Свидетельство Естер Чой ( 19.09.2010 )

Євангелія від Марка 10:27 : "Ісус же поглянув на них і промовив: Неможливе це людям, а не Богові. Бо для Бога можливе все!"

Я народилася 1981 року 9-того серпня, у спеку. Трохи пізніше, ніж було заплановано, щоб я могла приймати участь на літній біблійній конференції в маминому животі.

У мене був один брат, який вважався принцем в нашому домі, та одна сестра, яка була жадібною, але дбала про мене.

Я з дитинства була хорошою та вихованою, я завжди поступалася старшим, навіть, коли вони хотіли помити руки.

Я ніколи не закатувала батькам істерик, знаючи, як важко їм служити піонерами.

Навпаки коли одного разу був мій день народження, я зібрала гроші, і подарувала мамі подарок.

Друзям я теж подобалася, така вихована та хороша, коли в 5-тому класі відбулися голосування щоб вибрати найпопулярнішого учня, то я отримала 1 місце, хоча я була боязкою та тихою.

Але мені було важко приймати любов і признання, тому що це означало для мене, що я маю бути ще кращою.

Тому що я думала, що інші будуть ще більше вимагати від мене.

Перед людьми я почувала себе не вільно.

Коли я розв’язувала математичні задачі біля дошки, я не могла думати, мої руки трусились, тому, навіть, не могла написати нормально відповідь.

Я хотіла утекти від самої себе.

Коли я пішла до середньої школи, я почала грати у спектаклях та танцювала сучасні танці перед усіма учнями, таким чином я старалася змінити себе.

В старших класах я стала замісником старости і відповідала за дисципліну. Я намагалась стати ближчою в стосунках до інших учнів і так перемогти свій страх перед людьми.

Я боялась, що якщо я не буду робити все найкращим чином, то інші учні будуть погано ставитися до мене.

Зовні я була доброю та старанною ученицею, але у моєму серці було повно бунту та критики проти несправедливого світу.

Одного разу мій вчитель сварив нас несправедливо, я не хотілась слухати, тому тихо співала, і вчитель покликав мене до вчительської і там сварився на мене.

Мої батьки завжди були зайнятими через служіння Богу та мій брат та сестра були зайнятими своїми справами, тому я часто була сама вдома.

У школі я була активно, але вдома я зачинялась у собі.

Вдома я цілий день дивилися телевізор, і хотіла втекти від всяких справ, людей, і правил.

Але я ще більше страждала, тому що я не могла поважати себе за безсилля та подвійне життя.

Але 1998 року через літнню конференцію Ісус прийшов до мене, яка була як гадаринський біснуватий.

Через слово марк 5;9 «Як тобі на ім’я» Бог допоміг мені розкаятися у тому що втратила образу Бога і слухалась сатану.

Моє ім’я була боязка, невільна, горда, невдоволена та лінива.

Через любов Ісуса, який любить одну душу, та через силу слова я могла народитися згори.

Раніше я завжди дивилася на світ критично та скептично, але тепер я прославила Бога, Який створив прекрасний світ.

2.Ти хочеш винуватити Мене, щоб оправданим бути? (Йов 40:8 )

2000-ного року усупереч моєму очікуванню я не вступила в університет.

2001-шого року я вірою знову зробила виклик, і вирішила вступати у І-хуа Університет, недалеко від церкви UBF, але не змогла, а вступила Університет Данкук, в годині їзди від церкви.

Я хотіла служити Богу близько від церкви. Але Бог проводив по іншому.

Я не могла розуміти Його волі, але хоча мій університет був далеко від церкви я вирішила жити там як місіонерка.

Перший день я молилася, щоб Бог дав мені цю землю.

З першого курсу по Божій милості я могла проводити зібрання молитви в університеті.

Під час навчання університеті я могла проповідувати в університетах Йонсей, І-хуа, Данкук, служити Богу у оркестрі, танцем, у спектаклях та хвалою та служила на Богослужінні для дітей.

2003 року через матеріальні труднощі я не могла продовжити навчання.

Коли однокласники старанно навчалися, мені треба було працювати на різних роботах як робочий.

В той час, коли мої одногрупники навчались в університеті забезпечуючи своє майбутнє, я не мала ніяких перспектив.

Я прийшла до Бога з різними питання.

Найперше, я питала Бога: Боже,Ти справді живий?

Коли я подивилась на своє життя, коли я бачила моїх батьків, які служать Богу, але вони ще страждають через матеріальну проблему та фізично, то сумнівалась чи Бог живий.

Друге: Боже, чи справді Твоє слово є істина?

Я всією силою служила Богу, але Прості і ясні слова Божих обітниць залишались для мене просто словами і не давали задоволення і радості.

Я хотіла любити та розуміти мого пастиря, але я страждала через те, що я не могла приймати та любити її якою вона є.

Кожен вечері я бігла на стадіоні, і кричала до Бога, щоб Бог дав відповіді на мої питання.

Тоді Бог відповів моє питання через Йов 40:8

8 Чи ти хочеш порушити право Моє, винуватити Мене, щоб оправданим бути?

У серці я думала, що мої обставини не правильні та не справедливі.

Але через цей слово я зрозуміла, що я трималася за свою правду та суперечила доброті та справедливості Бога.

Я зрозуміла, що повинна приймати всі моєї обставини, навіть коли я не можу розуміти чого це сталося.

Тому що Бог суверенний правитель мого життя, справедливий та добрий.

Я розкаялася у моєму невірстві і сумнівах.

Тепер я вирішила жити вірою перед Богом, а не дивлячись на обставини , ситуації та погляди людей.

На друге питання Бог відповів через одну подію.

У церкві був один брат. Ми разом служили у групі лідерів, розмовляли на духовні теми і я заохочувала його рости в служінні Богу.

Я раділа та дякувала Богові, коли він став проповідником та Бог використав його дорогоцінно для Своєї місії.

Але коли він зізнався мені, що я подобаюсь йому, моя радість змінилася на сум і переживання.

Я думала, що я для нього стану духовною підтримкою, але я стала для нього скелею спокуси.

Через це я розуміла, що мої старання привели його не до Бога, а до мене.

18 Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу.

Я зрозуміла, що коли починаю робити щось від себе, то там немає нічого доброго.

Відкинути мою само праведність і признати свою гріховну природу було смертельно важко.

Але любов Ісуса, Який відав Себе на смерть на хресті ради мене, хоча Він знав яка я страшна грішниця… набагато сильніша та більша ніж мої гріхи.

Я зреклася свого его і тепер тільки Ісус став праведністю і освяченням для мого життя.

І тут мої духовні очі відкрились, я пізнала, що слово Бога є істинним.

Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне! Я раніше не знала, що розкаяння, це наскільки добре.

Небесна радість та свобода прийшли до мене.

Коли я народилася від Духа Святого, тоді у мене з’явилася гаряче бажання жити по духу.

3.Неможливе це людям, а не Богові.

6 того червня 2004-того року, я сіла на літак до Німеччини.

Це було ще одне чудо у моєму житті.

Ще з молодших класів моя мрія була бути промисловим дизайнером та бути місіонеркою у Європі.

Для цього я не багато зробила і не було можливості щось зробити.

Але Бог дав мені видіння і Сам його виконував.

Я навчалася у школі, куди в основному ходили діти багатих людей. Там діти були багатими, у них усе було, але вони були психологічно хворі.

Вони були егоїстами, купували тільки марки тому у них було більше можливостей активно грішити і їх сім’ї були нещасливим

Їм справді потрібне живе слово Бога.

Але як Ісус сказав, дуже важко багатим ввійти в Боже Царство, важче ніж верблюдові пройти через голчине вушко.

Європейці в матеріальному плані дуже багаті, але духовно бідні.

Я до цього час не бачила щоб хтось психологічно так страждали як вони.

Вони очікували, що багато грошей, соціальне забезпечення, повага людей та гуманізм можуть спасти їх.

Але, навпаки, ці всі речі зробили їх хворими – гроші, само праведність, легке життя.

Коли учні Ісуса чули, що дуже важко багатим ввійти в Боже Царство важче ніж верблюді пройти через голчине вушко, то вони дивувалися та запитали Ісуса, Хто ж тоді може спастися? І Ісус говорить їм.

Неможливе це людям, а не Богові. Бо для Бога можливе все!

Вірою в це слово я приїхала до землі місії. На землі місії я стала дитинкою: нічого не чула, не могла говорити, сама нічого не могла робити. Але я була такою щасливою через благодать спасіння та особливу любов Бога до мене.

Вперше я відчула себе такою щасливою і мала справжній мир.

На початку місіонерського життя я прибирала, прасувала, таким чином я забезпечувала себе, і вчила німецьку мову та старалася молитися за німецькі душі та проповідувати їм.

У березні 2007 мого року я по великій Божій благодаті вступила у відомий по всьому світу університет «Потс Хаїм», на спеціальність «промисловий дизайн».

До університету треба було їхати поїздом одну годину. Весь робочий тиждень я вчилася там, а на вихідні приїжджала до Гейдельбергу.

Бути одній і берегти свою віру, вчитися німецькою, здавалося ніби піднятися на неприступну гору.

Один місіонер,який давно жив у Німеччині порадив мені: багато хто з німців теж не можуть закінчити університет. А ти, іноземка не можливо все розуміти і гарно вчитися. Тому треба подружиться з німцями і брати у них конспект, це єдиний шлях закінчити університет.

Але я вірила у слово «Неможливе це людям, а не Богові. Бо для Бога можливе все!» і такою вірою я старалася вчитися.

Я завжди старалася найперше шукати Царства Божого й Його праведності у будь-який ситуації.

У мене не було часу вчитися, як у інших студентів, тому іноді допускала у серце страх і лінь, але Бог через Своє слово дав мені втішення та допомагав мені, щоб я не відчаювалася, а принесла Йому 5 хлібів та 2риби.

Тільки Божою благодаттю та допомогою я змогла написати диплом німецькою, захистити його та здати іспити.

На практичних заняттях Бог також кожного разу дав мені мудрість, тому я могла виконувати завдання неординарним шляхом.

Мій професор хвалив мене, що я дуже швидко росла за короткій час.

Однокласники теж дивувалася, що я все виконувала по спеціальності, а також по теорії, читанню як вони, навіть іноді краще.

Через це я могла свідчити їм про живого Бога, Який був зі мною. Я прославлю Бога, коли я слаба, тоді я сильна.

Цього літку Божою милостю я закінчила університет. У нас було 12 студентів у групі, але тільки 4 закінчили університет. Я дякую Богові, що я могла прославити Бога через відмінні оцінки.

Тепер я молюся за те, щоб служити одній людині у Німеччині.

Німеччина, це найперша країна, в яку послали місіонерів від UBF, уже більше 40 років тому.

Але виховати одного учня, змінити його систему цінності, щоб жити по слову Бога потрібно дуже довгий час.

Після Гітлера люди не бажають покладатися на інших і не хочуть відмовитись від затишного життя. Після Реформації Бог щедро благословив цю землю, але вони стали багатими, схожими на багатого юнака який приходив до Ісуса. Так само німці не хочуть відмовлятись від свого достатку і не хочуть вирішити слідувати за Ісусом.

Ісус же поглянув на них і промовив: Неможливе це людям, а не Богові. Бо для Бога можливе все!

Я славлю Бога і дякую Йому, що для Нього немає нічого неможливого. Я молюсь щоб я вірою служила одній душі до кінця, щоб вона стала учнем Ісуса.

1) Ми молимось у Гейдельберзі за: 60 учасників на Богослужінні, 120 вивчень Біблії.

Зараз приймає участь 40 учасників на Богослужінні. Анне, Тетяна, Сімона, Таня, Павло, Софія, Естер, Ліф, Роза, Християн, Тоні, Колан, Йонатан. Ці люди вірно вивчають Біблію і ростуть.

Молюсь, щоб Господь дав їм одне живе слово щоб вони вирішили прийняти його і стали учнями Ісуса. Молюсь за запрошення студентів у новому семестрі.

2) Я молюсь знайти роботу, щоб найкращим чином служити Богу.

3) Молюсь за створення домашньої церкви.

Через це я могла поставити основу місіонерського життя. І стати другом і добрим пастирем для німецького народу.

Прошу вашої молитви за мене і місію у Німеччині.

Неможливе це людям, а не Богові