ОБК 2017: Проповідь “Я не засуджую тебе” (Від Івана 8:1-11)
Я НЕ ЗАСУДЖУЮ ТЕБЕ
Від Івана 8:1-11
Ключовий вірш 8:11 : “А вона відказала: Ніхто, Господи… І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!”
Осуд не проходить для нас безслідно. Він впливає на наше життя. Одного разу моя дружина розповіла мені історію про одну дуже відому в Кореї акторку. В її найкращої подруги чоловік вчинив самогубство тому що мав великі борги. В інтернеті почали писати, що це ця акторка позичила йому гроші і потім вимагала в нього. Тобто вона винна в його смерті. Від постійного засудження ця акторка не витримала і наклала на себе руки від сорому. Але нажаль історія на тому не закінчилась. Потім повісився її колишній чоловік, а після того і її брат.
Я, впевнений, що кожен з тут присутніх переживав засудження. Коли я навчався в школі, мене засуджували однокласники, за моє бажання говорити українською мовою. Мене називали селюком і колгоспником. І хоч мені було не приємно, та я не соромився цього. Я вважав себе патріотом. Але також я переживав засудження, коли ніхто з людей мене не засуджував. Коли я сам себе засуджував за свої гріхи. І хоч ніхто нічого мені не казав, та мені було так соромно, що я ненавидів себе за те ким я був.
Але цей уривок не про неправдиво засуджену людину, а про ту яку зловили на подружній зраді. В той час гріх перелюбу, або іншими словами подружньої зради, карався смертю. Її схопили і повели. В своїх руках ті, що схопили тримали каміння, щоб вкаменувати її. Сором переповнював цю жінку. Не було ніякої надії на порятунок ні для неї, ні для тих, хто вів її. Її повели до Ісуса, щоб використати проти Ісуса.. Та самі того не бажаючи, вони привели осуджену до її Спасителя. Давайте детальніше подивимось на цей випадок.
Давайте прочитаємо вірші 1, 2: Ісус же на гору Оливну пішов. А над ранком прийшов знов у храм, і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.
З попереднього розділу ми дізнаємось це був час єврейського свята Кучки, або свята врожаю. Це свято приходило на кінець вересня – початок жовтня. Воно було одним з найважливіших свят в єврейському суспільстві. Єрусалим був просто переповненим. Багато з людей прийшли у храм. Ісус спочатку не пішов на це свято, але пізніше таки пішов і став навчати і проповідувати у храмі. Іван говорить, що всі люди збігались до Ісуса. Поки Ісус спокійно навчав людей, раптом сталася несподівана подія.
Давайте прочитаємо вірш 3,4 І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її, та й говорять Йому: Оцю жінку, Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу…
Раптом посеред місця де навчав Ісус, з’вляється юрба чоловіків, які силою виштовхують на середину жінку. Вони з презирством викрикують їй образливі слова і погрожують камінням, яке тримають в руках. Шльондра! Зрадниця! Геть таку! Її треба побити камінням! А вона від сорому закриває своє обличчя руками. Вона налякана і розгублена, очікуючи найгіршого. Її тіло вже відчуває каміння яке чекає на неї.
Давайте трохи подумаємо про цю жінку.
Я хочу спитати вас: яка жінка не бажає великої і чистої любові? А який чоловік? І це так, такими нас створив Бог. Він нас створив на любов, щоб ми любили і були улюбленими. Бог не бажає, щоб ми відчували себе самотнім. Тому Бог особливо благословив чоловіка і жінку і дав їх один одному. Шлюб – це було Боже благословення для людини. І в Божому раю не було ні сорому, ні засудження, там була щира любов. Але сором і осуд одразу ж прийшли як результат гріха, який вчинили люди. Як результат розірваних з Богом стосунків. І так само відбувається і зараз. Але також варто сказати, що любов це не раптова пристрасть. Це те, що треба будувати кожного дня. Ми любимо, коли ми готові віддавати себе, жертвувати собою, ради того кого любиш. Але також потрібно сказати, що якщо чоловік і жінка не в шлюбі освяченім Богом, то інтимні стосунки між ними є гріхом.
І сатана приходить до кожного з нас і каже: Можна отримати любов набагато легше. Ми вчора вже, чули про його обмани. Таких обманів багато, вони заполонили наше суспільство, вони стали нормою. Він каже: тобі не треба нічого віддавати, бери. Неодруженому він каже: тобі щось треба робити зі своєю сексуальністю. Це твоя фізична потреба, якщо її не будеш задовольняти, ти будеш хворий. Подивись так всі та зараз роблять. Одруженій каже: з твоїм чоловіком, то не любов, то якась рутина. Я покажу тобі справжню любов, яскраві почуття, справжнє щастя. І жінку, яку привели фарисеї також сатана обманув, шукати щастя поза шлюбом, поза Богом. І хоча вона знала, що це гріх перед Богом і перед її чоловіком, та вона почала зустрічатись з коханцем і зраджувати з ним.
Коли людина вибирає гріх, вона робить це свідомо. Цій жінці доводилось ховатись, жити у підпіллі, щоб їх не застукали з коханцем. Ісус про це сказав так:
Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили, як світло, лихі бо були їхні вчинки! Бо кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його. (Iван.3:19,20)
Ця жінка вибрала темряву гріха. Коли ми вибираємо гріх, ми починаємо ховатись. Це коли в моєму житті є речі, про які мені соромно комусь сказати, соромно визнати. Глибоко в серці вона і сама розуміла, що робить гріх, але ніяк не могла вилізти з цього болота хіті, воно затягувало її все більше.
І в один такий раз вона попалась. Скільки б ти не ховався, одного разу все таємне вийде на яв. Її зловили. Її бойфренд одразу ж зник.
Юдейське суспільство було не милосердне до перелюбу, особливо з боку жінок. За свій гріх вона мала бути вкаменована громадою. Коли її вели, вона розуміла, що ніхто не вступиться за неї. Це кінець. Її гнали на страту.
Але чому фарисеї привели цю жінку до Ісуса? В 5 вірші вони говорять Ісусу:
5 Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш? Може скластись враження: невже вони не знали як їм вчинити в цьому випадку? Може вони хотіли зберегти її життя і одночасно не порушити заповідь і питали в Ісуса поради. Та Іван відповідає на це в 6 вірші. Давайте прочитаємо вірш 6:
Це ж казали вони, Його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження. А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем…
Коли ми подивимось на попередній розділ, то побачимо, що Ісус неодноразово викривав фарисеїв, що вони насправді не виконують закон. І зараз коли їм до рук потрапила ця жінка, то в них виникла ідея: А давайте її приведемо до Ісуса і спитаємо, що з нею зробити. Вони знали, що всі грішники йшли до Ісуса, бо Він не засуджував їх, бо Він добрий Пастир для них. За це фарисеї зневажали і ненавиділи Ісуса. Вони зневажливо казали: Він їсть і п’є з грішниками. Але зараз, вони хотіли це використати проти Ісуса. А ця жінка була для фарисеїв лише засобом, завдати Ісусу шкоди.
Перед нами дві сцени. Видима і невидима. Видима – це намагання загнати Ісуса в кут незручним питанням. В цій видимій сцені здається правда на стороні фарисеїв. Вони захисники Закону. Жінка згрішила. Її на на цьому зловили. Вона повинна понести покарання.
Ісусе, хіба ти з цим не згоден? Ми до тебе серйозно говоримо. Що з нею треба робити? Ісусе, чим ти там займаєшся, що Ти там пишеш? Відповідай, так чи ні? Ти кажеш, що ми не виконуємо Закона. А Ти виконуєш його? Ти на чиєму, взагалі, боці. Ти на боці правди і виконання заповідей, чи ти на боці гріха. Що ти захищаєш?
Та є також невидима сцена. Це боротьба за цю жінку між Ісусом і сатаною. За її спасіння.
Сатана думав, що вже ніщо не може врятувати цю грішницю. Адже Ісус не може поступити проти заповіді, яку Сам же дав рукою Мойсея: не чини перелюб. Він думав, що цю жінку публічно вкаменують, а Ісус нічого не зможе зробити, щоб її врятувати. Він думав, що загнав Ісуса в кут, що Ісус програв і ця бідна жінка втрачена для Бога. Сатана так обманює нас. Може Ісус і спасає когось, але не тебе. Ти безнадійний. Тобі нема пробачення. Подивись на себе. Бог засуджує тебе і ненавидить тебе за твої гріхи. Ти втрачений. Але Ісус так не вважає. Він зараз воює за тебе. Одним словом він переміг всі аргументи сатани. Яким чином? Давайте подивимось.
Що робив Ісус? Написано: А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем…
Що ж Він писав там? Тут нічого не сказано, що саме Ісус писав. Він писав, щось, що сильно вплинуло на тих, хто тримав в своїх руках каміння, щоб судити жінку. Вони усвідомили свої гріхи. Більшість вчених вважають, що Ісус писав на землі десять заповідей. В одній християнській пісні співається, що той самий палець сильної руки, що писав на камені десять заповідей, зараз просто писав на піску.
Каміння, яке тримали звинувачувачі в своїх руках питаючи Ісуса, що треба зробити з жінкою – це їх самоправедність. Вони вважали, що оця жінка – вона грішниця, яка не заслуговує на життя, а вони ні, вони не такі. Вони живуть праведно і навіть можуть судити інших.
Давайте прочитаємо вірші 7,8
7 А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!…8 І Він знов нахилився додолу, і писав по землі…
Давайте подивимось на свої руки чи там нема такого каміння? Ісус зараз запитує: Хто з вас без гріха? Подивись чесно на своє життя. Можливо, коли ти слухаєш свідчення які тут звучать ти думаєш: які страшні грішники, я не такий. В мене не все так погано. Чи це справді так?
Давайте просто перевіримо себе згідно з деяких з заповідей, які накреслив Божий палець.
Чи обманював ти коли-небудь? Ким ти є після цього? Хтось може сказати – людиною. Так всі роблять. Але якби я тебе обманув, ким би ти мене назвав? Обманщиком. Але хтось може сказати, ну якщо я кілька разів обманув, це ще не робить мене обманщиком. Дозвольте я спитаю. Якщо хтось вб’є людину. Ким він буде? Вбивцею. Чи його назвуть вбивцею після 5 вбитих людей, десяти? Ні, навіть якщо 1 людину вбив, то вже вбивця. В Біблії сказано: через один гріх смерть прийшла на всіх людей. Обманював, значить ти обманщик.
Чи ти крав коли-небудь, брав щось що не належить тобі? Я крав. А ти? Хто ти є після цього? Крадій.
В третій заповіді сказано шанувати сьомий день. Чи шануєш ти сьомий день як наказав Господь? Багато хто каже: це моя особиста справа. Але це не тільки твоя особиста справа. Це між тобою і Богом, Який створив тебе, Який дав тобі життя і щодня підтримує його. І коли ти кажеш, що будеш поклонятись Богу, як тобі заманеться, чи як тебе навчили, а не так як того хоче Бог, то така поведінка в Писанні названа ідолопоклонством. І це дуже серйозно.
Також сказано не чинити перелюбу. Жінка, про яку ми говоримо, порушувала цю заповідь. Та Ісус пояснив, що кожен, хто подивиться на жінку чи на чоловіка з пожадливістю, той вже вчинив перелюб в серці своєму. Бог судить не тільки наші вчинки, а й наші бажання. Чи знайшов, чи знайшла ти винним себе в цьому, що я казав? Це лише деякі заповіді.
Де я, на чийому місці? На місці жінки, яка усвідомлювала свою провину і також усвідомлювала, що за її провини її чекає смерть. Чи на місці тієї юрби, яка готова була побити жінку камінням? На місці тих, хто тримає каміння і вважає що в мене все нормально. Хто з вас без гріха? Якщо ти досі бачиш себе на місці людей з камінням, то я закликаю тебе викинути це каміння самоправедності і перестати виправдовувати себе. Ти ніколи не виправдаєш себе, скільки б ти не намагався. Я молюсь, щоб зараз Бог показав тобі правду про тебе.
9 А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині…
Бог показав їм, хто вони. Вони побачили, себе грішниками. Ще мить назад вони бачили себе суддями, але перед Істинним Суддею вони зрозуміли, що вони також винні і не можуть судити. А що тобі говорить твоє сумління? Чи все гаразд з тобою? Я молюсь щоб сьогодні воно не мовчало.
Та що далі вони зробили, коли сумління сказало: ти теж винен? Вони вийшли. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині… Ці люди почули про себе правду. Ця правда їм не сподобалась і вони втекли назад у темряву. Але жінка зосталась.
І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив? 11 А вона відказала: Ніхто, Господи… І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!
Не засуджую Я тебе. Ісус — єдиний хто мав повне право засудити її, не засудив. Ісус не засуджує й тебе. Він прийшов не щоб засудити тебе, а виправдати.
17 Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся. 18 Хто вірує в Нього, не буде засуджений; хто ж не вірує, той вже засуджений, що не повірив в Ім’я Обгородженого Сина Божого. (Iван.3:17,18)
Дозволь це зробити Ісусу — виправдати тебе. Він прийшов, щоб забрати на Себе весь твій осуд. І коли Він каже: Я не засуджую. Це не значить: Мені наплювати на твій гріх. Це значить, що Він заплатив за твою провину Своїм життям. Він страждав на хресті в ганьбі і помер, щоб виправдати тебе. Прийди до Нього в щирому покаянні і ти пізнаєш Його пробачення. Сьогодні, зараз Він дає тобі перемогу над всім твоїм осудом, над твоїм гріхом. Не йди в темряву, сумлінням докорений. Залишся з Ісусом і ти також почуєш ці дивовижні слова Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!
Як я хотів почути ці слова. Я страждав від самоосуду. Ніхто з людей не засуджував мене, бо я гарно ховався. Та моя совість засуджувала мене. Я страшно соромився своїх гріхів. Я боявся, що хтось дізнається, що в середині я такий зіпсутий, що я похітливий, що я займався онанізмом. Коли мої однокласники жартували про це, мені здавалось: зараз вони про мене все дізнаються і будуть з мене сміятись. Але я не міг звільнитись від моєї похітливості, як не старався. Коли я вперше приїхав на таку конференцію і брати в своїх свідченнях визнавали такі ж гріхи, я сидів весь червоний, відчуваючи що на мене всі дивляться. Я думав, що Бог осуджує мене і ненавидить за мої гріхи.
Та на тій же конференції я зрозумів. Бог не ненавидить мене. Він любить мене. Він так сильно полюбив мене, що за мене, такого жахливого грішника віддав на смерть Свого улюбленого Сина. Ця любов дала мені сміливість визнати свої гріхи перед Богом і людьми і покаятись в них. І ви знаєте, що я відчув? Я відчув, що Бог мене простив. Я відчув свободу від гріха і осуду. Бог хоче дати кожному таку перемогу. Вона є в Ісусі Христі.
Відтоді я перестав соромитись себе. Коли Бог мене пробачив, хто може мене засудити за моє минуле. Ніхто.
Далі Він каже: іди, але більше не гріши. Це не просто побажання. Його присутність в твоєму житті дасть силу не грішити. Він дає нові бажання. Бажання жити свято. Прийди до Нього і Він змінить тебе.
В кінці давайте ще раз прочитаємо вірш 11
А вона відказала: Ніхто, Господи… І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!
(п. Діма)