Вивчення Біблії: Проповідь “Слово Христове нехай пробуває в вас рясно” (До колосян 3:1-17)

“СЛОВО ХРИСТОВЕ НЕХАЙ ПРОБУВАЄ В ВАС РЯСНО”

До колосян 3:1-17

Ключовий вірш 3:16 : “Слово Христове нехай пробуває в вас рясно, у всякій премудрості. Навчайте та напоумляйте самих себе! Вдячно співайте у ваших серцях Господеві псалми, гімни, духовні пісні!”

Сьогоднішнє слово – це частина листа, якого ап. Павло написав віруючим у Колосах – міста, яке знаходилося в Малій Азії. Основна тема цього листа: “Ким є Христос?” Перші два розділи цього листа називаються Христологією, де ап. Павло відповідає на це питання. Сьогоднішній розділ – це частина практичного застосування. В ньому, як Ви напевно помітили, Павло дає багато практичних рекомендацій. Новий рік застав нас у розпалі неперервної пандемії, оголошено локдаун. Як нам жити в цьому році? Як нам служити Божій справі? Через це слово ми будемо шукати відповіді на ці запитання. 

У 1-ому вірші написано: «Отож, коли ви воскресли з Христом…» Також у 3-ому: “Бо ж ви вмерли…” Те, що написано далі, стосується християн, тих, які померли для гріха та воскресли з Христом. Це означає, що вони не лише мають, але і можуть жити так, як описано у сьогоднішньому слові. Вони отримали від Бога усе необхідне для такого життя, і перш за все – смерть грішної природи та воскресіння з Христом для нового життя. Для невіруючих также життя неможливе, навіть якщо вони захочуть так жити. 

Біблія завжди дотримується наступного порядку: спочатку Євангеліє, потім мораль. Якщо хто не народився згори, не воскрес із Христом, не отримав нової природи, він не зможе виконувати усе те, про що далі вчить ап. Павло. Нам часто хочеться добитися швидких результатів, тому ми проповідуємо мораль: «Не запізнюйся! Того не роби! Туди не ходи!» Але так не працює. Спочатку потрібно проповідувати Євангеліє. В історії було багато людей, які не прийняли Христа як Свого Спасителя і Господа, але яким подобалось Його моральне вчення. Але без нової природи вони не змогли жити так, як Він заповів.

 

Подивіться на вірші 1-2: 

1 Отож, коли ви воскресли з Христом, то шукайте того, що вгорі, де сидить Христос по Божій правиці. 

2 Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі. 

В минулому ми були духовно мертвими, і не мали ніякого поняття про існування “того, що вгорі”. Ми думали, що цей світ – це є єдина реальність, а все інше – то вигадки. І, відповідно, ми думали про те, що бачили у цьому світі, шукали того, що бачили у цьому світі і жили заради цього. У тому стані для нас було природньо жити лише заради земного. Але через воскресіння з Христом нам відкрилася нова реальність, новий світ, якого до цього ми ніколи не знали і не бачили. Ми дізналися, що є Небесне Царство, де по правиці Божій сидить Ісус. І тепер, для нас природним є шукати того, що вгорі, і думати про те, що вгорі. 

Однак це не так легко. Тому Павло каже: “Шукайте того, що вгорі”, “Думайте про те, що вгорі”. Як часто це потрібно робити? Раз в тиждень на богослужінні? Ні, щоденно. На чому ми концентруємося, того досягаємо. До цього предметом мого задоволення був цей світ: нова квартира, новий автомобіль, стабільна зарплата, відпочинок на морі. Тепер джерелом мого задоволення має стати Ісус. Подивіться 3-ій вірш: “Бо ж ви вмерли, а життя ваше сховане в Бозі з Христом”. Ми померли для своїх бажань. І тепер ми маємо жити щоб догодити Богові. 

Яким же чином нам шукати того, що вгорі? По-перше, потрібно відмовитися від свого старого “я” та зодягтися в нове “я”. Подивіться на 5-ий вірш: «Отож, умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження». Тут “земні члени” і є те наше старе “я”, яке має померти. Коли ми народилися згори, цьому старому “я” був заданий смертельний удар, але поки ми живемо в тілі, воно ще продовжує мати на нас вплив. Це як роздаливи голову змії, проте її тіло ще буде певний час рухається. Колись ми не могли побороти це старе “я”. Але зараз, коли це старе “я” було уражене через воскресіння Христа, ми можемо виграти цю духовну битву з ним, так щоб гріх більше не мав над нами влади. Павло називає тут 5 речей, які мають померти. Перша, розпуста, грецькою «порнео», звідси пішло слово «порнографія».  Розпуста – це різноманітні гріхи сексуального характеру. Нечисть включає аморальність у широкому розумінні, і сюди ж входить марнотратне життя – наприклад, життя, прожите заради розваг. Пристрасть – це коли, можливо і непогані речі, надміру захоплюють людину – для прикладу комп’ютерні ігри, чи телесеріали чи шопінг. Лиха пожадливість – це залежність, наприклад, алкоголізм чи наркоманія. Зажерливість – бажання мати те, що належить іншим, а тобі по праву не належить. Наприклад, бажання мати багато грошей веде до крадіжок. Ми бачимо, що нашій земній природі подобається жити хтиво, шукати задоволень і розваг, вона любить гроші і не в змозі контролювати свої бажання. 

Гріхи, які тут перераховує Павло, багатьма людьми і тоді, і зараз, не вважаються гріхами. Люди кажуть, що розпусні бажання потрібно задовольняти, а не боротися з ними, що немає нічого поганого в тому, щоб прожити життя в своє задоволення. “Будь собою!”, “Не відмовляй собі ні в чому!”, “Ти маєш на це право!” Цей світ створює культуру, яка живить нашу грішну природу. Але подивимося вірш 6: «бо гнів Божий приходить за них на неслухняних». Бог святий, Він ненавидить гріх та гнівається на гріх. Коли в 2014 р. почалася російська агресія на Україну, мене визвали до військкомату, де я пройшов медкомісію і мені вручили приписне. Мене так і не призвали, але я боявся війни, я не хотів сиділи в окопі замість того, щоб вивчати програмування і теологію. Багато українців втекли від війни у Польщу та інші країни Європи. Але люди, які живуть у таких гріхах і не борються із ними, будуть мати справу з чимось, що неймовірно страшніше ніж війна і навіть смерть. Вони матимуть справу з Божим гнівом. Ісус Христос навчав: «Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити! Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути в геєнну. Так, кажу вам: Того бійтеся!» (Лк.12:4,5). Сучасні люди бояться того, чого не варто боятися, і, навпаки, проявляють безпечність там, де варто тремтіти від страху! Звичайно, війна – це страшно. Але на війні інші люди можуть вбити лише тіло, і більше нічого не зможуть вчинити. Вони не можуть погубити душу, і, якщо ти християнин, тебе очікує Небесне Царство. Ап. Павло в Гал.5 називає вчинки тіла: перелюб, нечистість, розпуста, заздрість, гнів, п’янство і т.д. І далі каже: «хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!» (19-21). Війна не може завадити тобі вспадкувати Боже Царство. Але якщо ти не будеш боротися з хіттю, п’янством чи заздрістю – то підеш у пекло!

У той час як вірш 5 в основному називає гріхи, які живуть всередині людини, вірші 8-9 говорить про те, як проявляються ці гріхи. У 8-ому вірші написано: “Тепер же відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст”. Гнів – це довготривалий підступний гнів, який таїться і очікує на зручну нагоду помститися. Типовий приклад – це Іродіяда, дружина царя Ірода, яка помстилася Івану Хрестителю. Лютість – це спалах раптового гніву, який швидко запалюється, як солома, здається що зараз переросте у великий пожар, але таким же чином швидко проходить. Таке часто трапляється між хлопцями, коли вони починають битися, як півні, і,  здається, зараз повбивають один одного, але потім таким же чином швидко холонуть і миряться. «Злоба» – це коли людина ходить постійно всіма і всім незадоволена, внутрішньо напружена, здається торкнись її – і вона вибухне. Богозневага – це легковажне ставлення і розмови про Бога, наче Він не має ніякого значення. Безсоромні слова – це лайка. І в кінці ап. Павло говорить про брехню: “Не кажіть неправди один на одного, якщо скинули з себе людину стародавню з її вчинками” (9). Неправда, чи брехня – дуже розповсюджений гріх. Соц. мережі, телебачення, радіо переповнене брехнею. Однак часто і віруючі ставляться до неї легковажно. Ми маємо знати, що неправда виходить від диявола (Ів.8:44), бо диявол – це батько неправди. Бог ненавидить неправду. Зазвичай ми думаємо, що не брешемо. Однак Біблія каже, що “людське серце – найлукавіше над все та невигойне” (Єр.17:9) Тому зазвичай, коли ми відкриваємо свій рот, звідти вже ллється неправда. Вірші 8-9 кажуть про те, що слова віруючої людини повинні відрізнятися від слів невіруючих. 

Прочитаємо разом вірш 9б-10: «…якщо скинули з себе людину стародавню з її вчинками та зодягнулися в нову, що відновлюється для пізнання за образом Створителя її». Ви скинули з себе стару людину? зодягнулися в нову? Ап. Павло вживає ці слова у минулому часі. Це тому що коли ми помираємо для гріха і воскресаємо з Христом для нового життя, це вже трапилося у нашому житті. Нам лишається лише зростати в Божій благодаті і пізнанні того, як багато Бог уже звершив у нашому житті. З цими гріхами – принаймні з деякими з них, нам прийдеться боротися все наше життя. Але ми маємо знати, що Христос наділив нас усім необхідним для успішної боротьби. Ба більше, Христос уже гарантував нам перемогу. Десятий вірш показує нам як допомагати молодим учням зростати у Христі. Ми молимося за учнівство, ми молимося за нових учнів. Як же їм допомагати? Їм потрібно допомогти скинути стару людину і зодягнутися в нову. 

 

Прочитаємо разом вірш 11: «де нема ані геллена, ані юдея, обрізання та необрізання, варвара, скита, раба, вільного, але все та в усьому Христос!» Тут Павло змальовує переможне християнство, таке християнство, яке руйнує всілякі бар’єри. Так як християнство змінює людину, її світогляд, систему цінностей, характер, то в кінці воно призводить до примирення між людьми та до того, що ми починаємо любити інших людей. Ті люди, які раніше були байдужі до інших людей або які раніше не могли прийняти один одного, примирялися у Христі і разом служили Богові в церкві. У ті часи євреї вважали себе вибраним Божим народом, всі інші люди для них були поганами. Геллени, чи греки, вважали себе аристократами. У той час грецька мова – було світовою мовою спілкування, як зараз англійська; для греків варваром була кожна людина, яка не розмовляла по-грецьки. Саме низьке положення серед перерахованих займали скити – вони вважалися нижчими за варварів. Рабів за людей не вважали взагалі. Віками ці люди не могли приймати один одного. Але християнство зруйнувало бар’єри. Слово «раб» замінили словом «брат». Люди почали вивчати мови один одного, сидіти за одним столом, разом їсти. Можливо є люди, які нам неприємні, але у Христі у нас є все щоб подолати ці бар’єри. 

Подивіться на вірші 12-14:

12 Отож, зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння. 

13 Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос вам простив, робіть так і ви! 

14 А над усім тим зодягніться в любов, що вона союз досконалости! 

Таким чином, любов до людей є ознакою великих змін, які Христос зробив в людині. Деякі люди приходять в церкву щоб послухати проповідь, але вони не люблять інших людей – не цікавляться ними і навіть не спілкуються з ними! Так не повинно бути! Божа робота в нас призводить до того, що ми починаємо любити інших і цікавитися ними! Звичайно, по своїй грішній природі ми егоїстичні, нам не цікаві інші люди, а лише я сам, ми не милостиві, не добрі і не лагідні. Але ми повинні вчитися такій любові і зростати в такій любові!

Подивіться на 16-ий вірш: “Слово Христове нехай пробуває в вас рясно, у всякій премудрості. Навчайте та напоумляйте самих себе! Вдячно співайте у ваших серцях Господеві псалми, гімни, духовні пісні!” Тут ми маємо задати собі питання: “Чий голос я слухаю?” У цьому світі є багато голосів. Але якщо я хочу змінитися в образ Ісуса, я маю вчитися слухати Його голос. Тут ми дізнаємося, що Божого слова у нашому житті має бути вдосталь! Якщо ми маємо Боже слово, то можемо також навчати та напоумляти інших. Ми зможемо славити Бога піснями з вдячністю. На час пандемії ми зіткнулися з проблемами, яких раніше не знали. Читати проповідь важче онлайн, коли ти не бачиш слухачів та зворотної реакції. І слухати проповідь онлайн важче, ніж наживо. Нам катастрофічно не вистачає живого спілкування. Хтось просто облінився, постійно знаходячись вдома, і днями навіть не виходячи на вулицю. Що нам робити в такий час? Ми маємо наповнити себе Божим словом. Хтось може запитати: “А який зв’язок між моїми проблемами та наповненням Божим словом?” Боже слово допомагає вирішити багато проблем. Пс.118:23 написано: “Теж вельможі сидять та на мене змовляються, та Твій раб про постанови Твої розмовляє”. У Давида було багато проблем у житті. Довгий час цар Саул з армією ганявся за ним щоб вбити. Давид же розмірковував над Божим словом! Боже слово має потужну силу. Воно живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного… (Євр.4:12) Воно змінює нас. Воно дає нам мудрість жити і вирішувати проблеми. 

Кажуть, що послання до Кос. було написано до найменшої церкви, відомої у Новому Заповіті. Максимальну кількість членів цієї церкви оцінюють у 45 чоловік. Але ніде більше не говориться так багато про повному у Христі, як у посланні до Кол. Ми часто думаємо, що для того щоб мати повноту у Христі нам потрібно мати велику церкву, де дуже багато програм та всілякої діяльності. А маленькі церкви мають обов’язково
вирости у великі. Проте це не так. Пандемія закрила нас по домам, звела до мінімуму нашу зовнішню діяльність і часто все, що у нас є – це наша домашня церква. Але навіть у такий час ми можемо зростати у Христі, та мати повноту в Ньому. 

Я молюся про те, щоб у цьому році Ви щоденно слухали Божий голос і змінювалися в образ Ісуса Христа. 

(п. Яків)