Вивчення Біблії: Проповідь “В дотриманні їх — нагорода велика” (Псалом 18)

В ДОТРИИМАННІ ЇХ — НАГОРОДА ВЕЛИКА

Псалом 18

Ключові вірші 10-12 : “Страх Господа чистий, — він навіки стоїть. При́суди Господа — правда, вони справедливі всі ра́зом, дорожчі вони понад золото і понад бе́зліч щирого золота, і солодші за мед і за сік щільнико́вий, — і раб Твій у них бережки́й, а в дотри́манні їх — нагорода велика”

Можливо вам доводилося читати книгу Джеймса Пакера «Пізнання Бога». Книга ця справді чудова і помічна. Вона стала одним з найбільш визначних християнських бестселерів другої половини ХХ ст. і вона й досі не втратила своєї актуальності. Загалом, в одних лише США та Канаді було продано більше мільйона примірників. Багато разів ця книга видавалася і перевидавалася різними мовами і по всьому світові. Однак цікаво, що саме перше її Англійське видання 1973р. вийшло накладом у всього лише 2000 примірників. Видавець пояснює цей факт тим, що на той момент вони не мали достатньої певності, що серед представників консервативних євангельських церков знайдуть достатньо читачів, яким була б справді цікава тема пізнання Бога.

Вам це не видається дивним? Здавалося б, куди ще мали би бути спрямовані зусилля християн, як не до пізнання Бога. Але, насправді, видавець рахує гроші і знає які книги люди купують. Людей, як правило, більше цікавлять практичні питання, такі як: покликання, місія, сім’я і виховання дітей, щось, що можна застосувати, а не, наприклад, вчення про природу Бога, чи про Трійцю, які, як то кажуть: «на хліб не намастиш». Ми більше говоримо про благословення, які отримали в Христі: прощення гріхів, примирення і нове життя ніж про самого Бога і Його славу. Здається, ми не дуже й вміємо думати і говорити про Бога, як належить. Цього потрібно вчитися.

Писання закликає нас не лише до наслідування гарних прикладів віри, але в першу чергу, до пізнання Самого Бога і Його справ. Кінець кінцем, згідно слів Христа вічне життя і полягає в тому, «щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Ів.17:3).

Псалом 18, який ми вивчаємо сьогодні про Бога, Який являє Себе в творінні, в Своєму вічному слові і в наших життях. Він закликає нас пізнавати цього Бога і обіцяє велику нагороду. Нехай Господь помилує нас і навчить нас пізнавати Його в тих засобах, які Він дав нам, прославляти Його і насолоджуватися Ним вічно.

Вірш 1, надписання цього Псалма, говорить: «Для дириґента хору. Псалом Давидів». Біблійна традиція приписує авторство цього твору царю Давиду. Судячи з того, що тут згадується дириґент хору, ця пісня виконувалася під час Богослужіння в храмі. Ми не знаємо в який період життя Давида був написаний цей Псалом, але насправді, це не важливо. Ця пісня звертає наші думки і очі цілковито до Бога і Його об’явлення.

Подивіться вірші 2-7: «Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозві́д. Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку, — без мови й без слів, не чутни́й їхній голос, та по ці́лій землі пішов ві́дголос їхній, і до кра́ю вселе́нної їхні слова́! Для сонця наме́та поставив у них, — а воно, немов той молоди́й, що вихо́дить із-під балдахи́ну свого, — воно ті́шиться, мов той герой, щоб пробігти дорогу! Вихід його́ з краю неба, а о́біг його — аж на кі́нці його, і від спеки його ніщо не захова́ється»

В першій частині цього Псалма автор роздумує про Бога, Який явив Себе в творінні. Про що нам звіщає небо, коли ми дивимося на нього, коли роздумуємо про те, як влаштований наш світ? Про що нам говорять зірки і галактики, коли ми вночі дивимося вгору? Про що нам свідчить сонце, яке як могутній атлет кожного ранку сходить над обрієм і невтомно, день за днем, рік за роком звершує свій марафон небесами? Воно проливає на землю своє життєдайне тепло, виходить у яскравому світлі, на яке не можливо дивитись неозброєним оком. Про що нам говорять дні і ночі, пори року що вірно змінюють одне одного? Бог помістив свідчення про Себе в світі, який створив. Споглядаючи порядок, складну злагодженість і красу світу в якому ми живемо, ми пізнаємо величного і мудрого Бога-Творця. Бога, який більший за всесвіт, який створив. Бога, що не втомлюється творити і давати життя всьому. Бога славного, сяйво слави Якого більше за сяйво сонця. Бога милосердного, який велить Своєму сонцю сходити над добрими і лихими.

Творіння свідчить про свого Творця нечутно. Ми не говоримо з зірками словами. Та їхнє свідчення універсальне. Кожен може почути, кожен може дізнатися. Давид каже: «без мови і без слів, не чутний їхній голос та по ці́лій землі пішов ві́дголос їхній, і до кра́ю вселе́нної їхні слова́!»

Я пам’ятаю, як був студентом останніх курсів. Ми слухали курс медичної фізики. Наш викладач захоплено розповідав нам про процес реплікації ДНК. Під час одного з занять він сказав: «я, взагалі-то, невіруючий… але коли думаю про це, то готовий навіть повірити в Бога». Природа говорить голосно і ясно. Ап. Павло в Рим.1:19-20 каже: «те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об’явив. Бо Його невиди́ме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, ду́манням про твори стає види́ме».

Та, на превеликий жаль, люди навчилися заглушати цей голос і Божу правду, Боже об’явлення гамувати своєю неправдою. Тому Господь говорить до нас також і в інші способи. Творіння звіщає нам про славу Творця. Боже слово звіщає нам про Його задум і про Його справи, Його характер і волю. Подивіться вірші 8-9: «Господній Зако́н досконалий, — він змі́цнює душу. Свідчення Господа певне, — воно недосві́дченого умудряє. Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселя́ють. Заповідь Господа чиста, — вона очі просвітлює».

Цар Давид використовує тут різні поняття, щоб описати Боже об’явлення в Його слові. В цих віршах він говорить не лише про якісь конкретні Божі повеління, як, наприклад, 10 Заповідей або церемоніальний Закон. Він має на увазі весь Божий Завіт, в якому Господь виявив Себе Ізраїлю, усі Божі віковічні постанови, якими Він скеровує, як історію світу, так і життя кожної окремої людини.

Від самого початку, коли ми лиш відкриваємо Біблію, і читаємо перші сторінки Його слова, книгу Буття, ми бачимо Бога, Який говорить. Своїм наказом Він кличе до існування світ, який ми бачимо навколо себе і встановлює об’єктивні закони, які діють в ньому. Господь повелів і сталося світло. Він наказав і Його словом загорілися зорі на небі, з’явилися звірі на землі і птахи у повітрі. Своїм велінням Господь окреслив шлях сонця в небі і межі морю, які воно не переступить. Ці Божі закони діють незалежно від того, хочемо ми того чи ні і складають реальність, в якій ми живемо. Але також від самого початку ми знаходимо і інші Його закони і веління. Для їх виконання ми маємо проявити послух. Наприклад: веління панувати над створеним світом від Божого імені або не їсти від дерева пізнання добра і зла.

Увесь цей Божий Закон Давид називає досконалим, тобто таким, який не має жодної вади. Закони людей мають безліч вад. Наші законотворці пишуть закони, якими має керуватися життя суспільство. Але ці закони іноді суперечать одне одному, іноді залишають такі дірки в які можна не те що пролізти, а й возом в’їхати. Вони дозволяють зловживати законом і відкривають шляхи до корупції. Божий закон не такий. Він досконалий, тому що він даний досконалим Богом. Дивлячись на людські закони і людську несправедливість ми занепадаємо духом. Але коли ми пізнаємо Бога в Його слові, коли навчаємося Його досконалої мудрості і справедливості наші душі зміцняються і оновлюються.

Свідчення Господнє Давид називає певним, вірним. На нього можна опертися і довіритися йому, тому що воно дане вірним Богом. Богом, який на відміну від людини не бреше. Якщо Він щось сказав, це точно виконається. Якщо щось пообіцяв, на це можна опертися. Він від початку говорить, що буде в кінці. В Ньому немає і тіні переміни.

Спираючись на свій досвід і обмежене розуміння люди діють ситуативно, виходячи з понять вигідно чи не вигідно. Але спираючись на певне Господнє свідчення, довіряючи вірному Богу ми можемо діяти керуючись іншими поняттями: правильно чи неправильно. Боже слово дає нам мудрість діяти правильно навіть якщо в моменті це здається невигідним.

Далі Давид називає Господні накази справедливими. Ми дивимося на світ і бачимо в ньому так багато людського зла і неправди. Ми плачемо, кричимо про справедливість, коли бачимо злочини без покарання, негідників, які упиваються своєю безкарністю і силою. Але Боже слово відкриває нам справедливого Бога. Він не дивиться на лице, на походження чи статус. Він не візьме хабаря. Він не байдужий. Він опікується сиротою і вдовою. В Нього слабкий знаходить захист від свавілля сильного. І Він нас навчає Своєї справедливості: бути голосом тих, хто сам не має голосу, опікуватися тими хто слабший, ненавидіти зло і викривлений суд. Одного дня цей Бог судитиме світ. Одного дня Він обіцяє нам оновлену землю під оновленим небом, де немає гріха і сліз. Справедливі Господні накази, серце вони звеселяють.

Чиста Божа заповідь відкриває нам Бога, в якому немає ніякої вади, ніякої темряви. Споглядаючи цього Бога, пізнаючи в Божому слові цього Бога, Його славу і досконалість ми самі змінюємося від слави в славу (2Кор.3:18). Ми вчимося дивитися на світ Божими очима.

Подивіться вірші 10-12: «Страх Господа чистий, — він навіки стоїть. При́суди Господа — правда, вони справедливі всі ра́зом, дорожчі вони понад золото і понад бе́зліч щирого золота, і солодші за мед і за сік щільнико́вий, — і раб Твій у них бережки́й, а в дотри́манні їх — нагорода велика».

Що таке страх Господа? Чому він чистий? В Прип.8:13 говориться: «Страх Господній — лихе все нена́видіти: я нена́виджу пи́ху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста́!» Божий страх, це те, що ми набуваємо разом з пізнанням Бога. Він починається, коли ми усвідомлюємо, що Бог є. Що цей Бог Всемогутні, чистий, святий, справедливий і вірний. Він вічний і знає все. Він реально присутній в світі і діє. Він не байдужий і всі створіння, в тому числі і ми підзвітні Йому.

Цей страх Божий – основа наших стосунків з Богом. Коли ми відкриваємо Писання, то бачимо, що справжня побожність в різні часи набувала різних форм. В часи Адама вона виражалася в тому, щоб уникати дерева пізнання добра і зла. В часи Давида і Мойсея – в тому, щоб дотримуватися приписів Закону. В наш час вона ще інша. Форма змінюється, але зміст залишається той самий. Етичні і моральні стандарти суспільства змінюються. Те, що люди вчора називали злом сьогодні вони вже називають добром. Але вічний і чистий страх Божий приводить нас до Бога, який визначає добро і зло. Щоб ходити перед Його лицем, поклонятися і служити Йому в чистоті і святості.

«Присуди Господа – правда», каже Давид. Бог захотів відкрити нам в Своєму слові Свою волю, Свій задум, Свої справи і самого Себе. Тому ми так любимо Боже слово. Давид називає його дорожчим понад безліч щирого золота, і солодшим за стільниковий мед. Таке велике надбання ми маємо в Божому слові, в дотриманні Божих присудів. Амінь!

Ми знаємо, яке це благо. Але парадокс в тому, що навіть знаючи, яке Боже слово добре до нас, які Його заповіді справедливі, ми все одно раз за разом хибимо, звертаємо на манівці і шукаємо гріха. Тому Господь в Своїй милості говорить до нас не лише через природу і Своє слово. Також Він говорить безпосередньо до наших сердець, працює в нас Своїм Духом і благодаттю і направляє наші ноги на дороги праведності. Подивіться вірші 13-15: «А по́милки хто зрозуміє? Від таємних очисть Ти мене, і від сваві́льців Свого раба захова́й, нехай не панують вони надо мною, тоді непорочним я буду, і від провини великої буду очи́щений. Нехай бу́дуть із волі Твоє́ї слова́ моїх уст, а думки́ мого серця — перед лицем Твоїм, Господи, скеле моя й мій Спасителю!»

В цих віршах Давид закликає нас подумати про Бога, який діє в наших серцях. Ми грішимо і залишаємо Божі дороги. Іноді – не свідомо, через звичку, через дурість чи незнання. Іноді, що значно гірше, – свідомо, коли піддаємося спокусам і знаємо, що робимо зле, та все одно робимо. Ми не знаходимо в собі достатньо сили, достатньо вірності, достатньо любові щоб вірно слідувати Божому слову. Тому Бог виявляє Себе нашою скелею і Спасителем. Він приходить до нас, працює в наших серцях і змінює нас, захищає від злого і робить чистими.

Ми пізнаємо Бога, коли спостерігаємо за Його творінням, справою Його рук. Ми пізнаємо Бога, коли відкриваємо Біблію, Його слово. Ми пізнаємо Бога в своєму житті, в тому, як Він діє в нас в Своїй благодаті. І ми пізнаємо Бога в Ісусі Христі. Автор послання до Євреїв у вступі до цього листа пише: «Багато разі́в і багатьма́ способа́ми в давнину́ промовляв був Бог до отців через пророків, а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настанови́в за Наслідника всього, що Ним і віки́ Він створив» (Євр.1:1-2). Насправді ми маємо сьогодні значно більше, ніж мав Давид. Ми знаємо набагато більше, ніж він про світ в якому живемо. Ми маємо Біблію, якої не мав Давид. Ми маємо Боже одкровення в Христі і Духа Святого, якого Господь дав кожному віруючому. Коли наш розум направлений на пізнання Бога, навіть звичайні буденні справи, спілкування, служіння збагачують нас пізнанням Божої слави і благодаті. Нехай Господь навчить нас і допоможе пізнавати Його, Його славу і волю, Його велику любов і благодать, щоб наші слова і наші вчинки були б із волі Його для слави Його.

(п. Йонатан)