ОБК 2021: Проповідь “Звіщаю вам Євангелію” (1-е до коринтян 15:1-6)
“Звіщаю вам Євангелію”
1-е до коринтян 15:1-6
Ключові вірші 15:3,4
“Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням,”
Ісус це відповідь.
Ви колись чули такий вислів?
Я цю фразу почув 2009 року. Тоді в нас також була біблійна конференція. Мені було 14 років. Але той слоган ”Ісус це відповідь” запам’ятався мені аж до тепер. Хоч і видався на той момент занадто банальним, бо був одразу про все і ні про що. На що Ісус є відповіддю? І чому Ісус? Не понятно.
Але було б добре мати таку універсальну відповідь.
Як гадаєте?
Бо ж у нас усіх є купа питань.
Як бути успішним християнином? Як принести Богу гідний плід життя? Є й інші питання.
Як полюбити, противного сусіда? Або.
Як боротися зі шкідливими пожадливостями.
Популярне також питання зламаних відносин та образ, які з часом не проходять. Нас може хвилювати питання, де жити. Або питання “що буде, якщо я втрачу роботу?” Або питання “як виховати дітей”? Для молодих християн, актуальним питанням є – “як створити гарну християнську сім’ю”?
У всіх нас просто безліч питань.
В сьогоднішньому уривку
Павло дає відповідь на питання, які виникли в церкві міста Коринт. Але.
Так само, його відповідь поширюється і на ті питання, які є в нас з вами. І зараз ми дізнаємось відповідь на ці питання
Але спершу – помолімося.
***
Перш ніж дивитись на відповідь Павла, подивімось на Коринт і його жителів.
Коринт був дуже заможним містом Греції.
Він, можна сказати, “сидів на торговельних потоках”.
Це було місто можливостей!
Всі хто мав голову і руки там багатіли,
некультурні окультурювались, а філософи розширювали там свій світогляд. І здається жили б там усі та й горя не знали.
Але ж ні, чомусь із тим усім розвитком коринтяни деградували й розбещувались. Коринт – місце, де все мало бути тільки краще і краще – став місцем наповненим збоченнями й розпустою.
І в такому місті проповідував ап. Павло.
Поки він був у Коринті та ще деякий час після того, у церкві все було добре. Але тільки він поїхав, як у церкви почались проблеми.
В спільноту почали проникати цінності того місця.
Спочатку почався розділ по партіях,
так що член церкви вибирав ту партію, де йому зручніше.
Мабуть, там можна почути таке:
“Тільки переклад Огієнка – єдино правильний. А ті, хто користуються Турконяком – таким анафема!”
Потім почали виникати суперечки й з’явилася заздрість.
“Eй! А чому це ти запаркував свою машину зручно у дворі, а я вимушений ставити за двором церкви? га?”
Церква стала толерантно ставитися до перелюбу й інших збочень в середині себе. “Ти зрадив дружині, ооо, не розстроюйся, Буває. Ісус тебе любить ” Деякі члени так грішили, як навіть і у невіруючих не прийнято.
Й зрештою почали з’являтися ті, хто не вірив у воскресення.
Такі великі прикрості стались в Коринтській церкві.
І Павло написав їм послання із 16ти розділів.
Де перші 14 розділів точково розбирав їхні проблеми й давав настанови. А 15-й розділ, якби став підсумком всьому написаному.
У цьому розділі Павло пише:
1 Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте,
2 Якою й спасаєтесь, коли пам’ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп.
І здається причому тут Євангелія? В них конкретні проблеми: у них гріх і розбрат, – й вони не знають, що з цим робити.
Здається: краще було б сказати: не грішіть більше, бо буде вам погано. І це було б правильно.
Бо саме гріх спричинив всі їхні проблеми.
Але як же той гріх серед них так файно проріс?
Судячи з віршів.
Він вже благовістив їм Євангелію,
і вони її прийняли.
Але зараз нагадує знову.
Бо якщо у них такі проблеми, то схоже вони явно її підзабули.
Поки Павло був серед них, він тримав їхню увагу на самому головному в житті християнина (Ви знаєте на чому? Що для вас саме головне?)
А саме він тримав їхню увагу – на смерті та воскресенні Ісуса Христа.
А як Павло поїхав, то турботи цього світу і різні пожадливості почали забирати їхню увагу від Євангелії.
А що таке Євангелія?
п.Рон нам говорив в проповіді, а я нагадаю.
Павло пише:
3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, 4 і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням,
Христос помер ради наших гріхів.
Що таке гріх і чому хтось мав за нього померти?
Бог створив прекрасний світ і заклав в нього певні характеристики й правила. І коли ми не слухаємо тих правил, ми руйнуємо ту гармонію і красу, яка була закладена в цей світ. Непослух Богові, це і називається гріх.
Гріх завжди все псує.
І як би людина не намагалась жити добре і в гармонії, поки вона жива – у неї нічого не вийде.
Бо люди люблять гріх, і він у їх серці, як вроджена хвороба.
І хоч Бог від початку створив нас за Своєю подобою, ми також від початку вибрали шлях незалежності від Божої волі. Люди самі почали визначати де зло, а де добро. І наслідки цього ми бачимо навколо себе в цьому грішному світі.
Несправедливість, жорстокість, війни, зради, п’янство, заздрість, брехня, гордість, жадібність.
Ці всі речі приносять хаос, страждання і смерть у цей світ.
І маємо те що маємо.
До того ж Бог ще й карає за гріх. Він є Справедливий Суддя і Він ніколи не закриє очі на наш гріх.
Знищити гріх можна тільки одним шляхом – знищивши носія гріха, людину. І ти маєш померти й має бути душа твоя вкинена до пекла, як кара за бунт проти Бога.
Згадаймо гріхи коринтської церкви. Нам може здатись, що ті проблеми від нас далекі. Але в сучасному світі наука, технології, культура та економіка розвиваються такими ж стрімкими темпами, як у Коринті.
І для сучасної церкви є також велика небезпека, що ідеали цього світу проникнуть всередину.
Ми маємо особливо пильнувати кожен за собою, щоб не об’єднатись з цим світом. Бо зараз це дуже просто.
З’явилася просто безмірна кількість речей які відвертають нас від Бога. Багато є богозамінників, які щей надзвичайно активно пропагуються. Багато є речей які можуть за мінімум зусиль на деякий час дати граминку того, що обіцяє нам Бог. Соцмережі, айфони, комп’ютерні ігри, кар’єра, подорожі, медитації й так далі. Це все обіцяє нам щастя, радість, розуміння і любов.
І ці примарні обіцянки щастя дуже легко відвертають нас від головного, від Євангелії. І ми порушуємо першу заповідь:
“Я Господь Бог. Хай не буде у тебе інших богів перед лицем Моїм”
Якщо розібратись: всі ми згрішили перед Богом у цій найважливішій заповіді. І маємо померти.
Це і є проблемою гріха.
Але що робить Бог?
Він не покарав нас.
Він розв’язав цю проблему через Ісуса Христа свого Сина.
Ту кару, яка була нам призначена, Ісус взяв на Себе.
І поніс кару за наші, за мої провини на хресті; і помер, і був похований замість мене.
І Христос воскрес.
Ви знаєте…
Без Христового воскресення Євангелія не є повною.
Те що Він воскрес показує, що ціна за наш гріх виплачена повною мірою. Смерть – це початок покарання
Коли б Христос не заплатив повну ціну за наш гріх, то Він би й не воскрес.
Бо кара за гріх смерть.
Тому й воскресення показує, що Христос повністю позбавив нас, віруючих у нього, від наших гріхів.
Це і Євангелія. Звістка про те, що Син Божий прийшов на землю, був убитий через наш гріх і третього дня воскрес, щоб дати нам виправдання.
І Павло нагадував це Коринтянам.
Бо це була відповідь на всі їхні питання.
Євангелія – це як вакцина проти гріха.
Якби коринтяни дійсно вірили в неї, то вже не могли сваритися та заздрити одне одному, як до цього.
Я на собі багато раз пересвідчився в силі Христового Євангелія.
Дитинство у мене було не найкраще.
Я виріс без батька, мене виховувала одна матір, у мене із нею були доволі складні стосунки. Був ще старший брат, але він не жив з нами.
У моїх 4 роки, мама розвелась з моїм батьком. Ще через півтора року вийшла знову. Я не дуже любив свого батька – спогади з дитинства про нього всі негативні. Але те, що мама знайшла собі нового чоловіка я вважав за зраду.
Це тепер розумію, що матері самій було надзвичайно важко в селі з малим сином. Через півроку вони розійшлись
А ще через деякий час мати захворіла на рак.
Ці всі події підірвали мій психоемоційний стан.
Я тоді закрився в собі, й став у школі білою вороною.
Почався підлітковий вік тоді мої стосунки з однокласниками ставали інколи дуже поганими. У всякому разі мені так здавалось.
Тоді кожен день був для мене мукою, я часто приходив зі школи закривався у себе в кімнаті й депресував, потім спав, просинаючись я весь день з нетерпінням очікував вечора коли знов засну.
Я очікував від близьких підтримки й розуміння, але не отримував тою мірою в якій хотів.
З часом в село часто став приїжджати мій старший брат, якого я сильно любив. І хоч він допомагав нам з мамою, він поводив себе не добре і часто говорив мені що я нерозумний у мене проблеми із зовнішністю і що мати з батьком ніколи мене не хотіли та планували аборт. Потім я дізнався що це неправда.
Але через це у мене розвинулись багато психологічних комплексів і посилились старі: страх спілкування, комплекс неповноцінності, страх неприйняття, я почав вважати себе гіршим за інших.
Я провалювався кудись під землю і мені необхідна була якась опора. Я намагався знайти підтримку в друзях, але вони відвернулись від мене, Намагався знайти опору в старшому братові, але як виявилось він не хотів мого існування
В деякі моменти я хотів вчинити самогубство.
Я тоді якраз почав читати Біблію, перша книга яка мені найбільш сподобалась була книга Йова і це було втіхою мені. Я знайшов підтримку в Божому слові. Я почав молитись Богу і просити його помочі.
І в ті моменти коли я був повністю розбитий, Бог підіймав мене і відновлював сили. Я почав наполегливо пізнавати Бога.
І мені важко навіть уявити, що зі мною було б, коли б Бог не був зі мною. Сила Божої Євангелії почала діяти на мене.
Потім я переїхав в Київ
Ходив в нашу церкву, вивчав Біблію з Ярославом.
Через деякий час я почав працювати на брата і разом з цим став рідко з’являтись в церкві.
Але Бог вернув мене через сильне потрясіння. Відносини з братом розірвались повністю. Якось він вилив на мене той негатив який збирав дуже довго.
Я впав в сильний шок.
Я почав молитися і Бог дав піднятися.
Потім я вернувся до церкви. Продовжив вивчення з Ярославом.
Потроху Бог почав змінювати мене, але ще декілька років я не міг нормально жити. У мене була повна апатія. Мене вигнали з універа, я працював вантажником на новій пошті.
А на конференції 2018 го року у мене відбулось пробудження.
Там Божа благодать працювала в мені.
Приїхавши звідти мені хотілось мінятись і працювати для Бога.
Я почав багато молитись і читати Біблію.
І Бог почав змінювати мене.
Я примирився в серці й розумі з мамою, пропала та велика кількість дитячих образ на неї.
Також завдяки милості Божій пропала образа на брата. Я простив його і навіть спробував відновити відносини.
Бо яке я маю право на них ображатись після того, як Христос пробачив мені мій гріх. І я брав приклад з Христа, хоча тілесна гордість кричала до мене:
“Що ж ти робиш, Олеже, май гідність і образу, і роби все їм на зло!” Але це був шлях в прірву.
Христос показав мені куди веде той шлях, і я змирив себе і пішов за прикладом Христа. Також раніше для мене було важливим, щоб хтось у мене вірив, в дитинстві матір, в юності – брат.
І хоч з цього приводу я все ж відчуваю біль, але він мене не сковує ні скільки, бо я маю Бога, який полюбив мене настільки що віддав на хресті Своє життя заради мене.
Люди не постійні, але Бог постійний. І Він любить мене, і Він абсолютно сильний. І коли я з Ним, то мені нічого не страшно.
Давайте ще раз прочитаємо ключові вірші:
3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, 4 і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням,
Євангелія Ісуса Христа дає нам велику силу і вирішує багато проблем. Як розв’язала проблеми коринтян і як розв’язує мої проблеми.
І часто люди приходять до Бога, щоб Він саме розв’язав їхні проблеми. Це непогано, бо і я почав читати Біблію, з тієї ж причини.
Але це не є кінцевою метою Євангелії.
Головна мета Євангелії – розв’язати ту єдину проблему, яку ми ніяк не можемо вирішити самі – проблему вини за наш гріх і пов’язану з нею проблему смерти.
“Ісус є відповідь!” Здається, фраза про все і про нічого. Але коли ти розумієш, що стоїть за цією фразою, ти починаєш її цінувати. В Євангелії є відповідь на саме головне питання нашого життя. І коли це питання – питання зруйнованих стосунків з Богом – вирішується, потроху починає змінюватися все наше життя. Це не означає, що всі проблеми зникнуть. Бо безмірна кількість проблем буде у наших життях незалежно від того прийняли чи не прийняли ми Євангелію.
Але коли ми стоїмо в Євангелії, то перешкоди та випробовування не можуть нас захопити й побороти. Вони навпаки, тепер збудовують нас, бо в Ісусі ми отримали абсолютну перемогу над проблемами, гріхом і навіть смертю! То ж перебуваймо в Божій Євангелії постійно, щоб всяка марнота не відвела наш погляд від Небесного Царства. Амінь!
(п. Олег)