Вивчення Біблії: Проповідь “Створені за Божим образом” (Буття 1:1-2:8)

СТВОРЕНІ ЗА БОЖИМ ОБРАЗОМ

Буття 1:1-2:8

Ключові вірші 1:26-27 : “Нарешті сказав Бог: Створімо людину за Нашим образом й за Нашою подобою, та нехай люди панують над рибами морськими, птахами небесними, худобою, і над усією землею, та над усіма плазунами, що повзають по землі. І створив Бог людину за Своїм образом, – за Божим образом створив її; Він створив їх чоловіком і жінкою”

В описі суду над Христом в Євангелії від Івана є момент, коли Пилат виходить до натовпу юдеїв зі священиками, виводить до них зраненого і змученого побоями Ісуса і говорить: «Оце — Людина» (Ів.19:5). Ми не знаємо, що мав на увазі Пилат, коли промовляв ці слова. Однак вони мали велике значення для автора цієї Євангелії, Івана і для ранньої церкви в цілому. Новий Заповіт описує нам Христа, як Того, в кому в усій повноті об’єдналися Божественість та людяність. Він – Бог і Він – другий Адам, досконалий образ Божий, Той кому дана уся повнота влади на землі і на небі. Він – первісток і родоначальник оновленого людства.

Що ж значить, бути людиною? Яке місце і роль людини в цьому світі? Як я (людина) маю ставитися до того хто стоїть поруч (також людини)? Відповіді на ці питання визначають дуже багато в наших життях і поводжені. Визначають наше ставлення до самих себе, до інших людей і до всього Божого творіння.

Сьогодні в нас буде дещо нестандартний формат проповіді. Оскільки різні аспекти вчення про людину розосереджені в усьому Писанні, ми також не будемо прив’язані до одного уривку. Однак почнемо ми з перших розділів книги Буття. Юдейська традиція, ранні християни та і Сам Господь Ісус сприймали ці тексти, не як підручник з фізики, а як розповідь про те, в якому світі ми живемо, хто такий Бог, хто такі люди і чому цей світ такий, який він є. Тому досить часто ми бачимо, як автори Біблійних текстів, щоб щось пояснити, думками поверталися до цих перших розділів книги Буття. Так робив, наприклад, Ісус коли Його запитали про шлюб та розлучення. Так робить Павло, коли пояснює, як праведність Христа стає причиною нашого спасіння і т.д. Так зробимо і ми, щоб подумати, що значить бути людиною. Нехай Господь помилує нас зараз, дасть віру і смирення, щоб розуміти Його слово і коритися йому.

Перша сторінка Біблії розповідає нам про Бога, Який на початку створив небо та землю. Тут слово «небо» – це не те небо, яке ми бачимо над головою. Це, швидше, певний простір, де перебуває Бог і різні духовні істоти. А земля – це видимий, матеріальний світ, простір в якому живемо ми. Таким чином «небо і земля» — це все творіння Боже, весь Всесвіт.

В подальшій розповіді влаштування небес автора мало цікавить. Він концентрує нашу увагу на процесах, які відбуваються в нашому світі. А тут справи так, що земля являє собою темну і безжиттєву пустку. Богу явно не подобається такий стан речей, тож Він починає діяти. Він – Творець, очевидно, що Він має владу над Своїм світом. І як же Він застосовує цю владу?

Ми бачимо, як Бог цю темну, безжиттєву пустку впорядковує певним чином. Він готує простір, а потім поступово наповнює цей простір різними об’єктами та істотами. Він відділяє світло від темряви, воду від суходолу. Він поміщає на небозводі світила, моря наповнює рибами, повітря птахами, а суходіл різними рослинами, тваринами та плазунами.

Таким чином ми бачимо, як на шостий день Божою рукою, а точніше Його словом, темна і безжиттєва пустка перетворилася на прекрасне середовище, сповнене життя і гармонії. Але творіння ще не завершене. Тому далі Бог робить дещо дуже важливе. Подивіться вірші Бут.1:26-27: «Нарешті сказав Бог: Створімо людину за Нашим образом й за Нашою подобою, та нехай люди панують над рибами морськими, птахами небесними, худобою, і над усією землею, та над усіма плазунами, що повзають по землі. І створив Бог людину за Своїм образом, – за Божим образом створив її; Він створив їх чоловіком і жінкою».

Ми бачимо, що створенню людини передує певна рада Божа. Бог проговорює, як і навіщо Він планує створити людину.

Яка тут відповідь на питання: «як?» — за образом Божим.

А на питання: «навіщо?» — нехай панують.

Люди здавна запитували: що ж воно таке, той «образ Божий»? В більш пізній, християнський період пропонувалося багато різних відповідей. Наприклад, що образ Божий – це здатність мислити раціонально, або моральність, або здатність будувати стосунки. Деякі з цих відповідей з’явилися під впливом грецьких філософів, таких, як Платон чи Аристотель. Інші – ще з якихось позицій, наприклад з порівняння людини і тварин. Але в єврейській традиції все значно простіше, адже євреї читають ці вірші в контексті Писання і бачать для чого Бог створив людину – «нехай люди панують».

Слово, яке тут перекладене, як образ (євр. целем) походить від кореня «вирізати щось з дерева» і в більшості випадків в Писанні вживається в значенні «ідол». Це дуже цікаво, бо одна з перших речей, які Бог заборонив робити Своєму народу – це будь яке зображення самого Бога і це те, що мало б кидатися в очі будь якому єврейському читачу СЗ. Слово, яке перекладене тут, як подоба (євр. демут) походить від кореня, який означає «бути схожим». Два цих поняття свідчать, що людина – це видиме зображення Бога, яке Творець поміщає в щойно створений світ. Для чого? – щоб вони панували в ньому від Його імені.

Чого б тут не стосувалося слово «образ» — це не щось, чим людина наділена (як от інтелект, чи душа, чи стосунки). Ні! Це – те, чим людина є, або принаймні має бути в усій повноті свого буття – видимим зображення Бога в світі. Царями і священиками для всього творіння.

Бог проявляє Себе в творінні. Все, що Він створив носить на собі відбиток Його рук. Різні автори, як от, наприклад, автор Псалма 8, або 103, або ап. Павло в Рим.1 чи в своїй знаменитій проповіді в Ареопазі говорять про те, що ми можемо пізнати Бога, навіть просто спостерігаючи за творінням: за зірками і планетами, за рослинами і тваринами. Один з моїх викладачів в університеті казав: «я, взагалі-то, невіруючий, але коли спостерігаю процес відтворення ланцюжка ДНК, то готовий повірити в Творця». Бог проявив Себе в творінні, але через людину Бог вирішив проявити Себе в світі по-особливому. Свою владу, Свою турботу і правління над землею, над цим видимим світом Він забажав здійснювати через людину. Все, чим ми є, уся наша діяльність в світі і стосунки одне з одним мають являти собою Творця.

Перші сторінки Біблії говорять нам, що мета з якою створено людину, мета нашого існування нерозривно пов’язана по-перше, з Богом. Втім це ми вже чули і не раз. Але тут є ще й друге. Мета нашого існування нерозривно пов’язана з існуванням і функціонуванням світу в якому ми живемо. І цей момент часто забувається нами і ми живемо в цьому світі так, ніби це не наш дім, ніби ми тут лише гості, ставимося до нього байдуже, недбало чи навіть вороже. Але це зовсім не те, що говорить нам слово Боже.

Подивіться вірш 2:7 «Взявши порох з землі, створив ГОСПОДЬ Бог людину. І вдихнув у її ніздрі дихання життя, – і стала людина душею живою».

Тут ми бачимо дуже цікаву і важливу картину і гру слів. Справа в тому, що в єврейській мові слово Адáм – це власне ім’я першого чоловіка. Також це слово може перекладатися, як «людина», а ще воно може бути перекладене, як «люди» або «людство», весь людський рід. Слово «земля» єврейською звучить, як адамá. Ми бачимо тут, як Бог бере частину адамá, частинку Свого творіння і з неї формує адáма, людину, а потім оживляє це тіло Своїм диханням життя.

Коли ми читаємо Біблійне оповідання далі, то бачимо, що усе творіння, цей світ так міцно пов’язаний з людиною, що за гріх Адама проклятий не лише Адам і його нащадки, але уся земля, увесь видимий матеріальний світ (Бут.3:17). Але і це ще не все, бо спасіння, відкуплення і оновлення всього творіння також пов’язане з відкупленням людини. Тому ап. Павло в Рим.8:19-21 каже: «Усе творіння з надією очікує з’явлення Божих синів. Адже творіння підкорилося марноті не добровільно, а через того, хто його підкорив, з надією, що саме творіння буде визволене від рабства тління – для свободи слави дітей Божих». А от на небо гріх Адама так не вплинув і ми очікуємо, щоб Царство Боже прийшло на землю, як воно є на небі.

Як же має здійснюватися це панування людини в світі? Як ми маємо здійснювати ту владу, яку нам дав Бог? Так само, як це робив Бог. З темряви, хаосу і пустки Бог створив світ сповнений життя, любові і гармонії. Саме це і має продовжувати робити людина, як Його образ. Модель, яку ми маємо з книги Буття – це садівництво. Ми читаємо, як Бог насадив сад (Рай) і поставив людей, щоб вони піклувалися про цей сад.

Бог заклав в цей світ неймовірний потенціал життя і відтворення. Як ви думаєте, чи виросте щось на городі, якщо його не обробляти? – безсумнівно. Але якщо ви пануватимете над своїм городом, оволодієте ним, підкорите той потенціал, який Бог заклав в нього, тоді цей город принесе вам смачні овочі, а не самі лиш бур’яни, чи не так? Так само яблуня родитиме яблука навіть якщо з нею нічого не робити. Але якщо її обрізати, удобрити, привити якийсь цінний сорт, тоді ви не лише самі наїстеся яблук, а ще й зможете поділитися з іншими. Саме це ми і маємо робити в цьому світі, як люди. І це стосується не лише садівництва, звичайно, а всього, що оточує нас: нашого життя в сім’ї, в церкві і в суспільстві, на роботі, вдома і на вулиці. Нести світло, порядок і гармонію туди да панував хаос, пустка і темрява. Ось що мають робити Божі люди на цій землі.

Хтось може спитати, як же моя робота програмістом, таксистом чи вчителем може бути місією? Адже я не проповідую при цьому Євангелію! Насправді, нам потрібно зрозуміти, що діяльність Бога в світі не обмежена сферою проповіді Євангелії. Він годує, напуває, провадить і направляє кожне життя. Але Він робить це не лише безпосередньо, але також опосередковано, через людей. Ми дякуємо Богу за хліб на столі, але він з’явився там не чудесним чином. Для того, щоб нагодувати нас, Бог використав пекаря, який спік цей хліб і водія, який доставив його в магазин, і продавця, який його нам продав і т.д. Виконуючи свою роботу на своєму місці якісно, як для Господа, ми приймаємо участь в дії Його провидіння в цьому світі. Тому так, до своєї роботи чи навчання ми також маємо ставитися, як до місії.

Але як ви думаєте: добре нам це вдається? – потрібно визнати, що дещо нам вдається не так вже й погано, дещо значно гірше, а дещо зовсім зле, чи не так? В чім же проблема? Чому ми не можемо робити того, задля чого Господь і створив нас? Відповідь на це питання ми знаходимо в 3му розділі книги Буття. Це там все йде шкереберть.

Перед першими людьми стояла велика задача: освоїти землю, наповнити її порядком і добром, виростити сади, побудувати спільноти… кінець кінцем, якимось чином жити разом в цьому великому і складному світі. Для того, щоб здійснити все це вони мали приймати різні рішення спираючись на те що є добре, а що зле так, яке це визначив Бог. Але в 3му розділі книги Буття ми читаємо, що люди захотіли самі визначати добро і зло. Результати прийшли дуже швидко. Тому далі ми читаємо про першу сварку в першій сім’ї, далі брат вбиває брата. Потім той брат, що вижив йде і засновує перше місто, але в цьому місті панують свавілля, розпуста, насильство і вбивство.

Історія розвивається і ось ми там де є нині. Сьогодні ми бачимо, як росіяни створили собі таке визначення добра і зла, що розпочати нищівну війну, руйнувати міста і вбивати українців заради своїх національних інтересів для них виглядає добрим. Сьогодні ми бачимо так багато різної несправедливості в світі, системного зла. Але найгірше те, що якщо ми чесно подивимося на самих себе, то мусимо визнати, що ми також далеко не завжди діємо так, як мали б відповідно до Божого задуму, чи не так? Гріх і зло, які присутні в наших життях, в стосунках, які ми будуємо, в суспільстві в якому ми живемо спотворюють і викривлюють образ благого Творця, який ми маємо являти, іноді аж до цілковитої невпізнанності, так що ми й самі вже не знаємо, що ж це значить, бути людиною створеною за Божим образом.

Милість Божа в тому, що Він не залишив нас в стані цього розбитого дзеркала, але дав нам спасіння і відновлення в Сині улюбленім, в Ісусі Христі. Він є досконалий Божий образ, тому коли один з Його учнів просить Ісуса явити їм Отця, Ісус відповідає: «Стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Пилипе? Хто Мене бачив, той і Отця бачив» (Ів.14:8-9). Те саме говорить нам і ап. Павло в Кол.1:15 «Він – образ невидимого Бога, первородний усього творіння». Христос – це саме відвічне Слово, яким створений світ і яке стало тілом, щоб жити посеред нас, вмерти за нас, воскреснути і відродити нас до вічного Свого Царства. Те, що ми можемо знати про Бога, ми дізнаємося через Нього. Бо Він єдиний, хто не знав гріха є сяйвом слави Отця та точною подобою Його сутності (Євр.1:3).

Писання називає Христа другим Адамом (1Кор.15:45-49) і Первістком поміж багатьма братами (Рим.8:29). Так само, як Адам народив синів і дочок за своїм образом (Бут.5:3), нині Бог через Духа Святого відтворює в нас образ Свого Сина (2Кор.3:18).

В Христі ми бачимо зразок справжньої людяності. Через Христа ми вчимося, що насправді значить бути людиною, створеною за образом Божим. Тому Писання закликає нас наслідувати Христа в своїх словах, діях, в ставленні до ближнього і до цього світу. «Отже, наслідуйте Бога, як улюблені діти, та живіть у любові, як і Христос полюбив нас і видав Себе за нас як дар і жертву Богові, як приємні пахощі» каже Павло в Еф.5:1-2.

Іноді в колі християн можна почути слова: «ми не від цього світу», або «наше ж життя на небесах», якими вони виправдовують свою байдужість і бездіяльність в світі. Але якщо ми подивимося на контекст, в якому ці слова сказані в Писанні, то легко побачимо, що вони говорять про зовсім інше. А говорять вони про те, що оскільки Бог спас нас, працює в нас, являє в нас і в наших стосунках образ віку майбутнього вже зараз, то ми маємо жити в цьому світі, як Його діти. Історія творення показує, що ця земля – наш дім. Надія Церкви в усі часи була не в тому, що християн евакуюють кудись в небеса, а тут нехай все згорить, а в тому, що небеса зійдуть на землю, щоб був Бог в усьому все. Нехай прийде Царство Твоє на землі, як на небі, вчить нас молитися Господь Ісус.

Так само іноді ми можемо чути: наша місія, як християн – проповідувати Євангелію і все. Але ми маємо розуміти, що наша місія, як християн, дана нам в більш широкому контексті місії в цьому світі, як людей – бути Божим образом для створеного світу, проявляти любов, турботу і збудування до людей навколо нас, до суспільства в якому ми живемо і до всього творіння, навіть до огірочків на грядках. Проповідь Євангелії – це той спосіб, яким Бог діє через нас, щоб змінити, відродити і оновити Своє творіння.

Ми ще не стали такими, якими маємо бути і якими будемо колись. Але нехай Господь помилує нас і допоможе нині відкритим обличчям, як в дзеркалі, споглядати славу Господню в лиці Ісуса Христа і самим рости і змінюватися в Його образ. Нехай Господь помилує нас жити в цьому світі, як люди віку майбутнього, являючи і прославляючи образ Спасителя нашого Бога.

(п. Йонатан)