ОБК 2016: Проповідь “Царство священиків, народ святий” (Вихід 19:1-6)

ЦАРСТВО СВЯЩЕНИКІВ, НАРОД СВЯТИЙ

Вихід 19:1-6

Ключовий вірш 6 : "А ви станете Мені царством священиків та народом святим. Оце ті речі, що про них будеш казати Ізраїлевим синам"

Коли я був студентом, у суспільстві був шалених попит на економістів і юристів. Тому багато молодих людей здобули освіту економіста і юриста. У наш час ринок праці перенасичений цими спеціальностями. Зараз потрібні чесні чиновники, ефективні кризові менеджери і просто висококваліфіковані робітники. Навіть більше, з’явилися нові спеціальності, про які ніхто раніше не чув: керівник клінінгового департаменту, мерчендайзер, Release Engineer і DevOps. Але ніхто не говорить про те, що суспільству потрібні священики та святі люди. Хто такі взагалі ці люди? Сьогодні Бог каже Своєму народу, що зробить їх царством священиків і народом святим. І сьогодні ми дізнаємось, який це великий привілей і благословіння.

Коли Бог послав Мойсея до Свого народу, який знаходився в Єгипетському рабстві, то обіцяв вивести їх “до Краю, що тече молоком та медом” (3:17). І от, нарешті, після 400-річного полону, майже 2 мільйони рабів залишили Єгипет і пішли до обіцяної землі. Народ Ізраїля хотів якнайшвидше добратися до цієї землі, щоб добре роздивитися її, вибрати собі кращі місця, осісти на ній і досхочу наїстися і напитися меду і молока. Але вони застрягли у пустелі. Подивіться на вірші 1,2. Вони ходили по ній 3 місяці, коли прибули у Синайську пустелю і там отаборилися. Вони були не дуже раді тому, що зупинилися в пустелі, а не в обіцяній землі.

У вірші 3 написано: «А Мойсей увійшов до Бога…» Там у пустелі була гора Хорив, на якій Бог Мойсей уже зустрічався з Богом. Тоді Бог сказав Йому дуже важливу річ – що планує звільнити Свій народ з Єгипетського рабства. І ось Бог покликав Мойсея до Себе знову. Він хотів сповістити йому не менш важливу річ – ким Він бачить і планує зробити Ізраїльський народ. Бог хотів дати їм щось більше, ніжно просто гарну землю. Ізраїльський народ звільнився з 400 р. рабства. Перед ними відкрились великі перспективи. Що їм робити далі? Ким бути? Куди рухатись? Вони більше не раби, але тоді хто вони? І Бог використав цю пустелю, де їх нічого не відволікало, щоб поговорити з ними і відкрити їм Свою велику надію на них – ким Він їх бачить у майбутньому і ким Він планує їх зробити.

Вірші 3б-4: «І кликнув до нього Господь із гори, говорячи: “скажеш отак дому Якова, і звістиш синам Ізраїля: ви бачили, що я зробив був Єгиптові, і носив вас на крилах орлиних, і привів вас до Себе”». Ізраїльтяни бачили власними очима, що Бог зробив Єгиптові. Бог покарав Єгипетських ідолів 10 карами. В результаті фараон відпустив Ізраїльтян і нарешті вони звільнилися з рабства. Бог також носив їх на орлиних крилах. Кого орел носить на своїх крилах? Він носить своїх пташенят. Можливо комусь і хотілося б політати на крилах орла, але він не стане вас носити. Орел живе високо у скелях де багато небезпек. Але пташенятам на його крилах безпечно. Подібно цьому, коли дитина народжується у цьому світі, її очікує багато небезпек – різні віруси, хвороби, холодний і жорсткий світ, готовий розчавити маля, яке не може потурбуватися про себе. Але мати носить його на руках і оберігає від усіляких бід. Чому вона так робить? Тому що це її дитина і вона любить її. Таким же чином Бог оберігав Свій народ. У Божих руках вони знаходились у безпеці, як пташенята на крилах у орла.

Якщо дивитися ззовні на життя Ізраїльського народу то можна було не помітити, що Бог носив їх на крилах. Наприклад, коли народ Ізраїля довгий час був рабом в Єгипті. Де ж тут Божа любов? Але і там вона була. Народ отримав можливість жити в самій могутній державі свого часу. Він не вимер, але розмножився і став великим народом. Мойсей отримав найкращу освіту свого часу у самій могутній і освіченій країні і був навчений усій премудрості Єгипетській. І в кінці кінців Бог звільнив їх з рабства. Можливо ця любов не виглядала так, як люди уявляли собі. Для них любов виглядала, якби вони сиділи біля горщиків із м’ясом з овочами і динями на десерт. Але Бог дав їм значно більше того, про що вони мріяли.

Бог наче каже: “Подивись! До цього часу я носив вас на крилах орлиних і привів до Себе!” Коли ви оглядаєтеся назад на своє життя, то що ви бачите? Ви бачите лише одні страждання, які мали? І ви жалієте себе, що в минулому вам довелося так багато страждати? Чи ви бачите Бога, який носив вас на крилах орлиних і привів до Себе? Насправді усі люди страждають, але ці їх страждання нічим не закінчуються. Але нас Бог носив на крилах орлиних і через різні подіі привів до Себе. В житті є багато важливих подій. Але сама важлива – це коли ми прийшли до Бога. Ця зустріч змінила наше життя і нашу долю в цьому житті і у вічності. Чи бажали б ви собі іншого життя, але в кінці якого Бог не приводить вас до Себе? Я думаю ні.

Коли я дивлюся на своє життя, то також бачу неприємні речі, страждання, труднощі. Але я бачу більше. Я бачу любов Бога, Який носив мене на орлиних крилах і в кінці кінців привів до Себе. Я був молодим інтелектуалом, який вивчав фізику, східну філософію і займався карате. Але у мене всередині було пусто, як у пивній бочці. Я не знаходив заради чого варто жити. Мої кумири також не знали, заради чого жити. Я думав, що життя не має сенсу, тому у ньому потрібно все попробувати і померти молодим, щоб не мучитись на старості. Але Бог прийшов в моє життя як велике світло через Ів.1:9: “Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну людину, що приходить на світ”. Він освітив моє життя, спас від рабства моїх гріхів. Так Він явив мені Свою любов і привів до Себе.

На цій конференції ми святкуємо 25 річчя нашої церкви. Хтось прийшов сюди практично з самого початку, хтось приєднався пізніше. Що ви бачите, коли обертаєтеся назад? Ви згадуєте, як вам було важко усі ці роки і бачите лише одні страждання? Або може ви згадуєте що вас хтось образив і вам стає на серці гірко? Чи ви бачите, як усі ці роки Бог носив Вас на орлиних крилах і привів до Себе? Вчора ввечері ми чули свідчення наших місіонерів – м. Сари, м. Ревеки, м. Наталки. Вони не сказали: “Брати і сестри! ні за що в світі не ставайте місіонерами! Це таке гірке життя!” Навпаки, вони свідчили про те, як усі ці роки Бог носив їх на орлиних крилах.

Після того, як Бог нагадав Своєму народові Свою любов, Він сказав у вірші 5: “А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля – то Моя!” Бог сказав їм: ви “станете Мені власністю більше всіх народів”. Що ми хочемо зробити своєю власністю? Ми хочемо зробити щось цінне, чи не так? Люди хочуть придбати у власність дорогий будинок чи надійний автомобіль. Але ці люди лише тільки звільнилися від рабства. Вони були бідними і мали рабський менталітет. Напевно, якби ви зустріли їх на дорозі, то захотіли б обійти іншою стороною. Вони не були кращі за інші народи, але Бог по Своїй благодаті зробив їх Своїм народом, Своєю власністю і вони стали Його дорогоцінним скарбом. Іноді здається, що цей світ належить молодим і успішним. Але ось питання: “Що тоді робити тому, хто не молодий або не успішний?” Тому багато людей відчувають, що у цьому світі не цінується людське життя. Багатьом здається, що якщо їх сьогодні не стане, то завтра про них ніхто не згадає. Але для Бога людина має величезну цінність, вона є справжнім скарбом. Люди турбуються про свої скарби – зберігають їх у сейфах, у банках, наймають охорону, купують страховку. Так і Бог слідкує за нами і береже, як зіницю свого ока (Повт.З.32:10).

Прочитаємо разом 6-ий вірш: «А ви станете Мені царством священиків та народом святим. Оце ті речі, що про них будеш казати Ізраїлевим синам». Тут Бог відкриває Своєму народу, яку велику надію має на них. Як ви знаєте, батьки бажають Своїм дітям найкращого: вони підшуковують для них гарну школу, готують до вступу до кращих ВУЗів. І подібно до цього Бог підготував для Свого народу саме велике, що лише можна. Бог хотів зробити цих людей царством священиків і народом святим.

Священики – це люди, які несуть службу Богу. Раніше в Ізраїлі далеко не кожен міг бути священиком. Ними могли бути лише потомки Аарона, брата Мойсея. Тому якщо ти родився не в тій сім’ї, то автоматично не міг бути священиком. Лише священики мали привілей знаходитись в храмі і приносити Богу жертви. А один раз на рік первосвященик мав право увійти у святе святих – місце, яке знаходилось у храмі, де мав зустріч з Богом. Ніхто крім священиків не мав права приносити Богу жертви. Якось один цар сказав: “Що там священики! Я – цар, мені усе можна” – і пішов кадити Богу. Вісімдесят священиків відмовляли його від цього, знаючи, наскільки серйозними можуть бути наслідки. Але він їх не послухався. Ця авантюра закінчилася для нього дуже плачевно – він став прокаженим до самої своєї смерті (2 Хр.26).

Однак зараз ми живемо вже не в старозавітній, а новозавітній час. І у цей час кожен віруючий – це священик. Ап. Петро казав віруючим: “Ви … священство царське!” (1 Пет.2:9) Тепер кожен віруючий має привілей напряму приходити до Бога, служити Йому і бачити Його славу. Ви лише подумайте, наскільки це велико! Ми маємо привілей приходити до Самого Бога! У нас час є багато музикальних кумирів. Тисячі людей збираються на їх концерти, тратять власні гроші, час, сили, штовхаються у натовпі біля сцени лише щось побачити їх та почути. А якщо їм вдасться доторкнутися до нього чи взяти автограф, то відчувають себе на 7-ому небі від щастя. Люди їдуть на крайню північ, мерзнуть там щоб лише побачити полярне сяйво. Але наскільки незрівнянно більший привілей поклонятись Богу і бачити Його велич і славу. Людина, яка побачила Божу славу, ніколи не зможе забути цього, тому що нічого в цьому світі не може порівнятися з цим. Часто можна почути, що служіння Богу – це скучна справа. Але це не так. Це люди скучні. Служіння дає таку радість і насолоду, з якою нічого у цьому світі не може зрівнятися .

Ми живемо в епоху розваг. Люди побудували великі розважальні центри, вони тратять шалені гроші лише щоб розважитись. Це означає що сучасним людям дуже скучно. Тому вони постійно намагаються розважитись. Але цей світ не може дати людині того, що їй дійсно потрібно. Торговельно-розважальні центри, різні гаджети, телебачення, Інтернет, подорожі, різного роду драйв – усе це раніше чи пізніше приїдається і набридає. Один юнак написав: “Якби ви лише знали, як мені все набридло!” Цей світ, у якому немає Бога, втомлює і виснажує людей. Він лишає у їх серцях лише одну пустоту. Люди прагнуть попробувати святості, чистоти, вони хочуть долучитися до небесного, до вічного і до великого. Але вони не знаходять нічого такого у цьому світі. У цьому світі вони знаходять лише багато бруду. Але коли ми приходимо до Бога і поклоняємося Йому, то маємо можливість долучитися до вічного, великого і святого. І це назавжди лишається в наших серцях.

У фільмі “Бенкет Бабетти” розповідається одну сурову і аскетичну християнську спільноту, яка проживає в невеликому рибацькому селі в Данії у другій половині 19-ого сторіччя. Їх пастор давно помер, а його справу продовжують дві його дочки. Спільнота поступово старіє, нових членів у неї немає. І двом сестрам усе важче вдається стримувати сварки і неприйняття між її членами. Якось до них, спасаючись від терору, який вирував у Франції, попадає одна жінка. Вона працює на кухні, готуючи членам спільноти нехитру просту їжу. Однак якось їй приходить повідомлення, що вона виграла велику суму грошей, і усі починають готуватися до розлуки, вони не думають що вона захоче лишитися у цьому закинутому селі. На прощання вона просить приготувати усім вечерю. Більше того, як виявилося пізніше, раніше вона була однією з кращих курахкою у відомому ресторані Парижа. Вона замовляє продукти з Парижу і готує страви. І ось ці літні люди, які звикли їсти лише хліб і рибну юшку, починають їсти яскраві страви і і пити кращі вина: черепаховий суп, куріпка в саркофазі, млинці по-демідовськи, екзотичні фрукти, яких вони ніколи не бачили. Поступово щось починає змінюватись: їх черстві серця починають відтавати. Вони починають згадувати приємні моменти з минулого – як вони прийшли до Бога, як Він змінив їх життя, згадувати свого покійного пастора. Двоє братів, які не могли пробачити один одному, пробачають і примиряються. Дві сестри, які не могли пробачити одна одній – також пробачають. Одна жінка прощає свого чоловіка. Під кінець Бабетта – так звали цю француженку, каже про те, що потратила на цей обід усі гроші і просить у сестер залишитися. Ці літні люди напевно вперше у своєму житті приторкнулися до Божої благодаті. Це було дійсно незабутньо. Це почало змінювати їх і насичувати їх спраглі душі. Це було дійсно те, що їм було потрібно.

У священиків є ще одна важлива справа – вони моляться за інших людей і вчать їх Божому слову. Чому це необхідно? Тому що тільки Боже слово несе життя. Ісус казав: “… Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя” (Ів.6:63б). Україна має тисячолітню історію християнства, українці живуть серед християнських символів, і кожен чув про Бога. Тисячолітня історія це добре, але вона не дає життя. Багато людей не знають, ким насправді є Ісус. Тому вони страждають від владою гріха і смерті. І навіть якщо вони мають добру освіту, роботу і забезпечені матеріально, вони страждають від гріха і смерті. Тому Бог хотів зробити Свій народ царством священиків, які навчать людей Божому слову і приведуть їх до Бога.

Далі, Бог хотів зробити їх народом святим. «Святий» означає “відділений”, «не такий як усі». Тут можна запитати: «А що поганого в тому, щоб бути, як усі?» Якби усі люди були святі, то не було б нічого поганого в тому, що бути як усі. Але проблема в тому, що люди мертві через провини і гріхи, вони живуть під владою зла, вони поступають не як хочуть, а як диктує їм грішна природа. Ми живемо у світі, яким управляють засоби мас-медіа. Через них створюється світогляд і система цінностей сучасних людей і вони диктують людям їх поведінку: як вони мають одягатися, куди ходити відпочивати, які фільми дивитися. Цей світ рекламує гроші і розваги. Цей світ створює спотворену систему цінностей і світогляд, які отруюють людський розум. Люди думають, що справжнє життя – це гарна робота, це мати чоловіка чи жінку своєї мрії і жити спокійно, насолоджуватися життям, щоб тебе ніхто не чіпав.

Однак так не виходить. Ми не бачимо навколо багато щасливих людей. Навпаки, ми бачимо багато людей, з якими очевидно щось не так. В одному фільмі головний герой постійно лається на оточуючих, кажучи: “Ідіоти!” І дійсно, коли ми дивимось на цей світ, то бачимо, що з ним щось не так. Це тому що гроші та розваги є поганими поводирями. Можливо люди отримують певне фізичне задоволення, але їх душі лишаються хворими. Любов до грошей та розваг як крадій, поступово забирають у людини усе. У такому житті немає майбутнього. Є лише трошки насолоди, і потім пустота.

Ми живемо у цьому світі і також відчуваємо силу спокус цього світу. Куди б ми не пішли – TV, Інтернет, університети, сучасна музика, книги – скрізь ми бачимо подих безбожної культури. Цей світ затягує нас щоб жити так, як живуть люди, які оточують нас: тобто жити для себе, цінувати комфорт та зручності. Але Бог призвав нас бути народом святим: жити не заради грошей та розваг, а по волі Бога.

Де ж узяти силу протистояти цьому світові? Де взяти силу жити свято? “А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля – то Моя!” Тут – таємниця того, як мати силу протистояти гріху і жити свято: це Боже слово. Боже слово – пробуджує людину і дає життя. В своєму заключному слові до народу Ізраїля, Мойсей повторив: “Бо це для вас не слово порожнє, – воно життя ваше, і цим словом ви продовжите дні на цій землі…” (Повт.З..32:47) В цьому Божому слові – наше життя. Бог знову це повторяє. Якщо ми любимо його, вивчаємо, слухаємося, то матимемо життя.

Бог також сказав: “і будете дотримувати заповіту Мого”. Заповіт можна порівняти з весільною обіцянкою, яку роблять молодий і молода. Бог зробив Свій абсолютний вибір – Він вибрав нас і зробив Своєю цінністю. Наша відповідь: ми любимо Бога усім серцем, усією душею (Мф.22:37,38). Як ми знаємо з історії, Ізраїльський народ порушив цей заповіт. Але Бог зі Своєї сторони не порушив. Він послав нам Ісуса Христа, Який пролив на хресті Свою кров щоб спасти нас від наших гріхів. Так Ісус встановив Новий Заповіт. Тепер в нас живе Святий Дух, Який змінює нас.

Що Бог хоче від нас зараз? Щоб ми дотримувались цього заповіту і любили Господа усім серцем і усіма силами. Цей світ і його безбожна культура можуть здатися дуже сильними. І здається що їй неможливо протистояти. У Старому Заповіті ми зустрічаємо пророка Даниїла. Він був вченою людиною і жив серед правителів того часу. Частину свого життя він прожив у Мідо-Персидській Імперії. Правитель там мав величезну владу, і намагався контролювати не лише вчинки, але і світогляд людей. Якось там видали наказ, який забороняв усім людям протягом місяця молитися. Усі послухалися, тому що боялися царя. Але Даниїл як молився тричі на день, так і продовжив. За це його кинули до лев’ячої ями. Однак леви не зачепили його. Так як він любив Бога, то мав силу протистояти грішній культурі свого часу.

Ми – це Божий скарб. Тому ми не потрібно віддавати своє життя речам, які псують його і гублять. Бог – єдиний, Хто достойний, щоб присвятити Йому життя. Давайте служити Йому як царство священиків та народ святий.

(п. Яків)