ЩОБ МАЛИ ЖИТТЯ ПОДОСТАТКОМ
Вiд Iвана 10:1-11
Ключові вірші 10,11 : "Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали. Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці"
Перед тим, як ми почнемо, хочу розповісти вам історію одного воїна. Він прийшов до імператора Цезаря, просити дозволу покінчити своє життя самогубством. Солдат був дуже нещасний і змучений. Він не мав жодного бажання і сили до життя. Він розповідав, як йому важко. Коли він закінчив, Цезар подивився на нього уважно і спитав: “друже, а чи жив ти коли небудь, взагалі?”
І я хотів би запитати також і у вас зараз: коли ви останнього разу почували себе по-справжньому живими? Чи буває таке, коли ваша душа, розум, воля і тіло повністю насичені? Чи відчували ви, як ваше життя б’є ключем і ллється через край?
Я певен, повне життя — це те, чого бажає кожна людина. Чи вірить вона, чи ні, чи ходить до церкви, чи ні — кожен цього прагне. Кому хочеться жити без сили? без повноти? Кому хочеться жити з постійним відчуттям: “мені чогось бракує”?
В минулому уривку ми чули, що Бог створив людину, як “вельми добре”. Але чомусь зараз — не так. Люди шукають повноту. Молоді їдуть з провінції в столицю, щоб там “скуштувати життя”. Хтось відчуває себе живим тільки коли підкорює високу гору. Хтось живе тільки разом з героями гарної книжки або комп’ютерної гри. Інші відчувають повноту лише на вечірці в колі друзів. Однак є проблема — з гори треба спускатись, книжка закінчується, а за вечіркою приходить важкий ранок. Ми знову відчуваємо себе спустошеними. Нам знову чогось не вистачає для повноти і щастя. Знову і знову мені треба шукати.
Чому ж люди не знаходять повного життя? Який є вихід? Де нам знайти життя подостатком? –про все це в сьогоднішньому уривку.
Подивіться вірші 1-4: “Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник. А хто входить дверима, той вівцям пастух. Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх. А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його”. В цьому уривку Ісус розповідає звичайну і зрозумілу історію з життя. Ось є пастух, ось є його вівці в кошарі. Він турбується про них і водить їх на пасовисько. Вівці довіряють йому і ходять за ним. Вівці не самостійні тварини. В них поганий зір і вони не бачать перспективи. Їхнє життя і щастя повністю залежать від пастуха. Але ще Ісус говорить про злодія. Злодій хоче вкрасти ці вівці. Як добре було би, якби ми жили в світі де нема злодія, де не вбивають, не руйнують і не нищать. Але це не так. І варто лиш на хвилинку втратити пильність, як злодій знайде дірку і прийде, щоб забрати твоє.
Що Ісус хотів сказати цією притчею? Вірш 6 каже, що учні не зрозуміли Його, тому далі Він розкриває її смисл у віршах 7-11. Тут Ісус порівнює себе з пастухом. Тих, хто слідує за Ним Він порівнює з вівцями. Він не говорить прямо, хто саме є злодій. Однак Ісус прямо говорить, як і з якими мотивами приходить злодій: через дірку (1), і щоб вкрасти, вбити і знищити (10). Можливо, в сучасному світі не кожному сподобається порівняння з овечкою. Хоча вони дуже милі, але нам більше подобається, коли про нас говорять, як про сильних і незалежних. Нам подобається думати, що ми самі куємо своє щастя. Що в нас все під контролем. Але, якщо ми будемо чесними, то змушені будемо визнати, що є надто багато речей, які ми не можемо контролювати. Як і у вівці, в людини також є певні потреби, і деякі з них ми не можемо задовольнити самотужки. Наприклад, хто може гарантувати собі безпеку? Вчора проповідник згадував про теракти у Франції. Здавалось би, це — могутня країна, там добре працює поліція і спецслужби, там гарне демократичне суспільство. Однак це не врятувало від загибелі багатьох людей. Ми не застраховані від природних катаклізмів, хвороб та економічних криз. Жодна людина не може гарантувати собі повне життя, безпеку і щастя.
Також, ми не можемо забувати, що людина — це духовне створіння. Поряд з фізичним голодом, ми стикаємось і з голодом духовним. Ми хочемо знати: хто ми такі і який смисл життя. Нас турбує чому існує зло і страждання. Ми хочемо знати, як стати щасливим. Однак філософія не дає задовільних відповідей на всі ці питання. Нам потрібно визнати, що ми справді маємо потреби. І дуже радісно і втішно усвідомлювати, що в світі, де “чоловік чоловікові — вовк” в нас є добрий Пастир Ісус, який хоче подбати про нас і дати благословенне життя.
І тут, я думаю, нам потрібно відповісти на питання: що таке життя? Яке життя можна назвати справді повним, насиченим і благословенним?
Багато хто сьогодні відповів би: це таке життя, коли тобі не треба переживати про завтрашній день: що їсти, в що вдітись, де жити. Також, це життя, коли в тебе є достатньо часу щоб присвятити собі та своїй сім’ї. Це життя, коли тобі нічого не загрожує. Хтось сказав би, що насичене життя — це коли ми можемо робити, те що хочемо, а не те що мусимо. Однак Писання дає нам інше означення життя і благословенного життя в тому числі.
По-перше, автор життя — Бог. Він створив нас за Своїм образом і подобою. Він вдихнув в людину подих життя. Ми чули про це в минулій проповіді. Без Божого Духа тіло людини — це просто купа землі. Без Божого образу людина лишається рабом тваринних інстинктів. Тому, справжнє життя — це життя, яке наповнене Богом.
По-друге, життя людини — це величезна цінність. Найбільша ціна, яку хтось може заплатити — це власне життя. Люди віддають все, що мають, аби тільки продовжити своє життя на кілька місяців чи років. Але, з іншого боку, багато людей не задумується про те, яким скарбом вони володіють. Вони витрачають своє дорогоцінне життя на мілкі, непотрібні речі. Тому, я думаю, ми можемо сказати, що повне життя — це життя не потрачене даремно.
По-третє, життя людини досить коротке. Нам здається, що ще багато років попереду, і я ще все встигну. Але якоїсь хвилини ти оглядаєшся назад і бачиш, що життя спливло, а ти не використав і малої частини тих можливостей, що мав.
Ще одна характеристика людського життя: воно визначає твою вічність. Те, як ти проведеш цих кілька десятків років. Твої рішення, твої вчинки в цей короткий час, визначать твою долю у вічності. Вічна мука і смерть у пеклі, чи благословенна вічність у славі Божій. З огляду на все це, ми просто не маємо право легковажно ставитись до свого життя.
Але є ще останнє, що я хотів би сьогодні сказати про людське життя: воно знаходиться у величезній небезпеці. Чому? Тому що є злодій. “Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник” каже Ісус у вірші 1. Для чого приходить злодій? Подивіться вірш 10: “Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити”.
На жаль, крім доброго пастиря Ісуса, є той, хто приходить щоб вкрасти твоє життя. Як багато людей безпечно і легковажно йдуть по життю, не підозрюючи, що в темряві чекає злодій. Він розставляє свої пастки, і вони стають легкою здобиччю. Хто цей злодій? –звичайно ж це диявол, сатана. Про нього Ісус сказав: “Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім” (Ів.8:44). Споконвіку — коли Адам і Єва ходили по Раю, радіючи, насолоджуючись повнотою яку дав їм Бог. На них в гілках дерева вже чекав сатана. Він легко їм обманув: “ви будете, як боги”. Але коли вони послухали його — він вкрав їхні життя. І сьогодні, під тисячею брехливих масок він приходить до тебе, щоб обікрасти і тебе, щоб вбивати та нищити.
Як ви будете поводитись, коли знаєте, що в маршрутці поруч сидить злодій? Я певен — ви будете напоготові. Так само нам не можна бути легковажними і по відношенню до свого життя. Диявольські пастки розставлені на молодих і старих, бідних та багатих, чоловіків та жінок. Сатана каже: “прийдіть, отримайте повноту”. Але коли люди думають, що щось отримують, в цей самий час диявол краде їхні життя. “Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити” (10а). Він приходить до молодих хлопців і дівчат і пропонує їм тілесні насолоди і романтичне кохання. Цим наповнений світ: реклама, інтернет, журнали. Потужний потік хтивості виливається на тебе звідусюди, і нема як втекти, сховатися від нього. І ці хлопці і дівчата йдуть за насолодою, а злодій краде їхню чистоту, їхню невинність і щирість.Він приходить в сім’ї і каже: “ви нічого нікому не винні, ви маєте право на щастя в іншому місці” і руйнує сім’ї, краде батьків в дітей. Він пропонує успіх у справах, каже: “там повнота життя, вищий світ, елегантні костюми”. Вони женуться за цим успіхом, а сатана в цей час забирає їхній мир і спокій. Сатана каже: “цей світ нудний, я покажу тобі кращий”, і ми шукаємо кращого в комп’ютерних іграх, в алкоголі, наркотиках. Люди йдуть і вже не можуть повернутись до реальності. Вони женуться за розвагами і веселощами, але в цей час сатана краде в них плід життя, робить його мілким і порожнім. Він краде в нас молодість, здоров’я, сили до життя: сьогодні ти п’єш, їси, веселишся, вечором ти повний життя, віддаєшся грішним бажанням, але наступного ранку ти не маєш сили піднятися з ліжка, і жодного бажання щось робити. Любі мої, запам’ятайте це: сатана не дає нічого, цей світ не дає нічого: “Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити” (10) Як приходить злодій? Вірш 1 каже: перелазить деінде. Значить, є слабкі місця, є дірки, через які злодій підбирає ключі до людського життя. Іноді серед колег на роботі, чи друзів в університеті ми чуємо, як вони розважались на вихідних: хтось пішов на полювання, хтось святкував з друзями, хтось катався на роликах чи подорожував. А ти що робив, питають вони? –а я… я знову був в церкві. Тоді в нас виникає відчуття втрати, відчуття неповноти: ніби щось в світі є, що наповнює життя, а я цього не можу отримати. В такий час сатана приходить, щоб вкрасти тебе від Бога.
Подивіться вірші 10,11: “Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали. Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці”. В світ, в якому панував злодій. В світ, в якому немає життя, прийшов Син Божий, Ісус. Він побачив людей, які струджені, змучені, хворі, сліпі, обкрадені злим розбійником. Вони відчайдушно шукають життя і все одно не мають його. Він побачив і Він прийшов. Що значить: прийшов? Це не просто — сів на автобус і приїхав. Господь залишив небеса, славу і служіння ангелів і прийшов в грішний, темний світ. Він став людиною, найменшим зі всіх і прийняв образ раба. Він пішов на хрест і пролив Свою Кров. Він помер, віддав Своє життя повністю і воскрес в славі, щоб ми мали життя і подостатком щоб мали.
О, наш Господь — то справді добрий Пастир. Нема такого, як Він. Вірш 3 каже: “свої вівці він кличе по йменню”. Тобто, Він знає кожного: всі твої радості і печалі, усі твої успіхи і програші, усі твої потреби. Він знає тебе особисто, так як твоя мама не знає, так як ти сам себе не знаєш. Він краще всіх знає, яких страждань завдають тобі гріхи, осуд, хвороби і немочі. Чому? Бо Він, Сам випробував усі труднощі, голод, втому, біль, зраду друзів, несправедливі обвинувачення. Він Сам в усій повноті відчув осуд і гнів Небесного Батька, коли взяв на Себе гріхи світу і підняв їх на хрест. Вірш 4 каже: “А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його”. Тут сказано, що пастир іде перед вівцями. Значить, Він перший зустрічає усі труднощі і небезпеки. В тяжку хвилину тобі здається ти сам? Тобі здається весь світ проти тебе? –ні! Бо попереду Ісус. Проти тих, хто шукає твого життя, в Пастиря є важкий посох. В злодія не буде жодного шансу. О, повір, коли Він піднімає Свою руку захисту, увесь світ нічого не вдіє тобі. “Коли за нас Бог, то хто проти нас?” (Рим.8:31)
Куди Пастир веде Свої вівці? Подивіться вірш 9: “Я двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде”. Він веде свої вівці на зелені пасовиська, до тихих вод. Ісус — це двері до спасіння. Ісус — це вхід до рясного, благословенного і повного життя. Чи почуєш ти Його голос? Чи вийдеш ти вслід за Ним? Бо в Нього є повнота для тебе. Амінь!
Писання розповідає про одну дівчину. Ця дівчина спрагла любові. Сатана направив її шукати любов в чоловіках, обманув і вкрав її чистоту, її молодість і сім’ю. Вона 5 разів одружувалась, а потім вже жила по за шлюбом. Та до неї прийшов Ісус і дав їй живу воду, що тече в життя вічне і втішив її душу. Була і інша дівчина. Сатана вкрав в неї контроль на власним життям. Її захопило 7 демонів, так що вона не могла робити, що хотіла, а тільки те, що веліли їй нечисті духи. Але Ісус вигнав злодія і повернув Марії її життя. Сатана обманув Левія, сказав, що щастя в грошах і успіху. Левій повірив, пішов, знайшов багатство, але втратив повагу людей і повагу до самого себе. Але Ісус назвав його сином Авраама і зробив його Божим дитям, на радостях Левій віддав те, що заробив неправдою і став автором одного з Євангелій.
Ісус справді відновлює і оживляє те, що вкрав і вбив сатана. Він прощає гріхи і повертає мир нашим серцям. Він зцілює рани і хвороби. Він повертає нам чистоту і невинність. Він дає нам сили для життя. Нікчемне, мілке, змарноване життя Він відновлює і перетворює з слави в славу.
Чи маєш ти цю повноту життя? Чи твоя душа насичена? Чи може в твоє серце все ще закрадається злодій і мучить тебе? Звернися до Ісуса. Господь кличе. Не дозволяй, щоб злодій вкрав і цю нагоду. Сьогодні. Зараз. Поклич Його ім’я. Скажи: “Ісусе, я втомився. Злодій вкрав все, що в мене було цінного і справжнього. Спаси мене! Будь моїм Пастирем. Віднови моє життя. Наповни його Твоєю любов’ю, Твоєю турботою. І нехай Твоя рясна благодать, життя Твоє, наповнює мене сьогодні і назавжди”. Амінь.
(п. Йонатан)
