Доклад о поездке в Канев (10.10.2010)

Доклад про академию <Живые камни>

1Пет.2:4,5

(4,5): <Приступая к Нему, камню живому, человеками отверженному, но Богом избранному, драгоценному, и сами, как живые камни, устрояйте из себя дом духовный, священство святое, чтобы приносить духовные жертвы, благоприятные Богу Иисусом Христом>

Благодарю Господа за возможность познавать Его через Его прекрасные творения и Его живое слово.

Мысль вырваться куда-то с агнцами на природу пришла к нам достаточно давно. Но к воплощению ее нас подтолкнули следующие события. Во-первых, б. Матфей и Леонард прислали отчет о своем молитвенном путешествие по городам восточной Канады. Во-вторых, меня тронуло слово Бога: <:встань, пройди по земле сей в долготу и в широту ее, ибо Я тебе дам ее> (Быт.13:14-17). В-третьих, как раз в это время с. Инна из КПИ изъявила желание посетить г.Канев. Это было последней каплей в нашем решении встать и пойти по земле сей в долготу и в широту ее. Не долго думая мы положили, что в первую субботу октября (2 число) по аналогии с прошлогодней академией, мы отправляемся в Канев, на берега широко Днепра и на родину Т.Шевченко. По началу мы планировали поехать двумя фронтами КПИ, но в преддверии академии оказалось, что по объективным причинам никто не может поехать, кроме нашего фронта, да и то без миссионеров. Но Бог услышал нашу молитву и привел кого Сам хотел. Всего было 7 участников: Самурай, Катя, Света, Галя, Инна, Антон и Вероника. Итак, в субботу утром позавтракав, мы сети в 2 Ланоса и отправились в наше путешествие. Наша дорога лежала вдоль Днепра, и всю дорогу у нас не переставало захватывать дух от красоты Божественной природы. На подъезде к Каневу случилось так, что мы втесались в какой-то свадебный картеж, поэтому въезжали в город, как царственные священники, со всеми почестями и сердечным приветствием горожан и даже сотрудников ГАИ.

По прибытию в первую очередь мы отправились на мемориал Т.Шевченко. Как оказалось, до него добраться не так-то просто. Она находится на Чернечей горе, и к ней ведет лестница на 342 ступеньки. Отважно преодолев все ступеньки, мы вышли на прекрасную поляну, где стоял величественный монумент поэта, музей Шевченко и открывался чудесный вид на р. Днепр. На могиле Шевченко, как и на 100 гривневой банкноте, красовались трогательные слова поэта: <Свою Україну люб?ть, люб?ть її: во время люте, в останню тяжкую минуту за неї Господа мол?ть>. Возложив цветы на могилу Шевченко, мы спустились чуть ниже и, расположившись возле фонтана с камнями, начали нашу программу. Сначала мы прославили Бога песнями под гитару, а затем проповедь <Живые камни или Как построить свою жизнь?> прочитал п. Самурай. Все что нас окружало: гора, камни из которых бил фонтан, подталкивало нам задуматься о смысле нашей жизни. На что мы можем опереться? Что может быть основой нашей жизни? Чтобы построить хороший и большой дом сначала нужно заложить хороший и надежный фундамент. Плохой фундамент может стать причиной крушения дома. Подобно и в духовной плане, кто хочет построить хорошую и полезную жизнь, тот должен положить в ее основу надежный фундамент. Поэтому Библия призывает нас: <Приступая к Нему, камню живому, человеками отверженному, но Богом избранному, драгоценному>. Мы должны основать свою жизнь на живом камне, камне, который дает жизнь, который будет стоять вечно и не рассыплется однажды, как грудка песка в руке. Этот мир предлагает нам много казалось бы надежных камней. Например, деньги, чувства, удовольствия, слава, : Но в реальности мы видим, что люди не могут устоять на этих камнях. Мир полон разводов, отчаяния, страха и самоубийств. В действительности все вещи этого мира – мертвые камни, и не могут быть основой нашей жизни. На чем же тогда мы можем основать свою жизнь? Библия говорит: <Приступая к Нему, камню живому>. На самом деле есть только один живой камень, и это – Иисусу Христос! <Ибо никто не может положить другого основания, кроме положенного, которое есть Иисус Христос> (1Кор.3:11). Из-за греха человек был оторван от Бога, осужден и обречен на погибель. На каком бы основании он не стоил жизнь, все равно в конце его ждал крах и падение в ад. Но Бог помиловал людей и положил новое основание – живой камень Иисуса Христа. Он понес наше наказание и умер за наши грехи на кресте. Он воскрес в третий день и разрушил власть смерти. Теперь всякий, кто приступает к Нему, имеет прощение грехов и жизнь вечную. Воистину Иисус – живой камень и надежное основание для нашей жизни! Верующий в него не постыдится! Он не уйдет из пол наших ног однажды, как поломанный стульчик, но будет вечно держать нас и вести до самого Небесного Царства! Имея теперь такое твердое основание, мы можем стоить на Нем прекрасную жизнь. Мы сами как живые камни теперь можем устроять из себя дом духовный, быть святыми священниками и приводить к Иисусу погибающих агнцев, как духовные жертвы, благоприятные Богу.

После проповеди мы вкусно пообедали и посетили музей Т.Шевченко. А затем возле музея сестра Света прочитала прекрасный доклад о жизни поэта. Нас всех глубоко тронула личность Шевченко. Оказывается, он был не только прекрасным поэтом и художником, но и великим духовным лидером для нашей страны. Он очень любил слово Бога и в тяжелое для страны время молился за нее перед Богом. Подобно Ап. Павлу он был готов умереть и быть отлученным от Бога, только бы наш народ пришел к Богу. Нас глубоко тронуло это, и все мы решили тоже, как Шевченко молиться и полагать свою жизнь за наш народ.

Затем мы посетили Успенский собор и музей декоративного искусства. А после этого поужинали на берегу Днепра. С. Галя прочитала трогательное свидетельство, и мы прославляли Бога радостной хвалой. А затем благополучно вернулись домой.

Я очень благодарен Богу за эту чудесную академию и Его живое слово. Через него я раскаялся, что имел неправильное основание своей жизни. В последнее время стал сильно опираться на учебу в аспирантуре. Я думал, что ученая степень даст мне славу и успешное будущее. Но чем больше я опирался на этот мертвый камень, тем больше я падал в бессилие, похоть и страх. Я потерял жизнь и радость в моем сердце. Но слава Богу, который поднял меня через это слово и поставил на вечном основании, живом камне Иисуса Христа! Только Он – опора в моей жизни, только в Нем спасение и вечная жизнь! Веруя в Него, я не постыжусь. Я понял, что дни лукавы, и очень легко оставить верное основание и упасть. Поэтому я решил каждый день проверять основание своей жизни и приступать к Иисусу, камню живому, через слово Бога, через молитву и через проповедь Евангелия. Пусть Бог помилует с. Инну и весь наш фронт поставить Иисуса основанием своей жизни и устроять из себя прекрасный сосуд для дела Господа.

ОС Иисус – живой камень для моей жизни!

Доклад про Т. Г. Шевченко для академии "Живые камни" с. Светы

Хто ж пошле нам спасеніє,

Верне добру долю?

Колись Бог нам верне волю, Розіб’є неволю

Восхвалимо тебе, Боже,

Хваленієм всяким…

Т.Шевченко (Псалом 52)

Святе Письмо Шевченко знав із дитинства, бо чув його з уст діда та батька; заслуховувався співом лірників і кобзарів про Ісуса та Лазаря на базарах. Навчаючись грамоти у сільського дяка, Тарас першим із учнів після вивчення “азбуковника“ перейшов до читання Псалтиря. Повертаючись додому, ще подовгу зачитувався Псалмами, декламував їх уголос, захоплюючись мелодикою та красою слова. Часто п’яний дяк посилав Тараса до осиротілих родин читати Псалтир, оплакуючи небіжчиків. Згодом Шевченко писав про це в автобіографії і повісті “Княгиня“.

Малий пастушок знав Псалми із збірки Григорія Сковороди, коли, ховаючись у бур’янах, списував їх до свого зошита. Тоді ці пісні були для сироти не лише втіхою, а й підтримкою та особливим натхненням до молитви. Про своє раннє спілкування з Богом Шевченко щиро й зворушливо описав у вірші “Мені тринадцятий минало…“:

Уже покликали до паю,

А я собі у бур’яні

Молюся Богу… і не знаю,

Чого маленькому мені

Тоді так приязно молилось,

Чого так весело було?

Згодом, коли за плечима Шевченка був певний життєвий досвід, відбулося глибше усвідомлення християнських ідей. Навчаючись в Академії мистецтв у Петербурзі, художник поглиблено студіював Біблію, проникаючи у світ її образів і сюжетів, створених видатними європейськими майстрами пензля.

Поет свідомо покладає на себе місію натхненного провідника Слова правди – минулої, сучасної і майбутньої; правди, що йде від Бога:

Молюся, Господи, внуши їм

Уст моїх глаголи.

1845 року поет переспівав 10 Псалмів із Псалтиря і записав їх до альбому “Три літа“. Поет обрав саме ті Псалми, які найбільше нагадували долю України та його власну. Цикл “Давидові Псалми“ щонайпереконливіше підсумував як духовне зростання Кобзаря, так і його творчості.

Книга Псалмів – чудова скарбниця, звідки людство тисячоліттями черпало духовні сили, надію й умиротворення. Жодна з частин Біблії не мала такого всезагального відзеркалення на життя, поведінку, діяльність та мислення християн, як збірка Псалмів.

Десять поезій Кобзаря є не лише високохудожніми переспівами пісень-молитов, а й своєрідними заповітами рідному народові. Тут митець якраз і подав нам, його нащадкам, мудрі настанови, як маємо жити вільними людьми:

– беззастережно вірити і любити Творця неба й землі;
– пам’ятати про Божий суд і важливу вимогу його: перемога добра над злом, правди над непрaвдою;
– бути вірними і люблячими дітьми рідної землі, дбаючи про єдність і братолюбіє.

Шевченко любив Бога як син, голосно кликав його на поміч, знаючи з Євангелії, що Царство Боже зусиллям досягається.

Шанобливе синівське ставлення Шевченка до трьох осіб одноістотної й нероздільної Трійці, до Богородиці і святих, повага до ікон і особисте малювання ікон, чисельні малюнки на релігійні теми – все віддзеркалює його християнський світогляд, його нездоланну віру в Бога.

Віра для українців – це насамперед виявлення свого ставлення до Бога, до себе і оточуючого світу, тобто для українців віра не тільки не сліпа, але й об’єктивно залежить від багатьох чинників. Бог сприймається як справедливий заступник, чоловіколюбець. В розумінні українця між Богом і людьми існує надзвичайна інтимна близькість, і завдяки їй він може дозволити собі певні “вольності” по відношенню до Бога. Це пов’язано з тим, що християнська релігія не змогла стати над українським світоглядом, оскільки у них на час впровадження християнства вже були установлені свої вірування, традиції, звичаї, які християнство об’єктивно не змогло витіснити.

Пробудися! Чого спиш. Господи?

Встань, не відкидай нас навіки!

Чого закриваєш лице твоє,

Забуваєш за горе наше і тісноту нашу?

(“Давидові псалми” Псалом 12 )

В останній книзі Біблії, в Об’явленні св. Івана Богослова”, Господь посилає до семи існуючих тоді Церков Малої Азії свого ангела – і в жодній з них не було стовідсоткового порядку і повної відповідності Божим настановам. Хоч кожна з них мала свої переваги.

Шевченка називають пророком України. Частіше це є образний вислів, але пророцтво його має і реальний зміст, відповідний біблійному тлумаченню. Поза сумнівом, він носив у собі духовну візію, дану йому Богом. Як людина він мав багато вад і гріхів, але його устами часто говорило Провидіння.

Шевченко був християнином філософічного складу думання, який, як і апостол Павло, готовий був навіть душу погубити, аби лиш його народ був помилуваний і прощений, аби зменшилися – чи й зовсім були скасовані – його страждання.

Воскресну нині! Ради їх,

Людей закованих моїх

Убогих, нищих… Возвеличу

Малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло їх

Поставлю слово.

(“Подражаніє ІІ Псалму”)

Висновок. Тарас Шевченко вірив та любив Бога, боровся за несправедливість, неправду, мав надію на світле майбутнє України.

Свідчення. Дякую Господа за нашу академію, за те, що ми можемо спілкуватися, славити і’мя нашого Бога, наближатися до Нього духовно.

Господь в моєму житті зробив стільки всього прекрасного і доброго, що й навіть перерахувати важко. З самого народження Він не покидає мене, весь час піклується про мене. Він не раз звертався до мене та кликав за Собою, та я ставила себе на перше місце. Господь повернутий до кожної людини, але ми відвертаємося від Нього. Знаю, що я 100% грішниця і заслуговую лише покарання. Та Господь вірить в мене та бачить надію. Він Своєю святою кров’ю омив всі мої гріхи і хоче, щоб я слідувала за Ним, славила Його святе ім’я. Без Бога я маленька і не можу нічого зробити, та з Ісусом Христом ми виростаємо, становимося іншими людьми, сповненими силою, надією, вірою і любов’ю. Молюся, щоб Господь ростив мене прекрасною ученицею Ісуса, благословляв на глибоке вивчення Біблії, святого слова.

Молю Бога, щоб Він змінював моє життя, щоб я не боялася змін, адже лише в Ісусі Христі є правда, істина, щастя, лише Він позбавляє нас від всілякого гріха і приводить в Господнє царство. Прошу також розкаятися від всього серця, любити Бога більше всього на світі, любити та мати терпіння до ближніх.

Одне слово: Господь є цар та володар мого життя!