Вивчення Біблії: Проповідь “Для вас народився спаситель” (Від Луки 2:1-20)
ДЛЯ ВАС НАРОДИВСЯ СПАСИТЕЛЬ
Від Луки 2:1-20
Ключові вірші 10,11 : “Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь”
Впродовж останніх чотирьох тижнів Адвенту ми мали таку благодатну можливість роздумували про смисл і значення Різдва. Про те, що саме сталося, коли Божий Син народився в наш світ немовлям. Під час першого служіння ми почули від пророка слова надії: для тих хто сидить в країні смертельної темряви, для нас, засяяло світло. Нам дане дитя і Його імена: Дивний Порадник, Князь миру, сильний Бог і Отець вічності.
В другу неділю, ми почули ще одну звістку: народжений Спаситель – це Цар, який скоро прийде і все творіння побачить Його славу. Царю, Господу ми готуємо дорогу. Ці слова – заклик до нас, перевірити своє серце, своє життя і покаятися. Але також, ці слова – це заклик проповідувати Євангелію Царства усьому світу.
В третю неділю ми думали про те, які зміни несе разом із собою Божий прихід. І в життя кожного з нас особисто і світові, в якому ми живемо. Думали про те, що почалось разом з народженням Христа і чим усе це закінчиться. Пустеля стане садом, сліпі бачитимуть, глухі почують, а мертві – оживуть почувши голос Божого Сина. Через Христа Бог відкрив новий і живий шлях до Себе усім нам.
В четверту неділю ми згадували про любов Бога, Який захотів бути з нами, Бога який за нас. Бога, який віддав за нас Свого Сина, щоб нам називатися і бути дітьми Божими. Як колись співала нам про цю ревну Божу любов п. Олена:
«Всю тьму Ти осяєш, всі гори здолаєш, мене щоб знайти!
Всі стіни розіб‘єш, брехню всю розірвеш, мене щоб знайти!»
В уривку, який ми вивчаємо сьогодні, Господь приходить. Здійснилися очікування багатьох сердець. Прийшов Цар і разом із Ним прийшло Його Царство. Прийшов Спаситель і разом із Ним прийшло спасіння. Ця звістка – велика радість усім людям. Нехай Господь помилує нас зараз і дасть нам Свою благодать. Нехай і в наших серцях запанує велика радість Різдва.
Подивіться вірші 1-3: “І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю. Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній. І всі йшли записатися, кожен у місто своє”.
Приступаючи до написання своєї книги, євангеліст Лука поставив перед собою завдання докладно розвідати і за порядком описати усі події, які стосувалися життя та служіння Христа. Відповідно, в першому розділі свого оповідання він готує сцену і змальовує обставини, які передували народженню Спасителя. У звичайний плин життя звичайних людей втручається надзвичайний Бог і все змінює. Лука описує, як Святий Дух сходить на юну Марію, і в її лоні творить нову людину, як в шостий день творення. Ангел Гавриїл носиться тут і там і роздає людям різні завдання та інструкції. Але коли сцена готова, здається, Бог усувається від активних дій. Другий розділ він починає зі слів “ і трапилося”.
Якщо в першому розділі ініціатором і рушійною силою усіх подій явно був Бог, то в другому це імператор Октавій Август. Він ніколи не чув про Марію. Йому байдуже до того, що вона вагітна і кого там вона має народити. Він нічого не знає про Божий задум. Він переслідує власні інтереси. Але його рішення напряму впливають на життя Марії та Йосипа.
Лука прив’язує історію народження Христа до дуже чітких історичних маркерів: Август, Квіріній, наказ про перепис. Якщо обставини першого розділу могли відбутися коли завгодно, то тут ми вже маємо чітку прив’язку до історичних подій. Це не казка і не міф. Це не якесь «духовне» переживання. Святкуючи Різдво ми святкуємо таємницю і диво втілення. Слово стало тілом. В певному місці. В певний момент історії. Насправді.
Якщо ми лише на хвилинку задумаємось над цим, то зрозуміємо, наскільки ця подія неймовірна: Бог, який називає небо Своїм престолом, а землю – підніжком Своїх ніг став людиною. Не тимчасово, не на екскурсію, назавжди. Ось світ жив без Нього, а тепер Він є тут, із нами. І Його присутність вже ніколи не стане меншою, навпаки, «без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його» (Іс.9:6). Блаженний Августин з цього приводу каже: “Він так полюбив нас, що заради нас став чоловіком підкореним часу, хоча Ним створений час. Став людиною Той, Хто створив людину… Немовлям плакав в яслах Той, Хто є Слово, без якого німіє усе людське красномовство”.
Подивіться вірші 4-7: “Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового, щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна. І сталось, як були вони там, то настав їй день породити. І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них…”.
Наказ Августа спричинив значні зміни в життях багатьох людей. Вся імперія наповнилася подорожніми. Цілі сім’ї змушені зірватися з насиджених місць і йти туди, звідки походили, щоб відмітитися у відомості. І ми бачимо, що лихо не минає і Йосипа з Марією. Молодій сім’ї доводиться відправитися в подорож довжиною більш як 100км з Назарету у Вифлеєм. Пішки, а може на ослику. По гористій місцевості. На останньому місяці вагітності. По приїзді виявилося, що оселитися їм ніде бо місто переповнене.
Як ви думаєте, Марія і Йосип готувалися до народження сина? – звичайно, готувалися. Так само, як і кожен з нас готувався би. Напевно, Йосип зробив для нього зручне ліжечко. Напевно, вони з Марією багато говорили і переживали про те, як їм ростити і виховувати того, хто стане вічним Царем. Але раптом усі їхні плани пішли шкереберть. На цей раз – через якийсь дурний наказ. Але, що важливо, на цей випадок вони вже не мали жодних інструкцій.
Ангел сказав, ким є це дитя і як його треба назвати, але він нічого не повідомив про те, що малюк має народитися у Вифлеємі. Наскільки простіше було б Йосипу та Марії, якби Ангел крім усього іншого ще й сказав би: “доречі, дитина має народитися у Вифлиємі… і там ще через деякий час треба буде терміново переїхати до Єгипту. Так що будьте готові”. Якби Йосип і Марія знали про це, вони б вийшли заздалегідь. А тепер що робити? Як діяти?
Цей текст — цінний для нас. Частіше за все, ми, як і Марія не маємо жодних детальних інструкцій для свого життя. Як правило, Господь не відкриває нам подробиць майбутнього. Нам доводиться самотужки приймати важкі і важливі рішення, спираючись лише на те, що нам відомо про Божу волю і на здоровий глузд. Ми вчимося жити вірою, уповаючи на Божу добрість. Тому цей текст дає нам велике укріплення, ми бачимо тут добре Боже провидіння в дії.
Справді, Бог не повідомив Марії, що Ісус має народитися у Вифлеємі. Справді, коли вони прийшли до міста, виявилося, що їй нема де народжувати. І, на перший погляд все це сталось через царя Августа. Але за Августом, за рішеннями політиків, за подіями нашого життя ми завжди можемо знайти благого Бога, який керує усім.
Прихід Сина Божого в світ відбувся дуже тихо і непомітно. Не було журналістів і фоторепортерів. Він нікого не потіснив і не потурбував. Люди закінчили свої щоденні справи і лягли спати. Ніхто не поспішав з подарунками і привітаннями до молодих батьків. Але були ті, хто не спав.
Подивіться вірші 8-11: “А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою. Аж ось Ангол Господній з’явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим… Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь”.
Лука розповідає нам про пастухів на полях біля Вифлиєму. Звичайні, не якісь там особливо набожні чи духовні пастухи, які були зайняті своєю звичною справою – стерегли вночі свої вівці. Але саме їм Господь послав Свого Ангела з чудовою звісткою. Звичайно, поява Ангела налякала пастухів. Але новина, яку він несе – блага, вона несе радість усім людям. Звичайно, для багатьох з нас слова Ангела не новина, але нам все одно, так солодко чути її знову і знову. Знову і знову нагадувати її в своєму серці і хвалити Бога за неї: “сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь”.
Що ж це за Спаситель? Від чого Він нас спасає? Він спасає людей Своїх від їхніх гріхів. В цьому світі так багато різних фальшивих спасителів, таких, як, наприклад, цар Август. Вони кажуть: довіртеся мені, коріться мені, віддайте мені свої гроші, я спасу вас від небезпек, дам вам стабільність, побудую дороги, почую кожного і зменшу тарифи. Гарні обіцянки, дехто навіть справді намагався виконати їх. Але хіба це наші головні проблеми? Зовсім інше мучить нас і не дає спокою. Хто спасе мене від моїх гріхів? Хто покриє мої беззаконня? Хто примирить мене з Богом? Хто змінить моє серце, щоб мені більше грішити?
Це може зробити лише Один Спаситель – Христос, що народився в убогому хліві. Тому що «прийнявши нашу вбогість, Він передав нам Своє багатство; прийнявши нашу слабкість – укріпив нас Своєю силою; сприйнявши нашу смертність, Він передав нам Своє життя; …ставши Сином Людським, зробив нас дітьми Божими» (Ж. Кальвін). Тож, спаси Ти мене (Господи) і я буду спасений, бо Ти слава моя! (Єр.17:14).
«Христос і Господь» – це титул до якого Лука раз за разом повертається в своєму оповіданні, коли говорить про Ісуса. Він сповіщає про це тут, на початку своєї книги. Він знову нагадує про це в середині свого оповідання, на початку книги Дій. І завершує він свою розповідь також звісткою про Господа і Христа, чиє Царство досягло і Рима.
Народжений Спаситель є Христом, Месією, тим кого Отець помазав, благословив і уповноважив здійснити це спасіння. Він приймає Христову покірність і робить її моєю покірністю. Він зодягає мене в Його чистоту. Кров Христа освячує моє життя. Його Дух змінює мене із середини, щоб мені без страху служити моєму Творцеві.
Але також, Він є Господом. Тим, кого Отець поставив вище за все і кому одного дня впокориться все небесне і земне. Часто люди хочуть, щоб хтось прийшов і вирішив їхні проблеми і оплатив рахунки, але при цьому не чіпав їхніх життів, дозволив жити, як звикли. Але Спаситель, якого дав нам Отець є Христом і Господом. Його спасіння приходить в наші життя, коли ми впокорюємося перед Ним, коли починаємо молитися: нехай буде воля Твоя, нехай прийде Царство Твоє тут на землі і в моєму житті зокрема, як на небі.
Подивіться вірші 13, 14: “І ось раптом з’явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!”
Дитя, що народилося нам є славою вічного Бога в небесах, звіщають Ангели. В цій дитині нам явлена вірність Бога, який виконує Свої обітниці. В цій дитині нам явлена добрість Бога, який створив наш світ і людину не для знищення, а для Своєї слави.
Спаситель, що народився нам несе нашому світу благословенний Божий мир-шалом. Яка це блага, радісна звістка. З дня гріхопадіння земля стала місцем постійної ворожнечі, плацдармом на якому точиться постійна війна. Ми ворогуємо з природою, перетворюємо на могильник, на смітник світ який мали перетворити на сад, а земля відповідає нам тією ж монетою. Ми ворогуємо одне із одним: там, де мала панувати любов, панують сварки, заздрість, непорозуміння і ненависть. І ми ворогуємо з Богом: замість того, щоб радісно творити Його волю, хочемо щоб Він виконував нашу. Але в Христі Бог примирив небесне і земне. В Христі є зцілення для народів. В Христі є звільнення від смерті, марноти і тління для всього творіння Божого.
Дитя, що народилося являє нам, що Божа воля до нас добра: на життя, на спасіння. Про це співають воїнства небес. Хіба не маємо і ми приєднатися до цього прекрасного хору?
Що зробили пастухи, коли ангели відійшли і до них знову повернувся дар мови? Подивіться вірші 15,16: “І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь. І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала”.
Пастухи вирішили піти і побачити. Пастухи були бідні люди, без високого статусу чи зв’язків. Їх не дуже поважали в суспільстві. Їх слова не сприймали як щось вагоме і не враховувалися в суді. Звідки в них взялася така думка, взагалі, така сміливість — піти подивитися на новонародженого Христа і Господа? — тому, що народжений Спаситель лежить не в багатому палаці, оточений вояками і челядниками, а в убогих яслах. На вході нема ангела з вогняним мечем. Кожен може прийти і поклонитися. Якби ангел сказав: “сьогодні, в палаці в Єрусалимі народився цар”, пастухи би навіть і не думали кудись смикатись. Хто ж їх пустить до палацу? Але до Спасителя в яслах може прийти кожен. І кожен запрошений. Та чомусь не кожен йде. Чи радіє ваше серце? Чи спонукає вас піднятися і піти поклонитися Тому, хто народився щоб дати нам спасіння і життя? Нехай Господь помилує кожного із нас і дасть благодать, щоб прийти сьогодні до убогих ясел, поклонитися Спасителю і пережити цю велику радість Різдва.
(п. Йонатан)