Вивчення Біблії: Проповідь “Нехай буде нагорода твоя повна від Господа” (Рут 2:1-23)

НЕХАЙ БУДЕ НАГОРОДА ТВОЯ ПОВНА ВІД ГОСПОДА

Рут 2:1-23

Ключовий вірш 12 : “Нехай Господь заплатить за чин твій, і нехай буде нагорода твоя повна від Господа, Бога Ізраїлевого, що ти прийшла сховатися під крильми Його!”

Сьогодні ми продовжуємо вивчати книгу Рут. В минулому розділі ми бачили дивовижне навернення цієї язичниці. У вирішальний момент свого життя, коли вона стояла на роздоріжжі і від її вибору залежало так багато, вона вирішила залишити свій народ і богів свого народу, щоб приліпитися до Божого народу і щоб служити Богу Ізраїля, як своєму Богу. Вона приходить до Віфлеєму разом зі своєю свекрухою, раніше язичниця, а тепер вже частина громади ізраїльської. Вже не чужа обітницям заповіту, з вірою і з надією на Бога. Але що очікує на Рут у Віфлеємі? Як складеться її життя? Рут не знає всього цього, її майбутнє здається непевним. Ноомі з Рут повернулися з Моаву порожні, проте в 2 розділі Бог починає наповнювати і благословляти їх. В цьому розділі ми бачимо, роботу Божого провидіння. Бачимо, як Бог направляє і скеровує усе на добро Своїм обраним і на славу Свого імені. Нехай Господь відкриє нам очі, щоб бачити Його любов і Його роботу в історії Рут.

Подивіться вірші 1-3: «А Ноомі мала родича свого чоловіка, мужа багатого, з Елімелехового роду, а ім’я йому Боаз. І сказала моавітянка Рут до Ноомі: Піду но я на поле, і назбираю колосся за тим, у кого в очах знайду милість. А та їй сказала: Іди, моя дочко! І пішла вона, і прийшла та й збирала за женцями. А припадок навів її на ділянку поля Боаза, що з Елімелехового роду».

На самому початку другого розділу, автор вводить нову дійову особу цього оповідання: це багатий і впливовий чоловік з Елімелехового роду на ім’я Боаз. Його роль в оповіданні зрозуміла не одразу, але по мірі того, як Бог відкриває Свій задум про Рут, проясняється і визначне місце Боаза в цьому задумі. І починається все з того, що Рут вирішує піти, назбирати колосків на полі. 

Як ви пам’ятаєте з першого розділу, коли Рут і Ноомі прийшли до Віфлеєму, якраз розпочинався сезон жнив. Напевне, у Вифлеємі саме відсвяткували п’ятидесятницю, свято перших плодів, і тепер жнива були в самому розпалі. На кожному полі працювали робітники. В минулому розділі ми читали, що Бог благословив Свій народ хлібом, тому, напевне, кожен господар і господиня були заклопотані тим, як зібрати врожай. Але Ноомі і Рут мали інший клопіт. Ноомі не засівала поля весною, тому в жнива їй нікуди було йти. Не дивлячись на те, що багато хто впізнав Ноомі по її поверненні, тим не менш ніхто особливо не поспішав проявити гостинність, запросити Ноомі з невісткою до себе, взнати чи вони не потребують чогось. Потрібно було вирішити, як жити далі. 

На похвалу Рути, ця молода жінка не стала сидіти склавши руки і чекати, щоб хтось вирішив її проблеми. Рано вранці вона встала і пішла на поля навколо Віфлеєму з надією, що хтось пожаліє її і дозволить підбирати колоски за женцями. Тут ми бачимо такі чесноти Рути, як працелюбність та смиренність. Вона не стала нарікати, що вдома в неї було б багато хліба, а тут вона змушена жебракувати. Вона скромно приймала ці обставини з Божої руки і надіялася на Нього. 

Куди ж прийшла Рут? Автор книги говорить, що випадок привів її на ділянку поля Боаза, що з Елімелехового роду, близького родича Ноомі. Випадок, ага… 

Минулого разу, роблячи огляд книги Рут, п. Яків зауважив, що ми не побачимо в цій книзі прямої мови чи дії Бога. Бог весь час залишається за лаштунками. Але автор книги вправно показує нам, як цей Бог починає розставляти фігури на Своїй шахівниці. Автор використовує слово «випадок», тому що Рут справді не задумувала йти саме до Боаза. Вона не мала ніякого плану чи розрахунку в цьому. З подальшого тексту ми бачимо, що вона і не знала, хто він такий і в яких стосунках він був з Ноомі та її сім’єю. Вона просто пішла робити, що могла, довіряючи Богу, і ось вона вже на полі Боаза і збирає колоски за його женцями. 

Подивіться вірші 4-8. Ближче до обідньої пори на полі з’являється господар, Боаз. Зразу ж йому в очі впадає нова дівчина, якої він не бачив раніше. Хто вона? Бригадир женців пояснює: це та сама Рут, яка разом з Ноомі прийшла з моавських полів. З самого ранку вона прийшла на поле і попросила дозволу підбирати колоски за женцями. Вона наполегливо працювала, а вдома була вона мало. (Можливо йдеться про шатро, де можна було відпочити).

Коли Боаз дізнається, що це за дівчина, він наказує женцям не заважати їй і не займати її. Він наказує залишати і відкидати для неї колоски, щоб вона могла більше назбирати. Він дозволяє їй втамувати спрагу з того, що начерпано для його робітників і запрошує її залишатися на його полі весь час жнив. Пізніше він запрошує Рут до нехитрої страви і пригощає її праженим зерном і хлібом з кислим соусом. Боаз пропонує Руті свій захист і проявляє до неї милість. Він розуміє її скрутне становище і хоче допомогти. 

Даючи Свої добрі закони Ізраїлю, Бог потурбувався про вдів, сиріт і приходьків. Він наказав в Своєму слові залишати для таких людей незібраним край поля, трохи плодів на дереві і т.д. І Боаз робить для Рут все, що велить Господь. Але також він робить значно більше, ніж від нього вимагається. І, звичайно, в нас виникає питання: чому він все це робить? Чим так сподобалася йому Рут? Таке саме питання виникає і в Рути: «І впала вона на обличчя своє, та й вклонилася до землі, і сказала йому: Чому знайшла я милість в очах твоїх, що ти прихилився до мене, хоч я чужа?» (10).

Що відповідає Боаз? Подивіться вірші 11-12: «І відповів Боаз і сказав їй: Докладно розповіджено мені все, що зробила ти з своєю свекрухою по смерті твого чоловіка, і ти кинула батька свого й матір свою та край свого народження, і пішла до народу, якого не знала вчора-позавчора. Нехай Господь заплатить за чин твій, і нехай буде нагорода твоя повна від Господа, Бога Ізраїлевого, що ти прийшла сховатися під крильми Його!»

Звичайно, Боаз вже чув сумну історію Ноомінь. І, звичайно, він вже чув і про її надзвичайну невістку-моавитянку. Про її вірність сім’ї Ноомінь і її рішення пов’язати своє майбутнє з майбутнім Божого народу. Те, що він почув про неї раніше, те, що він побачив тут, на полі – все це зворушило його серце. І ми можемо скільки завгодно вгадувати мотиви, якими керувалася Рут, коли зробила рішення піти за Ноомінь… вгадувати, що вона мала на увазі, коли сказала: твій Бог буде моїм Богом… але Боаз дуже ясно бачить, що значить її вчинок: ця жінка прийшла у Віфлеєм, щоб сховатися під крилами Господа, Бога Ізраїлевого. Ця жінка довірилася Богу. Довірилася не на словах. Залишила свою країну, свої звичаї і прийшла до народу, якого не знала раніше. Боаз впевнений: звичайно, Бог винагородить її щедро, повною мірою. 

Для Боаза вчинок Рути має особливе значення. Ми легко зрозуміємо це, коли згадаємо історію самого Боаза. Якщо ми пошукаємо де ще згадується його ім’я в Писанні, то швидко знайдемо один цікавий факт: мамою Боаза була Рахав. Так, та сама Рахав: чужоземка, блудниця з Єрихону. Та, яка мала бути знищена разом з усім містом, але довірилася Богу Ізраїля і ризикувала своїм життям щоб врятувати єврейських розвідників і була врятована разом з усім своїм домом, долучилася до Божого народу. «І осіла вона серед Ізраїля, і так є аж до цього дня» (Нав.6:25). 

Подивіться, якими словами Боаз змальовує навернення Рут. Він каже: ти прийшла сховатися під крильми Господа, Бога Ізраїлевого. Він порівнює Бога з пташкою, яка своїми крилами огортає пташенят, щоб захистити їх від нічного холоду і від усіх небезпек. Багато разів в Писанні Бог змальовується, як захист, фортеця, щит для Його народу. І саме в такого Бога вірить Боаз. Він вірить в Бога, який турбується і захищає Свій народ, як пташка турбується про пташенят. Він вірить в Бога, який приймає під Свої крила різних людей, і навіть така чужоземка, як моавитянка Рут чи блудниця Рахав можуть знайти прихисток і благословення під рукою цього благого і щедрого Бога. І її нагорода від Господа буде повною! Амінь. 

Наш Бог – це Бог, під крилами якого не тісно. Це щедрий Бог. Це, Бог який хоче зібрати до Себе людей з усіх народів землі. І запрошує до Своїх щедрот усіх грішників. Хіба не такого Бога ми пізнали в Ісусі Христі? Так само, як Рут, за словами ап. Павла і ми колись «були без Христа, відлучені від громади ізраїльської, і чужі заповітам обітниці, не мавши надії й без Бога на світі. А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були, стали близькі Христовою кров’ю… ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога» (Еф.2:12,13,19). Амінь. 

Слова Боаза надзвичайно потішили Рут. Подивіться вірш 13: «А вона сказала: Нехай я знайду милість в очах твоїх, пане мій, бо ти потішив мене, і говорив до серця своєї невільниці. А я не є навіть як одна з твоїх невільниць!»

Ми можемо зрозуміти, чому його слова так потішили її, чому його слова так підбадьорили її і укріпили її серце. Тому що він укріпив її надією на Господа. Нам потрібно вчитися в Боаза благословляти одне одного і укріпляти надією на Господа. Рут не так давно навернулася до Бога Ізраїля, не так багато ще знала. Але вона довірилася Йому цілком. Зранку вона вийшла з дому не знаючи, чи принесе додому хліба, чи принесе ганьбу і синці. Боаз став відповіддю на її молитву. Він прийняв її, виявив до неї повагу, щедрою рукою благословив її понад усіляку міру. Через Боаза вона скуштувала, що Бог справді вірний і турбується про неї. Що Бог благословляє тих, хто довіряє Йому і покладається на Нього.

Цей день Рут наполегливо працювала до самого вечора. А в кінці дня вона вимолотила ті колоски, що назбирала і було близько ефи ячменю (22-25л). Це була немала здобич. Нести це зерно з поля було важко, але Рут несла його з радістю. Ноомі була вражена, вона не очікувала, що можна так багато назбирати за день. Ноомі зрозуміла, що хтось допоміг Рут і благословив її. «Де ти збирала сьогодні, і де ти робила? Нехай буде благословенний, хто прийняв тебе!» каже вона. 

Подивіться вірш 20: «І сказала Ноомі до невістки своєї: Благословенний він у Господа, що не позбавив милости своєї ані живих, ані померлих. І сказала їй Ноомі: Близький нам той чоловік, він із наших родичів»

Вчинок Боаза Ноомі сприйняла, як вияв милості і до живих (до неї з Рут) і до померлих (до Елимелеха і його синів). Рут цього не знала, але знала Ноомі і знав Вооз: що Вооз був близьким родичом Елимелеха. І тут словом «родич» перекладене єврейське слово «goel», або ж родич-відкупитель. Відповідно до Божого закону, найближчий родич сім’ї мав право і зобов’язання захищати честь сім’ї і її власність. Таке право виражалося в різних формах: помста за смерть члена сім’ї (Чис.35:19-21); викуп майна, яке власник змушений був продати через борги (Лев.25:25); викуп найближчого родича, який через бідність мусив продати себе в рабство (Лев.25:47-49); одруження на вдові померлого родича (Лев.25:5-10). Цей обов’язок покладався на родичів в порядку визначеному Писанням (спочатку брат, потім дядько, потім син дядька і т.д.). І, в цілому, цей обов’язок можна було відхилити без особливих втрат, крім репутаційних (наприклад, далі в книзі Рут ми дізнаємося, що в Ноомі був ще ближчий родич-відкупитель, але він відмовився від свого права на користь Боаза). 

Тому, заступаючись за Рут, виявляючи їй милість, Боаз справді чинив, як родич-відкупитель, як гоел. Він діяв не лише з співчуття (хоча з цього розділу ми бачимо, що він справді був доброю людиною), але також і в покірності Божому закону, виконуючи своє зобов’язання перед Елимелехом та його синами. 

Сім’я Елкани та Ноомі не мала майбутнього. Вона мала бути стерта з історії Ізраїлю, так ніби їх ніколи і не було, адже нікому було успадкувати, нікому було продовжити цей рід. Але Бог в Своєму Завіті передбачив для Елкани, для його синів, для Ноомі і для Рути відкупителя. Того, хто спасе. Того, хто відновить ім’я померлих. Того, хто простягне руку захисту і милості над живими. Поява Боаза в ролі родича-відкупителя в кінці цього розділу дає надію Ноомі. Тому вона закликає Рут залишатися на його полі, як той і запропонував. Будь із ним. Будь з тим, хто явив тобі милість. Будь з тим, хто одного дня може відкупити і спасти тебе. 

В лиці Боаза ми бачимо тінь Ісуса Христа, нашого справжнього Відкупителя. Того, хто покрив усі наші борги перед Богом і Своєю Кров’ю заплатив за всі наші провини. Того, хто Відкупив нас із рабства дияволу. Того, хто в нашій безнадії дав нам надію. Того, хто відновив нас і зробив спадкоємцями Небесного Царства. Але про це усе ми ще маємо говорити в наступних розділах. Тому, залишайтеся з нами, не переключайте канал 😊. 

(п. Йонатан)