Вивчення Біблії: Проповідь “Нога моя стала на рівному місці” (Псалом 25:1-12)
НОГА МОЯ СТАЛА НА РІВНОМУ МІСЦІ
Псалом 25:1-12
Ключовий вірш 25:12 : “Нога моя стала на рівному місці, — на збо́рах я благословля́тиму Господа!”
Щоб зрозуміти про що цей псалом, потрібно дочитати його до кінця, і порівняти перший та останній вірші. В ньому Давид використовує досить потужну метафору. В 1-ому вірші він пише: “… не спіткнуся”, а в останньому, 12-му вірші він пише: “Нога моя стала на рівному місці…” Всі ми мали досвід, коли відчували, що можемо легко спіткнутися, коли наше положення було нестійким. Не лише коли ожеледиця, чи коли ми ходили в темноті, але й стосовно нашого християнського життя. Очевидно, що Давид у цьому псалмі у труднощах, у проблемах, через які може спіткнутися, він стурбований стабільністю свого життя перед Богом. Чи можливе взагалі стабільне християнське життя, життя без спотикань? Колись один пастор видав книгу: “Як бути пастором без сліз”. Це можливо? Є книга: “Виховання дітей без сліз та помилок”. Це можливо? Чи можливе християнське життя без спотикань? Звичайно, я гадаю, що зовсім без спотикань не можливе. Ми живемо у грішному світі, у грішному, зіпсованому тілі, у нас надто багато ворогів, щоб вони дали нам спокійно прожити. І, як ми знаємо, у житті Давида також були спотикання. Тому зовсім без спотикань прожити неможливо. Але чого тут прагне Давид: він дає нам кілька порад, як нам зростати духовно і мінімізувати ці спотикання. Що відрізняє духовно зрілого віруючого від немовляти у Христі? Те, що відрязняє дорослу людину від дитини: вона значно рідше спотикається. Бог високо цінував Давида. Він був духовно зрілим чоловіком. В 1 Цар.14:8 Бог каже Єровоамові: “… та ти не був, як Мій раб Давид, що додержував за́повідей Моїх, і що ходив за Мною всім серцем своїм, щоб робити тільки добре в оча́х Моїх”. Як же Давид став Божою людиною, як йому вдалося додержувати Його заповідей, ходити перед Ним всім серцем і робити добре в Божих очах? Прислухаймося до його порад.
Перше, “перевір мене, Господи” (2-3) Звернемося до вірша 2:
2 Перевір мене, Господи, і ви́пробуй мене, перетопи́ мої ни́рки та серце моє,
Давид просить Господа перевірити, випробувати та перетопити його серце і нирки. Хоча Давид вважав, що у тій ситуації він правий – тому в 1-ому вірші він сміливо просить Бога судити його і заявляє що ходив у непорочності – він не був самовпевненим чи самоправедним. Він просить Бога перевірити і випробувати його щоб знати свій справжній духовний стан. Давид не грався в духовність. Він добре знав, що Божі перевірки, випробовування та переплавка нелегкі. Він дійсно хотів зростати в Бозі, в праведності, Він хотів знати Бога та служити Йому. Він хотів виконувати Його волю. Тому він хотів знати свої недоліки, щоб працювати над ними. Він хотів знати свої сильні частини, щоб використувати їх для Бога.
Як нам дізнатися свій духовний стан? Ми маємо вивчати Боже слово, і, як Давид, просити Бога перевірити, випробувати та перетопити нас. Для зростання нам потрібно щоденно звіряти наше життя з Божим словом. Боже слово – це зеркало, яке показує нам які ми насправді. Ап. Яків сказав (1:22-25)
22 Будьте ж викона́вцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють.
23 Бо хто слуха́ч слова, а не викона́вець, той подібний люди́ні, що риси обличчя свого розглядає у дзе́ркалі, —
24 бо розгляне себе та й віді́йде, і зараз забуде, яка вона є.
25 А хто заглядає в зако́н досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забу́дько слухач, але виконавець ді́ла, — і він буде блаженний у дія́нні своїм!
Ми зазвичай думаємо, що з нами все в порядку. Але коли ми дивимося в Боже слово, то можемо побачити свій справжній стан. За часів пророка Ісаї Ізраїльський народ думав, що з ним все в порядку. Але Бог звернувся до нього так (Ісая 44:20):
20 …Звело́ його серце обма́нене, — і він не врятує своєї душі, та не скаже: „Хіба не брехня у прави́ці моїй?“
Час від часу ми маємо себе чесно запитувати: “Чи не тримаю я брехню в моїй правій руці?” Грішники зазвичай дуже неохоче визнають свої гріхи та помилки. Якщо їм сказати про це, то можна у відповідь почути: “Сам такий!” Проте Боже слово і Святий Дух мають силу відкривати нам правду і давати ясно зрозуміти наші гріхи, щоб залишати їх, і наші помилки, щоб виправляти їх.
У вірші 3 Давид каже:
3 бо перед очима моїми Твоє милосердя, і в правді Твоїй я ходив.
Коли ми проходимо через випробування, через процес очищення, то маємо дивитися на них через Боже милосердця. Я проходжу через труднощі не тому, що Бог мною не цікавиться, чи не любить, а тому що любить, тому що хоче змінити мені і зробити корисним в Своїй роботі. Він хоче навчити мені ходити в правді.
Друге, “не сидів я з людьми неправдивими” (4-5, 9-10) Звернемося до віршів 4-5:
4 Не сидів я з людьми́ неправдивими, і не бу́ду ходити з лукавими,
5 я громаду злочи́нців знена́видів, і з грішниками я сидіти не буду.
Друга річ, яка хитає нас у християнському житті – це близькі стосунки з неправдивими, лукавими, злочинними та грішними людьми. Ці вірші нагадують нам 1-ий псалом, де написано:
1 Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сиді́нні злорі́ків…
Звичайно, ми маємо спілкуватися з такими людьми, іноді це невідворотно – по роботі, по справах. Ми маємо звіщати їм Євангелію. Але товаришувати з ними, слухати їх порад, поділяти їх світогляд та систему цінностей – ні. Ці вірші в першу чергу говорять про те, наскільки людина податлива на різноманітні впливи. Впливу не видно, але він може сильно змінити людину. Вплив – це як запах, чи як туман, який проникає у кожну клітину нашого тіла, хочете Ви цього чи ні. Давид на своєму життєвому шляху побачив багатьох людей. І ось його порада: хочете стабільності, зрілості – дуже обережно обирайте собі товаришів та консультантів, будьте уважні з ким Ви проводите свій час. Зауважте, що коли праведник товаришує з грішними, то зазвичай так трапляється що не грішні змінюються і стають Божими людьми, а навпаки: праведник змінюється і стає таким самим злим, як грішні. Недавно я відвідав курси по душеопікунству. Лектор казав, що №1 у списку людей, які потребують такої допомоги – це сімейні пари. Шлюб – це місце, де два грішники знаходяться у найбільш тісних стосунках, які лише можливі у цьому світі. І в таких стосунках найбільше проявляється їх грішна природа, їх невилікувані сердечні рани, їх недоліки. Тому обирати собі майбутнього чоловіка чи дружину також потрібно вкрай обережно, згідно Божого слова, слухаючи порад не свого серця, а Божих людей. Обирати потрібно серед духовних людей, які мають плоди життя, які люблять Бога і люблять Його слово.
Те, яких друзів, наставників людина обирає собі, показує її справжні наміри. У цьому світі якщо хто хоче зростати як науковець, то намагається обрати собі наукового керівника який відомий, успішний, загальновизнаний вчений. Звичайно, у такої людини можна багато чому навчитися і через це самому вирости. Хто хоче зростати як професіонал у якійсь сфері, також намагається попасти в компанію, до людей, у яких можна чомусь навчитися. В нашому духовному житті так само. Одні люди можуть лише чинити на нас поганий вплив і тягнути нас донизу. Інші – допомогти вирости. Тут дуже показовим є приклад пророка Єлисея. Він мав велике духовне бажання зростати як Божий слуга, тому став учнем великого пророка Іллі. Ілля випробовував його – чи дійсно його бажання щире. Якось він сказав йому: “Сиди тут, бо Господь послав мене аж до Бет-Елу”. Єлисей відповів: “Як живий Господь і жива душа твоя, – я не залишу тебе!” (2 Цар.2:1-2). Єлисей ніколи не залишав Іллю. Він знав, що Ілля – це Божий пророк, він хотів вчитися у нього і багато в чому бути як він. Бог прийняв таке бажання Єлисея і зробив його, як і Іллю, Своїм слугою і пророком. Ви хочете стабільного плідного життя? Оберіть собі друзів, у яких є плоди в житті, і в яких Ви можете чомусь навчитися. Знайдіть собі пастиря, у якого є плоди в житті, і прислухайтеся до його порад!
Третє, “обійду Твого, Господи, жертівника” (6) Звернемося до 6-ого вірша:
6 Умию в неви́нності руки свої, й обійду́ Твого, Господи, же́ртівника…
У Старому Заповіті під час богослужіння приносили в жертву тварин. Храм був місцем, де лилася кров, а священики нагадували м’ясників. У наш час завдяки хресній жертві Христа, Який приніс Себе в жертву раз і назавжди, необхідність кривавих жертв відпала. Християнам вже не потрібно приносили в жертву тварин. Але це не означає, що ми не маємо приносити ніяких жертв. Ми маємо приносити жертви. Ап. Павло в Рим.12:1 сказав:
1 Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, — повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу…
Це повеління стоїть першим у переліку практичних кроків християнина. Іншими словами, якщо Ви пізнали Боже милосердя, якщо прийняли Христа у своє життя як свого Господа і Спасителя, то віддайте себе на служіння Богові. Якщо цього немає – це ознака духовної незрілості, і це призведе до великих коливань у християнському житті. Ми маємо комусь або чомусь присвятити своє життя. Ми не можемо не робити зовсім нічого. І якщо ми не присвятимо своє життя Христу, то присвятимо його комусь або чомусь іншому. Саме сумне, коли брат чи сестра кажуть: «Я не знаю, що мені робити в церкві» або «Я не несу ніякого служіння в церкві». І навпаки, хто вірно несе служіння, не кидає його, навіть якщо це незручно, чи важко – це ознака духовної зрілості.
Четверте, “полюбив я оселю дому Твого” (7-8) Звернемося до 8-го вірша:
7 щоб хвалу́ Тобі го́лосно ви́голосити, та звісти́ти про всі чу́да Твої.
8 Господи, — полюбив я оселю дому Твого́, і місце перебува́ння слави Твоєї.
Давид регулярно служив і поклонявся Богові в храмі. Хоча Давид не був довершеною людиною, але він любив Божий храм і хотів поклонятися там Богові. Там він бачив Божу славу. Коли ми дивимося лише на грішний світ та грішних людей, то впадаємо у відчай і втрачаємо всі сили. Але якщо ми бачимо Божу славу, то вона притягує, і ми розуміємо, що нічого з грішного світу не може зрівнятися з нею, і ми бажаємо бути з Богом і пізнавати Його.
У наш час храму вже немає, він був зруйнований. Натомість ми маємо церкву, через яку Бог являє Свою славу. В Єф.14:14-16 ап. Павло сказав:
14 щоб більш не були́ ми малолі́тками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за лю́дською ома́ною та за лукавством до хитрого блу́ду,
15 щоб були ми правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він — Голова, Христос.
16 А з Нього все тіло, скла́дене й зв’язане всяким допомічни́м сугло́бом, у міру чинности кожного окремого члена, чи́нить зріст тіла на будува́ння самого себе любов’ю.
Тут спочатку Павло описує духовно незрілих віруючих, яких він називає малолітками, які хитаються і так легко піддаються різному впливу – те, про що ми говоримо у цьому псалмі. Людину так легко підманути! А далі Він описує церкву, у якої голова – це Христос, яка складається з людей (це не будівля!), і де кожен її член вносить свою долю на її збудування. Кожен має зростати “в Нього”, тобто по образу Христа. Сьогоднішній храм – церква – це зібрання віруючих. Чи любите Ви Божу церкву? Давид любив Бога і любив Його храм. Це давала стабільність в його життя, і давало йому принести багато плодів.
В 1-ому псалмі автор приводить метафору дерева, посадженого при водних потоках:
3 І він буде, як дерево, над во́дним потоком поса́джене, що ро́дить свій плід своєдчасно, і що листя не в’яне його, — і все́, що він чинить, — щасти́ться йому́!
У цьому псалмі метафора інша – це лише людина, яка не хитається, але суть в цих псалмів одна: щоб ми не хиталися у житті, щоб ми приносили плоди, наші корені мають бути глибоко у Христі. Христос і лише Христос дає і стабільність, і плоди життя. Тут ми маємо бути дуже уважними: не наші знання дають нам стабільність та плоди. Знання легко роблять людину гордою, яка нічому не вчиться і нікого не слухає. Людина може вважати себе видатним експертом по православним, католицьким і протестанським церквам, але не мати ні стабільності у житті, ні плодів. Знання може дуже легко зіпсувати. Ми маємо бути укоріненими у Христі. Як це перевірити? Потрібно дивитися на плоди. Така людина – це дерево біля водних потоків, яка у свій час приносить плоди. Я бажаю Вам міцно стояти у Христі! Я бажаю Вам принести багато плодів заради Його слави!
(п. Яків)