Вивчення Біблії: Проповідь “Нове християнське життя” (До Римлян 12:1,2)

НОВЕ ХРИСТИЯНСЬКЕ ЖИТТЯ

Ключові вірші 12:1,2 : "Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість"

Апостол Павло починає цей розділ зі слова “Тож”. Це є посилання на те, що ми вивчали в попередніх розділах. Ви, звичайно, пам’ятаєте, про що ми вивчали в цих розділах. Якось на останньому курсі університету наша група сиділа в кабінеті зав. кафедрою і слухала доповіть одного студента. Доповідь зав. кафедрою не сподобалась, він розгнівався і запитав його: “Чому ти навчився в університеті за 5 років?” Зляканий студент так і не зміг йому відповісти, чому він навчився за ці 5 років. Але я думаю що ми не як цей нещасний студент, і можемо згадати, чому ми навчилися в цих розділах послання до Римлян. “Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя…” Головним чином ми дізналися про Боже милосердя. Люди згрішили і спортилися остаточно. У фільмі “Людина, яка стала папою” розповідається про польського юнака Кароля Войтилу, який пізніше став папою Іваном Павлом II. Він пережив окупацію Польщі фашистською Німеччиною. Його друг, священик бачачи те, що творять нацисти, сказав: “Коли я бачу те зло, яке вони роблять, мені хочеться їх задушити. Але я не можу, бо я – священик”. Бог, дивлячись на людьське зло, міг виявити Свій гнів і засудити людей. Але Бог виявив Своє милосердя. Він не став знищувати людей, а послав Свого єдиного Сина Ісуса щоб спасти їх від їхніх гріхів. Через віру в Ісуса ми отримали праведність і спасіння.

Далі ап. Павло збирається говорити, як же нам потрібно жити після цього? Але він не просто каже: “Живіть так-то, бо так треба; поступай так-то, бо так треба”. Він не просто дає перелік справ, які потрібно зробити за день, за місяць і за рік. Спочатку Павло дає нам самий потужний мотиватор, який лише існує у житті – і це Боже милосердя. Багато людей живуть і поступають немотивовано. Вони пливуть по життю наче дохла риба. І якби не потрібно було щось їсти, то багато з них взагалі б нічого не робити. Щоб хоч трошки підбодритися, вони випивають ріки кави, але вона вже не діє на них. Бог не хоче, щоб християни були як то кажуть “ні риба, ні м’ясо”. Він хоче, щоб у них горіло серце трудитись і змінюватись. Де взяти мотивацію для цього? Це – Боже милосердя. Можливо іноді самому ап. Павлу було нелегко робити ті багаточисельні справи, які він мав. У серце приходили самотність, страх, втома. Тоді він сідав і згадував Боже милосердя у своєму житті. Він жив активним і успішним життям, але він не знав Бога, тому просто активно ішов до пекла. Але Бог явив Йому Своє милосердя коли Ісус зустрів його, який ішов переслідувати Християн і помилував. Павло ніколи не забував цього Божого милосердя.

Подивимося на 1-ий вірш: “Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу”. По-перше, ап. Павло благає віруючих в Римі. У цьому світі старші люблять наказувати. Павло був вченим, який змалку вивчав Біблію у відомого вчителя. Він був євреєм з бездоганною родослівною. Йому важко було визнати віру поганських християн із Риму. Але він визнав їх віру. Він визнав їх значимість – значимість того, що вони жили в центрі Імперії і значимість в історії. Тому він не наказував їм, а скромно благав. Він каже “браття”. Тому сестри можуть подумати, що Павло забув про них і їх це не стосується. Але не хвилюйтея, ап. Павло глибоко поважав, цінував сестер і визнавав їх роль у Божій роботі. Тому навіть якщо він тут явно не написав “сестри”, звичайно він мав і їх на увазі.

Читаємо далі: “повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові”. Є люди, які думають, що що оскільки уже отримали спасіння, то далі можна жити як хочеться, а потім, після смерті, пред’явити на вході в Небесне Царство це спасіння. Але Павло каже: “Ні, життя людини, яка стала християнином, не може залишатися як рашіне, а має змінитися”. Яким же чином воно має змінитися? Що саме має змінитися? Про це він говорить у цьому слові.

“Повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові”. Коли ми чуємо такі слова як “повіддавайте”, “жертва” то у нас виникає внутрішній спротив. Ніхто не любить віддавати, а слово “жертва” нагадує про страждання. Люди люблять отримувати і гарно проводити час. Однак ніхто не любить віддавати і страждати. Однак хочемо ми, чи ні, але наше життя ми повинні чомусь віддати. Ми не можемо нічому не віддати наше життя. Тому усі люди чомусь його віддають, на щось витрачають цого.

І ап. Павло закликає віддати наші тіла в жертву живу, святу і приємну Богові. Слово “жертва” відносить нас до Старого Заповіту. У Старому Заповіті були різні жертви. Були жертви за гріх. Невинних трарин вбивали і проливали їх кров за людські гріхи. Такі жертви зараз уже не потрібно приносити, тому що Ісус приніс Себе один раз в жертву за людські гріхи. Але там були і інші жертви. Були жерви цілоспалення і жертви подяки. Під час цих жертв також убивали тварин. Бог закликає нас до подібної жертви, але до живої. Ми потрібні Богу живими. Ісус помер, щоб ми жили. Така жива жертва приємна Богові.

Нелегко знайти своє місце в Божій роботі. Багато людей кажуть: “Я не знаю, що мені робити”. Але якщо в серці є дійсно бажання догодити Богові, то така людина знайде своє місце. В Євангелії від Луки ми зустрічаємо пророчицю Анну. Вона зустріла маленького Ісуса, коли Його принесли в храм. Вона лишилася вдовою, проживши з чоловіком лише 7 років. Інша жінка на її місці впала б в глибоку депресію, жаліючи себе. Але вона знайшла своє місце в Божій історії – вона служила Богу постом і молитвою до глибокої старості. Вона також говорила людям Боже слово про Спасителя. У книзі Дій ми зустрічаємо ще одну вдову – Тавіту. Вона була ученицею Ісуса. Також написано, що “вона повна була добрих вчинків та милостині, що чинила” (Дії 9:36). Її життя не було нелегким. Вона мала бути наповнена сумом і печаллю. Але вона не сиділа, склавши руки. Вона знайшла своє місце в Божій роботі. Непосвята себе Богу – це є вірний признак духовної незрілості. Тому, вивчаючи Біблію, потрібно задати собі запитання: “Яка жертва приємна Богові?”

Прочитаємо ще раз вірш 2: “і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість”. Ключове слово у цьому вірші це “перемініться”. Іншими словами, ап. Павло закликає нас до духовного росту. Ми не повинні залишатися такими, як є. Нам потрібно рости духовно. У цьому світі є такі психологічні хвороби, коли тіло людини росте, людина наче дорослішає, але психологічно залишається на рівні дитини. За нею потрібно доглядати як за 5 річною дитиною, хоча їй уже 20 років. Їй уже пора піклуватися про інших, але вона ще не може дати раду навіть самій собі. І це страшно. В духовному світі таке також можливе. Це коли людина довго в церкві, здається що багато знає, але не росте.

Що ж заважає духовному зросту? Ап. Павло каже що найбільш заважає цей вік. Він каже: “і не стосуйтесь до віку цього”. Що це за звір такий “цей вік”? “Цей вік” – це люди, які живуть без Бога: в їх житті, у їх культурі, у їх мистецтві – в усіх сферах їхнього життя немає Бога. І, іноді здається, що без Бога люди непогано живуть! І при цьому вони живуть легко і зручно. Яка це велика спокуса так думати! Цей вік виявляє на нас шалений тиск. Чи виходимо ми в магазин, чи заходимо в Інтернет, чи дивимось фільм, чи слухаємо музику – ми скрізь знаходимось під впливом цього віку. У цього світу є своя філософія і своя регілія. Ап. Іван сказав так: «Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської, бо все, що в світі: пожадливіть тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, – це не від Отця, а від світу» (1 Ів.1:15,16) І оця тілесна пожадливість, пожадливість очей і життєва пиха тиснуть нас. Вони затягують. Коли, наприклад, виходить чергова версія якогось популярного дивайсу, то, здається, світ сходить з розуму. Усі про нього пишуть, усі говорять, усі хочуть його купити, шикуються черги. Невже життя людини так сильно залежить від дивайсу, від електроніки, яка не має серця і розуму, яка не може тебе зрозуміти, не може с тобою спілкуватись? Однак на рекламі смартфона ми бачимо усміхненого власника. І так легко думати, що він дарує радість, а то і саме щастя. Особливо сильно цей вік тисне на молодь. Багато їх однолітків живуть без Бога. І, дивлячись на них, молодь втрачає орієнтири. Приходячи до церкви, вони починають сідати спочатку на середніх рядах, потім на задніх, потім на гальорці, а потім зовсім кудить щезають.

В чому ж духовний ріст? “… але перемініться відновою вашого розуму”. Духовний ріст – це переміна розуму. Справа в тому, що наш розум – спорчений. Він був покалічений і поломаний гріхом. У нас неправильний погляд на істину, на абсолюти, неправильне уявлення про те, як навчатися, як працювати, як створювати сім’ю, як виховувати дітей, як розпоряджатися фінансами, і навіть на те, як відпочивати. Наш розум непридатний для використання. Припустимо, що ви харчуєтесь одними чіпсами, газованою водою і солодощами. Звичайно, через деякий час ви зіпсуєте і сій шлунок і своє здоров’я. Подібно до цьго, якщо наш розум харчується дешевою і неякісною їжою, він зіпсується. У наш час ми переживаємо інформаційний бум. Здається, що достатньо харчів для нашого розуму. На нього навалюється безліч інформації. Більшість людей черпають цю інформацію із Інтернету, фільмів, новин. Але це – дешева неякісна їжа, від якої здоровий мозок стошнило б, але спорчений мозок це їсть. В результаті, спорчений розум призводить до спорченого життя. У фільмі “Собаче серце” професор Преображенський радить своєму колезі не читати радянських газет, тому що помітив, що ті його пацієнти, які регулярно читають радяньскі газети, втрачали вагу, мали кепський апетит і пригнічений стан духу. А тепер припустіть, що ви регулярно читаєте “Правду” чи історію комуністичної партії. Звичайно, ви матимете погане здоров’я!

Наш розуму потрібно очистити, оновити, переробити. Але хто може це зробити? Це може зробити лише Боже слово. Тому нам потрібно бути активними в тому, щоб слухати і вивчати його: це Богослужіння, це читання і вивчення Бібілї, це конференції і семінари. У якому стані наш розум? Чи даємо ми йому правильний корм? Спорчений розум веде до спорченого життя. Новини, Facebook не дають справжнього корму. Немає звідки взятися духовному росту.

В медицині є такий спосіб лікування як переливання крові. Його іноді призначають, наприклад, коли у людини багато вугрів. Очищення крові виліковує багато хвороб. Боже слово це як той фільтр, який очищає наше життя. Є люди, які ціле життя страждають від одних і тих же гріхів. Проблема в тому, що у їх житті не оновлений розум. Наприклад, до того, як я прийшов до Бога, я був фанатом групи “Кіно”. Я годинами слухав їх пісні, більшість із них я знав напам’ять і міг годинами горланити їх під гітару. Коли Цой розбився в автокатастрофі, я ходив у депресії. Ці пісні – це були харчі для мого розуму. Але коли Бог прийшов у моє життя, їх пісні перестали мене зачіпати. Вони перестали бути харчами для мого розуму. Відбулося очищення. Хтось до зустрічі з Ісусом вдень і вночі грався в комп’ютерні ігри. Коли він бачив комп’ютерну гру, то у нього від хвилювання у два рази піднімався пусль. Але після зустрічі з Ісусом комп’ютерні ігри передстали його чіпляти. Коли він їх бачить, то залишається байдужим. Відбулося очищення. Тепер організм не хоче істи неякісну і спорчену їжу.

Ми всі переживаємо певні складності у житті. Це можуть бути різні речі – непорозуміння, матеріальні проблеми, хвороби, труднощі в вихованні дітей, інші. Але важливо те, чим ми годуємо у цей час наш розум. Припустимо, є сестра, яка хоче вийти заміж. Це – добре бажання, потрібно молитися за це. Але, припустимо, що з якихось причин це довгий час не вдається. У неї починається паніка, вона готова вийти заміж за кого завгодно, навіть за невіруючого. Але до своєї самотності можна підійти інакше. Що каже про це Біблія? Самотність – це Божий подарунок. У цей час можна багато вивчати Біблію, можна багато служити Богу, можна прочитати багато книг. Це добрий час щоб знайти радість в Бозі, яка не залежить від обставин життя, і знайти дорогоцінний мир. Коли ви створете сім’ю, то такого часу уже не буде. І тоді цей час стане часом величезного благословіння!

Для чого нам потрібно оновлювати розум? Подивимось заключення 2-го вірша: “щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість”. Звичайно, Божа воля і так добро, приємність і досконалість, просто тому що вона Божа. Але коли наш розум оновлюється, то ми починаємо це розуміти. Ми починаємо розуміти, як добре те, що Бог привів нас до Себе, і як добре Він зробив у моєму житті і ми починаємо щоденно радіти цьому. Ми перестаємо боротися проти Божої волі, а починаємо довіряти Богу і слухатися Його.

Сьогодні ми дізналися про служіння – віддати наші тіла на жертву живу, і про духовний ріст – перемініться відновою вашого розуму. Служіння і духовний зріст завжди ідуть поруч. Хай Господь допоможе нам зростати духовно і приносити плоди в служінні.

(п. Яків)