Записи

21 – 23 октября 2016 г.

Фото…

Детальнее…

ПРОПОВЕДИ

ІСУС ТОЙ, ХТО МАЄ ВЛАДУ ВСЕ ЗМІНИТИ! (Вiд Iвана 2:1-11)

СВЯТЫЕ ЛЮДИ – СОЗДАНЫ ДЛЯ ОБЩЕНИЯ С БОГОМ (Бытие 2:4-17)

СВЯТІ ЛЮДИ: ВИКУПЛЕНІ ВІД ГРІХА (До ефесян 2:1-10)

СВЯТІ ЛЮДИ: НАДІЯ І ПЕРЕМОГА (Вiд Марка 13)

ЦАРСТВО СВЯЩЕННИКІВ, НАРОД СВЯТИЙ (Вихід 19:1-6)

ВАШЕ СВІТЛО НЕХАЙ СВІТИТЬ ПЕРЕД ЛЮДЬМИ (Вiд Матвiя 5:13-16)

СВИДЕТЕЛЬСТВА

м. Сарра (Исход 19:5,6)

п. Ревекка (Исход 19: 4,5,6а)

Ключові вірші 26,27 : "І побачать тоді Сина Людського, що йтиме на хмарах із великою потугою й славою. І тоді Він пошле Анголів і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від краю землі до край-неба"

Попавши в таке холодне місце, дуже легко засмутитися і постійно скаржитися на умови. Але я, попавши сюди, не дуже засмутився. Знаєте чому? Тому що я знаю, що це лише на два дні, а потім закінчиться. Я хочу поділитися з вами однією хорошою новиною: все, що з вами відбувається, одного разу закінчиться. І зараз я хотів би разом з вами подивитися, що Ісус Христос розповів нам про останні дні.

Почну з анекдоту:

Одного разу прийшов єврей до равина і запитав:

"Я не обманюю, не краду, не роблю нікому зла. Чому ж я так погано живу?"

Равин на це сказав:

"Ти сам відповів на своє запитання"

Це смішно рівно до тих пір, доки ми самі не стикнемося з людьми, які готові на все, щоб жити добре. Зараз, на хвилі змін, що відбуваються в нашій країні, ми очікуємо, що все буде тільки краще, і я сам цього очікую. Але, за що я люблю Біблію, це за правдиве описання людської природи. Біблія переконує нас, що люди зіпсовані. І це те, що я щодня бачу довкола себе. Нам потрібне зцілення всередині нас, щоб зміни на краще дійсно сталися. Більше того я щодня бачу цю зіпсованість в собі самому. Тому зараз хочу не вчити когось, а хочу разом з вами споглянути на речі, які нам відкриває Боже слово.

Уривок, який ми щойно прочитали, починається з такої мирної, майже пасторальної картинки:

1 І коли Він виходив із храму, говорить Йому один із учнів Його: Подивися, Учителю яке то каміння та що за будівлі!

Учні зачудовувалися Єрусалимським храмом. І там було чим зачудуватися. Величезні камені, найбільший з яких важив 400 тон, були складені в архітектурне диво тієї епохи загальною площею як два футбольних поля. Зараз залишилася лише одна стіна. Я був біля неї, і вона виглядає вражаюче. Важко уявити, що думали люди того часу, дивлячись на цю величну споруду. Йосип Флавій пише про храм так:

"Зі всіх сторін він був покритий масивними золотими пластинами, що під променями ранкового сонця осліплювали вогняним блиском. Чужинцям, які приходили до Єрусалима на поклоніння, здавалось, ніби він вкритий снігом. Навіть у місцях, де храм не мав позолоти, він був сліпучо-білим"

Ясно, що учні Ісуса, що виросли в провінційному селі, теж були вражені цим видовищем. Багатство храму сліпило очі. Напевне, в серцях учнів заворушилося схоже почуття, яке відчувають наші сучасники, які думають про Печерську лавру, або про палац у Межигір’ї, або хоча б про квартиру депутата Лєщенка.

Здається, Ісус мав би теж захоплюватися храмом. Але це було не так. Подивіться, що Він відповів у другому вірші:

2 Ісус же до нього сказав: Чи ти бачиш великі будинки оці? Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!

Ісус вбачав проблему, яка призведе до руйнування Храму. Він бачив, що вже запущено певні процеси, і лише питання часу, що вони виконаються. І коли вони всілися подалі від людей на Оливній горі, учні почали питати: "Ісус, Ти таке страшне сказав. Це ж кінець всьому, на що ми надіялися. Поясни, що ж має статися". І Ісус пояснив. Це не така легенька історія, яку приємно почитати. Власне, вірші з 5 по 8 дають нам короткий зміст:

5 Ісус же почав промовляти до них: Стережіться, щоб вас хто не звів.

6 Бо багато-хто прийдуть в Ім’я Моє, кажучи: Це Я. І зведуть багатьох.

7 І як про війни почуєте ви, і про воєнні чутки, не лякайтесь, бо статись належить тому. Та це ще не кінець.

8 Бо повстане народ на народ, і царство на царство, будуть землетруси місцями, буде голод. Це початок терпінь породільних.

Тут Ісус вказав на три проблеми: 1) брехня; 2) війни; 3) землетруси і голод. Перше вказує нам на зруйновану совість і особисту систему цінностей. Люди будуть з легкістю відступати від правди заради якоїсь особистої вигоди. Друге – війни – говорить про зруйновані стосунки між людьми. Життя іншої людини не вважається цінним, а то і стає перешкодою для задоволення власних бажань. Люди йдуть, грабують і вбивають. І третє, природні катаклізми, говорять нам про зруйноване середовище існування. Люди могли би дбати про землю, де живуть – натомість, вони вичавлюють з неї все, що можуть, не даючи їй шансу на відновлення.

Те, що відбувається зараз на сході нашої країни, демонструє всі ці три тенденції. Брехлива пропаганда, вбивства і грабіж, поступове знищення інфраструктури регіону. Я зараз не буду заглиблюватись у цю тему, але підніміть руку ті, хто вважає це хорошими тенденціями. Хто хотів би жити в такому середовищі? Але це не почалося зненацька. Воно почалося з маленького зла, і довгий час росло, поки не вилилося в жахіття.

Давайте подивимося, чи є у нас тут симптоми тих трьох тенденцій, про які ми говорили.

1) Криза совісті. Хто з вас ніколи не стикався з брехнею?

2) Конфлікти між людьми. У нас же нема сварок, ненависті, розлучень, насильства та підлих вчинків? Чи таки є?

3) Зруйноване довкілля. Ми влітку були декілька разів з дітьми в Гідропарку. Що перше доводиться робити, коли приходиш на пляж? Визбирувати бите скло, недопалки і пластикові пакети. Невже так тяжко було прибрати після себе? Чи їх заставили? А забруднені ріки, кислотні дощі та інші результати "мирної діяльності" людей?

Як бачимо, ці три тенденції є скрізь. Просто в різній мірі проявилися. Може довкола вас вони ще не призвели до катастрофи, але машину вже запущено. І Ісус вказав на це ще дві тисячі років тому. "Це початок терпінь породільних" – говорить Він. Якщо зачали, то щось має народитись. Ми маємо багато чудових технологій і соціальних ініціатив, але світ залишається повним зла – тому що люди злі. Все починається в голові в людини, потім поширюється на інших людей, потім руйнує все.

Чому ми про це зараз говоримо? Тому що Ісус, коли приходить в життя людини чи народу, запускає там протилежний процес: зцілення і відновлення. Починаючи з першого пункту: зцілення характеру. Потім зцілення стосунків. Потім зцілення довкілля. Тому той, хто знає Ісуса, починає жити не так, як інші. На фоні загальної тяги до руйнування, Ісус почав новий тренд, який рухається в протилежному напрямку.

Ми вже чули про те, що таке святий народ і що Ісус зробив для нас, щоб зробити нас святими людьми. Яким буде наше життя в такому, досить агресивному, світі? Може воно буде хоча б трохи комфортнішим? В 90-х роках, запрошуючи людину в церкву, часто можна було почути питання: "А Бог що, дасть мені грошей?". Ми таке не питаємо, але ми люди практичні і не хочемо робити те, що не дає результату. А якщо наше життя нічим не відрізнятиметься від життя невіруючих, то навіщо вірити?

Ісус дає дуже непопулярну відповідь. Ваше життя не стане легшим, навіть стане тяжчим. Але саме тому, що воно стане кращим.

9 Пильнуйте ж самі, бо вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів та до царів ради Мене, на свідчення їм.

10 Але перше Євангелія мусить бути народам усім проповідувана.

11 Коли ж видадуть вас і поведуть, не турбуйтеся заздалегідь, що вам говорити, а що дане вам буде тієї години, то те говоріть: бо не ви промовлятимете, але Дух Святий.

12 І видасть на смерть брата брат, а батько дитину. І діти повстануть навпроти батьків, і їм смерть заподіють.

13 І за Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений!

Після таких слів Ісуса слід було чекати, що ніхто не захоче бути Його послідовником. Але послідовники не зникли, вони є і зараз. Люди згодні переносити труднощі лише в одному випадку: коли взамін вони отримують більші ціннощі. Для християн такою цінністю є сам Ісус.

Взагалі саме слово "християнин" в наш час не дуже багато говорить. Це просто бренд, під яким можна протягнути що завгодно. Дивіться вірші 21,22:

21 Тоді ж, як хто скаже до вас: Ото, Христос тут, Ото там, не йміть віри.

22 Бо повстануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити ознаки та чуда, щоб спокусити, як можна, і вибраних.

23 Але ви стережіться! Я сказав вам усе наперед.

В усі часи були люди, які називали себе християнами, але такими не були. Тому Ісус закликає нас розуміти, що таке справжнє християнство, і стерегтися обманів. Давайте коротко розглянемо це.

До того, як це слово з’явилося, християни носили більш чітку назву: "учні Ісуса". Тобто ті, хто учаться в Ісуса. Учень Ісуса займається тим, що вивчає Ісуса і намагається навчитись бути таким же. Чому? Тому що такого, як Ісус, більше немає. Я стрічав поганих людей, таких собі і хороших. І навіть найкращі з них не справили на мене таке враження, як особистість Ісуса Христа. З тих пір, як особистість Ісуса Христа попала в моє поле зору, вона стала стандартом, згідно якого доводиться все міряти. Для мене найбільшою радістю стало, коли я бачу риси Ісуса у вчинках людей – і, зненацька, у власних вчинках. А найбільший сум – коли я бачу в собі вчинки, що суперечать рисам Ісуса. Коли я не можу тримати самоконтроль, як це робив Ісус. Коли роблю егоїстичні вчинки чи допускаю нечесність. Коли лінуюся. Коли не можу любити, терпіти, приймати, дбати, як це робив би Ісус. Це все є в моєму житті і в житті будь-якого християнина. Коли ви застанете мене сонним чи стомленим, то зможете наглядно дослідити, скільки в мені егоїзму. Християни недосконалі. Якщо хтось переконує, що він досконалий, то це не учень Ісуса, а брехун. Але для учня Ісуса сам Ісус стає моделлю поведінки і мірою для всього в житті. Це і значить бути святою людиною. "Святий" – це не про особисті якості, а особисті цінності. Свята людина оголосила війну злу: і тому, що довкола, але в першу чергу тому, що бачить всередині себе.

Чим займаються святі люди? Нагадують всім про Ісуса. Про це каже 10-й вірш:

10 Але перше Євангелія мусить бути народам усім проповідувана.

Євангелія – це Історія про Ісуса. Це те, з чого починається зцілення і відновлення. Як світ реагує на це? Судить і б’є. Колись мій родич розповідав мені про свого співробітника. Він з таким гнівом казав: "Пішов він у якусь сєкту, так пити кинув, курити кинув…". Коли я спитав, що в цьому поганого, він сказав, що наче і нічого. У людей викликає обурення, коли ми починаємо поводитись не так, як всі. Коли ти з друзями напиваєшся до чортиків і робиш те, за що потім соромно, то все нормально. А коли починаєш говорити про Ісуса і про святе життя, то питають: "Ти що, ненормальний?". Та ні, насправді я щойно дізнався, як стати нормальним. Цінностями світу є що завгодно, тільки не особистість Ісуса. Люди цінують гроші чи задоволення. Цінностями можуть бути ідеології, кіногерої чи відомі люди. Але навіть найкращі людські пориви, які називають словом "саморозвиток", протирічать життю святих людей. Бо мета саморозвитку – зробити найвищою цінністю свою особистість. А свята людина говорить: скільки б ти не досяг, до Ісуса тобі як до неба пішки. Таким чином учень Ісуса завжди є білою вороною.

Коли ти знаходишся у середовищі, яке налаштоване вороже, у тебе є вибір. Можна загинути. Можна намагатися пристосуватися і стати таким, як всі. А можна перемогти. І Біблія говорить про перемогу. 1Iван. 4:4 говорить:

Ви від Бога, дітки, і ви перемогли їх, більший бо Той, Хто в вас, аніж той, хто в світі.

Мені нещодавно попросили запропонувати експеримент, який доведе існування Бога. Це були сильно упереджені люди, тому я їм нічого не сказав. Але зараз скажу. Такий експеримент є, і я часто його проводжу. Коли мої сили, всі мої ресурси закінчилися, я можу продовжувати, покладаючись на Бога. Бог більший за будь-якого можливого ворога в цьому світі. І коли я вже більше не маю сили, тоді приходить Бог і витягує мене Своєю силою, Своїм способом, який я і вигадати не міг. Це те, що я можу пережити прямо зараз. Християни не зневірилися, коли їх вбивали на Римських аренах за злочини, яких вони не чинили. Християни віддавали своє життя за інших у нацистських таборах. Вони вистояли репресії в СРСР. Бог завжди давав їм силу не тільки не скоритися системі, а й сміливо свідчити про правду.

Коли руйнівні тенденції, про які ми згадували, будуть прогресувати і здаватиметься, що світ досяг дна і надії немає, Бог вчинить так само. Він прийде і простягне своє спасіння тим, хто Йому довіряє.

24 Але за тих днів, по скорботі отій, сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла.

25 і зорі спадатимуть з неба, і сили небесні порушаться…

26 І побачать тоді Сина Людського, що йтиме на хмарах із великою потугою й славою.

27 І тоді Він пошле Анголів і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від краю землі до край-неба.

Біблія описує перемогу Ісуса Христа у трьох важливих областях. По-перше, Ісус переможе зло всередині нас.

Улюблені, ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з’явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є. І кожен, хто має на Нього надію оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він.

(1 Івана 3:2,3)

Знаєте, яке останнє слово сказав Ісус перед смертю? Це було слово "звершилося". Це означає, що Йому не було про що жалкувати. Він прожив життя саме так, як треба. Як часто у нас не так! Але у нас є надія. Коли ми побачимо Христа лицем до лиця, він відобразиться в нас, як у дзеркалі. Ми маємо надію, що те зло, яке ми робимо зараз і про яке потім жалкуємо, зникне. Слава Ісуса Христа осяє нас і в наших серцях, в нашому розумі не залишиться жодного темного куточка. І наші вчинки всі будуть світлими. Я вже не буду робит егоїстичні вчинки. Не буду злитися на власну дружину і дітей. Не буду підводити друзів. І знаючи, що так буде, я і зараз прагну буди таким.

Друге – це Христос знищить зовнішнє зло.

не вчинять лихого та шкоди не зроблять на всій святій Моїй горі, бо земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває! (Ісая 11:9)

І третє – Христос знищить руйнівні наслідки зла в нашому житті.

і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!

(Об’явлення 21:4)

Це велика обіцянка. Кожен з нас веде війну. Хтось воює з ворогами, які прийшли до нашої країни, чи з корупцією. Хтось воює за стосунки, за свою сім’ю чи дітей. Хтось – проти руйнівних звичок. У кожного своє. Твоя сльоза може бути викликана будь-чим. Можливо, ніхто не може її витерти. Але Бог це зробить. Тому святі люди продовжують жити з надією, продовжують перемагати.

На завершення розкажу дві короткі історії.

Відомий письменник Ернест Хемінгуей під старість побачив, що він більше не може писати. Він став нездатним робити те, в чому вдосконалювався все своє життя. Це призвело до відчаю. Коли почалися ще й тяжкі хвороби, він вже не мав, на що надіятися, і вкоротив собі віку.

Приблизно в той же час Клайв Льюїс, автор Хронік Нарнії, стикнувся зі схожою ситуацією. Його голова відмовлялася працювати, як раніше, і тому він не міг більше писати книги. У нього почався рак. В цей час він пише своєму пастору дуже позитивного листа. В ньому він говорить, що навіть якщо втратить всі свої здібності, він буде дякувати Богу і прославляти Його. Та сама ситуація, але зовсім інша реакція. Хто має надію на Христа – той переміг світ.

Бажаєте йти за тенденціями світу і жалкувати про це? Чи бажаєте перемогти з Ісусом? Я свій вибір вже зробив, і молюся, щоб ви теж зробили такий вибір.

(п. Ной)

Из сухих костей восстанет Божья армия.

Украина – святая страна.

Ключевой стих Исход 19:5,6

Итак, если вы будете слушаться голоса Моего и соблюдать завет Мой, то будете Моим уделом из всех народов, ибо Моя вся земля. А вы будете у Меня царством священников и народном святым; вот слова, которые ты скажешь сынам Израилевым.

1. Бог даровал моей жизни смысл и радость.

Я родилась неверующий семье. У меня есть два брата и одна сестра и я самая старшая. Родители вопитвали нас с любовью и с жертвенным.

В юном возрасте я была недовольна темной кожей и невысоким ростом.

Из-за этого было чувство неполноценности и все мои мысли были отрицательными и не благодарными. Особенно меня мучил вопрос: «Для чего я живу?». Из-за этого было чувство бессмысленности и суеты. Когда я была на втором курсе университета, Бог пришел ко мне через Слово Бога от Иоанна 15:5 «Я есмь лоза, а вы – ветви; кто пребывает во Мне, и Я в Нем, тот приносит много плода; ибо без Меня не можете делать ничего».

Через это Слово я признала свой грех, то, что я отошла от Иисуса. И поняла, что принести истинный плод можно только в Иисусе Христе.

И также слова Бытие 1:1. В начале сотворил Бог небо и землю.

Бытие 1:31а. И увидел Бог все, что Он создал, и вот, хорошо весьма.

Эти слова говарил мне что Бог создал меня отличным видом. Через эти слова я нашла смысл и цель в жизни. Решила проблему пустоты и бессмысленности. По характеру я была очень спокойная, но эта благодать спасения для меня была очень радостная, поэтому по кемпусу я как летала и всем проповедовала.

Когда я была на 4 курсе один миссионер из Германии приехал и читал миссионерский отчет, я видела видение – быть миссионером и начала молиться.

2. Я – миссионер на Украине.

В 1990 году при Горбачеве началась перестройка, крах Советского Союза. В 1991 году Украина отделилась и стала самостоятельной. В этот период было видение для многих молодых корейцев ехать миссионерами в СССР. Это была сильная работа Святого Духа.

В 1990 году миссионер Петр, когда ему было 28 лет, поехал в Польшу. Также 8 месяцев служил в Москве и в 1991 году в конце августа приехал в Киев на Украину. Этот же год в декабре Я приехала в Украинус польторагодовалым Иосифом, оставив работу учительнице в Корее. Мне было 27 лет.

Бог дал мне слово к Рим. 1:5:

Через которого мы получили благодать и апостольство, чтобы во имя Его покорять вере все народы.

Я не знала ничего об Украине. Не знала какой русский язык или украинский. Но одно я знала: в 1986 году было Чернобыльская катастрофа и многие погибли. Многие уехали из Украины.

В то время иностранцы очень боялись даже пить и есть украинские продукты. Моя знакомая даже привезла из Германии песок для своих детей, чтоб играть. Хотя в то время мы жили в общежитии, но для нас она была как самая шикарная гостиница, потому что Дух Святой наполнил наши сердца. Во всем мы благодарили и восхищались.

Это было время краха СССР, в магазинах почти ничего не было, был дефицит продуктов. Вместо того, чтобы учить язык, мы учились терпению ждать очередь за продуктами. В такое время молодые обычно не имеют в своей жизни цели или видение на будущее.

Иезакииль 37:1,2

Была на мне рука Господа, и Господь вывел меня духом и поставил меня среди поля, и оно было полно костей. И обвел меня кругом около них, и вот, весьма много их на поверхности поля, и вот, они весьма сухи.

То время состояние людей было такое. Долгое время коммунистическая идеология и разрушенная экономика повлияла на людей, и они не имели видения и были как «сухие кости на поверхности». С точки зрения человеческой не видно надежды в такой ситуации. Но Бог помогал нам смотреть глазами надежды. И показал нам, что это земля уже духовно созрела и готова для сбора урожая.

1. Сила молитвы и сердце пастора

Каждое утро Миссионеры принимали духовное питание через духовный хлеб. Днем мы работали и изучали русский язык. Вечером мы собирались вместе и молились, и проповедовали, и изучали Библию один на один. Одна миссионерка из-за аварии потеряла два передних зуба и очень сильно опухли губы. Но она вопреки этому пришла на изучение Библии с агнцами в точно назначенное время, только в маске. Не смотря на обстоятельства, она верно хранила время изучение. Вот, это именно пастырь Яков-Владимир.

В то время мы еще плохо говорили по-русски. Когда мы задавали вопросы, то не понимали ответов. Но Слово Бога имеет силу и работало в каждом сердце. Пастырь Авраам-Влад принимал слово Иссая 53:4-6 и он искренне раскаялся и принимал Иисуса. Пастырь Мария Мазан в 1994 году на весенней конференции «Хочешь ли быть здоров» и «Отче, прости им, ибо они не знают, что делают» слушала эти слова, тогда она искренне покаялась и стояла перед крестом Иисуса. И пастырь Яков-Владимир принял слово быть верным и решил верно участвовать на богослужении. Пастырь Ной принял Иоанна 8:11 «Я не осуждаю тебя. Иди и больше не греши». Когда эти слова пришли в его сердце, он изменился. Все наши старшие братья в то время в университете достигли больших успехов, были отличниками учебы и получили красные дипломы.

Но до этого, когда они не знали Иисуса, они жили грешной и эгоистичной жизнью. Но Слово Бога пришло в их жизнь, и они изменились. И стали жертвенными и живут святой жизнью.

2. По воле Твоей.

Из-за плохой экономической обстановки в стране к нам тоже пришли трудности. Пастырю Петру, когда он работал преподавателем в инязе, заплатили зарплату вместо денег а сахаром. В то время его вес был 58 кг. Я не прибыкла клизмат украины. Из-за сильной влажности и низкого давления у меня всегда были головные боли. Также из-за воспаления почек я два-три раза в году ложилась в больницу. Трижды был выкидыш. Плюс ко всему, в то время один брат, которого мы приняли в свою семью, однажды он собрал все наши вещи и убежал. Хозяйка квартиры, за которую мы заплатили на 2 года вперед, через 3 месяца выгнала нас. И денег не вернула.

В такой ситуации мы потеряли сердца пастыря, хотя в начале думали, что можем принимать любого. Слишком тяжело было на сердце, даже не могла молиться. В то время я читала одну книгу про доктора, который спасал многих бедных больных, отдавая свою жизнь. Через эту книгу Бог показал мне Иисуса, Который отдавал Свою жизнь для грешников. И в молитве слышен был голос Иисуса: «Ибо так Я люблю народ Украины и не пожалел Сына Своего для них. Разве ты не можешь любить их?!».

После этого Слова мы раскаялись и снова встали от отчаяния. Тогда и возникло удивительное событие – мы увидели необыкновенную красоту природы, обычной травы. Наш борщ оказался таким вкусным, даже подсолнечное масло нерафинированное оказалось таким ароматным, как никогда раньше. И особенно люди стали казаться нам очень милыми и приятными. Внутри нас стало сердце «доброго пастыря» и все вокруг изменилось.

Господь через эти трудности помогал нам оставить человеческие трудности и любить Божьей любовью и служить. Когда мы изменились, многие пришли в церковь. В 1996 году Авраам-Влад и Мария создали домашнюю церковь. В нашей стране очень много семей разрушены. Но Бог поставил такую красивую, благословенную христианскую семью здесь, которая любит свой народ и жертвенно служит. Начиная от них, Бог создал 16 домашних церквей в нашей церкви.

Когда во время духовного кризиса мы молились молитвой Иисуса: «не моя воля, но Твоя пусть будет…», то господь поднял людей веры и строил много домашних церквей. Я восхваляю Бога.

3. Для верующего нет ничего невозможного

Иисус пришел в этот мир, Он исцелял больных и проповедовал. Он сотворил много чудес, чтобы люди и верили в Иисуса, что это Христос, Сын Бога Живого. Но люди, по своей выгоде, пришли и ушли. Поэтому Иисус отдельно поставил 12 учеников и воспитывал их. Через 12 учеников Иисус имел видение для проповедования во всей земле.

Мы тоже чувствовали, что для наших братьев и сестер также нужна тренировка для воспитания и проповедования.

Ни один человек не может стать великим лидером без тренировки. Мы также помогали братьям и сестрам расти учениками Иисуса: духовный хлеб, проповедовать другим, собрание свидетельств, богослужение, изучение Библии. В начале, наше богослужение было на 12 часов. Потому-что в воскресенье все поздно встают и надо еще разбудить, и перевезти агнцев.

Особенно, когда мы сказали участвовать в духовном хлебе, один брат сказал, что легче пройти вдоль Китайской стены. Но Божье Слово имеет власть и наши братья и сестры изменились. Когда они испытывали спасение от грехов, у них появилось желание жить святой жизнью, и они имели в своей жизни видение и мечту.

Они были «мертвыми», но Слово Бога вошло, и они ожили. И, как Иисус, они помогали одной душе – стали пастырями. Это начало нашей миссионерской жизни. Видение, которое было у нас в начале, стало реальностью. Я восхваляю Бога, Который совершает великое дело в Иисусе Христе.

4. Украина – святая страна.

В 1999 году Билл Клинтон был президентом США, его жена Хиллари Клинтон посетила Украину. Она говорила о том, что наши женщины плохо влияют на Европу и Америку и просила, чтобы их не пропускали туда из-за разврата. Миссионеры слушали эти новости и испытывали боль в сердце, потому что они духовные пастыри, и появлялся святой гнев. Господь дал нам темы молитвы – посылать 1000 миссионеров по всему миру, особенно наши миссионеры с Евангелием завоевали Америку.

На Украине много проблем и трудностей из-за коррупции. Поэтому все думали, что нам нужна помощь от других. Но Иисус сказал Своим бедным 12 ученикам: «вы дайте им есть…».

Мы начали молиться: «Украина – страна пастырей», «Послать 1000 миссионеров», «Страна, которая посылает миссионеров», «Евангелизировать 24 области Украины», много провозглашали это, и в 2003 году Анастасия поехала миссионером в Америку в Нью-Джерси. А миссионерка Руфь в Чикаго. А миссионер Наташа в западную Америку – в Лос-Анджелес. Миссионер Владимир-Поинт и Ревека – в Стамбул в Турцию. И семья пастыря Якова и Жанны Дарк поехали в Харьков, где строили фундамент молитвы и Слова Бога в течении 10 лет. Брат Иосиф создал Библейскую группу на Кипре, поставил фундамент церкви, и Бог посылал его в Эиль в США. Я благодарю и восхваляю Бога, который использует недостойного и также слушает нашу молитву.

5. Господь благословляет с маленького.

В 1991 году мы начали с маленькой комнаты в общежитии №4 на Ломоносова, в следующем году мы переехали в общежитие №3 в большее место. Когда появились верные братья и сестры, мы переехали в детский садик на теремках. Когда они росли учениками, мы переехали на Ломоносова 53 в актовый зал. В то время Бог привел многих и воспитывал их в генералов веры и женщин молитвы. В 2004 году Бог принял молитву Станиславы Янковны и нашу и мы купили землю. В 2005 году мы начали строительство церкви и ответственный был брат Стас. В 2008 году в январе мы провели специальную церемонию посвящения здания церкви Богу.

Когда мы смотрим на Божью работу в течении 25 лет на Украине, мы исповедуем, как Апостол Павел: «То, что мы есть – это все благодатью Божьей».

Хотя мы были недостойными, но Бог принял наше пастырское сердце и молитву пяти хлебов и двух рыбок и «если сколько-нибудь можешь веровать, все возможно верующему».

Наш Бог через одного человека веры, как Авраам, создал много домашних церквей и поставил многих учеников, которые хотели жить как святые люди и быть святой странной. Теперь в нашей церкви они уже как украинские лидеры самостоятельно проповедуют и воспитывают, и служат мировой миссии. Пусть Господь благословит наших лидеров и наполнит их Духом Святым.

Молюсь, чтобы они имели веру на Всемогущего Бога и посвящение на Иисуса, и соединение со Святым Духом.

Молюсь, чтобы наша страна стала святым народом и святой страной. Пусть господь использует нас как царство священников и народ святой.

Вы, каждый, перед Богом созданы как образ Бога и святой человек, и святая страна, и духовный лидер, и надежда Украины.

Это было огромной привилегией и радостью для нас в течении 25-ти лет – служить таким драгоценным братьям и сестрам на Украине с молитвой и со Словом Бога.

Поэтому хочу искренне поблагодарить всех братьев и сестер.

И также хочу поблагодарить тех миссионеров которые презыжали из других стран служили здесь М.Ын ХИ, Петра Вьэн, Греис Эзра Ве, Венгур Дидия Син, Джосуа Ким, Эестер Марк Ким , Джон Мария Пис , Ханна Чой.

Я благодарю Бога, Который был с нами на протяжении 25 лет и отдаю Ему всю славу, и хвалу, и благодарение.

О.С – Сухие кости стали великой Божьей армией

и Украина – святые люди, святая страна.

Свидетельство на 25-летие Киевсого UBF

Ключ. Стих. Исход 19: 4,5,6а.

вы видели, что Я сделал Египтянам, и как Я носил вас как бы на орлиных крыльях, и принес вас к Себе; итак, если вы будете слушаться гласа Моего и соблюдать завет Мой, то будете Моим уделом из всех народов, ибо Моя вся земля, а вы будете у Меня царством священников и народом святым

Здравствуйте, меня зовут Оксана, духовное имя Ревекка. Бог дал мне международную жизнь. Я родилась в России, воспитывалась на Украине, а сейчас живу в Турции.

Часть1. Первая встреча с Иисусом.

По милости Бога, я лично встретилась с Иисусом в 1998 году, когда училась на третьем курсе КПИ. Всем казалось, что я классическая хорошая девочка из классической хорошей семьи. В школе я не ходила на дискотеки и любила читать приключенческие романы. В общежитии Политеха я старалась делать все, что делали мои общежитские друзья, чтобы заслужить их признание. Например, я не любила пиво, но пила его за компанию. Я не любила рок-музыку, но слушала ее вместе со всеми. У всех подружек был бойфренд, и я подумала, что, наверное, и мне нужен какой-нибудь бойфренд. Но все, что я делала, даже успешная учеба, не давало мне радости. Наоборот, я все больше чувствовала свою жизнь бессмысленной и пустой. От грехов и похотливых отношений я чувтсвовала себя очень грязной.

Однажды я заметила, что один из моих друзей очень изменился. Он перестал проводить время на гулянках в компании с вином, гитарой и девушками. Мне было интересно, что смогло изменить такого упрямого и неуправляемого человека. Поэтому, когда он пригласил меня на конференцию я пришла посмотреть. Слушая проповеди и свидетельства братьев и сестер, я почти физически задыхалась от осознания своей греховности. Страх ада и Божьего наказания сильно поразило мое сердце. Поэтому первое слово, через которое я познала благодать прощения, было слово о прокаженном, который пришел к Иисусу, упал перед Ним на колени и умолял: «если хочешь, можешь меня очистить.» (Мар. 1: 40, 41) Я поняла, что из-за совершенного греха прелюбодеяния я именно такой грязный от греха прокаженный и тоже просила Иисуса со слезами: «если хочешь, можешь меня очистить.» Бог дал мне Свою любовь и прощение через слова Иисуса: «Хочу, очистись.» Я верю, что с того момента Господь очистил меня от всех грехов и сделал новым творением в Иисусе Христе!

Часть 2. Духовное детство.

Сейчас я с большой радостью вспоминаю как прошли мои первые годы в церкви. Два года я жила в общей жизни с сестрами: п. Настей (сейчас миссионерка в Америке), с п. Эстер (сейчас в Корее), Оксаной Патриюк (Жанной Дарк). Через общую жизнь я научилась практической любви: не сравнивать себя с другими, не завидовать, радоваться успехам сестер. По-моему, нашу общую жизнь можно было описать словами из псалма: «Как хорошо и как приятно жить сестрам вместе.» J

В церкви п.Петр часто сильно ругал меня. Сначала было непонятно и обидно стоять перед всеми, когда тебя отчитывают во время чтения свидетельств, разбивать настоящим молотком воображаемую мечту или, когда тебя целый год называют Бульдозером. Но сейчас я благодарна за такие тренировки. Я поняла, что добрый пастырь старался помочь мне избавиться от грешных привычек и вырости полезной. В образе п. Петра я увидела Иисуса, который имел на меня надежду и с терпением помогал мне.

Я очень благодарю за пастырь Марию, Настю, Эстер. Они очень помогали мне молитвой и изучнием Библии. И, так как они раньше пришли к Иисусу, то я училась у них как у старших сестер. Особенно я благодарю за п.Сарру. За ее проницательность и духовный совет, за глубокое изучение слова Бога, за пример жизни женщины, посвятившей свою жизнь служению Иисусу.

Часть 3. "Я—пастырь добрый"

В 2000 году бог создал мою домашнюю церковь с п. Поинтом. Я не выбирала себе мужа по внешности или чертам характера, а доверила выбор Богу. Если бы я выбирала сама, то никогда не выбрала бы п. Поинта. Бог создал нашу семью для того, чтобы мы были добрыми пастырями для Его агнцев, по слову Иоан. 11:10 "Я есмь Пастырь добрый, Пастырь добрый полагает жизнь Свою за овец". Наша группа называлась «Виноградная лоза». Мы молились, чтобы воспитать в нашей группе 10 пастырей. П.Поинт с братьями впервые начали регулярное служение в КПИ. Порой было трудно, особенно отвергать желание жить как простая семья, только для себя и своих детей. Бог научил меня, что самая красивая жизнь — это быть использованной в евангельской работе. Самая большая радость — видеть, как одна душа принимает Иисуса и изменяется.

Наши любимые агнцы сейчас сами лидеры церкви. (Ионафан и Дима Салюк, Самурай, Ира-кенду, Руфь, Катя, Давид Бычков, Виктория, Михайло) Благодарю Бога, что Он использовал таких грешников, как мы, в Своей истории.

Часть 4. "Ne mutlu Turkum diyene"

(Счастлив тот, кто говорит: Я – турок)

23 января 2005 года п.Поинт улетел в Турцию миссионером. В тот день был мой день рождения, но вместо подарка для меня п.Поинт купил себе билет в Стамбул и уехал. J Это было для меня большим шоком. Одно только слово "мусульманская страна" приводило меня в ужас. У меня была только одна мысль, что я не смогу жить с маленькими детьми (Лиде было тогда 3,5 года, а Вере – 2 месяца) в чужой мусульманской стране, что я не смогу жить без моей церкви, без моих братьев и сестер, без моих родителей, без моей страны. Но через полгода я поняла, что пойти туда, куда Бог посылает меня, несравненно лучше, чем искать удобную жизнь. Я приняла свое личное решение поехать миссионером в Турцию и до сих пор не пожалела.

С тех пор прошло 11 лет. Были разные ситуации, но Бог всегда был с нами. Его надежда поднимала нас, когда мы отчаивались. И также наша церковь тоже была с нами. Меня всегда поддерживает знание, что вы молитесь за нас, хотя у вас тоже много своих проблем. Почти ни одна наша турецкая конференция не прошла без участия киевских братьев-сестер. Много раз нам помогали пожертвования из Киев ЮБФ. Вы знаете всех наших агнцев по именам: с. П, б. Н, с. Н, с. Х, б. Ю, б. Ш и др. Мы с п.Поинтом сердечно благодарим вас (нашу дух. семью) за помощь и поддержку. Я верю, что Бог через нас двигает Свою историю спасения.

Два года назад к нам присоединилась семья Джозефа и Ханны Шин из Кореи, которые приехали работать в фирме LG. А в прошлом году Бог создал в Стамбуле 1ю домашнюю церковь через б.Н и с.Н. Многие знают, что Н, в прошлом студент Босфорского Университета, наш самый первый агнец, с которым мы вместе жили 3 года. Из-за нежелания посвящать свою жизнь Богу, он ушел и старался жить по-своему. В результате, попав во многие грехи и проблемы, через 6 лет, Н вернулся. Н- молодая верующая из Антакии (бывшей Библейской Антиохии). Их новые имена – Авраам и Сарра. За этот год стало видно, что они еще слабые как домашняя церковь. Но мы храним на них Божье видение и просим вашей молитвы, чтобы они глубоко приняли Божий призыв и стали настоящими примерами веры для Турции, как библейские Авраам и Сарра.

Также летом этого года Бог свел нас с братьями, которые открывают реабилитационные центры для помощи зависимым людям. Сначала лично я думала, что у нас с ними не может быть ничего общего, потому что наш профиль – изучение Библии со студентами. Но потом мы с п.Поинтом увидели, что у нас с ними общий дух и желание помочь людям познать Христа и освободиться от власти грехов. Меня тронуло, что они служат таким людям, от которых все стараются держаться подальше – алко- и наркозависимым. Сейчас п.Поитн регулярно проводит с этими братьями изучения Библии. И прошлый семинар мы проводили все вместе. На этом семинаре участвовал б.Саша. Ему так понравилось, что он не захотел вернуться в Киев через неделю, пропустил свой самолет и остался почти на месяц. Мы молимся, чтобы Божье призвание явилось в жизни б.Саши и он нашел свое место служения.

В прошлом году Бог также помог нам открыть свою маленькую фирму по образованию. В начале я боялась, что мы все умрем с голоду, т.к. нужно было платить не только за аренду квартиры, но и за аренду офиса и налоги. Но прошел уже почти год, и Бог помогает нам как-то справляться со всем этим. В дополнение, п.Пойнт сейчас занимается регистрацией Украинского Общества, и наша заявка уже одобрена в горсовете Стамбула. Я вижу, что если Бог открывает дверь, ее никто не может закрыть, и наоборот. Пусть Бог даст нам мудрость, как заложить крепкую базу для будущего служения по всей Турции.

Наши темы молитвы:

1. За изучение книги Бытие.

2. За ангцев б.Ю, с.Н, б.Ш, б.Х ,чтобы они познали Бога.

3. За Н и Н, стать Авраамом и Саррой веры.

4. За п.П и Ж, решить визовую проблему.

5. За нашу семью, чтобы мы следовали Божьим путем каждый день.

В конце хочу вспомнить, что эта конференция посвящена 25 летию нашей церкви в Киеве. Слава Богу, что он создал, растил и до сих пор хранил нашу церковь! Здесь я и п.Поинт встретилась с Иисусом. Мой брат, мама и папа тоже здесь обрели спасение. Здесь нам привили любовь к слову Бога и к Божьим агнцам. Отсюда из Киева с Жулян течет река молитвы и поддержки в сторону Стамбула.

Благодарю миссионеров, которые были здесь все 25 лет. Благодарю всех пастырей, которые приняли миссию Бога и видение, что Украина будет источником духовного благословения для всего мира и трудятся для этого. Больше всего благодарю Бога, Который носил нас всех как бы на орлиных крыльях и принес нас к Себе, чтобы мы все стали Его народом и царством священников!

О.С. Бог, Который изменил грешников в Свой святой народ.

ВАШЕ СВІТЛО НЕХАЙ СВІТИТЬ ПЕРЕД ЛЮДЬМИ

Вiд Матвiя 5:13-16

Ключовий вірш 16 : "Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі"

Наша конференція майже добігла кінця. Зараз я хочу коротко нагадати, що ми вже взнали. З вступної проповіді ми довідалися, що Ісус має владу змінити все. Він має владу й силу змінити наше прокляте життя на благословенне, змінити грішну людину на святу, загублений народ на святий народ Бога.

З першої проповіді ми взнали, що Бог має добре серце до людини. Бог не злий до нас. Це дуже важливий факт. І життя людей, і весь розвиток людської цивілізації, повністю залежить від того, як люди уявляють Бога. Що люди вибирають, а від чого відмовляються, що вважають важливим, а що ні, які цілі ставлять у житті і в суспільстві в решті решт, все зводиться до відповідей на декілька запитань: хто є Бог, як Він відноситься до мене, яка вічність і чи є вона взагалі, які мої відносини з Богом та з вічністю. Багато людей думають, що Бог злий, Він не цікавиться людьми, а закриває від людини Своє обличчя, робить багато зла в світі. Люди насправді думають так, тому протистоять Богові. Але Біблія ясно каже, що наш Бог цікавиться нами. Він має добре серце до нас. Він хоче благословити людину й дати їй вічність. Він хоче спілкуватися з нами, щоб ми не були самотніми в цьому світі. В решті решт, Бог хоче, щоб ми були Його вибраним, святим народом. Це — найголовніша основа нашої віри.

Далі ми узнали, що, попри таке добре серце Бога до нас, є об’єктивні перешкоди, щоб ми були Його вибраним святим народом. Це — гріх. Грішник не може запросто підійти до Бога, й сказати: “Хай Боже! Привіт! Як ся маєш?” Грішник не може прийти до Бога, розірвавши сорочку, посипавши голову пилюкою, й кажучи: “я згрішив, я прах та попіл, пробач мені”. Бог має знищити як першого, так і другого. Для Святого Бога будь-які стосунки з грішником протирічять Його сутності. Гріх викликає гнів Бога. Це є об’єктивна перешкода. Весь жах цієї перешкоди Бог показав на Хресті, коли відвернувся від Свого Сина Ісуса. Але хрестом Ісуса Христа Він й зруйнував гріх, відібрав силу в диявола, і викупив нас Собі. Дивлячись на жертву Ісуса Христа Святий Бог називає грішника праведним та святим. Тепер, через Ісуса Христа, ми маємо доступ до Бога як святі люди.

В третій проповіді ми довідалися, що, повіривши в Ісуса Христа, отримавши спасіння, ми не стаємо загальними улюбленцями. Навпаки, ми стали “білими воронами”. Світ наповнений чорними круками та сірими воронами. Для білих ворон тут немає місця. Птахи б’ють їх та проганяють. Так само світ ненавидить святих людей. Це нормально. Так є, тому що світ, поки що, належить дияволу. Будь-хто, хто належить Богові, має пройти через ненависть та знущання тих, хто належить дияволові. Але ми не маємо лякатися й занепадати духом. В царстві Бога нема чорних круків, там є тільки “білі ворони” цього світу, тобто святі люди.

Нарешті, в четвертій проповіді ми довідалися, що Бог вступив зі святими людьми в заповіт. Цей заповіт дуже великий й всеосяжний. З боку божих людей вимагається слухатися Його заповідей та додержуватися Його заповіту. На відміну від стародавніх людей ми спроможні це робити, тому що вже викуплені від проклятого життя в гріху. Натомість Бог обіцяє, що буде нашим Богом, що ми станемо Його особистою власністю, між всіма іншими народами та людьми, будемо виконувати Його особливе завдання на землі: будемо царством священиків і святим народом. Коли я чую цей заповіт, в мене завжди завмирає серце: як це так, Святий Бог, що створив небо й землю, що переміг диявола і підкорив Собі весь світ, хоче мати за мною особливі стосунки, щоб я був Його власністю більше за всіх інших народів. Це також і величезна надія та видіння для України та єдиний шлях до благословенного життя: вступити в заповіт з Богом. Значить, стати Його вибраним святим народом, виконувати Його волю, жити по Його правді та будувати тут, в Україні, не своє царство, не царство грошей, не царство страху, не царство байдужості, а царство Бога. Тоді Божий покров буде над нами, як над Його вибранцями.

Тепер подивимося, як ми, як святі люди, маємо жити в нашому повсякденному житті. Подивіться на вірші Матвія 5:13-16: “(13) Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми. (14) Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори. (15) І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі. (16) Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі.” Тут ми бачимо, з якою метою Бог зробив нас святими людьми. Святі люди мають жити в світі й впливати на світ. Зазвичай ми уявляємо, що “свята людина” – це старий дід, що живе далеко від людей, в келії, не турбуватися про людські справи, а тільки поститися, читає й молитися. Інколи, коли до нього приходять люди, такий святий має уздоровлювати хворих, або навчати якоїсь особливої мудрості. Але тут Ісус сказав про зовсім інший стиль життя для святих людей. Це — стати сіллю та світлом для світу.

Що таке “стати сіллю”? Це — вигнати всякий гріх і нечистоту від себе й від свого оточення. Це — не тільки не ходити, разом з більшістю, за гріхом, а зробити так, щоб більшість не хотіла ходити за гріхом, створити навколо себе атмосферу, в якій грішити незручно. І навпаки, створити навколо себе атмосферу, коли приємно та славно творити добрі справи. Декілька наших братів, створив навколо себе атмосферу на роботі, щоб інші не матюкаються, хоча б в їхній присутності. Це — маленький приклад впливу на світ. Є приклад навпаки, коли святі люди створюють атмосферу, в якій гарно і почесно робити добрі справи. Коли я був в Америці, там проводили екскурсії по різним кампусам, і я звернув увагу, що майже в кожному кампусі є якась табличка, чи пам’ятник, чи просто видатне місце, про яке говорять приблизно так: “ось цей факультет відбудував такий-то. Він вчився на цьому факультеті, потім розробив ліки від раку, і, з авторських гонорарів, пожертвував на будівництво цих лабораторій”. Таке місце є майже в кожному старому університеті. Це значить, що колись були люди, що створили традицію віддавати. Якісь люди, прийняли для себе слова “краще давати, ніж отримувати”, і створили навколо себе цілу культуру не збирати собі, не накопичувати на старість, для дітей, онуків, не витрачати на насолоди, на фан, на екстрім, а благословити інших, потратити те, що Бог дав, на користь інших людей. Мені дуже шкода, що в наших університетах нема такої традиції. Це значить, що ніхто ще не вирішив для себе: “я краще благословлю інших, ніж потрачу на себе”. Якщо в нашій країні зручно брати хабарі, якщо звично робити роботу так, аби тільки відчепилися, а в новому домі молоді люди, що купили квартиру за багато десятків тисяч доларів викидають пляшки від пива прямо на новий газон в метрі від смітника, то це значить, що або християни не працюють взагалі, ні в держустановах, ні в бізнесі, або не хочуть впливати на світ, або взагалі не відрізняються від цього світу. В світлі цього слова ми маємо задуматися: як я впливаю на світ? Чи я створюю навколо себе атмосферу, де погано грішити і гарно робити добрі справи, чи просто створив навколо себе оболонку, в якій живу сам? Що для мене є цей світ, це Господній сад, Едем, в якому я працюю, щоб відновити його та щоб Царство Боже прийшло, чи це — юдоль земна, місце страждань, яке треба перетерпіти? В Ісуса для нас ясне покликання: “ви сіль землі”. Ви покликані, щоб впливати на цей світ, щоб відновити Царство Боже на землі, щоб створити тут сад Едемський.

По-друге, “ви світло для світу”. В Біблії слово “світло” має дуже особливе значення. Коли Бог створював небо й землю, перше створіння в світі дуло світло. Біблія говорить про Бога: “Бог є світло, і немає в Нім жадної темряви!” (1 Ів. 1:5б) Також про Ісуса сказано: “Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну людину, що приходить на світ”. (Ів. 1:9) Коли до Ісуса вночі прийшов Никодим, то Ісус свідчив про Себе: “Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили, як світло, – лихі-бо були їхні вчинки”. (Ів. 3:19) В старому заповіті також часто символом Бога був світло або вогонь, наприклад, Бог явився Мойсею в палаючому кущі, а потом провадив синів Ізраїля в стовпі вогняному. Іншим словом, світло — це одна з найголовніших властивостей Бога. Світло — це святість, це те, що випалює гріх, це те, що не дає залишитися жодному лицемірству, жодній нечистоті. Світло знищує всяку темряву, що не залишається місця відчаю, темним думкам, світло вказує дорогу і вихід з безвихідної ситуації. Справжнім світлом для світу і для будь-якої людини є Бог. Бог освітлює будь-яку темряву в душі будь-якого грішника. В Біблії, коли говориться про світ, завжди говориться про Бога, або про Слово Бога, або про святість Бога. Але тут Ісус сказав: “ви світло для світу”. Це значить — ви виконуєте роль Бога для цього світу. Це значить, Бог працює через Свій вибраний народ. Але, найголовніше, люди Бога мають показати в цьому світі сутність Бога. Люди Бога мають стати живими іконами Ісуса Христа. Дивлячись на віруючих, люди мають бачити святість Бога, любов Бога, вірність Бога, милосердя Бога, божу нетерпимість до гріха, божу мудрість і таке інше.

В 14 вірші сказано: “Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори”. Люди дуже уважно стежать, як роблять люди, що звуться божими людьми. Насправді люди не дуже слухають, що ми кажемо про Ісуса, але вони дуже уважно дивляться, як ми живемо в Ісусі. Вони дивляться, чи дійсно ми живемо так, як кажемо, що повинні жити. Вони будуть слухати про Ісуса лише тоді, коли впевняться, що ми самі віримо в Ісуса, самі слухаємося Його в своєму повсякденному житті, самі живимо в світлі, а не в темряві. Вони дивляться на те, чи є в нас світло від Бога, щоб розігнати пітьму в їхньому житті. Якщо є, то будуть слухати, якщо не побачать такого світла — то ні.

Подивіться вірш 15: “І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі.” Коли я читаю ці слова, то завжди уявляю хату, надворі дощ, вітер, страшно, але в домі горить світло і затишно. Мати читає дітям якусь книжку, а діти не бояться дощу, вітру, блискавок, вовків. Всі страхи залишилися за дверима, тому що в хаті світло. Такий саме вплив мають здійснювати і віруючи: розганяти пітьму і створювати спокій та мир навколо себе. Пастор Вільгельм Буш описував, що під час війни в бомбосховищах, коли люди панікували, християни молилися, або співали гімни. Тоді люди заспокоювалися. Ця довіра до Бога була світлом, який виганяв жах з людей. Це не була проповідь, як ми звикли. Але це було світло, що розганяло жах. Ми теж маємо стати таким світлом, тими, до кого затишно прийти, кому не страшно розказати свої проблеми. Зараз в багатьох країнах багато християн вимагають заборонити аборти. Я не хочу зараз говорити про аборти, але хочу, аби ви подумали над таким питанням: якщо жінка, що з якихось причин хоче зробити аборт, приходить в церкву, то чи буде їй тут впевнено та затишно? Звісно, жінці буде страшно, але чи віруючи допоможуть їй отримати спокій і впевненість, що попри все їй вдасться виростити й виховати дитину? Чи, можливо, віруючи будуть тільки осуджувати її та повчати? Чи будуть віруючи для неї тими світильниками, що розганяють жах майбутнього?

Прочитаймо вірш 16: “Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі.” Ми закінчили конференцію і тепер маємо повертатися в світ. Ісус дав нам ясний напрямок: жити так, щоб через наше життя і наші справи було видно світло Ісуса Христа. Практичне життя віруючого дуже конкретне: бути сіллю та світлом для світу, тобто маленькими конкретними повсякденними справами створювати в собі і навколо себе Святе Царство Боже, вірою розганяти пітьму відчаю, страху та невпевненості, щоб люди прославляли Бога. Це і є царство священиків та народ святий.

(п. Авраам Влад)

Ключові вірші 9,10:"Як весільний же староста скуштував воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, знали ж слуги, що води наливали, то староста кличе тоді молодого та й каже йому: Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг"

Доброго дня! Вітаю вас з гарною можливістю провести з нами осінню конференцію. Насправді ця конференція ювілейна. На ній ми святкуємо 25 річну історію служіння нашої церкви. Тому нам вдвічі приємніше, що ви знайшли час бути тут і приєднатися до нас.

Наша конференція називається: «СВЯТІ ЛЮДИ, СВЯТИЙ НАРОД». Давайте разом прочитаємо її назву ще раз.

Помолимося…

Сьогодні я хочу поділитися з вами словом, яке завжди підбадьорює мене. Моє життя як і у кожного з вас переповнене різним проблемами й складнощами. Іноді їх так багато, або їхній вплив настільки сильний, що руки опускаються, а сила боротися з ними зникає. Здається тільки чудо може вирішити їх. Але ж звідки його взяти? Відповідь на це питання ми знаходимо в Євангелії від Івана.

Отже моя вcтупна проповідь заснована на слові св. Івана 2: 1-11. В цьому уривку описується весілля, що відбувалося в невеличкому містечку Кана, неподалік Назарету в землі Галілейскій. На цю радісну подію були запрошені Ісусова матір, Марія, сам Ісус та його учні. Коли ж свято досягло свого апогею з*ясувалася одна неприємна річ – закінчилося вино. У вірші 3 про це говориться так: “Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: Не мають вина!” .

Вино – це головний напій. Він є своєрідним джерелом радості: наприклад, навіть завжди серйозний, мовчазний чоловік, випивши вина, раптом перетворюється в веселого балакуна. І ось, цей важливий напій закінчується в той самий момент, коли гості вимагають його все більше і більше. З*явилися непередбачені труднощі, через які наречений і наречена могли опинитися в дуже неприємному становищі. Продовження свята було під загрозою.

Чи не подібно це до нашого життя? Проблеми як хвилі, виникають нізвідки й накочуються одна за одною. Це забирає мир, спокій, приносить страх й переживання. Бог створив наше життя як весільний банкет. Ми мали б радіти, веселитися й бути щасливими. Проте, після того, як гріх увійшов в життя людини, банкет зник, а радощі перетворилися на сум. Так багато речей в нашому житті – засмучують нас. Мій тато залишив нас з мамою й пішов до іншої жінки. Мій чоловік ніколи не змінить свою грубу й різку поведінку. Я почуваюся самотнім й залишеним, навіть мої батьки відвернулися від мене й т.д. І це не згадуючи такі тяжки проблеми як насилля в сім*ї, приниження й зневажання, брехня й нажива, невиліковні хвороби, й багато подібного.

Сучасне суспільство хворе від дії гріха. Людські життя покаліченні й наповненні болем та стражданням.

У фільмі “Захисник”, досвідчений патологоанатом доктор Беннет Омалу з’ясовує страшну правду про те, що періодичні струси, які отримують гравці американського футболу під час гри, вже після завершення кар*єри вбивають їх мозок. Величезна кількість міні інсультів спричинює утворення речовини, яка руйнує роботу мозку. Футболісти жалілися на головну біль та психчні розлади – в кінці кінців це призводило до самогубства. Доктор Беннет звертався до всіх інституцій охорони здоров*я в своєму штаті, щоб довести, що американський футбол – це небезпечна для життя гра. Але наткнувся на величезний опір національної футбольної ліги. Футбол це машина для генерування величезних грошей, це система, де питання життя молодих хлопців стояло на останньому місці. Працю молодого лікаря блокували, йому погрожували, він був вимушений звільнитися зі своєї роботи й переїхати в інше місто. Цей фільм заснований на реальних подіях. Тут гарно показано, що люди потрапили у пастку гріха й немає значення в якій країні це відбувається. Наприклад, в нашій державі, де йде війна на сході та гинуть люди, інші наживаються на цьому. Гріх – це як пляма нафти, що потрапила в море, руйнує все до чого доторкається. Його вплив іноді так тисне, що втрачається будь-яка надія на звільненя. Але сьогоднішнє слово вчить нас іншому. Воно говорить, що є Той Хто навіть воду зміг перетворити на вино. Чи не змінить Він поразку від гріха на перемогу? Це – Іісух Христос!

У віршах з 6 – 8 розповідається про те, що Іісус звелів слугам наповнити водою шість кам*яних посудин загальною вмісткістю близько 600 літрів. А після, зачерпнути келих й віднести на перевірку весільному старості. Мені було б цікаво поспостерігати за виразом обличчя служителів, які робили це, а особливо за тим, хто ніс на перевірку воду головуючому на весіллі. Я думаю в когось з них точно промайнула думка: “за кого він нас тримає?!”

Проте результат був феноменальний: 9-10 (разом): “9 Як весільний же староста скуштував воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, знали ж слуги, що води наливали, то староста кличе тоді молодого

10 та й каже йому: Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг…”

Нам відкривається дивовижна картина. Вода, яку набрали слуги у посудини стала вином! Не потрібно бути великим хіміком, щоб зрозуміти, що рідина, яку куштував староста, набула іншого хімічного складу. Знавці вин говорять – якісні вина мають витримуватися мінімум 1-2 рік. А тут вода за мить перетворилася на першокласне вино, адже про це засвідчив спеціаліст!

Отже, що відбулося? Ісус зробив чудо, зробивши воду вином. Він має владу змінювати не тільки воду на вино, а й кам*яне сердце людини на м*яке й лагідне. Наше життя подібне до води. Воно прісне, й беззмістовне. Люди народжуються, намагаються знайти себе: хтось через гроші, хтось через владу, хтось через науку чи мистецтво й т.д, проте отримавши це, все одно не відчувають смаку життя. Вони почуваються самотніми, змученими й незадоволеними. Їх душі бажають спокою і миру – але грішні бажання женуть їх по колу, роблячи їх життя величезним тягарем.

Вино – це напій, який має чітке призначення: “веселити, давати гарний настрій”. Вода – в цьому сенсі це лише інгрідієнт без смаку для приготування потрібного напою. Нажаль, люди застрягли на рівні води. Вони не знають свого призначення. На питання “Для чого ти живеш?”: “Більшість говорить – для того, щоб залишити після себе нащадків”. Але ж яка тоді різниця між нами і тваринами?

Про те Боже Слово на нашій конференції говорить інше: ми – “Святі люди, святий народ”. Ми не просто живемо щоб продовжити свій рід, але маємо пряме призначення від Бога, – і саме в цьому сенс нашого життя. Його Боже водіння, Його Воля, Його Слово – відкривають правильний смисл: “для чого ми живемо?”, “чому ми маємо жити святим життям?”Коли ми належимо до Божого народу – сам Бог дає нам відповіді на всі питання й таким чином вгамовує нашу життєву спрагу.

Подібно до вина, Він робить життя солодким. Воно стає радісним й повноцінним. Ісус повністю змінює саму природу людини, її особистість.

Егоїста – в людину, готову жертвувати собою, зверхника – в скромного, грубого і нахабного – в м’якого.

Джон Ньютон був жорстоким работорговцем. Якщо раб під час складного переїзду з Африки в Америку захворів, він без жалю кидав його в море. Але, зустрівши Ісуса, він зовсім змінився. Він посв*ятив своє життя Богові й служінню людям.Ісус той, Хто змінює найгіршу людину в святу.

Тож відкрийте ваше сердце й прийміть Бога. Станьте народом Божим, святими людьми, що своїм життям славить Його Ім*я. Амінь?!

Давайте ще раз прочитаєм тему конфереції

Давайте помолимося.

(п. Джентельмен)

СВЯТІ ЛЮДИ: ВИКУПЛЕНІ ВІД ГРІХА

До ефесян 2:1-10

Ключові вірші 5,6 : "і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, спасені ви благодаттю, і разом із Ним воскресив, і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі"

З проповіді по Буттю 2й розділ ми взнали, про Божий задум на створення людини. Господь учинив людину не з порожньої цікавості і не для того, щоб ми страждали і мучилися, а для того, щоб ми жили і були з Ним, для Раю. Таким був Божий задум від початку. Однак сьогодні ми бачимо зовсім іншу картину. Світ, в якому ми живемо — це, відверто кажучи, не найкраще місце. Тут є хвороби, посухи, стихійні лиха і смерть. Суспільство, в якому ми живемо — також має багато проблем: тут є конфлікти і війни, вбивці і злодії. Тут є зруйновані сім’ї, одинокі старі і покинуті діти. Але що саме сумне, проблеми ми знаходимо не тільки в нашому оточенні, але і в нас самих, і в наших життях.

Що ж цим робити? Як вирішити ці конфлікти? В цьому уривку ми знаходимо, що Бог зробив, щоб виправити цю ситуацію. І як це не дивно, ці зміни, це спасіння починається не з того, щоб змінити те середовище в якому ми живемо (світ і суспільство), а з кожного серця, з кожного окремого життя. Нехай Господь проведе нас зараз через цей уривок і відкриє нам Своє велике спасіння в Ісусі Христі.

Подивіться вірші 1-3: “І вас, що мертві були через ваші провини й гріхи, в яких ви колись проживали за звичаєм віку цього, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухняних, між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи були дітьми гніву, як і інші”.

В цих віршах Павло звертається до своїх читачів і нагадує, що представляло собою життя кожного з нас до того, як в ньому почав працювати Бог. І також, ці вірші дуже точно описують стан людини без Христа, і стан світу, в якому ми живемо. Що ж вони говорять нам?

По-перше, Павло каже, що усі ми були мертві, і увесь світ без Христа, також залишається мертвим. В Бут.2 ми читали, як Бог вдихнув в людину дихання життя. Раніше людина була просто плоттю, просто купою пороху, але з Божим подихом вона стала душею живою. Та разом з життям і Раєм, Бог дав людині ще дещо. Що Він дав? — заповідь: не їсти від дерева пізнання, бо смертю помреш. Тобто, від самого початку світу непослух Богу, тобто гріх, вбиває в людині Боже життя.

Хтось може сказати: напевне, це лише метафора. Ми дивимось на світ і бачимо живих людей. Людей, які їдять, сплять, народжують дітей, чогось прагнуть і добиваються цього. І це справді так. Фізично ці люди живі, але мертві духовно. Біда в тому, що Бог дивиться на тих самих людей, що і ми, але Він бачить їх мертвими. Вони — плоть, каже Він (Бут.6), в них нема Мого життя, вони відділені від Мене. Як зрізана квітка, відділена від кореня виглядає живою, але, насправді, вже мертва, так само і людина, відрізана від єдиного джерела життя — Бога-Творця, не має в собі життя, її дух мертвий.

Можливо ви були колись на похоронах і бачили, як близькі розмовляють з покійним. Але той завжди мовчить у відповідь. Він належить світу мертвих і він глухий до слів живих. Так само духовно мертва людина глуха до Божих речей.

По-друге, Павло каже, що людина без Христа перебуває під дією певних злих сил. Це цінності цього світу та дія духів зла. Вірш 2: “за звичаєм віку цього, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухняних”.

Цей вік має певні звичаї, певні цінності. Які це цінності? Наприклад, світ вчить, а сатана активно до цього підштовхує, що бажання твого серця — це саме головне. Це звучить дуже привабливо. Але біда в тому, що серце грішника зіпсоване, воно хоче злого. Багато людей з головою поринають в те, щоб задовольнити свої пристрасті, але при цьому руйнують життя своє і людей навколо: “яка різниця, що я покину жінку і дітей, якщо моє серце прагне нового кохання?”, “сьогодні я прагну розваг, мені класно, яка різниця, що буде завтра?”, “ця дівчина задовольнить мої бажання, яка різниця, що там вона собі відчуває?”

Як шкода мені деяких моментів в моєму житті, коли я йшов за хтивими, дурними бажаннями свого серця і при цьому жорстоко ранив життя тих, хто був навколо мене, тих хто любив мене: батьків, рідних та друзів. Як би я хотів, щоб цього ніколи не було, але воно було і від цього нікуди не подінешся. Чи не мали і ви в житті моментів, коли через якісь забаганки робили боляче тим, хто поруч? Чи не мали ви в житті моментів, коли бажання серця заводили вас в такий глухий кут, що здавалося б: краще померти, ніж так жити? Але насправді, це реальність, в якій живе так багато людей.

Цей світ високо цінує молодих, успішних і красивих. А якщо ти не молодий чи ти не досяг тих критеріїв, які вважаються успіхом, ти просто нікому не цікавий. Як багато людей пнуться з шкіри, віддають останні гроші і все, що мають, для того, щоб просто мати вигляд. Молоді дівчата змучують свої тіла, щоб відповідати стандартам краси. Молоді хлопці залазять в борги, щоб отримати новий модний гаджет. Заради збагачення люди не гребують брати і давати хабарі, красти, отримувати відкати і т.ін. “а що? — всі так роблять…” кажуть вони.

І так можна продовжувати нескінченно довго. Цінності цього світу потужною хвилею вриваються в наші життя через рекламу, через книги, через інтернет, телебачення. І вони повністю контролюють те: як ми маємо вдягатись, як витрачати свої гроші і час, що їсти, що любити і чим нехтувати… Це тотальний контроль, і якщо ти не живеш за цими звичаями — ти просто стаєш білою вороною. Чи не так?

Ну і третє це те, що без Христа, людина перебуває в рабстві. Рабстві гріха, рабстві власних тілесних бажань. Вірш 3: “між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи були дітьми гніву”. Без Бога, позбавлені Його життя, Його духа ми справді є плоттю, рабами наших тілесних інстинктів і бажань. Це страшне рабство, від якого не можна позбутись власними зусиллями чи бажаннями. Коли я не знав Бога, я просто слідував за бажаннями тіла і не відчував особливого дискомфорту. Але коли Він оживив мій дух, я справді усвідомив себе рабом тілесних бажань. Я впевнений, багато хто тут знайомий з цією боротьбою: проти хтивих бажань, проти заздрощів, ліні, злості. Я не міг позбутись цього, як би сильно не хотів цього, я був рабом гріха, бо всякий, хто робить гріх, є раб гріха. І звільнення я знайшов лише в Ісусі Христі, бо лише, коли Син, звільнить, тоді справді вільними станете (Ів.8:34-36). Амінь.

Який наслідок такого нещасного і мізерного становища грішника?

По-перше, ми бачимо, що самі є джерелом і причиною тієї темряви, яка оточує нас. Я чув, як люди кажуть: якщо Бог добрий, чому тоді в світі є зло. Але ми ж самі і є причиною цього зла. При чому тут Бог? Звичайно, є дія диявола і вплив світу, але вони можливі лише через гріх людини і вони лише підсилюють дію людського гріха.

По-друге, з причини такої зіпсованості грішна людина не може дати надії і виходу ні цьому світу ні самій собі. Часто цей світ і навіть ми самі думаємо про людину, як про щось добре: лише дайте людині час проявитись, вона ж лише недавно злізла з дерева. Лише заберіть від неї проблеми і побачите, як вона розквітне… але це обман.

Пам’ятаєте в братів Стругацьких був яскравий персонаж: професор Амвросій Вибігалло? Він намагався створити модель абсолютно щасливої людини. Перша його модель була нещасна і прожила недовго, умерши власною смертю. Друга була – “людина невдоволена шлунково” – вічно голодний кадавр, який скоро луснув від переїдання. А третя модель мала показати світу “людину повністю задоволену” – таку, в якої немає матеріальних проблем. Вважалося, що миттєве виконання усіх бажань зробить таку людину щасливою. Насправді ж третя модель, лише прокинувшись почала ґвалтувати і грабувати навколишній світ. Потім намагалась відгородилась, зробитись лялечкою і замкнути на себе простір-час, прихопивши усе награбоване. В книжці це дуже смішно описано. Але біда в тім, що в реальності відбувається абсолютно те саме. Біблія не дає жодних ілюзій про стан людини: “людське серце найлукавіше над все” каже вона (Єр.17:9) і ми маємо прийняти і змиритись з цим, щоб потім прийняти те велике спасіння, яке приготував нам Господь в Ісусі Христі.

Ну і третє — це те, що ми бачимо в кінці 3 вірша: “і з природи були дітьми гніву”. В цьому зіпсованому, мертвому стані ми один на один зустрічаємося з Божим гнівом, і від нього нема куди втекти.

Зараз ми не так часто чуємо про Божий гнів. Невіруючих він не лякає. Вони роблять зле, лихословлять Бога, відкрито протистоять Йому, і з неба не падає вогонь і не палить безбожників. В церкві ми часто чуємо про безумовну любов і гнів Божий видається нам надто примарним. Бог такий милий, такий хороший… хіба Він здатен на гнів? Але Божий гнів — це також реальність. Звичайно, Божий гнів, це не емоція. Але це — Божий остаточний осуд і прокляття усього людського гріха. Це Його відторгнення і огида всього, що є неправедним. Це Його гнів на все, що неславить Його, проти всього, що принижує Його велич, Його славу, Його праведність, проти всього, що повстає проти Його суверенності і влади.

Ми знаходимо образи цього гніву в історії про Ноя, історії Содому і Гомори. Ми знаходимо описи Божого гніву в пророків і в книзі Об’явлення. Там змальовується як руйнується і стрясається весь видимий всесвіт, але люди нажахані не через страшний катаклізм, вони біжать до гір та до скель і кажуть “Поспадайте на нас, і позакривайте ви нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, і від гніву Агнця!” (Об.6:16,17). Але якщо нам потрібне тверде переконання в реальності гніву і суду Божого на всяку неправду, нам не потрібно оглядатись в часи Ноя чи Содому, і не потрібно заглядати в майбутнє. Нам достатньо поглянути на Сина Божого на хресті, Який в годину найбільшої туги і страждання кричить в небеса: “Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?” (Мар.15:34), а небеса мовчать. Ця неймовірна, приголомшлива реальність — Син Божий розіп’ятий, скривавлений, осміяний, обпльований грішниками, засуджений Богом і людьми і залишений Отцем на хресті — це і є найбільший доказ серйозності гріху і гніву Божого, що з’являється з неба на всяку безбожність і неправду людей.

Але одночасно — це і найбільший доказ Божої любові, явленої спасенним грішникам. Подивіться вірші 4-6: “Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, спасені ви благодаттю, і разом із Ним воскресив, і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі”.

Тут Павло нагадує нам, що хоча колись ми були мертві і в гріхах, але зараз це вже не так. Чому? — бо багатий на милосердя Бог полюбив нас превеликою любов’ю і змінив це.

Що це за превелика любов? — тільки що ми вже згадали найбільший її прояв — Син Божий на хресті, Агнець, що на Себе бере Божий гнів, щоб цей гнів обминув нас. Господь, що на Себе бере прокляття, щоб це прокляття не впало на нас. Отець, що віддає Сина на смерть, щоб ми, ті хто були непокірні, ті, хто згрішив не тільки проти Його закону, але і проти Його любові, ті, хто своїми гріхами розпинали Його Сина, хто були мертві… тепер отримали життя, отримали виправдання і цілковите прощення. Чи знаєш ти цю превелику Божу любов? Чи усвідомлюєш це багатство милосердя, що виявилося в твоєму житті?

Любов’ю Бог спасає нас від гріха. Милосердям Він спасає нас від смерті… до чого спасає? — до життя. Вірш 5: “і нас… оживив разом з Христом”. Христос помер, був похований, але силою Божою воскрес із мертвих, зруйнував силу, розбив кайдани смерті. І тут Павло каже, що разом з Христом Бог вже оживив і нас.

Пам’ятаєте, ми говорили, що як мертвий глухий до голосу живих, так і духовно мертвий байдужий до Божих речей? Тепер для нас це не так. Тому, ми відкриваємо Біблію і там є всі слова життя для нас, слово, як жива вода напуває наші душі. І Дух Святий приходить і спілкується з моїм ожившим духом: навчає, викриває, пересвідчує, дає радість. І ми починаємо бачити Божу роботу, Божі дива навкруги нас, там, де раніше не бачили нічого. І ясний смисл життя з’являється, і пізнання Бога і єдність з братами і сестрами. І сила в моєму житті з’являється, та сама сила, яка воскресила Христа. Вона вже здійснилася також і в наших життях. Амінь.

Але ще більше: коли Бог воскресив нас разом із Христом, то не лишив на цвинтарі, ходити між мертвими. Також, разом з Христом Він підніс нас, посадив на небесних місцях, каже Павло (6). Що це значить? Це значить, що хоча фізично ми все ще тут, але мої думки, мої бажання, мій дух і життя — тепер в небесних місцях, з Богом. Всі мої благословення — в Нього. Моє спілкування — з Ним. Мотиви для моїх вчинків — з небес. Моє служіння, те, що я жертвую — все це для Бога, воно піднімається до небесних місць. Він вже воскресив нас і вже посадив нас на небесних місцях в Ісусі Христі. Амінь.

Яка мета цього? – вірш 7: “щоб у наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї в добрості до нас у Христі Ісусі”. Бог спас нас, щоб бути добрим до нас вічно, в усіх наступних віках. Не просто, щоб витягти нас із пекла, але щоб в наших життях було явлено безмірне багатство благодаті, добрості і любові величного Бога.

Як Бог спасає грішника? — через віру, вірші 8, 9: “Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився”. Якби спасіння залежало від нас, від наших справ, хто б тоді отримував славу? — ми самі. Але спасіння від Бога, і вся слава — Йому. Він вже все зробив, звершилося! Все, що нам потрібно — довіритися в цьому Богу.

Мені подобається історія про одного молодого чоловіка, який спішив на євангельське зібрання, але запізнився. В залі вже було порожньо, тільки кілька братів згортали апаратуру. І він підійшов до одного з цих братів і каже: “що мені зробити, щоб спастись?” І цей брат складає апаратуру, проповідник вже пішов, вже темно в залі, і брат обертається до нього і каже: “чувак… пробач, але ти спізнився, вже надто пізно”. І в того паніка: “Господи, як це може бути пізно, невже вже нічого не вдіяти?” — “Так”, відповідає той, “вже нічого зробити не можна…. бачиш, все вже зроблено”.

Я спасенний! Не тому, що читаю Біблію і ходжу до церкви, не тому що прийняв хрищення, не тому що роблю якісь справи, не тому, що читаю проповідь. Лише тому, що Бог це вже зробив в Ісусі Христі. Амінь.

Отже, ми спасенні від гріха і смерті, з превеликої любові, до життя, через віру і.. на добрі справи. Подивіться вірш 10: “Бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували”.

Люди часто думають, що святі люди — це ті, хто робить особливі святі діла. Але бачите, насправді, святі люди, це ті, кого Бог освятив. Це ті, хто в Ісусі Христі, хто викуплений Кров’ю Його, і піднесений воскресінням Його. Ті, в чиїх життях виявилось багатство Божої благодаті і любові. Бог робить нас святими і Бог працює в нас і творить в нас образ Сина Свого, щоб як і Він, ми принесли багато гарного плоду і тим прославляли Отця на Небесах. Ви бачите? — навіть добрі діла — це також заслуга Божої роботи творення в нас. І це не може не радувати.

Колись я був впевнений, що добрі діла — це не про мене. Я починав багато справ, але дуже небагато доводив до гарного кінця. Навіть з університету ледь не вилетів. Але добрий Бог працював в моєму житті і змінював його. І Він продовжує працювати і творити в мені образ Ісуса Христа. Робота ще не завершена, і в мені ще багато лихого. Але я вірю цьому Богу і впевнений в результаті.

Чи довірите ви Йому своє життя? Бо ви — Його витвір, Його прекрасна поема, через яку Боже ім’я буде прославлене в цьому поколінні. Ви — святі люди, викуплені від гріха, живі в Христі, створені на добрі справи, які Бог приготував для нас. Амінь.

(п. Йонатан)

СВЯТЫЕ ЛЮДИ – СОЗДАНЫ ДЛЯ ОБЩЕНИЯ С БОГОМ

Бытие 2:4-17

Ключевой стих 7 : "И создал Господь Бог человека из праха земного, и вдунул в лице его дыхание жизни, и стал человек душею живою"

Прежде чем начать, я хотел бы задать вам вопрос: какую роль играет в вашей жизни общение?

Ответили? Думаю, большинство сказало просто – “важную”. В 2011 году жительница штата Айова, 30-летняя Дженнифер Харрис подпалила дом своих знакомых, за то что они удалили ее из друзей в Фейсбуке. Настолько много значило для неё если и не общение, то хотя бы формальное признание, что оно есть. Это, конечно, крайность. Тем не менее, по статистике 97% людей признают его важным для своей жизни. Вот только, где найти такое общение, которое не причиняет боль, как в случае с Дженнифер? Об этом сегодня и поговорим.

***

Посмотрите на стихи 4 и 7 2-й главы. Давайте прочитаем их вместе.

4 Вот происхождение неба и земли, при сотворении их, в то время, когда Господь Бог создал землю и небо,

7 И создал Господь Бог человека из праха земного, и вдунул в лице его дыхание жизни, и стал человек душею живою.

Библия говорит, что Вселенная создана Богом. И что человек – это тоже творение Бога, наряду с Млечным Путем и Тихим океаном. Однако, человека Бог сотворил по-особенному. К примеру, когда Он создавал растения, написано:

11 И сказал Бог: да произрастит земля зелень… И стало так (Быт.1:11)

Когда Бог творил пресмыкающихся, Он сказал:

20 …да произведет вода пресмыкающихся… (Быт.1:20)

Человек же не был ни произращен землей, ни произведен водой. Человека Бог Сам создал из праха земного, и, как написано, “вдунул в лице его дыхание жизни”. Ни с одним творением такого не было! Бог вдохнул жизнь в человека и в каждом человеке до сих пор есть дыхание Бога! Одно это уже выделяет человека из компании Млечного Пути и Тихого океана, не говоря уже о компании обезьяны и свиньи, куда его ласково помещает теория эволюции.

Но одним лишь необыкновенным актом сотворения человека всё не окончилось. Посмотрите стих 8:

8 И насадил Господь Бог рай в Едеме на востоке, и поместил там человека, которого создал.

Бог насадил рай в Эдеме именно для человека. Фраза “рай в Едеме” звучит несколько чуждо для нашего уха, но её можно перевести, правда, не дословно, как “сад удовольствия” или “сад наслаждения”.

И произрастил Господь Бог из земли всякое дерево, приятное на вид и хорошее для пищи…

Какое прекрасное место Бог сотворил для человека!

Но и это было еще не всё. Посмотрите стих 15-й:

15 И взял Господь Бог человека, и поселил его в саду Едемском, чтобы возделывать его и хранить его

Я не знаю, кто там кого хранил больше: человек сад или сад человека. Праздный ум способен на страшные глупости. Но человек не бездельничал в раю. У него были обязанности, хотя, наверное, несложные. Это была творческая работа. Она не забирала много сил, но давала человеку возможность еще сильнее ценить свою жизнь в раю.

В стихах 10-14 Моисей подробно останавливается на том, где же находился Эдем, и тем самым показывает, что Эдемский сад – это не просто символ, а реально существовавшее место:

10 Из Едема выходила река для орошения рая; и потом разделялась на четыре реки.

11 Имя одной Фисон: она обтекает всю землю Хавила, ту, где золото;

12 и золото той земли хорошее; там бдолах и камень оникс.

13 Имя второй реки Гихон: она обтекает всю землю Куш.

14 Имя третьей реки Хиддекель: она протекает пред Ассириею. Четвертая река Евфрат.

Когда мы пытаемся объяснить человеку, откуда мы, мы всегда стараемся использовать привязку к известным географическим названиям, выдающимся спортсменам и известным событиям. К примеру, однажды в Израиле мой друг объяснял одному раввину, что я с Украины. На что тот отреагировал: “А! Знаю! Динамо Киев, Кличко, Лукашенко!”. Точно так же Моисей называет вещи, которые максимально точно характеризовали геолокацию Эдемского сада: он указывает реки и земли, с указанием их особенностей.

Вот мы с вами и узнали, как на земле появился человек. Какой вывод напрашивается? Что Бог очень благожелательно и хорошо относится к человеку. Это в греческой мифологии боги старались, чтобы люди жили как можно хуже. Христианский Бог – это добрый и заботливый Бог, который обеспечил человека всем, в чем он нуждался. Продумал самые тонкие нюансы в его жизни. Даже более того, посмотрите на стихи 16-17. В них Бог даёт человеку инструкции, что делать, а что нет, но при этом он не прячет за трехметровый бетонный забор самое ценное, что было в саду. Это был очень высокий уровень доверия – равносильно что дать ключи от дома и сказать, где лежат деньги. Это еще раз подчеркивает очень доброжелательное отношение Бога к человеку.

Когда мы слышим слова “рай” или “Эдемский сад” – какая первая ассоциация возникает? Уверен, что в большинстве случаев – это слово “счастье”. Вообще, счастье – категория универсальная и всеобъемлющая. Что вы желаете имениннику, когда его День рождения застал вас врасплох, а от вас требуют поздравления? Правильно, примерно то, что пожелал Винни Пух: “Поздравляю с днем рождения, желаю счастья в личной жизни”. Каждый хочет быть счастливым. И человек был счастлив в раю.

Очень был прекрасен сад Эдемский. Мягкий климат. Цветущие растения, от которых нет аллергии. Комары, которые не кусают. Я подобрал фотографии нескольких самых известных в мире садов. Похоже на рай, правда? Многие согласились, хотя в раю не были. Места действительно потрясающие. Во всяком случае, судя по фотографиям. Но как вы думаете, насколько счастливы люди в этих садах работающие? Я думаю, что не ошибусь, если скажу: в среднем они не счастливее, чем люди в этих садах не работающие. Не потому был счастлив в раю Адам, что там было очень комфортно и красиво. Было там еще что-то… И это что-то, этот секретный ингредиент – это были отношения с Богом.

Вообще, Бог создал человека именно для общения с Собой. Другая книга Библии, Деяния, 17-ая глава говорит о сотворении человека немного другими словами. И в них четко видно, что человек создан именно для общения с Богом:

26 От одной крови Он произвел весь род человеческий для обитания по всему лицу земли, назначив предопределенные времена и пределы их обитанию,

27 дабы они искали Бога, не ощутят ли Его и не найдут ли, хотя Он и недалеко от каждого из нас (Деян.17:26-27)

Ответ на извечный вопрос: “для чего я живу?”, которым задавались философы и поэты на протяжении веков, имеет однозначный ответ: “человек живет для общения с Богом”. Лишь это общение дает смысл жизни человеку и абсолютную радость. Здесь я не говорю, что ничто другое и никакое другое общение не дарит нам радость. Конечно же нам дарит радость и общение с детьми, и время с друзьями и супругами, и отдых, и любимая работа. Но уровень и качество радости здесь другие.

Израильский царь Давид, у которого была любимая работа (как я уже сказал – он работал царем в могущественном царстве), у которого была любимая жена (кстати, не одна) и целая куча детей, писал, что нет ничего более ценного в жизни, чем познание Бога. В общении с Ним Давид ощущает полное удовлетворение. Не могу не процитировать достаточно большой кусок:

2 Боже! Ты Бог мой, Тебя от ранней зари ищу я; Тебя жаждет душа моя, …

4 ибо милость Твоя лучше, нежели жизнь. Уста мои восхвалят Тебя.

6 Как туком и елеем насыщается душа моя, и радостным гласом восхваляют Тебя уста мои,

7 когда я вспоминаю о Тебе на постели моей, размышляю о Тебе в [ночные] стражи,

8 ибо Ты помощь моя, …

9 к Тебе прилепилась душа моя (Пс.62:2-9)

Радость быть с Богом, чувствовать Его присутствие, общаться с Ним дает нам такое удовольствие и удовлетворение, какого никто и ничто не может нам дать.

Вообще, вы задумывались, с кем нам легче всего общаться? Обычно это бывает с теми, кто нас понимает или с теми, кто всегда рядом. И часто это одно и то же. Тот, кто рядом с нами – часто лучше всего нас и понимает.

Однажды мы с женой гуляли. У меня был рот набит печеньем, так что я не мог говорить. Потому жена спрашивала, а я в ответ мычал. Причем мое мычание – это не было просто “да”, “нет”, “не знаю”. Это были глубокие осмысленные ответы сложноподчиненными предложениями. И удивительно – жена всё поняла! После нескольких лет брака уровень невербального общения поднимается до невиданных высот!

Так вот, Бог знает нас с самого нашего рождения. Он следил за тем, как мы делали первый шаг, учились говорить первое слово, как пошли в первый класс и закончили школу. Он был всегда рядом: во время всех побед, и всех поражений. Как написано на календаре, висящем у нас на кухне: “Невидимый участник всех общений и тихий слушатель всех разговоров”. Потому Он поймет нас, даже если мы будем только лишь мычать. Он поймет нас, даже если мы не издадим ни одного звука. Он поймет нас даже в той ситуации, когда нас никто не понимает. Бог знает каждого из нас лучше, чем даже мы сами! Он может поддержать нас в сложной ситуации лучше, чем самый близкий друг или супруг. Именно такое общение было у людей с Иисусом, Богом Который пришел на землю. И именно потому каждый, кто Его встречал, буквально, не мог оторваться от Него, как та Мария, которая припала к Его ногам у внимательно ловила каждое Его слово.

В Эдемском саду у Адама было неограниченное общение с Богом. И условие для этого общения Бог поставил только одно: не есть от дерева познания добра и зла. Не то, чтобы не есть вообще ни от каких деревьев в саду. Нет! От всех деревьев можно было есть, кроме одного! Как мы знаем, человек не смог устоять перед этим элементарным запретом. Он нарушил заповедь Божью и тем самым согрешил. Адам собственноручно разорвал всякие отношения с Богом и потерял возможность общения с Ним. И через него, эта возможность стала утерянной и для нас.

Кто-то скажет: “Ну, и что? Нет общения с Богом? Обойдемся и без него!”. Но вся проблема заключается в том, что человек не может жить без общения с Богом, потому что именно для этого общения он создан. Атеист и философ Жан Поль Сартр говорил: “Без Него мы оказываемся выброшенными в пустое пространство, где нет дома и нет цели, к которой нужно стремиться. Бог молчит, и этого я не могу опровергнуть, все во мне взывает к Богу, и этого я не могу забыть…”

Человеку не просто приятно быть в общении с Богом. Человек отчаянно нуждается в нём, хотя и не всегда отдает себе в этом отчет. В попытке заглушить жажду общения с Богом, люди пытаются найти себе какие-то заменители этого общения. Сейчас самый популярный такой заменитель – это социальные сети.

В Эдемском саду Адам нисколько не тяготился тем, что у него не было аккаунта в соцсетях. Почему? Потому что у него было безграничное и всеобъемлющее общение с Богом, которое заменяло ему всё. Но представьте себе современного Адама. И только представьте себе ситуацию, в которой у него взяли и в один момент забрали все средства коммуникации. Ощущения такого человека даже получили уже научное название – номофобия. Это ощущение панического страха. Человек просто боится остаться один.

Ежедневно в одном только Фейсбуке отправляется 45 млрд. сообщений и публикуется 2 млрд. фотографий. Среднее количество друзей пользователя Фейсбука – 286. И кажется, что это – империя общения. Что в современном мире такого понятия, как дефицит общения, просто не существует!

Но почему тогда больше половины пользователей Фейсбука после просмотра ленты испытывают чувство зависти? Хорошенькое общение! Почему каждый третий пользователь Фейсбука, как показывают исследования, испытывает острое одиночество? 34% юзеров признались, что недолюбливают своих виртуальных друзей и почти ни с кем не общаются в жизни. И это справедливо не только для Фейсбука, но и для любой другой социальной сети. Результаты исследования кажутся удивительными. Но ничего удивительного здесь нет. Общение в соцсетях и мессенджерах может сокращать расстояние между людьми, но не решает главной проблемы человека – нужды в более фундаментальном общении с Богом.

На протяжении лично моей жизни мне встречались самые разные люди. Хорошие и плохие. Но ни с одним из них я не мог сказать, что наше общение было именно таким, как я хотел в глубине души. К примеру, я всегда хотел, чтобы друзья ценили меня больше других, и в любом месте и в любое время вспоминали обо мне и жалели, что меня нет рядом: “Вот, если бы Ярослав был рядом – тогда бы!… А так 🙁” Кроме того, даже с самыми близкими друзьями иногда происходили ситуации, когда они не могли понять меня. Я не говорю, что они были плохими друзьями. Но… у каждого человека есть свои ограничения и недостатки. Нет их только у Бога. Когда я встретил Его – это изменило мою жизнь. Я не кривлю душой: общение с Ним – это самое потрясающее, что есть в моей жизни. Оно изменило мои отношения с другими. Я перестал искать в других того, чего в них не было изначально. И это избавило меня от поисков в людях того, чего они просто не в состоянии дать.

Я надеюсь, после сказанного у вас появилось желание восстановить отношения с Богом. И если это так, у меня есть хорошая новость для вас: то благожелательное отношение Бога, которое было изначально – оно никуда не делось. Бог всё так же хочет общения с нами и уже всё сделал, чтобы восстановить Его! В Новом Завете мы слышим громкий голос:

9 Верен Бог, Которым вы призваны в общение Сына Его Иисуса Христа, Господа нашего. (1Кор.1:9)

Хотя Адам всё разрушил, но Бог хочет восстановить общение с нами. Как это возможно? Об этом мы услышим в деталях в следующих проповедях.

Наша конференция называется “Святые люди. Святой народ”. Кто такие святые люди? Наверное, вы слышали в детстве, что Бог слышит только святых. И это правда! Святые люди – это те, кто имеют общение с Богом. А через сегодняшнюю проповедь мы узнали, что каждый из нас создан именно для этого. Каждый из нас создан именно для того, чтобы общаться с Богом. А значит, каждый из нас призван быть святым! Бог призывает к общению с собой святого Вениамина, святого Устима, святого Влада, святого Андрея, святого Богдана. Я от всего сердца желаю, чтобы каждый из присутствующих здесь, услышал этот призыв, и восстановил общение между собой и Богом. Аминь.

(п. Ярослав)

ЦАРСТВО СВЯЩЕНИКІВ, НАРОД СВЯТИЙ

Вихід 19:1-6

Ключовий вірш 6 : "А ви станете Мені царством священиків та народом святим. Оце ті речі, що про них будеш казати Ізраїлевим синам"

Коли я був студентом, у суспільстві був шалених попит на економістів і юристів. Тому багато молодих людей здобули освіту економіста і юриста. У наш час ринок праці перенасичений цими спеціальностями. Зараз потрібні чесні чиновники, ефективні кризові менеджери і просто висококваліфіковані робітники. Навіть більше, з’явилися нові спеціальності, про які ніхто раніше не чув: керівник клінінгового департаменту, мерчендайзер, Release Engineer і DevOps. Але ніхто не говорить про те, що суспільству потрібні священики та святі люди. Хто такі взагалі ці люди? Сьогодні Бог каже Своєму народу, що зробить їх царством священиків і народом святим. І сьогодні ми дізнаємось, який це великий привілей і благословіння.

Коли Бог послав Мойсея до Свого народу, який знаходився в Єгипетському рабстві, то обіцяв вивести їх “до Краю, що тече молоком та медом” (3:17). І от, нарешті, після 400-річного полону, майже 2 мільйони рабів залишили Єгипет і пішли до обіцяної землі. Народ Ізраїля хотів якнайшвидше добратися до цієї землі, щоб добре роздивитися її, вибрати собі кращі місця, осісти на ній і досхочу наїстися і напитися меду і молока. Але вони застрягли у пустелі. Подивіться на вірші 1,2. Вони ходили по ній 3 місяці, коли прибули у Синайську пустелю і там отаборилися. Вони були не дуже раді тому, що зупинилися в пустелі, а не в обіцяній землі.

У вірші 3 написано: «А Мойсей увійшов до Бога…» Там у пустелі була гора Хорив, на якій Бог Мойсей уже зустрічався з Богом. Тоді Бог сказав Йому дуже важливу річ – що планує звільнити Свій народ з Єгипетського рабства. І ось Бог покликав Мойсея до Себе знову. Він хотів сповістити йому не менш важливу річ – ким Він бачить і планує зробити Ізраїльський народ. Бог хотів дати їм щось більше, ніжно просто гарну землю. Ізраїльський народ звільнився з 400 р. рабства. Перед ними відкрились великі перспективи. Що їм робити далі? Ким бути? Куди рухатись? Вони більше не раби, але тоді хто вони? І Бог використав цю пустелю, де їх нічого не відволікало, щоб поговорити з ними і відкрити їм Свою велику надію на них – ким Він їх бачить у майбутньому і ким Він планує їх зробити.

Вірші 3б-4: «І кликнув до нього Господь із гори, говорячи: “скажеш отак дому Якова, і звістиш синам Ізраїля: ви бачили, що я зробив був Єгиптові, і носив вас на крилах орлиних, і привів вас до Себе”». Ізраїльтяни бачили власними очима, що Бог зробив Єгиптові. Бог покарав Єгипетських ідолів 10 карами. В результаті фараон відпустив Ізраїльтян і нарешті вони звільнилися з рабства. Бог також носив їх на орлиних крилах. Кого орел носить на своїх крилах? Він носить своїх пташенят. Можливо комусь і хотілося б політати на крилах орла, але він не стане вас носити. Орел живе високо у скелях де багато небезпек. Але пташенятам на його крилах безпечно. Подібно цьому, коли дитина народжується у цьому світі, її очікує багато небезпек – різні віруси, хвороби, холодний і жорсткий світ, готовий розчавити маля, яке не може потурбуватися про себе. Але мати носить його на руках і оберігає від усіляких бід. Чому вона так робить? Тому що це її дитина і вона любить її. Таким же чином Бог оберігав Свій народ. У Божих руках вони знаходились у безпеці, як пташенята на крилах у орла.

Якщо дивитися ззовні на життя Ізраїльського народу то можна було не помітити, що Бог носив їх на крилах. Наприклад, коли народ Ізраїля довгий час був рабом в Єгипті. Де ж тут Божа любов? Але і там вона була. Народ отримав можливість жити в самій могутній державі свого часу. Він не вимер, але розмножився і став великим народом. Мойсей отримав найкращу освіту свого часу у самій могутній і освіченій країні і був навчений усій премудрості Єгипетській. І в кінці кінців Бог звільнив їх з рабства. Можливо ця любов не виглядала так, як люди уявляли собі. Для них любов виглядала, якби вони сиділи біля горщиків із м’ясом з овочами і динями на десерт. Але Бог дав їм значно більше того, про що вони мріяли.

Бог наче каже: “Подивись! До цього часу я носив вас на крилах орлиних і привів до Себе!” Коли ви оглядаєтеся назад на своє життя, то що ви бачите? Ви бачите лише одні страждання, які мали? І ви жалієте себе, що в минулому вам довелося так багато страждати? Чи ви бачите Бога, який носив вас на крилах орлиних і привів до Себе? Насправді усі люди страждають, але ці їх страждання нічим не закінчуються. Але нас Бог носив на крилах орлиних і через різні подіі привів до Себе. В житті є багато важливих подій. Але сама важлива – це коли ми прийшли до Бога. Ця зустріч змінила наше життя і нашу долю в цьому житті і у вічності. Чи бажали б ви собі іншого життя, але в кінці якого Бог не приводить вас до Себе? Я думаю ні.

Коли я дивлюся на своє життя, то також бачу неприємні речі, страждання, труднощі. Але я бачу більше. Я бачу любов Бога, Який носив мене на орлиних крилах і в кінці кінців привів до Себе. Я був молодим інтелектуалом, який вивчав фізику, східну філософію і займався карате. Але у мене всередині було пусто, як у пивній бочці. Я не знаходив заради чого варто жити. Мої кумири також не знали, заради чого жити. Я думав, що життя не має сенсу, тому у ньому потрібно все попробувати і померти молодим, щоб не мучитись на старості. Але Бог прийшов в моє життя як велике світло через Ів.1:9: “Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну людину, що приходить на світ”. Він освітив моє життя, спас від рабства моїх гріхів. Так Він явив мені Свою любов і привів до Себе.

На цій конференції ми святкуємо 25 річчя нашої церкви. Хтось прийшов сюди практично з самого початку, хтось приєднався пізніше. Що ви бачите, коли обертаєтеся назад? Ви згадуєте, як вам було важко усі ці роки і бачите лише одні страждання? Або може ви згадуєте що вас хтось образив і вам стає на серці гірко? Чи ви бачите, як усі ці роки Бог носив Вас на орлиних крилах і привів до Себе? Вчора ввечері ми чули свідчення наших місіонерів – м. Сари, м. Ревеки, м. Наталки. Вони не сказали: “Брати і сестри! ні за що в світі не ставайте місіонерами! Це таке гірке життя!” Навпаки, вони свідчили про те, як усі ці роки Бог носив їх на орлиних крилах.

Після того, як Бог нагадав Своєму народові Свою любов, Він сказав у вірші 5: “А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля – то Моя!” Бог сказав їм: ви “станете Мені власністю більше всіх народів”. Що ми хочемо зробити своєю власністю? Ми хочемо зробити щось цінне, чи не так? Люди хочуть придбати у власність дорогий будинок чи надійний автомобіль. Але ці люди лише тільки звільнилися від рабства. Вони були бідними і мали рабський менталітет. Напевно, якби ви зустріли їх на дорозі, то захотіли б обійти іншою стороною. Вони не були кращі за інші народи, але Бог по Своїй благодаті зробив їх Своїм народом, Своєю власністю і вони стали Його дорогоцінним скарбом. Іноді здається, що цей світ належить молодим і успішним. Але ось питання: “Що тоді робити тому, хто не молодий або не успішний?” Тому багато людей відчувають, що у цьому світі не цінується людське життя. Багатьом здається, що якщо їх сьогодні не стане, то завтра про них ніхто не згадає. Але для Бога людина має величезну цінність, вона є справжнім скарбом. Люди турбуються про свої скарби – зберігають їх у сейфах, у банках, наймають охорону, купують страховку. Так і Бог слідкує за нами і береже, як зіницю свого ока (Повт.З.32:10).

Прочитаємо разом 6-ий вірш: «А ви станете Мені царством священиків та народом святим. Оце ті речі, що про них будеш казати Ізраїлевим синам». Тут Бог відкриває Своєму народу, яку велику надію має на них. Як ви знаєте, батьки бажають Своїм дітям найкращого: вони підшуковують для них гарну школу, готують до вступу до кращих ВУЗів. І подібно до цього Бог підготував для Свого народу саме велике, що лише можна. Бог хотів зробити цих людей царством священиків і народом святим.

Священики – це люди, які несуть службу Богу. Раніше в Ізраїлі далеко не кожен міг бути священиком. Ними могли бути лише потомки Аарона, брата Мойсея. Тому якщо ти родився не в тій сім’ї, то автоматично не міг бути священиком. Лише священики мали привілей знаходитись в храмі і приносити Богу жертви. А один раз на рік первосвященик мав право увійти у святе святих – місце, яке знаходилось у храмі, де мав зустріч з Богом. Ніхто крім священиків не мав права приносити Богу жертви. Якось один цар сказав: “Що там священики! Я – цар, мені усе можна” – і пішов кадити Богу. Вісімдесят священиків відмовляли його від цього, знаючи, наскільки серйозними можуть бути наслідки. Але він їх не послухався. Ця авантюра закінчилася для нього дуже плачевно – він став прокаженим до самої своєї смерті (2 Хр.26).

Однак зараз ми живемо вже не в старозавітній, а новозавітній час. І у цей час кожен віруючий – це священик. Ап. Петро казав віруючим: “Ви … священство царське!” (1 Пет.2:9) Тепер кожен віруючий має привілей напряму приходити до Бога, служити Йому і бачити Його славу. Ви лише подумайте, наскільки це велико! Ми маємо привілей приходити до Самого Бога! У нас час є багато музикальних кумирів. Тисячі людей збираються на їх концерти, тратять власні гроші, час, сили, штовхаються у натовпі біля сцени лише щось побачити їх та почути. А якщо їм вдасться доторкнутися до нього чи взяти автограф, то відчувають себе на 7-ому небі від щастя. Люди їдуть на крайню північ, мерзнуть там щоб лише побачити полярне сяйво. Але наскільки незрівнянно більший привілей поклонятись Богу і бачити Його велич і славу. Людина, яка побачила Божу славу, ніколи не зможе забути цього, тому що нічого в цьому світі не може порівнятися з цим. Часто можна почути, що служіння Богу – це скучна справа. Але це не так. Це люди скучні. Служіння дає таку радість і насолоду, з якою нічого у цьому світі не може зрівнятися .

Ми живемо в епоху розваг. Люди побудували великі розважальні центри, вони тратять шалені гроші лише щоб розважитись. Це означає що сучасним людям дуже скучно. Тому вони постійно намагаються розважитись. Але цей світ не може дати людині того, що їй дійсно потрібно. Торговельно-розважальні центри, різні гаджети, телебачення, Інтернет, подорожі, різного роду драйв – усе це раніше чи пізніше приїдається і набридає. Один юнак написав: “Якби ви лише знали, як мені все набридло!” Цей світ, у якому немає Бога, втомлює і виснажує людей. Він лишає у їх серцях лише одну пустоту. Люди прагнуть попробувати святості, чистоти, вони хочуть долучитися до небесного, до вічного і до великого. Але вони не знаходять нічого такого у цьому світі. У цьому світі вони знаходять лише багато бруду. Але коли ми приходимо до Бога і поклоняємося Йому, то маємо можливість долучитися до вічного, великого і святого. І це назавжди лишається в наших серцях.

У фільмі “Бенкет Бабетти” розповідається одну сурову і аскетичну християнську спільноту, яка проживає в невеликому рибацькому селі в Данії у другій половині 19-ого сторіччя. Їх пастор давно помер, а його справу продовжують дві його дочки. Спільнота поступово старіє, нових членів у неї немає. І двом сестрам усе важче вдається стримувати сварки і неприйняття між її членами. Якось до них, спасаючись від терору, який вирував у Франції, попадає одна жінка. Вона працює на кухні, готуючи членам спільноти нехитру просту їжу. Однак якось їй приходить повідомлення, що вона виграла велику суму грошей, і усі починають готуватися до розлуки, вони не думають що вона захоче лишитися у цьому закинутому селі. На прощання вона просить приготувати усім вечерю. Більше того, як виявилося пізніше, раніше вона була однією з кращих курахкою у відомому ресторані Парижа. Вона замовляє продукти з Парижу і готує страви. І ось ці літні люди, які звикли їсти лише хліб і рибну юшку, починають їсти яскраві страви і і пити кращі вина: черепаховий суп, куріпка в саркофазі, млинці по-демідовськи, екзотичні фрукти, яких вони ніколи не бачили. Поступово щось починає змінюватись: їх черстві серця починають відтавати. Вони починають згадувати приємні моменти з минулого – як вони прийшли до Бога, як Він змінив їх життя, згадувати свого покійного пастора. Двоє братів, які не могли пробачити один одному, пробачають і примиряються. Дві сестри, які не могли пробачити одна одній – також пробачають. Одна жінка прощає свого чоловіка. Під кінець Бабетта – так звали цю француженку, каже про те, що потратила на цей обід усі гроші і просить у сестер залишитися. Ці літні люди напевно вперше у своєму житті приторкнулися до Божої благодаті. Це було дійсно незабутньо. Це почало змінювати їх і насичувати їх спраглі душі. Це було дійсно те, що їм було потрібно.

У священиків є ще одна важлива справа – вони моляться за інших людей і вчать їх Божому слову. Чому це необхідно? Тому що тільки Боже слово несе життя. Ісус казав: “… Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя” (Ів.6:63б). Україна має тисячолітню історію християнства, українці живуть серед християнських символів, і кожен чув про Бога. Тисячолітня історія це добре, але вона не дає життя. Багато людей не знають, ким насправді є Ісус. Тому вони страждають від владою гріха і смерті. І навіть якщо вони мають добру освіту, роботу і забезпечені матеріально, вони страждають від гріха і смерті. Тому Бог хотів зробити Свій народ царством священиків, які навчать людей Божому слову і приведуть їх до Бога.

Далі, Бог хотів зробити їх народом святим. «Святий» означає “відділений”, «не такий як усі». Тут можна запитати: «А що поганого в тому, щоб бути, як усі?» Якби усі люди були святі, то не було б нічого поганого в тому, що бути як усі. Але проблема в тому, що люди мертві через провини і гріхи, вони живуть під владою зла, вони поступають не як хочуть, а як диктує їм грішна природа. Ми живемо у світі, яким управляють засоби мас-медіа. Через них створюється світогляд і система цінностей сучасних людей і вони диктують людям їх поведінку: як вони мають одягатися, куди ходити відпочивати, які фільми дивитися. Цей світ рекламує гроші і розваги. Цей світ створює спотворену систему цінностей і світогляд, які отруюють людський розум. Люди думають, що справжнє життя – це гарна робота, це мати чоловіка чи жінку своєї мрії і жити спокійно, насолоджуватися життям, щоб тебе ніхто не чіпав.

Однак так не виходить. Ми не бачимо навколо багато щасливих людей. Навпаки, ми бачимо багато людей, з якими очевидно щось не так. В одному фільмі головний герой постійно лається на оточуючих, кажучи: “Ідіоти!” І дійсно, коли ми дивимось на цей світ, то бачимо, що з ним щось не так. Це тому що гроші та розваги є поганими поводирями. Можливо люди отримують певне фізичне задоволення, але їх душі лишаються хворими. Любов до грошей та розваг як крадій, поступово забирають у людини усе. У такому житті немає майбутнього. Є лише трошки насолоди, і потім пустота.

Ми живемо у цьому світі і також відчуваємо силу спокус цього світу. Куди б ми не пішли – TV, Інтернет, університети, сучасна музика, книги – скрізь ми бачимо подих безбожної культури. Цей світ затягує нас щоб жити так, як живуть люди, які оточують нас: тобто жити для себе, цінувати комфорт та зручності. Але Бог призвав нас бути народом святим: жити не заради грошей та розваг, а по волі Бога.

Де ж узяти силу протистояти цьому світові? Де взяти силу жити свято? “А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля – то Моя!” Тут – таємниця того, як мати силу протистояти гріху і жити свято: це Боже слово. Боже слово – пробуджує людину і дає життя. В своєму заключному слові до народу Ізраїля, Мойсей повторив: “Бо це для вас не слово порожнє, – воно життя ваше, і цим словом ви продовжите дні на цій землі…” (Повт.З..32:47) В цьому Божому слові – наше життя. Бог знову це повторяє. Якщо ми любимо його, вивчаємо, слухаємося, то матимемо життя.

Бог також сказав: “і будете дотримувати заповіту Мого”. Заповіт можна порівняти з весільною обіцянкою, яку роблять молодий і молода. Бог зробив Свій абсолютний вибір – Він вибрав нас і зробив Своєю цінністю. Наша відповідь: ми любимо Бога усім серцем, усією душею (Мф.22:37,38). Як ми знаємо з історії, Ізраїльський народ порушив цей заповіт. Але Бог зі Своєї сторони не порушив. Він послав нам Ісуса Христа, Який пролив на хресті Свою кров щоб спасти нас від наших гріхів. Так Ісус встановив Новий Заповіт. Тепер в нас живе Святий Дух, Який змінює нас.

Що Бог хоче від нас зараз? Щоб ми дотримувались цього заповіту і любили Господа усім серцем і усіма силами. Цей світ і його безбожна культура можуть здатися дуже сильними. І здається що їй неможливо протистояти. У Старому Заповіті ми зустрічаємо пророка Даниїла. Він був вченою людиною і жив серед правителів того часу. Частину свого життя він прожив у Мідо-Персидській Імперії. Правитель там мав величезну владу, і намагався контролювати не лише вчинки, але і світогляд людей. Якось там видали наказ, який забороняв усім людям протягом місяця молитися. Усі послухалися, тому що боялися царя. Але Даниїл як молився тричі на день, так і продовжив. За це його кинули до лев’ячої ями. Однак леви не зачепили його. Так як він любив Бога, то мав силу протистояти грішній культурі свого часу.

Ми – це Божий скарб. Тому ми не потрібно віддавати своє життя речам, які псують його і гублять. Бог – єдиний, Хто достойний, щоб присвятити Йому життя. Давайте служити Йому як царство священиків та народ святий.

(п. Яків)