Вивчення Біблії: Проповідь “Майте віру Божу!” (Від Марка 11:12-26)

“МАЙТЕ ВІРУ БОЖУ!”

Від Марка 11:12-26

Ключовий вірш 11:22 : “У відповідь Ісус промовив до них: Майте віру Божу!”

Я дякую Господу за 2023 р. Перш за все наша країна вистояла. Ми навчалися жити та служити Господу у час війни. Дякую за вивчення Євангелії від Івана, за міжнародну Біблійну конференцію в США, де могли взяти участь наші учні та підлітки. Дякую за ретріт у Радомишлі наприкінці листопада та за благодатний час Адвенту у грудні. Господь також направив нашу дорогоцінну сім’ю Славіка та Катерини у Болгарію, де вони доєдна’лися до місцевої церкви UBF. У сьогоднішньому слові Ісус каже учням: “Майте віру Божу!” Це наш напрям на наступний 2024 рік: нам потрібно навчатися вірі, зростати у вірі так щоб через нас являлася Божа сила.

Звернемося до віршів 12-14:

12 Наступного дня, як вони вийшли з Витанії, Він зголоднів.

13 І, побачивши здалека смоківницю, вкриту листям, Він підійшов: може, щось знайде на ній. Але, наблизившись до неї, Він нічого не знайшов, окрім листя, бо не була ще пора на смокви.

14 Озвався і промовив Він до смоківниці: Хай з тебе ніколи більше ніхто плоду не їсть! І чули те Його учні.

На перший погляд може здатися, що Ісус поступив з бідною смоківницею занадто строго, вимагаючи від неї плодів навіть коли ще не настав сезон плодів. Вороги християнства навіть звинувачували Ісуса на основі цієї події в тому, що Він проявив такий неконтрольований гнів проти невинного дерева. Інші казали, що такій святій людині як Ісусу не варто було так гніватися, і так намарно витрачати Свою божественну силу проти простого дерева. Тому звісно сьогодні нам потрібно подумати та розібратися в тому, чому Ісус відреагував саме таким чином. Коли ми читаємо у Новому Заповіті про чудеса Ісуса, такі як втихомирення бурі на морі, уздоровлення хворих, воскресіння померлих, то це не викликає в нас запитань – так, саме так і мав чинити Божий Син Ісус! Але коли сьогодні ми читаємо про чудо зруйнування дерева, то виникають питання. Що ж та чому там насправді відбулося?

По дорозі з Витанії Ісус зголоднів. Здалеку Він побачив смоківницю вкриту листям і підійшов щоб знайти на ній плід. Але не знайшов. Марк відзначає, що ще не була пора на смокви. Тут розрізняють дві можливості. Хоча ще не була пора на смокви, проте зелені смокви з’являються на смоківниці разом із листям, і іноді ці зелені смокви їстівні. Ісус не знайшов на цій смоківниці навіть зелених смокв, а це означає, що на ній і в час збору врожаю не було б ніяких смокв. Ця смоківниця була неплідна. Інша можливість полягає в тому, що є ряд смоківниць, які родять раніше, ніж інші, і ця смоківниця відносилася до них, і тому Ісус очікував на ній щось знайти. Але нічого окрім листя там не було. Тоді Ісус прокляв її. Навіщо Він це зробив? Крім усього іншого, Ісус був пророком. Пророки Старого Заповіту часто брали якісь речі і на їх прикладі наглядно показували, що має статися у майбутньому. Ця смоківниця чудово показували гріх лицемір’я. У неї була чудова зовнішність, але по суті вона була безплідна. В той час Ісус часто дорікав фарисеям за їх гріх лицемір’я. Він казав: “Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри…” (Мт.23:13-37) Ісус дорікав цим людям за те, що ті намагалися здаватися духовними, проте не мали плодів. В наш час однією з речей, якою невіруючі дорікають християнам є лицемір’я. Хоча вони самі не чинять згідно Біблії, проте вони і не називають себе християнами. Але від нас, які називають себе християнами, вони очікують що ми будемо жити згідно заповідей Христа. Вони кидають церкві: “Ви – збіговисько лицемірів”. На що християни іноді віджартовуються: “У нас завжди знайдеться місце для ще одного!” Якщо серйозно то ми маємо знати, що церква – це спільнота грішників. В світі є не так багато організацій, де для вступу потрібно визнати себе грішником. В церкві потрібно. І всі лицеміри також є грішниками, тут немає нічого дивного. Однак важливо розуміти, що не всі грішники є лицемірами. Коли невіруючі бачать, що ми лише говоримо, проте не робимо, це проблема.

Проте тут є ще один важливий момент, на який потрібно звернути увагу. Звідки береться лицемір’я? Звісно, базово воно береться з грішної природи людини. Ми всі хочемо виглядати кращими, ніж є насправді! Але питання ще іноді в тому, що в церкві ми часто створюємо надмірні очікування від інших. Чи можуть люди ним відповідати? Часто так трапляється що ні. Ми забуваємо, що процес освячення, який розпочинається від нашого навернення триває все наше життя. В цьому залі немає двох людей які знаходяться на тому ж рівні духовного зростання. Саме тому Біблія закликає нас бути терпеливими один до одного. Саме тому не потрібно тиснути один на одного, інакше ми легко стаємо акторами щоб задовільнити очікування інших – просто граємо роль, але всередині залишаємося без змін.

Прокляття смоківниці в цьому уривку має прямий стосунок до очищення храму. Звернемося до віршів 14-18:

15 І вони прийшли в Єрусалим. А ввійшовши до храму, Він почав виганяти тих, які продавали й купували в храмі, поперекидав столи міняльників грошей і ослони тих, які продавали голубів,

16 та не дозволяв, щоб носили речі через храм.

17 І Він навчав їх, кажучи їм: Хіба не написано, що дім Мій назветься домом молитви для всіх народів? А ви його зробили печерою розбійників!

18 І почули про це книжники та первосвященики, і шукали нагоди, як би то Його погубити, але боялися, бо весь народ захоплювався Його вченням.

В храмі йшла торгівля. Однією з найбільших статей доходу синедріону була торгівля жертовними тваринами та обмін валют. Зазвичай юдеї, які приходили здалеку, не брали жертовних тварин з собою, а купували їх на місці. Коли юдеї приходили з інших місць, дуже часто гроші відрізнялися. Тому щоб купити тварину, їм потрібно було спочатку обміняти гроші. Ви можете лише собі уявити, яким поганим був обмінний курс і як зростали ціни на цих тварин в час Пасхи! Юдеї в час пасхи думали лише про надприбутки. Вони лицемірили. Вони видавалися святими людьми, тоді як насправді їх не цікавив Бог, їх не цікавили ці люди, які прийшли на поклоніння, їх цікавили лише прибутки.

Звернемося до 20-го вірша: “Проходячи вранці, вони побачили смоківницю, яка вся аж від кореня всохла”. Тут зв’язок між смоківницею і Божим обраним народом очевидний. В Старому Заповіті Бог називав Ізраїль оливковим деревом або ж смоківницею. Цей народ лицемірив, і тепер на нього очікував лише Божий суд.

Звернемося ще раз до вірша 21:

21 І, згадавши, Петро каже Йому: Вчителю, дивися: смоківниця, яку Ти прокляв, усохла!

Петро був пильним, і звернув увагу на те, що смоківниця, яку прокляв Ісус, засохла. Петро здивувався як мале дитя. Не те що він ніколи раніше не бачив сухих дерев, але ці дерева засихали за довгі роки, від хвороб чи то від старості. А тут таке велике дерево, на якому лише вчора було розкішне листя і яке видавалося сповненим життя, засохло до кореня за всього лише за одну ніч. Петра, звісно, це звидувало, і він сказав: “Вчителю, дивися, смоківниця, яку Ти прокляв, усохла!” Петра звидувала сила Ісуса Христа. Петро, звісно, такої сили не мав. Він міг на словах поговорити про свої незвичайні здібності, але по діло доходило до справ, то нічого вчинити не міг. Тут нам дуже важливо подивитися, як відповів Петру Ісус. Ісус не скзав: “Так, засохла, Я ж її вчора прокляв!” чи “Так, я знищив її Божою силою”. Ісус відповів:

22 У відповідь Ісус промовив до них: Майте віру Божу!

23 Запевняю вас, що коли хто цій горі скаже: Зрушся і кинься в море, – і не буде сумніватися у своєму серці, але буде вірити, що станеться згідно зі сказаним, – то так і буде йому.

На перший погляд відповідь Ісуса не зрозуміла. Чому Він почав говорити про віру? Схоже на те, що Ісус хоче навчити Своїх учнів зв’язку між вірою та силою. Він каже їм, що не лише Він, але і вони самі можуть являти Божу силу. І для цього їм потрібно навчатися вірі. Звісно, оскільки ми – віруючі, то у всіх нас є якась віра. Але часто перед складними обставинами чи проблемами, які видаються нам як гори, ми боїмося і відступаємо. Іноді через особисті проблеми ми починаємо чинити вкрай егоїстично. Ми хочемо втекти він своїх обов’язків, і щоб нас ніхто не чіпав. Ми конфліктуємо з іншими, тому що нам так не вистачає терпіння та любові. Тому нашій вірі потрібно зростати. До якого моменту? Поки вона не зможе рухати гори. Ап. Петро навчав (1 Пет.1:6-7):

6 З того радійте, навіть якщо тепер ви маєте бути дещо засмучені всілякими випробовуваннями,

7 щоб випробування вашої віри – набагато ціннішої за золото, яке гине, хоч і випробовується у вогні, – виявилося для похвали, слави і честі при з’явленні Ісуса Христа.

Бог випробовує та тренує нашу віру. Яким чином? Зазвичай, коли ставить нас у важкі обставини чи перед складними проблемами. Життя це не проста річ. У нас постійно багато викликів, багато проблем. Навчатися та отримати диплом важко. Але і працювати нелегко. Як створити сім’ю згідно Божої волі? Як виховати дітей? Як встигати слідкувати за своїм здоров’ям? Але не лише в особистому житті чи сім’ї. В церкві також. Як побудувати здорову церкву? Як організувати якісні дитячі, підліткові та молодіжні служіння? Як виховувати учнів? Як пройти випробування війною? Ми не можемо навчитися вірі, якщо будемо уникати виклики та проблеми. Щоб навчитися вірі, ми маємо прийняти їх та навчатися довіряти Богові.

Тут важливо розуміти, що 7-ий вірш не можна виривати із контексту. Він не є якоюсь магічною формулою. Явлення сили – це не є результат нашої уяви, самопереконання чи проголошення. Це є результат нашої віри. Бог дійсно є джерелом всякої сили. Цією силою Бог створив цей світ. Цією силою Він воскресив із мертвих Ісуса. Цією силою він стримує зло. І ми можемо доєднатися до цієї сили. Це як встромити вилку у розетку – і саме це здатна зробити віра.

Є дві речі, які допомагають нам навчатися та зростати у вірі. Перша, це молитва. Ісус каже про це у вірші 24:

24 Тому Я кажу вам: Все, про що молитесь і просите, – вірте, що одержите, і сповниться вам.

На перший погляд Ісус обіцяє тут здійснити всі наші бажання, які ми висловими в молитві. Це, звісно, не так. Ісус – це не магічний джин із бутилки. У молитві є свої закони, викладені в Біблії, яким ми повинні навчатися. Але що важливо: ми маємо вірити, що коли ми приходимо до Бога в молитві, це те, що Бог чує нас. Друге, що важливо, це те, що Бог відповідає на наші молитви, і його відповіді – досконалі. Ми маємо пам’ятати, що Бог навіть Ісусу Христу якось сказав “Ні” на Його молитву. Тому в молитві ми маємо навчатися довіряти Богові.

Друге, це прощення. Ісус каже про це у вірші 25:

25 І коли ви стоїте на молитві, прощайте, коли маєте щось проти когось, щоб і ваш Отець Небесний простив вам ваші провини.

Через молитву Бог, в тому числі, навчає нас правильним стосункам із Ним. Також, Бог навчає нас правильним стосункам один з одним. Подібно тому як молитві Бог може вказати нам на гріх, який руйнує наші стосунки з Ним, Він може і вказати та непрощення, яке руйнує наші стосунки із іншими. Прощати важко. Навіть дрібниці прощати важко, не кажучи вже про серйозні вчинки. Іноді прощення вище наших сил. Ми хочемо сказати “Вибач”, але не можемо. Проте Бог може вміщатися в нашу ситуацію і явити в нашому житті силу Свого прощення. Ісус навіть на хресті молився за своїх ворогів: “Отче, прости їм”. Коли Ісус вмішується в нашу ситуацію, кайдани гріха спадають і ми можемо прощати один одного.

Зараз ми входимо у Новий 2024 рік. В цьому році нам хочеться спробувати – щось інше, щось нове. Але перш за все нам потрібно навчатися вірити в Бога. Вірити так, щоб в наших практичних життях являлася Його сила. Я закінчу цю проповідь благословенням ап. Павла з Еф.3:20-21:

20 А Тому, Хто силою, яка діє в нас, може зробити значно більше всього, що ми просимо або думаємо, –

21 Йому слава в Церкві й у Христі Ісусі на всі покоління і навіки‑віків, амінь!

(п. Яків)