Вивчення Біблії: Проповідь “Як почують без проповідника?” (До Римлян 10:14-21)

ЯК ПОЧУЮТЬ БЕЗ ПРОПОВІДНИКА?

До Римлян 10:14-21

Ключові вірші 14,15 : "Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра"

Попередній уривок закінчується словами: «Бо “кожен, хто покличе Господнє Ім’я, буде спасений”» (13). Коли людина вірою звернеться до Господа, і попросить про своє Спасіння, Господь її спасе. Це – Божа обіцянка. Але як допомогти людині звернутись до Господа? Про це говорить ап. Павло сьогодні. Він говорить про важливість проповіді Євангелія і про велику потребу цього світу у проповідниках, пастирях і вчителях Біблії.

Подивимось на вірші 14-15: «Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: “Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра”». Євангелія почалося у серці Бога, коли Він змилостивився над людьми, які страждали з-за гріха і послав у наш світ Свого Сина Ісуса щоб спасти їх. Але як донести цю звістку до людей? У цьому процесі прослідковується цілий ланцюжок: спочатку Бог посилає людей на проповідь, потім вони приймають заклик і ідуть проповідувати, потім через їх проповідь інші люди чують Євангеліє, потім через таке слухання вони увірують, і потім вони вірою вони кличуть Господа. А написано що «кожен, хто покличе Господнє Ім’я, буде спасений» (10:13). Тут ми бачимо, що процес спасіння – це непростий і нешвидкий процес. У нього є свої етапи, він не відбувається миттєво, і не все відбувається з ініціативи того, хто бажає отримати спасіння. Спочатку Бог вибирає людину на служіння і призиває її. Потім ця людина має відгукнутись на Божий призив і їде проповідувати так, щоб її почули. Багато людей легковажно ставляться до свого спасіння. Вони відкладають його на останню хвилину. Вони думають: «Поки я молодий, я буду жити як хочу. Потрібно усього скуштувати у житті. А потім, як зістарюсь, то розкаюсь і спасуся». Але так не буде. У спасінні є свої етапи, які неможливо форсувати. Тому, коли я чую Євангеліє, на нього потрібно відповідати зразу, а не відкладати це на потім. У книзі Псалмів є 72-ий Псалом, який написав Асаф. У ньому він сповідує, що завидував безбожним людям. Йому здалося, що ті добре живуть у цьому світі: не працюють важко, не хворіють, гарно їдять, усе у них добре, у той час як Божі люди страждають, хворіють і їх спіткають багато нещасть. Йому здалося, що безбожні люди беруть саме краще від життя. Однак якось Бог відкрив йому справжній стан речей. Він пише: «Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув їх! Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів» (Пс.72:18,19) Без Бога люди ходять по слизькому і не знають, коли послизнуться. Кожну мить свого життя вони знаходься у смертельній небезпеці і серйозно ризикують. А коли послизнуться, що гинуть в одну хвилю, навіть не встигаючи сказати «Ой!» Тому не відкладайте на потім своє спасіння!

Друге, що видно із цих віршів це те, що Бог розповсюджує Євангеліє через проповідь. Звичайно, є різні методи розповсюдження Євангелія: можна показувати християнські фільми, писати християнські книги, ставити християнські вистави і таке інше. Звичайно, Бог працює і через такі речі. Розповідають про одного китайця, який знайшов одну сторінку, яка була вирвана з Біблії, прочитав її і повірив в Ісуса. Але це скоріше виключення. Як привило Бог використовує для цього проповідників.

Це дуже часто викликає здивування: чому Всемогутній і Досконалий Бог, Який усе може зробити Сам, закликає до Своєї справи слабких і недосконалих людей? Ми до цього часу не перестаємо дивуватися тому, що Бог закликав виконати таку велику роль для 70-річного Авраама. У наш час ми часто бачимо о об’явах на роботу, що кандидат має бути до 35 років. Схоже на те, що Бог не читає сучасних об’яв. У Нього Свої методи роботи. Бог закликав Мойсея, коли тому було 80 р. На той час Мойсей розучився виговорювати промови, і став тяжкоустий і тяжкоязикий. У наш час сказали б, що Бог запізнився на 40 років. Але у Бога був Свій план. І, оглядаючись назад, ми бачимо, що Бог не помилився. І Авраам, і Мойсей виконали справу, яку Бог поручив їм. Ап. Павло, який написав послання, яке ми зараз вивчаємо, був запеклим ворогом християн. Ви б закликали до своєї справи свого ворога? А Бог так зробив. Дивний вибір! Але пізніше цей ворог став послідовником Христа і написав: «Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої» (Дії 20:24)

У 16-ому столітті в Іспанії жила Тереза Авільська, яка написала вірш «У Христа немає тіла»:

У Христа немає тіла окрім твого,

Ні рук, ні ніг на цій землі, окрім твоїх,

Він дивиться на світ твоїми очима

Щоб змилостивитись над ним,

Ви – це його ноги, якими Він іде творити добро,

Ви – це його руки, якими Він благословляє світ,

Ви – Його ноги і руки,

Ви – Його очі і тіло…

Як би це не було дивовижно, але Бог використовує у Своїй роботі слабких і недосконалих людей. Він вибирає людей, ставить їх проповідниками, пастирями, вчителями Біблії і посилає їх на проповідь. У цього світу є шалена потреба у проповідниках. Час від часу ми зустрічаємо статистику того, які професії зараз самі затребувані на ринку праці. Колись не вистачало юристів і економістів, потім – програмістів, зараз не вистачає сантехніків і поварів. Але у всі часи люди цього світу мали шалену потребу у проповідниках. Коли у людей є проповідники, які проповідують Євангеліє – це величезне благословіння. Колись у Женеві трудився Кальвін. За час його служіння це місто стало зразковим європейським містом, і здається що до цього часу користується плодами тих благословінь, які отримало тоді. У Лондоні трудився Сперджен, в Единбурзі, в Шотландії, трудився Джон Нокс. Багато людей через їх служіння навернулися до Бога. Коли Бог хоче благословити націю, Він ставить там добрих проповідників і пастирів. Коли звучить проповідь Євангелія, то у людей залишається надія. І, навпаки, люди занурюються у темряву без проповіді Євангелія. У 2 Хрон.15:3 так написано про темні дні народу Ізраїля: «У Ізраїля було багато днів, коли був він без правдивого Бога, і без священика-вчителя та без закону». Коли у людей немає священика-вчителя, їх справи стають дійсно кепськими.

Подивимося ще раз на вірш 15: «І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: “Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра”». У цьому світі є багато поглядів на те, які ноги гарні. І пропонується багато методик, як зробити свої ноги гарними. Але важлива не людська думка, а Бога. Для Бога гарні ноги благовісників миру і благовісників добра. У той час люди ходити в сандалях на босу ногу. Їх ноги були в пилюці і піску. Але для Бога вони – самі гарні, тому що ці ноги носять благовісників. У наш час багато гарних картинок: в Інтернеті, в рекламі. Але це лише гарні картинки, за якими нічого не стоїть. Багато цієї так званої «краси» зроблено в Photoshop-і – насправді її зовсім не існує. Там немає справжньої краси – це лише пікселі на екрані монітора. Але тут Бог показує справжню красу – це краса проповіді Євангелія. Вивчення Біблії з ягнятами – це прекрасна справа. Genesis Fest – це також гарна справа.

Подивимось на вірш 16: «Але не всі послухались Євангелії. Бо Ісая каже: Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?» Коли Ісая проповідував, його очікував один сюрприз: не всі послухались його. Люди чули, але не вірили. Ісая дивувався: «Як так можна?» Здається, що у цих людей не було ніяких підстав не вірити – але вони таки не вірили. Іноді Ісаї здавалося, що важко знайти хоча б одну людину, яка повірила, і він запитував Господа: «Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?»

Подібно до Ісаї іноді нам здається, що нас ніхто не слухає і не хочеться тратити свій час і силу на проповідь. Або здається, що хоча і слухають, але не хочуть нічого змінювати у своєму житті. Тому хочеться сказати Богові, щоб Він Сам щось з ними зробив. Але це лише наші думки. Нам потрібно пам’ятати, що Бог працює через віруючих. Тому проповідникам не можна падати духом з-за того, що здається що немає нікого, хто серйозно слухає і приймає слово. Тому що насправді Бог працює в їх серцях, і іноді вони виявляють дивовижну віру.

Якось до Ісуса прийшов прийшов римський сотник і попросив Його вилікувати його хворого слугу. Ісус погодився прийти до нього додому. Тоді сотник відповів: «Недостойний я, Господи, щоб зайшов ти під стріху мою… Та промов тільки слово, – і видужає мій слуга». Він вірив, що Ісусу достатньо сказати лише одне слово – і слуга одужає. Написано, що, почувши таке, Ісус здивувався і відповів: «Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!» (Мф.8:10). Просто дивовижно, але римський сотник мав таку крепку віру в Ісуса. Іноді люди, від яких ми очікували віри, не вірять, а іноді навпаки, від кого ми очікували невір’я – вірять. Тому проповідникам не можна падати духом. Важливо створити умови для проповіді Євангелія і проповідувати його, і Бог буде робити Свою справу. Я згадую тут, як повірив сам. Я не планував ставати віруючим, я планував стати фізиком. Але якось мене запросили на вивчення Біблії. Я хотів відповісти «Ні, я не вірю в Бога, мене це не цікавить», але не зміг, і сказав «Так, добре». Озираючись назад я бачу, що у той час Святих Дух сильно працював у моєму серці і допоміг мені не говорити різну маячню про моє невірство, а сказати правильні речі. Тому ми не знаємо, як і коли буде діяти Святих Дух. Наша справа лише – проповідувати Євангеліє.

У вірші 17 написано: «Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове». Віра приходить від слухання. Тому нам потрібно створити умови для проповіді Євангелія і проповідувати Євангеліє. У цьому є наша відповідальність: нам потрібно проповідувати Євангелія. А для цього нам потрібно приготувати проповідь Євангелія. У нас час часто проповідують теорію успіху. Або розважають слухачів, перетворюючи Богослужіння на шоу. Або просто гарно проводять час у церкві, граючи у якісь ігри або подорожуючи. Однак коли Бог закликає, нам потрібно готувати проповідь Євангелія. Проповідь Євангелія несе мир. Це мир з Богом, і мир з оточуючими нас людьми. Якщо хтось примирися з Богом, то він примириться і з оточуючими. Євангелія має вчити чинити добро. Це означає що воно змінює життя людини. Скоро у нас буде весняна Біблійна конференція. Це – добра нагода підготувати і слухати проповіді Євангелія. Хай Господь благословить її.

Таким чином наша відповідальність у тому, щоб проповідувати Євангеліє. Відповідальність слухачів – вірити і приймати Євангеліє. Однак, якщо людина чує, але не приймає Євангеліє, то несе за це серйозну відповідальність. У Ізраїльтян не було виправдань. Вони чули Євангеліє. «Та кажу: Чи не чули вони? Отож: ”По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова в кінці світу!”» (18) Вони не зможуть на суді відповісти: «А ми нічого не знали!» Подібно цьому, у сучасних людей, скажімо у Європі, також не буде виправдання. Зараз у нас є достатньо інформації про Євангеліє. Кожна людина так чи інакше чула його. Чути і не повірити – це величезна трагедія. На жаль, часто люди не хочуть слухати слова. Вони просто хочуть торгувати на базарі і багато заробляти. Вони не вірять що Євангеліє – то є вирішення їх життєвих проблем. Але без слова Бога вони не зможуть вирішити свої проблеми.

Подивимося на вірші 19-21: «Але кажу: Чи Ізраїль не знав? Перший Мойсей говорить: Я викличу заздрість у вас ненародом, роздражню вас нерозумним народом. А Ісая сміливо говорить: Знайшли Мене ті, хто Мене не шукав, відкрився Я тим, хто не питався про Мене! А про Ізраїля каже: Я руки Свої цілий день простягав до людей неслухняних і суперечних!» Ап. Павло тут відповідає на запитання: «Чи залишив Бог Свій народ?» Його відповідь – ні. І Мойсей, і Ісая казали, що Бог благословить поган. Коли народ Ізраїля не захотів прийняти Боже благословіння, Бог вилив це благословіння на інші народи. Лише подумайте, як сильно Бог благословив США завдяки християнам -пуританам, які заснували цю країну. Дивлячись на це, Ізраїльтяни почали завидувати. Вони побачили, яке велике благословіння вони втратили. Навіть через таку заздрість Бог поверне Свій народ до Себе. Ці останні вірші у цьому розділі дають надію народу Ізраїля: Бог не залишив Свого народу і продовжує, по Своїй милості, простягати до нього Свої руки.

У цьому слові ми дізналися про те, що Бог використовує людей для проповіді Євангелія. Хай Господь допоможе нам бути добрими пастирями і вчителями Біблії.

(п. Яків)