Вивчення Біблії: Проповідь “Згідно з словом Твоїм” (Від Луки 1:26-38)
Згідно з словом Твоїм
Від Луки 1:26-38
Ключовий вірш 38 : “А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї”
Сьогодні ми маємо нагоду знову святкувати Різдво нашого Господа і Спасителя. І хтось може казати, що “25-го — це не наше Різдво”, а хтось — що “7-го — це не наше Різдво”, і всі вони праві, бо Різдво не наше, а Ісуса Христа. І тут варто відмітити два факти: по-перше, ніхто точної дати не скаже, хоча б тому, що сам календар з тих пір не раз змінювався, що робить саме поняття дати народження суперечливим. По-друге, ніде в Біблії немає повеління святкувати Різдво. Ви можете його не святкувати, і при цьому залишитися християнином. Вірно і протилежне: ви можете святкувати Різдво, і християнином не бути. Тоді чому ми це робимо, та ще й не проти робити це двічі на рік?
Справа не в даті, а в важливому факті, який варто періодично пригадувати. На Різдво часто проповідують, що головне, щоб Ісус народився в нашому серці. Тому сьогодні подумаємо про сам процес, що це таке і як це відбувається. І поучимося ми на прикладі людини, котра в буквальному сенсі мала Ісуса в собі. Розмова, яка відбулася в Марії з Анголом, може стати для нас наочним посібником того, як має розвиватися наше власне спілкування з Богом. Тож почнемо.
26 А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім’я Назарет,
27 до діви, що заручена з мужем була, на ім’я йому Йосип, із дому Давидового, а ім’я діві Марія.
28 І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!
Шостого місяця — це не в Червні, а через півроку після того, як пенсіонерка Єлисавета, згідно Божого слова, зачала майбутнього Івана Хрестителя. До молодої сільської дівчини прийшов Ангол, і, зненацька сказав їй радіти. Сьогодні я б хотів менше звертати увагу на зовнішні події, а більше зосередитися на тому, як Бог говорив Марії слово і як вона на нього реагувала. Бо всяке діло починається зі слова, з ідеї, з інформації. Слово “Ангол” буквально перекладається з давньогрецької як “вісник”. Тобто, той, хто приносить слово від Бога. Ангели акцентують увагу не на собі, а на тому слові, яке вони послані передати. На початку було Слово. І Божа робота завжди починається зі слова, з тої інформації, яку Бог вливає в наше життя. Я маю своє уявлення про світ і життя, свої цінності і преференції, але з’являється Бог і розширяє горизонти, дає зрозуміти, що насправді цінне і до чого варто прагнути. Наприклад, каже радіти, хоча стрічка новин каже зовсім протилежне. Це дає початок думкам і вчинкам, яких я і сам від себе не очікував.
Але нам не варто переживати, якщо ми не бачили Анголів, адже слово Бога може попасти до нас різними каналами. І тут важливо, як я на нього зреагую.
29 Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання.
Ми бачимо дві реакції — несвідому і свідому. Несвідомо приходить тривога. Слово διαταράττω можна перекласти як “здивувалася” або “була збита з пантелику”. Боже слово збиває нас з пантелику, бо заставляє міркувати про категорії, про які ми думати не звикли. І тому не кожен переходить до наступної, свідомої реакції. Марія це зробила — вона стала роздумувати. Біблія не раз закликає вмикати розум. Так, послання до Римлян закликає оновитися розумом, щоб пізнавати волю Бога. Коли ми в Старому Заповіті зустрічаємо слово “серце”, це майже завжди говориться про розум, а не про емоції. Наприклад, багато можемо такого зустріти в книзі Приповістей.
Пр. 15:28 Серце праведного розмірковує про відповідь, а уста безбожних вибризкують зло.
І Марія стала роздумувати, перш ніж щось сказати. Це дуже хороша реакція на вхідну інформацію, яка стане у пригоді не лише при зустрічі з ангелами. І це важливо робити нам. Послухав проповідь — і увімкнув спершу розум, а не вуста. Навіть якщо ти вже сто років вивчав Біблію і можеш її всю цитувати і проповідувати без підготовки — все одно треба спочатку роздумувати.
30 А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!
“Не бійся” – це вже само по собі велике одкровення, чи не так? Марія жила в світі, де було чого боятися. Війни, утиски, фінансова нестабільність. Ми теж живемо в такому світі. У кого з нас немає страхів і переживань за майбутнє? Як тільки стається щось непередбачуване, десь у серці наче вмикається вібродзвоник. А раптом війна? А раптом втрачу роботу? А раптом тяжка хвороба? Коли ми читаємо новини, ми отримуємо послання: “бійся, життя страшне і непередбачуване”. На цьому тижні я ходив на мітинг з приводу вимоги чесного розслідування вбивства правозахистниці. Там, зокрема, звучала фраза, що завтра таке може статися з будь-ким з нас, і ми не можемо захиститися. Але Бог сильніший від української мафії. Від Нього навіть мафія захиститися не зможе. І коли людина усвідомлює цю всемогутню силу Бога, в неї природньо з’являється страх. Цей страх має походження з Еденського саду. Коли Адам згрішив, він злякався Бога і сховався в кущі. І від нього у нас залишився спадок. Коли Бог намагається торкнутися нашого життя, наш гріх заставляє нас боятися, що доведеться змінити наші власні плани і цінності.
Але Ангел дав Марії вагому причину не боятися. Це благодать Господа. Благодать, по-грецьки χάρις, – це хороше ставлення, прихильність і благодіяння. Якщо Бог так до тебе ставиться — то не треба боятися. І коли ти не зупинився на етапі затревоженості, а міркуєш над словом Бога далі, Бог обов’язково приведе тебе до розуміння благодаті. Коли я в студентські роки почав вивчати Біблію, я був впевнений, що треба спочатку стати хорошою людиною, а тоді Бог зможе мене прийняти. Минуло 23 роки, і я досі не став хорошою людиною, а навпаки, навчився краще бачити, наскільки я нехороший. Але благодать Бога полягає не в тому, чи ти хороша людина, а в тому, що Він дав нам Спасителя. Оце і є суть Різдва: народження Того, завдяки кому найгірший грішник може прийти до Бога не з страхом, а з впевненістю в Його прихильності. Колись через Мойсея Бог дав закон, яким засудив гріх. А через Ісуса Христа дав благодать і виправдання, бо все наше засудження і покарання Ісус Христос взяв на Себе і помер на хресті задля нашого спасіння.
Ми почали рух по цьому уривку з Божого слова. Без благодаті, яка в Ісусі, ми не можемо рухатися далі. Гріхи не пустять. Без Ісуса Біблія стає дуже страшною і темною книгою, яка не залишає нам ніякої надії. Слово “благодать” окреслює той кордон, за яким і починаються найдивовижніші біблійні скарби.
Прочитаємо вірші 31-33:
31 І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.
32 Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.
33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.
Тут Марія отримала велику обіцянку. У ній викладена суть Ісуса. Він великий і Сином Всевишнього званий. Ісус — це цар, царювання якого ніколи не скінчиться. Біблія говорить про Нього, як про Творця світу, предвічне слово, яким все тримається купи. Він той, хто сказав: без Мене не можете робити нічого. “Нічого” означає “нічого”, хоча ми й намагаємося. Саме завдяки Ісусу ми маємо благодать, тобто Божу прихильність, і не можемо її отримати ніяким іншим шляхом. Нам потрібен Ісус понад усе. Знаєте піраміду Маслоу? Це піраміда людських потреб. Люди намагаються шар за шаром вибудовувати її впродовж свого життя: спочатку забезпечують собі їжу, потім сяку-таку стабільність і так далі. Але якщо ця піраміда будується не на фундаменті Ісуса Христа, настане момент, коли вона дасть тріщину і розвалиться. Якщо ми не надаємо Ісусу місця у нашій картині світу, наших планах і цінностях, ми пропускаємо найважливіший елемент, від якого все залежить. Тому всі Божі обіцянки так чи інакше стосуються Ісуса Христа і спасіння, яке Він нам приніс.
Про це спасіння розвідували та допитувалися пророки, що звіщали про благодать, призначену вам. Вони досліджували, на котрий чи на який час показував Дух Христів, що в них був, коли Він сповіщав про Христові страждання та славу, що прийдуть по них. (1 Петра 1:10,11)
Тому нам теж необхідно, роздумуючи над словом Бога, знайти там вістку про Ісуса. Знайти Ісуса, в порівнянні з яким все в цьому світі виглядає як сміття. Ісуса, який вартий того, щоб все подальше життя пов’язати з Ним.
Царство Ісуса вічне. Це каже про те, що Він — сам Бог. Його царство будується не на страхові і насильстві, як це робиться у світі.
Тож за праведністю царюватиме цар, а князі володітимуть за правосуддям. І станеться кожен, як захист від вітру, і немов та заслона від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі… (Ісая 32:1,2)
Чи такого царства очікувала Марія? Так! А ми, хіба не такого хочемо? Ангол явно добру звістку сказав. В наш час неможливо не говорити про політику, тому скажу і я. Будь-яка система і будь-які закони, навіть найкращі, — це лише інструмент. Але люди вирішують, як інструмент використати. І найкращим інструментом можна когось стукнути. Таке царство, про яке пише Ісая, не можуть побудувати політики. Доки наміри людей егоїстичні, а правда і любов не знаходяться в топі системи цінностей — доти політики можуть хіба що обмежувати свободу, щоб не допустити зла, а зло знаходитиме нові дірки в законі, і доведеться створювати нові обмеження. Погіршується це тим, що політики і самі зіпсовані. Якийсь давньоримський діяч сказав, що примноження обмежень свідчить про хворобу суспільства. Коли Ісуса спитали, як прийде Царство Боже, Він відповів:
і не скажуть: Ось тут, або: Там. Бо Божеє Царство всередині вас! (Лук. 17:21)
Царство Боже — це не форма правління чи список законів. Це не те, що зовні нав’язується людям, як шаріат. Це внутрішня зміна, переплавка наших цілей і мотивів, щоб ми все, включаючи інструмент закону і системи, вживали для правильної мети: для правди, для допомоги і збудування один одного. Нам не потрібно будувати християнський шаріат, нам треба особистість Ісуса Христа, щоб ми на Нього рівнялися, і щоб розповіли про про цю особистість світу.
Прочитаємо вірш 34:
34 А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?…
В неї були певні приводи для сумнівів, засновані на людському досвіді — чи на його відсутності. У нас такі приводи теж завжди є. Але сумніви є двох видів: скептицизм і цинізм. Скептик не вірить, доки не має доказів. Цинік не вірить, навіть коли докази є. З циніками все ясно. А от де шукати докази скептику? Добре, коли можна, як Марія, спитати в Ангола. Колись був анекдот про чоловіка, який ходив по хліб в аптеку а по молока в бібліотеку. Щоб не бути, як він, нам треба шукати докази там, де вони є, а не там, де немає. Тобто, треба шукати приклади Божої сили там, де вона проявлялася.
35 І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!
36 А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
37 Бо для Бога нема неможливої жадної речі!
Коли ми продовжуємо задавати питання і коли спостерігаємо, як Бог діє в житті інших віруючих, ми знаходимо відповідь: для Бога немає нічого неможливого. Тому варто багато спілкуватися з іншими віруючими. Те, що Бог пообіцяв Марії, не вона повинна була зробити, а Він сам. Це не означало, що від неї не треба було зусиль — вона все ж мала виносити, народити і виростити дитину. Але своїми силами вона могла б народити просто дитину, а не Божого Сина. Але на неї мав злинути Святий Дух і огорнути її силою Всевишнього Бога. Ми приблизно знаємо, що очікувати від свого життя і від своїх здібностей. Але ми уяви не маємо, на що здатен Бог. Нам потрібно не лише слово від Бога. Нам потрібен Святий Дух, щоб він зійшов на нас і своєю силою змінив нас. Ми часто не можемо навіть одну звичку свою змінити, а життєві цінності не можемо взагалі, і знову і знову проявляємо свою грішну природу. А Святий Дух може зробити так, щоб в нашому житті проявилися риси особистості Ісуса Христа.
Прочитаємо вірш 38:
38 А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї.
Анголи не відходять просто так. Наприклад, в Старому Заповіті був такий пророк Валаам. Він знав Бога, розмовляв з Богом, але його цінності були зовсім не ті, що в Бога. Він любив гроші більше, ніж правду. Сучасною мовою, він був корупціонером. Тому Бог і раз, і другий посилав Ангела, щоб відвернути Валаама від його неправильного вибору. Закінчилося тим, що заговорила його ослиця. Мабуть Валаам був більш схильний слухати ослів, ніж Анголів. До чого це все? Ми почали з того, що треба почути слово Бога, потім міркувати над ним, знайти там Ісуса, потім нам потрібна сила Святого Духа. Але це не все. Наші цінності мають змінитися. Бог має стати для нас не засобом, а метою. “Я ж Господня раба” – це не пасивна позиція. Це сповідання, що для мене цінно те, що цінно для Бога. Це не значить, що я все можу, чи що я досконалий чи гідний визнання. Але це значить, що я від серця хочу, щоб сталося те, що каже Бог, і згоден для того рухатися і старатися. “Нехай буде мені згідно з словом твоїм!”.
На початку ми згадували про народження Ісуса в нашому серці. Це не просто гарна фраза. Те, що для Марії відбувалося буквально — Ісус опинився всередині неї — те має відбутися і для нас, тільки в іншій формі. Різдво починається не з веселої програми чи ситної їжі, не з пісень чи подарунків. Різдво починається зі слова Бога, яке дає нам взнати благодать і особистість Ісуса Христа, наповнитися силою Святого Духа і перейняти Божі цінності. В цей час наш народ прагне визволення не менше, ніж Ізраїль в часи Марії. І проблема не стільки війна, скільки наша власна зіпсованість. Через повальну корумпованість і матеріалізм немає ні закону, ні справедливості. Ми нічого не змінимо, якщо просто хочемо отримати хороше життя. Бо саме заради хорошого життя люди і стають корупціонерами. Нам треба змінитися. Треба стати людьми, які поділяють Божі цінності. Крім Ісуса для нас немає іншої надії. Або Він буде проявлятися в нас, або нічого не зміниться. Нам потрібен не той Ісус, який на картинці, чи в пісні, чи в проповіді. Нам потрібен Ісус в нашому розумі (серці), в нашій системі цінностей, в наших вчинках. Хай саме таке Різдво відбудеться в нас.
(п. Ной)