Вивчення Біблії: Проповідь “Радітиму Богом спасіння свого!” (Авакум 3)

Радітиму Богом спасіння свого!

Авакум 3:1-19
Ключовий вірш 17-19а:

Коли б фіґове дерево не зацвіло, і не було б урожаю в виноградниках, обманило зайняття оливкою, а поле їжі не вродило б, позникала отара з кошари і не стало б в оборах худоби, то я Господом тішитись буду й тоді, радітиму Богом спасіння свого! Бог Господь моя сила, і чинить Він ноги мої, як у лані, і водить мене по висотах!

Третій розділ книги пророка Авакума — це молитва до Бога, після того, як Бог відповів на його питання. Чесно кажучи, в першому вірші сказано: “Молитва… для співу на струнному приладі”, а в останньому: “Для дириґента хору на моїх струнних знаряддях”. Тобто, це пісня, псалом. Його мали співати, можливо в Храмі, можливо, на домашніх богослужіннях, але, в будь-якому разі, це публічна повчальна пісня Авакума для багатьох людей. Чому Бог хоче навчити нас?

1. Оживи Своє діло (2)

Перш за все пригадаймо, про що були два попередні розділи цієї книги. Авакум жаліється Господові, що гріх та беззаконня вкорінилися в Юдеї. Князі не роблять по правді, судді судять несправедливо, закон зруйнований та правосуддя стало косим. Авакум запитує Бога: чому Ти не звертаєш на це уваги? Чому не покараєш винного? Чому грішник одержує верх над тим, хто правіший від нього? На це Бог відповідає: Я все знаю і судитиму цей народ. Я пошлю халдеїв, і вони здійснять Мій суд за всякий гріх: і за безжалісних князів, і за несправедливих суддів, і за тих, хто робить ідолів і вклоняється їм, і за всякий перелюб, за обман, за хитрість, за гордість. Своє отримають і ті, що будують місто на крові, і ті, хто збагачуються не своїм, і ті, хто, щоб насміхатися з ближнього свого, обпоюють його. Бог судитиме тих, хто йде за марнотою і присвячує життя пустим речам. Бог судитиме Юдеїв халдеями, але й самих халдеїв також судитиме. Кожен понесе кару за свій гріх. Але Бог дав обіцянку: праведний житиме з віри своєї. Бог обіцяв, що серед суду збереже віруючих. Це не значить, що залишить їх без покарання, але вони будуть спасені, не загинуть.

Як мав Авакум приймати ці слова? Він злякався. “Господи, звістку Твою я почув та й злякався!” Звістка про суд божий — лячна. Тільки дурень не боятиметься суду Божого. І ми знаємо, що суд Божий над Юдеєю дійсно був страшний: із декількамільйонного народу назад повернулися лише 60, може 100 тисяч. Чи було для цих людей втіхою те, що вавілоняни були повністью знищені? Ні. Єдина втіха для них була, коли Бог зняв з них прокляття, дозволив повернутися і відновити богослужіння.

Але тут, Авакум, все одно молиться: “Господи, оживи Своє діло в середині років, у середині літ об’яви, у гніві про милість згадай!” Про що це? Хіба Авакум молиться про покарання для свого народу? Ні. За покарання для грішників? Також ні. Він не молиться і за те, щоб суд Божий оминув Його народ. Він молиться, щоб під час суду Бог, як і обіцяв, зробив милість. Іншими словами, Авакум молиться за спасіння. Помилувати під час суду — це і є спасіння. Так Бог спас євреїв, коли вбивав первістків в Єгипті а їх оминув, так Він спасає зараз нас, коли поклав на Ісуса покарання за наші гріхи. Яке підґрунтя мав Авакум, щоб так молитися? Єдине підґрунтя — обіцянка Бога, що праведний з своєї віри житиме. Все інше, що він знав: Бог любить праведного і ненавидить гріх, Бог справедливо судитиме кожного грішника, все це було проти нього. Єдине за нього — обіцянка спасти Свій вибраний народ. Дякую Богові, що в нас є тверда основа молитися за спасіння. Це Кров Ісуса Христа. Він помер на хресті, щоб спасти нас. Ісус — це реалізація цієї молитви: “у гніві про милість згадай”.

Також, слова “в середині років, у середині літ”, значать “зараз”. Тобто, тут сказано: “Господи, зараз зроби, зараз об’яви Твоє спасіння”. Спасіння не колись давно, і не колись у майбутньому. Воно зараз. Бог спасає зараз. Ми повинні молитися, щоб спасіння зараз прийшло на наш народ, щоб Господь зараз, в нашому поколінні, реалізував свою обіцянку.

2. Хвала Богу (3-16)

Через молитву Авакум пізнав Бога й прославляє Його. Як Бог відкрився до нього? Перше, Бог слави. Подивіться на вірш 3. “Бог іде від Теману, і Святий від Парану гори. Села. Велич Його вкрила небо, і слави Його стала повна земля!” Теман та гора Паран зв’язані з виходом Ізраїля, коли Бог явився, щоб спасти їх. Це місця, де Бог явив Свою славу. Мойсей так нагадує про Бога: “Господь від Сінаю прибув, і зійшов від Сеїру до них, появився у світлі з Парану гори, і прийшов із Меріви Кадешу. По правиці Його огонь Закону для них.” (Повт. 33:2) Зараз і Авакум в своєму поколінні бачить Божу славу! Вона не зменшилася з часів Виходу “А сяйво було, наче соняшне світло, проміння при боці у Нього, і там укриття Його потуги.” (4) Наш Господь — Бог слави.
Але тільки праведники бачать Божу славу. Горді вороги Божі в явленні слави й сили Божої бачать жах. Прочитайте вірші 5-7. “Перед обличчям Його моровиця іде, а по стопах Його пнеться полум’я. Став, і землю Він зміряв, поглянув і народи затряс, і попадали гори довічні, вікові похилились узгір’я. Путі Його вічні. Я бачив намети Кушана під кривдою, тремтять покривала мідіянського краю.” Ніщо не може встояти перед Богом. Навіть земля трясеться під Ним. Вавилон, та інші народи трясуться. Гори й пагорби, що захищали від людей, розсипалися перед Богом. Нема жодного спасіння від Божого гніва! Тому зажурилися в наметах Кушана, й тремтять від страху покривала в мідіянськім краї.

Друге, Бог — Суддя та Спаситель вірних (8-16). Подивіться на вірші 8-11. “Чи на ріки, о Господи, Ти запалав, чи на ріки Твій гнів? Чи Твоє пересердя на море, що їздиш на конях Своїх, на спасенних Своїх колесницях? Лук твій голий, нагий, наповнений стріл сагайдак. Села. Ти річками землю розсік. Тебе вгледівши, гори дрижали, водяна течія потекла, безодня свій голос дала, зняла високо руки свої. Сонце й місяць спинилися в мешканні своєму при світлі Твоїх стріл, що літають при сяйві блискучого списа Твого.” Тут Бог являє Себе як Спаситель. Він витягнув лук, і розсік річками землю. Побачивши Його, дрижали гори, потекли водні потоки, заговорила безодня, сонце й місяць зупинилися на місці своєму. Це все відомі події: розділення Червоного моря, вода з скелі, зупинка сонця Ісусом Навином. Ці події одночасно й спасіння для віруючих, та й суд для невіруючих. Бог зробив світ добрим для Своєї слави. Але, якщо Він бачить гріх, то сильно гнівається і обов’язково судить його. Бог — суддя. Його суд страшний, так що наші серця дрижать, як дерева від вітру.

Отже, яким чином Бог осудив зло для спасіння Свого народу? Подивіться вірші 12-15. “У люті ступав Ти землею, у гніві людей молотив. Ти вийшов спасти Свій народ, спасти Помазанця Свого. Ти з дому безбожного голову збив, обнажив Ти основу по шию. Села. Ти пробив його списами голову князя його, як вони піднялись, щоб мене розпорошити; вони тішилися, немов мали пожерти таємно убогого. Ти кіньми Своїми по морю топтав, по водній великій громаді.” Коли Бог вийшов спасти Свій народ, то в гніві людей молотив, люто ступав землею. Хоча всі народи піднялися проти вибраного народу Божого, вони вже раділи своїй перемозі, але Бог збив голову дому безбожного, пробив списами голову князя його, конями проклав дорогу через води моря.

Спасіння Боже — це не тільки в минулому. Авакум вірить, що й зараз Бог може спасти Ізраїль. Він стверджує вірність божої обітниці. Якщо Бог присягав, то обов’язково виконає, хоч би пройшло багато часу. Суд над нечестивцями обов’язково відбудеться. А праведні будуть врятовані.

Коли ми читаємо про такі справи Божі, то дивуємося. Але, як Авакум, ми повинні мати віру й молитися, щоб Бог працював і зараз. Хіба ми самі можемо перемогти наших духовних супротивників? Як можемо завоювати землю для Господа? Тільки Божою силою через молитву. Яка наша відповідь на виклики? Це віра й молитва. Бог робить великі справи через наших співробітників в СНД. Хоча ці справи виглядають менш ефектно, ніж розділення моря, але спасіння однієї душі та перемога над гріхом в своєму житті, чи в житті ягняти, – то справа Божа більш важлива, ніж явне чудо.

3. Радітиму Богом спасіння свого (17-19)

Що пережив Авакум, коли почув про день утиску? Подивіться вірш 16. “Я почув і затремтіла утроба моя, задзвеніли на голос цей губи мої, гнилизна ввійшла в мої кості, і тремчу я на місці своїм, бо маю чекати в спокої день утиску, коли прийде народ, який має на вас наступати.” Боже одкровення потрясло Авакума. В його серці був конфлікт: з одного боку він бачив Бога, для якого немає нічого неможливого, а з іншого боку він бачив стан Божого народу, що не втече від Божого гніву за свої гріхи та невірство. Пророк дуже лякався майбутнього суду над своїм народом.

Але що він вирішив? Вірш 16б: “бо маю чекати в спокої день утиску, коли прийде народ, який має на вас наступати”. Тут спокій — це не байдужість. Авакум мав бути спокійним, а не панікувати, як інші люди, тому що він повірив в Бога, що любить і спасає Свого народа. Спокій Авакума — це справжня проповідь для оточуючих, та прояв віри в Бога-Спасителя.

Отже, що він буде робити навіть при Божому суді? Подивимося вірші 17,18. “Коли б фіґове дерево не зацвіло, і не було б урожаю в виноградниках, обманило зайняття оливкою, а поле їжі не вродило б, позникала отара з кошари і не стало б в оборах худоби, то я Господом тішитись буду й тоді, радітиму Богом спасіння свого!” В той час найстрашнішою бідою, гірше ніж моровиця, гірше ніж війна, був голод. Коли пророк каже, “фіґове дерево не зацвело, не було урожаю, зникли отари, не стало худоби” – це значить все, гірше не буває, прийшла найгірша біда. Але він вирішив — навіть в цій біді я буду дивитися на Господа, Ним буду тішитися, Ним буду радіти, бо Він — Бог мого спасіння.

Ми зараз живемо в трудні часи. Але як нам не відчаюватися? Дивитися на Бога спасіння. Він не залишає Своїх дітей напризволяще. Він обов’язково витягне нас з безвиході, відкриє новий напрямок і нове життя. Навіть якщо зараз не видно напрямку, нема чого відчаюватися, треба дивитися на Бога спасіння. Тоді ми будемо радіти в Ньому.

Звичайно, в кожного з нас є чимало причин для радості. Це — сім’я, зарплата, фільм, перемога улюбленої команди. Але це все “дешева” радість, її легко отримати, і загубити теж легко. Є також “дешева” релігійна радість. Можна насолоджуватися хвалою, спілкуванням з братами й сестрами, але не отримувати глибокої радості через вивчення слова Бога, через покаяння, через життя учня Ісуса Христа. Якщо Бог не став нашою фундаментальною причиною для радості, все це пусте. Зараз наступив новий рік. В цьому році нас чекає не тільки радість, але й труднощі. Як нам перебороти всі трудності й радіти в Бозі? Як нам, незважаючи ні на що, виконувати Божу місію? Ми можемо радіти в Бозі, можемо виконувати Його місію, якщо дивимося на Бога спасіння та на Його царство.

Якими словами завершує свою пісню Авакум? Прочитаємо 19 вірш. “Бог Господь моя сила, і чинить Він ноги мої, як у лані, і водить мене по висотах! Для дириґента хору на моїх струнних знаряддях.” Пророк вірує, що результатом його віри буде не зруйнована, безплодна країна. Навпаки, він з вірою проголошує, що Бог виведе його на висоти. Авакум та Бодий народ отримали спасіння та перемогу не завдяки їх зусиллям, але по божій благодаті.

Молюся, щоб ті, хто коливаються, перестали коливатися, ті хто вірно слідують за Богом та страждають заради місії, втішилися обіцянкою Божої нагороди. Залишилось небагато часу і Господь зустріне вас. Нехай Бог сповнить всіх вас небесною радістю. Він Спаситель, Він вірний та Він гряде.

(Авраам Мазан)