Вивчення Біблії: Проповідь “Переступ одного й праведність одного” (До Римлян 5:12-21)
ПЕРЕСТУП ОДНОГО Й ПРАВЕДНІСТЬ ОДНОГО
Ключовий вірш 18 : "Ось тому, як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей"
Сьогоднішнє слово здається, з одного боку, дуже простим, з іншого — занадто накрученим. Але, хоча хід думок Павла досить закручений, але сенс сьогоднішнього слова дуже простий: завдяки Ісусу Христу ми отримали доступ до Божого виправдання та до Його безмежної благодаті. Та хоча слова прості, але вони не легковажні: в сьогоднішнєму слові є життя й смерть: хто приймає дар Ісуса Христа, той входить в Божу праведність і вона запанує в ньому. Хто не приймає Ісуса Христа, той залишається в Адамі, та гріх і смерть панують в ньому. Це показує, наскільки великий дар Господа, та наскільки це велика дорогоцінність. Тому молюся, щоб ми приймали дар Ісуса Христа як найбільшу дорогоцінність, не тільки приймали, але й берегли його.
Подивіться на вірші 12-14: “Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили. Гріх бо був у світі й до Закону, але гріх не ставиться в провину, коли немає Закону. Та смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив, подібно переступу Адама, який є образ майбутнього.” Кожен раз, коли я читаю вірш 12, “Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили” у мене виникає супротив і обурення: чому за гріх Адама я маю страждати? Чому згрішив він, а я винуватий? Чи Бог несправедливий, що карає людей за гріх Адама? Я думаю, що в свій час у багатьох з вас були такі думки.
Але про що каже Павло? Він каже про те, що Адам, якого Бог поставив представником всього людства, впустив гріх в цей світ. До того світ був непорочним. В той час ведмедиця паслася разом з телям, а лев грався з ягням. Якби в той час були діти, вони б могли безпечно брати змій. Навіть кішки тоді не тікали з жахом під диван, або не вистрибували у відкрите вікно на третьому поверсі, коли почують слова дитини: “О! Киця! Ідемо гратися”. Але все це було зруйновано в одну хвилину, коли Адам та Єва захотіли бути як боги й самі вирішувати що є добро, а що зло. Після цього гріх ввійшов в світ. А за гріхом в світ ввійшла смерть. Першим помер Адам. Бог сказав йому: “не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш”. Хоча тіло Адама прожило ще 930 років, але дух його помер в той самий день, коли він розірвав свої стосунки з Богом. Другими померли тварини, яких вбив Бог, щоб зробити для Адама й Єви шкіряний одяг, аби люди мали змогу приходити до Нього. Потім помер Авель і ще багато хто аж до Мойсея. І тільки через тисячі років Бог дав Мойсею закон, де чітко визначив, що є гріх. Але не закон створив гріх. Закон тільки вказав: ось, це і є гріх. Але люди, знали вони чи не знали, що вони грішать, але грішили, отримували засудження й помирали в осуді.
Чи ставив Бог в провину грішникам гріх Адама? Звичайно ні. Провину Адама поніс лише сам Адам. Всі інші понесли провину за свій власний гріх. Але наслідки гріха Адама відчули всі люди і весь світ. Головний наслідок: гріх ввійшов в світ, а разом з гріхом в світ ввійшла смерть. Тепер всі люди помирають. Але помирають не тільки люди. Помирають і тварини, і рослини, навіть гори, планети й зірки. Це страшні наслідки гріха Адама. І хоча ми самі не винуваті в його гріху, але разом зі всім створінням несемо його наслідки. Другий наслідок — люди стали грішниками. Люди грішать, і не можуть не грішити, тому що вони грішники. Після Адама жодна людина не була безгрішною. Навіть маленькі діти грішать. Хоча їх ніхто не вчить поганому, але всі вони дуже гарно вміють вередувати, не слухатися, обманювати, роблять заборонені речі не тоді, коли батьки поряд, а коли ніхто не бачить. Навіть маленькі діти — вже грішники. І кожним своїм гріхом всі ми ще більше руйнуємо світ, все більше створюємо грішну культуру, робимо все те, що зробив Адам. Ми своїми гріхами ще більше кличемо прокляття на свою голову й на голову своїх дітей. Це дійсно трагедія. Тому жодна людина за всю історію не могла спастися, а смерть царювала над всіма людьми.
Але подивіться на вірші 15,16: “Але не такий дар благодаті, як переступ. Бо коли за переступ одного померло багато, то тим більш благодать Божа й дар через благодать однієї Людини, Ісуса Христа, щедро спливли на багатьох. І дар не такий, як те, що сталось від одного, що згрішив; бо суд за один прогріх на осуд, а дар благодаті на виправдання від багатьох прогріхів.” Бог зглянувся на цей світ і дав Свій дар благодаті для виправдання від багатьох гріхів. Цей дар — це жертва Ісуса Христа. Тут сказано, що дар благодаті відрізняється від прокляття гріху. Що Павло має на увазі? Адам зробив один гріх, але його наслідки були такі, що призвели до руйнування всього світу, і спотворили всіх його нащадків. Це призвело до смерті й прокляття на всіх людей всіх часів. Але дар благодаті — інший. Бог вирішив благословити людей, незважаючи на їхні численні гріхи. Бог вирішив стояти за людину, а не проти неї. Навіть в Старому Заповіті Бог не бажав смерті грішника. Він і тоді хотів благословити людину, спасти її, врятувати від смерті й диявола, але двері для Божого благословення були закриті. Коли я уявляю собі це, мені бачиться величезне водосховище. Це ті благословіння, що Бог хоче дати людям. Але є гребля гріху, що заважає Богу вилити все це на людей, тільки маленькі струмочки течуть. Але Ісус відкрив двері Божого благословення, тобто зруйнував цю греблю. Тепер те, що Бог так хотів дати людям і не міг зробити цього, Він може вільно вилити на людей. Як один Адам відкрив двері в світ для гріха та смерті, так Ісус Христос відкрив двері для Божого виправдання, для очищення, для того, щоб люди отримали прощення від Бога. Якщо Бог не хотів засуджувати навіть Адама, якщо багато кликав людей в Старому Заповіті повернутися до Нього, але був вимушений карати людей, то тепер, коли Ісус Своєю праведністю відкрив для Бога можливості виправдати людей, то чи не буде Бог виливати Свою благодать на всіх, хто спроможний її прийняти? Якщо Бог заплатив таку велику ціну за те, щоб простити людські гріхи, то чи буде Він жалкувати Свою благодать та дар виправдання для віруючих?
Для кого ця благодать? Хто її прийме? Подивимося на вірш 17. “Бо коли за переступ одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, хто приймає рясноту благодаті й дар праведности, запанують у житті через одного Ісуса Христа.” Що таке дар праведності? Це те, що Бог встановлює з нами праведні стосунки через Ісуса Христа. В Ісусі Христі Бог пропонує нам: “відновіть зі Мною правильні стосунки: визнайте себе грішниками, і Я спасу вас. Я виллю на вас Свою благодать, буду з вами за добро вам”. Ті, хто приймають це, ті запанують у житті, їх життя стане повним.
Подивіться вірші 18-19. “Ось тому, як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей. Бо як через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішними, так і через послух Одного багато-хто стануть праведними.” З цих віршів ми вчимося, як важлива одна людина. Чому гріх Адама мав такі великі наслідки? Тому що він був представником людства. Це схоже на те, як президент підписує договір не від свого особистого імені, а від імені всієї країни. Тому всі люди цієї країни мають виконувати те, що підписав президент не тому, що президент хороший чи поганий, не тому, що це мені чи йому подобається, а тому, що договір укладено від імені всіх громадян. Тому відповідальні президенти не підписують аби-що, а лише те, що відповідає інтересам народу, тому що потім все одно прийдеться виконувати. Але Адам був нерозумним президентом. Він від імені всього людства розірвав стосунки з Богом.
Але що зробив Ісус? Він, від імені всього людства відновив стосунки Бога з людьми. Ісус став новим представником людства перед Богом. Як Бог дивився на кожну людину через Адама, так зараз дивиться на кожну людину через Ісуса Христа. Коли Бог дивиться на нас через Ісуса, то бачить, що наші гріхи покриті праведністю Ісуса. Тепер ми праведні не тому що самі по собі праведні чи безгрішні, а тому, що Ісус, як представник всього людства, праведний і безгрішний. Адам від імені людства впустив гріх і смерть, Ісус — життя з Богом, прощення, виправдання, благовоління Бога та вічне життя. Нехай Йому буде честь слава і хвала.
Коли ми кажемо про Адама і про Христа, то знаємо, що раніше саме Адам був президентом людства, а тепер — Христос. Тому ми маємо слухатися не Адама, а Христа, мати стосунки не з Адамом, а з Христом. Тобто шукати не тілесного, не плотського а духовного. Звичайно, кожний може сказати: я не хочу слухатися Христа, я буду краще слухатися Адама. Мені краще насолоджуватися зараз і нікого не слухатися, ніж слухатися Ісуса та Бога. Але те людство, яке представляє Ісус буде спасенне, а ті, хто не вважає Ісуса своїм царем, ті перебувають в Адамі і вже загинули.
Коли я не знав Ісуса Христа, я знав що грішник, тому що багато грішив. Я знав, що хіть, боязливість, розбещеність, гордість перед Богом, лицемірство та спроби казатися краще, ніж я є насправді — це ті гріхи, за які маю відповідати перед Богом. Я думав, що якби можна було б виправити мої гріхи, щоб їх не було, то я міг би почати нове життя перед Богом з нового листа. Коли я повірив в Ісуса Христа та покаявся, я відчув, що те, що було раніше, вже не має жодної ваги перед Богом, це, здається, вже не відноситься до мене. Я був дуже щасливий. Але через деякий час я зрозумів, що, хоча Ісус простив мені гріхи, але я автоматично не позбувся їх. Хоча я бажав жити чисто, але все одно грязні думки приходили до мене. Я не став легше відноситися до людей, я так само боюся людей, як боявся раніше. Хоча я розкаювався, але, через деякий час, все одно падав в ті самі гріхи, що були раніше. Звичайно, я грішив менше, ніж раніше, але категорія “більше-менше” це не те, що важливо перед Богом. В той час я зрозумів, що не тому грішник, що грішу, а грішу, тому що зіпсований грішник. Я довго не міг збагнути, як Бог може прощати мене зараз, коли я вже повірив в Ісуса Христа, а все одно попадаю в ті самі гріхи що й раніше. Але одного разу Господь мені сказав: “чи ти думаєш, що кров Ісуса Христа заслаба, щоб рятувати? Чи ти думаєш, що, якщо Я заплатив таку ціну, щоб врятувати тебе, буду звертати на це увагу? Не роби жертву Ісуса даремною”. Відтоді я почав потроху розуміти, що Бог дивиться на грішника через Ісуса Христа, що значить, що праведний — не я сам по собі, а Ісус Христос. Про це саме говориться й в цьому слові. Коли ми приймаємо себе як грішника, а Ісуса — як Спасителя і Господа, то маємо з Ним правильні стосунки. А тоді Бог дивиться на нас вже не через Адама, але через Ісуса Христа. Тоді ми, з точки зору Бога — праведні. Це те, про що сказано: “Ось тому, як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей. Бо як через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішними, так і через послух Одного багато-хто стануть праведними.”
Давайте подивимося вірші 20,21: “Закон же прийшов, щоб збільшився переступ. А де збільшився гріх, там зарясніла благодать, щоб, як гріх панував через смерть, так само й благодать запанувала через праведність для життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим.” В кінці цього розділу Павло знову повторює те, що вже багато говорив: Закон виявив гріх. Гріх панував у житті всіх людей, роблячи їх рабами через осуд, страх покарання, і, найбільше, через смерть. Але благодать через Ісуса Христа запанувала для праведності й вічного життя. Те що зробив Ісус — це для того, щоб запанувала праведність.
В цьому слові ми бачимо, що дар благодаті і виправдання, дар життя прийшли через одного Ісуса Христа. Це дійсно великий дар, тому що в цьому є життя, є правильні стосунки з Богом, є життя з надлишком. Єдине що нам залишається, прийняти цей дар, берегти та вічно хранити його. Також в факті, що один Ісус став причиною спасіння є наука для нас: одна людина так важлива. Через одну людину може змінитися сім’я, суспільство, навіть весь світ. І в цьому є цінність виховання учнів Ісуса Христа.
(п. Авраам Влад)