Вивчення Біблії: Проповідь “Еммануїл. З нами Бог” (від Матвія 1:18-25)

Еммануїл. З нами Бог

від Матвія 1:18-25
(22, 23): А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає: ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог

Сьогодні ми святкуємо Різдво. Які асоціації приходять вам на думку, коли ви чуєте це слово? Напевне, для багатьох — це гарне сімейне свято, колядки і листівки, прикрашання домівки і смачна їжа. Разом з усіма цими приготуваннями і нарізанням салатів історія про Ісуса здається лише частиною, дуже часто, навіть не самою головною, цього свята. Ми дивимось на різдвяний вертеп і для багатьох все це взагалі здається казкою. Але це не так. Це не Ісус — частина різдвяної історії, це Різдво — частина історії Христа. Події, описані в різдвяних оповіданнях, насправді важливі і унікальні. Сталось справді дещо надзвичайне: в світ повний болю, страждань, непорозумінь і конфліктів прийшов Сам Бог. Прийшов, щоб благословити, щоб спасти, щоб бути зі Своїм народом. Що ж значить ця подія для кожного із нас і для всього світу? Яку звістку приніс нам ангел? Що ми, насправді, святкуємо цього дня? Зараз, коли ми зібрались, щоб чути і роздумувати про справжню історію різдва, нехай Господь відкриє нам серця і розум і кожному дасть радість, силу і благодать знати Бога, який є з нами. Амінь!
Ми можемо розглядати різдвяну історію з різних боків. В ній є багато персонажів і нам є чого вчитися від них. Однак, сьогодні, я хотів би, щоб ми подумали над словами, які ангел сказав Йосипу уві сні. Ми знаходимо їх у віршах 22, 23: “А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає: Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог”.
Тут Ангел каже дивовижні слова: “З нами Бог”. Але що вони значать? Різними людьми вони сприймаються по-різному. Наприклад, ці слова були бойовим кличем пізньої у Візантійській імперії. Під час громадянської війни в США, кожна зі сторін також намагалась довести, що Бог за них, і лише президент Лінкольн вказав, що не можна притягнути Бога на свою сторону, важливо, щоб це ми були на стороні Бога. Для деяких людей ці слова значать, що тепер їм гарантований успіх на іспитах, гарне заміжжя чи захист від хвороб. Що ці слова значать для вас?
Я думаю: для того, щоб нам зрозуміти, що саме мав на увазі ангел, нам потрібно звернутись до першоджерела, зрозуміти, в якому контексті вони були сказані. Лише тоді ми зможемо зрозуміти, як ці слова пов’язані з народженням Ісуса Христа. Ангел вказує тут на пророцтво з Іс.7:14. Отже, я пропоную, спочатку звернутись до подій з книги Ісаї, щоб зрозуміти, що ці слова значили від початку, і тоді ми повернемось до історії з Євангелії від Матвія, щоб зрозуміти, що вони значать для нас зараз.
Пророцтво Ісаї було проголошено за часів царя Ахаза. Це був цар, який зацарював після довгого періоду миру і стабільності в Юдеї. Він прийшов до влади у віці 20 років: зовсім молодий і недосвідчений. І також Писання розповідає нам, що він був нечестивим царем. На відміну від своїх батьків він не служив Богу, він поклонявся Молоху і навіть приніс йому в жертву свого сина.
Майже зразу, від початку свого правління він зіткнувся з серйозною проблемою: два царі: цар Сирії і цар північного Ізраїлю змовились між собою, об’єднали свої сили і виступили війною проти Юдеї. Коли Ахаз почув про це, він сильно злякався. Справа була дуже серйозна. Молодому, недосвідченому цареві протистояти двом сильним арміям було дуже важко. Тому Бог послав пророка, щоб укріпити царя. Ісая розповів йому про плани, які були на серці його ворогів і сказав: “Стережися й будь спокійний, не бійся, а серце твоє нехай не м’якне через два залишки тих димлячих головешок… Цього не станеться й не буде!” (Іс.7:4,7) Хоча ті царі мали певні плани на Юдею, Єрусалим і самого Ахаза, хоча, здавалося, вони мають достатньо влади і війська щоб виконати свій задум, але Боже слово каже: “цього не станеться й не буде!”
І тут Бог дав Ахазу не тільки Свою обіцянку. Він каже йому (11): “якщо тобі важко просто повірити Божим словам — попроси собі ознаку. Попроси все, що завгодно, Бог готовий підтвердити тобі Свої слова, щоб ти вірив, щоб ти встояв”. Але Ахаз відповідає: “не хочу”. Він не хоче вірити Богу, він не хоче слухатися Його слова. Тоді, говорить Ісая, “Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл” (Іс.7:14).
Це ті самі слова, які Ангел нагадав Йосипу. Слова, які повністю здійснились в народженні Ісуса Христа. Однак, якщо ми подивимось далі, на вірші 15, 16 з Іс.7, то побачимо, що це пророцтво мало смисл також і для Ахаза і для того часу. Бо Ісая продовжує: “Масло та мед буде Він споживати, аж поки не пізнає того, як зло відкидати та добро вибирати. Бо поки пізнає Та Дитина, як зло відкидати та добро вибирати, буде покинена та земля, що ти лякаєшся перед двома царями її”.
І тут очевидно, що мова йде не про якийсь віддалений час. Два царі — це царі Сирії і північного Ізраїлю. І пророцтво Ісаї тут проголошує, що зараз якась молода дівчина зачне сина, і поки він виросте, щоб відрізняти добро і зло, а в Ізраїлі це вік 12-13 років, до того часу цих царів вже не буде. І ми знаємо, що це пророцтво виповнилось. Через 3 роки від цих подій Сирія була завойована Асирією, а ще через 10 років, було завойовано і Північне царство.
Чого Бог хотів навчити Свій народ через ці слова і події? Це зрозуміло. Він каже тут: хоча ви не довіряєте Мені, хоча ви не вірите Моєму слову, хоча ви не хочете виконувати Мою волю, але Я, Господь, все одно вершу Свою волю. Я зроблю дещо таке, що кожен хто побачить це, зрозуміє, для нього стане абсолютно ясно і очевидно одне: Бог перебуває зі Своїм народом, Бог з нами.
Тоді, в часи Ісаї, це стало очевидно через події історії: царі задумують своє, але справджується те, що задумав Бог. Остаточно це стало зрозуміло — через народження Ісуса Христа. Але, якщо ми подивимось на всю Божу історію, то побачимо, що ця тема піднімається не один і не два рази, але постійно. Бог хоче бути зі Своїми людьми і Бог готовий йти і весь час йде на певні конкретні дії для цього. Які це дії?
Від початку Він насаджує Рай, щоб людина там була щаслива і щоб була зі своїм Творцем. Потім Він обирає Авраама і через нього народжує великий народ. Він перебуває зі Своїм народом в пустелі, ми не так давно це вивчали. Він вчить Свій народ, як жити з Богом, даючи їм закон, жертвоприношенні і скінію. В обіцяній землі вони отримують храм і слава Господня наповнює його. Від початку, Бог не залишає людину, але створює усі умови, щоб грішник міг приходити до Бога і бути з Богом.
Кому це потрібно? Богу? — ні, Бог не має потреби ні в людині, ні в служінні людських рук, ні в нашому поклонінні. Богу достатньо Самого Себе. Він — Бог! Тоді кому це потрібно? — це нам потрібно. Бо, не знаючи Бога, ми не знаємо самих себе: звідки прийшли і куди йдемо. Без Бога наше життя не має ні сенсу, ні напрямку. “Ти створив нас для Себе, і серце наше не спокійне поки не спочине в Тобі”, каже блаженний Августин, і це справді так. Люди намагаються побудувати Рай на землі без Бога, але чомусь не виходить Рай, завжди виходить щось страшне і огидне. Більше того, без Бога навіть той самий справжній Рай перетвориться на звичайний курорт з гарною природою і не більше. Величезну милість, любов Божа в тому, що Він не залишає Свій народ. Він завжди залишає ці двері відчинені і лише наші гріхи, наші переступи і невірство не дають нам приходити цими дверима. Тому ми знову повертаємось до подій Різдва, де Бог остаточно руйнує останній бар’єр, щоб ми могли бути із Ним.
Чому ж ми можемо сказати, що історія Різдва ясно говорить нам, що Бог із нами?
По-перше, тому, що Ісус — це втілений Бог. Подивіться вірш 18: “Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого”.
Коли між двома людьми зруйноване спілкування, його можна відновити, тільки коли хтось зробить перший крок. У відносинах між грішником і Богом — так само. З тією відмінністю, що грішник просто не може зробити цього кроку, бо він — грішник. Цей крок робить Сам Бог. І який же це крок? — Бог стає людиною.
Уявіть собі коробку з пластиліновими слониками, яких ви зробили і вони живуть в цій коробці. Але вони не дуже щасливі, бо не знають, звідки взялись і хто вони такі. Можливо, вони вже навіть придумали теорію зародження життя з пластиліну. Ви хотіли би розповісти їм про себе, зробити їх щасливими, але як це зробити? Вони не знають, що таке плоть і кров, вони не зрозуміють того, про що ви говорите. Вам доведеться стати одним із них, щоб пояснити хоча б те, що вони можуть зрозуміти.
Можливо, це не єдиний спосіб. Але це той спосіб, яким скористався Бог. Той, кого не може вмістити увесь всесвіт, приймає обмеження людського тіла. Той, кому служили ангели, приходить, щоб самому стати слугою. Той, хто живе в сяйві, приходить в цей світ. Світ, повний скорботи, болі, несправедливості і зла. Світ, який ми самі вже не можемо терпіти. Світ, який не прийме Його. Для чого приходить? — щоб бути зі Своїм народом, з нами. Для того, щоб нам явити Бога. І коли учні просять Ісуса показати їм Отця, Він відповідає: “Хто бачив Мене, той бачив Отця” (Ів.14:9). В Ньому ми бачимо Божу велич. В Ньому нам відкривається Божа воля. В Ньому ми знаходимо любов Небесного Батька. В Ньому, в одній особистості об’єдналося дві природи: Божественна і людська і я не знаю, як далекий Бог на висоті міг би стати ще ближчим до кожного з нас.
По-друге, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів. Подивіться вірш 21: “І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йменна Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів”.
Ім’я Ісус перекладається, як “Єгова спасає”. Ми говорили тільки що про те, що Бог через всю історію залишав грішнику відчинені двері. Через всю історію ми бачимо цю Божу ініціативу у відносинах з людиною. Але, завжди є обмеження. Завжди є перешкода, яка не дає цьому спілкуванню, цим відносинам відбутись в усій повноті. Ця перешкода — гріх. Гріх, який здійснив розділення між Богом. Гріх, який закрив для нас рай і підвів завісу між Богом і людьми. Гріх, який зробив грішника ворогом Богу. Гріх, через який відкривається з неба гнів Божий на всяку неправду людей. Але ось Бог йде, щоб зруйнувати і цю останню і найбільшу перешкоду.
Він спасе людей Своїх від їхніх гріхів: ці слова неодмінно приводять нас до закривавленого хреста, де Син Божий кричить в небеса: “Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?” (Мар.15:34), але небеса мовчать. Де Він помирає на самоті, залишений і засуджений Богом, щоб не були залишені і засуджені ми.
Ці слова неодмінно приводять нас до порожньої могили, де Бог знищив владу гріха і смерті, виправдав Своїх і дав нам свободу. Він прийшов не для того, щоб дати нам право на спасіння. Він прийшов не для того, щоб зробити спасіння можливим. Він прийшов щоб спасти людей Своїх від їхніх гріхів. Це потужний рух із небес до землі. Це потужна дія, яка змітає усі перешкоди, усіх ворогів. Це Бог, який тих, хто був далеко робить близькими, робить дітьми Своїми в Ісусі Христі. Бог з нами. Чи є, чи можливий ще більший доказ, ніж це малятко на руках в Марії, в якому небесне з’єдналось з земним, в якому Бог прийняв плоть і явив нам Себе?
Нам потрібно, щоб Бог був з нами. Тому що, інакше, навіщо все це? Тільки коли Він доторкається, життя наповнюється світлом, смислом і радістю. Тільки коли Він приходить, служіння стає по-справжньому живим і цікавим. Тільки коли Він благословляє, нам відкриваються таємниці і глибини в Його вічному слові. Він прийшов, щоб бути з нами. І як це прекрасно, коли прямо посеред нас, серед сім’ї, спільного життя і церкви є живий Бог. Як це прекрасно, коли Він приходить щоб говорити до нас в проповіді, коли радіє нашій хвалі, коли чує молитви і відповідає на них. Коли з нами Бог, ми перемагаємо світ. З Богом навіть невдачі і біди перетворюються на нові можливості і перемоги. Тож нехай кожне серце сьогодні буде відкрите, щоб прийняти Еммануїла Спасителя, а разом з Ним радість, мир і самі Небеса. Амінь.

(п.Йонатан)