Вивчення Біблії: Проповідь “Хвалю Тебе, Господи, серед народів” (Псалом 17:21-51)

“ХВАЛЮ ТЕБЕ, ГОСПОДИ, СЕРЕД НАРОДІВ”

Псалом 17:21-51

Ключовий вірш 17:50-51 : “Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю! Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки”

Дякую Господу за чудову можливість роздумувати над Словом Божим! Дякую за можливість готувати цю проповідь, що заснована на частині 17го псалма царя Давида, в якому він відкриває своє серце Богу, шанує Його й прославляє! Дійсно, через царя Давида ми знаходимо дивовижний приклад вірності Богу і в часи труднощів та смутку і разом з тим, в часи миру та спокою. Давид любив Бога і в юні роки, і в роки чоловічої зрілості, і в роки своєї старості. Протягом кожного етапу свого життя цар Давид робив свої кроки віри, і як ми знаємо не без помилок і навіть страшних гріхів, але з неймовірною щирістю і невпинним бажання угодити Богу. Це було відзначено самим Богом, який сказав про нього «Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде». Більше того, Давид отримав честь бути пророком Божим, через якого Дух Святий звіщав свої мудрості й глибини. Ці Божі одкровення вказували на Месію, Його прихід, Його діяння, Його страждання, смерть і навіть воскресіння. Проте Давид був простою людиною, робив багато гріхів, не мало помилявся і тим не менше, Бог вибрав його, щоб звершувати свою історію, що стане дотичною до історії спасіння цього світу.

Отже Давид є пророком Божим через якого говорить святий Дух. Та чи був він дійсно святою людиною, був особливим і чистим перед Богом? Чи був він тим, хто ніколи не порушував закон Божий?

Коли ми подивимося на вірші з 21 по 25 нашого Псалма, то знайдемо досить цікаві речі. Я прочитаю: «Нехай Господь зробить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх, бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив, бо всі Його присуди передо мною, і не відкидав я від себе Його постанов! І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини, і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.»

Отже, на перший погляд може здатися, що Давид говорить про себе, як про людину дійсно святу і непорочну. Здається, що він вихваляється своєю самоправедністю, ставить умову Богові: «Ось я такий хороший, вірний Тобі, тому будь-ласка, згідно з моєю справедливістю заплати мені, даруй мені те і те по бажанню серця мого, адже руки мої чисті перед очима Твоїми»

І в той же час у нас постає питання, наприклад, стосовно ситуації, в якій Бог забороняє Давиду будувати Йому храм. Ми знаємо, що для Давида це було одним з найбільш великих бажань. Він хотів таким чином угодити Богові й прославити Його серед всього Ізраіля.

Насправді в Писанні, ми знаходимо доволі багато людей, які набираються сміливості заявляти в тій чи іншій формі перед Богом про свою непорочність. Наприклад, цар Уззія потомок Давида (2-а Хроніки 26). Писання говорить що він був царем над Ізраїлем 52 роки починаючи з 16 років. Також говориться, що він робив угодні справи в очах Божих. Але на при кінці свого життя описується ситуація коли він «…спроневірився Господеві, Богові своєму. І ввійшов він до храму Господнього, щоб кадити на кадильному жертівнику.» (2а-Хроніки 26:16). Священики, що були поруч нього, протистали йому, нагадавши, що це справа не для царя. Проте той не послухав їх і був за непокору свою вражений проказою.

Також знаходимо цікаву історію в Євангеліях про багатого юнака (Матвія 19:16-22). Цей юнак прийшов до Ісуса і маючи в собі впевненість, що живе життям праведним і гідним забажав отримати підтвердження і від Вчителя. І коли Ісус бачачи його серце, запитав у нього про те, чи шанує він Закон Божий, то у відповідь почув ствердне «Так». Проте, коли Ісус запропонував йому продати своє майно й убогим роздати та слідувати за Ним, то юнак сильно зажурився, бо великі маєтки він мав.

Ми можемо згадати ще синів Кореєвих , що повстали проти Мойсея, та заявили про свою святість і відповідно бути гідними служити Богові, в тому служінні, яке ніс Мойсей, за що і були поглинуті землею. (Числа 16).

Також згадуємо синів юдейського первосвященика Скеви, що були ворожбитами та використовували Ім’я Господа Ісуса, щоб вигоняти бісів. Проте були побиті злим духом, адже не знали Христа особисто і керувалися своїм марнославством і т.д

Отже повертаючись до Давида, все ж таки, спробуємо розібратися, що він має на увазі про те, коли говорить: «Я не порочний перед Тобою і руки мої чисті перед лицем Твоїм». Адже знаємо, що Давид падав перед лицем Божим через свої гріхи і їх доволі багато. Наприклад, всі знають про гріх перелюбу з Вірсавією, також вбивство руками своїх ворогів чоловіка Вірсавії Урії. Також ми пам’ятаємо, що Давиду було зараховано гріхом той факт, що він спокусився перерахувати люд ізраїльський, знаючи, що повноцінним Царем, тобто власником Ізраіля був особисто Бог. Згадуючи також історію з побудовою храму, Бог заборонив йому це робити тому, що Давид вів війни й пролив багато крові. 1а Хроніки 22:8 «…Не збудуєш ти храма для Мого Ймення, бо багато крови пролив ти на землю перед лицем Моїм!» Тобто можна сказати, що на руках Давида, насправді багато крові. І не такий вже він чистий і праведний перед Богом навіть з людської моралі. Тоді, що Давид має на увазі?

Давайте поглянемо далі на наступні вірші з 26 по 31 і спробуємо знайти відповідь на це питання. Я прочитаю: «Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному, із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим —залукавствомйого,бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш, бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву! Бо з Тобою поб’ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур. Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!» В цих віршах ми знаходимо цікаву закономірність, – це слова, що вказують на дію і Хто є провідником цієї дії. Я перелічу ці словосполучення: «поводишся Ти – справедливо, поводишся Ти – чесно, поводишся Ти –чисто, Ти світиш мого світильника, освітлює Він мою темряву, з Тобою поб’ю я ворожого відділа, з Богом проберусь через мур, непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, хто вдається до Нього»

Ось саме в цих словосполученнях ми й знаходимо істинне розуміння, що має Давид на увазі коли говорить про свою праведність. А має він те, що чистий він і не порочний саме завдяки роботі Бога в його житті. 29 вірш говорить «бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!» Давид визнає в своєму житті, що має темряву, тобто ту сторону життя яка спричиняла справи, що не є угодними Богу. Але Господь очистив його, освітив його. В 31 вірші він говорить, що слово Боже воно чисте й наставляє йти непорочним шляхом. Як що згадати 50 Псалом, Псалом покаяння Давида після того як він згрішив з Вірсавією, то там ми знайдемо як він благає Бога пробачити його за його гріх і помилку. Отже ми знаходимо духовну боротьбу Давида де він показує, що він залежить у всьому від Бога. Де він говорить що він чистий завдяки Богові. Насправді це прояв благодаті Божої. І все це вказує на нашого Господа Ісуса Христа. Саме по благодаті Божій – жертві Сина Божого ми можемо говорити, що ми є чисті перед лицем Божим. Також ми вчимося тут від Давида не зупинятися в боротьбі за пізнання Бога. Можливо не всі можуть виявляти Богові свою шану псалмами, як робив це Давид, але своєю вірністю Богові в пізнанні Його Слова, вірністю в служінні ближньому, в вірності берегти в своєму житті місію до якої Бог нас призвав – цим ми можемо шанувати Бога і віддавати Йому Славу. Знову ж таки з цього знаходимо і той факт, що для Бога не є важливим наші людські чесноти – чи належим ми до королівського роду чи ні, чи ми діти президента чи діти пастора мегатисячної церкви, чи ми навчені гарним манерам, чи маємо гарну освіту і т.д. Ні. Богу важливо, щоб ми приходили до нього з глибоко розкаяним серцем. Богу важливо, щоб ми цінували і дорожили Його безумовною любов’ю, що Він явив нам в своєму Синові. Ось в цьому Давид дуже приуспів, тому Бог визнав Його, як мужа Божого.

Давайте перейдемо до наступної групи віршів з 32 по 46.

В цьому блокові віршів, Давид, насправді, продовжує говорити про Благодать Божу в своєму житті. Він відкриває її через практичні ситуації які траплялися з ним. Він розповідає про ті дивовижні речі, що Бог звершував для нього на кожному етапі його життя і в часи гонінь і в часи воєн і в часи коли він був на вершині, володів величезною владою.

У віршах з 32 по 34 Давид свідчить про Бога, що дарував йому захист у часи гонінь та переслідувань. «Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?…Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,» Скеля це символ опори, міцності, фундаменту – те на що, можна спертися і не впасти. Міцні ноги, немов у лані – це символ невловимості, спритності. Давид багато років був змушений втікати від царя Саула. Саул мав владу, ресурси і людей по всьому Ізраїлю. Багато разів він був зовсім поруч з Давидом, щоб вбити його. Проте Бог не дозволяв йому цього й виводив Давида з під його нападу. Давид опирався на Скелю Божу і жодного разу не впав, не програв, навпаки стояв міцно і незламно.

У віршах з 35 по 43 Давид свідчить про Бога, що навчав його військовій справі. Дарував йому перемогу над його ворогами. «мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є… Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників. Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!» Господь дарував Давиду відвагу бути потужним і вправним воїном. Давид вразив Голіафа, велетня із стану філістімлян, що призвело до їх панічної втечі і поразки. Він нищив Гешириян, Гірзеян, Амаликитян і т.д. Всіх їх Бог віддав в його руки. І над всіма ними він мав перемогу.

У віршах з 44 по 46 Давид свідчить, що на царство його було поставлено Богом. Не тому, що Давид був із царського роду, не тому, що він був геніальним менеджером чи адміністратором. Це було зроблено Богом виключно по милості Божій. «Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!» Давид свідчить що велич і авторитет, який він набув серед інших племен Ізраїлю – це виключно заслуга Божа. Мудрість і знання для збудування міцної Ізраїльської імперії він набув виключно завдяки Богу.

Звичайно Бог його проводив через складні життєві ситуації. Звичайно його життя дуже часто було під загрозою смерті. Бог тренував його десятки років, щоб його ментальність була не рабською і вузькою. Навпаки, щоб він мав широке серце приймати і об’єднувати багатьох під Божим началом. В кінці кінців Бог вчив його не спокуситися і в часи достатку, миру і спокою, що прийшли йому пізніше. І дійсно він залишився вірним Богові і не змінним в рішенні служити йому все своє життя не залежно від статусу, можливостей та визнання серед людей. Все це говорить знову про те, що Давид глибоко усвідомлював – те ким він став, те що він мав, те чим володів – то не було його заслуга, то була благодать і милість Божа. Брати і сестри нам слідує вчитися цього у Давида. Люди схильні всякий успіх, всяке визнання ставити собі в заслугу. Я такий гарний вчитель Біблії, бо читаю не тільки Біблію, а й інші духовні книжки. На кожне питання в мене завжди є відповідь. Я такий класний спеціаліст, адже моя зарплата дуже висока в порівнянні з іншими. Я такий незамінний хваліст, що інші просто сірі миші на моєму фоні. Хід думок такого штибу показують, що люди гордяться собою, приписують собі всі досягнення. Це помилка. Маємо жити як Давид, що і в роки своєї юності і в роки своєї зрілості і навіть в роки своєї старості – він був незмінно вірний Богові, чітко усвідомлюючи Благодать Божу явлену йому. Як гарний приклад, я хотів би згадати нашого п.Авраама. Він був людиною, яка гарно розумілася на Біблії, мав гарну освіту, був висококласним програмістом і при цьому завжди скромним і відповідальним. Він ставився рівно і до старших і до молодшим. Він міг готувати проповідь і міг прибирати в туалеті. Він не хизувався своїм рівнем, і намагався сердечно служити простим людям з наших Жулян. Дякуємо Господу за п.Влада який показав нам приклад Божої благодаті.

Давайте поглянемо на вірші з 47 по 51. Я прочитаю їх:
«Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься, Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив, що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника! Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю! Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.»

Ці вірші підсумовують весь 17 Псалом, в якому Давид детально описував ті щедроти, що Бог дарував в Його житті. Можливо, я буду повторюватися, але знову ж таки ми знаходимо той важливий факт, що Давид став тим, ким він став, а він став визначальною фігурою для Ізраїльського народу. Він став відомий на весь світ і навіть сьогодні, він відомий майже кожному на цій планеті. А через свою перемогу над Голіафом він став надпотужним мотиватором для багатьох людей в їх життєвих викликах. До сих пір його змальовують багато художників. Його згадують в своїх книжках письменники. На нього в своїх семінарах посилаються різні коучі і викладачі, як приклад стійкості. Його перемога над Голіафом стала метафоричною у незламній боротьби маленьких, слабких груп, країн з великими й потужними. Навіть сьогодні під час війни з росією, наша країна виглядає як Давид, що з «пращею в руках», з тим обмеженим арсеналом зброї боронить свою землю і відстоює свою незалежність. Але як Давид ставиться до своєї величі? У віршах, що ми читали дуже гарно сказано про це: «Ти звели́чив мене…, Ти спасаєш мене… Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш» Давид не приймає почестей й слави царя. Він переадресовує їх Богові. Давид чітко пам’ятає ким він був. Коли Бог помазав його на царство – Давид був всього лишень пастушком. Так Давид в своєму царюванні досяг всього. Він став царем, він став заможною багатою людиною. Його до сьогодні любить Ізраїль, як самого успішного і потужного царя. Учні, які слідували за Ісусом вбачали в ньому другого Давида. Вони марили, що знову підніметься таке царство на чолі з Ісусом, що скине кайдани окупації і засяє як, новий потужний гравець на близькому сході.

Але тут варто дивитися набагато глибше. Насправді із слів Давида ми знаходимо зовсім інші причини, чому саме Давид став царем. Не для того щоб об’єднати Ізраїль і зробити його потужною державою. Не для того щоб звеличити ізраїльський народ посеред інших. Така структура мислення, до речі, й стала пасткою для Іудеїв. Зовсім ні. Бог возвеличив Давида, бо той був вірним, щоб виконувати волю Божу. На початку цієї проповіді я згадував вірш, де Бог говорить про Давида, Дії 13-22: «…Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде.»

Так в чому ж воля Бога була для Давида? Відповідь ми знаходимо в ключових віршах сьогоднішньої проповіді: 50-51: «Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю! Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.» В цих віршах Давид говорить, що його місія, яку надав йому Бог була не в царюванні й славі, це були всього лише інструменти, щоб краще донести іншим, багатьом племенам, народам, людям Славу про Небесного Отця. Насправді в цьому ми знаходимо євангельских дух. Зробити Бога відомим багатьом. Вказати, що ось ви люди, ви не є самі по собі. Є ваш Творець, який створив вас. Який дарує вам істинне розуміння смислу вашого життя. Коли Давид говорить «…, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.» то тут ми звичайно зустрічаємося з Ісусом Христом. Хто став насінням для Давида навіки? Звичайно наш Господь Ісус Христос. В Ісусі сьогодні об’єдналось так багато народів, що насправді і Давид, і Авраам, навіть не могли собі уявити цю кількість. Але їхня велич, повернемося до Давида його велич в тому, що він прийняв все в своєму житті, як благодать від Бога. І тому Він вибрав його інструментом звіщати істини свої багатьом. Звіщати про Ісуса Христа за тисячу років до Його приходу. Отже Давид був прекрасним в руках Божих, щоб звіщати про істинного царя Ісуса Христа, який переміг гріх, і дарував нам право жити у великому Божому царстві поруч з Богом. Брати і сестри прошу, щоб кожен з нас беручи приклад з Давида жив з розумінням, що все, що є у нас то від Бога. Щоб ми жили з розуміння, що наша місія це виконувати волю Бога. Що наша ціль це пізнавати Бога щодня. Що наша мета це свідчить людям про нашого спасителя Ісуса Христа, так як це робив цар Давид.

(п. Джентельмен)