Записи

СИЛА ПАСХАЛЬНОГО ЯГНЯ

Вихід 12:1-51

Ключові вірші 23,24

1. Гріх. Якою людиною є грішник? До яких наслідків це призводить? Рим. 3:23, Еф. 2:3, Об. 21:8, Пс. 50:5, Єр. 17:9, Рим. 8:7-8, 1 Ів. 3:8,10, Еф. 2:2, 2 Кор. 4:4.

2. Яку обітницю дав Бог, щоб вирішити проблему гріха? Лев. 17:11, Євр. 9:22, 1 Ів. 1:9, Лев. 5:5, Гал. 1:4

3. Яку силу має кров пасхального ягняти (Ісуса Христа)?

1) Прощення та очищення від гріху (Іс. 53:6, Еф. 1:7, 1 Пет 1:18-19)

2) Освячення (Євр. 13:12)

3) Життя (Ів. 6:53-55)

4) Перемога над силою диявола (Кол. 2:15)

5) Захист від суду, прокляття, біди (Вих. 12:13, Гал. 3:13)

6) Зцілення від хвороб (Іс. 53:5, 1 Пет. 2:24)

7) Спілкування та служіння Богові (Євр. 9:14)

4. Чи проходите ви випробовування? Які труднощі ви не можете вирішити? Де є рішення?

5. Яким чином має змінитися життя після отримання спасіння? (1 Кор. 6:18-20)

6. Чи збираєтеся ви освятити в своєму житті час, майно, здоров’я, відносини з іншими для Бога?

ПАСХА. СПАСІННЯ ЧЕРЕЗ КРОВ (І)

Вихід 12

Ключові вірші 13,14

0. Прочитайте вірші 1-51 декілька разів.

1. Вірші 1-7. Яким чином в день Пасхи можна було уникнути смерті первородного? Де, згідно з Божим велінням, треба було помастити кров’ю? (7, 22)

2. На кого розповсюджувалась дія викупної крові? Як гріхи наші і наших предків, а також суд і прокляття, що висіли над нами знищуються нині? (1Пет.1:18-19)

3. Що потрібно було їсти в ніч Пасхи? (8) Чому ягня потрібно було з’їсти? Що це говорить нам, віруючим Нового Заповіту? (Ів.6:53-55)

4. Чому ягня треба було їсти з прісним хлібом і гіркими травами?

5. Бог дав розташування Ізраїлю в очах єгиптян (35,36), вони справді позичили ці речі, чи це треба розуміти, як вимогу справедливої плати за важку працю? (Бут.15:14; Вих.3:21-22) Чому блага звістка про викупну кров є основою християнської віри?

ДУХОВНА ВІЙНА МІЖ БОГОМ ТА ФАРАОНОМ

Вихід 7:14-11:10

Ключовий вірш 11:3 : "І дав Господь милість тому народові в очах Єгипту. Також і цей муж, Мойсей, був дуже великий в єгипетськім краї в очах фараонових рабів та в очах того народу"

Сьогодні ми будемо говорити про війни. Війни бувають різними: є політичні війни – це коли люди воюють за владу. Є війни економічні – у них люди воюють за гроші. А є духовні війни. У них ставки значно вищі: не влада, не гроші – а вічне спасіння, чи вічна загибель.

У любій війні як правило є 2 етапи: перший – це дипломатичний. Це коли люди намагаються повирішувати питання без воєнних дій. Коли дипломатія не допомагає, тоді починається війна. На минулих проповідях ми вивчали про те, що Мойсей прийшов до фараона і сказав: «Відпусти народ Мій». Але фараон відповів: «Ізраїля не відпущу» (5:1,2) Це означало, що дипломатія закінчилась, і можна готуватися до війни.

У 1939 р. Радянський Союз запропонував Фінляндії віддати йому частину своєї території, інакше відбере її силою. Однак Фінляндія відмовилася. Увесь світ завмер в очікування: яким чином маленька Фінляндія збирається протистояти великому Радянському Союзу? Схожим чином було незрозуміло яким чином малий Ізраїль збирається воювати проти могутньої Єгипетської Імперії, яка у той час знаходилась у самому розквіті і мала надпотужну армію.

В сьогоднішньому слові ми побачимо запеклий двобій між Мойсеєм і фараоном. Але насправді це був двобій між Богом і ідолами Єгипту. І оскільки Мойсей був на стороні Бога, то у єгипетських ідолів не було ніяких шансів. Ми побачимо сьогодні 10 кар, як 10 запеклих боксерських раундів, за які Бог повністю розбив єгипетських ідолів і звільнив Свій народ.

Однак те, що ми побачимо сьогодні – це не просто захопливий action боротьби між Богом та фараоном. Не вийде просто зручно вмоститися і подивитися його, як ми дивимось бойовик – у безпеці і комфорті. Ця боротьба символізує духовну боротьбу, яка відбувається в житті кожного християнина. Ніхто, хто хоче звільнитися з-під рабства гріха, не може уникнути цієї духовної боротьби. Якщо ми уникаємо її, то просто продовжуємо знаходитися у рабстві. Якщо ж хочемо вийти з нього, то повинні вступити в цю духовну війну.

У нас зараз не буде часу детально розглянути усі десять кар. Ви можете це зробити самостійно, у тиші – сісти і прочитати про цю напружену і тривалу боротьбу у розділах 7-11. Ми лише назвемо кари, які Бог обрушив на Єгипет і розглянемо основні етапи цієї боротьби.

Першою карою була вода, перемінена в кров.

Другою – нашестя жаб.

Третьою – нашестя вошей.

Четвертою – рої мух.

П’ятою – моровиця на худобу.

Шостою – гнояки на людях і худобі.

Сьомою – град.

Восьмою – нашестя сарани.

Дев’ятою – темрява по усій землі.

І десятою – вигублення усіх перворідних.

Чому саме такі кари вибрав Господь? Більшість із цих кар схожі на стихійні лиха, як то нашестя мух, чи на епідемії – як то моровиця на худобу. Однак це були не просто стихійні лиха. Ключ до відгадки дає нам Числ.33:4, де розповідається про ситуацію яка склалася після останньої, десятої кари: «А Єгипет ховав, кого побив Господь серед них, кожного перворідного, а над їхніми богами зробив Господь суди». Таким чином, Божі кари – це суди над богами Єгипту. У той час у Єгипті було дуже багато богів, була дуже розгалужена ієрархія і система. В університетах на історичних факультетах читають цілі курси по релігії стародавнього Єгипту. Єгиптяти дійсно вірили в цих богів і покладалися на них. Вони вірили, що ці боги приносять їм і їх країні добробут і силу. Але була велика омана. Насправді усі ці боги були ніщо. Насправді вони нічого не можуть, вони не можуть навіть постояти за себе. І через ці 10 кар Бог це показує.

Наприклад, першою карою було перетворення води Річки в кров. Мова, звичайно, іде про річку Ніл. Богом цієї річки вважався Хапі. Річка Ніл була серцем і кров’ю Єгипту. Завдяки її розливам і приливам, країна збирала величезні врожаї, стала багатою і сильнішою країною свого часу. І через першу кару Бог показує фараону, що їх бог Хапі – це ніщо. За одну мить вода в річці перетворилася на кров. Вона стала непридатною для пиття і використання. Бог Хапі нічого не зміг зробити. Можливо він лише встиг висловити занепокоєння. Люди побачили, що насправді не він, а Бог управляє річкою Ніл.

Інший приклад – це бог Ра – бог сонця. Він був напевно самим відомим богом і вважався одним із самих потужних – творцем цього світу. Але під час дев’ятої кари стала велика темрява по усій землі Єгипту на 3 дні. Бог Ра не зміг нічого вдіяти. Він повинен був втрутитися у ситуацію і дали світло – він же був богом сонця! Але він не зробив нічого. Єгиптяни ясно побачили, що він насправді не володіє ситуацією, а усе вирішує Бог Євреїв.

Ми можемо лише уявити собі як були шоковані Єгиптяни, коли Бог по черзі зруйнував кожного з їх ідолів. Вони звикли на них спиратися, їм здавалося що від цих ідолів залежить усе їхнє життя. Коли один за одним попадали ідоли, то єгиптянам здавалося що у них з-під ніг вислизає ґрунт. Як вони були розчаровані, коли дізналися про те, що усі їх ідоли – то ніщо. Це був важкий, але необхідний урок як для єгиптян, так насправді і для євреїв. Адже вони на той час прожили у Єгипті цілих 400 р. і можливо багато із них також вірили у силу ідолів Єгипту.

Зараз, оглядаючись назад, нам легко сміятися з єгиптян, які вірили в бога жаб, чи в бога мух. Але насправді і у наш час нас оточують багато ідолів, придуманих людьми, у яких люди вірять. Я не буду зараз розглядати усього пантеону сучасних ідолів, але для прикладу можна згадати одного – ідола, який називається «Fun», українською його можна перекласти як ідол розваг. Сучасні люди шукають сенс життя у розвагах. Життя, прожите без розваг, здається їм марним. Тому вони тратять своє життя на розваги. В торгово-розважальних центрах, на концертах естрадних зірок чи на стадіонах збирається зазвичай дуже багато людей. Це означає що розваги є цінністю для сучасних людей. Звичайно, є не лише грішні розваги, є розваги нейтральні. Я не проти таких розваг. Що я хочу сказати це те, що є речі, значно цінніші за розваги. І прийде час, коли Бог знищить ідола розваг таким же чином, як він знищив богів Єгипта, і коли люди усвідомлять, що життя, прожите заради розваг – насправді пусте і нічого не варте.

Ідоли цього звіту насправді не можуть дати людям нічого – ні добробуту, ні миру, ні безпеки. Це може дати лише один Господь. Це і є причина того, чому у сучасних людей немає справжнього миру, справжньої радості та повноти життя. Це тому що вони шукають цього не у Господа, а в ідолів. Ідоли лише вдають що можуть це дати, але по факту вони не можуть нічого, тому що вони – ніщо. Тільки один Господь може дати нам справжню повноту життя.

Друге, що ми бачимо у цьому слові – не напружена боротьба між Богом і фараоном. Мойсей прийшов до фараона і передав йому слова Божі: «Відпусти мій народ». Але фараон не збирався цього робити. Він не хотів відпускати рабів – так багато безкоштовної робочої сили, яка приносила йому надприбутки. Зав’язалася запекла і тривала боротьба, яка тривала цілих 10 раундів, коли нарешті в 10-му фараон не був нокаутований. Читаючи 7-10 розділи, ми можемо добре прослідкувати її хід. Спочатку Мойсей перетворив води Ніла в кров. Те ж саме зробили єгипетські чарівники. Потім у другій карі Мойсей визвав нашестя жаб. Але і єгипетські чарівники зробили те ж саме. Поки боротьба йшла на рівних. Але під час третьої кари здається наступив переломний момент: Мойсей визвав нашестя вошей, і цього уже єгипетські чарівники зробити не змогли. Вони не змогли повторити і ні одної з подальших кар, і навіть не намагалися більше цього зробити. Більше того, вони самі почали сильно страждати від подальших кар. Вони не могли відвести її не те що від усієї єгипетської землі, але навіть від самих себе. Вони були інтелігентами, розумними людьми, і першими здогадалися про те, що ще не було очевидно звичайним людям: «Це перст Божий!» (8:15). Вони першими зрозуміли, що не можуть тягатися з Богом Ізраїля. І вони сказали про це фараону. Але написано: «Та серце фараонове було запеклим, – і він не послухався їх» (8:15). Далі Бог остаточно перехопив ініціативу. Четвертою карою були рої мух. Її особливістю було те, що мух не було на землі Гошем, де жили євреї. Починаючи з цієї кари Бог почав відділяти Свій народ від єгиптян, і кари стосувалися лише єгиптян. Після цієї кари здалося, що фараон погодився відпустити народ. Можливо і він сам побачив у цій карі Божу руку, а не просто стихію. Можливо і раніше у Єгипті були нашестя мух. Але якщо були, то по усій землі, природа сліпа, вона не може розрізнити землю, де жили єгиптяни від землі Гошем, де жили Євреї. Фараон покликав Мойсея і сказав: «Підіть, принесіть жертви вашому Богові в цьому краї!» (8:21) Але коли Мойсей зупинив кару, фараон передумав.

П’ятою карою був мор худоби. Загинула лише худоба єгиптян. Бог знищував майно єгиптян. Це були свого роду санкції, які починали діяти. Шостою карою були гнояки на людях і на скотині. Сьомою карою був страшний град, який побив на полі врожаї, побив скотину і навіть людей, які були на полі. Восьмою карою була сарана, яка заполонила ту землю і доїдала незначні рештки того, що залишилося після попередніх кар. Тепер дещо почало розуміти й звичайні єгиптяни. Раніше вони безсумнівно вірили в геній фараона і не обговорювали його рішення. Але тепер вони починали задумуватись над тим, а чи варто їм втрачати своє майно, здоров’я і навіть своїх синів заради фараона. Фараонові раби прийшли до нього і сказали: «Аж доки цей буде нам пасткою? Відпусти цих людей, – і нехай вони служать Господеві. Богові своєму. Чи ти ще не знаєш, що знищений Єгипет?» (10:7). Положення фараона ставало дуже хитким. Країні почали загрожувати соціальні протести проти влади. Фараон перелякався не на жарт. Але його серце було запеклим, і він не відпустив народ.

Дев’ятою карою була темрява по усій єгипетській землі. І лише після десятої кари – смерті усіх перворідних, фараон відпустив народ Ізраїля. Тут видно, якою запеклою була боротьба з фараоном. Ця боротьба символізує боротьбу з гріхом. Подібно до того, як потрібно було боротися з фараоном, щоб вийти з єгипетського рабства, так і потрібно боротися з гріхом, щоб вийти з рабства гріха. І подібно до того, як Ізраїльтяни вийшли з рабства, коли пролилася кров, так і ми виходимо з рабства гріха, коли ми віримо в кров, яку Ісус пролив за наші гріхи.

Тут також видно, наскільки хитрим був фараон. Спочатку він казав: «Підіть, принесіть жертви вашому Богові в цьому краї!» (8:21) «В цьому краї» – це означало що вони можуть послужити Господу, але при цьому так і залишаться його рабами. Потім він сказав: «Я відпущу вас, і ви принесете жертву Господеві, Богові вашому на пустині. Тільки далеко не віддаляйтесь, ідучи» (8:24). Це не набагато краще першого варіанту. Це спокуса жити в рабстві, і одночасно служити Господу. Після цього він сказав: «Тож нехай ідуть самі чоловіки, та й служіть Господеві…» (10:11) Фараон добре знав, що жінки й діти, які при цьому лишаться в рабстві, змусять чоловіків знову повернутися в рабство. І після цього фараон зробив ще одну спробу спокусити Мойсея: «Ідіть, служіть Господеві! Тільки дрібна ваша худоба та ваша худоба велика нехай позостанеться. Також дітвора ваша нехай іде з вами!» (10:24) Худоба і дітвора також будуть тим якорем, які звичайно змусять чоловіків і жінок повернутися у рабство. У той час Єгипет був “до горла” наповнений ідолами. У цій країні було вкрай важко жити й вірити в єдиного Бога. Тому Бог сказав Своєму народу вийти. Але фараон спокушав їх лишитися, і у цій землі служити Господу. Сатана постійно спокушає нас жити у гріху й одночасно служити Господу.

Багато людей приймали рішення залишити гріх. Але усі вони з часом розуміли, що гріх не прийняв рішення їх відпустити. Гріх схожий на гуму: він трохи відпускає, а потім притягує ще з більшою силою. Тому з гріхом потрібно вступати в духовну боротьбу. У нас самих немає шансів на перемогу, так само як сам Мойсей не мав жодних шансів перемоги Єгипет. Але у нас є Бог. Бог – це Спаситель. Він прийшов до Свого народу щоб спасти його з Єгипетського рабства. І подібно до цього Він приходить в наше життя, щоб спасти нас від наших гріхів.

У цьому світі ведеться багато різних війн. Насправді усі люди за щось воюють: за гроші, за нерухомість, за владу. Люди воюють один з одним. У фільмі «Будинок з піску і туману» розповідається про одну сім’ю та дівчину, які судяться за будинок не березі моря. Для сім’ї – емігрантів із Сирії – цей будинок нагадує їх власний на березі Середземного моря, для дівчини – це пам’ять про батька, який виплачував за нього кредит 25 років. Фільм закінчується трагічно – у сім’ї емігранта вбивають сина, будинок їм більше не потрібен і вони покінчують життя самогубством. Дівчина – частково винна в цьому, також не може жити спокійно цьому будинку. Боротьба у цьому світі часто приносить лише багато стресів. Люди усе життя з чимось воюють, але в кінці лишаються самотні біля розбитого корита. Але духовна боротьба зі своїми гріхами призводить нас до Спасителя, Який звільнює нас від рабства гріха.

Патріарх Яків був відомий людиною, яка постійно з кимось боролась. Спочатку він боровся зі своїм братом за батькове благословіння. Потім він боровся зі своїм майбутнім тестем за те, щоб одружитись з дівчиною, яка йому сподобалась. Потім він боровся знову зі своїм тестем за багатство. Яків багато боровся зі своїм тестем. В кінці кінців Яків здобув і батькове благословіння, і велику сім’ю, і багатство. З іншої сторони, ця боротьба принесла йому багато стресів: у нього було не було спокою, у нього було багато ворогів, у його сім’ї не було миру. І от Якось Бог приходить до Якова і Яків починає боротьбу свого життя: він уже більше не бореться з людьми, він бореться зі своїми гріхами. Результатом цієї боротьби стало покаяння Якова, його внутрішня зміна, в результаті Яків знайшов мир з Богом і мир і іншими людьми.

У англійського пастора Джона Буньяна є прекрасна книга, яку він написав у в’язниці, де сидів за свою віру. Називається вона «Подорож Пілігрима в Небесну Країну». У ній розповідається як один чоловік якось усвідомив, що місто, у якому він живе, буде зруйноване, і він загине. Тому він відправляється в подорож в пошуках спасіння. По дорозі він зустрічає багатьох людей і переживає багато пригод. Однак подорожувати йому заважає важка ноша за плечима – це ноша його гріхів. Із-за неї він іде ледве-ледве, і очевидно, що не дійде далеко. Однак дорога в Небесну Країну веде через гору, на якій він зустрічає хрест, на якому Ісус пролив Свою Кров. Коли він побачив хреста, важка ноша відв’язалася і звалилася з його спини, і більше він її ніколи не бачив. У цей час йому з’явилися три Ангели. Один сказав: «Мир тобі! Твої гріхи прощені». Інший зняв з нього його лахміття і надів світлий одяг. Третій дав Біблію і наказав читати усю дорогу до Небесної Країни. Наш Бог – Спаситель, і Він приходить в наше життя щоб спасти нас від наших гріхів.

У сьогоднішньому слові ми дізналися про те, що нам не потрібно боротися з іншими людьми. Нам не потрібно боротися з нашими братами й сестрами в церкві, з нашими чоловіками й дружинами, з нашими дітьми, з нами колегами по роботі. Нам потрібно вести духовну боротьбу з гріхом. Ця боротьба веде нас до Єдиного, хто може нам допомогти – Бога, Який є Спасителем. І ця боротьба приносить гарні плоди у нашому житті.

(п. Яків)

ДУХОВНА ВІЙНА МІЖ БОГОМ ТА ФАРАОНОМ

Вихід 7:14-11:10

Ключовий вірш 11:3

1. Перед вивченням прочитайте 7:14-11:10. По черзі розкажіть про 10 кар, що Бог зробив Єгипту через Мойсея.

2. Що символізує для єгиптян кожна з 10 кар?

3. Уявіть, як були шоковані Єгиптяни, коли Бог по черзі зруйнував кожного з їх ідолів. Опишіть це. Як фараон кожен раз пробував піти на компроміс? Що кожен раз ставалося з його серцем, коли кара зупинялася?

4. Чому влада гріха така страшна й так не відпускає грішника, як фараон не відпускає Божий народ? Як гріх пропонує грішнику жити в компромісі та в хитрості? Чому нам не можна слухати пропозиції гріха, та як нам треба робити?

5. Яке розділення робить Господь між єгиптянами та Ізраїльтянами? Чому ми можемо вчитися про Бога та про владу гріха через 10 кар?

Я ПОСТАВИВ ТЕБЕ ЗАМІСТЬ БОГА ДЛЯ ФАРАОНА

Вихід 6:10-7:13

Ключовий вірш 7:1 : "І сказав Господь до Мойсея: Дивись, Я поставив тебе замість Бога для фараона, а твій брат Аарон буде пророк твій"

У минулому уривку ми вивчали про те, як Мойсей, покірний Божому наказу, пішов до фараона і вимагав, щоб той звільнив народ Ізраїлю. Він очікував, що фараон, так само, як і євреї, одразу упокориться Божому наказу і справа буде зроблена швидко. Однак його слова не мали очікуваного ефекту. Замість того, щоб упокоритись, фараон, навпаки, ще більше ожорсточився і наклав на євреїв ще більшу повинність, так щоб в тих не було ні часу ані сил думати про Бога. Перша спроба виявилась провальною. Усі були пригнічені, а особливо, сам Мойсей.

Однак, там, де закінчуються можливості людини, Божі можливості і Божа справа лише починається. Тож в цьому уривку ми знаходимо Бога, Який трудиться над серцем Свого служителя і проводить Свою історію. Божий поклик в житті служителя не гарантує простого і спокійного життя. Часто ми зустрічаємося з спротивом і у фізичному і у духовному світі. Однак Бог не залишає Свого слугу неозброєним і непідготовленим. Разом з покликом, Він дає нам все необхідне, щоб виконати ту справу, на яку Він нас посилає. Тож сьогодні подумаємо: “як Бог оснащує Свого служителя?”, а також “де нам взяти силу, щоб подолати пригнічення, невірство і немочі?”.

Сьогоднішній уривок має дещо незвичну структуру: послідовний опис подій раптом переривається, і тут з’являється історична вставка з родоводом (6:14-27). Для простоти, і послідовності, я пропоную: давайте ми спочатку розглянемо події та їх значення, як вони йшли, а потім родовід — окремо.

Подивіться вірші 6:10-12 “І казав Господь до Мойсея, говорячи: увійди, говори до фараона, царя єгипетського, і нехай він відпустить Ізраїлевих синів із свого краю. І казав Мойсей перед лицем Господнім, говорячи: Таж Ізраїлеві сини не слухали мене, як же послухає мене фараон? А я необрізановустий!”.

Ми бачимо тут зворушливу картину діалогу між Богом та Його служителем. Бог працює над серцем Свого слуги. Він знову посилає Мойсея до фараона. Він каже: “увійди, говори до фараона… нехай він відпустить…” і що відповідає Мойсей? – він каже: “навіщо йти? Я вже ходив. В мене нічого не вийшло. Я не вмію розмовляти. Я не можу переконати навіть власних людей, свій народ. Як я переконаю фараона? Він не слухатиме мене”.

Ми можемо легко зрозуміти Мойсея. Він спробував. Він залишив звичне життя, повністю поклався на Бога і з однією лиш палицею та Божим наказом відправився до Єгипту. Він проголосив Боже слово своєму народу і фараону. Але фараон сказав: “Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу!” (5:2), а євреї “не слухали Мойсея через легкодухість та тяжку роботу” (9). Мойсей був спантеличений, глибоко засмучений і він втратив віру в те, що місія, до якої він покликаний може бути виконана, що він — “саме та людина” для цієї справи.

Я впевнений, багато з нас також мали подібні думки і відчуття в своєму житті. І я думаю, це нормально. Коли ми дивимось на масштаб тих викликів, які стоять перед нами, коли ми дивимось на велич тієї місії до якої кличе нас Господь з одного боку, і на власні сили, досвід і обмеження з іншого боку, в нас просто не можуть не виникнути такі сумніви.

Що Мойсей вказує причиною, щоб не йти? Він каже: “в мене вже є поганий досвід, мене ніхто не слухає”. Але в нас також є поганий досвід. Хтось може думати: “я проповідував тисячам студентів, але мало хто послухав”. Інший має негативний досвід з ягнятами чи якісь невдачі в служінні в церкві. Також Мойсей каже: “в мене є обмеження: я не вмію говорити”. Але в нас також є багато обмежень. Я тут порахував недавно, що цього року в університет пішли ті, хто лише народився тоді, коли я сам пішов до університету. Я думаю, що я не один, в кого з’являлась думка, що вже старий для студентів. Сестри можуть думати: “в мене є дитина (чи діти), мені треба турбуватись про них, як я можу служити Богу?”. Брати можуть думати: “в мене є робота, треба турбуватись про сім’ю… де взяти час і сили для служіння… ще трошки і я можу перегоріти”. Іноді навіть наші колеги жаліють нас (але головне, щоб ми самі себе не почали жаліти).

Чи знав Бог про Мойсеєві обмеження? — звичайно Він знав. Що ж тоді Він сказав? — “добре, йди відпочивай, Я знайду когось іншого”? — ні, Господь трудився над серцем Свого служителя і допомагав йому подолати кризу. Мене це ніколи не перестає дивувати і завжди приводить в трепет: маючи безліч можливостей, досконалий Бог в любові Своїй обирає працювати через недосконалу людину. Він бере нас, з нашими обмеженнями, немічністю і поганим досвідом і через нас творить Свою величну історію. Коли наші ресурси і можливості вичерпано — Господь лише починає Свою дивовижну роботу.

Як відповідає Бог на Мойсеєві аргументи? Подивіться вірші 7:1,2: “І сказав Господь до Мойсея: Дивись, Я поставив тебе замість Бога для фараона, а твій брат Аарон буде пророк твій. Ти будеш говорити все, що Я накажу тобі, а брат твій Аарон буде говорити фараонові, і нехай він відпустить Ізраїлевих синів з свого краю”.

Що значать ці дивні слова? Звичайно, тут не йдеться про те, що Мойсей отримав якісь божественні якості. Також не йдеться тут і про те, що фараон чи будь хто інший тепер повинні були поклонятись Мойсею, як Богу. Смисл цих слів відкривається нам у другому вірші. “Я поставив тебе замість Бога для фараона” і це значить “Ти будеш говорити все, що Я накажу тобі”. Бог назначає Мойсея бути Своїм представником перед фараоном. Мойсей став повноважним послом, який від імені Бога мав говорити та діяти в Єгипті.

В цьому світі багато хто претендував на звання намісника Бога на землі: мирські правителі так само, як і церковні ієрархи. Однак ми бачимо, хто насправді представляє Бога цьому світові — той, хто говорить усе Боже слово, усю Божу істину своєму поколінню і той, хто виконує Його волю. Амінь.

Бог не просто посилає Мойсея з голими руками в бій. Він оснащує Свого служителя необхідною владою і авторитетом. Мойсей більше не міг казати: мені не вистачає того й того, тому що тепер він діяв не від свого імені і не своєю силою. Тепер він діяв від імені Бога-ЯХВЕ, силою Того, хто створив цей світ і хто Сам визначає, що має бути.

Не тільки в часи Мойсея. Так само і в наш час Дух Святий робить нас представниками Бога в цьому поколінні, щоб ми служили Церкві і говорили Божі слова з Його авторитетом і владою. Щоб ми представляли славного і милостивого Бога-ЯХВЕ цьому поколінню. Саме про це говорить Господь Ісус, коли каже Своїм учням: “Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі” (Дiї.1:8). Цей час настав. І ми живемо в еру Святого Духа, коли Він, Той що зрідка сходив на особливих людей в древності, сьогодні в усій повноті діє в Церкві Божій і в обраних Божих, в нас із вами. Він — обіцяний дарунок і одночасно Той, хто наділяє дарами Свою Церкву. “Одному бо Духом дається слово мудрости, а другому слово знання тим же Духом, а іншому віра тим же Духом, а іншому дари вздоровлення тим же Духом, а іншому роблення чуд, а іншому пророкування, а іншому розпізнавання духів, а тому різні мови, а іншому вияснення мов. А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче” (1Кор.12:8-11). Амінь.

Подивіться вірші 7:3-5 “А Я вчиню запеклим фараонове серце, і помножу ознаки мої та чуда мої в єгипетськім краї. І не послухає вас фараон, а Я покладу Свою руку на Єгипет, і виведу війська Свої, народ Мій, синів Ізраїлевих, з єгипетського краю великими присудами. І пізнають єгиптяни, що Я Господь, коли простягну Свою руку на Єгипет і виведу від них Ізраїлевих синів” (Вих.7:3-5).

Цікаво, що Бог посилає Мойсея і Аарона з Божим словом і великими ознаками до фараона і єгиптян, знаючи, що вони не послухають, не повірять і не скоряться. Але Він хоче, щоб не тільки євреї пізнали Його, як Бога-ЯХВЕ, але щоб і фараон, і Єгипет і увесь світ пізнав Його, як істинного і справжнього, великого і славного Господа.

Так само і для нас сьогодні звучить веління світової місії — йти і навчити усі народи, христячи їх в Ім’я Отця, Сина і Святого Духа (Мат.28:18-20). І хоч ми знаємо, що більшість тих, кому ми проповідуємо не прийме цієї звістки, та ми йдемо, щоб Ім’я Господа стало відомим і прославленим і в спасенних і в тих, хто гине. Щоб перед ім’ям Його схилилось кожне коліно і Господь був піднесений над усім. Амінь.

У віршах 8-13 розповідається про те, як Аарон та Мойсей зустрілись з фараоном. Вони більше не сперечались із Богом і не жалілися. Вони виконували те, що Бог велів і Бог діяв через них могутньо, тим не менше, як і сказав Господь, фараон не послухав Божих служителів.

Цікаво, що не тільки Мойсей і Аарон показали диво. Єгипетські мудреці зробили те саме. Їхні палиці поставали зміями, як і палиця Аарона. Тут ми бачимо, що чудеса не можуть бути основою для нашої віри. Наша тверда основа — це Боже слово і Його вірні обіцянки в Ісусі Христі. Амінь.

Також ми говорили на початку, що в цьому уривку є особлива частина. У віршах 6:14-27 наводиться родовід. Це не повний опис синів ізраїлевих. Тут лише згадуються голови поколінь племен Симеона, Рувима та Левія. І потім коліно Левія розглядається більш детально. Мета цього родоводу — показати, ким були Мойсей і Аарон в Божій історії.

Мойсей та Аарон не відносились до голів поколінь, не були визначні нічим особливим по міркам людських законів. Але це були люди з якими говорив і через яких діяв Господь. Подивіться вірші 6:26,27 “Оце Аарон і Мойсей, що Господь говорив їм: Виведіть Ізраїлевих синів з єгипетського краю за їхніми військовими відділами. Вони ті, що говорили до фараона, царя єгипетського, щоб вивести Ізраїлевих синів з Єгипту, це Мойсей та Аарон” (Вих.6:26,27).

Тут ми бачимо, що служіння Богу і Його Церкві це те, що приносить людині справжню честь і велич. Справді великий є той, з ким говорить Господь і кого Він кличе на служіння. Ви — такі люди. Люди, яких Бог поставив Своїми свідками, Своїми представниками в цьому поколінні, щоб через нас цей світ побачив і пізнав великого ЯХВЕ, Бога, що є, і що сильною рукою Своєю спасає грішника і здійснює вихід в житті однієї людини так само, як в житті цілого народу.

В цьому уривку ми знаходимо Бога, який працює над серцем Свого служителя і допомагає йому подолати людські обмеження і стиль мислення. В цьому поколінні Бог також закликає не всемогутніх, не ідеальних людей на служіння, щоб через них являтись цьому світу. Він кличе сестер в яких є діти, і в яких ще нема дітей. Він кличе братів, в яких нема роботи і тих в яких багато справ. Він кличе нас, зі всіма нашими недоліками і немочами і приходить до нас Духом Святим, щоб поставити нас служителями для Своєї Церкви і всього світу, щоб через нас увесь світ побачив, що Він є Господь. Я молюсь, щоб сьогодні ми із вами, ті хто є тут, на цьому місці відкинули ті думки і немочі, що обмежують нас і прийняли цей величний Божий поклик. Нехай Дух Святий діє в наших життях, щоб робити нас сильними свідками Ісуса Христа і Божої роботи тут в Києві, в Україні і по всьому світові.

(п. Йонатан)

Я ПОСТАВИВ ТЕБЕ ЗАМІСТЬ БОГА ДЛЯ ФАРАОНА

Вихід 6:10-7:13

Ключовий вірш 7:1

1. Прочитайте вірші 6:10-13. Що Бог повелів Мойсею? Як відповів Мойсей? Чому, з мирської точки зору його аргументація була справедлива? Як віруючий може здолати мирський стиль мислення і випробувати силу віри? Що таке віра? (Ів.11:27)

2. Прочитайте вірші 6:14-27. Яке значення має родовід в Біблії? Опишіть родовід Аарона і Мойсея. Як можна охарактеризувати цей родовід? (Вих.7:7; Мат.1:6; Мат.5:19)

3. Прочитайте вірші 7:1-13. Який духовний авторитет і владу Бог дав Своєму служителю, Мойсею? Що значить: “Я поставив тебе замість Бога для фараона”? Чому Божі слуги не повинні боятись влади цього світу і бути мужніми? (Іс.Нав.3:7; Ів.16:33)

4. Як вчинили Мойсей і Аарон і якого вони були віку? Які ознаки зробили Мойсей і Єгипетські мудреці? Розкажіть про віру і ознаки? Що таке віра і чому це скарб для віруючого?

ЗМУШЕНИЙ РУКОЮ СИЛЬНОЮ

Вихід 5:1-6:9

Ключовий вірш 6:1,2 : "І сказав Господь до Мойсея: Тепер побачиш, що вчиню Я фараонові, бо він, змушений рукою сильною, їх відпустить, і, змушений рукою сильною, вижене їх із краю свого. І говорив Бог до Мойсея, та й сказав йому: Я — Господь"

Коли ми живемо в цьому світі, то нам хочеться, щоб все було гаразд. Щоб у нас не було жодних конфліктів, щоб ягнята слухались і поважали, щоб, коли ми чи ягнята увірують, оточуючи раділи, а не знущалися та не сварилися. Але так не буває. Навпаки, ми маємо очікувати, що після того, як робимо крок віри, у нас завжди будуть проблеми зі світом.

1. Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу.

Подивіться розділ 5, вірші 1,2. “А потім прийшли Мойсей і Аарон, та й сказали до фараона: “Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ Мій, – і нехай вони святкують Мені на пустині!” А фараон відказав: “Хто Господь, що послухаюсь слова Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу!”. Перед тим, в 4-му розділі Мойсей з Аароном зібрали старійшин Ізраїлевих і розказали їм, як Господь покликав Мойсея і що зараз Господь іде визволити Свій народ, як обіцяв Авраамові, Ісакові та Якову і привести їх до Себе. Вони зробили знамення, а ізраїльтяни повірили та вклонилися Богові. Іншими словами, євреї стали новонародженими віруючими. З таким підґрунтям Мойсей пішов до фараона і сказав, що Господь-Яхве, Бог євреїв, вимагає, щоб той відпустив Божий народ святкувати Богові в пустелі. Але фараон відповів: “Хто Господь, що послухаюсь слова Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу!” На перший погляд здається, що фараон не знає, хто такий Яхве, тому не хотів їх відпускати. Частково це правда, фараон дійсно не уявляв, хто такий Яхве, інакше він не був би таким самовпевненим. Але він сказав дещо інше. Він сказав: “Хто такий Господь, що я маю Його слухатися в тому, що стосується моїх рабів? У Єгипті я цар, тут моя влада і я не бажаю в цьому слухатися жодного бога, тим більше Бога якихось там рабів.” Фараон не визнавав жодної над собою влади. Він не вклонявся ні Богу, ні навіть єгипетським богам, а лише використовував їх для зміцнення своєї влади. Сама постановка питання: “Бог каже тобі, виконуй” для фараона було нонсенсом. Він думав: “це я маю наказувати”. Це — диявольська гордість. Тож фараон не тільки не відпустив Ізраїльтян, а наказав ускладнити їм працю, щоб вони не мали сили навіть думати про Бога і про звільнення. Коли ізраїльські наглядачі почали скаржитися фараонові на непомірний тягар робіт, той ще більше впевнився, що все робить правильно і ще раз підтвердив свій наказ. Як ми знаємо, після цього почався суд над Єгиптом. Гордість перед Богом — це те, що робить суд Божий невідворотним.

Як відреагували на це євреї? Їхнє серце видно з віршів 20,21 5-го розділу, та з вірша 9 6-го. “І стріли вони Мойсея та Аарона, що стояли насупроти них, як вони виходили від фараона, та й сказали до них: “Нехай побачить вас Господь — і нехай вас осудить, бо ви вчинили ненависним дух наш в очах фараона й в очах його рабів, – щоб дати меча в їхню руку повбивати нас!”. Та: “І так говорив Мойсей до синів Ізраїлевих, та вони не слухали Мойсея через легкодухість та тяжку роботу.” Ізраїльтяни відчаялися. Вони були не готові страждати. Вони думали, що Бог просто виведе їх і все буде легко та приємно. Зіштовхнувшись з першими труднощами, вони загубили навіть ту маленьку віру, що мали, і почали звинувачувати навіть не фараона, що наклав на них більший тягар, а Мойсея та Аарона. Тобто зрада, зрада, зрада, зрада. Мабуть, ми, українці, таки пішли від давніх євреїв.

Коли ми дивимося на події 5-го розділу Виходу, ми зразу відчуваємо, що це — про нас. В Біблії фараон уособлює диявола. Диявол вважає грішників своїми законними рабами. Він не хоче чути про жодну над собою владу і не хоче відпускати своїх рабів. Кожен, хто хоче вирватися з під його влади, автоматично стає йому ворогом. Таку людину диявол більше мучить, хоче зробити, щоб той не звертав уваги на Бога, тільки більше страждав під тягарями важкої праці та безвиході. Данте писав, що на воротах пекла написано: “Лишайте сподівання всі, хто входить”. Диявол хоче, щоб ми ще тут, на землі, через тягарі, через безвихідь, вже втратили надію і сподівання, як їх втратили євреї.

Також, коли ми дивимося на тогочасних євреїв, то багато в чому впізнаємо себе, наших ягнят та наш народ. Коли вони почули про обіцянку Бога, то з радістю прийняли звістку, але, тільки-но зіштовхнулись з першими труднощами, навіть нічого для отримання волі не робивши, зразу втратили віру, зразу відчаялися й почали звинувачувати тих, хто почав щось робити для їх визволення. Це дуже великий гріх. Якби не Бог та Його слуги, Мойсей та Аарон, вони б назавжди лишилися рабами, і це було б справедливо. На щастя були ще Мойсей з Аароном.

Що вони робили? Подивіться вірші 22,23: “І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: “Господи, чому Ти кривду вчинив цьому народові? Чому ти послав мені це? Бо відколи прийшов я до фараона, щоб говорити Твоїм Ім’ям, він ще більшу кривду чинить цьому народові, а насправді Ти не визволив народу Свого!” Що ми бачимо? Мойсей, як і євреї, теж дійшов до межі своїх можливостей. Хоча Мойсей повірив і, слухаючись наказу Бога, пішов сказати фараонові, його теж спіткала невдача. Мойсей так само бачив, що народ отримав ще гірший стан і так само впав у відчай. Але є одна відмінність. Мойсей зі своїм відчаєм, зі своїм маловірством прийшов до Бога. Мойсей теж не розуміє, чому Бог так вчинив, у нього теж є сумніви. Його молитва схожа, як Марфа казала Ісусу: “Коли б, Господи, був Ти отут, – то не вмер би мій брат”. Але Мойсей чесно сказав свої сумніви. Невиказана молитва Мойсея була така: “Господи, помилуй нас, спаси нас”. Найголовніше, Мойсей вернувся до Бога. Коли ми, в найважчий час, з тією вірою що в нас ще залишилася, повертаємося до Бога, там стається велика справа.

2. Змушений рукою сильною

Як Бог відповів Мойсею? Подивіться вірш 1 6-го розділу. “І сказав Господь до Мойсея: “Тепер побачиш, що вчиню Я фараонові, бо він, змушений рукою сильною, їх відпустить і, змушений рукою сильною, вижене їх із краю свого”. Це Євангелія. Бог знав, що фараон не хоче відпускати євреїв. Але, з точки зору Бога, від фараона вже нічого не залежало. Бог вирішив покарати фараона та Єгипет і вивести Свій народ. Бог змусить фараона відпустити народ. Фараон навіть вижене ізраїльтян, радіючи, що хоча б сам залишився живий. Бог сильніший за владу цього світу і це Євангелія для нас. Ще Євангелія в тому, що спасіння не залежало і від самих євреїв. Вони були в відчаї, вони більше не хотіли слухати Мойсея, за справедливістю вони заслуговували на те, щоб залишитися рабами. Але, попри їх легкодухість, Бог Сам виведе їх.

Коли ми читаємо цей вірш, то зразу згадуємо Ісуса Христа та Його Євангелію. Ми всі були рабами дияволу, і він не хотів нас відпускати. І ми дійсно були його законною власністю, тому що були грішниками, і грішили з власної волі, не слухалися Бога, і не хотіли коритися Його волі. І коли, інколи, пробували звільнитися, ставало ще гірше. Але Бог звільнив нас. Бог змусив диявола звільнити нас, тому що Його сила, Кров Ісуса Христа, більша ніж вся влада диявола. Кров Ісуса Христа більше, ніж наше невірство, наша легкодухість, наша зіпсованість. У диявола нема сили протистояти Крові Ісуса Христа, тому він неспроможній залишити нас собі рабами. Це блага звістка для нас. Також, спасіння Бога не залежить від нас, від наших слабкостей і гріхів. Людина просто неспроможна зробити щось, що перекреслить те, що Ісус зробив на хресті. Це теж блага звістка.

Також, я думаю, це слово має бути великою втіхою для пастирів, що зараз страждають через маловірних ягнят. Подивіться ще раз на вірш 1. Там написано: “Тепер побачиш, що вчиню Я фараонові”. Не “ти вчиниш”, а “Я вчиню”. Спасіння — то не людська справа, то справа, що її робить Бог. Він каже Мойсеєві: “Дивись. Ти просто скажи, те, що Я кажу тобі сказати, і чини те, що Я кажу тобі чинити. І ти побачиш ті дива, що Я зроблю, побачиш ту силу, що Я зроблю над фараоном.” Так само Він каже й нам: “роби те, що треба зробити, і дивись, що Я зроблю”. Диявол не спроможний втримати ягнят, коли Сам Бог іде їх звільнити. Наша справа — лише молитися і робити те, що Бог каже. Саме це й значить “Бог робить все”.

Подивіться на вірші з 2 по 8. “І говорив Бог до Мойсея, та й сказав йому: “Я — Господь! І являвся Я Авраамові, Ісакові та Яковові Богом Всемогутнім, але Йменням Своїм “Господь” Я не дався їм пізнати. А також Я склав був із ними Свого заповіта, що дам їм землю ханаанську, землю їх мандрування, в якій вони мандрували. І почув Я теж стогін синів Ізраїлевих, що єгиптяни роблять їх своїми рабами, – і згадав заповіта Свого. Тому скажи синам Ізраїлевим: “Я — Господь! І Я виведу вас з-під тягарів Єгипту, і визволю вас від їхньої роботи, і звільню вас витягненим раменом та великими присудами. І візьму вас Собі за народа, і буду вам Богом, і ви пізнаєте, що Я — Господь, Бог ваш, що виводить вас із-під тягарів Єгипту! І введу вас до того Краю, що про нього Я підняв був Свою руку, щоб дати його Авраамові, Ісакові та Якову. І Я дам його вам на спадщину. Я — Господь!”. Щоб ствердити легкодухих ізраїльтян Бог нагадує їм про Себе. Він — Єдиний справжній Бог. Він створив небо й землю, Він має всю владу на небі і на землі. Хоча євреї думали, що Бог забув Свої обіцянки, Бог не забув їх. Навпаки, Він Сам нагадує їм, що це не вони самі вигадали, це Бог обіцяв їхнім батькам дати їм землю ханаанську. Він Сам нагадує їм про Свою обітницю, тому що ніколи не каже неправди, та Йому можна довіряти. Він — живий Бог, що чує страждання Свого народу, і йде звільнити його. У Нього достатньо сили, аби вивести їх з-під тягарів Єгипту, достатньо сили, щоб ввести їх в землю їхньої спадщини. Господь обіцяв показати Свою силу, щоб ізраїльтяни знали, що їх Бог — не такий як інші боги, що Він — Єдиний справжній Бог. І далі Він обіцяє їм велике благословіння: Він Сам буде їхнім Богом, вони будуть Його народом. Коли я чую таку обіцянку, то, здається, ізраїльтяни мають стояти, затамувавши подих. Як це: Бог неба й землі стане їхнім Богом, буде звертати на них особливу увагу, вони будуть зватися Його народом. Це чудо. Ця обіцянка більше за все те, що Бог давав в Старому Заповіті. Більшу обітницю дав тільки Ісус віруючим, що вони будуть дітьми Божими. Ви навіть не уявляєте, як багато людей живуть, думаючи, що Бог залишив їх, що вони — пасинки Бога, залишенці, покидьки. Цілі країни вимирають лише через те, що їх люди думають, що Богу нема до них справи. Але Бог каже євреям: Я буду вашим Богом, Я виведу вас, Я не забув вас, Я сильний спасти вас. Тільки вірте. Але вони не вірили. Це сумно. Але ми повиння вірувати.

Але ці слова Євангелія не лише для давніх євреїв, але й для нас. Коли ми повірили в Ісуса Христа, то Він прийняв нас в Свою сім’ю. Коли Господь говорить “являвся Я Авраамові, Ісакові та Яковові” ми повинні розуміти “в Ісусі Христі ми теж їх нащадки по вірі”. Коли Бог говорить “Я — Господь”, ми повинні розуміти, що це откровення не тільки для євреїв, але й для нас. І ще, Він відкрив нам навіть більше через Ісуса Христа. Коли Він каже “Я виведу вас з-під тягарів Єгипту” ми повинні розуміти, що Господь вивів нас з-під тягарів диявола Кров’ю Ісуса Христа. Все що казав Бог євреям, Він каже й нам, та ще й більше каже через Ісуса. Тому ми не повинні не вірити, як не вірили ізраїльтяни, ми повинні вхопитися за ці обіцянки й тримати їх, як собака тримає кістку.

Також, тут Бог 5 разів говорить: “Я — Господь”, “Я — Яхве”, “Я — Сущий”, “Я — Той Що Є”. Це значить: “Ваша сила — не в тому, хто ви є, а в тому, хто Я є”. Правда, наша єдина сила — в тому, хто є Бог і в тому, хто є Ісус. Сила віруючого — в тому що Бог неба й землі переміг диявола, смертю лишив влади того, хто мав державу смерті, щоб Боже життя панувало над всіма віруючими. Наша сила в тому, що наш Бог сильний.

В цьому слові ми бачили чотирьох діючих осіб. Перше, це фараон, що уособлює диявола. Він має всю земну владу, він гордий не визнає над собою жодної іншої влади і він не збирається відпускати своїх рабів. Це наш ворог. Друга діюча особа — це узагальнені ізраїльтяни. Вони образ новонароджених віруючих: мають маленьку віру, очікують від Бога визволення, але занадто слабкі, занадто маловірні та легкодухі, вони занадто дивляться на світську владу диявола, тому легко впадають у відчай і опускають руки. Третя діюча особа — це Мойсей, духовний лідер. Він, як і ізраїльтяни, впадав у відчай, коли дивився на владу фараона, але він вернувся до Бога. Вернутися до Бога — це його сила. Четверта діюча особа — це Сам Бог. Він має всю владу і всю могутність, щоб змусити фараона-диявола відпустити народ Божий. Він це зробить, тому що спроможний зробити, і тому що обіцяв зробити. Це для нас блага звістка. Ми — люди. Тобто наш вибір — бути або ізраїльтянами, що скаржаться та впадають у відчай і зневіру, або бути Мойсеєм, що попри поневіряння приходить до Бога і в Нього отримує одкровення. Молюся, щоб ми приходили до Бога і в Нього отримали благу звістку.

(п. Авраам Влад)

ЗМУШЕНИЙ РУКОЮ СИЛЬНОЮ

Вихід 5:1-6:9

Ключовий вірш 6:1

1. Прочитайте 5:1-9 та перекажіть зміст. Чому фараон не задовольнив вимоги Мойсея та Аарона?

2. Прочитайте 5:15-23 та перекажіть. Яке серце було в Мойсея? Що він робив цього часу? Чому ми можемо навчитися в Мойсея?

3. Вірші 6:1-9. Що Бог говорить Мойсеєві? Що значить слово “змушений рукою сильною”? Що станеться потому, як Бог виведе їх? Чому так важливо пам’ятати, що наш Бог – Яхве?

4. Чому для нас блага звістка в тому, що Бог Сам спасає Свій народ? Що Бог виконує Свій заповіт? В тому, що “візьму вас Собі за народа, і буду вашим Богом”?

І ТИ ВІЗЬМЕШ У РУКУ СВОЮ ОЦЮ ПАЛИЦЮ

Вихід 4:1-31

Ключовий вірш 20 : "І взяв Мойсей жінку свою та синів своїх, і посадив їх на осла, та й вернувся до єгипетського краю. І взяв Мойсей палицю Божу в руку свою"

У фільмі «Апокаліпто», що в перекладі з грецької «Новий початок», розповідається як на невеликі племена, які живу у джунглях, нападають вороги. Бачачи свого переляканого сина, мудрий батько каже йому: «Страх — це хвороба. Він заповзає в душу кожного, хто підхопить його. Він уже збентежив твій спокій. Я не для того ростив тебе, щоб ти жив в страху. Вирви його зі свого серця. Не принось його з собою в поселення». Гарні слова. Але от запитання: «А яким же чином перемогти свій внутрішній страх?»

З серйозним внутрішнім страхом стикається сьогодні і Мойсей. В минулий раз ми почули Божі слова Мойсею: «А тепер іди ж, і Я пошлю тебе до фараона, і виведи з Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих!» (3:10) Мойсей повинен був піти до Єгипту і визволити свій народ з єгипетського рабства. Яким же великим здається це завдання! На той час Єгипет був самою сильною світовою державою з потужною армією. Єгипет мав надсучасну зброю свого часу – колісниці, запряжені трійкою коней. Вони наводили страх на всі оточуючі їх народи. А Мойсей був простим пастухом. У його серці з’явився страх перед цією великою і потужною Імперією. І сьогодні ми бачимо, як крок за кроком, Бог допомагає Мойсею справитися зі своїм страхом і послухатися Його наказу. У нас також часто з’являються різні страхи перед проблемами і викликами життя. Тому буде дуже добре дослухатися до того уроку, який дає нам сьогодні Бог.

Подивимося на 1-ий вірш: «І відповів Мойсей та й сказав: Таж вони не повірять мені, і не послухають голосу мого, бо скажуть: Господь не явився тобі!» 40 років тому назад Мойсей захотів допомогти своєму народу і вбив єгиптянина. Він думав, що люди стануть на його сторону. Але тоді він почув він них дуже гіркі слова, які поранили його серце: «Хто тебе настановив за начальника та за суддю над нами? Чи ти думаєш убити мене, як ти вбив був єгиптянина?» І хоча з того часу пройшло 40 р., минула рана у його серці не загоїлась. Тоді люди не прийняли його і не повірили йому. Мойсей втік від них і поселився у пустелі. Він не хотів бачити людей і жити з ними. Він хотів жити на самоті і у спокої. І зараз, коли Бог закликав його знову піти до цих людей, він виказував Богу свої сумніви: «Якщо люди не прийняли мене 40 р. тому, то де ж гарантія того, що вони приймуть і повірять мені зараз?» Отриманий у минулому негативний досвід сильно впливає на усе подальше життя. Ми не хочемо, щоб він повторився, ми не хочемо, щоб рана розкрилася і боліла знову, тому і не пробуємо. Бог знає про це, і він дає ліки, яке перемогти цей внутрішній страх.

У віршах 2-9 описані три ознаки, які Бог дав Мойсею. Першою була палиця. Якщо її кинути на землю, то вона перетворювалася на вужа. Але коли Мойсей брав його за хвіст, він знову ставав палицею. Другою ознакою була хвороба прокази: рука, засунута під пахву, ставала хворою на проказу. Будучи засунутою туди вдруге, вона виліковувалась. Третьою ознакою була вода з річки, яка перетворювалася на кров.

Чому саме такі ознаки? Ми точно не знаємо. Але ми можемо попробувати з Божою допомогою розтлумачити їх. Вуж, чи змій, у першій ознаці символізує сатану. Ми зустрічаємо сатану в образі змія коли він спокушав Адама та Єву. Також у Єгипті змій – це символ божества Апопа. Вони виглядають страшними, але Бог дає Своїм слугам владу і над силою фараона, і над силою сатани. Хвороба прокази в Біблії символізує владу гріха. Ця хвороба вважалася невиліковною. Але Бог має силу прощати владу гріха і виліковувати невиліковні хвороби. Історики кажуть, що Єгипет жив завдяки річці Ніл. Ця річка це була усе для Єгипту. У цієї річки був бог Хапі. Перетворення води на кров – це знак того, що боги Єгипту будуть переможені.

Через ці ознаки Бог показував Мойсеєві, що Він перебуває з ним і наскільки Він великий, а усе, що лише здається великим, насправді мале і незначне. Єгипетські боги здаються такими великими, але насправді вони малі і незначні. Фараон здається великим, а насправді він – малий і незначний. Колись Мойсей вважав себе дуже великим, тому що 40 р. прожив у Єгипті і навчився усієї її мудрості і був сильний у слові і ділі. Але коли він попробував спасти свій народ, то усе закінчилося дуже плачевно і він сам мало не загинув. Бог 40 р. упокорював його у пустелі, навчаючи, наскільки він є малим, і наскільки Бог є великим.

Подивимося на вірш 10: «Та Мойсей сказав до Господа: О Господи я не промовець ні від учора, ні від позавчора, ані відтоді, коли Ти говорив був до Свойого раба, бо я тяжкоустий та тяжкоязикий». У Мойсея залишалися ще один сумнів: він був тяжкоустий та тяжкоязикий. Коли він жив і навчався у Єгипті, то напевно його як майбутнього володаря навчили добре говорити і виголошувати різні промови. Але з того часу минуло 40 р. Він переселився в Мідіянський край, де була інша мова. Він був пастухом овець, і йому не потрібно було мати великий словниковий запас і вміти проголошувати промови – не перед вівцями ж їх проголошувати? Він забув єгипетську мову. Ми можемо зрозуміти Мойсея. Багато людей не знають, що і як говорити чи бояться говорити, тому мовчать навіть тоді, коли щось потрібно сказати. Бог також розумів проблему Мойсея. Тому він не докоряв йому: «Чому ти такий тяжкоустий та тяжкоязикий?» Бог відповів:

11 І сказав йому Господь: Хто дав уста людині? Або Хто робить німим, чи глухим, чи видючим, чи темним, чи ж не Я, Господь?

12 А тепер іди, а Я буду з устами твоїми, і буду навчати тебе, що ти маєш говорити.

Бог Сам дасть Мойсею що сказати. Мойсей буде промовляти не свої слова, а слова Божі, і тому його слова матимуть величезну вагу. Бог може змінити людину, яка не знала що казати в людину, яка проголошує Божі слова. На цей раз, коли я був на конференції у Штатах, Марія Ан розповідала про пастора Рона Ворда. Він був відомий тим, що нічого не говорив, навіть тоді, коли потрібно було хоч щось сказати, наприклад, «дякую». Але Бог змінив його. І тепер на недільних Богослужіннях він читає проповіді, на яких без перестану говорить хвилин 40-50. Усі жартують, що тепер він говорить надто багато.

Якось Мойсей побачив, як сваряться двоє євреїв. Тоді він сказав несправедливому: «Нащо ти б’єш свого ближнього?» Це була непогана промова. Але вона не подіяла. Той відповів: «Хто тебе настановив за начальника та за суддю над нами? Чи ти думаєш убити мене, як ти вбив був єгиптянина?» Вона не подіяла. Тепер же, через 40 р., Мойсей став значно скромніший. Він уже не надіявся на свої яскраві промови. Він пізнав, наскільки незначним є сам. І тут Господь навчає Його покладатися на Його самого. Він буде з устами Мойсея і Він буде його навчати. Бог великий.

Подивимося на вірш 13: «А він відказав: Молю Тебе, Господи, пошли іншого, кого маєш послати». Мойсей все рівно не хотів іти. Ми можемо його зрозуміти. За 40 р. він привик до простого життя пастуха, до тиші і спокою пустелі, до місцевості та її мешканців. Він почувався досить комфортно, і йому не хотілося щось змінювати у житті. Він не був проти того, щоб сталося те, про що казав Бог, але благав йог послати когось іншого. Подивимося вірші 14-17:

14 І запалав гнів Господній на Мойсея, і Він сказав: Чи ж не Аарон твій брат, Левит? Я знаю, що він добре буде говорити. Та ось він вийде навпроти тебе, і побачить тебе, і зрадіє він у серці своїм.

15 І ти будеш говорити до нього, і вкладеш слова ці в уста його, а Я буду з устами твоїми й з устами його, і буду навчати вас, що маєте робити.

16 І він буде говорити за тебе до народу. І станеться, він буде тобі устами, а ти будеш йому замість Бога.

17 І ти візьмеш у руку свою оцю палицю, якою ознаки чинитимеш.

Бог наполягав на своєму. Йому не потрібен той, хто вміє гарно говорити. Йому потрібен Мойсей. Чому саме Мойсей? Тому що Мойсей мав з Богом особисті стосунки з Богом. Мойсей знав Бога. Основи знання Бога заложила в його серці мати. Потім він спілкувався з Богом в пустелі. У нього склалися з Богом тісні стосунки. Оскільки Мойсей знав і любив Бога, він міг стати добрим пастирем для свого народу, дійсно любити і турбуватися про нього. У цьому світі є багато людей, які багато і гарно говорять. Але вони не знають Бога. Вони не знають Божої любові. Тому вони не можуть стати добрими пастирями для людей, а живуть лише егоїстично для себе. Зараз в новинах постійно проскакують повідомлення про різних чиновників, яких ловлять на хабарах. Як правило чиновники можуть довго і гарно говорити про проблеми і те, що вони роблять для народу України. Але насправді вони не пастирі, а найманці, тому що їх цікавлять лише вони самі і власне збагачення. Богу шукає того, хто знає Його, хто може стати добрим пастирем для Його народу і призиває таку людину.

Подивимося вірш 18: « І пішов Мойсей, і вернувся до тестя свого Їтра, і сказав йому: Піду я, і вернуся до братів своїх, що в Єгипті, і побачу, чи ще живі вони. А Їтро сказав до Мойсея: Іди в мирі!» Мойсей повернувся до свого тестя і сказав, що повертається до своїх братів у Єгипті. Тесть не думав про те, що втрачає такого цінного пастуха своїх овець і, відповідно, великі прибутки. Він відпустив його і благословив його словами: «Іди в мирі!»

У віршах 19,20 написано: «І сказав Господь до Мойсея в Мідіяні: Іди, вернися до Єгипту, бо вимерли всі люди, що шукали твоєї душі. І взяв Мойсей жінку свою та синів своїх, і посадив їх на осла, та й вернувся до єгипетського краю. І взяв Мойсей палицю Божу в руку свою». Вихід Мойсея з Мідіянської землі нагадує вихід Якова із арамейської землі. Але є відмінності. Яків втік від свого тестя Лавана, він набрав із собою багато різного добра і в дорозі багато страждав від страху його втратити. Про Мойсея ж написано, що він взяв «палицю Божу в руку свою». Ця палиця – це був знак Божої присутності з ним. За 40 р. життя в пустелі Мойсей зрозумів, що він – незначний. Але тепер він зрозумів ще одне: Бог – великий. І цей Бог значно сильніший фараона, єгипетської армії і усіх єгипетських богів. В руці Мойсея була палиця Божа. З людської точки зору виглядало смішно те, як за допомогою палиці Мойсей збирався воювати з фараоном. Але насправді це означало, що Мойсей надіявся на силу Всемогутнього Бога. Те, що цей Всемогутній Бог був з ним, йому було достатньо.

У цьому слові видно, як Мойсей страждає від страху перед людьми – перед своїм народом, перед фараоном, і як Бог крок за кроком допомагає йому її вирішувати. Подібно до Мойсея, ми також страждаємо цією проблемою. Навіть той, хто думає, що ніколи не боявся людей, насправді боявся. Цей страх має багато проявів у життя людей. Наприклад, якщо ми щось робимо під тиском більшості: не тому, що так правильно, а тому що більшість так робить. Це – страх перед людьми. Коли ми гніваємося на інших, тому що вони не поступили так, як нам би того хотілося – це страх. Коли ми намагаємося не помічати чи уникати інших – це також страх перед людьми. Коли ми дратуємося що з нами не порадилися – це страх. В усіх цих випадках людина – велика, а Бог – маленький. Але Мойсей мав нагоду пережити велике пробудження у своєму житті – це коли Бог упокорив його і він зрозумів, що людина – маленька, а Бог – великий. Це дало Мойсею свободу і розв’язало йому руки. Він залишив життя у пустелі і вирішив повернутися до свого народу. Палиця у руці Мойсея саме це і означала: Бог великий, а людина – мала.

Якось я чув свідчення однієї сестри. У неї був страх перед викладачами в університеті. Була імовірність не здати екзамен і відповідно сесію і буди відрахованою з університету. І тоді вона прийняла вірш із Іс.31: «Горе тим, що в Єгипет по поміч ідуть, що на коней спираються, і на колесниці надію свою покладають, вони бо численні! та на верхівців, бо вони дуже сильні! але на Святого Ізраїлевого не дивляться, і до Господа не звертаються! … А Єгипет не Бог, а людина, а коні їхні тіло, не дух…» Це слово потужно працювало у її житті. Вона зрозуміла, що викладач – то не Бог, а всього лише слабка і мала людина, а Бог – великий. І цей великий Бог забрав страх із її серця і дав Свій мир.

По дорозі до Єгипту з сім’єю Мойсея сталася одна подія. Подивимося на вірші 24-26. По дорозі на нічліг Господь зустрів Мойсея і хотів його вбити. Це виглядає трохи дивно, тому що Бог потратив довгих 80 р. на виховання Мойсея, лише його призвав, а тут хоче вбити. Це здавалося так, наче Бог втрачає цілих 80 р. Але справа тут ось у чому. Бог наказав Аврааму так: «нехай буде обрізаний уроджений дому твого й куплений за срібло твоє, і буде Мій заповіт на вашім тілі заповітом вічним. А необрізаний чоловічої статі, що не буде обрізаний на тілі своєї крайньої плоті, то стята буде душа та з народу свого, він зірвав заповіта Мого!» (Бут.17:13,14) Мойсей знав про цю Божу заповідь, але з якихось причин не обрізав свого сина. Обрізання – це болюча операція для дитини, тому можливо він, можливо його дружина Ціппора, а можливо і обоє не хотіли доставляти болі своєму сину і не обрізали його. Батькам часто шкода своїх дітей, коли вони страждають, навіть якщо це потрібно. Тому вони проігнорували цю Божу заповідь. Але тепер у них почали серйозні проблеми. Ця недбалість могла коштувати Мойсею життя. Те, що Бог виховував і призвав його не означало, що Мойсей став Божим улюбленцем і Бог робить йому поблажки. Мойсей як і раніше мав дотримуватись Божих поставнов. Ціппора усвідомила помилку і швидко її виправила, обрізавши їх сина. Тоді Бог відпустив Мойсея.

Подивіться на вірші 27-31. По дорозі до Єгипту Аарон, брат Мойсея, вийшов йому назустріч. Це був ще один добрий співробітник Мойсея. У Мойсея була дружина Ціппора, яка добре допомагала йому. Був Аарон, була сестра Маріям, пізніше був Ісус Навин та інші. Бог дарував йому гарних співробітників у Своїй справі. Разом з Аароном Мойсей зібрав усіх старійшин Ізраїлевих, пересказали їм Божі слова, показали усі ознаки, які дав Мойсеєві Бог. У вірші 31 написано: «І повірив народ той. І почули вони, що згадав Господь Ізраїлевих синів, і що побачив біду їх, і вони схилилися, і поклонилися до землі». На цей раз народ повірив Мойсеєві. Боже тренування протягом 40 р. в пустелі не було марним. Бог змирив Мойсея, навчив покладатися на Господа, слухатися Його слова і довіряти Йому. Тепер це тренування почало приносити добрі плоди.

В сьогоднішньому слові ми бачили новий початок в житті Мойсея. Бог допоміг Мойсею побороти внутрішні страхи, невпевненість, переживання і дав неймовірну свободу. Що таке свобода? Один відомий проповідник сказав що свобода – це такий вибір, про який ти не будеш жаліти у вічності. І я думаю, що Мойсей ніколи у вічності не жалів що у той час, коли Бог призивав його він не відмовився, але в кінці кінців послухався і пішов. Починається новий учбовий рік. Звичайно, більшість з нас уже не студенти, але ми служимо студентам, тому все ще відчуваємо ритми сесій. Цей рік ставить перед нами нові виклики – великі і маленькі. Так добре, коли ми не відмовляємося, а приймаємо їх. Але для цього нам потрібно побороти внутрішній страх. Хай Господь навчить нас, що Він – великий, а людина – мала.

(п. Яків)

І ТИ ВІЗЬМЕШ У РУКУ СВОЮ ОЦЮ ПАЛИЦЮ

Вихід 4:1-31

Ключовий вірш 4:20

1. Вірші 1-9. Які ознаки Бог показав Мойсею? Чому? Навіщо?

2. Яке духовне значення мають три ознаки: палиця, хвороба прокази та кров?

3. Вірші 10-13. Яким чином Мойсей відмовлявся від місії, посилаючись на свій стан (“я тяжкоустий та тяжкоязикий”; “пошли іншого, кого можеш послати”)?

4. Вірші 13-26. Що Бог сказав Мойсею? Подумайте про Боже серце, яким Він допомогає Своєму слузі почути та прийняти заклик до місії?

5. Що взяв Мойсей в руку, коли відправився в землю Єгипетську? Що трапилося дорогою? Подумайте про: 1) послух слову Бога; 2) повна самопожертва; 3) повне сподівання на силу Бога.

6. Вірші 27-31. З ким зустрівся Мойсей при Божій горі, і як вони співпрацювали для місії? Як Ізраїльтяни відповіли на слова Мойсея та Аарона?

ЗДІЙМИ ВЗУТТЯ СВОЄ

Вихід 3:1-12

Ключовий вірш 5

1. Яким життям впродовж років жив Мойсей в землі мідіянській? Коли та в якому образі Бог відкрив Себе Мойсею?

2. Що Бог вимагав від Мойсея? Що значать слова “здійми взуття своє з ніг своїх”? Що значить, що “бо те місце, на якому стоїш ти, – земля це свята”?

3. Яку святу місію отримав Мойсей від Бога? Що таке місія і кому Бог дає місію?

4. На якій землі ви зараз стоїте? Яка ця земля (які властивості, що характеризує цю землю)? Яке взуття ви маєте зняти?

5. В якості кого (для свого народу) Бог кличе вас? Чому так важливо, щоб кожен з нас зрозумів та прийняв, що те місце, на якому ми стоїмо, то земля свята? Де наша місія?

МОЙСЕЙОВА ВТЕЧА

Вихід 2:11-25

Ключовий вірш 24, 25

1. Вірші 11-15. Що сталось з Мойсеєм, коли він виріс? (Дії.7:25) Чому Мойсей був змушений втекти від фараона і прийшов до Мідіянської землі?

2. В чому полягала Мойсеєва помилка? Чому навіть власний народ не прийняв Мойсея і Бог не міг використовувати його лідером Свого народу?

3. Вірші 16-22. Хто прийняв Мойсея в Мідіянській землі? Як Мойсей бачив своє положення з огляду на ім’я його першого сина?

4. Чому Бог провів Мойсея з фараонового палацу до пустелі? Яке духовне тренування він отримав в пустелі? Чому, щоб стати духовним лідером, потрібно отримати тренування пустелею?

5. Вірші 23-25. Як Ізраїлеві сини страждали від роботи в Єгипті? Що почув і побачив Бог? Подумайте про Божу викупну роботу, і про те, як Бог готував визволення Свого народу.

6. Чому вам потрібно отримати духовне тренування пустелею, щоб стати лідером для свого народу?

ДИТИНСТВО МОЙСЕЯ

Вихід 2:1-10

Ключовий вірш 2:10 : "І підросло те дитя, і вона привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І вона назвала йому ймення Мойсей, і сказала: бо з води я витягла його"

Час від часу я люблю дивитися фільми. Але іноді попадається настільки поганий сценарій, що дивуєшся: «Про що думав режисер, коли його писав?» Але сьогодні у нас не буде скучного сценарію. І знаєте чому? Це тому що сьогоднішній сценарій написав і поставив Сам Бог. Тобто була людина, яка намагалася його написати, але Бог усе перекреслив і зробив по-Своєму.

Сьогодні ми подивимось дитинство Мойсея. Як правило Мойсея знають по тому, що він проголосив 10 кар фараону, перевів Свій народ через море. Але нічого такого у цьому слові немає. Це – поки дитинство. Але саме у цьому дитинстві був закладений фундамент виховання Мойсея. У нас в церкві зараз багато дітей, а скоро буде іще більше. Недостатньо просто нагодувати їх і одіти, їх потрібно виховати так, щоб вони стали частиною Божого народу. Тому буде цікаво подивитися, як Бог закладав підвалини у вихованні Мойсея.

Як завжди усе почалося зі створення сім’ї. Подивимося на 1-ий вірш: “І пішов один муж з дому Левія, і взяв собі за жінку дочку Левієву”. В книзі Чисел написані імена цих людей: чоловіка звали Амрам, а жінку – Йохавед. Вони були з роду Левитів, яких Бог вибрав для служіння в храмі. Ми не знаємо деталей цього браку, але, як видно далі, Амрам не помилився. Сьогодні сказали б, що йому дуже повезло з дружиною. Він узяв у дружини жінку, яка не злякалася самого фараона, жінку мудру і яка знала Бога, силу Бога і велич Бога.

Минулий розділ закінчується страшним наказом фараона: “Кожного народженого єврейського сина – кидайте його до Річки, а кожну дочку – зоставляйте при житті!” Тому перед багатьма сім’ями стала серйозна проблема: “А як бути з дітьми? Що робити, якщо народиться хлопчик? Може тоді зовсім не мати дітей?”

Подивимося вірш 2: “І завагітніла та жінка, та й сина вродила. І побачили його, що він гарний, та й ховала його три місяці”. У Амрама і Йохавед уже було двоє дітей – син Аарон і дочка Маріам. Аарон був хлопчиком, але, імовірно народився раніше, ніж вступив в дію закон, виданий фараоном, тому вижив без проблем. Але цього разу, якщо народиться хлопчик, їм прийдеться значно складніше. Звичайно, вони розуміли це і свідомо йшли на смертельну небезпеку. Однак вони знали, що воля Божа в тому, щоб давати життя. Тому вони вирішили не слухатись фараона, а слухатись Бога. Коли народився хлопчик, вони ховали його.

Ризик був надзвичайний. Вони добре розуміли, що якщо їх викриють, то загине не лише дитина, але і вони самі. І їх діти Аарон і Маріям також могли загинути, або лишитися сиротами. У цьому вірші видно, як росте напруга. Спочатку Йохавед завагітніла. Проходить 9 місяців напруженого очікування: “Хто народиться? Хлопчик чи дівчинка?” Якщо дівчинка, то можна видихнути спокійніше. Але народжується хлопчик. Вони його ховають. Однак відчувається, що вони не зможуть цього довго робити. Вони розуміють, що потрібно прийняти рішення. Потрібно якось спасати життя хлопчика. Можливо виїхати за кордон? Яке рішення приймають батьки?

У віршах 3-5 написано: “Та не могла його більше ховати. І взяла йому папірусову скриньку, і виасфальтувала її асфальтом та смолою, і положила до неї дитину, та й поклала в очереті на березі Річки. А сестра його стояла здалека, щоб довідатися, що йому станеться. І зійшла фараонова дочка купатися на Річку, а служниці її ходили понад Річкою. І побачила вона ту скриньку серед очерету, і послала невільницю свою, щоб узяла її”. Мати Мойсея поступила досить незвичайно. Вона не викинула дитину у річку, але і не втікла з ним геть. Вона поклала його у скриньку і відправила свідомо на те місце, де купалася дочка фараона. Фактично, вона послала свою дитину у лігво ворога, у лігво того, хто видав жорстокий наказ вбивати усіх єврейських хлопчиків. Але насправді цим вона повністю поклалася на Господа і довірила Йому Своє дитя. Вона вірила, що Бог, який дав життя їх сину, має на нього спеціальний план. Тому цей Бог спасе його і використає його у Своїй роботі та Своїй історії.

Іноді в історії здавалося, що якась зла сила хоче повністю знищити Божий народ і що немає вже ніякого виходу. Але кожен раз у планах сатани знаходилася дірка. Все таки сатана не всемогутній, він не знає всього, не може передбачити всього і прорахувати все. Сатана уже визначив долю Мойсея. Якби було так, як він задумав, то було б написано: “народився хлопчик, і вони вкинули його у річку як наказав фараон”. Але Бог цей сценарій переписав на Свій лад.

Далі почав явно діяти Сам Бог. Коли Бог діє, події розвиваються дуже стрімко. Подивимося на вірші 6-9:

6. І відчинила, та й побачила дитину, ось хлопчик плаче. І вона змилосердилася над ним, та й сказала: Це з єврейських дітей!

7. І сказала сестра його до фараонової дочки: Чи не піти й не покликати тобі жінку-мамку з єврейок, і вона годуватиме тобі дитину?

8. І сказала їй дочка фараонова: Іди. І пішла та дівчина, і покликала матір дитини.

9. А дочка фараонова сказала до неї: На тобі цю дитину, та й годуй її для мене. А я дам тобі заплату. І взяла та жінка дитину, і годувала її.

Коли дочка фараона відчинила скриньку і побачила дитину, то змилосердилася над ним. Вона все зрозуміла і сказала: “Це з єврейських дітей!” Так, вона чудово знала, що цього хлопчика потрібно знищити. Але натомість вона змилосердилася над ним і вирішила прийняти його своїм сином. Але ось запитання: “Хто дав їй таке милосердя?” Звичайно, у кожної жінки з’являється милосердя, коли вона бачить маленьку беззахисну дитину. Але це милосердя дав їй Бог. Мати Мойсея не надіялася на милосердя дочки фараона. Вона надіялася на Боже милосердя. Таким чином, завдяки Божому милосердю, Мойсей не лише залишився живим. Він став прийомним сином дочки фараона. Також перші кілька років його власна мати виховувала його.

Подивимося вірш 10: “І підросло те дитя, і вона привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І вона назвала йому ймення Мойсей, і сказала: бо з води я витягла його”. Про дитинство і молодість Мойсея тут написано досить коротко. Але давайте на основі цих віршів і інших міст в Біблії подумаємо, як ріс Мойсей.

Перше, Мойсей виріс у віруючій сім’ї. Звичайно, тут є певні обмеження: мати була поруч з ним лише кілька перших років, а батька він бачив дуже рідко. І, тим не менше, цього було достатньо, щоб батьки Мойсея здійснили на нього величезний вплив. Взагалі батьки мають великий вплив на своїх дітей. І це очевидно. На Україні кажуть: “Яблуко від яблуні недалеко падає”. Кажуть, що з часом навіть власники собак стають схожими на своїх собак: якщо у кого собака бульдог, то і сам власник стає з часом схожим на бульдога. А тим більше діти на своїх батьків. І той факт, що Мойсей виріс серед віруючих батьків – це є велике діло. Батьки розповіли йому про Бога, про предків віри – Аврама, Ісака та Якова, про те, що Бог вибрав їх народ Своїм народом і обіцяв йому Свій захист. І, звичайно, батьки молилися постійно за нього. І це виховання справило величезний вплив на Мойсея і на формування його світогляду. Підрісши, він ототожнював себе не з єгиптянином, а з євреєм – частиною Божого народу.

Він полюбив свій народ і пізніше присвятив своє життя для служіння йому. У книзі Євр.11 написано так:

24 Вірою Мойсей, коли виріс, відрікся зватися сином дочки фараонової.

25 Він хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху.

26 Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж скарби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду.

Перед Мойсеєм відкривалася широка дорога: бути принцом Єгипту, жити в славі, багатстві, розкоші. Була ще одна дорога – вузька і ледь помітна – це страждати зі своїм нардом. Багато людей не задумуючись вибрали б перший шлях. Але, дивовижно, Мойсей вибрав другий і пішов по шляху страждання зі своїм народом. Звідки до нього прийшло це рішення? Це рішення – це результат того світогляду, який був закладений його батьками у дитинстві.

У нас в церкві стало багато дітей. Дехто жартує: “Як у мусульман”. І той факт, що наші діти бачать своїх батьків, тобто нас, не такими, які сидять на лавочці з пляшкою пива і цигарками, а які вивчають Біблію, проповідують, співають – це є велике діло. Коли батько гуляє на природі з дочкою чи сином і каже: ”Дивись, яка краса! Усе це створив Господь Бог”, то ці слова викарбовуються у їх серці на все життя.

Про сім’ю німецького пастора Дітріха Бонхеффера казали, що вони створили ідеальне середовище для росту майбутнього теолога. Мати вчила дітей Біблії (а дітей було восьмеро), співати гімни і разом молилася з ними. Коли Дітріх підріс, то відкрито виступив на боротьбу з нацизмом. Коли йому запропонували лишитися працювати пастором в Штатах, він відповів: “Я маю пережити цей складний момент нашої національної історії разом з християнами Німеччини. У мене не буде права брати участь у відродженні християнського життя після війни, якщо я не розділю зі своїм народом випробовування цього часу”. Він прийняв рішення схоже на те, яке прийняв коли виріс Мойсей.

Друге, Мойсей отримав гарну світську освіту. В книзі Дій (7:22) написано так: “І Мойсей був навчений всієї премудрости єгипетської, і був міцний у словах та в ділах своїх”. Бо Божому провидінню Мойсей отримав змогу отримати кращу освіту того часу. Кажучи сучасною мовою – навчався у кращих університетах світу. Гарна освіта важлива. Завдяки їй пізніше Мойсей написав закон, і зміг керувати таким великим народом. Він був міцним у словах – він знав, що і коли казати, і коли потрібно зупинитися і помовчати. І він був міцний у ділах. Коли потрібно було думати, він думав. Але коли потрібно було діяти – він не сидів і думав, а діяв. Зараз багато людей вважають себе хто зна ким, і дають поради, як управляти країною президенту. Але це не так просто. Для цього потрібно багато навчатись. Без навчання вони не зможуть управляти навіть 1 міс. селищною радою.

Тут видно наскільки чудове Боже провидіння. У той час у народу Ізраїля не було нічого свого: ні своєї землі, ні своєї науки. Вони були рабами. У той час здавалося неможливим для представника цього народу отримати вищу освіту. Але Бог все чудом приготував. Щоб розмножити Свій народ, Він «орендував» гарну землю Гошем у Єгипті. І Він дав змогу Мойсею отримати кращу освіту Свого часу. Іноді здається, що світ стає дуже темним. Наприклад, коли я читаю новини про корупцію на Україні, моє серце стає темним. Але коли ми читаємо, про те, що робить Бог, то стає світло. Бог усе контролює. Бог усе проводить по Своїй добрій волі. У ньому немає безвихідних ситуацій.

І, останнє, Мойсей отримав Боже виховання, яке описане в більш пізніх розділах цієї книги. Завдяки цьому вихованню Бог навчив його таким якостям служителя, як скромність, віра, послух.

Розмірковуючи над цим словом, я дякував Господу за те, що Він виростив мене у благополучній сім’ї. Цим літом ми відвідали моїх батьків і батьків дружини, і я дякував Господу за те, що Він дав нам таких батьків, що вони живі і відносно здорові. Батьки багато старалися для того, щоб я отримав гарну освіту. І Бог дав мені гарну освіту. Я навчався в університеті Шевченка, включаючи аспірантуру, цілих 10 років. Коли я думаю про те, що навчався в тому ж університеті, у якому навчався Тарас Шевченко чи В’яческлав Чорновіл, я дякую Господу. І Бог дарував мені духовне виховання в церкві UBF. Іноді я втрачаю надію на себе з-за своїх немочів. Але коли я дивлюся на Бога, і на те що Він робить у моєму житті, то бачу, що Він має надію на мене, і це укріпляє.

У цьому слові ми дізналися про те, як Бог спас життя Мойсея і виховував його у палаці фараона. Великий служитель Мойсей не з’явився відразу. Цьому передувало багато подій: віра його батьків, їх молитва і виховання, напружене навчання в палаці фараона і Боже виховання. Хай Господь дарує нам надію на наших дітей, щоб з молитвою і терпеливо виховувати їх Божими служителями. І хай Господь допоможе нам не втрачати надію на себе і бачити, як Він направляє і виховує нас.

(п. Яків)

ДИТИНСТВО МОЙСЕЯ

Вихід 2:1-10

Ключовий вірш 2:10

1. Про що говорить вірш 1?

2. Чому мати була вимушена ховати сина? Розкажіть про час, коли народився Мойсей.

3. Яка доля була призначена Мойсею? Як Бог змінив її?

4. Яким чином мати Мойсея змогла сама виховувати його? Як це впливало на Мойсея, і допомогло йому закласти фундамент правильного погляду на себе, на світ і на Ізраїль? (див. також Євр.11:23-26)

5. Подумайте про провидіння Бога, що виховував Мойсея при дворі фараона та підготував його майбутнім лідером Ізраїля? (Дії 7:22)

6. Розкажіть свій досвід того, як Бог готував вас в якості лідера, та як Бог змінив вашу долю на провидіння.

ЩО БІЛЬШЕ ЙОГО ГНОБИЛИ

Вихід 1:1-22

Ключовий вірш 12

1. Хто, коли і де написав книгу Вихід? З якою метою?

2. Про що розповідається у віршах 1-5? Як сильно розмножився ізраїльський народ? Як це виконало Божу обіцянку (Бут.46:3)?

3. Який новий цар прийшов до влади? Чого боявся цей цар і як він вчинив з ізраїльським народом? Що відбувалось, коли цей народ гнобили все більше й більше? Подумайте про Бога, Який примножує Божий народ під час гонінь.

4. Який ще жорстокий наказ видав цар Єгипту? Як Бог використовував в цій ситуації повитух? Чому Бог дозволив таке пригноблення Своєму народу? (Бут.15:13) Подумайте про Божі методи у вихованні Свого народу.

5. Поділіться з іншими своїми життєвими обставинами і подумайте, чому Бог дозволяє такі обставини в вашому житті.