Вивчення Біблії: Проповідь “Молитися буду до Тебе та буду чекати” (Псалом 5)
МОЛИТИСЯ БУДУ ДО ТЕБЕ ТА БУДУ ЧЕКАТИ
Псалом 5
Ключові вірші 4-5 : “Ти слухаєш, Господи, ранком мій голос, — ранком молитися буду до Тебе та буду чекати, бо Бог Ти не той, що несправедливости хоче, — зло не буде в Тобі пробувати!”
Ми продовжуємо досліджувати книгу Псалмів. І Псалом, який ми розбираємо сьогодні – це Псалом 5. Псалом Давидів для хорового виконання у супроводі флейти, про що повідомляє нам заголовок цього твору. Взагалі, готувати проповідь по Псалмам іноді може бути досить непростою задачею. Тому що Псалом – це пісня. А, як відомо, пісні пишуть не для того, щоб їх досліджували, а для того, щоб їх співали. Чи не так?
Мене завжди вражало, як сильно музика і поезія можуть впливати на наш емоційний, психічний і духовний стан. Іноді вони досягають таких глибин, яких, напевне, не можна досягнути жодним іншим способом. Це стосується навіть звичайних світських пісень, які ми чуємо по радіо чи в потокових сервісах. Тим більше, коли йдеться про Богом натхнені Псалми, за якими, за словами Кальвіна, можна вивчати усю «анатомію» людської душі. Цей вплив тим більший, чим більш близькі слова автора до тих обставин в яких ми перебуваємо зараз. Псалом 5 – це пісня плачу і пісня надії. Він про те, що переживають просто зараз багато хто з нас і наших близьких. Про те, що переживає зараз наш народ. Він звертає наші очі до Господа в очікуванні і дає нам укріплення.
Господи, Боже наш, благослови нас зараз Своєю присутністю, дай нам в Своєму слові відповіді на наші запитання, відвідай нас в наших турботах і смутку, сповни наші серця надії і радості. Будь милостивий до нас заради Сина Твого, Ісуса Христа.
Подивіться вірші 2-3: «Почуй, Господи, мову мою, стогнання моє зрозумій Прислухайсь до голосу зойку мого́, о мій Царю та Боже Ти мій, як до Тебе молитися буду!»
Весь тон і слова Псалма говорять про скрутне становище, в якому опинився Давид. Ми не знаємо, в який період його життя це сталося. Ми не знаємо, що саме сталося і хто були його вороги. Однак бачимо, що його серце сповнене болю.
Іноді обставини наших життів складаються так, що ми просто не знаходимо слів, щоб висловити те, що відбувається всередині. Ми не знаємо чого просити, про що молитися і значно більше ніж відповідей потребуємо втішання. Саме в такому стані зараз знаходився цар Давид. Він не просто говорить, він стогне, він кричить до Бога. Його стогін і зойк промовляє виразніше за будь які слова.
Що ми робимо, коли зустрічаємося з кривдником, з яким не можемо справитися самотужки? – ми шукаємо захисту і заступництва в когось хто сильніший. Чи не так? Так. Діти приходять по захист і розраду до дорослих, в першу чергу до своїх батьків. До кого приходять дорослі? Дорослі сподіваються захисту і правосуддя від держави. В часи Давида по справедливий суд і по заступництво люди приходили до царя. До кого приходить цар Давид? – він приходить до Господа: «Прислухайсь до голосу зойку мого́, о мій Царю та Боже Ти мій» — каже він у вірші 3. До Бога та до Царя він приносить своє клопотання, так само, як до Давида приносили свої клопотання та скарги його піддані.
Чого ж Давид очікує від свого Царя і Бога? – він очікує, що Цар визнає винними його ворогів і покарає їх, а його самого захистить і благословить. Це стане наукою для усіх, хто чинить зло і, водночас, радістю для тих, хто любить Господа. Давайте більш ретельно розглянемо решту цього Псалма.
Подивіться вірші 4-5: «Ти слухаєш, Господи, ранком мій голос, ранком молитися буду до Тебе та буду чекати, бо Бог Ти не той, що несправедливости хоче, зло не буде в Тобі пробувати!»
Бажання Давида, його прохання дуже нагальне. Він не може дочекатися, щоб Господь якнайшвидше втрутився, щоб Господь здійснив Свій присуд. Ця молитва, ця потреба – це перше, що приходить йому на думку, коли він зранку відкриває очі. Він молиться і очікує Божої відповіді.
На чому базується його очікування? Чому Давид впевнений, що справа буде вирішена на його користь? Ця впевненість базується на тому, як Давид пізнав Господа. Бог і Цар Ізраїля – це не такий Бог, який хоче несправедливості, не такий Цар, який може миритися зі злом. Він справедливий і святий. Він ненавидить зло.
Вірші 6-7: «Перед очима Твоїми не втримаються гультяї, всіх злочинців ненавидиш Ти. Погубиш Ти неправдомовців, кровожерну й підступну людину обридить Господь». Кінець кінцем, Давид переконаний, що уся ця спрямована на нього брехня, підступність, кровожерність і злочини – це не просто справа між ним і його ворогами. Це дещо більше. Це гріх і бунт проти Бога і за цей бунт вони мають бути відкинені. Вірш 11: «Признай їх за винних, о Боже, – каже Давид, – через свої заміри хай упадуть, за їхні великі злочинства відкинь їх від Себе, бо вони проти Тебе бунтують!» Вороги Давида є також ворогами Божими. Ті, хто робить неправду, хто бреше і вбиває, є ворогами Бога. Він визнає їх винними і відкине від Себе.
Подивіться вірші 8-9: «А я в ласці великій Твоїй до дому Твого ввійду, до Храму святого Твого вклонюся в страху Твоїм. Провадь мене, Господи, в правді Своїй задля моїх ворогів, і вирівняй передо мною дорогу Свою».
Давид просить не лише про суд і розправу над ворогами, він також просить про ласку і милість для себе. В чому має виявитися Божа ласка і Божа правда (праведність) стосовно Давида? – в тому, що Господь зробить його життєву дорогу прямою і рівною. В тому, що Господь захистить його і дасть йому можливість вільно приходити до святого Храму і поклонятися.
Це справді вияв великої ласки, коли ми можемо бачити Бога поруч себе. Коли Він провадить наші життя і береже нас Своєю рукою, коли ми можемо поклонятися Богу разом з Його народом. Чи не так? Але знов таки, Давид дивиться на все це ширше. Якщо Бог благословлятиме і берегтиме його, це буде виявом не лише Божої ласки і вірності стосовно Давида, це також буде свідченням для його ворогів («Провадь мене, Господи, в правді Своїй задля моїх ворогів») і укріпленням і радістю для тих, хто любить Господа.
Вірші 12-13: «А всі, хто надію на Тебе складають, хай тішаться, будуть вічно співати вони, і Ти їх охорониш, і будуть радіти Тобою, хто любить ім’я Твоє! Бо Ти, Господи, благословлятимеш праведного, милістю вкриєш його, як щитом!»
Молитва Давида прекрасна. Вона знаходить відгук в наших серцях. Нам хочеться, щоб так було, щоб Господь благословляв і захищав тих, хто любить Його і карав злочинців. Особливо зараз, коли ми бачимо так багато безкарного зла навколо нас. Сьогодні ми їхали дорогами Київської області і бачили спалену військову техніку і автомобілі, зруйновані мости, будинки, заправки, паркани посічені кулями. За усіма цими шрамами війни стоять чиїсь зруйновані життя і плани, люди які втратили близьких чи зазнали наруг. Чи є якісь слова, які могли б втішити? Чи є якісь ліки, які могли б зцілити ці рани? І чи є якась сила, яка могла б зупинити і покарати тих, хто чинить зло, вбиває, катує, бреше і краде? І це питання стоїть тим гостріше, що наш життєвий досвід, історія світу показують, що не завжди праведні отримують звільнення. Не завжди їхня дорога пряма. Не завжди злочинці отримують справедливе покарання. Деякі люди наробили так багато зла, що навіть смерть для них здається занадто малою відплатою.
Тема справедливого суду і відплати за зло – це, насправді, одна з центральних тем Біблії. Не лише СЗ, а і Нового. Насправді ця тема знаходить своє вирішення лише в НЗ, в Ісусі Христі, якого Бог призначив суддею живих і мертвих. В книзі Обʼявлення є уривок: «І коли п’яту печатку розкрив, я побачив під жертівником душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали. І кликнули вони гучним голосом, кажучи: Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу?» (Об’яв.6:9-10). Памʼятаю, як сильно я здивувався, коли вперше прочитав ці слова. Ці душі зображуються біля жертівника. Вони волають про відплату за кров. Їм дають білі одежі і пропонують ще трішки спочити, доки їхнє очікування справдиться. Здавалося б, якщо ти вже з Христом, яка різниця, що станеться з тими злодіями. Але є різниця. Це важливо в першу чергу для Самого Бога. Якщо ми подивимося на ті картини і образи, якими Біблія описує майбутню долю злого – то це не просто зникнення. Бог махнув рукою і все зло зникло. Ні, це завжди битва, це завжди перемога і справедливий суд.
Так, в цім світі праведний не завжди отримує винагороду, а злочинець не завжди покараний. Але кожного тижня на Богослужінні ми сповідуємо свою віру і очікування Христа, який сидить про правиці Божій і прийде судити живих і мертвих. Цей Христос – суддя, який сам зазнав суду Божого за наші гріхи. Цей Суддя називає нас Своїми і наших ворогів – Своїми ворогами. Тому цього суду ми очікуємо не зі страхом, а з радістю і надією. Гейдельберзька катехиза запитує.
Запитання 52: Яку втіху ти маєш у тому, що Ісус повернеться судити і живих, і мертвих?
Відповідь: У всіх моїх бідах та гоніннях я з піднятою головою і з упевненістю чекаю Того Суддю, який Сам зазнав суду Божого замість мене і зняв з мене все прокляття. Всіх ворогів, Своїх та моїх, Христос засудить на вічне покарання, але мене і всіх Своїх вибраних Він візьме до Себе, де радість та слава небес.
Які ж висновки ми маємо зробити з цього Псалма?
Перший, і найбільш очевидний: ми маємо до кого прийти. Коли все йде добре. І коли все йде не так, як хотілося, коли життя перетворюється на хаос, коли проти тебе повстають вороги і, здається, на те нема ради, коли ти не можеш навіть скласти слів для молитви, і вона більше нагадує стогін чи зойк… ми все одно маємо до кого прийти, маємо нашого милостивого і справедливого Бога і Царя. Він чує нас, коли ми кличемо. І Він посилає Свою допомогу. Можливо ми ніколи не отримаємо усіх відповідей на питання: «чому?», «за що?» чи «як так сталось?» Але… чесно кажучи, набагато більше ніж логічні відповіді і пояснення нам потрібна благодать, яка загоїть рани, любов, яка огорне і підніме, втішення і укріплення. І Господь щедро, Духом Святим посилає цю благодать і любов Своїм дітям. Той, хто в любові залишив Небеса і прийшов в наш світ, щоб стати викупленням за наші гріхи, Той, хто пізнав відчай і самотність, біль, зраду і смерть, наш Спаситель і Господь Ісус, знає, як втішити нас в наших бідах, зневірі та слабкостях. Його зранені руки знають, як зцілити нас і забрати будь який біль. Амінь.
Другий висновок: Бог буде судити світ. Одного дня зло, яке нас оточує не просто зникне, воно буде покаране. Ми прагнемо цієї справедливості і Господь обіцяє підкріпляє нас обіцянкою: «Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть» (Мат.5:6). Так, в світі навколо нас багато зла і несправедливості і, здається, на те нема ради. Але є Бог, Який нині усім наказує покаятися, тому що Він вже визначив день, коли буде судити по правді ввесь світ через Ісуса Христа (Дії.17:31). І нехай цей день вже прийде. Прийди, Господи Ісусе.
(п. Йонатан)