ОБК 2018: Проповідь “Попливи на глибінь” (Луки 5:1-11)

ПОПЛИВИ НА ГЛИБІНЬ

Луки 5:1-11

Ключовий вірш 5:4 : “А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід.”

На минулій проповіді ми стали свідками, як двоє з  учнів провели весь день з Ісусом. Коли вони підійшли до Ісуса то не знали що їх чекає. Вони просто запитали: Де Ти живеш? І коли почули : прийдіть і побачте, то цілий день провели з Ним. Їм було добре з Ісусом і тому вони провели з Ним цілий день. Потім вони стали свідками Його чудес в житті багатьох людей.

Ми теж чули про чудеса Божі в житті інших людей.  Але сьогоднішнє слово про те, що і в нашому житті Господь теж хоче робити неймовірні речі.  Ви бажаєте щоб і в вашому житті відбувались Божі чудеса? Амінь.

Але давайте будемо чесні. Ми не бачимо, щоб такі речі відбувались повсюди в житті християн. В чому ж секрет? Чому, Петро і інші учні пережили це, а багато хто ні? З берега неможливо побачити рибу яка плаває на глибині. Там на глибині плавають таємниці Божого слова, які ми маємо пізнати. Тому я запрошую вас відплисти на глибину, щоб краще розібратись в цьому?

Спершу ми бачимо Ісуса, Який проповідує на березі Генісаретського озера. Давайте прочитаємо вірш 1: І сталось, як тиснувся натовп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського.

Ви бачите там був великий натовп, який тиснув на Ісуса. Що вони хотіли від Ісуса? Вони хотіли чути Слово Боже. Чому люди так сильно хотіли чути слово Боже? Бо воно справді живе. Воно змінює нашу реальність. Воно дає життя.

Дехто приходив, щоб зцілитись, декого приводили, чи приносили щоб зцілити, чи звільнити від демонічної залежності. Дехто просто прийшов, щоб слухати слово Бога. Люди відчували, що слова Ісуса мають справжню владу. Ті, хто Його слухав казали, що Його вчення з Владою. І ви знаєте, ця влада ані трохи не стала меншою сьогодні.

Але що було далі? Більшість людей після проповіді, після зцілення йшли додому. Вони приходили щоб послухати Ісуса і щось мати від Нього. Але вони не знали Ісуса особисто. Є навіть такий термін “прихожани”. Прихожани приходять і прихожани йдуть.

Та ви знаєте, Ісусу цього не достатньо від нас.  Він не хоче, щоб ми залишались прихожанами. Він хоче щоб ми стали Його учнями. Що Ісус для цього робить?

Давайте прочитаємо вірші 2 і 3: 2 І Він побачив два човни, що стояли край озера. А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода. 3 І Він увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від землі. І Він сів, та й навчав народ із човна.

Ми бачимо, що перше, що зробив Ісус, прийшовши до Петра, – Він  запросив його прийняти участь в служінні людям. Яким чином? Він увійшов в човен Петра і попросив послужити своїм човном. Чи це не прекрасно, що ми потрібні Йому і Він хоче використовувати нас. Я трохи забіжу наперед, але хочу сказати, що в цей день коли Ісус увійшов в човен Петра, його життя повністю змінилось.

Якось п.Ной поділився, що коли він вперше прийшов до церкви, його попросили допомогти утеплити церковні  вікна. І це найбільше його вразило. Бо він відчув себе потрібним.

Зараз стільки людей страждає від думки, що я нікому не потрібен. Вони, навіть, намагаються зробити ілюзію потрібності комусь у соцмережах. Але ти потрібен, ти потрібна Ісусу. І те, що ти приїхав на цю конференцію – це тому, що ти потрібен Ісусу.   Він хоче зайти і в твій човен і змінити твоє життя. Він хоче використовувати тебе, щоб Його слава через тебе явилась іншим.

Але давайте подивимось, що було далі. Прочитаємо вірші  4,5  А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід. 5 А Симон сказав Йому в відповідь: Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, та за словом Твоїм укину невода. Петро, як і всі люди на березі на протязі дня слухали проповідь Ісуса. Тільки він був у човні з Ісусом. І ми бачимо, що це слово працювало в ньому. В 4 вірші сказано: а коли перестав Він навчати, промовив до Симона. Таке відчуття, що хоча Ісус проповідував всьому тому натовпу, але для Нього головним було, щоб навчились учні. І зараз  Ісус хотів, щоб Петро прямо зараз, на практиці застосував почуте.

Друзі, коли слово Боже спонукає вас послухатись його вірою, не відкладайте це на потім, на кращий час. Кращого часу не буде. Сьогодні каже Дух Святий – як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець… Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння.

Але чи легко було Петру послухатись Ісуса? Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід. Давайте, що послухаємо самого Петра, що він відповідає: Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого… Він чесно відповів, що йому було важко послухатись слів Ісуса. Він чесно сказав про свої сумніви. І насправді послухатись слів Ісуса, це рішення яке не дається нам легко. Це не рішення як ми приймаємо під час приємної розмови в кафе за горнятком кави.  Петро сам сказав, що вони працювали всю ніч.  Уявіть собі: вони цілу ніч, не спали, а ловили рибу з човнів. Це не був відпочинок при зірках з вудочкою, це була важка праця.  Вони багаторазово закидали важкого невода в надії зловити рибу, а потім витягали його мокрого і ще важчого і знову і знову знаходили, що він був порожній.  На ранок вони були розчаровані і страшенно втомлені і невиспані. І не дивлячись на це вони знайшли в собі сили щоб почистити невода. І потім, Петро був досвідченим рибалкою і з свого досвіду знав, що якщо вночі вони нічого не зловили, то очікувати, що вдень хоч щось буде –  марна справа.

Тому для нього таке рішення послухати Ісуса  було не простим. Іноді для нас теж треба чогось зректися, щоб послухатись Ісуса. Давайте будемо чесні. Не всі слова Ісуса викликають в нас захват і бажання одразу кинутись їх виконувати. Якщо ми комусь позичаємо ми не хочемо не очікувати того назад. Нам не хочеться щоб нас ганьбили та гнали за Ім’я Ісуса. Іноді нам хочеться тихенько пересидіти, а не бути як світильник, як місто на горі і т.д. Залишити друзів, які на мене погано впливають, але ж я до них вже звик.

Але давайте дослухаємо до кінця відповідь Петра Ісусу. Тому що його відповідь не закінчилась словами:  Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого. Подивіться, що він говорить далі. Він говорить:  та за словом Твоїм укину невода! Хоча це рішення було важким. Але для нього послухатись слова Ісуса було важливіше ніж те, чому б він не послухав Його. Він каже: за словом ТВОЇМ. Це значить, що для нього Особистість Ісуса стала понад всі ті труднощі незважаючи на які він прийняв це рішення.

Чи знав він, що на нього чекає, якщо він послухає Ісуса? Він не знав, що на нього чекає, якщо він послухає Ісуса. Але він довірився Ісусу. Друзі, ми теж не знаємо, що на нас чекає, якщо ми довіримось Ісусу. Що буде – ми лишаємо на руки Ісуса. В цьому і заключається віра, або довіра. Ісус каже: відпливи на глибину. Глибина це щось незвідане, величезне, там не видно дна. Ми не здатні осягнути її своїм розумом.

Ми хочемо щоб в нас все було розкладено по поличкам. Щоб все було логічно. Ми хочемо знати, що на нас чекає. І на основі цього приймати рішення варто чи не варто.  Але Господь не пояснює, що на нас чекає на глибині. Але одне ми можемо знати твердо. Він каже: Я перебуватиму з вами повсякденно.  

Та за словом Твоїм укину невода. Ради Ісуса, Петро небажання і сумніви. Давайте подивимось, що стало коли він повірив Ісусу і послухався. Давайте прочитаємо вірші 6,7. А зробивши оце, вони безліч риби набрали і їхній невід почав прориватись… 7 І кивали вони до товаришів, що були в другім човні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й наповнили обидва човни, аж стали вони потопати.

Ого! Це був особливий день. Стільки риби вони ще в житті не ловили і навіть не бачили. Таке відчуття, що вся риба Генісаретського озера раптом полізла до них в невід. Їх невід став прориватись. Вони покликали товаришів і наповнивши човни ті ледь не потонули. Вони могли б набрати й більше, але не вистачило човнів.  І Лука звертає нашу увагу на те, що це чудо стало можливе, тому що Петро підкорився слову Ісуса. Він каже: а зробивши оце. Це чудо стало можливо, бо Петро зробив так як сказав йому Ісус відкинувши небажання і сумніви. Та за словом Твоїм укину невода.

Коли Петро побачив все це він жахнувся. Він перелякався. Коли він послухав Ісуса він не знав що буде, та він вірив, що щось буде. Та він зовсім не очікував цього.

Коли учні причалили до берега і шок від такої кількості риби пройшов.   Раптом Петро усвідомив про Ісуса, що Він не просто наставник як він його спершу назвав. Він – Господь. Святий Господь, Якому підвладна природа, а Петро з Ним був в одному човні. І Петру стало страшно, він відчув себе грішником в присутності Святого Господа. Він усвідомив, що не достойний перебувати в одному човні з Господом і тому попросив Його вийти.

Яку Господь виявляє нам милість, що хоче мати з нами особливі стосунки. Те що ми тут це не випадково. Він увійшов у наш човен і хоче зараз змінити наше життя. Як відповів Петру Ісус?  Не лякайсь, від цього часу ти будеш ловити людей!

Давайте подумаємо, що Господь Ісус хотів дати зрозуміти учням через цю подію. Чи справа була в рибі? Адже, те яким буде їхні полов, це те що насправді хвилювало щодня Петра і його друзів. Все їх життя оберталось навколо Генісаретського озера і його риби. Та в один момент Ісус дав їм більше ніж їм було потрібно. Є речі більші за ловіння риби. Є речі більші за те що мене зараз хвилює. Ми думаємо ось це мені потрібно і все, зараз це саме важливе.

Джон Пайпер, американський проповідник, розповідає як якось він прочитав в журналі статтю про одну пару пенсійного віку. Їх життя подавалось як втілення американської мрії. Чим вони займались? Вони їздили на своєму 10-метровому фургоні по країні і грали в софтбол і збирають мушлі. Він каже, уявіть їх перед Христом в день суду: “Господи, Господи, подивись на мої мушлі”.

Те, що мене бентежить і здається цінним в очах Божих це такі дрібниці. Його плани набагато ширші. Ісус показав Петру і учням, що їм не треба хвилюватись за своє життя. Їм треба шукати найперше Царства Божого і правди Його. Він хоче дати нам набагато більше ніж ми собі можемо подумати. Він розширює наш кругозір. Учні думали лише про те як прожити своє життя за риболовлею на Генісаретському озері, а Господь каже віднині будеш ловити людей.  Господь вирішив зробити їх людьми від яких буде залежати доля світу. Він каже: попливи на глибінь. Коли учні усвідомили це, вони покидали човни і пішли за Ісусом. Вони поставили Ісуса як Господа на 1 місце свого життя, а не човни і Ісус, робота і Ісус, родина і Ісус.

Друзі зараз Христос закликає і нас зробити цей крок, щоб не прожити даремне життя в своєму маленькому світі. Давайте ще раз прочитаємо 4б вірш: Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід. Давайте як Петро послухаємось і побачимо який благословенний наслідок це матиме для кожного з нас.

(п. Діма)