ОБК 2016: Проповідь “Святі люди: надія і перемога” (Від Марка 13)

Ключові вірші 26,27 : "І побачать тоді Сина Людського, що йтиме на хмарах із великою потугою й славою. І тоді Він пошле Анголів і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від краю землі до край-неба"

Попавши в таке холодне місце, дуже легко засмутитися і постійно скаржитися на умови. Але я, попавши сюди, не дуже засмутився. Знаєте чому? Тому що я знаю, що це лише на два дні, а потім закінчиться. Я хочу поділитися з вами однією хорошою новиною: все, що з вами відбувається, одного разу закінчиться. І зараз я хотів би разом з вами подивитися, що Ісус Христос розповів нам про останні дні.

Почну з анекдоту:

Одного разу прийшов єврей до равина і запитав:

"Я не обманюю, не краду, не роблю нікому зла. Чому ж я так погано живу?"

Равин на це сказав:

"Ти сам відповів на своє запитання"

Це смішно рівно до тих пір, доки ми самі не стикнемося з людьми, які готові на все, щоб жити добре. Зараз, на хвилі змін, що відбуваються в нашій країні, ми очікуємо, що все буде тільки краще, і я сам цього очікую. Але, за що я люблю Біблію, це за правдиве описання людської природи. Біблія переконує нас, що люди зіпсовані. І це те, що я щодня бачу довкола себе. Нам потрібне зцілення всередині нас, щоб зміни на краще дійсно сталися. Більше того я щодня бачу цю зіпсованість в собі самому. Тому зараз хочу не вчити когось, а хочу разом з вами споглянути на речі, які нам відкриває Боже слово.

Уривок, який ми щойно прочитали, починається з такої мирної, майже пасторальної картинки:

1 І коли Він виходив із храму, говорить Йому один із учнів Його: Подивися, Учителю яке то каміння та що за будівлі!

Учні зачудовувалися Єрусалимським храмом. І там було чим зачудуватися. Величезні камені, найбільший з яких важив 400 тон, були складені в архітектурне диво тієї епохи загальною площею як два футбольних поля. Зараз залишилася лише одна стіна. Я був біля неї, і вона виглядає вражаюче. Важко уявити, що думали люди того часу, дивлячись на цю величну споруду. Йосип Флавій пише про храм так:

"Зі всіх сторін він був покритий масивними золотими пластинами, що під променями ранкового сонця осліплювали вогняним блиском. Чужинцям, які приходили до Єрусалима на поклоніння, здавалось, ніби він вкритий снігом. Навіть у місцях, де храм не мав позолоти, він був сліпучо-білим"

Ясно, що учні Ісуса, що виросли в провінційному селі, теж були вражені цим видовищем. Багатство храму сліпило очі. Напевне, в серцях учнів заворушилося схоже почуття, яке відчувають наші сучасники, які думають про Печерську лавру, або про палац у Межигір’ї, або хоча б про квартиру депутата Лєщенка.

Здається, Ісус мав би теж захоплюватися храмом. Але це було не так. Подивіться, що Він відповів у другому вірші:

2 Ісус же до нього сказав: Чи ти бачиш великі будинки оці? Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!

Ісус вбачав проблему, яка призведе до руйнування Храму. Він бачив, що вже запущено певні процеси, і лише питання часу, що вони виконаються. І коли вони всілися подалі від людей на Оливній горі, учні почали питати: "Ісус, Ти таке страшне сказав. Це ж кінець всьому, на що ми надіялися. Поясни, що ж має статися". І Ісус пояснив. Це не така легенька історія, яку приємно почитати. Власне, вірші з 5 по 8 дають нам короткий зміст:

5 Ісус же почав промовляти до них: Стережіться, щоб вас хто не звів.

6 Бо багато-хто прийдуть в Ім’я Моє, кажучи: Це Я. І зведуть багатьох.

7 І як про війни почуєте ви, і про воєнні чутки, не лякайтесь, бо статись належить тому. Та це ще не кінець.

8 Бо повстане народ на народ, і царство на царство, будуть землетруси місцями, буде голод. Це початок терпінь породільних.

Тут Ісус вказав на три проблеми: 1) брехня; 2) війни; 3) землетруси і голод. Перше вказує нам на зруйновану совість і особисту систему цінностей. Люди будуть з легкістю відступати від правди заради якоїсь особистої вигоди. Друге – війни – говорить про зруйновані стосунки між людьми. Життя іншої людини не вважається цінним, а то і стає перешкодою для задоволення власних бажань. Люди йдуть, грабують і вбивають. І третє, природні катаклізми, говорять нам про зруйноване середовище існування. Люди могли би дбати про землю, де живуть – натомість, вони вичавлюють з неї все, що можуть, не даючи їй шансу на відновлення.

Те, що відбувається зараз на сході нашої країни, демонструє всі ці три тенденції. Брехлива пропаганда, вбивства і грабіж, поступове знищення інфраструктури регіону. Я зараз не буду заглиблюватись у цю тему, але підніміть руку ті, хто вважає це хорошими тенденціями. Хто хотів би жити в такому середовищі? Але це не почалося зненацька. Воно почалося з маленького зла, і довгий час росло, поки не вилилося в жахіття.

Давайте подивимося, чи є у нас тут симптоми тих трьох тенденцій, про які ми говорили.

1) Криза совісті. Хто з вас ніколи не стикався з брехнею?

2) Конфлікти між людьми. У нас же нема сварок, ненависті, розлучень, насильства та підлих вчинків? Чи таки є?

3) Зруйноване довкілля. Ми влітку були декілька разів з дітьми в Гідропарку. Що перше доводиться робити, коли приходиш на пляж? Визбирувати бите скло, недопалки і пластикові пакети. Невже так тяжко було прибрати після себе? Чи їх заставили? А забруднені ріки, кислотні дощі та інші результати "мирної діяльності" людей?

Як бачимо, ці три тенденції є скрізь. Просто в різній мірі проявилися. Може довкола вас вони ще не призвели до катастрофи, але машину вже запущено. І Ісус вказав на це ще дві тисячі років тому. "Це початок терпінь породільних" – говорить Він. Якщо зачали, то щось має народитись. Ми маємо багато чудових технологій і соціальних ініціатив, але світ залишається повним зла – тому що люди злі. Все починається в голові в людини, потім поширюється на інших людей, потім руйнує все.

Чому ми про це зараз говоримо? Тому що Ісус, коли приходить в життя людини чи народу, запускає там протилежний процес: зцілення і відновлення. Починаючи з першого пункту: зцілення характеру. Потім зцілення стосунків. Потім зцілення довкілля. Тому той, хто знає Ісуса, починає жити не так, як інші. На фоні загальної тяги до руйнування, Ісус почав новий тренд, який рухається в протилежному напрямку.

Ми вже чули про те, що таке святий народ і що Ісус зробив для нас, щоб зробити нас святими людьми. Яким буде наше життя в такому, досить агресивному, світі? Може воно буде хоча б трохи комфортнішим? В 90-х роках, запрошуючи людину в церкву, часто можна було почути питання: "А Бог що, дасть мені грошей?". Ми таке не питаємо, але ми люди практичні і не хочемо робити те, що не дає результату. А якщо наше життя нічим не відрізнятиметься від життя невіруючих, то навіщо вірити?

Ісус дає дуже непопулярну відповідь. Ваше життя не стане легшим, навіть стане тяжчим. Але саме тому, що воно стане кращим.

9 Пильнуйте ж самі, бо вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів та до царів ради Мене, на свідчення їм.

10 Але перше Євангелія мусить бути народам усім проповідувана.

11 Коли ж видадуть вас і поведуть, не турбуйтеся заздалегідь, що вам говорити, а що дане вам буде тієї години, то те говоріть: бо не ви промовлятимете, але Дух Святий.

12 І видасть на смерть брата брат, а батько дитину. І діти повстануть навпроти батьків, і їм смерть заподіють.

13 І за Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений!

Після таких слів Ісуса слід було чекати, що ніхто не захоче бути Його послідовником. Але послідовники не зникли, вони є і зараз. Люди згодні переносити труднощі лише в одному випадку: коли взамін вони отримують більші ціннощі. Для християн такою цінністю є сам Ісус.

Взагалі саме слово "християнин" в наш час не дуже багато говорить. Це просто бренд, під яким можна протягнути що завгодно. Дивіться вірші 21,22:

21 Тоді ж, як хто скаже до вас: Ото, Христос тут, Ото там, не йміть віри.

22 Бо повстануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити ознаки та чуда, щоб спокусити, як можна, і вибраних.

23 Але ви стережіться! Я сказав вам усе наперед.

В усі часи були люди, які називали себе християнами, але такими не були. Тому Ісус закликає нас розуміти, що таке справжнє християнство, і стерегтися обманів. Давайте коротко розглянемо це.

До того, як це слово з’явилося, християни носили більш чітку назву: "учні Ісуса". Тобто ті, хто учаться в Ісуса. Учень Ісуса займається тим, що вивчає Ісуса і намагається навчитись бути таким же. Чому? Тому що такого, як Ісус, більше немає. Я стрічав поганих людей, таких собі і хороших. І навіть найкращі з них не справили на мене таке враження, як особистість Ісуса Христа. З тих пір, як особистість Ісуса Христа попала в моє поле зору, вона стала стандартом, згідно якого доводиться все міряти. Для мене найбільшою радістю стало, коли я бачу риси Ісуса у вчинках людей – і, зненацька, у власних вчинках. А найбільший сум – коли я бачу в собі вчинки, що суперечать рисам Ісуса. Коли я не можу тримати самоконтроль, як це робив Ісус. Коли роблю егоїстичні вчинки чи допускаю нечесність. Коли лінуюся. Коли не можу любити, терпіти, приймати, дбати, як це робив би Ісус. Це все є в моєму житті і в житті будь-якого християнина. Коли ви застанете мене сонним чи стомленим, то зможете наглядно дослідити, скільки в мені егоїзму. Християни недосконалі. Якщо хтось переконує, що він досконалий, то це не учень Ісуса, а брехун. Але для учня Ісуса сам Ісус стає моделлю поведінки і мірою для всього в житті. Це і значить бути святою людиною. "Святий" – це не про особисті якості, а особисті цінності. Свята людина оголосила війну злу: і тому, що довкола, але в першу чергу тому, що бачить всередині себе.

Чим займаються святі люди? Нагадують всім про Ісуса. Про це каже 10-й вірш:

10 Але перше Євангелія мусить бути народам усім проповідувана.

Євангелія – це Історія про Ісуса. Це те, з чого починається зцілення і відновлення. Як світ реагує на це? Судить і б’є. Колись мій родич розповідав мені про свого співробітника. Він з таким гнівом казав: "Пішов він у якусь сєкту, так пити кинув, курити кинув…". Коли я спитав, що в цьому поганого, він сказав, що наче і нічого. У людей викликає обурення, коли ми починаємо поводитись не так, як всі. Коли ти з друзями напиваєшся до чортиків і робиш те, за що потім соромно, то все нормально. А коли починаєш говорити про Ісуса і про святе життя, то питають: "Ти що, ненормальний?". Та ні, насправді я щойно дізнався, як стати нормальним. Цінностями світу є що завгодно, тільки не особистість Ісуса. Люди цінують гроші чи задоволення. Цінностями можуть бути ідеології, кіногерої чи відомі люди. Але навіть найкращі людські пориви, які називають словом "саморозвиток", протирічать життю святих людей. Бо мета саморозвитку – зробити найвищою цінністю свою особистість. А свята людина говорить: скільки б ти не досяг, до Ісуса тобі як до неба пішки. Таким чином учень Ісуса завжди є білою вороною.

Коли ти знаходишся у середовищі, яке налаштоване вороже, у тебе є вибір. Можна загинути. Можна намагатися пристосуватися і стати таким, як всі. А можна перемогти. І Біблія говорить про перемогу. 1Iван. 4:4 говорить:

Ви від Бога, дітки, і ви перемогли їх, більший бо Той, Хто в вас, аніж той, хто в світі.

Мені нещодавно попросили запропонувати експеримент, який доведе існування Бога. Це були сильно упереджені люди, тому я їм нічого не сказав. Але зараз скажу. Такий експеримент є, і я часто його проводжу. Коли мої сили, всі мої ресурси закінчилися, я можу продовжувати, покладаючись на Бога. Бог більший за будь-якого можливого ворога в цьому світі. І коли я вже більше не маю сили, тоді приходить Бог і витягує мене Своєю силою, Своїм способом, який я і вигадати не міг. Це те, що я можу пережити прямо зараз. Християни не зневірилися, коли їх вбивали на Римських аренах за злочини, яких вони не чинили. Християни віддавали своє життя за інших у нацистських таборах. Вони вистояли репресії в СРСР. Бог завжди давав їм силу не тільки не скоритися системі, а й сміливо свідчити про правду.

Коли руйнівні тенденції, про які ми згадували, будуть прогресувати і здаватиметься, що світ досяг дна і надії немає, Бог вчинить так само. Він прийде і простягне своє спасіння тим, хто Йому довіряє.

24 Але за тих днів, по скорботі отій, сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла.

25 і зорі спадатимуть з неба, і сили небесні порушаться…

26 І побачать тоді Сина Людського, що йтиме на хмарах із великою потугою й славою.

27 І тоді Він пошле Анголів і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від краю землі до край-неба.

Біблія описує перемогу Ісуса Христа у трьох важливих областях. По-перше, Ісус переможе зло всередині нас.

Улюблені, ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з’явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є. І кожен, хто має на Нього надію оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він.

(1 Івана 3:2,3)

Знаєте, яке останнє слово сказав Ісус перед смертю? Це було слово "звершилося". Це означає, що Йому не було про що жалкувати. Він прожив життя саме так, як треба. Як часто у нас не так! Але у нас є надія. Коли ми побачимо Христа лицем до лиця, він відобразиться в нас, як у дзеркалі. Ми маємо надію, що те зло, яке ми робимо зараз і про яке потім жалкуємо, зникне. Слава Ісуса Христа осяє нас і в наших серцях, в нашому розумі не залишиться жодного темного куточка. І наші вчинки всі будуть світлими. Я вже не буду робит егоїстичні вчинки. Не буду злитися на власну дружину і дітей. Не буду підводити друзів. І знаючи, що так буде, я і зараз прагну буди таким.

Друге – це Христос знищить зовнішнє зло.

не вчинять лихого та шкоди не зроблять на всій святій Моїй горі, бо земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває! (Ісая 11:9)

І третє – Христос знищить руйнівні наслідки зла в нашому житті.

і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!

(Об’явлення 21:4)

Це велика обіцянка. Кожен з нас веде війну. Хтось воює з ворогами, які прийшли до нашої країни, чи з корупцією. Хтось воює за стосунки, за свою сім’ю чи дітей. Хтось – проти руйнівних звичок. У кожного своє. Твоя сльоза може бути викликана будь-чим. Можливо, ніхто не може її витерти. Але Бог це зробить. Тому святі люди продовжують жити з надією, продовжують перемагати.

На завершення розкажу дві короткі історії.

Відомий письменник Ернест Хемінгуей під старість побачив, що він більше не може писати. Він став нездатним робити те, в чому вдосконалювався все своє життя. Це призвело до відчаю. Коли почалися ще й тяжкі хвороби, він вже не мав, на що надіятися, і вкоротив собі віку.

Приблизно в той же час Клайв Льюїс, автор Хронік Нарнії, стикнувся зі схожою ситуацією. Його голова відмовлялася працювати, як раніше, і тому він не міг більше писати книги. У нього почався рак. В цей час він пише своєму пастору дуже позитивного листа. В ньому він говорить, що навіть якщо втратить всі свої здібності, він буде дякувати Богу і прославляти Його. Та сама ситуація, але зовсім інша реакція. Хто має надію на Христа – той переміг світ.

Бажаєте йти за тенденціями світу і жалкувати про це? Чи бажаєте перемогти з Ісусом? Я свій вибір вже зробив, і молюся, щоб ви теж зробили такий вибір.

(п. Ной)