на хресті сказав: Йоан.14:27 Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!

В цьому розділі Лука триччі говорить про немовля в яслах. З одного боку це показує яким чином народився для нас Спаситель, а з іншого це була вірна ознака, щоб знайти Його. Подивіться на вірш 12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме.

Ангол не тільки сповістив про народження, а закликав віднайти Його і особисто зустріти. Бог хоче щоб ми шукали і знайшли Його. Писання каже Пс.104:4 Пошукуйте Господа й силу Його, лице Його завжди шукайте! Як же нам Його знайти сьогодні?

Для цього не потрібно йти паломником в якісь особливі місця. Він Сам вже прийшов до вас. Схиліться перед Ним і визнайте Його Тим Ким Він є Спасителем від ваших гріхів і вашим Господом.

Давайте ще раз прочитаємо вірші 10,11

10 Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. 11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.

(п. Діма)

Вивчення Біблії: Питання (Від Луки 2:1-14)

ВЕЛИКА РАДІСТЬ ЛЮДЯМ УСІМ
Адвент. Оголошення

Від Луки 2:1-14
Ключові вірші 2:10-11

1. Що Ви знаєте про царя Августа? Що означає “Август”? Який наказ він видав? (1-2) Чому? ( Мих.5:1)
2. Куди та чому пішов Йосип? (3-5) Чому він взяв з собою Марію? В яких обставинах народився Ісус? (6-7) Що це каже про цей світ?
3. Яка слава явилася пастухам? (8-9) Чому, на Вашу думку, Ангел явився пастухам? Якою була їх реакція? Порівняйте славу Августа зі славою Господнею?
4. Яку звістку ангел сповістив пастухам? (10-12) Що означає “Спаситель”, “Христос Господь”? Чому ця звістка приносить велику радість?
5. Чому народження Ісуса – це “слава Богу на висоті”? Який спокій і добру волю принесло Його народження? (13-14)

Вивчення Біблії: Питання (Ісая 8:23-9:6)

ДИТЯ НАРОДИЛОСЯ НАМ
АДВЕНТ. ОБІЦЯНКА
Ісая 8:23-9:6
Ключовий вірш 9:5
1. Вірші 8:23-9:1. Розкажіть про Завулонів та Нефталимів край. Чому перша пора їх злегковажила? Яким було їхнє життя? Чому? Яку надію дає їм Бог через пророка Ісаю? Хто є цим великим Світлом (Ів.8:12)?
2. Вірші 2-4. Як зміниться життя цих людей? Поділіться своїми думками про радість, свободу і мир, які приносить Боже звільнення. Розкажіть про битву за днів Мадіяма (Суд.7) та подумайте, чому Ісая тут згадує про неї?
3. Прочитайте вірш 5. В кому і в чому причина тих змін, які обіцяє Господь? Ким стане це Дитя? Поясність що значать Його титули: “Дивний Порадник”, “Бог сильний”, “Отець вічности”, “Князь миру”.
4. Прочитайте вірш 6. Розкажіть про епоху панування Давида. Що в ній було особливого? (1Хр.18, 2Сам.5) З чим вона асоціювалася? (Єр.23:5, 33:14-15; Зах.12:8) Чому його потомкам не вдалося продовжити цю золоту еру? (1Цар.12:16-20) Кому вдастся?

Вивчення Біблії: Проповідь “Велике розбещення людини (Адвент. Потреба)” (Буття 6:1-12)

«ВЕЛИКЕ РОЗБЕЩЕННЯ ЛЮДИНИ (Адвент. Потреба)»

Буття 6:1-12

Ключовий вірш 5 : “І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно”

Вітаю дорогі наші брати і сестри! Як ви вже зрозуміли, цей раз у нас буде проповідь не по Псалмах, а по різдвяній тематиці. Цей час перед Різдвом називається «Адвент». Тут в Словаччині особливо відчувається, що вже почався Адвент – біля кожного костелу встановлені світлодіодні інсталяції у вигляді великих 4х свічок, одна з яких вже сяє (бо 1й тиждень адвенту). Також діти і вчителя у школі виготовляли чудові адветні вінці, також оздобленими 4ма свічками. Потім продавали їх і збирали кошти на благодійність. Давайте і ми приєднаємось до цих чудових традицій і спочатку згадаємо, що таке Адевент взагалі. Адвент перекладається як «прихід». Тотбо це осодливай час очікування на прихід когось особливого, кого саме? Св. Миколая? Незовсім, на прихід Ісуса Христа. Прихід Ісуса це не тільки 1й прихід, народження в тілі, немовлялям, це також і 2й прихід Ісуса, у силі і славі, щоб судити світ, знищити усіх ворогів і встновити вічне Боже царство. Чим обумовлений цей прихід Ісуса? На це була дуже нагальна потреба. Сьогоднішнє слово каже – це велике розбещення людини на землі. Цей уривок про часи Ноя як найкраще висвітлює тотальне розбещення і зіпсутість усього людства. Але розом із цим тут ярко сяє Божа милість і довготерпіння. Хоча Бог судить цей світ, але також дає шанс на спасіння. Молюсь, щоб я і кожен із вас у цей час адверну відчув особливу потребу в Ісусі Христі!

  1. Велике розбещення (1-5)

Які причини були такого тотального робщення? Погляньте 1й вірш: «Істалося, що розпочала людина розмножуватись на поверхні землі, іїм народилися дочки».

По-перше, це розмноження людей. Те що люди розмножувались це було добре, це було результатом Божого благословіння і повеління для перших людей Адама і Єви. Але людьске гріхопадіння призвело до зловживання і спотворило це благословення, так що воно перетворилося на прокляття. Примноження грішників призвело і до примноження гріха. Коли ми тільки починали наш молодіжний клуб тут в Словаччині і підлітків було ще не багато, то і проблем на початку ніби не було, але коли кількість учасників почала стрімко зростати, то раптом ми помітили, що хтось когось невзлюбив вже з 1го погляду, хтось криво подивився, хтось не так став, не так сказав, і почалися образи. І це не дивно, бо як каже Біблія: «Як мно́жаться несправедливі — провина розмно́жується» (Пр. 29:16).

По-друге, Бог звертає увагу на створення сімей у той час. Подивість на 2й вірш: «Іпобачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, івзяли собі жінок із усіх, яких вибрали». Хто такі сини Божі і дочки людські? Невже лише сини бувають Божі, а дочки лише людські? Ні, як чоловіки так і жинки бувають як Божими, так і людськми. Божі сини тут означають нащадків Сифа, які як його брат Авель ходили перед Богом і шукали як догодити Йому. А людськи дочки символізують Каїна, який позаздрив і підступно вбив слово брата, та його нащадків, які відстубили від Бога, і притивились Його повелінням. Велике розбещення і загибель допотопного світу почалось саме із створення таких змішаних шлюбів між Божими синами і людськими дочками, між віруючими і невіруючими. Чим керувались сини Божі у створенні своїх сімей? Вони керувались своїми очами, як написано «Іпобачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони». На що вони дивилися? Вони не дивились на віру, вони дивились лише на зовнішність. Їх не цікавили їхні цінності, їх не цікавив їх напрямок життя. Як ви знаєте людина не стоїть на місті, вона має якийсь напрямок, має якісь наміри, до чогось прямує, але синів Божих не цікавило, який напрямок цих жінок і який Божий напрямок для їнього життя, чи їм з ними по дорозі взагалі. Вони не шували волі Бога в своренні своїх сімей, вони керувались лише своїми очами і своїми плотськими почуттями. До чого призвело таке безвідповідальне створення сімей?

Погляньте на вірш 3: «Іпромовив Господь: Не буде Мій Дух перемагатися влюдині навіки, бо блудить вона. Вона тіло, ідні її будуть сто ідвадцять літ». Таке безвідповідальне створення сімей призвело до того, що люди почали жити в блуді (бо блудить вона, каже Бог). Коли вподобання закінчувалось, вони кидали своїх чоловіків чи жінок, і знов шукали того, хто їм подобається більше. Зруйновані стосунки з Богом призводили і до зруйнованих стосунків між людьми, це призводило до сварок, насильства і перелюбу. Легко думати – ось, я такий віруючий, зараз буду впливати на невіруючу людину, я зміню його чи її, але це не так то й просто. Набагато легше стягнути когось вниз, ніж витягти на гору. Найчастіше саме віруючий отримає негативний вплив, ніж невіруючий добрий. Ми знаємо безліч прикладів із Біблії, коли іноплеменні жінки відвертали Ізраїль від Бога, що призводило до покарання і навіть полону. Могутній і славний цар Соломон через невіруючих жінок став поклонятися ідолам, що стало приводом для подальшого падіння Ізраїля.

Як Бог реагував на створення таких сімей? «Вона тіло», – каже Бог із невдоволенням. Що значить «вона тіло»? Так, справді, людина має тіло, певні тілесні потреби, але це значить, що від людини залишилось лише тільки тіло, нічого духовного, зовсім нічого. Коли Бог створив людину, то окрім тіла дав їй іще й духа, і наповнив людину Своїм Святим Духом. Як видно із цього вірша Святий Дух боровся в середині людини із гріхом через докори сумління. Але людина ставала більше на сторону гріха і тілесних бажань, і перемагала в собі Божий дух, інорувала всі докори сумління. В кінці кінців Бог обіцяв покласти цьому кінець і забрати цей дар, Свого Духа, бо людина стала лишень як тіло, стала жити за тілесними бажання, думати лишень про те, що їсти і що пити і в що вдягнутися, про те, що я маю (яку жінку, які речі, які насолоди), вона стала жити в гордості житєйській, вихвалятися своїм статком. Але для Бога це просто тіло, його задум був не такий. Він міг би одразу покінчити з таким людством, але ще трохи зачекав, дав час на роздуми, чи можливо хотів подивитись на наступне покоління таких шлюбів, чи ці діти синів Божих і дочок людських оберуть кращу сторону.

Погляньте на вірш 4: «За тих днів на землі були велетні, атакож по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок. Івони їм народжували, то були силачі, що славні від віку». На перший погляд дітки цих змішаних шлюбів здається вийшли на славу. Вони були здоровими, добре їли, носили шапку і зростали сильними та високими, що ще треба? Але як бачимо із подальших віршів, вони обрали найгіршу сторону і продовжували грішити. Свою силу вони спрямовали не на себе, щоб боротися зі своїми гріхами, а на оточуючих. Відчуваючи безкарність, вони чинили багато насилля (11). Вони воювали проти своїх судів і перемагали, їх ім’я стало славним у світі, всі люди їх боялися. Вони були схожі на синів Енакових (Числ.13:34), яких дуже злякалися ізраїльтяни, які ходили розвідати обіцяну землю. Вони відчували, що вони як сарана у їхніх очах, і самі себе так відчувли поряд із цими велетнями. Також і їхня відомість мала виликий вплив на оточуючих. Коли відома людина грішить, то це ще більше впливає і розбещує суспільство. Колись ще у школі я і мої однокласники захопились Куртом Кобейном і його гуртом Нірвіана. Ця людина жила жила жахливим і розбещеним життям, чинала багато блуду, вживала наркотики і алкоголь, і в кінців безславно померла. Це дуже вплинуло на нас і ми теж почали повторювати його вчинки, відпустили довге волосся, порізали джинси, і жили аморальним життям. Мій найкращий друг дитинства помер молодим, так як і його кумир через наркотики. Що ще Білія каже нам про це молоде покоління?

Подивіться на вірш 5: «Ібачив Господь, що велике розбещення людини на землі, іввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно». «Ібачив Господь». Бог не закривав очі на це беззаконня, він все бачив, Бог дійсно бачить наш гріх. Він бачив не лише наслідки, які на поверхні, Він бачив також корінь гріха, який лежав у серці людини. «Людське серце найлукавіше над все та невигойне, хто пізнає його?» (Єр. 17:9) Бог пізнав, Бог дослідив і пізнав це серце, велике розбещення побачив він там, ввесь нахил думок був тільки на зло повсякчасно і повсякденно. Вони грішили свідомо, не через те що не знали, вони постійно думали про це, думали про зло і чинити зло.

Чи краще наше покоління ніж покоління Ноя? Нажаль, ні, не краще. Сьогодні люди ще більше розмножились по землі, вже позначка сягнула 8 млрд. Розмножились грішники, і також розмножилось і розбещення людей, тільки моживо деякі гріхи змніли свою форму, адаптувалися до сучасних реалгій. Як і у часи Ноя люди їли, пили і женились, так і сьогодні. Тільки вже не лише сини Божі входять до дочок людських, а й сини до синів людських і дочки до дочок людських. І ці огидні одностатеві шлюби вже стали нормою. Люди все також перемагають у собі Святого Духа і нехтуючи Богом живуть як тіло, заради пожадливостей тіла, весь бізнес і вся реклама сьогодні працює на задоволення тілесних потреб. Під зовнішньою моральністю скривається все теж украй сіпсуте серце, думки якого направлене на зло. Що чекає на це людство? Що вичнив Бог, коли побачив все це велике розбещення людини на землі?

  1. Божий суд (6-7)

Подивісться на вірші 6,7: «Іпожалкував був Господь, що людину створив на землі. Ізасмутився Він усерці Своїм. Іпромовив Господь: Зітру Ялюдину, яку Ястворив, зповерхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазунів, іаж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Явчинив». Через весь цей уривок сьогодні ми ясно бачимо Боже милосердя і довготерпіння. Хоча Бог все бачив, але не спішив знищити людство. «Скажи їм Як живий Я, — говорить Господь Бог, — не пра́гну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих дорі́г, і на́що вам умирати, доме Ізраїлів?» (Єз.33:11). Бог дійсно не хотів смерти грішника, Він довго терпів і довго чекав, даючи час на покаяння. Спочатку, він скоротив тривалість життя людей. До потопу люди жили до тисячі років, наприклад, Адам жив 930 років, Сиф 920 років, Ной жив 900 років, 600 до потопу і 300 після. Але після потопу тривалість життя значно скорочується, фактично на порядок. Також, Бог чекав 120 років доки Ной будував ковчег, а весь цей час Святий Дух проповідував і боровся в серцях людей. Про стан серця Бога красномовно кажуть слова «пожалкував» і «засмутився Він усерці Своїм». Звісно, Бог жалкував не так як жалкують люди, через те що вчинили невірно: «ой, краще я б це не робив», «краще б я сюди не їхав», «кращем купив дім, а не квартиру» і т.п. Ні, Бог праведний і все чинить вірно. Ці слова насправді говорять про біль, яке відчувало Його серце, як серце батька, коли бачить як страждають і гинуть його діти. Бог дійсно довготерпеливий і дає багато шансів на покаяння. Але як казав п. Йонатан на зібранні у четверг: «Бог довготерпетивий, а не вічно терпеливий». Час Божої благодаті пройшов і настав час суда. «Іпромовив Господь: Зітру Ялюдину, яку Ястворив, зповерхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазунів, іаж до птаства небесного». В термінах бізнес-аналізу є таке поняття PONR (point of non-return), що перекладається як «точка неповернення». Це означає, що до цього моменту бізнес-пороцес ще можна відкотити назад, щось змінити чи оновити якщо клієнт помилився чи передумав, але після цієї точки, вороття вже нема. Так от, точка неповернення для людства вже пройшла. Бог милосердний і довготерпеливий, але також і святий, Він бачить гріх і буде судити цей гріх обовязково. Але слава Богу, що навіть під час суду Бог являє свою милість і дає шанс на спасіння!

  1. Спасіння через Ноя (10-12)

Подивісться на вірші 8-9: «Але Ной знайшов милість уГосподніх очах. Це ось оповість про Ноя. Ной був чоловік праведний іневинний усвоїх поколіннях. Ной зБогом ходив». Отже, людство за часів Ноя вкрай зіпсувалось, вони втратили Дух Божий і Боже призначення, вони стали як тіло і мали загинути. Вони мали нагальну потребу, щоб хтось урятував їх, бо інакше кінець. І в ті часи, Бог послав їм Ноя. Ной сильно відрізнявся від людей того часу, про яких Бог сказав «вони тіло». Про нього сказано, що він «був чоловік праведний іневинний». Чи значить це що Ной був зовсім безгрішний? Ні, він також грішив, він також потребував милості Бога (як сказано: «знайшов милість уГосподніх очах»), значить він теж був грішником, але очевидно що він відрізнявся від оточення – хоча грішив, але він усвідомлював свій гріх і каявся перед Богом. Праведний – не означає безгрішний, але означає що має правильні стосунки із Богом. Ной жив перед Богом і слідував за Ним, а не наслідував ганебну поведінку інших людей. Він мав праведність по вірі. Коли Адам згрішив, Бог дав Йому обіцянку про Спасителя, який зруйнує голову змія. Швидше за все Ной знав цю обіцянку і також вірив і чекав на прихід Месії. Ной також послухався повеління Бога і 120 років будував ковчег. У той час не було дощу і це виглядало дивним будувати великий корабель посеред суші (і казати «кажется дождь начінаєтся»), але Ной був вірним і робив свою справу до кінця, чим проповідував і нагадував людям про кінець світу. Він збудував ковчег спасіння, і хто увійшов до нього, той не загинув від вод потопу.

Ця історія із Ноєм і його ковчегом дуже символічна і вказує нам на справжній ковчег спасіння, на Ісуса Христа. Те саме, що Бог чинив через Ноя, збирається чинити і через Христа. Як за днів Ноя, так буде і за прихід Сина Людського – казав Ісус. Як Бог судив світ за часів Ноя, так буде судити і цей світ, і потоп це гарна ілюстрація майбутнього суду. Перші небо і земля були очищені водою, але на цей раз Бог буде сути землю вогнем, небесні тіла спадуть як каже нам Об’явлення. Як і у часи Ноя, грішники будуть засуджені, і праведники успадкують землю. Бог приготував 1 людину за часи Ноя, через яку спас 8 людей і багато тварин. І так само через 1 людину Христа спасаються всі, хто вірує в Його смерть і воскресіння. Усе творіння також очікує коли Ісус прийде і звільнить їх від тління. Коли Ной виходить із ковчегу він бачить нове небо і нове землю (вчені кажуть що навіть колір неба змінився, і земля теж смінила свій вигляд, звявились матереки і океани), це ніби як чиста дошка в школі, все гарно змили, очистили, можна тепер писати нову історію, збудувати все заново. Але Ной і його нащадки все одно були носіями гріха і гріх розростається знову. Так само через Ісуса прийде нове небо і нова земля, але на відміну від часів Ноя і люди стануть новим творінням. Ной приніс гріховне людство в очищену землю, але Христос принесе нове людство в оновлену землю. Через Ісуса Христа Бог змінює не тільки землю, а й людину. Бог сам приготував нового Ноя, через якого Бог спасе усе людство по вірі в Його смерть і воскресіння. Такого Спасителя потребуємо і ми з вами, прихід такого Спасителя усі ми чекаємо у цей різдвяний час!

Давайте ще раз поглянемо на ключовий вірш (5): «Ібачив Господь, що велике розбещення людини на землі, іввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно».

Що ми побачили сьогодні, і чому ми можемо навчитися з вами через цей уривок?

По-перше, ми побачили стан людства за часи Ноя. Ми побачили велике розбещення людини на землі, вони втратили Дух Божий і Боже призначення, вони стали як тіло, всі думки серця їз було зло повсячас. І ми з вами не краще, наше покоління не краще ніж людство за часів Ноя, ми також вкрай зіпсуті і заслуговуємо на Боже покарання.

По-друге, ми бачимо ставлення Бога до гріха. Бог бачить гріх, він пожалкував і засмутився через те що гріх зробив із його творінням. Бог багато милував і довго терпів, але в кінці кінців засудив і покарав світ потом. Як засмутився Бог через наш гріх, так і ми маємо сумувати за свої гріхи. Як Бог ненавидить гріх, так і ми маємо ненавидіти гріх. Як Бог умертвив гріх, так і ми маємо умерщвляти свої гріхи, а не просто сповідувати і продовжувати чинити те саме.

По-третє, ми бачимо, що потоп не змінив людей. Він змінив вигляд неба, він змінив вигляд суші, він стер грішників з лиця землі, але не стер гріх. Через війну у нас багато чого змінилось, хтось змінив своє місцепрожиння, переїхав в інше село, місто чи іншу країну. У багатьох змінився звичний ритм життя, базові речі, які колись існувати за замовчуванням, і ми навіть за них не переживали, тепер вже так просто мати, тепер ми маємо виживати і залежати від графіків включення світла. Багато що змінилося, і дещо вже не буде так як і рашіне. Змінилося все, але не змінилася наша сутність, ми все ще грішники і ми не можемо змінити себе самі, тому маємо нагальну потребу, щоби хтось змінив нас із середини. І слава Богу, що як і Ной, ми знайшли милість в Господній очах, і Бог задовольнив цю потребу і послав нам Ісуса Христа, щоб спасти нас від наших гріхів! Я вірю, що Бог очистить нашу країну від ворога, від руйнування і сміття, і дасть нам нову вільну чисту і незалежну Україну, але ще більше молюсь за людей, щоб вони прийняли Христа і в новій країні жив новий народ, як славить і боїться Бога!

Я дуже вдячний Богу за це слово. Я дуже потребував саме такого слово, бо відчував, що останнім часом став як тіло. Я до пізна сидів в новинах, вишукуючи гарні вісточки про зміни на фронті чи у підтримці з боку західних партнерів, чи оптимістичні прогнози про перемогу та закінчення війни, але разом із цим я почав втрачати спілкування з Богом (перестава молитися і читати слово), Я вставав дуже пізно, снідав, якщо встригав, і одразу біг на мітінги по роботі, і так кожного дня. Із духовної людини я так по троху почав перетворюватись на тіло, яка нехтує Божий дух, і тільки їсть, спить і працює. Але це слово допомогло мені усвідомити в якому становищі я знаходжусь. Я зрозумів, що для щастя не достатньо бути в безпеці, мати гарну дружину і здорових дітей. Треба щось робити із своїми гріхами, інакше вони зруйнують моє життя. Я каюсь в своїх злих і хітливих думках повсякчас, каюсь у гніві і нетепмимості до дружини і дітей. Я багато разів хотів щось змінити, вставати раніше, шукати Бога, але не міг розірвати цей порочний круг самотужки. Я усвіломив потребу, щоб хтось взяв і змінив мене. Але слава Богу, що я знайшов милість у Господніх очах, і в цей предріздвяний час через це слово згадав про Христа, який звершив моє спасіння, і підняв мене знову, щоб далі іти разом з Ним! Сподвійвась і молюсь, щоб Господь зміцнив і відновив кожного з вас у цей нелегкий час!

(п. Самурай)

Вивчення Біблії: Питання (Буття 6:1-12)

ВЕЛИКЕ РОЗБЕЩЕННЯ ЛЮДИНИ
Адвент. Потреба

Буття 6:1-12
Ключовий вірш 6:5

1. Опишіть людей часів Ноя (1-2). Яким був їх погляд на шлюб? Як це призвело до їх падіння? (3) Що означає “вона тіло”? (Лк.17:27; Еф.2:3)
2. Чому Бог відразу не покарав людей? (3б; Єз.33:11; 2 Пет.3:9) Що це каже про Нього? Що означає, що Бог “пожалкував”, що створив людину? (4-6) Що Він вирішив зробити? (7)
3. Розкажіть про Ноя (8-10) Чим він відрізнявся від людей його часу? Подумайте окремо над його характеристиками: “праведний”, “невинний” (2 Пет.2:5). Наскільки зіпсованим було його покоління? (11-12; Еф.4:19) Чи потребував Ной Спасителя? Чому світ потребував Спасителя?

Вивчення Біблії: Питання (Вихід 19-40)

СВЯЩЕНСТВО ЦАРСЬКЕ, НАРОД СВЯТИЙ
Вихід 19-40
Ключові вірші 19:5-6 : “А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля то Моя! А ви станете Мені царством священиків та народом святим. Оце ті речі, що про них будеш казати Ізраїлевим синам”

І. Зустріч з Богом на основі обітниці (19-24)
1. Розділ 19. Хто дає обітницю? На яких умовах? Що Бог хоче здійснити через Ізраїля? Що значать слова: «царство священиків і народ святий»?
2. Розділ 20. Чому Бог дав Ізраїлю 10 заповідей? Про що говорять заповіді 1-4? Про що говорять заповіді 5-10? Як ми можемо дотримуватися Божих заповідей?
ІІ. Будівництво скинії (25-40)
* Порядок спасіння для Ізраїля (кров-хрещення-пустеля-гора Синай-скинія).
3. Де Бог наказав поставити Йому скинію (29:45-46)? Хто склав проект скинії (25:40)? Хто її будував (25:8-9)?
* Устрій скинії, яку потрібно побудувати в своєму житті
4. На що вказує устрій дверей скинії (Ів.10:9-10)? На що вказує устрій різних священних пристосувань в дворі скинії? Які їхні функції (Євр.9:22-23; Ів.3:5)?
5. На що вказує стіл для хлібів (Ів.6:35,54-56)? Яка роль світильника (Ів.16:7-11; Рим.8:5-6,9)? На що вказує приношення пахощів на жертовнику (Вих.30:36-38; Об.5:8; 8:3-4)?
* Увійти в святе святих
6. Що знаходилося в ковчегу Заповіту (3 речі)? Що ці речі відкривають нам про Божий погляд на цінності? Поділіться своїми думками про принципи життя в святині.
7. Хто є покликаним царським священством в НЗ (1Пет.2:9)? Як той факт, що ви стали Божим дитям і царським священиком впливає на ваше життя?

Опубліковано: , Змінено: Розділ: Вихід 2022р.

Вивчення Біблії: Проповідь “Виховання ізраїльтян у пустелі” (Вихід 14-18)

ВИХОВАННЯ ІЗРАЇЛЬТЯН У ПУСТЕЛІ

Вихід 14-18

Ключовий вірш 15:2 : “Моя сила та пісня — Госпо́дь, і Він став на спасі́ння мені! Це мій Бог, — і просла́влю Його, Він Бог батька мого, — і звеличу Його!”

Сьогодні ми подивимося цілих сім історій, які трапилися під час блукань Євреїв по пустелі. Хтось може запитати: «Чому я маю вивчати історію Єврейського народу? Мене вона не цікавить! Чому не краще вивчати історію України?» Звичайно, ми маємо вивчати і добре знати історію України. Але чому нам потрібно вивчати ці історії із життя Єврейського народу? Світло на це питання проливає ап. Павло у 1 Кор.10. Спочатку він коротко описує деякі події, які сталися в житті Євреїв, а потім у вірші 11 каже:

11 Усе це трапилось з ними, як при́клади, а написане нам на науку…

Він тут каже коринтянам: те що сталося у пустелі з Євреями – це приклади того, що зараз стається з Вами. Те саме справедливе і до нас: це саме може статися і стається з нами. Тому нам потрібно знати ці події, щоб знати, що нас чекає у християнському житті.

Одна із самих болючих проблем у житті людей – не проблема «очікування – реальність». Один брат розповідав, як великим бажанням поступив на факультет астрономії, тому що сподівався, що викладачі будуть відкривати їм таємниці далеких галактик. Натомість викладачі розповідали їм про сумнівні теорії та писали перед ними нудні формули. Він був розчарований. Можливо хтось був розчарований поїздкою на море, тому що очікував побачити море, як на фотографіях в Istagram, а побачив брудну калюжу, повну водоростей та медуз, в яку було гидко заходити. Одна жінка розповідала про розчарування у шлюбі, тому що сподівалася на романтичне життя, а натомість її чоловік проводив вечори за пивом перед телевізором. Її розчарування було таким сильним, що вона скаржилася на нього своїм студентам. Наш світ переповнений оманливими сподіваннями. Та, напевно, найбільшою трагедією в житті людини є такі оманливі сподівання у її християнському житті. Якось я сказав моєму пастирю: «Дякую, що запросили мене на вивчення Біблії». Вона відповіла: «Насправді я запросила тебе у Боже Царство». Християнське життя – це шлях в Боже Царство. І найбільша трагедія коли люди збиваються з цього шляху через оманливі сподівання.

У цих історіях Біблія дає нам кілька прикладів, щоб ми побачили, що очікує нас у християнському житті, щоб ми не будували ілюзій та могли приготуватися. Подивімося сьогоднішні історії.

Перше, загибель Єгиптян у Червоному морі (14:1-31) Таким чином після десяти кар Ізраїльтяни врешті решт вирвалися з Єгипту – землі свого рабства. Вони відсвяткували Пасху і направилися в обіцяну землю. Вони твердо вирішили залишити Єгипет, своє рабське життя і почати нове життя. Проблема була в тому, що фараон так не вирішив. Коли фараон усвідомив, що втратив кількасот тисяч рабів, він послав армію наздогнати їх та повернути (14:5-7). Тут ми бачимо, що диявол просто так не відступає. Диявол ніколи не відступає. Він завжди робить спроби повернути нас в рабство до старого грішного життя. Один брат сказав: “Я вирішив залишити хіть”. Проблема в тому, що хіть вирішила не залишати його. Фараон повернеться, ми маємо бути готові дати бій.

Бог наказав Мойсею щоб Ізраїльтяни отаборилися перед Червоним морем. Таким чином Ізраїльтяни виявилися в пастці: попереду – море, позаду – потужна Єгипетська армія. Їм здалося, що Бог спеціально завів їх у западню, щоб погубити! І вони почали дорікати Мойсею (11-12):

11 … „Чи через те, що не було гробів в Єгипті, ти забрав нас умирати в пустині? Що́ це вчинив ти нам, щоб вивести нас із Єгипту?

12 Чи це не те саме ми говорили до тебе в Єгипті, кажучи: Позостав нас, і нехай ми робимо Єгиптові! Бо ліпше нам ра́бство Єгиптові, аніж помирати нам у пустині!“

Ці вірші дуже показові, тому що демонструють систему цінностей раба: ілюзія безпеки в обмін на справжню свободу. Фізично Ізраїльтяни були вільні – вони таки вийшли з Єгипту. Юридично вони не були рабами фараону – Бог проголосив їх Своїм народом. Однак в серці вони поки що лишалися рабами. Коли вони зустріли перші труднощі, то захотіли повернутися в Єгипет, в рабство. Це здається неймовірним! Як може людина хотіти повернутися в рабство! Там у них не було ніяких прав. Фараон гнобив їх тяжкою роботою. При кінці він влаштував справжній геноцид цього народу, наказавши вбивати всіх народжених хлопчиків. А зараз Ізраїльтяни згадували це життя як життя, коли вони мали стабільну роботу та зарплату і хотіли до нього повернутися. Це важко пояснити, однак раби так думають. Раби не хочуть самі відповідати за своє життя і не хочуть боротися та платити ціну за свою свободу. Вони лише хочуть стабільну роботу і зарплату. Люди, які хочуть повернутися в Совєтський Союз, тому що там були колгоспи, дешева ковбаса та справжній смачний пломбір – це раби. Є слова, які приписують президенту США Франкліну Рузвельту: «Ті, хто відмовляється від свободи заради тимчасової безпеки, не заслуговують ані свободи, ані безпеки».

В цей час Мойсей сказав до народу: «Не бійтеся! Стійте, і побачите спасіння Господа». Тут видно різницю між рабом і вільним. Мойсей не був рабом. Так склалося, що Мойсей ніколи не був рабом, хоча він народився в Єгипті в сім’ї Євреїв. Напевно Мойсей боявся як і всі армії фараона. Але він перемагав свій страх вірою в допомогу Господа. Віра Мойсея укріпила народ. Далі Бог розсунув води Червоного моря, і народ перейшов по ньому як по суші. Коли ж Єгиптяни погналися за ними, Бог вернув море назад, і всі вони потонули (28). Ізраїльтяни побачили мертвих єгиптян на березі моря. Ті, кого вони лише кілька годин тому боялися, перша армія світу, виявилася всього лише нагромадженням мертвих людей.

Ці події стали доброю наукою для Ізраїльтян. Вони навчалися перемагати свою рабську природу. Раб здається при перших же труднощах, скаржиться і хоче повернутися до попереднього життя. Оскільки всі ми побували в рабстві гріха, то у всіх нас є рабська природа. Тому ми хочемо здатися перед найменшими труднощами, починаємо скаржитися на інших людей та на обставини. Ці події стали уроком для Ізраїльтян: якщо вони почали нове життя з Богом, то повинні боротися з рабською природою, боротися зі страхом, повинні навчатися довіряти Господу.

Друге, Ізраїльтяни славлять Господа за перемогу (15:1-21). В 15-ому розділі Ізраїльтяни славлять Бога за перемогу. Раніше вони думали, що сама потужна в світі – це єгипетська армія. Але через поразку армії Єгипту вони зрозуміли, Який же сильний їх Бог! Адже він переміг озброєне кіннотою та колесницями військо Єгипту – першої армії світу! А їх Богу було достатньо всього дмухнути – і це військо просто потонуло! (10) Що ще важливого зрозуміли через це Ізраїльтяни – це секрет перемоги у труднощах: хоча в них самих немає сили, проте вона є у Бога, і вони можуть і мають покладатися на Нього та довіряти Йому. Звичайно, таке пізнання Бога не було б можливе, якби Ізраїльтяни не пережили вищезгаданих подій. І це була їх нагорода за їх страждання: вони отримали таке пізнання Бога та віру, яких би не могли здобути за інших обставин.

Також вони передумали вертатись назад у Єгипет і утвердилися в своєму рішенні продовжити шлях до обіцяної землі. Подивіться на вірші 16б-17:

16 … аж поки пере́йде наро́д Твій, о Господи, аж поки перейде народ, що його Ти набув!

17 Ти їх уведеш, і їх посадиш на го́ру спа́дку Твого, на місці, яке вчинив, Господи, жи́тлом Своїм, до Святині Господньої, що поставили руки Твої,

Дивіться, вони дійсно передумали повертатися в Єгипет, а утвердилися в рішення піти туди, де живе Сам Бог, на гору Його спадку, до Його святині. На нашому шляху віри Бог дає нам не лише тяжкі випробування. Бог дає і перемоги, які зміцнюють нас продовжити шлях віри.

Третє, гірка вода у Марі (15:22-27) Ізраїльтяни продовжили свій шлях від Червоного моря по пустелі. Вони йшли три дні, і не знаходили води. Нарешті в пустелі Мара вони знайшли воду, але її неможливо було пити, бо вона була гірка. Є відоме правило 3*3*3: «Люди можуть прожити 3 тижні без їжі, 3 дні без води і 3 хвилини без кисню». Ці люди були вже 3 дні без вони, і були на межі виживання. Напевно, ці три дні вони кріпилися перемогою над Єгиптянами. Але гірка вода в Марі стала останньою краплею їх терпіння. Їх віра закінчилася, їх терпець увірвався, і вони почати нарікати на Мойсея, кажучи: «Що ми будемо пити?» Здається дивним, що люди, які лише 3 дні тому пережили таку велику перемогу і були свідками явлення Божої сили, тепер знов скаржаться, наче нічого не було. Але ми маємо знати, що люди такі. Вони не змінюються швидко.

Подивіться 25-ий вірш:

25 І він кли́кав до Господа! І показав йому Господь дерево, і він кинув його до води, — і стала вода та солодка! …

Головний висновок, який ми можемо тут зробити, це те що Бог вирішив їх проблему з водою. Багато хто вбачає в дереві, яке Мойсей кинув у воду хрест Ісуса Христа, який також був куском дерева. Ісус, приходячи в усі аспекти нашого життя, забирає звідти гіркоту. Коли ми обертаємося на наше життя, ми бачимо там багато гіркоти. У когось рано помер батько чи мати. У когось батько був алкоголіком. Хтось в дитинстві пережив наругу. Хтось вчинив гріхи, і його мучить совість. Торкніться хреста Ісуса Христа! Ваша гіркота буде зцілена! У вірші 26 Бог каже: «Я – Господь, Лікар твій!» У нашому християнському житті щоб рухатися далі ми маємо дозволити Богові уздоровити наші сердечні рани. Це – дуже важливий етап нашого життя! Дуже важливо прийняти Господа як Свого Лікаря і дозволити Йому доторкнутися ран нашого серця. Часто християни не отримують такого зцілення, і щоб заглушити біль цих ран намагаються багато служити Богові, виконувати багато справ, вести бурхливу діяльність. Іноді вони хочуть створювати сім’ю і знайти це зцілення в чоловікові чи дружині. Однак це ніколи не спрацьовує, і незагоєні рани серця з часом виснажують. Ми маємо вивчити урок: лише Бог є нашим Лікарем!

Четверте, манна з неба (16:1-36). З часом продукти, які Ізраїльтяни винесли з Єгипту, почали неминуче закінчуватися. Перед народом постала проблема голоду. Люди знову почали скаржитися (3):

… „Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипетськім кра́ї, як ми сиділи над горшком м’яса, як ми їли хліба до́сить! Бо ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь цей збір“.

Тут з новою силою проявилася рабська та грішна природа людей. Так зазвичай трапляється в критичні моменти життя – люди не можуть приховати і показують все, що у них на серці. Якщо почитати цей вірш то може здатися, що в Єгипті вони тільки й те робили, що сиділи над горшками з м’ясом і мали вдосталь хліба. Вони нічого не згадали про те, що були рабами, що їх народ був приречений на вимирання через влаштований фараоном геноцид, що у них не було ніяких прав! Вони згадували лише м’ясо та хліб!

Проблеми цих людей були очевидні. Як колишні раби, вони цікавилися лише фізичними речами: їжею, сном, відпочинком. В них вони знаходили свої єдині життєві задоволення. Судячи з їх слів, найбільшим задоволенням в їх житті було їсти м’ясо із горщиків. У них не було мрій, не було планів на майбутнє. В Єгипті вони мали рано вставати і йти працювати, тому що їх заставляли це робити наглядачі. Тепер, коли вони були вільні, ніхто їх не заставляв, і вони спали до обіду. Ніхто не тренував їх. Тому хоча вони через Пасху отримали прощення гріхів та нове життя, вони лишалися як діти. Їх потрібно було виховувати.

Бог вирішив проблему з харчуванням Ізраїльтян і послав їм манну з неба. Одночасно з нею він тренував їх, тому що щоб назбирати манну, вони мали рано вставати і йти працювати. Хто спав до обіду – лишався голодним. Також Бог тренував їх берегти суботу. Тварини щоб прогодувати себе мають збирати їжу щодня. Але для людей Бог виділив один день на тиждень, вільних від роботи, щоб вони служили та поклонялися Йому. Вони харчувалися манною упродовж всього свого блукання по пустелі протягом 40 років. Бог піклувався про Свій народ і забезпечив всі його потреби.

Проблема матеріального забезпечення неминуче повстає коли ми слідуємо за Ісусом. І християни часто розглядають своє слідування за Ісусом як загрозу їх фінансовому становищу. Вони мають віддавати свій час, свої фінанси, свої сили, а на заміну що вони отримують? У них лишається менше часу на навчання, на роботу, на дітей, на сім’ю, на піклування про батьків і на їх відпочинок. Їм навіть може здатися, що служіння в церкві це як друга робота, за яку нічого не платять! Все, що нам потрібно, це Мт.6:33, де Ісус сказав:

33 Шукайте ж найперш Царства Божого й праведности Його́, — а все це́ вам додасться.

Щоб рухатися в нашому житті далі, нам потрібно навчитися вирішувати наші фінансові питання з Богом. Якщо нам шкода віддати десятину, чи шкода нашого часу на зібрання чи репетицію, ми не зможемо рухатися далі. Нам потрібно пам’ятати, що Бог 40 років у пустелі давав все необхідне для життя сотням тисяч Ізраїльтян. Бог 40 років у пустелі навчав Ізраїльский народ що Він і тільки Він один дає щоденний хліб.

П’яте, вода зі скелі в Рефідімі (17:1-7) Бог давав Ізраїльтянам щоденний хліб, проте воду вони мали шукати самі. В Рефідімі Ізраїльтяни знову зустрілися з проблемою води. Хоча їжа в них була, але без води вони прожити не могли. Можливо в них почався падіж худоби. Традиційно, вони почали скаржитися (3):

3 І наро́д був там спраглий води. І ре́мствував наро́д на Мойсея й говорив: „На́що це ти ви́провадив нас із Єгипту? Щоб повбивати спраглого мене та синів моїх, та ота́ри мої?“

В цей раз Бог наказав Мойсею вдарити палицею у скелю – і з неї потікла вода. У вірші 7 написано:

7 І назвав він ім’я́ того місця: Масса́ та Мери́ва через колотнечу Ізраїлевих синів і через ви́пробування ними Господа, коли казали: „Чи є Господь серед нас, чи нема?“

Дуже шкода, що за кілька попередніх подій Ізраїльтяни так і не навчилися, що Бог перебуває серед них – цей Бог захистив їх від єгипетської армії, зробив солодкою воду у Марі і дав манну з неба. Вони так і не повірили, що Бог серед них. Не вірити Божій обіцянці – це серйозно, і призводить до важких гріхів.

Шосте, перемога над Амаликом (17:8-16) Амаликитяни були родичами Ізраїльтян – потомками Ісава, брата Якова. Але в історії ці дикі племена пустелі його запеклими ворогами. В цей раз Ізраїльтяни мали самі дати бій. Мойсей послав на них військо під керівництвом Ісуса Навина, а сам зійшов на гору молитися за них. Коли Мойсей підіймав свої руки, то Ізраїльтяни перемагали. Коли опускав – програвали. Тоді Аарон та Хур підтримали руки Мойсея поки Ізраїльтяни не перемогли. Ізраїльтяни не були на той час вмілими воїнами, вони не мали сучасної зброї, тому ми можемо сказати, що ця перемога була одержана не військовим вмінням, а молитвою. Молитва – це дуже потужна зброя. Нам потрібно вчитися молитися.

Сьоме, Бог формує команду (18:1-27). В цьому розділі Мойсея відвідує його тесть Їтро. Їтро привів Мойсею його дружину та дітей, який Мойсей тимчасово залишив з ним. Якось Їтро побачив, як Мойсей сам, з ранку до вечора, судить людей. Тоді він дав йому цінну пораду: обрати серед Ізраїльтян здібних людей і розділити з ними тягар служіння. Іншими словами Їтро порадив Мойсею сформувати команду і виховувати лідерів. Мойсей послухався Їтро.

Сьогодні ми коротко розглянули сім історій із життя Ізраїльтян у пустелі. Ми побачили якими були ці люди, і чому їх потрібно було виховувати та тренувати. Вони в основному скаржилися, і лише іноді служили Богові. А ми також основному скаржимося, і лише іноді служимо Богові, чи ми служимо Богові, і лише іноді скаржимося? Ми побачили, як важко їм було приймати Боже виховання та навчатися, перемагаючи свою рабську природу. Боже виховання – це велике благословення для нас. Прочитаємо вірш 15:2: «Моя сила та пісня — Госпо́дь, і Він став на спасі́ння мені! Це мій Бог, — і просла́влю Його, Він Бог батька мого, — і звеличу Його!» Коли ми пам’ятаємо що Бог зробив для нас і славимо Його, то наші духовні очі відкриваються і наше християнське життя наповнюється сенсом і радістю.

(п. Яків)

Опубліковано: , Змінено: Розділ: Вихід 2022р.

Вивчення Біблії: Питання (Вихід 14-18)

ВИПАДОК У ЧЕРВОНОМУ МОРІ ТА НАВЧАННЯ ІЗРАЇЛЬТЯН У ПУСТЕЛІ

Вихід 14-18
Ключові вірші 17:12-13

I. Випадок у Червоному морі та духовні уроки (14-15)
1. Чому Бог не повів Ізраїльтян по швидкому маршруту через землю филистимську, а обрав
окружну дорогу через пустелю до Червоного моря? (13:17-18) Чому ап. Павло тлумачить ці події як хрещення? (1 Кор.10:1-2)
2. Що мали були робити Ізраїльтяни для того, щоб воював Господь? (14:14) На що вони повинні були звернути увагу під час битви? (14:13)
3. Як у хвалі Ізраїльтяни славили Бога за перемогу? (15:1-10) В чому секрет перемоги у важких випробуваннях? Яка кінцева мета, до якої Бог веде Ізраїльтян? (15:11-18)

II. Навчання у пустелі та його значення (15-18)
4. Якого Бога випробовували Ізраїльтяни, коли прибули до Мари? (15:22-26) Якого Бога вони випробували в пустелі Сін? (16)
5. Якого Бога вони зустріли в Рефідімі? (17:1-7) Що сказав Бог після битви з Амаликом (17:8-16)
6. Якому принципу становлення Божого Царства можна навчитися через події, описані в 18:13-27? (коли Мойсей став самостійно судити народ в Синайській пустелі)

*** Поділіться благодаттю, яку ми отримали від цього вивчення

Опубліковано: , Змінено: Розділ: Вихід 2022р.

Вивчення Біблії: Проповідь “Бог, який веде до нового життя” (Вихід 12-13)

БОГ, ЯКИЙ ВЕДЕ ДО НОВОГО ЖИТТЯ

Вихід 12-13

Ключовий вірш 12:27 : “то відкажете: Це жертва — Пасха для Господа, що обминув був доми Ізраїлевих синів в Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг. І схилився народ, — і вклонивсь до землі”

Минулого тижня ми вивчали перші 11 розділів книги Вихід. Ці розділи розповідають нам про Бога, який був вірний Своєму Завіту і обіцянкам, які дав Аврааму, Ісаку та Якову. Він впродовж 4 століть благословляв Свій народ в Єгипті, так, що Ізраїль став надзвичайно числений. Коли ж цар Єгипту зробив євреїв своїми рабами, поставив їх до тяжкої роботи і вчинив геноцид, Бог побачив їхню біду, почув їхній зойк, пізнав їхні болі і зійшов, щоб визволити їх. Бог поставив Своєму народу пастиря, Мойсея і через нього вивів Свій народ з рабства.

Уривок, який ми вивчаємо сьогодні значно коротший. Всього два розділи. Але він дуже важливий. Він розповідає нам історію і значення свята Пасхи. Без сумніву, ці події стали ключовими в Божій історії викуплення. Вони є ключем до розуміння усієї дивовижної історії Божого народу. Вони є ключем до розуміння Євангелії Ісуса Христа, Його Крові і Його смерті. І вони є ключем, дороговказом до повноти християнського життя. Нехай Господь помилує нас і дасть нам м’яке серце і відкритий розум, щоб розуміти Його слово і коритися йому.

Як ви пам’ятаєте з минулої проповіді, на той момент Бог уже здійснив над Єгиптом 9 страшних кар. Це були дійсно жахливі, руйнівні катаклізми. Економіка Єгипту була зруйнована. Весь їхній врожай загину. Значна частина їхньої худоби загинула. Ймовірно, дуже скоро на Єгипет чекав голод. Люди і тварини покрилися болячками і гнійними виразками і т.д. Однак усе це не допомогло єгиптянам розкаятися. Усі ці кари не пом’якшили фараонового серця. Навпаки, він став ще більш запеклим (11:10).

Дійсно, далеко не завжди труднощі і страждання допомагають людині покаятися і прийти до Бога. Іноді, навпаки, в труднощах віруючі починають сумніватися в Богові, а невіруючі стають ще більш озлобленими, як от фараон.

Втім, як бачимо, Бог ще не закінчив із Єгиптом. Господь вирішив здійснити Свій справедливий суд над цією землею та їхніми богами. В чому полягав цей суд? Про це говорить вірш 12 «І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від людини аж до скотини. А над усіма єгипетськими богами вчиню́ Я суд. Я — Господь!»

Про який суд говорить Господь? – Тут не йдеться про те, що гріх має неприємні але природні і закономірні наслідки, як, наприклад: якщо я не буду обмежувати себе в їжі і напоях, то захворію, а якщо буду порушувати закон, то потраплю до в’язниці. Тут йдеться про дещо більше. Господь збирається Сам особисто пройти посеред Єгипту, щоб здійснити Свої присуди. Ангел-губитель увійде до кожної оселі, щоб взяти те, що належить Господу. Кожен первісток загине: від первістка фараона, до первістка невільниці, що сидить над жорнами і все перворідне з худоби (11:4-6). В попередніх карах Господь розділяв між Ізраїлем та Єгиптом: виразки були на єгиптянах та їхній худобі, та не на євреях. Темрява була в Єгипті, та не в землі Ґошем і т.д. Але в цей раз все інакше. Єгиптяни були пригноблювачами, а євреї – пригнобленими. Але навіть цей факт не давав їм ніякої переваги в очах Губителя.

Цей суд – це образ останнього суду, що здійснюється в одну ніч в одному місці. Чи є щось, що може відвернути цей суд? – насправді є. Що це? – це кров Пасхального ягняти. Дивовижно, чи не так? Бог готовий здійснити суд, але Він же Сам дає Своєму народу засіб, як уникнути цього суду, шлях як врятувати життя і спастись. В попередніх карах Бог розрізняв між євреями та єгиптянами. Але в цій десяті карі розділення проходить за іншою ознакою. Суду уникне лиш той дім, який повірить Богу і зробить все, як Він сказав.

Вірші 12:3-11 розповідають, що це мав бути за агнець і що з ним потрібно було зробити. Це мало бути однорічне ягня без жодної вади. Самець. В 10й день першого місяця його потрібно було відділити від отари і в 14й день заколоти на смерканні. Його кров’ю потрібно було помастити перекладини і одвірки дверей оселі. Далі його потрібно було спекти цілого на вогні і з’їсти усією родиною і т.д.

Чому ми все це так детально вивчаємо? Чому для нас такі важливі нюанси цього древнього єврейського ритуалу і історія їхнього виходу з Єгипту? Яке все це має відношення до наших життів? – насправді, дуже безпосереднє.

Нам потрібно знати і розуміти це, тому що це Пасхальне ягня і історія Виходу з Єгипту вказують нам на Христа і на те велике спасіння, яке Він здійснив. Спасіння від суду і спасіння від влади гріха, диявола та смерті. Автори НЗ ясно бачили, як уся ця історія в значно більшому масштабі повторилася в Ісусі. Починаючи з Івана Хрестителя, який вказує на Ісуса і каже: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» (Ів.1:29). Закінчуючи Павлом, який прямо говорить: «бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений» (1Кор.5:7б).

Ми мали лицем до лиця зустрітися з Божим присудом, але Господь приготував для нас Агнця. Господь Ісус став Агнцем Божим, який пролив Свою Кров за наші гріхи щоб ми не загинули, але мали життя, щоб ми більше не були рабами гріха і диявола, але жили, як в вільні. Бог дав нам Свого Сина, щоб кожен, хто вірує в Нього, хто вдається до сили Його Крові не загинув, але мав життя вічне. Його Кров омиває кожен гріх і неправду. Його смерть і воскресіння змінюють нас. Амінь!

Історія невинної жертви, стражданнями якої Бог приносить в світ Своє спасіння – це історія, яка багато разів повторюється в Писанні. Своє остаточне виповнення вона знаходить в Христі. Історія Бога, який зійшов у серце темряви і пролив Свою Кров за нас змінює нас. Історія Бога, який страждає разом з нами, дає нам силу і зцілює наші рани. Амінь!

Як відповів народ на заклик Мойсея? Подивіться вірші 27б, 28: “І схилився народ, і вклонивсь до землі. І пішли й учинили сини Ізраїля, як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони”.

Народ послухався і зробив так, як Господь наказав. Вони повірили Богу. Вони не намагались придумати свій спосіб для спасіння. Вони цілком поклались на Божий метод і на кров Пасхального агнця. Тому, коли опівночі Господь вдарив в Єгипті кожного перворідного, коли над усім Єгиптом здійнявся плач, зойк і ридання в будинках позначених кров’ю ягняти було світло і радість. Через 430 років, день у день Господь вивів Свій народ з рабства до нового життя. Амінь.

Євреї вийшли з Єгипту з великим скарбом. Вони випросили в єгиптян срібні речі і дорогі шати і Бог так розташував серця єгиптян, що вони щедро давали. Це також вказує нам на ті щедрі багатства і благословення, які ми отримуємо в Ісусі Христі разом з даром спасіння і Духа Святого.

Історія Пасхи розпочинає нову еру в історії Ізраїля. Не дивно, що цей місяць віднині став для них першим місяцем. Хоча, новий рік вони продовжили святкувати восени ☺. В 13ому розділі ми не знайдемо багато подій, але ми знаходимо тут дещо інше. Тут Бог через Мойсея повторює і роз’яснює їм закони про Пасху та про свято опрісноків. В цих роз’ясненнях Він дає їм загальні орієнтири, напрям для нового життя.

Подивіться вірші 1,2: “І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Посвяти Мені кожного перворідного, що розкриває всяку утробу серед Ізраїлевих синів, серед людини й серед худоби, для Мене воно!”

Бог проголошує Свої абсолютні і нероздільні права на усе первородне в Ізраїлі. Усе чоловічої статі, що розкриває утробу: чи йдеться про худобу чи то про їхніх синів — воно повністю належить Господу. Тому свої перші плоди, первістків своїх отар євреї приносили Богу в жертву, а своїх синів вони викупали за гроші.

Чому первістки такі важливі? Первісток – це начаток сили і верх гідності. Це саме дороге і саме очікуване. У стародавньому світі первістки мали особливий статус. Зазвичай первісток отримував подвійну частину спадку і залишався управляти майном свого батька. Кожен батько, дивлячись на свого первістка, бачив в ньому не тільки любого сина, але і того, хто продовжить його справу. Той факт, що первістки належать Господу нагадує нам, по-перше, про правильний порядок в житті. Ми створені, спасенні і живемо не для себе, а для Божої слави. «Ви не свої, — нагадує нам ап. Павло, — Бо дорого куплені ви» (1Кор.6:19-20). Віддаючи Богу найперше ми бережемо свої серця від ідолів і рабства марноті.

По-друге, це нагадує, що в Христі Бог зробив нас Своїми. Автор послання до Євреїв називає віруючих Церквою первороджених, на небі написаних (Євр.12:23). В Ісусі Христі, як Церква первістків ми отримуємо усі Божі благословення і Його вічне Царство. В Ісусі Христі, як Церква первістків ми приходимо до Бога, як до Свого Батька.

Подивіться вірші 5-7: “І станеться, коли Господь уведе тебе до краю ханаанеянина, і хіттеянина, й амореянина, і хіввеянина, й євусеянина, що про нього присягнув був батькам твоїм, щоб дати тобі Край, який тече молоком та медом, то ти будеш служити ту службу того місяця. Сім день будеш їсти опрісноки, а дня сьомого свято для Господа! Опрісноки будуть їстися сім тих день, і не побачиться в тебе квашене, і не побачиться в тебе квашене в усім Краї твоїм!”

В цих віршах започатковується свято опрісноків. Опрісноки – це прісні коржі виготовлені без застосування дріжджів чи закваски. В давні часи господині не купували дріжджі в магазині, а сквашували тісто. Після кожної випічки залишалась маленька грудочка тіста, яка ставала основою для наступної закваски і так раз за разом. Але раз на рік єврейські господині викидали з дому усе квасне тісто і починали нову історію.

Прісні хліби цього свята мали нагадувати божому народу, що разом з Виходом в них почалося цілком нове життя. Опрісноки не мали нічого спільного з хлібом рабства, яким їх годував фараон. Викуплення стало моментом початку нового життя для євреїв. Так само викуплення, що ми отримали в Крові Христа стало початком нового життя і для нас, Церкви Христової. Тому Боже слово дає нам веління святкувати нашу Пасху, наше спасіння “не в давній розчині, ані в розчині злоби й лукавства, але в опрісноках чистости та правди!” (1Кор.5:8).

Християнське життя — це життя посвяти і освячення. Господь звільнив нас, тому потрібно полишити гріхи і давні звички, той спосіб життя, який ми мали раніше, щоб тепер жити для праведності. Жити для слави Божої. Споживати опрісноки – це споживати самого Христа і насичуватися Його словом, Духом і благодаттю.

Кінець 13 розділу розповідає про те, як почався шлях Божого народу до обіцяної землі. З Єгипту до Ханаану вела не одна дорога. Було декілька шляхів. Найближчим і найкоротшим з них був шлях дорогою землі филистимської. Кажуть цим шляхом з північної частини Єгипту до півдня Ханаану можна було дістатись за 5 днів. Але цією дорогою користувались війська єгиптян, там можна було зустріти їхні прикордонні загони. Також Ханаанську землю населяли сильні і войовничі народи. Ізраїльські чоловіки не були сильними воїнами, вони були рабами, які місили і сушили цеглу. Тому вірш 17 каже, що Бог не повів їх короткою дорогою, щоб вони не пожалкували і не повернулись до Єгипту, побачивши серйозну війну. Замість цього Бог повів їх в пустелю, щоб там виховувати із них справжній Божий народ, який свого часу зможе оволодіти обіцяною землею.

Подивіться вірші 21,22: “А Господь ішов перед ними вдень у стовпі хмари, щоб провадити їх дорогою, а вночі в стовпі огню, щоб світити їм, щоб ішли вдень та вночі. Не відступав удень стовп хмари тієї, а вночі стовп огню з-перед обличчя народу!”.

В цій подорожі євреї мали перед собою видимі ознаки Божої присутності і Боже керівництво вело їх в пустелю. Подібно до цього стовпа хмари і вогню, Бог і зараз перебуває з Своєю Церквою Духом Святим. Стовп Божої присутності не залишав Ізраїля ні вдень ні вночі. Навіть коли вони нікуди не йшли, він був перед їхніми очима. Навіть коли вони грішили і повставали проти Бога, стовп залишався перед ними, Бог нікуди не дівався. Цей стовп став захистом для них, коли їх намагався переслідувати фараон і цей стовп йшов перед ними і вів їх до Божої мети.

Історія Виходу вчить нас слідувати за керівництвом Духа Святого. Так само, як стовп вогню Господь ніколи не залишає нас, перебуває із нами, наставляє і навчає нас. Він вказує нам шлях до перемоги і шлях до життя, коли ми звертаємося до Нього.

Зараз кожен з нас окремо і наша земля переживають важкі часи. Нам хочеться знати чому так відбувається і як все завершиться. Але насправді цього не знає ніхто, окрім Господа. Прості відповіді не підходять для складних питань. Напевне, те, що зараз відбувається в нашій країні в якомусь смислі можна порівняти з Виходом Ізраїля з Єгипту. Як бачимо, Вихід – не така проста справа. Ніколи не була простою. Напевне, колись ми оглянемося і побачимо, як Господь вивів нас, побачимо усю картину цілком і прославимо Його. Що нам робити зараз? – шукати Божого лиця. Довіряти Йому. Куди ми прийдемо, якщо втратимо ті орієнтири, які Господь дає нам в цих розділах? – в інше рабство. Ми не знаємо всього, але знаємо, що Бог здійснює Свою історію. Жоден фараон чи Путін не завадить Йому. Господь царює. Він каже: «Я Господь!» і посилає Свої суди на всяких ідолів цього світу, на всяке зло, що підноситься проти Нього. Цей розділ вчить нас шанувати Бога, як Бога, і пам’ятати, що Він зробив в наших життях; освячувати свої життя і шукати чистоти Христа, насичуватися Ним; шукати керівництва Духа Святого і йти туди, куди Господь веде нас.

(п. Йонатан)

Опубліковано: , Змінено: Розділ: Вихід 2022р.

Вивчення Біблії: Питання (Вихід 12-13)

«ЛЮДИ, ЯКІ ВИРІШИЛИ ЖИТИ ПО-ІНШОМУ. 3 РІШЕННЯ ВІРИ»
Вихід 12-13
Ключовий вірш 12:27
I. Пасха, спасіння через кров (12)
1. Який єдиний спосіб Бог передбачив, щоб перворідні Ізраїля врятувалися?
2. Чому пасхальний Агнець мав померти?
3. Чи виникають у вас труднощі, які ви не можете вирішити самостійно? Що Бог каже вам робити?
II. 3 рішення людей, які вирішили присвятити життя Богу (13)
4. Вихід 13 дає нам орієнтири, як, отримавши спасіння, жити вірою. Які 3 найважливіші рішення необхідно прийняти, отримавши спасіння? Чому важливо вирішити віддати перше і найважливіше в стосунках з Богом?
5. Що значать слова «будеш їсти опрісноки» (13:3-10)? Чому ця постанова важлива для наших стосунків з Ісусом?
6. З якої причини Бог оберігав Свій народ вдень у стовпі хмари, а вночі у стовпі огню (13:17-22)? Які риси характерні для людини, керованої Святим Духом?
7. Поділіться, які ви, як спасенна людина, маєте стосунки з Богом Пресвятою Трійцею? Поділіться 3 своїми життєвими рішеннями.

Вивчення Біблії: Проповідь “Бог, який здійснює вихід через важкі обставини і страждання” (Вихід 1-11)

БОГ, ЯКИЙ ЗДІЙСНЮЄ ВИХІД ЧЕРЕЗ ВАЖКІ ОБСТАВИНИ І СТРАЖДАННЯ

Вихід 1-11

Ключовий вірш 3:7-8 : “І промовив Господь: Я справді бачив біду Свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав Я болі його”

8 І Я зійшов, щоб визволити його з єгипетської руки, та щоб вивести його з цього краю до Краю доброго й широкого, до Краю, що тече молоком та медом до місця ханаанеянина, і хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина.

Дорогі брати і сестри ми розпочинаємо оглядове вивчення книги Вихід. Слово Боже каже: Бо це для вас не слово порожнє, воно життя ваше, і цим словом ви продовжите дні на цій землі… (Повт. 32:47). Якщо ми поглиблено вивчатимемо книгу Вихід, щоб дійсно розуміти її, то ми побачимо це життя. В цій книзі відкривається християнський шлях віри, так як в ній розповідається про подорож Божого народу до спасіння.

Сьогодні важко уявити подорож на автомобілі чи велосипеді, чи навіть пішки без навігатора. Дуже зручно, що сьогодні навігатори враховують дорожню ситуацію в режимі онлайн і вибирають для тебе оптимальний шлях, щоб привести в пункт призначення найзручнішим шляхом. Раніше ми користувались паперовими мапами. З часом ці мапи старіли. Десь з’явилась нова забудова, десь нова дорога, а стара зникла, а десь озеро якого раніше не було. Старі мапи стали неактуальні. З такою ситуацією зустрілись російські загарбники, які ще й досі користуються Картою автомобільних доріг СССР. Тому дуже важливо, щоб мапа чи навігатор був актуальним. Книгу Вихід можна назвати християнським навігатором по шляху віри. І від Господа ми маємо завірення, що він завжди актуальний. Бо Він каже, що небо і земля минуться, а слово Боже повік перебуватиме. Протягом наступних 4 чи 5 Богослужінь ми вивчатимемо лише ключові моменти у формі короткого викладу всіх 40 розділів книги Вихід. Цей короткий виклад – не є повноцінним вивченням, але він розрахований на те, щоб допомогти вивчати цю книгу особисто.

Я молюся, щоб завдяки особистому вивченню книги Виходу ми мали чіткий напрямок в житті віри і приносили добрі плоди, навіть, в часи труднощів.

Відправною точкою для навігації у вивченні книги Виходу є Вихід 3:7,8: І промовив Господь: Я справді бачив біду Свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав Я болі його. І Я зійшов, щоб визволити його з єгипетської руки, та щоб вивести його з цього краю до Краю доброго й широкого, до Краю, що тече молоком та медом до місця ханаанеянина, і хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина.

У цих віршах чітко розкривається Божий план спасіння. В цих двох віршах використані 7 дієслів, які є важливими для розуміння книги Вихід. Давайте разом подивимось на ці 7 дієслів.

По-перше, дієслова, «Бачив, почув, пізнав» в 7 вірші, відповідають розділам 1-2. Бог бачить, чує і знає біль і стогін синів Ізраїля в єгипетській землі. Довіра Богу, Який бачить, чує і знає всі наші обставини, є початком нашого життя віри.

По-друге — зійшов. Це означає, що Бог сходить до Своїх людей, щоб бути з ними. Ці дієслова відкриваються у розділах з 3 по 11 книги Вихід. Однак, важливий метод в історії спасіння, який використовує Бог, полягає в тому, що Він здійснює Свою роботу спасіння через людей. Часто в Своєму слові Він називає таких людей пастирями для Його овець. Бог покликав Мойсея бути пастирем для Божого народу. І в наш час Він кличе і хоче використовувати нас.

По-третє, щоб визволити. Це дієслово відкривається в 12 розділі. Спочатку Бог рятує Ізраїль від Божого суду та гніву завдяки Пасхальному ягняті, щоб тоді визволити Свій народ від влади фараона. Через замісну смерть Пасхальних ягнят за грішного Ізраїля (тут відкривається принцип відкуплення) Ізраїль відроджується як перворідний Божий, як Божий народ, за якого Бог бере відповідальність на Себе.

По-четверте — вивесте з. Бог відповідально веде їх до світу, куди хоче, щоб вони увійшли (про це детально у розділах 13-24). І Бог виховує їх Божим народом, перш ніж вони увійдуть в обіцяну землю Ханаан, де тече молоко і мед. Записано п’ять великих тренувань у пустелі.

По-п’яте — ввести до. Бог веде їх туди, де через поклоніння, вони зможуть зустрічатися з Богом щодня, і жити в Його присутності (Розділи 25-40). Для цього мала бути зроблена скинія. Скинія, буквально – це намет або помешкання, тобто місце зустрічі з Богом. Щоденний вхід до скинії означає щоденне життя поклоніння. Через такий стиль життя, Бог хотів зробити Ізраїль царством священиків для спасіння світу.

Бог хотів, через Ізраїль благословити інші народи. Тобто, поставити Ізраїль царством священиків для того, щоб навернути цей світ до Господа. Він хотів, щоб вони жили як святий народ, тобто були Божим обличчям для цього світу. Це мета нашого християнського життя, яку відкриває нам книга Вихід.

Через вивчення книги Вихід, яке показує Божу волю і надію на Його народ. Молимось, щоб через це вивчення, ми могли втішати і підбадьорювати Божий народ, який страждає.

  1. Бог, який бачить, чує і знає (1-2)

Сьогоднішня перша лекція – це розгляд розділів з 1 по 11. З 7 дієслів про які ми говорили – це перші чотири: Бачив, почув, пізнав, а також зійшов.

Бог по-різному кличе до Себе людей і для цього Він використовує різні методи. Одне з них — кликати через страждання. Відтоді, як ізраїльтяни вийшли з землі Ханаану і переселились Єгипет минуло 430 років. З часом єгиптяни зробили їх рабами. Проживши тривалий час як раби в Єгипті, ізраїльський народ забув: свою ідентифікацію і Хто такий Бог.

Тому Бог допустив страждання, щоб розбудити Ізраїльський народ.

Подивіться на розділ 1, вірш 8. І став над Єгиптом новий цар, що не знав Йосипа. В цей час Бог змінив династію Єгипетської імперії заради спасіння Ізраїлю. Політика, яку проводила нова Єгипетська династія, була зробити ізраїльтян рабами і гнобити їх. Але це призвело тільки до того, щоб Ізраїль почав шукати і кликати до Бога. Коли ми, залишивши свою віру, відходимо від Бога і йдемо шляхом зла, Бог влаштовує обставини страждання, щоб ми шукали одного Бога.

Що нам робити в час страждання? Чи варто в такий час скаржитися? Ні, ми повинні волати (кликати) до Бога з молитвою і просити Його допомоги. Важкі обставини – це хороша можливість зустрітися з Богом.

Що ще важливе ми маємо знати? Бог знав труднощі та страждання Ізраїльського народу. Бог почув їхній зойк (Розділ 1). Єгиптяни змушували Ізраїльтян важко працювати, щоб в них не було часу народжувати нових дітей. Також фараон наказав єврейським бабкам-повитухам убивати всіх народжених хлопчиків. Коли і це не вдалося, фараон наказав єгиптянам кидати хлопчиків в річку Ніл. Це сталося тому, що ізраїльтяни сильно розмножувались, так що єгиптяни боялися народу Ізраїлю, ось як діяв Бог (Вихід 1:9,12, Буття 15:5, 17:4-6). Хоча ізраїльтяни жили як раби в Єгипті, вони стали впливовою нацією, як Бог і обіцяв.

Бог почув їхній зойк. Єврейське “Заак” – це крик, який близький до смертного крику, коли ви стаєте лицем з безвихідною ситуацією. Бог згадав заповіт, який уклав з їхніми предками Авраамом, Ісааком і Яковом. Бог, багатий на милосердя, Він ніколи не відвертався від благання Свого народу про допомогу в його стражданнях. Тут важливо знати, наскільки важливою є щира молитва для того, щоб шукати в Бога порятунку з безвихідної ситуації.

У Біблії є багато історій про страждання, які несподівано зазнавали віруючі. Однак у ці важкі часи вони не поринали в відчай, але через молитву та повну віру в Бога перетворили це на можливість рости в пізнанні Бога. Як вони духовно росли, скориставшись труднощами, з якими вони зіткнулися? Наприклад, за часів пророка Самуїла спалахнула війна филистимлян проти ізраїльтян. Ізраїль боявся, що незабаром буде знищений. Але через ці страждання для Ізраїлю, Бог приготував нового царя.

Під час війни Давид ріс пастухом для овець серед пустелі. Він зміг навчитися довіряти Богу, Який завжди захищав його від диких звірів. Він навчився вправно стріляти з пращі, нею переміг филистимського велетня Голіата і приніс перемогу Ізраїлю. Ті, хто довіряють Богові і завжди докладає максимум зусиль у своїй теперішній роботі, саме їх, у час біди, Бог по-особливому використовує. Ви будете використані, щоб захистити себе та свою родину, а іноді навіть врятувати країну. У такий спосіб Божий народ по-особливому використовується Богом у часи труднощів, кризи чи навіть під час війни.

Страждання відбуваються не тому, що Бог не допомагає. Іноді Бог допускає страждання, щоб зробити людей зрілими і виростити народ в зрілу націю. І є труднощі, які Бог допускає для зрілих людей віри. Після Вознесіння Господа Ісуса, Бог обрав Єрусалимську церкву для світової місії (Дії 1:8). Однак Єрусалимська церква не робила цього. Після мученицької смерті диякона Степана почались великі гоніння на Єрусалимську церкву. Тоді всі віруючі, крім апостолів, розбіглися на всі боки.

Через Пилипа, який пішов до Самарії, Євангеліє проповідувалось в Самарії. Там почалась велика робота Святого Духа. Було особливе Боже провидіння, яке дозволило першим віруючим проповідувати Євангеліє попри переслідування, які їх спіткали. Тому, коли ми стикаємось з труднощами важливо розглядати та пояснювати їх з точки зору Бога.

Зараз ми відчуваємо великий біль і страждання війни. Серце болить, коли я думаю про те, чому наш народ змушений проходити таку страшну війну. Але ми, віруючі в Бога, повинні мислити з точки зору віри, молитися і шукати Божої допомоги. Треба більше молитися і взивати до Бога, вірячи, що Бог дає нам такий біль і страждання, щоб в останні дні утвердити український народ як царство священиків. Вірте, що Бог вже дав нам перемогу, більше діліться Євангелієм, підтримуйте та допомагайте воїнам, їхнім родинам і тим, хто страждає від війни.

70 років тому в Кореї відбулася, невимовно трагічна війна. Через ту війну північ і південь Кореї були розділені, і було розділено 10 мільйонів сімей. Але з іншого боку, в результаті цієї війни, багато місіонерів прибули до Кореї і проповідували Євангелію. Ця країна перетворилася на країну священиків, яка посилає місіонерів у весь світ, християнську країну, де розквітає євангелія. Наша церква UBF також з’явилась після Корейської війни.

Ми, християни, молимося, щоб сталося чудо на річці Дніпро, щоб Бог діяв в Україні після війни, слідом за чудом ріки Рейн у Німеччині після Другої світової війни та чудом річки Хан після війни в Кореї.

  1. Бог, Який зійшов і готує пастиря посеред страждань (3-11)

Бог не ставить пастирем кого завгодно. Бог робить це згідно Свого плану. Протягом тривалого часу він формує особистість, яку хоче бачити Бог. Коли ти шукаєш і волаєш до Бога в труднощах, Бог почує тебе і зійде. У такий час Бог призиває пастирів і діє через них. Тому, якщо ми хочемо жити вірою і будувати Царство Боже на цій землі, ми повинні навчитися поважати Божих людей. Потрібно знати, що зустріти доброго пастиря і бути добрим пастирем для інших – є найбільшим благословенням від Бога. Тому що ми можемо наблизитися до Бога через цю благословенну зустріч. Стати пастирем від Бога не є легкою справою.

Пастир – це людина, яка служить, згідно волі Бога. Бог готував Мойсея пастирем для Ізраїлю, протягом 80-ти років, щоб вивести їх з Єгипту (Розділ 2). Протягом 40 років він виховувався при домі фараона як політичний лідер. Але протягом ще 40 років, він проходив виховання пастирським життям у пустелі. Бог допомагав йому розвивати якості та цінності духовного лідера, який зрікається себе та служить Божому народу з лагідністю та смиренням. Це тому, що Бог не може використовувати лише мирські якості. У пустелі Мойсей був всіма покинутий і самотній, там він вчився зосереджуватися на Богові і зрікатись себе. Завдяки цій підготовці цей гордий чоловік стає смиренною людиною, якій нічим хвалитись. Усі люди, яких Бог використовував у Своїй викупній історії — це ті, хто пройшов виховання в пустелі. Це тому, що тільки такі люди служать вівцям до кінця. Тільки такі люди поклоняються і прославляють єдиного Бога в часи успіху чи страждання.

Коли Бог покликав Мойсея, він наказав йому зняти своє взуття (3:5), оскільки відтепер це означає не претендувати на свій суверенітет, свою волі та права, а жити як Божий слуга.

Яке служіння виконував Мойсей від імені Бога? Дивіться Вихід 6:6-8. Бог використовував Мойсея як духовного воїн і як представника Царства Божого. Бог послав десять кар на фараона і єгиптян, які тримали ізраїльтян і продовжували примушувати їх до рабства. Таким чином Бог знищив ідолів. Мойсей йшов перед фараоном, не як простолюдин, а як той, хто виступає від Імені Бога, наділений авторитетом від Бога. Як Мойсей був підготовлений і використаний під час кризи, ми також повинні бути використані як Божий народ. Ми повинні активно допомагати людям, щоб вони могли вирішувати проблему страху і темряви у час кризи. В такий час пастир є обличчям Бога. Подібно до Мойсея, ми повинні молитися, щоб мати владу від Бога, щоб подолати фараона.

Навіщо Ізраїльському народу знадобилося 10 кар над Єгиптом? 10 кар були Божим вироком на 10 ідолів, яким вони поклонялися. До цього часу, ізраїльтяни жили в очікуванні милості фараона. Тепер Мойсей мав зробити, щоб свою відданість і віру ізраїльтяни направили до Бога. Треба було навчити їх бачили Бога в будь якій ситуації. Бог мав завіт з Ізраїлем і тепер вони мали знову знайти надію в Богові, у Його заповіді, а не у фараоні чи Єгипті. Мойсей став людиною, яка показала нову надію, і повернув серця людей до Бога. Таким чином, лідер — це той, хто приносить нову надію в життя людей у ​​часи кризи та труднощів. Ми молимося, щоб ми могли стати такими лідерами і пастирями.

Але фараон не хотів відпускати Ізраїль. Він зробив усе можливе, щоб переконати Мойсея піти на компроміс. Як він це робив?

Перше – він каже ізраїльтянам поклонятися Богові на цій землі (Вихід 8:25-27). Друге – він переконує їх, навіть якщо вони підуть, щоб вони не йшли занадто далеко (Вихід 8:28). Який був наступний компроміс, коли не вдалося переконати Мойсея? Третє – тільки ваші старші підуть служити Господу (Вихід 10:11) Іншими словами, він переконує їх не йти, залишивши жінок і дітей. Коли не вдалося, що далі каже фараон? Четверте – залиште овець і велику рогату худобу, а йдіть лише люди (Вихід 10:24). Це стратегія сатани на високому рівні, щоб зробити наше поклоніння неприйнятним для Бога, змушуючи нас поклонятися Богу з порожніми руками, не маючи нічого, щоб віддати Богу.

Сатана використовує наш розум, щоб звернутись до матеріальних благ, щоб завадити нам використовувати їх для Господа. Золоті та срібні скарби, які ізраїльтяни привезли з собою під час Виходу, були потім добровільно пожертвувані під час будівництва скинії. Але й були ті, хто захопив ці речі через свою жадібність. Зрештою ці люди використали золото, щоб зробити ідола – золоте теля. Таким чином сатана робить усе можливе, щоб віддалити нас від Бога.

Що зрештою робить фараон після того, як усі ці компроміси зазнають невдачі? Дивіться Вихід 14:5-9. І взяв він шість сотень добірних колесниць, і всі колесниці Єгипту, і трійкових над усіма ними… щоб переслідувати ізраїльтян, які таки вийшли з Єгипту. Фараон хотів вселити в них страх, щоб вони пошкодували, що залишили Єгипет. Це стратегія сатани на високому рівні, щоб повернути Божий народ до Єгипту, через відчуття втрати безпеки та труднощі із їжею, одягом і житлом. Так само як дії фараона, спокуси сатани, також стійкі і наполегливі. Ми маємо розуміти, наскільки нам потрібно бути бадьорими, щоб звільнитися від влади фараона і здійснити Вихід? Також, в цей важкий час, ми повинні гарячим серцем молитися до Бога і боротися проти військ фараона з духовною мудрістю та проникливістю. Подібно до того, як Мойсей виглядав як бог, коли він стояв перед фараоном, ми також повинні одягатися в духовну владу, яку Бог дає нам перед нашими ворогами.

Ніколи не допускайте страху та недовіри. м.Петро поділився випадком, який стався з ним в Києві, під час ракетного обстрілу. Тоді він спустився в метро. Там була дівчинка, яка навчається в 4 класі. Він вирішив її втішити, тому заговорив з нею, кажучи: мабуть тобі страшно в такій ситуації?. Але вона відповіла, – я трохи боюсь, але не дуже. Це тому що батьки багато разів мені казали не боятись. Навіть у такий час війни, ми можемо піклуватися про тих, кого Бог посилає нам і молитися за країну без страху як пастирі та лідери, тому що ми віримо, що Всемогутній Бог з нами. Я молюся, щоб ми змогли добре розпізнати значення цього страждання, даного нам, і виконати місію пастиря, яка була дана нам, як Мойсею. Щиро молимося, щоб ми перемогли в молитовній битві перемогти злу владу фараона, сподіваючись на Бога, який дасть нам остаточну перемогу. Амінь.

(п. Діма)

Опубліковано: , Змінено: Розділ: Вихід 2022р.

Вивчення Біблії: Питання (Вихід 1-11)

БОГ, ЯКИЙ ЗДІЙСНЮЄ ВИХІД ЧЕРЕЗ ВАЖКІ ОБСТАВИНИ І СТРАЖДАННЯ
Вихід 1-11
Ключові вірші 3:7-8

1. Прочитайте та проаналізуйте 3:7-8. Як в цих словах видно Боже провидіння і Його бажання спасти Ізраїля?

2. Розділи 1-2. Якими були обставини життя Ізраїлю в Єгипті? Якими були їхні страждання? Чому страждання часто спонукають людей шукати Бога?

3. Чому важливо молитися до Бога в час лиха? Поділіться деякими з найважчих переживань, які ви мали останнім часом. Чому важливо в стражданнях знайти якийсь сенс?

4. Розділи 3-11. Як Бог відповідає на молитву, коли ми шукаємо Його у важких обставинах? Кого Бог призначив провідниками Ізраїлю, щоб вивести його з рабства?

5. Чого Бог вчив Мойсея через життя пастиря? Чому це важливо? Як ми можемо вчитися бути пастирями?

6. Як Мойсей, як пастир Ізраїлю, протистояв фараону? Чого ми вчимося від Мойсея?

Вивчення Біблії: Проповідь “І надійся на Господа!” (Псалом 26)

І НАДІЙСЯ НА ГОСПОДА!

Псалом 26

Ключовий вірш 14 : “Надійся на Господа, будь сильний, і хай буде міцне́ твоє серце, і надійся на Господа!”

З часу початку повномасштабного вторгнення в Україну ми почали вивчати книгу Псалмів. Ми були розгублені. Ми не знали, як розуміти ситуацію, в якій опинилися і як нам діяти. Ми переживали цілий спектр різних емоцій і не завжди знали, що з цими емоціями робити. Давидові Псалми нагадали нам, що наш світ лежить у злі, тому не дивно коли зі злом, насильством і несправедливістю зустрічаються, як окремі люди, так і цілі народи. Але також вони нагадали нам, що є Бог. Бог, який полюбив нас, взяв в Свій вічний Завіт і дав вірні обітниці. Бог, який завжди з нами і чує наші молитви. Бог, який ненавидить насильство, який справедливо судить і не бере підкупу. Бог, в якому ми можемо покласти свою надію і ця надія не підведе.

В книзі Псалмів 150 розділів. Щоб вивчати їх всі потрібно не менше 3 років. Тому зараз ми попрощаємося з Псалмами, принаймні до часу. Далі буде Різдвяний цикл проповідей, а в новому році почнемо щось наступне. Сьогодні ж Псалом 26. Псалом Давидів. Псалом надії.

Нехай Господь помилує нас зараз, дасть м’яке серце і гострий розум, щоб нам розуміти Його слово, вірити і коритися йому.

Подивіться вірш 1: «Давидів. Господь моє світло й спасі́ння моє, — кого бу́ду боятись? Господь — то тверди́ня мого життя, — кого буду ляка́тись?».

Біблійна традиція приписує авторство цього Псалма царю Давиду. Ми не знаємо якими були життєві обставини Давида, коли він писав цей Псалом. Однак, судячи з його загального тону, обставини ці були непрості. Вірогідно, він був написаний в час вигнання, коли Давид змушений був переховуватися від царя Саула серед филистимлян. Він був далеко від Божого народу. Він був далеко від скинії, а отже не мав можливості приносити Богу свої жертви і приймати участі в богослужінні. Його життя було в небезпеці. Його ім’я було зневажене серед його народу. Слуги Саула розповсюджували про нього усіляку неправду. В своїй біді Давид приходить до Бога. Але, як бачимо, молитва Давида починається не з прохань. В його серці відбувається справжня боротьба. Боротьба з темрявою, страхом і сумнівами.

Справді, молитва – це не проста річ. Чи не так? Для того, щоб молитися потрібна віра. Невіруюча людина не може молитися. Усі ми знаємо, яка молитва важлива, але при цьому я не чув, щоб хтось казав, що цілком задоволений своїм молитовним життям і йому вже нема куди рости. Іноді молитва народжується в нас природньо, як дихання. Іноді ми втікаємо в молитві до Бога, як до безпечної пристані, відкриваємо перед Ним своє серце, приносимо Йому свої прохання і знаходимо спокій. Але іноді, молитва – це справжня боротьба. Часом навіть до крові (згадайте Христа в саду в Гетсиманії). Це боротьба за те, щоб довіритися Богу. Чому боротьба? – тому що на устах ми усі довіряємо Богу цілковито, навіть питання вічного життя. Але коли потрібно довіритися в тимчасових речах, як, наприклад: вибір місця, де жити, чи в питанні безпеки, або в питанні матеріального забезпечення, чи в питанні вибору чоловіка чи дружини. То все раптом перестає бути простим. Господи, почекай, я тут сам розберуся, а потім вже поговоримо… Часто, молитва – це боротьба з власним его, щоб зректися себе і прийняти Божу волю. Часто це боротьба з темрявою, зі страхом, який паралізує тебе і не дає ні думати чітко ані щось робити і т.д.

Так само серйозна духовна боротьба відбувалася і в серці Давида. Тому пророк починає з того, що ніби проповідує самому собі. Він підкріплює свій дух, згадуючи, як Бог відкрився йому раніше: в слові Божих обітниць, в підкріпленні від Святого Духа і в тій допомозі, яку Давид отримував в різних життєвих ситуаціях.

Що ж Давид сповідує про свого Бога? Подивіться вірші 1-3 ще раз: «Господь моє світло й спасі́ння моє, — кого бу́ду боятись? Господь — то тверди́ня мого життя, — кого буду ляка́тись? Коли будуть зближа́тись до ме́не злочи́нці, щоб жерти їм тіло моє, мої напасники́ та мої вороги, — вони спотикну́ться й попа́дають! Коли проти мене розло́житься та́бір, то серце моє не злякається, коли проти мене повста́не війна, — я наді́ятись буду на те́, — на по́міч Його́!»

«Господь – моє світло й спасіння моє, – каже Давид, – Господь – то твердиня мого життя». Ті, хто зараз знаходяться в Україні добре знають, що світло – це дуже важливо. Людина не створена для життя в темряві. В темряві ми нічого не бачимо і спотикаємося. Темрява лякає і тисне, але ми добре знаємо, що робити з такою темрявою: варто лиш запалити світло і вона відступить. Але що робити з темрявою, яка часом огортає наші серця? Що робити, коли приходять лихі, безрадісні, темні думки; коли не знаєш, чого чекати від майбутнього; коли проблеми обсіли і не видно спасіння? Що робити коли страшно?

Своїм світлом, своїм спасінням і своїм захистом (твердинею) Давид називає Бога. Цей Бог звелів світлу засяяти в темряві і стало так. Цей Бог освітлює і наші серця знанням Божої слави в Ісусі Христі (2Кор.4:6). Цей Бог турбується про нас Своїм провидінням, так що жоден волос з твоєї голови не впаде без волі на те Небесного Отця. Цей Бог має усю повноту влади на небі і на землі. «Господь — то тверди́ня мого життя, — кого буду ляка́тись?» — запитує Давид. «Коли за нас Бог, то хто проти нас?» — запитує ап. Павло (Рим.8:31).

Любі брати і сестри, коли темрява огортає серце, коли приходять страхи і невірство, чи слабкість, коли ти знаєш, що попереду боротьба, будемо втішати себе думкою, що ми не належимо самі собі, але в житті і смерті, тілом і душею належимо нашому Господу. Господу, який полюбив нас і віддав за нас Сина Свого. Господу, який турбується про нас кожного дня в Своєму провидінні. Господу, який освітлює наші кроки світлом Свого слова і провадить нас до Своєї слави. Амінь.

Подивіться вірші 4-6: «Одно́го прошу́ я від Господа, буду жадати того́, — щоб я міг пробува́ти в Господньому домі по всі дні свого життя, щоб я міг оглядати Господню приємність і в храмі Його пробува́ти! бо Він заховає мене дня нещастя в Своїй ски́нії, сховає мене потає́мно в Своєму наме́ті, на скелю мене проведе́! А тепер піднесе́ться моя голова понад ворогами моїми навко́ло мене, і я в Його ски́нії буду прино́сити жертви при ві́дзвуках сурм, і я буду співати та грати Господе́ві!»

В цій частині Псалма Давид переходить до прохань. Яким є його найперше і найзаповітніше бажання? Про що він найперше просить Господа? – він хоче знову приходити до Божого храму, перебувати в Його домі і поклонятися Йому.

Чи не здається вам це дивним? Часто в питаннях релігії, духовності і служіння люди діють за залишковим принципом. Тобто, коли вже мої базові фізіологічні потреби задоволені, коли я і моя сім’я в безпеці, коли досяг успіху і поваги, от тоді можна подумати про Бога і про служіння. Але у випадку Давида порядок зовсім інший. Його найперше бажання – перебувати в Господньому домі і споглядати Господню приємність по всі дні свого життя. Це тоді, коли його життя, життя його батьків і сім’ї в небезпеці, коли він сам на чужині.

Ця молитва Давида змушує нас задуматися про свої цінності. Я думаю, останні події наших життів змусили багатьох з нас подивитися на своє життя і свої пріоритети по-новому, чи не так? В звичайний час, коли все добре, наші серця так легко приліплюються до речей цього світу, до комфорту. Але в часи криз ми чіпляємося за те, що цінуємо найбільше. Я пам’ятаю розмову з одним чоловіком, який разом з сім’єю пробивався з вже окупованої Херсонської обл. на підконтрольну ЗСУ територію. Він сказав: «ми взяли з собою тільки наші життя». Все, над чим він працював, все, що будував, він полишив позаду. Таких історій, насправді, безліч. Ми маємо задуматися, що, насправді, є моєю цінністю? Для Давида Бог є цінністю. Його присутність. Його слава.

Можливо, хтось сприймав зібрання церкви, богослужіння, коли усі сидять в одному залі і разом поклоняються – як щось звичайне і не дуже важливе. Але два роки ковіду, а потім війна і розсіяння змусили нас іншими очима дивитися на можливість збиратися разом і поклонятися Богу разом. Час кризи – це гарний час, щоб задуматися, що, насправді, значить для мене церква? Для Давида скинія – це не просто палатка, де священики щось там роблять для нього. Це місце, де Бог пообіцяв відкриватися Ізраїлю. Це місце, де Бог зустрічається і говорить зі Своїм народом. І, звичайно, для нас віруючих НЗ місце, храм не є чимось надто важливим. Ми знаємо, що Бог є Дух, і важливо не «де?», а «як?» поклонятися Йому. В дусі та в правді. Але церква, як зібрання Божого народу не втратило своєї актуальності. Господь пообіцяв бути в зібранні віруючих, чути наші молитви і відкриватися нам.

Багато хто останнім часом задумався про своє християнське покликання. До чого я покликаний в цьому світі? В чому полягає моє християнство, моя віра? Я пам’ятаю одну розмову з братом з іншої церкви. Ми приїхали в Підгірці, село майже вщент зруйноване на Пн. Київської обл. Він організовував роботи по розчищенню завалів і допомозі людям. Він казав: «в мене було зручне життя і зручне служіння, але воно було якесь порожнє. Зараз я можу практикувати своє християнство в ділі» і т.д. Давид хотів прийти в храм, тому що хотів поклонятися і служити Богу. Ми маємо задуматися, в чому, насправді, полягає моє покликання, моє служіння. Що значить: приносити Богу своє тіло на розумну жертву? Як я можу служити Богу і прославляти Його через своє життя?

Життя в домі Господньому, в присутності Господній – це прекрасне життя, чи не так? Життя в Божій присутності – це життя в якому є краса і слава. Життя в Божій присутності – це життя, в якому є захист і безпека. І це життя в якому є радість і поклоніння. Амінь!

Подивіться вірші 7-10: «Почуй, Господи, голос мій, коли кли́чу, і помилуй мене, і озви́ся до мене! За Тебе промовило серце моє: „Шукайте Мого лиця!“ тому, Господи, буду шукати обличчя Твого́: не ховай же від мене обличчя Свого́, у гніві Свого раба не відкинь! Ти був мені поміч, — не кидай мене, і не лишай мене, Боже спасіння мого, бо мій батько та мати моя мене кинули, — та Господь прийме́ мене!»

В часи труднощів і утисків ми шукаємо підкріплення і підбадьорення. Того самого шукає і Давид. Він просить Бога озватися до нього. І Бог відповідає. Давид не чує голосу з неба. До нього не приходить Ангел і він не підноситься в дусі аж до третього неба. Нічого надзвичайного. Як відповідає йому Бог? – Бог говорить до Давидового серця.

Минулого разу в проповіді п. Яків казав, що слухатися свого серця – це дуже небезпечно. І це правда. Людське серце зіпсоване і часто обманює нас. Але коли серце говорить вам: «Шукай Божого лиця» — ви можете сміливо слухатись його. Це Дух Божий говорить в вас.

«Шукайте Божого лиця» — це не просто запрошення чи добра порада. Це веління. Бог наказує нам шукати Його лиця. Шукати, коли все добре і шукати, коли все погано. Але також Він обіцяє, що коли ми будемо шукати Його усім своїм серцем, то знайдемо Його бо Він відкриється нам (Єр.29:13). І коли ми знаходимо Його, коли зустрічаємося з Ним лицем до лиця, назад відходять усі скарги, усі печалі, усі питання.

Але не так просто шукати Бога, коли в житті повний хаос, коли твій світ руйнується. Коли навіть помолитися нема сили. Крім того, ми не шукаємо Бога, коли в серці є ідоли. Коли наші бажання явно суперечать Божій волі. В такому випадку ми ховаємося від Божого світла, щоб наші бажання чи справи не виявилися і т.д.

Що значить: шукати Божого лиця? Хтось може думати, що для того, щоб шукати Божого лиця, треба десь піти в гори і молитися і поститися на самоті. Або поїхати на конференцію і отримати духовний заряд. Можливо іноді це не така вже й погана думка. Але в загальному, шукати Божого лиця – це дещо більше, ніж отримати якесь духовне переживання. Ми знаходимо Його, коли звіряємо свої життя Богу в молитві, коли в роздумах схиляємося перед Божим словом, коли бачимо Божу милість і вірність явлені нам в Ісусі Христі.

Але також, шукати Божого обличчя – це значить звіряти своє життя, бажання і вчинки з Божим словом. Шукати, як я можу догодити Йому. Тому Давид молиться: «Дорогу Свою покажи мені, Господи, і провадь мене сте́жкою рівною, ради моїх ворогів!» (11). Він не хоче ходити якимось своїми або не Божими шляхами. Він знає, що коли слідує не за Богом, а за власними пожадливостями, то дуже швидко заблукає на манівцях. Божа мудрість говорить до нас в Прип.14:12 «Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти». Давид добре знає це, тому просить Бога вказати йому рівний, правильний шлях і врятувати від ворогів.

Подивіться вірш 14: «Наді́йся на Господа, будь си́льний, і хай буде міцне́ твоє серце, і надійся на Господа!»

В цих віршах перемога Давида. Він прийшов до Бога, обтяжений сумнівами, тривогами і страхами. Але в молитві отримав укріплення і перемогу. Тому він закликає себе і нас із вами надіятися на Бога.

Надійтеся на Господа! Він освітить шлях. Він спасе. Він поставить на твердому місці. Він почує молитву. Він проведе життя. Ми можемо надіятися на Господа бо Він вірний і любить нас. Ми можемо надіятися на Господа, бо Він Всемогутній, і нема жодної сили в цілому всесвіті, яка б могла завадити Йому виконати Свій добрий задум про нас. Надійтеся на Господа.

(п. Йонатан)

Опубліковано: , Змінено: Розділ: Псалми 2022р.