Вивчення Біблії: Проповідь “Любов Бога” (Ісая 7:10-14)

Любов Бога (Святковий Адвент)

Ісая 7:10-14

Ключовий вірш 7:14 : “Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл”

• Вступ по Адвенту

Дорогі брати і сестри, я радий вітати вас тут в церкві, а також по домівках онлайн на недільному Богослужінні. Ми продовжуємо цикл проповідей по нашому святковому адвенту. І як ви бачите, цього разу у нас запалені вже всі свічки. Це свідчення того, що сьогодні ми розглянемо останню, четверту передріздвяну тему, яка відкриває нам в народженні малюка Ісуса ще одну надважливу річь – Любов Божу. Щоб в нашій свідомості відобразилася вся картина адвенту, давайте згадаємо коротенько, про що йшлося в попередніх 3 проповідях. 

Перша – про Божу Надію, яку ми знаходимо через обітницю приходу Месії в цей світ. Цар прийде! Буде даний нам Син! Не просто людина, а Божий Син! Він матиме повноту влади від Бога! Він буде наділений Божою мудрістю! Він матиме сили об’єднати свій народ і боронити його від ворогів!  

Друга проповідь про – підготовку наших сердець прийняти нашого Царя. «Хай підійметься всяка долина, і хай знизиться всяка гора та підгірок…», – гордість, зверхність, заздрість, і т.д – це гори і підгірки, ями і долини. Ми маємо позбавитися їх. Ми маємо вирівняти, зробити гладеньким і відкритим шлях до нашого серця нашому Царю. 

Третя проповідь – про велику радість яку несе Божий прихід. Ще недавно, здавалося панування смерті і її сателіта гріха було вироком для людей в цьому світі. Люди приречені були на погибель. Місце сухе й безводне і темрява навкруги. Але так здавалося. Правда в тому, що неймовірні зміни йдуть до людей. Радість від Бога звіщується з Небес – бо Син Божий має прийти до грішників. 

І на кінець, четверта, сьогоднішня проповідь відкриє нам більше конкретики про прихід Сина Божого. Ми дізнаємося що в цей світ Господь прийде через народження від Діви, а зватимуть Його Еммануїл. Чому Бог посилає до нас свого Сина? Яка Його мотивація? Що це значить для нас? І що це значить для самого Бога? Чому Син Божий, а не хтось інший? І чому саме Еммануїл а не Сергій чи Матфій і т.д? Забігаючи наперед я дам відповідь – Бо в цьому Любов Бога. Бо в цьому криється величезне бажання Бога бути з нами –  радіти з нами, веселитися з нами, спілкуватися з нами, співчувати з нами, в кінці кінців вічно жити з нами, адже Еммануїл це і значить:  – «З нами Бог!»   

• Контекст по слову Ісая 7:10-14

Отже перейдемо до нашого уривку і згадаємо події, під час яких, Бог дає своє пророцтво Ісаї про прихід в цей світ Еммануїла.  Погляньмо на вірші (Ісая 10,11): «10 І Господь далі говорив до Ахаза й казав: 11 Зажадай собі знака від Господа, Бога твого, і зійди глибоко до шеолу, або зійди високо догори!» В цих віршах нам зустрічається цар Ахаз. Це не вперше. В проповіді першого тижня адвенту він також згадувався, – тому що події, про які ми вивчали раніше у 9 главі Ісаї, по своїй історичній послідовності, витікають якраз із 7 глави – тієї що сьогодні. 

Хто такий цар Ахаз? Ахаз це потомок царя Давида. У книзі 2 Хроніки 28 гл. досить детально описується його царювання. У віршах (2 Царства 16 гл. 2-4) про цього царя говориться так: «2 Ахаз був віку двадцяти літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі шістнадцять років, і не робив угодного в очах Господа, Бога свого, як батько його Давид. 3 І ходив він дорогою Ізраїлевих царів, і навіть сина свого провів через огонь для Молоха, за гидотою тих народів, що Господь вигнав їх перед Ізраїлевими синами. 4 І приносив він жертву та кадив на пагірках, і на згір’ях, та під усяким зеленим деревом.»  

Як ми бачимо писання говорить про цього царя, що він «не робив угодного в очах Господа».  Він поклонявся різним ідолам таким, як Ваал та Молох і навіть приносив в жертву своїх синів. Він пограбував Господній Дім і всі цінні речі віддав асирійському цареві шукаючи в того політичної підтримки. Також, написано, що весь посуд що був у Божому домі він порубав і понищив. Він приносив жертви дамаським, тобто сирійським ідолам, бо думав, що вони допомогатимуть йому. Він закрив Божий Дім – Храм Небесного Бога, натомість поробив жертівники для інших божків щоб кадити їм і служити їм. Підсумовуючи – ми знаходимо царя Ахаза як такого, хто робив гидоту перед лицем Божим подібно до інших народів. Як каже слово Боже, ось все це було йому і всьому Ізраїлю на падіння. Юдея жила в темряві гріха ідолопоклонства.

І в ті часи відбувається певна подія. – проти Юдеї виступили два царі. Це Північне царство Ізраїлю із столицею Самарія на чолі з царем Пеках, та сирійське царство із столицею в Дамаску на чолі з царем Рецін. Ми не будемо вдаватися в подробиці політичної мапи того часу – єдине, що зауважу – Північне царство Ізраїлю це ті 10 колін, що відкололися від колись, потужного Ізраїльського царства, керманичем якого був царь Давид. 

Отже ці царі вирішили напасти на Юдею, захопити її, вбити Ахаза, а на його місце поставити свого намісника. До слова, це не перший похід проти Південного Ізраїля. До цього ці царі вже атакували землі Юдеї, – ними було вбито більше 120 тисяч воїнів і багатьох взято в полон. Тому маючи велику поразку від них, Ахаз дуже боявся їх нового нападу. Як ми вже говорили, Ахаз робив гидоту в очах Бога. Не просто робив, а й спокусив робити це весь Ізраїль. І здавалося, що цілком справедливо, що гнів Божий ось має вилитися проти Юдеї. Здається наче Бог простягає руку свою на Юдею, а мечем, що нищить її виступають Самарія та Дамаск.   

Проте ми знаходимо зовсім іншу ситуацію. Бог посилає до царя Ахаза свого пророка, щоб дати йому надію і укріпити його в тих обставинах. В (Ісаї 7:4) «І скажеш до нього: Стережися й будь спокійний, не бійся, а серце твоє нехай не м’якне через два залишки тих димлячих головешок, …» Бог Ісаєю передає Ахазу вістку, –  що всякий замисел цих ворожих царів не відбудеться. Більше того, як говорить 11 вірш, Бог пропонує Ахазу отримати будь-який знак, неважно чи то на небі, чи то на землі для підтвердження Його обітниці – (Ісаї 7:11) «11 Зажадай собі знака від Господа, Бога твого, і зійди глибоко до шеолу, або зійди високо догори!» Чи може бути в такій ситуації щось більш радісне і обнадійлеве? Сам Господь вирішив стати на твою сторону і захистити тебе! 

Але, що ми чуємо від Ахаза у відповідь: (Ісая 7:12) «12 Не пожадаю я, і не буду спокушувати Господа.»  Ахаз відмовився від Божої пропозиції, прикрившись  словами із Повторення Закону: «Не спокушуйте Бога Вашого». І хоча виглядало все благочестиво і смиренно, його відповідь була дуже зухвала. Не із смирення, а по гордості своїй він не хоче просити знамення у Господа. Бо знав нечестивий цар, що якби він попросив знамення, то отримав би його і прославився б Господь. Господь, Храм Якого він пограбував і закрив, а серце своє продав Молоху і Ваалам.  

Перед нами відкрилася картина, де Ахаз і його піддані вкотре бунтують проти Бога. Проте це не єдиний випадок – це стандартна тенденція. Не тільки в часи нечестивця Ахаза, але й в часи таких праведників як Мойсей, Самуїл, Давид, пророка Ілля і так далі,- Ізраїль бунтував проти Бога. 

І будьмо справедливими не тільки Ізраїль, але й все людство вперто бунтує проти Бога. Згадайте будівництво Вавілонської вежі. Наш проотець, Адам, перший бунтівник серед людства, не послухався Бога і забажав стати, як бог! І ви всі знаєте ці події, що відбулися тоді. Адам переходить червону лінію і свідомо піддається гріховній спокусі. Гріх – ось те, що живить протистояння з Богом. Як тільки народжується гріх, зв’язок з Богом розривається, бо гріх його нищить. Людина, що була створена по образу Божому, гріхом була виштовхнута за межі гармонії істинного спілкування з Богом. До гріхоподіння ось ця єдність, що була між Богом і людиною робила життя людини повноцінним, і здоровим. Бо головна потреба людини, а це було так задумано Богом, такою Бог створив людину, є духовна, задовольнити, яку можна тільки спілкуванням з Богом. Присутність Бога ось ключ існування і правильного функціонування людини як творіння. Але після гріхопадіння в життя людини приходить спустошення – зв’язок з Богом знищено, а духовна спрага не вгамована. Людина зламалась. Немов сліпий, що на помацки шукає шлях до дверей, людина несвідомо шукає те, що може замінити Бога і не знаходить. Людина в агонії гребе все, що трапляється на її шляху – влада, гроші, слава, визнання, звитяжні досягнення і т.д і т.д, а воно не працює. Навпаки, все це робить людину егоцентричною, сфокусованою на собі, закритою. Це будує величезні мури навкруги людини і ще більше розділяє її з Тим, Хто може вгамувати цю жагу. Бунт проти Бога, який народився в серці людини через гріхопадіння Адама стає природнім для неї. Гріх породнився з людиною!  

Погляньмо на вірш (Ісая 7:13), як зреагував Ісая на відмову Ахаза : «І він сказав: Послухайте, доме Давидів, чи мало вам трудити людей, що трудите також Бога мого?» Наглість Ахаза вразила пророка. Добре! Ти зневажаєш посланця Бога. Але яке ти маєш право зневажати самого Бога? Завтра до тебе прийдуть твої вороги. Вони знищать тебе і твій дім. Лишень крок відділяє тебе від твоєї погибелі – і ти все одно впираєшся супроти Бога?

(Дiї.7:51): «О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви завжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!»

Здавалося б, що тут пора ставити крапку. Цар повернувся спиною до Бога і має понести за це відповідальність. Але! Які тоді наслідку очикують Ізраїль? Вороги спустошать цю країну, а престол Давида буде повалено. Чи це обіцяв Господь Давиду, коли говорив: 

(2 Самуїлова 7:16) : «16 І буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій буде міцно стояти аж навіки!». 

Ось ця подія, яку ми розглядаємо з царем Ахазем – це мініатюрна ілюстрація того, як людство цього світу ставиться до свого Творця. Один в один як цар Ахаз, люди повернулися до лиця Божого спиною. Гріх, що полонив людину зробив її гордою. Жорстке серце і сліпий розум противляться Богові. 

(Римлянам 5:12) «12 Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили.»

Як бачимо, гріх не просто обікрав людину в стосунках з Богом, а й привів її до смерті. Чи бажав цього Вічний Бог, коли створював нас за своєю Подобою для Слави Своєї? Звичайно ні! Або ось питання: чи може грішна людина прийти в присутність Бога? Звичайно ні! Вона просто помре-загине, бо Бог святий і справедливий, а гріх, що в людині вимагає негайного покарання, яким є смерть.

Розуміючи це Господь бере ініціативу в свої руки і являє нам свою любов. Давайте поглянемо на 14 вірш: 

(Ісая7:14) «4 Тому, Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл.» 

Щоб закінчити з Ахазом, тому що це пророцтво локально стоється і його також, поглянемо на вірші (Ісаї 7: 15-16)  глави: «15 Масло та мед буде Він споживати, аж поки не пізнає того, як зло відкидати та добро вибирати. 16 Бо поки пізнає Та Дитина, як зло відкидати та добро вибирати, буде покинена та земля, що ти лякаєшся перед двома царями її.»  Ісая проголошує, що зараз якась молода дівчина зачне сина, і поки він виросте, щоб відрізняти добро і зло, а в Ізраїлі це вік 12-13 років, до того часу цих царів вже не буде. І ми знаємо, що це пророцтво виповнилось. Через 3 роки від цих подій Сирія була завойована Асирією, а ще через 10 років, було завойовано і Північне царство. Бог виконав свою обітницю перед Давидом і, незважаючи на мерзенні діяння Ахаза, залишив його на царському престолі.

Давайте ще раз прочитаємо 14 вірш: «14 Тому, Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл.»

Очевидно, що ось це Слово, яке адресує пророк Ісая Ахазу і його підданим несе в собі набагато більше, ніж того, що може вмістити цар в той момент. І це не спроста. Бо слове це про прихід в цей світ Сина Божого, Ісуса Христа! Ось ініціатива Бога, ось Любов з якою виступає до нас Бог. 

(Матфія 1: 21-23): «21 І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йменна Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів. 22 А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає: 23 Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог.»

Пам’ятаєте, ми говорили про бунт людини перед Богом. Гріх, що спричиняє цей супротив, здавалося б ізолював нас від Бога назавжди. Ми втратили право вибору. Смерть що прийшла в життя людини стала безвихіддю. Чи можем ми позбавитися гріха самотужки? Звичайно ні! Бог розуміє це і тому знаходить єдино можливий план для спасіння людини – це Його Син. Пославши Свого Сина в цей світ Бог гарантував свою 100% прихильність і відданість нам.

(1Iван.4:10) «10 Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи.» 

Давайте ще раз поглянемо на вірш (Матфія 1:23): «23 Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог.»

• Що значить Еммануїл

Ось тут давайте зупинимося і розглянемо більш практично – що значить Еммануїл? Що практично означає для кожного з нас «з нами Бог»? Як це стосується віруючого? 

По-перше – Бог поріднився з нами. Раніше я вже декілька разів згадував, що із-за грішного спротиву людини проти Бога, зв’язок між ними був зруйнований. Тож план Бога був в тому, щоб його відновити. Для цього, в цей світ Він посилає свого Сина через втілення і народження немовляти. І ми знаємо з писання, що Марія була дівчиною, яка ніколи до цього не знала чоловіка. А вагітність її прийшла від Духа Святого. В цей світ прийшла людина, що мала Божественну природу і абсолютну покірність і вірність Богу. (До Филип’ян 2:6-8) «6 Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, 7 але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, 8 Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної…» Отже в цьому світі з’являється Людина по крові, але повністю навіть в найменших дрібницях слухняна Богу. І як, від Адама з’явилося покоління людей богопротивників, так через Ісуса народжується нове покоління богопоклонників і з цього виникає другий факт.

По-друге – Бог примирився з нами. Після того, як Ісус прийшов в цей світ в подобі людини, в Нього виникло юридичне право, в духовному світі, представляти людство перед Богом. (До Колоссян 1:21-22) «21 І вас, що були колись відчужені й вороги думкою в злих учинках, 22 тепер же примирив смертю в людськім тілі Його, щоб учинити вас святими, і непорочними, і неповинними перед Собою…» Божий Син, ні в чому не повинний, абсолютно вірний Небесному Отцю іде на хрест. Там проливається Його свята кров за гріхи наші щоб умиротворити Божий гнів і задовольнити Божу Святість. Ось чому ясла, що в центрі Різдва пов’язані з Голгофським Христом. Смерть Христа відкриває людям шлях до відновлення спілкування з Богом через віру в прощення гріхів. Цей процес преображає cутність людини і з цього випливає третій і четвертий факт.

По – третє – Бог посиляється в нас. Спасіння, що звершене Христом, насправді унікальне явище. Його неможливо купити чи заробити. Його не можливо досягнути високоморальним життям. Немає таких добрих справ, які хтось міг би зробити і таким чином хоча б наблизити своє спасіння. Воно можливо тільки тоді, коли в людині з’являється нова природа. Іншого варіанта немає. Неможливо людину переконати будь-якими аргументами чи доводами і вона скаже: «Ок, згоден Бог є, а Христос дійсно Месія!» Це ще не все. Для того щоб ця людина була спасенною необхідно, щоб всередині її особистості, в середині її серця з’явилася нова природа. – природа від Бога. Про це ми знаходимо в бесіді Ісуса с Никодимом, де Ісус говорить (Івана 3:5): «… Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже.». Також цю ідею в більш широкому розумінні Ісус відкриває своїм учням (Івана 14:16-17,20): «16 І вблагаю Отця Я, і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував, 17 Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він… 20 Того дня пізнаєте ви, що в Своїм Я Отці, а ви в Мені, і Я в вас.» Через Духа Святого Ісус оселяється в людині. І оселившись там Він приносить в серце людини той самий дух покірності і гармонії з Богом. Зв’язок відновлено!

По – четверте – Бог вічно живе з нами. Ось тут я хотів би згадати Йова. Ведучи безперечно тяжку духовну битву за своє життя з його вуст сходять ось такі слова (Йов 19:25-27а): «25 Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху 26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу, 27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі…» Праведник Йов знав, що Викупитель його живий, а життя його не закінчується тут на землі. В останній день, день нашого воскресіння ми побачимо Бога своїми очима, кожен особисто. Наш Господь Ісус, після Голгофи першим воскрес із мертвих. Його покірність і смирення Богу перемогли бунтуючий гріх і смерть. Він вознісся на небеса силою Божою, адже сповіщав про це. Він залишив обітницю й для нас, що забере нас до Себе. (Івана 14:2-3): «2 Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? 3 А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви.» 

Дякую Богу за це Слово. Я вкотре переконався наскільки Любов Бога безмежна. Взагалі це вражає. Він зробив все, щоб бути зі мною. Моя бунтарська природа у всьому протистояла Йому, але це Його не зупинило. Недавно моя фірма закупила товар певного обсягу і частина його виявилася дещо не найкращої якості. В моїй голові моментально з’явилася ідея, як і куди її продати і при цьому гарно заробити. І я це зробив. І от коли я повертався вже в офіс, щоб далі писати проповідь – я не зміг цього зробити. На серці мені було не спокійно, я відчував, що поступив не зовсім чесно з покупцем, адже не відкрив йому всю інформацію про куплену в мене продукцію. Я набрав покупця, більше дав даних про той товар і пообіцяв у випадку його непригодності тут же замінити на новий. Але історія ця про те наскільки я слабкий перед грішною природою. В якийсь момент, бажання отримати швидку вигоду, затьмарило мої моральні принципи. Ось тому я потребую Ісуса. Ось тому я дякую Христу, що відклав славу Небес і воплотився в немовля Ісуса, щоб спасти мене. Я радий, що в мене є Бог. Я радий бо відчуваю, що Він поруч. Він викриває мої гріхи і помилки. Він оновлює мене в слові. Він мій Еммануїл і Він зі мною.

Слава Йому!

Давайте ще раз прочитаємо ключовий вірш, сьогоднішнього слова (Ісая 7:14) «14 Тому, Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл.» 

 
(п. Джентельмен)