Вивчення Біблії: Проповідь “Царюванню Його не буде кінця” (Від Луки 1:26-38)

ЦАРЮВАННЮ ЙОГО НЕ БУДЕ КІНЦЯ

Від Луки 1:26-38

Ключові вірші 1:32,33 : “Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця”

Цього року ми вирішили розпочати підготовку до Різдва трішки раніше, ніж зазвичай і, так би мовити, “синхронізувати” її з більшою частиною християнського світу. Сьогодні віруючі католицької, лютеранської, реформатської, пресвітеріанської та багатьох інших церков проводять перше Богослужіння Адвенту. Саме слово Адвент (лат. adventus) означає “прихід”. Тому під час Адвенту ми, по-перше, думаємо про Бога, який став людиною і прийшов цей світ, щоб спасти грішників, це час радісного очікування Різдва. По-друге, це також час для роздумів про те, що одного дня Ісус прийде знову, щоб взяти Свою Церкву до Себе. Це дуже благословенний час. Щоб більше отримати від нього багато віруючих, замість участі у ярмарках і пошуку більших знижок, присвячують себе молитві і посту. Нехай Господь допоможе і нам плідно використати час і дасть нам благодать.

Уривок, який ми сьогодні вивчаємо відомий, як “Благовіщення”. Ангел Гавриїл з’являється до молодої дівчини, Марії, щоб звістити їй новину про народження Спасителя і про її роль в цих подіях. Ангел говорить, про благодать, яку знайшла Марія в Бога, і про те, ким буде її Син. Нехай Господь зараз відкриє нам серця і розум до розуміння Його слова, і нехай наші серця будуть готові зустріти Божого Сина.

Подивіться вірші 26-27: “А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім’я Назарет, до діви, що заручена з мужем була, на ім’я йому Йосип, із дому Давидового, а ім’я діві Марія”

Тут слова “шостого місяця”, не значать що події відбувалися в червні. Автор Лука, прив’язує час появи Ангела в Марії до подій, про які йшлося трішки вище: через шість місяців після того, як Гавриїл відвідав Захарію. Ми добре знаємо про ті події, бо читали Євангелію від Луки раніше. Але Марія про те ще нічого не знала і поява Ангела захопила її зненацька.

Зазвичай, в Ізраїлі тих часів люди віталися словами: “шалом” (мир). Але Гавриїл звернувся до Марії з іншими словами: “Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!” (28). Яке дивне привітання… подумала Марія. Що значать ці слова? Чому Ангел називає мене благодатною і чим я благословенніша за інших жінок?

І тоді Ангел пояснив їй. Подивіться вірші 30-31: “А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус”.

Марія була благодатна не тому, що мала в собі якесь дивовижне джерело благодаті, а тому що вона знайшла благодать в Божих очах. Або іншими словами, Бог звернув на неї Свою увагу, обрав її для особливої мети і це було Його благословення для Марії і Його благодаттю. Але чи було це таке благословення, якого вона чекала? Що таке благодать?

Коли я питаю: “чи було це таке благословення, якого вона чекала?”, я думаю, що можу так запитувати і вона справді чекала і молилась, щоб Бог благословив її. Вона була віруюча молода дівчина. В неї в житті вже сталась одна з найважливіших подій і скоро мала статися ще й інша (я зараз говорю про заручини з Йосипом і майбутнє весілля). І хіба не так само ми робимо, коли задумуємо якусь нову справу? — вирішуємо поміняти роботу, починаємо будувати будинок, плануємо народити дітей і т.д. Стоячи на порозі нового, ми хочемо, щоб все пройшло добре і гладко. Щоб ніщо не порушило планів. Щоб з жінкою в майбутньому шлюбі були ідеальні стосунки; щоб діти були здорові, розумні і слухняні; щоб начальник на новому місці був хороший і вчасно піднімав зарплатню і т.д. В результаті, іноді ми отримуємо те, чого хотіли і все справді проходить гладко. Тоді ми кажемо: Бог благословив весілля, конференцію, тощо. І це справді — Боже благословення. Але іноді все йде не так, як ми планували. То чи може такий поворот подій бути благословенням?

Як бачимо з нашого уривку, відповідь — “так”. В плани Марії не входило завагітніти до шлюбу. І, можливо вона вже навіть намріяла собі, як мали звати її первістка. І точно в її плани не входило на останньому місяці їхати в далекий Вифлеєм, народжувати в хліві, тікати до Єгипту і одного дня знімати свого Сина з хреста. Але саме цим обернувся для неї той факт, що вона одного разу знайшла благодать у Бога. Але не тільки цим, на щастя. Якби це було все, що вона отримала від Бога, то ми би не називали це благодатю і благословенням. Але Бог також насправді благословив Марію. В неї була причина для радості.

Благодать, яку Марія знайшла в Бога виявилася не в тому, що Він вирішив втілити її мрії, а в тому, що Він через неї вирішив виконати Свій задум. Його благословення полягало не в тому, що все її сімейне життя пройде без труднощів, а в тому ким саме стане Син, якого вона народить і виховає. Ця благодать пов’язана з особистістю Ісуса Христа. І це благодать, яку Бог дав не тільки Марії, але через Марію усьому світові.

Божа благодать, про яку говорить нам Біблія — це Його незаслужена милість. І вона проявляється в наших життях по-різному. Іноді в тому, що Бог виконує наші молитви і все складається, як хотілося. А іноді в тому, що Бог посилає таке, про що навіть і здогадатися не могли. Але і в одному і в іншому випадку це те, через що ми маємо дотик до Бога, через що пізнаємо Його силу, Його любов, Його досконалості. Наприклад, ап. Павло мав за благодать можливість проповідувати Євангеліє язичникам, тому казав: “Мені, найменшому від усіх святих, дана була оця благодать, благовістити поганам недосліджене багатство Христове” (Еф.3:8). Проповідувати Євангеліє — благодать. Служити іншим — також благодать. Готувати проповідь — величезна благодать… коли через ці служіння ми зустрічаємось з Богом і знаходимо Його Самого. Павло знав, що частіше за все благодать нерозривно пов’язана зі служінням і дякував за нього, хоча іноді його життя було дуже непростим.

Коли Бог пропонує гарне здоров’я і гроші, завжди знаходиться багато бажаючих. Але коли Бог пропонує якусь справу, то люди кажуть, що вони дуже зайняті і у них немає часу. Люди втрачають величезну благодать – бути використаними Богом в Його історії. Іноді служіння, на яке Бог ставить нас приносить нам немало труднощів і боротьби, і тим не менше, коли посеред цих труднощів ми знаходимо Бога, пізнаємо Його любов і багатство, то розуміємо, що все те було не дарма і це справді благодать для мене. Амінь.

Ким же мав стати Син Марії, що через Нього Ангел називає її найблагословеннішою між жінками? Подивіться вірші 31-33: “І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця”.

По-перше, Він — Син Божий. Коли Гавриїл говорить Марії: “ось, ти в утробі зачнеш”, ніщо не віщує нам чогось надзвичайного. Але у вірші 35 він пояснює, як саме відбудеться це зачаття: “Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!”.

Багато людей вважають Ісуса простою людиною. Вони не розуміють, чому в християнських церквах постійно говорять про Нього. Вони дивляться на Його слова і справи і вони справді дивовижні. Та для них це все одно слова просто людини. Але унікальність і велич Ісуса полягала не лише в тому, чого Він вчив і що робив, а і в тому, ким Він був. Він — Син Божий.

Відомий богослов ХХ ст. Карл Барт пише: “непорочне зачаття на початку і порожня гробниця в кінці життя Ісуса свідчать про те, що це життя відрізняється від життя усіх інших людей. При чому відрізняється не лише нашим розумінням його, а й саме по собі”.

Дуже важко говорити про непорочне зачаття, так щоб не сказати якоїсь дурниці з одного боку, і так щоб вмістити це в формат проповіді з іншого. Воно має, як символічне, так і дуже практичне значення для того, щоб ми могли зрозуміти ким був Син Марії. З одного боку в цьому народженні ми бачимо новий початок, Божу ініціативу. Христос народився не тому, що Марія з Йосипом вирішили одружитися і народити дітей. Це Боже викупне діяння. Унікальне. Неповторне. Це Він вирішив залишити славу небес і прийти в цей світ. Це Він обрав місце, час і спосіб щоб стати таким, як ми. Це Його благодать для Марії і для усіх нас — прийти в цей світ малим дитям, щоб бути з нами завжди.

З іншого боку, в непорочному зачатті ми бачимо суд над людською природою. Вона зіпсована гріхом і підлягає суду Божому. Вона не виправиться в результаті еволюції, гарного виховання чи будь чого іншого. І вона не може бути сприйнята Богом, як є. Тому Гавриїл говорить нам про участь Духа Святого в народженні Христа. Ісус безгрішний не тому, що народився без участі чоловіка (адже Марія — також нащадок Адама і грішниця, і чоловіки не грішніші за жінок), а тому що так само, як і в шостий день творіння, Його людська природа наново створена Богом, Духом Святим тільки в цей раз не в Едені, а в лоні Марії. Він новий Адам, початок нового творіння, новий голова і первісток для усіх, хто слухає Його голосу і слідує за Ним. В особистості Христа Бог могутньо вривається в череду грішних нащадків Адама і творить дещо нове і прекрасне.

По-друге, Син Марії — Спаситель. Ми не знаємо, як би Марія хотіла назвати свого первістка. Можливо, Яків (бо так вона назвала молодшого брата Ісуса). Але Ангел дав чіткі вказівки щодо цього: “і даси Йому ймення Ісус”. Те саме ми бачимо і в оповіданні про Різдво в редакції Матвія, але Матвій ще й вказує, чому дитя повинне бути назване Ісусом — “бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів” (Мат.1:21).

Ім’я “Ісус” (Боже спасіння), вказувало на те навіщо Він прийшов в цей світ. Не на екскурсію :). Він прийшов, щоб спасти. Починаючи з Бут.3 розділ Біблія описує нам світ під прокляттям. Все лихе, що є в цьому світі і що нам так не подобається — це наслідок людського гріха. Ісус приходить не лише для того, щоб відмінити дію прокляття, але і щоб знищити саму причину — змінити нас самих, зцілити нашу схильність до гріха і неслухняність, спасти нас і зробити дітьми Божими. Амінь.

По-третє, Син Марії — вічний Цар. Подивіться ще раз вірш 32: “Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида”.

Ісус народився у часи римського імператора Августа. То був час розквіту Риму, на Августа надіялися як ні на кого раніше. Він збирався встановити новий світовий порядок. Йому віддавали божественні почесті. Людям здалося, що наступила ера стабільності. Але Ангел сказав, що має народитися справжній цар, якому Бог дасть престол Давида, і Який буде царювати вічно. І це буде не Август. Це буде Ісус.

У наш час мало в якій країні лишилися царі. Як правило керівників держав тепер називають президентами, і влади у них значно менше, ніж у царів минулого. Але суть лишилася незмінною: багато залежить від того, який цар, чи який президент управляє. Українці часто незадоволені діями свого президента. Людей можна зрозуміти. Вони хочуть когось, хто міг би за раз вирішити усі проблеми. Але це дуже важко зробити.

Багато сучасних людей намагаються самі управляти своїми життями і будують свої царства. Але Ангел звіщає нам про прихід справжнього вічного Царя. Він справедливий і люблячий. Він посідає на висоті небес. Його воля завжди виконується і нема нікого, хто міг би протиставити себе Йому. Хто є Ваш цар? Хто править Вашим життям? Це важливе питання, тому що наше життя залежить від цього. Нехай через цей Різдвяний час Господь допоможе нам роздумувати про те, ким є Син Марії, Ісус для кожного з нас. І нехай Його царювання стверджується в наших серцях.

Фільм “Володар перснів” починається зі слів: “Світ змінився. Я відчуваю це в воді. Відчуваю в землі. Чую в повітрі…” Саме це слова приходять мені на згадку, коли я роздумую про народження Ісуса. Ангел пішов, укріпив Марію новиною про вагітність тітки Єлизавети і зник. Зовні, ніби все залишилося, як було. Але світ змінився. До нього прийшов Син Божий, Спаситель і вічний Цар. В світі, в якому живемо ми не менше проблем і труднощів, ніж в світі, в якому жила Марія і в світі, який був до неї. Але прихід Сина Божого повністю змінює розклад сил. Історія Різдва — це історія про Нього. Нехай в цей час Адвенту Господь допоможе нам роздумувати про Ісуса, про те ким Він є, про те, що Він здійснив і ще здійснить. І нехай кожному з нас Господь дасть благодать і радість від народження Спасителя.

(п. Йонатан)