Вивчення Біблії: Проповідь “Уся земля сповнена Його славою!” (Ісая 6:1-8)

“УСЯ ЗЕМЛЯ СПОВНЕНА ЙОГО СЛАВОЮ!”

Ісая 6:1-8

Ключовий вірш 6:3 : “І волали вони один до другого, повторюючи: Святий, святий, святий ГОСПОДЬ Саваот! Уся земля сповнена Його славою!”

Я дякую Господу, Який благословив міжнародну літню біблійну конференцію “Його слава” і явив на ній Свою славу. Я дякую за те, що 13 чоловік з нашої церкви прийняли в ній участь, не дивлячись на складну логістику. Я особливо дякую за те, що наші підлітки та молодь брати в ній участь і бачили Божу славу на власні очі. На цій конференції ми дізналися, що Бог відкриває Свою славу самими різними способами. У цьому уривку розповідається, як Бог відкриває Свою славу одній людині у Своєму храмі. Тема конференції “Його слава” взята із ключового вірша цього уривку – третього. Хай сьогодні Бог явить нам Свою славу.

Звернемося до 1-го вірша:

1 У рік смерті царя Уззії я побачив мого Владику, Який сидів на високому і піднесеному престолі, і краї Його шат наповнювали Храм.

Цар Уззія помер у 739 р. до н.е. За його довгого правління (він почав правити в 16 років і правив цілих 52 роки!) Юдея зміцнилася і процвітала (див. 2 Хр.26) Це був богоугодний цар. Якби в той час складали топ 10 кращих царів Ізраїля, Уззія туди увійшов би напевне. Скоріше за все він напевне увійшов би в топ 5 кращих царів. Він розширював кордони свого царства, покращував інфраструктуру: відбудовував міста, будував водоймища для численної худоби. Сільське господарство за його правління процвітало, бо він любив цю справу. Він створив сильну та боєздатну армію, озброїв її самою сучасною зброєю того часу, навіть спеціальними військовими машинами для метання стріл та каміння. Цією армією він перемагав оточуючих Юдею ворогів: филистимлян, арабів та інші народи.

Кінець цього царя, однак, був трагічним. На старості він став гордим, і присвоїв собі роль, яку Бог дав не царям, а первосвященикам. Бог покарав його проказою і він помер в ізоляції та смутку. Проте люди пам’ятали гарні дні за царя Уззії. Його смерть спричинила страх та невпевненість серед людей, вони задавали собі питання: “А що ж буде далі?” В такий час Ісая в храмі побачив видіння Господа, яке він описує так: “я побачив мого Владику, Який сидів на високому і піднесеному престолі, і краї Його шат наповнювали Храм”. Ісая побачив Владику – Царя царів, Який сидів на високому і піднесеному престолі, і краї Його шат наповнювали Храм. Довгі шати рідко зустрінеш у наш час, хіба на весіллі шати нареченої, але, звісно, ті шати, які побачив Ісая, були значно величніші. У той час статус правителя визначався його одягом: де він зроблений, ким він зроблений, чим та як він оздоблений. Зокрема, велику роль грав розмір шат. У великих монархів потрібні були спеціальні люди, які носили за ним краї його шат. Побачивши Господа на престолі в таких шатах, які наповнювали весь Храм, Ісая зрозумів: вище Його в цьому світі немає нікого. Після смерті царя Уззії престол юдейського царства спорожнів, і пророк Ісая переживав, що Юдея не зможе протистояти загрозі потужних імперій, які оточували Юлею. Та насправді не цар Уззія, а Бог, Який сидів на високому престолі, правив і Юдеєю, і не лише Юдеєю, але й усім світом. Високий та піднесений престол вказує на Його владу. Для Ісаї це був великий привілей побачити та зустрітися з Цим Владикою!

Звернемося до віршів 2-3:

2 Над Ним стояли серафими. У кожного з них було по шість крил: двома він закривав своє обличчя, двома покривав свої ноги і двома літав.

3 І волали вони один до другого, повторюючи: Святий, святий, святий ГОСПОДЬ Саваот! Уся земля сповнена Його славою!

Ісая побачив святих Ангелів серафимів, які стояли над Божим престолом. “Серафим” в перекладі означає “вогонь”. Це були дивовижні створіння з шістьма крилами. Коли Бог творив цей світ, кожному з творінь він дав необхідні засоби для життя у своєму середовищі. Скажімо, рибам дав плавники та наділив здатністю дихати під водою. Тваринам дав ноги, щоб пересуватися по землі. Птахам від дав крила, щоб літати. Серафимам Він також дав крила, але не два крила, як, скажімо, птахам, а цілих шість крил. Це тому, що середовищем їх перебування був Божий престол. Ці творіння були безгрішні. Але навіть вони ховалися перед святим Господом. Двома крилами вони закривали свої очі. Чому? Тому що сіяння Божої слави була настільки великим, що інакше вони не змогли б там перебувати. Двома іншими вони закривали свої ноги. Чому ноги? Це вказує що не дивлячись на те, що це були славні істоти, вони все ж були творінням. Коли Мойсей наблизився до палаючого куща, Бог наказав йому слідкувати за своїми ногами і зняти взуття. Серафими перебували у самому святому місці – біля Божого престолу. Вони пам’ятали, що не є творцем, а є творіннями, і закривали двома крилами свої ноги. Третьою парою крил вони літали. Однак більш важливо для нас не анатомія серафимів, а те, що вони говорили.

Вони волали одни до одного: “Святий, святий, святий!” “Святий” означає не лише безгрішний. “Святий” означає “відділений”, не такий як усі. Ці Ангели і самі були славні та прекрасні. Але і вони були вражені славою та святістю Бога.

На цій конференції ми дізналися, що дійсно “уся земля сповнена Божою славою”. Бог проявляє Свою славу різними способами. Іноді через такі видіння, які бачив Ісая. Іноді через споглядання природи – Божого творіння: Великий каньйон чи Тихий океан – вони також показують Божу славу. Бог відкриває Свою славу через вивчення Біблії, і, звісно, через Своє воскресіння. Але не лише через це. Бог відкриває Свою славу навіть через речі, які зовні не виглядають славними. Скажімо, Божа слава відкрилася через страждання та смерть Ісуса Христа на хресті.

Проблема полягає в тому, що часто ми не бачимо цієї Божої слави. Ми не бачимо, тому що ми – духовно сліпі. А ми духовно сліпі, тому що гріх осліплює нас. Хай Господь відкриє наші духовні очі щоб бачити Його славу!

Звернемоя до віршів 4-6:

4 Від голосу волаючих захиталися підвалини й пороги, і Храм наповнився димом.

5 І я сказав: Горе мені! Я пропащий! Адже я людина з нечистими устами, і живу серед народу з нечистими устами, в той час як мої очі побачили Царя, ГОСПОДА Саваота.

6 Тоді до мене підлетів один зі серафимів, тримаючи в руці жаріюче вугілля, яке взяв щипцями з жертовника,

7 і, доторкнувшись до моїх уст, сказав: Ось це доторкнулося до твоїх уст, і твоя провина усунута, і твій гріх викуплений!

Побачивши Божу славу, Ісая не зрадів, а перелякався на смерть. Що ж там відбулся? Вперше в житті Ісая усвідомив, Ким насправді є Бог. І коли він це усвідомив, він зрозумів, ким насправді є він сам. Він усвідомив себе надто грішним, що стояти перед святим Богом. Він жив серед нечистого народу, і усвідомлював, що був не кращим за інших. Не те що раніше він вважав себе святим, але коли він так явно побачив Божу славу та святість, то усвідомив себе таким грішником, який заслуговує смерті. Тут ми бачимо, що перший етап становлення Божим слугою, який здатний тримати та проповідувати святе Боже слово – це усвідомити себе грішником, і прийти до Бога з покаянням: “Горе мені! Я пропащий! Адже я людина з нечистими устами, і живу серед народу з нечистими устами, в той час як мої очі побачили Царя, ГОСПОДА Саваота” Є багато людей, які хочуть служити Господу. Але проблема в тому, що вони не прийшли до Бога як грішники. Вони хочуть служити Богові просто своїми людськими здібностями, але без глибокого покаяння та внутрішніх змін. Це неможливо. Таке служіння зазвичай дуже швидко затихає, закінчується і від нього не залишається і сліду, а ці люди просто починають жити для себе, як і інші. Божі слуги – це не суперлюди зі суперздібностями та талантами. Це прості люди, але в житті яких було явлено Боже світло, які усвідомили себе великими грішниками перед Богом і прийшли до Бога з покаянням.

Ми маємо розуміти, що по своїй природі ми – грішники, ми любимо темряву, тому що наші діла – злі. Ми ховаємося в темряві від світла, і в темряві відчуваємо себе більш комфортно, тому що темрява не виявляє наших гріхів. Нам неприємно, важко, некомфортно коли наші гріхи стають видимі, і це призводить до того, що ми кажемо: “Горе мені! Я пропащий!” Єдине, що може витягнути нас з цієї влади темряви – це світло Боже. Коли Ісая усвідомив себе грішником, Бог притягнув Його до покаяння, і Ісая мав заплатити ціну. Бог послав одного з серафимів, який доторкнувся до його вуст жаріючим вугіллям. Вуста – дуже чутливі, і коли доторкнутися до них чимось гарячим, то легко можна обпектися. Можливо, коли обпечені вуста Ісаї ще шипіли, ангел проголосив: “Ось це доторкнулося до твоїх уст, і твоя провина усунута, і твій гріх викуплений!” Бог, однак, тут не мучив та не карав Ісаю. Бог очистив та освятив Його для того, щоб Ісая став святою посудиною щоб тримати та нести Боже слово.

Звернемося до 8-го вірша:

8 І тут я почув голос мого Владики, Який говорив: Кого Мені послати, і хто піде для Нас? І я відповів: Ось я, пошли мене!

У цьому вірші Бог наймає пророка Ісаю на роботу. Він робить йому таку пропозицію, від якої той не може відмовитися. До того, як Ісая побачив Божу славу в храмі, світ здавався йому темним, де неможливо служити Богові, а потрібно боротися за своє виживання. Він був наповнений різними страхами та переживаннями за своє життя. Все, на що він сподівався, це те що у житті йому вдастся якось проскочити між проблемами та небезпеками, і прожити тихе, спокійне життя. Але коли Ісая побачив Божу славу, то зрозумів, що саме велике і цінне життя – це служити Господу.

Незалежно від того, яким видається Вам ваше життя – важке, дуже важке чи нестерпно тяжке, Бог завжди сидить на високому та піднесеному престолі як Владика. Його слава лишається такою ж, незалежно від того, що відбувається в цьому світі. Хоча в цьому світі все змінюється, Божа влада не змінюється ніколи. Пророк Ісая усвідомив це, і все своє життя звіщав Боже слово цьому світу. В тому числі він пророкував про Месію, Ісуса Христа, Який прийде як Боже Ягня щоб взяти на Себе гріх світу. Так, світ, у якому ми живемо, не найкраще місце для життя. В ньому багато темряви, зла, проблем, болю та страждань. Але коли ми усвідомлюємо, що вся земля сповнена Божою славою, ми можемо служити Йому на тому місці, де ми є.

(п. Яків)