Вивчення Біблії: Проповідь “Вони сповнились Духом Святим” (Дії 2:1-21)
ВОНИ СПОВНИЛИСЬ ДУХОМ СВЯТИМ
Дії 2:1-21
Ключовий вірш 2:4 : “Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав”
Сьогодні в нашій країні святкують свято Трійці, або ж інша його назва — свято П’ятидесятниці. Вчора можна було бачити, як на кожному куточку тіточки продавали пахуче татар-зілля (аїр), а сьогодні ним традиційно прикрашено чимало осель в Україні. Але ми не будемо вивчати історію цього звичаю сьогодні. Це свято має давню історію, і його смисл також відрізнявся в залежності від історичного та релігійного контексту. Для юдеїв воно значило одне, для древніх слов’ян інше, а для християн ще інше.
Тому сьогодні я хотів би подумати про те, як це свято описано в Новому Заповіті, а саме в книзі Дій святих Апостолів. Часто цей день називають днем народження Церкви, початком нової епохи Духа Святого. Чому це так? Адже церква в смислі еклесія, Господнє зібрання, існувала і в часи Старого Заповіту. І Дух Святий також неодноразово проявляв Себе і діяв самостійно або через пророків раніше. Чим же Його прояв на П’ятидесятницю такий особливий? Як подія, що сталася багато років тому стосується нас сьогодні? Які благословення ми отримуємо через П’ятидесятницю Нового заповіту? Давайте подумаємо сьогодні над цими питаннями, і нехай Дух Господній відкриє наші серця і розум і навчить нас.
Опис цієї дивовижної П’ятидесятниці починається у 1ому вірші 2 розділу Дій. Власне, це єдине місце в Писанні звідки ми можемо дізнатися про сходження Духа Святого. Якщо життя Ісуса було детально описано в 4х Євангеліях, то про подальшу історію Його учнів пише лише євангеліст Лука. Подивіться вірш 1: “Коли ж почався день П’ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі”.
Про кого йдеться в цьому вірші? І з якої причини вони зібрались разом в день П’ятидесятниці? Для того, щоб відповісти на ці запитання, нам доведеться звернутись до попереднього розділу. Там розповідається, як Ісус по воскресінні Своїм з’явився апостолам і впродовж 40 днів навчав їх про таємниці Небесного Царства (3). Це була дуже стисла, але дуже насичена семінарська програма, в якій Господь готував Своїх учнів до майбутнього життя і служіння. Коли ж ці 40 днів закінчились, перед тим як залишити учнів і посісти по правиці Божій, Він звелів їм: “щоб вони не відходили з Єрусалиму, а чекали обітниці Отчої, що про неї казав ви чули від Мене. Іван бо водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів!” (1:4,5).
Учні послухались веління свого Господа, повернулись в Єрусалим і там перебували. Вірш 1:15 каже, що їх було до 120 чоловіків і жінок, поіменно. А вірш 1:14 також каже, чим саме вони займались, коли збирались разом: “Вони всі однодушно були на невпинній молитві…”.
Чесно кажучи, дещо незвично чути такі слова про Ісусових учнів. Коли ми читаємо Євангелії, ми можемо знайти багато прикладів, як Ісус молився, також, як Ісус навчав Своїх учнів молитись. Але щоб самі учні молились — це щось нове. Навіть коли Ісус просив їх молитись, вони спали. Але тепер усе змінилось. Тепер вони самі без жодного примусу збирались щоб разом молитись. Вони знали, що має статись. Вони хотіли, щоб це сталось. І вони молились про це. Молились про Духа Святого. І їм не здавалось, що цих зібрань занадто багато, і їм не потрібна була якась спеціальна програма, вони просто збирались разом і молились.
А чого ви очікуєте, коли приходите до церкви на Богослужіння чи на якесь інше зібрання? Чого ви прагнете? Чи очікуєте ви здійснення Божих обітниць у вашому житті? Чи прагнете бачити дивовижні Божі справи? Чи молитесь, щоб Господь діяв в силі на цьому зібранні і через це зібрання?
Саме при такому занятті ми знаходимо учнів Христа на початку другого розділу. В день П’ятидесятниці вони з самого ранку збираються в домі, щоб знову бути разом і молитись. Але в цей раз усе закінчується не так, як зазвичай. В цей раз вони отримують відповідь на свою молитву.
Подивіться вірші 2-4: “І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав” (Дiї.2:2-4).
Молитва учнів була перервана. Раптом кімната де вони були переповнилася шумом, як від потяга, як від двигуна великого літака і потужним вітром і вони уздріли якесь дивовижне сяйво, схоже на язики полум’я, які розділилися і зійшли на кожного з них. Так дивовижно, так потужно, що Його присутність відчувалась на фізичному рівні Дух Божий, Руах Елохім наповнив цей дім. Той самий Дух, Який носився над водою на самому початку творіння, Дух, який в силі сходив на пророків Старого Заповіту тепер велично зійшов на учнів Христа, наповнив їх і приніс їм Свої дари. Амінь.
Як дія позначилась Божого Духа на учнях та на їх поведінці? Вірш 4 каже, що Дух, який наповнив їх дам їм знання інших мов і слова, які вони мали сказати і вони почали говорити. Звичайно, учні не залишились в домі, щоб говорити на незрозумілих мовах одне одному. Дух вивів їх на вулиці Єрусалима, щоб говорити до тих, хто міг їх почути і зрозуміти.
Про що ж саме говорили учні? Подивіться вірш 11: “юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!”. Вони говорили про великі діла Божі.
Зазвичай ми говоримо про різні речі. Брати часто говорять про машини, про роботу, про політику та про дороги. Вчора я чув, як спілкувались сестри, і вони говорили про виховання дітей. Я впевнений, в сестер є і інші цікаві теми для розмови, про які я не знаю. Ми, взагалі, говоримо про безліч важливих і не важливих речей. Але коли наші серця наповнює Дух Божий, тоді ми починаємо говорити про великі діла Божі. Він народжує в наших серцях бажання і дає силу проголошувати Євангелію, ділитися з людьми навколо нас Божою благодаттю і прославляти Господа. Амінь.
Така екстравагантна поведінка учнів Христа спричинила неабияке збентеження в місті. Подивіться вірші 6-8: “А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!… Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять? Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились?”
Чим же було це сходження Духа Святого в день П’ятидесятниці? Дуже часто цю подію розглядають дуже поверхнево, зводячи її просто до дару говоріння іншими мовами. Але П’ятидесятниця говорить нам зовсім про інше. Щоб зрозуміти це, нам треба задати одне запитання: “чому саме П’ятидесятниця?” Чому воскреслий і піднесений Христос, що отримав всю владу у всесвіті і посів у славі по правиці Божій, послав Свого Духа Церкві не на кілька днів раніше і не через тиждень, а саме в день П’ятидесятниці?
Для того, щоб відповісти на це питання, нам треба згадати, що таке П’ятидесятниця. П’ятидесятниця святкувалася через 50 днів після Пасхи і була одним з великих свят в Ізраїлі, коли усі чоловіки мали зібратися разом для того, щоб радіти перед Господнім лицем. Власне, за часів Христа це свято мало два значення.
Перше — це день дарування Закону. І в цьому уривку ми можемо дуже чітко побачити, як Лука проводить паралелі між П’ятидесятницею та Сінаєм. Подивіться: Мойсей піднімається на гору і повертається до свого народу з Божим Законом. Це славне об’явлення супроводжувалось вогнем, громами і бурею, сильним вітром (Євр.12:18-21). Христос також зовсім недавно піднісся на Небеса, і на ось П’ятидесятницю Він повертається. Але не з новим законом написаним на кам’яних скрижалях, а з даром Свого Духа, щоб написати Божий закон в серцях віруючих. Щоб силою Духа дати їм здатність виконувати ці заповіді і жити в мирі з Богом.
Таким чином в подіях П’ятидесятниці ми бачимо, як починає здійснюватись обіцянка Нового заповіту: “І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті. І духа Свого дам Я до вашого нутра, і зроблю Я те, що уставами Моїми будете ходити, а постанови Мої будете стерегти та виконувати” (Єз.36:26,27). П’ятидесятниця — це початок нової ери, ери Духа Святого. Це початок нових стосунків між Богом та Його народом — Церквою Христа. Амінь.
Друге значення свята П’ятидесятниці у СЗ — це свято перших плодів. Це був сезон, коли в Ізраїлі якраз починали збирати врожай і в цьому святі перші плоди євреї мали принести Господу. І тут дивовижним пазлом складаються перед нами дар нових мов і наявність в Єрусалимі людей, які могли зрозуміти ці мови і прийняти Євангелію. “Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії, і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни, юдеї й нововірці, крітяни й араби…” (9-11) — усі вони стали першими плодами Євангелії, першими плодами великого врожаю зі всіх народів і язиків і племен, які одного дня будуть стояти незліченим натовпом в небесах в білих одежах перед престолом слави і перед Агнцем і проголошувати хвали Йому. Амінь.
Таким чином Лука представляє П’ятидесятницю як унікальну подію Божої викупної історії. Так само, як і на Голгофі, в П’ятидесятниці втілились прообрази і виконались обітниці Старого Заповіту. В П’ятидесятниці Лука показує нам Ісуса Христа, який не просто піднісся і зник десь там в хмарах. Він показує нам Христа, Який насправді прийняв всю владу і велич і славу і посів по правиці Божій і виконав Свою обітницю, обдарувавши Своїм Духом наречену, Церкву Божу. Амінь.
Проповідь учнів Христа наробила багато шуму і збентежила багатьох людей. Одні були налякані і безпорадні, не знали, що робити і що має статися. Інші ж намагались знайти прості відповіді на непрості питання і сказали, що учні просто п’яні. Таку реакцію людей можна легко зрозуміти. Вони ніколи не бачили нічого подібного, бо нічого подібного ніколи не відбувалось. Вони чули про людей, яких Бог наділяв Своїм Духом. Такі люди приходили до свого народу з Божим словом і називались пророками. Але це були виключні, не часті явища. За виключенням пророка Йони, їхня проповідь завжди була направлена до єврейського народу. Але зараз вони бачили, як багато людей одночасно пророкували в місті мовами усіх навколишніх народів. Як це можна пояснити? Пояснювати це взявся апостол Петро. Для цього він вдався до пророцтва Йоіла про останні дні.
Подивіться вірші 17,18: “І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися. І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть!”
Що хоче сказати Петро цими словами? — він показує, що цей прояв Духа Святого — це не просто пересічна подія, це — свідчення останніх днів, свідчення зміни епохи. Він показує, що починаючи з цього моменту Дух Святий дається і діє зовсім в іншому масштабі, ніж це було в Старому Заповіті. Якщо тоді Його сходження було поодинокими випадками, то тепер Він вилитий Христом без міри, без географічних чи етнічних обмежень, на всяку плоть, на чоловіків і жінок, старих і молодих. Цим Духом кожному віруючому дається пізнання Господа і особисті стосунки з Ним. Це те, про що можна було лише мріяти, і про що провіщали пророки СЗ: “І більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата, говорячи: Пізнайте Господа! Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього” (Єр.31:34).
В книзі Чисел 11 розповідається, як під час подорожі пустелею в Ізраїльському стані з’явилось двоє чоловіків, які пророкували Господнім ім’ям так само, як Мойсей. Тоді помічник Мойсея, Ісус Навин запалав заздрістю і казав: заборони їм. На що Мойсей відповів: “Чи ти заздрісний за мене? О, якби то ввесь Господній народ став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!” (Чис.11:29). Мойсей мріяв, щоб Господь дав Духа на весь Свій народ, щоб вони самі знали Господа, щоб вони самі любили знаходитись в Його присутності і молитися, щоб сам Мойсей, як помазаний посередник був більше не потрібен. І ось ця його мрія здійснилася в день П’ятидесятниці. Амінь.
Якими ж є наслідки П’ятидесятниці для нас сьогодні? Ми не можемо розглядати духовний досвід Апостолів, як модель для свого життя. Апостоли були людьми, які жили на стику епох. Тому в їхніх життях повинна була виявитися ця подвійна дія Духа: спочатку в стилі Старого Заповіту, потім — в стилі Нового. Спочатку вони прийняли Ісуса Господом, потім отримали хрищення Духом. Але в нашому випадку це діє по-іншому. Події П’ятидесятниці показують, що з моменту, коли ми увірували в Ісуса Христа, на нас розповсюджується така дія Духа, якою вона стала з дня П’ятидесятниці. Багато християн, навіть приєднавшись до Церкви, навіть маючи особисті стосунки з Богом продовжують очікувати особливого хрищення Духом Святим, переживають, що з ними щось не так, якщо вони не говорять іншими мовами і чи ніколи не бачили Духа, як язики полум’я. Але, насправді, це і не є обов’язковою умовою. Дух вже даний Церкві і кожному віруючому і Він діє в наших життях в Своїй силі і мудрості, як Сам хоче.
Абрахам Кайпер, відомий нідерландський богослов, який свого часу був і прем’єр-міністром цієї країни навів таку ілюстрацію до цієї П’ятидесятниці. Уявіть собі місто, городяни якого все життя ходили по воду до криниці. Але ось в місті прокладають водогін, і в день “Х” його урочисто відкривають. Вода біжить по трубам від центрального резервуара до найдальших домів. Спочатку цей досвід переживають ті, хто живе найближче — як апостоли в день П’ятидесятниці, потім вода з’являється в дальніх домах, як сходження Духа в Самарії, Кесарії та Ефесі, і потім далі. Але кожен новий дім, який під’єднається до цієї системи отримає воду з того самого резервуару. Це не є нове сходження Духа, це та сама П’ятидесятниця, яка через віки продовжується аж до сьогоднішнього дня, щоб діяти в життях віруючих, в житті Церкви Божої, в наших життях.
Іноді Дух Святий дає час особливої благодаті, коли багато людей одночасно відчувають свою гріховність, свою потребу в Спасителі, починають шукати Господа, коли проповідь Євангелії звучить з особливою силою. Такі періоди ми називаємо пробудженнями. І ми не були б віруючими, якби не бажали такого сезону благодаті і не молились про це в наш час, в нашій країні. Але в інший час Дух діє не так бурхливо, та це не значить, що Його нема. Він обіцяний кожному віруючому і завдяки Христу Він присутній в житті кожного віруючого. Він народжує в нас віру через проповідь слова і дає нам справжню, реальну, духовну єдність з Христом в причасті. Він змінює нас і народжує в нас благодать. Він відкриває нам розум до розуміння Писань. Навіть коли ми грішимо, Він не залишає нас, Він діє через совість, викриваючи гріх і направляючи до каяття. Він робить таких різних людей частиною Церкви, а саму Церкву Він перетворює зі звичайної організації на Тіло Христове, общину святих і без Нього немає Церкви.
Головна тема подій П’ятидесятниці Нового Заповіту — це бажання Бога зібрати Свою Церкву зі всіх народів, бажання Бога з’єднати весь світ під Ісусом Христом. П’ятидесятниця направлена не всередину, вона направлена назовні, до всього світу. Господь посилає нам Свого Духа, Руах Елохім, який діє в житті кожного з нас весь час, ростить нас і дає Свої щедрі дари, щоб ми були свідками Євангелії Ісуса Христа для цього покоління. Хай же Дух Святий здійснює Свою роботу і через нас являє цьому світу Христа і Його славу.
п. Йонатан