ОБК 2021: Проповідь “Любов Небесного Батька” (Від Луки 15:11-32)

Любов Небесного Батька

Від Луки 15:11-32

Ключовий вірш 20 : “І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!”

Людям потрібна любов. Немає різниці це немовля чи доросла людина. Кожен потребує любові, але чи може людина любити не пізнавши справжньої любові, де її знайти?

Читаючи євангеліє можемо помітити що Ісус завжди був серед людей. Він не нехтував ніким, в 1 вірші 15 розділу написано:

Наближатися до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його.

Але фарисеям та книжникам не подобались грішники, тому вони виступили з критикою. Як відповів їм Ісус? Він не прогнав грішників і не прогнав фарисеїв, а натомість розповів їм кілька притч. Одна з них – притча про блудного сина.

Прочитаймо 11-й вірш: “І Він оповів: У чоловіка одного було 2 сини”. В 12 вірші ми бачимо чого хотів молодший син:

І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток.

Цьому сину набрид батьківський дім і він вирішив, що йому треба змінити обстановку. Так як кишенькових грошей в нього не було, він попросив у Батька належну частину маєтку наперед, так, ніби Батько вже помер.

Що зробив батько? Він просто “поділив поміж ними маєток”. Він розумів, що неможливо змусити сина любити, але не дав йому приводу сумніватись в батьківській любові.

Луки 15:13

¹³ А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.

Син швидко зібрав речі і поїхав реалізувати свою свободу від батька. Ісус єдиним реченням показав, якими насправді були його наміри: “ і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно”.

Луки 15:14-16

¹⁴ А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати.¹⁵І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його

на поля свої пасти свиней.¹⁶І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.

Насолода світом та тим, що цей світ пропонує, була недовгою. Спочатку світ здається таким прекрасним, але коли з’являються проблеми, тоді починаєш помічати: цей світ також бідує. Брак коштів змусив розбещеного юнака шукати роботу в місцевого фермера, “а той вислав його на поля свої пасти свиней.” Ісус розповів цю історію в країні, де свині це нечисті тварини. Цим Він ясно показав, що глибина морального падіння сина була максимально можливою.

Лука 15:17

¹⁷ Тоді він спам’ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!

Син спам’ятався. Раніше його засліплювали мрії про багатство й свободу від батька, а голод допоміг йому спам’ятатися. Він зрозумів, що добре не з грошима а з батьком. Син одразу зробив другий крок, прийнявши важливе рішення:

Луки 15:18-19

¹⁸ Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе…¹⁹ Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів…

Погляньте на початок 18 вірша: Устану, і піду я до батька свого. Тут важливе одне слово: БАТЬКО. Блудний син хотів підкорятися не якомусь жорстокому власнику. Він хотів піти туди, де був рідний дім, де немає голоду й приниження, де батьківське серце билось любовью, він хотів в те місце, яке може назвати домом. Але тепер він усвідомив, наскільки поганим був його вчинок по відношенню до батька і перед Богом.

Блудний син зрозумів, що Недостойний я вже зватись сином твоїм, і тому він хотів попроситися в найми до батька. У нього було тільки одне бажання та одна ціль: бути з батьком. І він пішов.

Луки 15:20

²⁰І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!

Коли блудний син був ще далеко, тато побачив його. Він побачив його не випадково, він чекав сина з того моменту, коли той пішов. Біблія говорить, що саме так Бог чекає на повернення кожного грішника. Євангеліє – це звістка про те, що Бог біжить на зустріч грішнику. ”і побіг він, і кинувсь на шию йому і зачав цілувати його! ” – тільки подумайте, як пахло від сина-свинопаса! Батько не згидував, не попросив піти спочатку в душ, ні, він кинувся йому на шию. Він прийняв Його таким, який він був. Він пробачив йому все.

Єдине, що хоче Ісус – це щоб ми звернулись до Нього. Не треба чекати поки я стану святим, без Ісуса це неможливо, треба приходити таким який ти є.

^“21І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм…”

В репетиції перед зустріччю, син хотів сказати ще дещо. Погляньте на вірш 19: ” Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів…”. Тепер нічого батьку не пропонує. Йому вистачає того, що тато любить його і пробачає. Він не хоче чогось отримати від батька. Йому важливий сам батько.

^“22 А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.”

Батько відновив статус сина, давши йому новий костюм, блискучий перстень і нове взуття. Новим одягом він покрив ганьбу свого сина. Перстень повернув синівську владу. Взуття показало його підвищене становище як сина господаря.

Так само Бог відновлює грішника. Гріх покрив нас ганьбою, а Христос дає свою праведність. Гріх зробив нас слабкими і боязкими, а Христос дає нам силу і владу. Гріх зробив нас нікому непотрібними, а Христос зробив нас славними божими дітьми.

Далі повеління для слуг продовжилось²³ Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти,²⁴ бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони.

трохи раніше в цьому розділі Ісус казав, що, коли один грішник кається, на небесах буде величезна радість.

Але другий син не розділив таку радість.

^“25 А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.²⁶І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке?²⁷ А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв.²⁸І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.”

Старший син був хороший, він багато працював і нікуди не тікав з дому. Але коли він побачив, як батько зустрів його брата, він не зрадів, а розгнівався, так що батьку довелося вийти і вмовляти його. Два рази в цій притчі батько виходив на вулицю: спочатку щоб зустріти блудного сина, другий, щоб вмовити ввійти старшого сина.

^“29 А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я…”

В словах старшого сина не вистачає одного слова, того самого рятівного слова: “БАТЬКО”. Він ніби виставляє рахунок, в якому перераховує все: свою покірливість, працелюбство, свої достоїнства та добрі вчинки.

³⁰ Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване…

Він каже не “мій брат”, а “твій син”. Те що молодший син розтратив гроші, не дає йому спокою. Але його бажання – такі самі. Він хоче отримати свою частину маєтку і не хоче ділити її з блудним братом. Що ж відповів йому батько?

^“31І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє!”

Батько звертається до нього “ДИТИНО”, нагадуючи, які між ними стосунки. Маєток належить йому не тому що він працював, а тому що він його син, а його брат – теж син.

³² Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!

Бог – люблячий батько, Він приймає і того хто по вуха заліз в гріх, і того хто ходить в церкву, або займається служінням, але забув любов Небесного Батька і робить це заради якоїсь вигоди чи похвали.

Бог любив нас коли ми були грішниками і віддав Свого Сина для нашого викуплення. Кожному з нас потрібна Божа любов.

Господь мій люблячий батько.

Цю фразу я навчилася говори і думала що розумію її, але готуючи цю проповідь, я багато чого усвідомила.

Так сталося що я росла у бабусі з дідусем, а мої батьки були розлучені. Будучи вже віруючою людиною, я завжди говорила своєму пастирю що пробачила своїх батьків, і не тримаю на них тих ніяких дитячих образ. Під словами “не тримаю образ” розуміється дещо більше, я просто не усвідомлюючи того, викинула батьків з голови.

Я думаю що по більшій мірі відношусь до молодшого сина. В дитячі роки я ходила у воскресну школу, молилася. В 13річному віці я поступила в ліцей. Приблизно з цього часу я почала віддаляється від Бога, та мене це не бентежило.

І як же без пошуку вдаваної любові.. В 17 років я замислилась над тим, а чому це я одна, коли всі навколо зустрічаються. Але навіть тоді Бог зберіг мене. Але порожнечу я ніяк не могла заповнити нічим. Неправильні розуміння стосунки між батьками та до мене, як до дитини дало тріщини в моєму серці. Так я ще 2 рази намагалась витягнути любов від людей, які самі потребували її. Останній раз, ледь не вийшла заміж просто аби втікти від проблем. Та Бог вже вибрав мене, Він познайомив мене з пастир Ханною. Я на той час почала шукати Бога, але ще була далека від покаяння. Я знаю, що Ісус люблячий батько, і він чекав свою блудну доньку. Коли я покинула Його, він беріг стосунки, хоч і не маючи частини маєтку, я ні в чому не мала потреби.

Переїхавши в Київ, я почала жити з батьком. Для мене це було щось дивовижне, я думала що нарешті зможу набратися той ”батьківської” любові, якої мені не вистачало. Але ці сподівання були марними, бо що можна взяти від людини, яка сама цього шукає.

Взагалі тема стосунків між людьми не проста річ, а особливо стосунки в сім’ї. Зараз для мене створюють гарний приклад сім’ї це сім’я П.Діми та П.Ханни. Я бачу які повинні бути стосунки з дитиною та один до одного. П.Діма завжди радий відповідати на мої питання стосовно подій в біблії, розповідає цікаві історії, та головне він показує мені любов батька.

Обмірковуючи це, та впускаючи це слово від Господа в своє серце, я відчуваю що Господь любить мене. Він чекав коли я здавалась, а зараз приймає мене. Дає новий одяг покривши мою ганьбу, дав мені перстень, мою віру – якою я можу проповідувати, що Бог є любов, дав взуття, – силу, якою я можу долати труднощі, покладаючись на Господа.

Батько чекав коли син повернеться, і радів коли це сталось. Тато поставив в пріоритет стосунки з сином, ніж маєток, він мав надію, що через стосунки і любов його дитя повернеться, і це допомогло залишити спогад любові в серці юнака. Цей спогад був захований, його замінило розпусне життя, гроші. Але коли все закінчилось, все що в нього залишилось – це спогади про багате життя, достаток в усьому і батько, який показав любов. Саме спогад про любов батька дав сили повернутися додому.

Господь сповнив моє серце Своєю любов’ю через цю притчу. Це була і є моя тема молитви, мати таке ж серце, як у Ісуса, і через притчу я можу бачити це любляче серце, яке готове постійно давати, і завжди готове чекати. Через це я глибше пізнала Бога, і хочу пізнавати та дарувати Його любов все своє земне життя. І тепер з впевненістю я можу сказати “Господь мій люблячий батько”. Амінь

Бог-Отець сердечно очікує повернення всіх блудних дітей з розкаяними серцями. Того, хто з вірою приходить до Ісуса, Він приймає як Свою дитину і дарує світле, радісне, цінне перед Богом життя та любов, яку нам може показати тільки Ісус. Його любов безкорисна, і Він любить нас незалежно від того, що ми зробили. Справжня любов є Тільки в Ісусі Христі. Амінь.

__ Молитва: Господь, я вдячна за Твою велику любов, любов нашого Небесного Отця, Який очікує на повернення всіх блудних грішників, щоб прийняти нас дітьми Бога. Амінь __

(п. Руслана)