ВБК 2017: Проповідь “Хрест” (Від Марка 15:16-40)

Хрест

Марка 15:16-40

34 О годині ж дев’ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: Елої, Елої, лама савахтані, що в перекладі значить: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?

Давайте подивимося на розп’яття Ісуса на хресті очима учнів. Дуже реалістичне зображення розп’яття показано у фільмі “Страсті Христові”, де режисер намагався передати все очима учасників подій. Але одне діло — коли події відбуваються по той бік екрану, а інше — коли ви знаходитеся там, у самому вирі. Ви — апостол Петро. Або Ви — мати Ісуса. Чи може Ви — римський воїн, який забивав цвяхи в Його руки, або просто перехожий. Що б Ви побачили тоді?

1) Перше, що ми побачили б — це що люди злі. Вночі відбувся суд над Ісусом. Суд фальшивий, що не мав ніяких підстав і доказів і виніс явно несправедливе рішення. Більшість очевидців страти не були на цьому суді і не були ознайомлені з фактами. Але, як аудиторія Фейсбука, всі намагалися вставити свої п’ять копійок. Тільки Фейсбука в той час не було, і виражали своє ставлення не цифровими, а матеріальними способами.

Подивіться, що робили люди. Різні люди.

По-перше, воїни. Вони не знали суть справи, але почули, що Ісуса називають царем. І цей цар попався їм до рук. Відчуваючи повну владу, вони вилили на Нього всю жорстокість.

17 І вони зодягли Його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на Нього.

18 І вітати Його зачали: Радій, Царю Юдейський!

19 І тростиною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому…

Якщо жорстокість ще можна було пояснити тим, що в них був такий наказ, то чим пояснити глузування? Згодом я дам свою відповідь, але я б хотів, щоб ви дали свою.

Його коментували насмішками прості перехожі, герої диванних воєн:

29 А хто побіч проходив, то Його лихословили, головами своїми хитали й казали: Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш,

30 зійди із хреста, та спаси Самого Себе!

З Нього знущалися первосвященники з книжниками — люди релігійні, посвячені у суть справи і вороже налаштовані:

31 Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти!

32а Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували.

З Нього глузували навіть злочинці, розп’яті поряд:

32б Навіть ті, що разом із Ним були розп’яті, насміхалися з Нього…

А коли Він сказав, що хоче пити, то якась “добра душа” принесла йому оцту. Таку концентрацію злості і підлості треба ще пошукати.

Дивлячись на все це, я думаю, що люди просто показують своє безсилля. Вони не здатні навести лад у своєму житті — і тому хочуть показати свою силу хоч як-небудь. Коли у тебе життя не клеїться, грошей немає, начальство компостує мозок, сім’я ледь тримається купи, а в країні невідомо чим закінчиться боротьба бабла зі злом, хочеться знайти когось ще більш безпорадного і сказати йому: “Ага!”.

Я знаю це по собі. Коли я вчився в школі, я не вмів і не любив битися, тому, за виключенням одного-двох випадків, терпів всілякі насмішки і знущання. Це давало мені підстави думати, що я добрий, а люди довкола злі. Але, коли я перейшов у іншу школу, де був ще безпорадніший хлопець, то я сам став завзято гнобити його разом з усіма. Тож, коли я дивлюся на цей натовп, що сходить злою піною, я бачу відображення себе. У вас немає такого відчуття? Коли нам погано і ми безсилі, ми шукаємо, кому можемо зробити погано самі. Розп’яття — це той момент, коли неміч і ненависть кожного знайшла достатньо безпорадну жертву і вихлюпнулася назовні.

А що Ісус? Інші Євангелії дають нам відомості про те, що Він молився, щоб Бог пробачив цих людей, бо не знають, що роблять. Але цей уривок більше говорить про те, що робили з Ним, а не що робив Він Сам. На хресті Він не створив ніякого чуда. Але, коли я читаю вірш 39, я бачу, що чудо сталося:

39 А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: Чоловік Цей був справді Син Божий!

Сотник, що керував стратою, бачив не одну смерть. Він був при виконанні, а це вимагало тверезого розуму. Він уважно спостерігав за процесом. І тепер, дивлячись на поведінку “добропорядних громадян”, і на поведінку розп’ятого злочинця, він був вражений. Він зробив неочікуваний висновок, що цей розп’ятий чоловік був не звичайною людиною, а Сином Божим.

В історії було багато людей, які присвоювали собі божественні почесті. Ми можемо згадати Північну Корею, де авторитет лідера фактично рівний богопоклонінню, а хто не поклоняється, підлягає ув’язненню чи страті. Я народився в Радянському Союзі, де такий авторитет собі присвоїла Партія. Одного разу моя мама загубила партквиток, і це був найбільший жах в її житті. Тільки дивом все обійшлося. Сотник теж служив одному з таких, а саме, римському імператору. Не поклонятися імператору вважалося державним злочином. У цих “богів” є спільна риса: вони примушують, щоб їх такими вважали, страхом чи обманом. Вони приміряють собі це місце, а виходить, ніби натягують сову на глобус. Їм доводиться вдаватися до погроз чи дезінформації, бо очевидно, що за власним бажанням їм ніхто не поклониться. Хоча їх підтримає чи 80, чи 146 відсотків натовпу, насправді їх лише зневажають, ненавидять і бояться.

А Ісус зовсім не такий, як люди. Він Бог за природою. Він поводиться, як Бог і коли Йому поклоняються, і коли Його зневажають.

Одного разу У Генрі Форда запитали чому він, така багата людина, ходить в старому плащі і зупиняється в дешевих готелях, в той час як його син живе на широку ногу. Той відповів: “Мій син ще молодий і не розуміє, що цінність людини не в шикарному житті. А я знаю, що, навіть під цим потертим плащем, я все одно Генрі Форд”.

Ісус є Бог. Він був Богом, що не вимагав поклоніння, Богом, що дозволив Себе принизити і убити. Під розідраною батогами шкірою, шаром крові і бруду, Він все одно був Богом, який являв Собою все те, що ми насправді цінуємо і поважаємо в глибині нашого серця. Він не грав Бога — на хресті не до того, щоб грати, а просто був Ним. В минулій проповіді ми чули, як учні побачили в Ісусі Христа. Тепер і римський сотник побачив, що Ісус — Син Божий.

Ось що і ми побачили б, знаходячись там, в гущі подій. Це місце, де різниця між добром і злом, між Божим і людським, стала очевидною. Очевидним став і вибір. Подумайте сьогодні про хрест, і виберіть, чи стояти в тому натовпі, чи знайти собі місце під хрестом, проти всього світу, але поряд з Тим, хто цього вартий.

2) Що значить “нести хрест”. Як ми дізналися, учні одного разу визнали, що Ісус є Христом, тобто тим Спасителем і Царем, який потрібен всім. І тоді Ісус сказав їм, що для того, щоб слідувати за Ним, треба нести свій хрест. Ми інколи використовуємо ці слова, як приказку, не дуже вдумуючись в їх значення. От і учні не розуміли, про що Він, і думали, що це — запросто. У когось з них Він питав: “Чи зможете пити чашу, яку п’ю Я?”. Вони відповіли: “Без проблем, ми й не таке пили”. Тепер, дивлячись, як ніс хрест Сам Ісус, вони могли згадати ці слова і переосмислити сказане. Часто думають, що хрест — це тягар, який висить на шиї. Ні, Ісус говорив про хрест, який сам не висить, його треба брати і нести. Треба не лежати, придавлений хрестом, а брати його і йти до мети.

Хрест був важкий, а Ісус — побитий і знесилений, тож Він не зміг нести хрест Сам. Довелося воїнам застосувати допомогу Симона, що повертався з роботи до своїх двох дітей. Дивлячись на Ісуса, учні могли зрозуміти, що таке хрест. Говорячи їм про хрест, Ісус не мав на увазі просто, що треба терпіти, чи що вони мають попрацювати чи щось пожертвувати. Ісус говорив їм про те, що життя має сенс. Життя повноцінне не коли придбав всі зручності, а коли знайшов те, що треба донести до кінця, навіть коли ти змучений, зламаний і скалічений. Бог заклав у наше життя щось дуже коштовне, заради чого варто і жити, і вмирати. Він не створив нас, щоб ми перебивалися дешевими підробками.

У віршах 29-31 говориться:

30 зійди із хреста, та спаси Самого Себе!

Всі думали, що треба спасати себе. Люди часто вирішують спасати себе. Кидають компанйона по бізнессу. Або тікають із сім’ї, як щур з корабля, щоб спасти свій комфорт. Ми не хочемо страждати за когось. Ми звикли спасати себе. А Ісус не спас Себе. Він вирішив спасти нас.

Ми не можемо спасти людство. Наш хрест значно менший. Та й його ми часто не маємо сили нести, ми хочемо допомоги якогось Симона Кірінеянина, який і так двох дітей тягне. Нам не треба кидати хрест. Нам треба подумати про хрест Ісуса, і зрозуміти, що в стражданнях і труднощах теж є цінність, і що нам треба не рятувати свій комфорт, а прислужитися тому, що дійсно варте.

3) Розп’яття було для учнів Ісуса поворотним моментом у їх світогляді. Кожен з них пішов за Ісусом, бо мав великі надії на Нього. Одні з них були людьми, що втомилися від корупції, інші — корупціонерами, совість яких вже не могла витримати. Безумовно, всі вони страждали від того, що їх країна була під чоботом Римської імперії, так що Рим як нав’язував їм царя, так і міняв первосвященників. Учні очікували революції. Вони бачили, які дивовижні справи Він робить, і повірили, що Він і є Месія. Тому вони сподівалися на те, що Він очолить визвольний рух, підніме повстання, Понтій Пилат втече до Ростова, а Ізраїль заживе вільно і щасливо. І коли вони щодня бачили Ісуса, вони не переставали дивуватися, що Він виходив переможцем з будь-якої ситуації. Він міг нагодувати тисячі людей у пустельному місці. В шторм Він міг пішки перейти озеро по поверхні. Він стверджував дуже жорсткі рамки правди, і при цьому відкривав безнадійним людям другий шанс. Він міг відверто ставити на місце релігійних лідерів, які проповідували закон, але самі не виконували. Коли Йому задавали ретельно продумані питання-пастки, Він відповідав так, що підступним запитувачам самим хотілося провалитися крізь землю. Коли Його хотіли побити камінням, Він міг запросто пройти поміж нападників, так що вони не зачіпали Його. В Гетсиманському саду Він був стурбованим і засмученим, але все одно знав, що робити: Він молився, і в молитві отримав таку силу і впевненість, що люди, які прийшли Його схопити, відчули себе переляканими хлопчиськами. І на суді первосвященників, і на суді у Пилата Він поводився так, що суд обертався догори дном — ніби Ісус суддя, а Його звинувачувачі — підсудні. Дивлячись на це, учні ще могли зберігати в серці примарну надію, що він знову без шкоди пройде поміж нападників і здобуде остаточну перемогу. Вони все ще бачили в Ньому Христа-переможця, сильного лідера, який змінить політичну мапу світу.

Але на хресті вони побачили інше. Вони побачили Христа зламаного і розтоптаного, не здатного ні на що, крім страждань.

Іс.53:7: Він гноблений був та понижуваний, але уст Своїх не відкривав. Як ягня був проваджений Він на заколення, й як овечка перед стрижіями своїми мовчить, так і Він не відкривав Своїх уст…

Хто піде за таким лідером? В історії було багато героїв, що були страчені чи піддані тортурам, і пройшли це з великою гідністю. Багато хто зміг зробити так, як Уільям Уолес у фільмі “Хоробре серце”, після тяжких тортур закричавши “Свобода!!!”. Більшість учнів Ісуса згодом теж були страчені, і теж трималися мужньо. Але не так Ісус. Його гнітив тягар значно більший, ніж фізичні страждання. Який би хрест не несли ми, він не йде ні в яке порівняння з Його хрестом. І ось чому:

Сталося саме це: на хресті Бог-Батько урвав всякий зв’язок зі Своїм Сином, Ісусом. Христос, який все терпів мовчки, не витримав саме цього моменту розлуки і закричав. Чому порвався цей зв’язок? Про це за 8 століть до цього сказав пророк Ісая:

3 Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його…

4 Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив…

5 А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!

6 Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас!

(Ісая 53)

Ісус взяв на Себе гріхи кожного з нас, тому святий Бог не міг мати з Ним нічого спільного.

Ми всі знаємо, що Ісус помер за наші гріхи. Але не всі розуміють дві речі: що таке гріх і чому це так серйозно.

Гріх — це не просто якийсь заборонений вчинок. Гріх — це така життєва позиція, що я обійдуся без Бога. У мене є своя мета, свої цінності, а Бог лише заважає мені їх досягати. Оце і є гріх. І пекло — це не місце катувань, а життєва позиція, рішення не мати з Богом нічого спільного. Все інше — лише наслідки. Бог — автор таких понять, як смисл життя, добро, справедливість, чесність, любов. Залишивши Бога, ми втрачаємо смисл цих понять, заміняючи їх опортунізмом — пристосуванням заради виживання і задоволення. Навіщо мавпі з палицею справедливість? Навіщо людяність в концтаборі? Священники часів Ісуса хотіли використовувати храм задля наживи. Ісус Їм заважав. В наш час люди використовують для наживи набагато святіші речі, ніж храм: правду, любов чи довіру. І Ісус заважає цьому. Без зв’язку з Богом нам часто може бути вигідніше бути злими, нечесними, егоїстичними. Нам не хочеться жити посеред таких людей, але особливих причин шукати добра у нас немає. Тільки Бог дає нам абсолюти, цінність яких вища від цінності нашої шкури. Ісус своїми словами і вчинками занадто ясно показав, що Він Бог, і тому грішні люди вирішили поставити на Ньому хрест, викреслити Його зі свого життя, щоб не ліз тут зі своїми абсолютами.

У квітні 2011 року сталася подія, яка вразила своєю безглуздістю. 17-річний китайський хлопець вирішив продати одну свою нирку, щоб на виручені гроші купити iPad. Виручених грошей йому вистачило ще й на iPhone, тому він повернувся додому безмірно щасливим. Здавалося, це був вигідний обмін. Але згодом його здоров’я стало погіршуватися, і він пожалкував про скоєне. Ниркова недостатність — це тяжка і неприємна хвороба. Один мій колишній співробітник мав таку проблему, тож я приблизно уявляю. Втрата зв’язку з таким малим органом дає стільки страждань. А що ж тоді дає втрата зв’язку з Богом, який створив це тіло і вдихнув у нього життя?

Ісус сказав:

5 Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви.

6 Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять.

7 Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам!

(Івана 15)

Хто думає, що піде від Бога в пекло з високо піднятою головою, має подивитися на хрест і почути відчайдушний крик Ісуса, коли зв’язок з Батьком урвався. Хтось думає, що без Бога він зможе мати необмежену свободу. А на ділі виявляється, що це як свобода від власної нирки, тільки ще серйозніше. Це свобода від усього, що насправді тобі потрібне. Це не життя, а всихання. Тимчасова радість, як від придбання гаджетів, а тоді — біль і смерть.

Тепер знову згадаємо, що казав пророк Ісая: “і на Нього Господь поклав гріх усіх нас!”. Ісус забрав весь наш гріх і був покинутий Богом, щоб гріх більше не розділяв нас з Богом.

Коли учні дивилися на розп’ятого Ісуса, їх надії на краще життя розсипалися, як картковий будинок. Але, згадавши пророцтва, вони отримали більш фундаментальну надію. Бог виконав те, що обіцяв через пророків. Приходячи до Бога, ми повинні знати, що Він не буде виконувати список наших бажань, як Дід Мороз. Натомість Він хоче під’єднати нас до Його життя.

37 А Ісус скрикнув голосом гучним, і духа віддав!…

38 І в храмі завіса роздерлась надвоє, від верху аж додолу.

У храмі була завіса, за яку не можна було заходити, бо за нею було місце перебування Бога, куди грішник не міг потрапити. Ця завіса роздерлася, коли Ісус помер. Все, вхід вільний. Хто хоче спілкуватися з Богом — заходьте! Почався безвізовий режим з Царством Бога!

У цьому світі стосунки часто будуються на користі. Перестав бути цікавим чи вигідним — і з тобою рвуть стосунки. Коли приймають на роботу, інколи задають питання: “Який Ваш найбільший недолік?”. Потім ще задають мільйон питань, щоб побачити, чи не завадить цей недолік отримувати від тебе користь. Коли вчився в університеті, а довкола тим часом розвалювався “великий і могутній” Радянський Союз, я відчував, що моє життя складається з суцільних недоліків. Мені здавалося, що моє навчання та і все моє життя нікому не потрібне, і, напевне, моє життя розвалилося б услід за “великим і могутнім”. Але тоді я взнав те, що все змінило. Бог приймає нас не завдяки нашим якостям, а завдяки тому, що зробив Ісус на хресті.

Можете розпитати про мої недоліки і егоїзм мою дружину — вона з цим найчастіше стикаєтся. Є таке діло. І тим дивовижніше, що Бог продовжує перебувати зі мною, робити Свої справи в моєму житті, збудовувати мою сім’ю і змінювати мене самого. Тут, на конференції, ви чули і почуєте ще свідчення, що Бог робить в життях наших братів і сестер. Бог любить нас.

Можливо, вам інколи здавалося, що Бог вас залишив. Це може бути у різних випадках. Життєві проблеми, хвороби, смерть близьких, безсилля перед обставинами — чи навіть безсилля перед власними бажаннями і звичками. І де ж той Бог? Я не дам універсальної відповіді, як Його побачити. Можливо, ти не бачиш Бога, бо він зараз прикриває тобі спину. Але одне точно: через те, що Ісус був залишений Богом за наш гріх, ми не будемо залишеними ніколи.

Давайте прочитаємо ще раз ключовий вірш:

Підійдіть до хреста. Ви не побачите там щось особливе, цей світ повний жорстокості. Але ви побачите там Когось особливого. Того, хто віддав, Себе, щоб стасти вас. Того, хто дає себе принизити, але гідний щирого поклоніння. Того, хто дає життя і ніколи не залишить. Ісуса Христа, Божого Сина.

(п. Ной)