Вивчення Біблії: Проповідь “Живе каміння і вибраний рід” (1-е Петра 2:4-10)

ЖИВЕ КАМІННЯ І ВИБРАНИЙ РІД

1-е Петра 2:4-10

Ключовий вірш 2:9 : “Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого”

З самого початку цього листа Апостол Петро прославляє Бога, який відродив нас до живої надії через воскресіння Ісуса Христа із мертвих. Ранні християни дуже багато страждали в цьому світі. Через ці страждання їхні віра і надія очистились і вони могли з певністю очікувати майбутньої слави. З цією надією вони могли жити святим життям. Вони могли жадати щирого духовного молока, щоб ним вирости на спасіння. Тепер Петро говорить про Ісуса, який є живим Каменем для тих, хто приступає до Нього, а також про ті благословення, які Він нам дає. Для тих, хто довіряє Христу, Він є міцним фундаментом життя. Покладаючись на цю основу ми можемо жити зберігаючи ясну ідентифікацію в світі. Питання ідентифікації – це дуже глибоке питання для кожної людини. Те, як ми ідентифікуємо себе тісно пов’язане з тим, як ми розуміємо смисл і мету своїх життів. Ідентифікація включає в себе розуміння того ким я є, чому я тут, куди я прямую і що я роблю. Звідки походить ваша ідентифікація? Коли ми знаємо ким ми є, ми можемо жити справжнім життям з ясною ціллю. Більш того, те, як ми себе усвідомлюємо, формує наш характер і дає нам справжню надію. Давайте подумаємо, про те ким є Ісус і про те, ким ми є в Ньому.

І. Живі камені (4-8)

Вірш 4 каже: «Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог». Апостол Петро підбадьорює розпорошених віруючих приступити до Ісуса. Тут слово «приступайте» вказує на особисті, глибокі, близькі стосунки з Ісусом, живим Каменем. Петру подобається порівнювати Ісуса з живим Каменем. Це пов’язано з тим, що сам Ісус назвав його Петром, що перекладається, як «камінь». Коли Ісус дав йому це ім’я, Петро напевне почувався дуже піднесеним і відчував себе кимось. Але з часом Петро зрозумів, що він не є каменем сам по собі. Тільки тоді, коли приступає до Ісуса, живого Каменя. Чому Петро називає Ісуса живим Каменем? Камені за природою незмінні та нерухомі. Але вони не живі. В них взагалі нема ніяких життєвих показників. Але цей Камінь – інший. В Ісусі є життя (Ів.1:4). Ісус – це Бог-Творець, джерело життя. Все життя походить від Ісуса, з’являється через Ісуса та існує для Ісуса. Ісус – той, хто дає життя. Він каже: «Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре» (Ів.11:25-26).

Цей Ісус був відкинений людьми. Його не прийняли в світі при народженні, натомість, поклали до ясел. Релігійні лідери називали його «ненажерою», «п’яницею» та «одержимим». Кінець кінцем вони неправдиво Його звинуватили, змучили та засудили і убили на хресті. На хресті Ісус був відкинений усіма. Чому Ісус був відкинений усіма? Через наші гріхи. Ісая каже: «Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс… А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був…» (Іс.53:4а,5а). Люди не хотіли собі такого Месію, вони хотіли переможця-чемпіона який би годував їх, оберігав їх і давав би їм військові перемоги. Оскільки Ісус не відповідав їхнім вимогам, вони відкинули Його. Але Бог обрав Ісуса Месією. Ісус став таким цінним для Бога, тому що Він корився Богу і здійснив задум спасіння. Саме такою є Божа робота в історії. Кожен, хто служить Богу проголошуючи євангельську істину буде відкинений людьми. Коли тебе відкидають, дуже легко почати засуджувати самого себе, потрапити у відчай і здатися. Але в такі часи нам необхідно згадувати Ісуса і приступати до Нього. Тоді ми можемо стати живими каменями з яких збудовується духовий дім.

«Духовий дім» – це метафора, яка описує вселенську Церкву. Це місце перебування Бога Духа Святого (Еф.2:20-22). Іноді ми почуваємо себе незначними і непотрібними. Тим не менш, Бог дуже високо цінує нас. Бог використовує кожного з нас, щоб будувати невидимий, завжди зростаючий, а не статичний «духовий дім». Ісус, живий Камінь, це джерело життя для нас усіх, Він ставить нас там, де це потрібно Йому і пов’язує нас одне з одним. Бог – це великий Архітектор і Будівничий, який зводить прекрасний і дивовижний духовий дім. Це дивовижна мозаїка з людей зі всякого племені і народу на землі. Якщо ми візьмемо лише одну з її частин, вона не виглядатиме, як щось особливе. Але коли ми поглянемо на неї з відстані, то побачимо захоплюючий витвір мистецтва, який зображує Божу любов, мудрість і владу. Бог цінить нами і дорожить. Також, Ісус робить нас царственими священиками, які приносять Богу духовні жертви (5б). Може здаватись, що ми – незначні люди. Але для Бога ми – царські священики, які являють Його славу в цьому світі.

У віршах 6-8, Петро пояснює, як Ісус став живим Каменем, цитуючи три уривка з Писання: Іс.28:16, Пс.117:22-23 та Іс.8:14. Усі ці уривки порівнюють майбутнього Месію з каменем. Ісус сам цитував ці уривки, говорячи про Себе, як про наріжний камінь (Мат.21:42; Мар.12:9; Лук.20:17-18). В древні часи наріжний камінь був першим, який закладали будівничі, тому що він був стандартом і основою для усієї будівлі. Тому наріжний камінь був найбільш важливим в усій будівлі. Ісая 28:16а каже: «Оце поклав каменя Я на Сіоні, каменя випробуваного, наріжного, дорогого, міцно закладеного». В оригіналі замість слова «оце» стоїть слово, яке перекладається, як «погляньте», або «зверніть увагу». Бог звертає нашу увагу на те, що Він робить: Бог послав Ісуса в світ, як наріжний камінь Його спасительної роботи.

Є лише два можливих варіанти нашої відповіді Ісусу і кожен з них має критичні наслідки. Для тих, хто вірує Ісус – коштовність. Писання обіцяє, що ті, хто покладаються на Нього ніколи не будуть засоромлені (6б). Але для тих, хто не кориться цьому посланню, Ісус стає каменем спотикання і падіння (8). Вірити в Ісуса, означає прийняти Його фундаментом свого життя і джерелом своєї безпеки. Це означає присвятити наші життя, наше майбутнє, наші сім’ї і усе, чим ми є і що маємо Ісусу. На початку може здаватись, що ті, хто так чинять – втрачають щось, особливо коли ми молоді. Але кінець кінцем вони ніколи не будуть засоромлені. Всемогутній Бог-Творець вірний, Він береже усі Свої обіцянки для тих, хто вірить в Христа. З іншого боку, ті, хто ігнорує Ісуса і не кориться Його слову, спіткнуться і впадуть. Наслідки може не бути видно на початку. Але з часом усе стане явним. Тому я закликаю вас цілком покластись на Христа, особливо, якщо ви молоді. Бог гарантує, що ви ніколи не будете засоромлені.

ІІ. Ви – вибраний рід (9-10)

Зважмо на реальність, з якою зустрілися ранні Християни. По-людськи кажучи, вони були вигнанцями та біженцями. Вони були бідними, не мали ніякої влади, безпомічні, безпорадні і відкинуті усіма. Було б легко пожаліти їх, кажучи: «ви такі бідні і нужденні». Тим не менш ап. Петро каже: «…ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої…». Ці слова описують їхню справжню ідентичність, дану Богом, а не світом. Для світських людей вони виглядали, як ніщо. Але для Бога вони були найбільш цінні, благословенні і важливі люди. Давайте подумаємо про смисл слів, якими Бог ідентифікує їх.

«ви вибраний рід». Щоб зрозуміти значення цих слів, дозвольте мені розповісти вам історію. Був один хлопчик, який взнав, що він – єдиний серед однокласників, кого усиновили. Коли однокласники почали зневажати його через те, що він всиновлений, він відчував сором і печаль. Але його батько пояснив: «коли інші діти в твоєму класі народилися, їх ніхто не обирав. Але твоя мама і я обрали тебе серед тисяч після серйозних роздумів. Ти – дуже особливий для нас». Тоді печаль цього хлопчика змінилася радістю і він навіть почав задаватись перед однокласниками. Коли нас обирає престижний коледж чи компанія, ми почуваємось особливими. Якими ж особливими ми є, коли дізнаємось, що Бог-Творець обрав нас, щоб ми були Його людьми. Бог обрав нас не через якісь досягнення, а тому, що Він любить нас (Повт.7:7-9) . Як ми можемо знати, що ми обрані Богом? Коли ми приймаємо Ісуса, як свого Спасителя, то отримуємо Духа Святого, який переконує нас, що ми – діти Божі (Рим.8:15-16). Бог обирає Собі людей не випадково, а керуючись Своїм суверенним задумом і метою (1Пет.1:2). Бог не змінює Свого вибору через наші помилки. Бог, який почав в нас Своє добре діло завершить його навіть до дня Ісуса Христа (Фил.1:6). Коли ми знаємо, що Бог обрав нас відповідно до Свого бездоганного задуму, то можемо жити з ясною ідентифікацією, як Божий обраний народ.
«ви священство царське». Кожного разу, коли принц чи принцеса Уельські з’являються на публіці, люди в захопленні. Людям хочеться знати в що вони вдягаються, як розважаються, що їдять і таке інше. Царські родини такі шановані не через їхні заслуги, а через їхнє походження. Подібним чином ми стали священством царським по благодаті Ісуса, Царя царів. Ми були брудні і обірвані через свої гріхи. Але Ісус пробачив усі наші гріхи, зняв наші брудні лахміття і вдягнув нас в царський і священицький одяг. Тепер ми члени Ісусової царської родини. Не потрібно заздрити тим, хто має пишний вигляд в світі. Натомість, ми маємо пишатися тим, що ми є священством царським.
«ви народ святий». «Святий» – значить відділений від світу. Не дивлячись на те, що ми все ще в світі, ми не від світу. Тому ми не слідуємо прикладам цього світу. Натомість, ми слідуємо Божій істині – Його способу мислення, системі цінностей і стилю життя. В такому смислі ми відрізняємось від світських людей. Ми приходьки в світі. Бог покликав нас бути святими в усьому, що ми робимо. Тому що написано: «Будьте святі, Я бо святий!» (1Пет.1:15-16). Як ми можемо бути святими? Через щоденний Духовний хліб, написання свідчень кожного тижня і вивчення Біблії з іншими? Добре робити усі ці речі, але усі ці активності не роблять нас святими. Тільки Бог робить нас святими через Кров Христа. Бог покликав кожного з нас бути людиною Його святого народу, який є Церква. Коли б люди не збиралися разом в Ісусове ім’я, там є святий народ. Ви є народ святий!
«люд власности Божої». Одна молода дівчина дуже цінувала свою ляльку, яка була останньою річчю, яку її мама дала їй перед тим як відійти у вічність. Коли б вона не бачила ту ляльку, вона завжди згадувала мамину любов і втішалася. Куди б вона не йшла, вона брала з собою ту ляльку – навіть коли йшла в ліжко до сну. З часом ця лялька стала брудною і потріпаною. Батько купив їй іншу ляльку на заміну старої. Тим не менш вона все одно найбільш цінувала стару. Одного разу вона її загубила і плакала, аж доки не знайшла. Це була її особлива власність. Подібним чином, ми схожі на ту стару подерту, брудну ляльку через наші гріхи. Але Бог викупив нас дорогоцінною Кров’ю Христа. Ми стали Божою особливою власністю. Він турбується про нас, цінує нас, захищає нас і любить нас такими, як є.

Ми є вибраним родом, священством царським, народом святим, людом власності Божої. Це наша Богом дана ідентифікація. Іноді коли ми проходимо через труднощі в цьому світі, ми забуваємо, ким ми є. Ми втрачаємо впевненість і занепадаємо духом. Бог хоче, щоб ми міцно тримались своєї ідентифікації. Ми – вибраний рід! Ми – священство царське! Ми – народ святий! Ми – люд власності Божої! Тримайтеся цього і не занепадайте. Ми перемагаємо все в Тім, хто нас полюбив. Ми – ті, хто змінює світ!

Що ж ми маємо робити, маючи таку ідентифікацію? Вірш 9б каже: «щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого». Звіщати чесноти Бога, це – ділитися з іншими Ісусовою благодаттю. Наприклад, Гергесинський одержимий жив диким життям, його мучили легіон демонів. Він вдень та вночі кричав і наносив собі рани. Він був такий дикий, що не міг жити в суспільстві, натомість, жив в могилах. Він втік від суспільства, але не міг втекти від самого себе. Ісус змилувався над ним і відновив його ідентичність, вигнав із нього усіх демонів. Цей чоловік був такий вдячний, що хотів слідувати за Ісусом куди б Той не пішов. Але Ісус сказав йому: «Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!» (Мар.5:19). Ось що значить звіщати Його чесноти. Коли люди живуть в темряві, вони не знають, ким вони є, куди їм направлятися, як жити чи навіщо жити. Їм потрібно почути про Ісуса, нашого Спасителя, живого Каменя і Царя царів. Особисте свідчення – це ефективний і дієвий спосіб звіщати Божу славу. Ми маємо завжди пам’ятати, що колись ми не були Його народом, але тепер ми – народ Божий. Колись ми не були непомилувані, та тепер ми помилувані. Приступаймо до Ісуса, живого Каменя, тримаймося за ідентифікацію, яку нам дав Господь і звіщаймо Його чесноти.

(п. Рон Ворд)