Вивчення Біблії: Проповідь “Кров, що за вас проливається” (Від Луки 22:7-23)

Кров, що за вас проливається

Від Луки 22:7-23

Ключовий вірш 22:20 : “По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається”

Ми живемо у світі, де люди не голодні на хліб, на вино, на піцу і кока-колу. Навколо багато кафе, куди завжди можна зайти і попити кави. Але ми живемо у світі духовно голодних людей. Люди живуть у такому комфорті, про який не могли мріяти колись і царі. Але їх душі задихаються. У своїй книзі «Архіпелаг ГУЛАГ» Олександр Солженіцин описує життя арештованих в’язнів у слідчих камерах – тіснота, сперте повітря, мізерне харчування, важка психологічна атмосфера, маленьке віконце під стелею, через яке не проникає сонячне світло і свіже повітря. Але кожен день на 20 хв. їх виводили на прогулянку у внутрішній дворик. Ця подія була однією із найважливіших протягом дня. Арештанти жадібно дихали свіжим повітрям, вони піднімали очі і дивилися на синє небо, вони ступали по землі, вони дивилися на зелень дерев. Причастя – це така прогулянка у внутрішньому дворику. Ми приймаємо причастя не тому що цілком задоволені своїм життям і вчинками, а тому що задихаємося від смороду своїх гріхів і хочемо отримати ковток Божого життя. Хай Господь сьогодні благословить нас.

Подивіться на 7-ий вірш: «І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало». Тут ми зустрічаємо Ісуса та Його учнів напередодні свята Пасхи. В цей час люди згадували події, які відбулися багато сотень років тому у Єгипті за часів Мойсея. У той час євреї були рабами. Більше того, фараон розпочав справжній геноцид цього народу, наказавши вбивати народжених хлопчиків. І то був час, коли Бог почав дуже явним чином діяти. Спочатку Він навів на Єгипет 10 кар. Під час останньої євреї мали по сімействам заколоти ягня, його кров’ю намазати перекладини дверей, а його м’ясо спекти на вогні та з’їсти із гіркими травами. У ту ніч вони назавжди залишали Єгипет – як вільні люди. Згодом фараон передумав відпускати євреїв і послав за ними армію – найкращу на той час у світі. Але Бог розсунув води Червоного моря, євреї пройшли по ним як по суші, а вся Єгипетська армія потонула. У житті кожного народу – навіть не самого могутнього, є славетні миті, які люди згадують з гордістю. Українці з гордістю згадують часи Богдана Хмельницького, коли козаки нагнали страху на Річ Посполиту і Московію, чи часи Грушевського, коли хоч не надовго була створена вільна Українська республіка. І подібним чином під час Пасхи не було жодного Єврея, який би не згадував події Виходу з великою гордістю.

Подивіться на вірші 8-13:

8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.

9 А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?

10 А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.

11 І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?

12 І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.

13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.

У Ісуса та учнів не було свого житла. Тому Ісус скористався послугами Свого таємного учня. Про нього відомо лише те, що він носив по вулиці воду у глекові. По цій ознаці двоє учнів, яких послав Ісус, пізнати його. Цей чоловік приготував для Ісуса велику вистелену горницю. Саме там учні приготували Пасху. Це місце тримали у секреті – фактично ніхто крім Петра, Івана та цього таємного учня не знали місце святкування Пасхи. Чому Ісус тримав це місце у секреті? Первосвященики й книжники шукали, як Його погубити (22:1). Також Ісус, Який як правило не уникав людей, на цей раз хотів провести цей час лише зі Своїми учнями щоб навчити їх значенню Пасхи.

Прочитаємо вірші 14-15: «А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним. І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму». Ісус сказав: «Я дуже бажав спожити цю пасху із вами…» Чому Ісус дуже бажав спожити цю пасху з учнями? Він так хотів поїсти смаженого барана? Слова «дуже хотів» вказують на дуже сильне, практично непереборне бажання. Що ж мало статися на цю Пасху, чого так очікував Ісус? Ми говорили про те, що кожен Єврей з гордістю згадував події виходу, коли Бог таким надприроднім чином втрутився у долю Свого вибраного народу, коли Бог Своєю всемогутньою силою зруйнував найсильнішу армію у світі і визволив Свій народ із рабства. Фактично, той день став народженням нової нації. Сусідні народи почали боятися цей народ, на стороні якого був такий Бог! Євреї часів Ісуса фактично також знаходилися у рабстві Римської Імперії. І звичайно вони мріяли, щоб Бог зараз, як і тоді, таким же надприроднім чином втрутився в хід історії і зробив з ними такі ж само великі справи, як за часів виходу. І ось, Бог втручається. Подібно тому, як за часів Виходу народилася нова нація – нація вільних людей, так і зараз – завдяки Пасхальним подіям, буде народжений новий – Божий народ. Події часів виходу були грандіозними, зі спецефектами – 10 кар, розділення вод Червоного моря. У режисерів виходять гарні фільми про ці події. Але події, які мали відбутися зараз, на цю Пасху, будуть ще більш грандіозні. Ззовні Ісус був розіп’ятий як розбійник. Але насправді у цей час відбулося звільнення від рабства і народження нового народу.

Прочитаємо разом 19-ий вірш: «Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!» На Пасху євреї по сім’ям мали заколоти і з’їсти ягня. Любе ягня не підходило – це мало бути особливе ягня – однорічне і без вад. Це ягня живило їх фізичні сили. На цю Пасху таким пасхальним ягням мав стати Сам Ісус, Який віддав заради нас Своє тіло. Як ми знаємо проти Бога згрішила людина – це був Адам та Єва. У раю вони порушили Божу заповідь та їли плоди дерева, які Бог заборонив. В результаті вони втратили рай. Часто так трапляється, що діти алкоголіків чи наркоманів страждають через гріхи своїх батьків. Діти не винні, але вони на собі несуть наслідки гріхів своїх батьків, страждаючи через вспадковані фізичні чи психічні хвороби. Ми не грішили у Едемському раю – це зробили наші прабатьки Адам та Єва. Але усе людство до цього часу несе на собі наслідки цього гріха. Божа справедливість вимагала того, що оскільки людина згрішила, людина має і розплачуватись за гріх. Але подібно до того, як не любе ягня могло бути принесене в жертву, так і не кожна людина могла понести гріхи інших. Усі люди грішні, а грішна людина може лише померти через свої власні гріхи. Гріхи інших могла понести лише безгрішна людина, і єдиною такою людиною був Ісус. У Євр.2:17 про Христа сказано: «Тому мусів бути Він у всьому подібний братам, щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблагання за гріхи людей». Христос став людиною – став в усьому подібним до нас. На хресті Він терпів тілесні муки, Його тіло було переламане. Ці страждання Христа несуть нам одужання він наших духовних ран та нове життя. По суті ми страждаємо не через погані дороги, корупцію та погані умови життя. Ми страждаємо через наші гріхи. Але коли ми приймаємо жертву Христа за нас, Він здоровлює рани нашого серця. Ап. Петро сказав: «Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися».

Прочитаємо разом 20-ий вірш: «По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається». На Пасху євреї заколювали ягня, проливаючи його кров. Цією кров’ю у вони мазали перекладини дверей свого дому. Свого часу ця кров вберегла їх сім’ї від ангела смерті, який умертвив усіх першонароджених у Єгипетськім краї. Кров Христа, Яку Він проллє на Пасху, спасає нас від Божого гніву. Люди багато чого бояться у цьому світі. Бояться гніву керівника на роботі, бояться звільнення, бояться викладачів, бояться хвороб, бояться недоспати та перетрудитись. Але є одна річ, яка дійсно варта того, щоб її боятися – це Божий гнів, тому що Божий гнів кидає нас у саме пекло.

Але Христос пролив Свою Кров заради нашого порятунку. Він, Святий і Безгрішний, поніс на Собі всю тяжкість Божого гніву. Ап. Іван, вказуючи на Ісуса, сказав: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» (Ів.1:29) Ця пролита Христом кров скріпила Новий Заповіт, який Бог уклав з людьми: ми входимо у Його Царство тільки вірою в Кров Христа, пролиту за наші гріхи.

В Євр.8:8-11 про Новий Заповіт написано так: «… ото дні надходять, говорить Господь, коли з домом Ізраїля й з Юдиним домом Я складу Заповіта Нового, … покладу Я Закони Свої в їхні думки, і на їхніх серцях напишу їх, і буду їм Богом, вони ж будуть народом Моїм! … Усі бо вони будуть знати Мене від малого та аж до великого з них!» Старий Заповіт складався з багатьох законів. Щоб пам’ятати ці закони Євреї вішали таблички із законами собі на одяг. Але вони все одно не могли виконати його. Новий Заповіт Бог пише на серці людини. Це означає, що Він змінює нас зсередини. Деякі брати і сестри зараз сердечно готують Пасху. Вони так роблять не тому що намагаються виконати закон, а тому що знають благодать Господа, Який поламав Своє Тіло і пролив Свою кров заради них.

Подивіться вірш 19б: «Це чиніть на спомин про Мене!» Ісус встановив причастя щоб ми пам’ятали про Його жертву. Люди здатні забувати все, навіть жертву Христа. Є речі, які варто забути. Наприклад, якщо нас хтось образив. Краще пробачити і тут же забути. Але є речі, які не можна забувати. Якщо ми забуваємо їх – то на велику шкоду для самих себе. Христос встановив причастя, щоб ми не забували про Його жертву. Ап. Павло писав:

23 Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб,

24 подяку віддав, і переломив, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ломається. Це робіть на спомин про Мене!

25 Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: Ця чаша Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!

26 Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде.  

Кожен раз, коли ми приймаємо причастя, це нагадує нам про жертву Христа, і це нагадування зміцнює. Причастя – це подяка Богові за Його жертву. Причастя – це святкування Божої присутності у нашому житті. У раю диявол запропонував Адаму та Єві їжу, в результаті якої вони були вигнані з раю і втратили доступ до Бога. Христос же дав нам іншу їжу – Своє Тіло та Кров, через яку ми можемо знову прийти у Божу присутність. І прийде великий час, коли усі, хто увійшов у Новий Заповіт із Христом, буде покликаний на великий бенкет, де на чільному місці буде сидіти Сам Христос. В Об.19:9 написано: «… блаженні покликані на весільну вечерю Агнця!»

У фільмі «Бенкет Бабетти» розповідається одну сурову і аскетичну християнську спільноту, яка проживає в невеликому рибацькому селі в Данії. Їх пастор давно помер, а його справу продовжують дві його дочки. Спільнота поступово старіє, нових членів у неї немає. І двом сестрам усе важче вдається стримувати сварки і неприйняття між її членами. Якось до них, спасаючись від терору, який вирував у Франції, попадає одна жінка, яка, як виявилося, була шеф-поваром у відомому ресторані Парижа. Одного разу вона готує їм бенкет. І ось ці літні люди, які звикли їсти лише хліб і рибну юшку, починають їсти яскраві страви і пити кращі вина: черепаховий суп, куріпка в саркофазі, млинці по-демідовськи. Поступово їх черстві серця починають відтавати. Вони згадують приємні моменти з минулого – як вони прийшли до Бога, як Він змінив їх життя, свого покійного пастора. Двоє братів, які не могли пробачити один одному, пробачають і примиряються. Дві жінки, які давно були у сварці, вступили у мирну бесіду. Одна старенька ікнули. Брат, який сидів поруч, відгукнувся: «Алілуя!» Фільм закінчується тим, що ці люди збираються навколо фонтану, і, взявшись за руки, співають гімни про свою віру. Філіп Янсі з цього приводу пише: «Ця сцена з життя спільноти нагадує причастя: бенкет Бабетти відчинив двері – і ринула благодать».

Я молюсь, щоб сьогодні двері неба відчинилися, і Божа благодать таким же потужним потоком наповнила нас. Амінь.

(п. Яків)