ОБК 2016: Проповідь “Ваше світло нехай світить перед людьми” (Від Матвія 5:13-16)

ВАШЕ СВІТЛО НЕХАЙ СВІТИТЬ ПЕРЕД ЛЮДЬМИ

Вiд Матвiя 5:13-16

Ключовий вірш 16 : "Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі"

Наша конференція майже добігла кінця. Зараз я хочу коротко нагадати, що ми вже взнали. З вступної проповіді ми довідалися, що Ісус має владу змінити все. Він має владу й силу змінити наше прокляте життя на благословенне, змінити грішну людину на святу, загублений народ на святий народ Бога.

З першої проповіді ми взнали, що Бог має добре серце до людини. Бог не злий до нас. Це дуже важливий факт. І життя людей, і весь розвиток людської цивілізації, повністю залежить від того, як люди уявляють Бога. Що люди вибирають, а від чого відмовляються, що вважають важливим, а що ні, які цілі ставлять у житті і в суспільстві в решті решт, все зводиться до відповідей на декілька запитань: хто є Бог, як Він відноситься до мене, яка вічність і чи є вона взагалі, які мої відносини з Богом та з вічністю. Багато людей думають, що Бог злий, Він не цікавиться людьми, а закриває від людини Своє обличчя, робить багато зла в світі. Люди насправді думають так, тому протистоять Богові. Але Біблія ясно каже, що наш Бог цікавиться нами. Він має добре серце до нас. Він хоче благословити людину й дати їй вічність. Він хоче спілкуватися з нами, щоб ми не були самотніми в цьому світі. В решті решт, Бог хоче, щоб ми були Його вибраним, святим народом. Це — найголовніша основа нашої віри.

Далі ми узнали, що, попри таке добре серце Бога до нас, є об’єктивні перешкоди, щоб ми були Його вибраним святим народом. Це — гріх. Грішник не може запросто підійти до Бога, й сказати: “Хай Боже! Привіт! Як ся маєш?” Грішник не може прийти до Бога, розірвавши сорочку, посипавши голову пилюкою, й кажучи: “я згрішив, я прах та попіл, пробач мені”. Бог має знищити як першого, так і другого. Для Святого Бога будь-які стосунки з грішником протирічять Його сутності. Гріх викликає гнів Бога. Це є об’єктивна перешкода. Весь жах цієї перешкоди Бог показав на Хресті, коли відвернувся від Свого Сина Ісуса. Але хрестом Ісуса Христа Він й зруйнував гріх, відібрав силу в диявола, і викупив нас Собі. Дивлячись на жертву Ісуса Христа Святий Бог називає грішника праведним та святим. Тепер, через Ісуса Христа, ми маємо доступ до Бога як святі люди.

В третій проповіді ми довідалися, що, повіривши в Ісуса Христа, отримавши спасіння, ми не стаємо загальними улюбленцями. Навпаки, ми стали “білими воронами”. Світ наповнений чорними круками та сірими воронами. Для білих ворон тут немає місця. Птахи б’ють їх та проганяють. Так само світ ненавидить святих людей. Це нормально. Так є, тому що світ, поки що, належить дияволу. Будь-хто, хто належить Богові, має пройти через ненависть та знущання тих, хто належить дияволові. Але ми не маємо лякатися й занепадати духом. В царстві Бога нема чорних круків, там є тільки “білі ворони” цього світу, тобто святі люди.

Нарешті, в четвертій проповіді ми довідалися, що Бог вступив зі святими людьми в заповіт. Цей заповіт дуже великий й всеосяжний. З боку божих людей вимагається слухатися Його заповідей та додержуватися Його заповіту. На відміну від стародавніх людей ми спроможні це робити, тому що вже викуплені від проклятого життя в гріху. Натомість Бог обіцяє, що буде нашим Богом, що ми станемо Його особистою власністю, між всіма іншими народами та людьми, будемо виконувати Його особливе завдання на землі: будемо царством священиків і святим народом. Коли я чую цей заповіт, в мене завжди завмирає серце: як це так, Святий Бог, що створив небо й землю, що переміг диявола і підкорив Собі весь світ, хоче мати за мною особливі стосунки, щоб я був Його власністю більше за всіх інших народів. Це також і величезна надія та видіння для України та єдиний шлях до благословенного життя: вступити в заповіт з Богом. Значить, стати Його вибраним святим народом, виконувати Його волю, жити по Його правді та будувати тут, в Україні, не своє царство, не царство грошей, не царство страху, не царство байдужості, а царство Бога. Тоді Божий покров буде над нами, як над Його вибранцями.

Тепер подивимося, як ми, як святі люди, маємо жити в нашому повсякденному житті. Подивіться на вірші Матвія 5:13-16: “(13) Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми. (14) Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори. (15) І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі. (16) Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі.” Тут ми бачимо, з якою метою Бог зробив нас святими людьми. Святі люди мають жити в світі й впливати на світ. Зазвичай ми уявляємо, що “свята людина” – це старий дід, що живе далеко від людей, в келії, не турбуватися про людські справи, а тільки поститися, читає й молитися. Інколи, коли до нього приходять люди, такий святий має уздоровлювати хворих, або навчати якоїсь особливої мудрості. Але тут Ісус сказав про зовсім інший стиль життя для святих людей. Це — стати сіллю та світлом для світу.

Що таке “стати сіллю”? Це — вигнати всякий гріх і нечистоту від себе й від свого оточення. Це — не тільки не ходити, разом з більшістю, за гріхом, а зробити так, щоб більшість не хотіла ходити за гріхом, створити навколо себе атмосферу, в якій грішити незручно. І навпаки, створити навколо себе атмосферу, коли приємно та славно творити добрі справи. Декілька наших братів, створив навколо себе атмосферу на роботі, щоб інші не матюкаються, хоча б в їхній присутності. Це — маленький приклад впливу на світ. Є приклад навпаки, коли святі люди створюють атмосферу, в якій гарно і почесно робити добрі справи. Коли я був в Америці, там проводили екскурсії по різним кампусам, і я звернув увагу, що майже в кожному кампусі є якась табличка, чи пам’ятник, чи просто видатне місце, про яке говорять приблизно так: “ось цей факультет відбудував такий-то. Він вчився на цьому факультеті, потім розробив ліки від раку, і, з авторських гонорарів, пожертвував на будівництво цих лабораторій”. Таке місце є майже в кожному старому університеті. Це значить, що колись були люди, що створили традицію віддавати. Якісь люди, прийняли для себе слова “краще давати, ніж отримувати”, і створили навколо себе цілу культуру не збирати собі, не накопичувати на старість, для дітей, онуків, не витрачати на насолоди, на фан, на екстрім, а благословити інших, потратити те, що Бог дав, на користь інших людей. Мені дуже шкода, що в наших університетах нема такої традиції. Це значить, що ніхто ще не вирішив для себе: “я краще благословлю інших, ніж потрачу на себе”. Якщо в нашій країні зручно брати хабарі, якщо звично робити роботу так, аби тільки відчепилися, а в новому домі молоді люди, що купили квартиру за багато десятків тисяч доларів викидають пляшки від пива прямо на новий газон в метрі від смітника, то це значить, що або християни не працюють взагалі, ні в держустановах, ні в бізнесі, або не хочуть впливати на світ, або взагалі не відрізняються від цього світу. В світлі цього слова ми маємо задуматися: як я впливаю на світ? Чи я створюю навколо себе атмосферу, де погано грішити і гарно робити добрі справи, чи просто створив навколо себе оболонку, в якій живу сам? Що для мене є цей світ, це Господній сад, Едем, в якому я працюю, щоб відновити його та щоб Царство Боже прийшло, чи це — юдоль земна, місце страждань, яке треба перетерпіти? В Ісуса для нас ясне покликання: “ви сіль землі”. Ви покликані, щоб впливати на цей світ, щоб відновити Царство Боже на землі, щоб створити тут сад Едемський.

По-друге, “ви світло для світу”. В Біблії слово “світло” має дуже особливе значення. Коли Бог створював небо й землю, перше створіння в світі дуло світло. Біблія говорить про Бога: “Бог є світло, і немає в Нім жадної темряви!” (1 Ів. 1:5б) Також про Ісуса сказано: “Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну людину, що приходить на світ”. (Ів. 1:9) Коли до Ісуса вночі прийшов Никодим, то Ісус свідчив про Себе: “Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили, як світло, – лихі-бо були їхні вчинки”. (Ів. 3:19) В старому заповіті також часто символом Бога був світло або вогонь, наприклад, Бог явився Мойсею в палаючому кущі, а потом провадив синів Ізраїля в стовпі вогняному. Іншим словом, світло — це одна з найголовніших властивостей Бога. Світло — це святість, це те, що випалює гріх, це те, що не дає залишитися жодному лицемірству, жодній нечистоті. Світло знищує всяку темряву, що не залишається місця відчаю, темним думкам, світло вказує дорогу і вихід з безвихідної ситуації. Справжнім світлом для світу і для будь-якої людини є Бог. Бог освітлює будь-яку темряву в душі будь-якого грішника. В Біблії, коли говориться про світ, завжди говориться про Бога, або про Слово Бога, або про святість Бога. Але тут Ісус сказав: “ви світло для світу”. Це значить — ви виконуєте роль Бога для цього світу. Це значить, Бог працює через Свій вибраний народ. Але, найголовніше, люди Бога мають показати в цьому світі сутність Бога. Люди Бога мають стати живими іконами Ісуса Христа. Дивлячись на віруючих, люди мають бачити святість Бога, любов Бога, вірність Бога, милосердя Бога, божу нетерпимість до гріха, божу мудрість і таке інше.

В 14 вірші сказано: “Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори”. Люди дуже уважно стежать, як роблять люди, що звуться божими людьми. Насправді люди не дуже слухають, що ми кажемо про Ісуса, але вони дуже уважно дивляться, як ми живемо в Ісусі. Вони дивляться, чи дійсно ми живемо так, як кажемо, що повинні жити. Вони будуть слухати про Ісуса лише тоді, коли впевняться, що ми самі віримо в Ісуса, самі слухаємося Його в своєму повсякденному житті, самі живимо в світлі, а не в темряві. Вони дивляться на те, чи є в нас світло від Бога, щоб розігнати пітьму в їхньому житті. Якщо є, то будуть слухати, якщо не побачать такого світла — то ні.

Подивіться вірш 15: “І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі.” Коли я читаю ці слова, то завжди уявляю хату, надворі дощ, вітер, страшно, але в домі горить світло і затишно. Мати читає дітям якусь книжку, а діти не бояться дощу, вітру, блискавок, вовків. Всі страхи залишилися за дверима, тому що в хаті світло. Такий саме вплив мають здійснювати і віруючи: розганяти пітьму і створювати спокій та мир навколо себе. Пастор Вільгельм Буш описував, що під час війни в бомбосховищах, коли люди панікували, християни молилися, або співали гімни. Тоді люди заспокоювалися. Ця довіра до Бога була світлом, який виганяв жах з людей. Це не була проповідь, як ми звикли. Але це було світло, що розганяло жах. Ми теж маємо стати таким світлом, тими, до кого затишно прийти, кому не страшно розказати свої проблеми. Зараз в багатьох країнах багато християн вимагають заборонити аборти. Я не хочу зараз говорити про аборти, але хочу, аби ви подумали над таким питанням: якщо жінка, що з якихось причин хоче зробити аборт, приходить в церкву, то чи буде їй тут впевнено та затишно? Звісно, жінці буде страшно, але чи віруючи допоможуть їй отримати спокій і впевненість, що попри все їй вдасться виростити й виховати дитину? Чи, можливо, віруючи будуть тільки осуджувати її та повчати? Чи будуть віруючи для неї тими світильниками, що розганяють жах майбутнього?

Прочитаймо вірш 16: “Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі.” Ми закінчили конференцію і тепер маємо повертатися в світ. Ісус дав нам ясний напрямок: жити так, щоб через наше життя і наші справи було видно світло Ісуса Христа. Практичне життя віруючого дуже конкретне: бути сіллю та світлом для світу, тобто маленькими конкретними повсякденними справами створювати в собі і навколо себе Святе Царство Боже, вірою розганяти пітьму відчаю, страху та невпевненості, щоб люди прославляли Бога. Це і є царство священиків та народ святий.

(п. Авраам Влад)