Вивчення Біблії: Проповідь “Хорони Ти мене, як зіницю Свою” (Псалом 16:1-15)

“ХОРОНИ ТИ МЕНЕ, ЯК ЗІНИЦЮ СВОЮ”

Псалом 16:1-15

Ключовий вірш 17 : “Хорони Ти мене, як зіни́цю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене”

Цицерон – давноримський політийний діяч, якось сказав, що якщо у людини є сад і бібліотека, то вона має все що їй необхідно для життя. Це, звучить, звичайно, дуже гарно, але людині потрібно все ж є більш вагомі потреби. І одна з них – це безпека. Наш світ – це небезпечне місце для життя. Небезпеки чатують на нас повсюди. Сам Цицерон був по-звірячому вбитий своїми противниками. Коли почалася війна, ми, українці, особливо гостро це відчули. Життя було небезпечне і раніше, просто ми не так сильно це відчували. Війне це почуття загострила. Небезпечне життя було і в царя Давида. У цьому псалмі Давид шукає такий захист, якому можна довіряти. Цей захист шукаємо і ми. Хай Господь дарує нам знайти сьогодні справжню безпеку!

Звернемося до 1-го вірша:

1 Молитва Дави́дова. Вислухай, Го́споди, правду мою, послухай блага́ння моє! Почуй молитву мою із уст необлу́дних!

На перший погляд ці слова Давида здаються досить зарозумілими. Очевидно, що він перебуває в конфлікті зі своїми ворогами. Ми не знаємо точних обставин, в яких написаний цей псалом, але вважається, що це псалом часів, коли цар Саул переслідував Давида. Коли двоє людей конфліктують, то обидва вважають, що правда на їх боці. Бо як тільки один з них визнає свою провину, то конфлікт на цьому вичерпується. Тому з 1-го вірша виникає цілком природне запитання: “На якій такій основі Давид вважає, що він – правий, а його вороги – ні?” Відповідь на це питання ми знаходимо у віршах 2-5.

Звернемося до 2-го вірша:

2 Від Твого лиця нехай вирок мій ви́йде, а очі Твої нехай бачать мою правоту́!

Хоча Давид вважав себе правим, він простить Бога дати остаточний вирок. У своїй справі він апелює до найвищої судової інстанції. Він каже: “Так, Господь, я думаю, що я правий. Але Ти перевір мене, і направ, якщо я неправий!”

Звернемося до вірша 3:

3 Ти ви́пробував моє серце, навісти́в уночі, перетопи́в Ти мене, — й не знайшов чогось злого. І розду́мував я, щоб лихе з моїх уст не вихо́дило,

В цих віршах видно, що Давид шукає Божих стандартів правди. Він не просто вперся як баран і вважає що він правий і все тут, а каже про те, що Бог перевірив та змінив його серце. В Пс.138:23-24 Давид просить Бога:

23 Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,

24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!

У той час Саул переслідував Давида по горам та лісам як тварину та хотів вбити його . Здається очевидним, що Давид був правим. Але все одно Давид простить Бога перевірити його серце і змінити, якщо він не правий. Звичайно, нам подобається думати, що ми завжди праві. У 3-ому вірші Давид каже, що Бог “перетопив” Його. Це те саме дієслово, яке означає очищення металів через перетоплення. Тут ми бачимо, як сильно Бог тренував Давида. Ми часто думаємо, що наша віра сильна, міцна. Ми часто досить самовпевнені. Але щоб пройти цей етап перевірки від Бога, нам потрібно мати певну духовну зрілість та терпіння. І Давид їх мав, і проходив ці випробування. Тому через конфлікти, проблеми, небезпеки він не ставав нервовою людиною з розхитаною спихікою, а Божою людиною з чистим серцем.

Звернемося до віршів 4-5:

4 а в лю́дських діла́х, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.

5 Зміцняй сто́пи мої на доро́гах Твоїх, щоб кро́ки мої не хита́лися!

Фактично Давид тут каже наступне: “В цьому конфлікті з людьми, який я зараз прохожу, мене направляють Твої слова. Я не просто думаю, що правий. Я керуюся Твоїм словом!”

Часто в конфліктах ми хочемо просто виграти битву і показати, що ми сильніші, розумніші, більш праві. Однак для Давида було більш важливо, щоб Бог перевірив та змінив його серце. Давид постійно звіряв своє життя з Божим словом. Він задавав собі питання, і ми маємо в конфліктах чи взагалі труднощах задавати і собі питання: “Можливо, я не корився Богу? Можливо, я чинив егоїстично? Можливо, я не виконав чогось важливого, що мав? Чи маю я щось поправити? Чи вірні мої приорітети?” Давид каже: “я стерігся доріг гнобителя”. Так, фактично Саул гнобив Давида. І він робив це довго – 10-15 років. Звичайно, у Давида була велика спокуса гнобити Саула навзаєм. Але фактично це означало б, що Давид став би як Саул. Давид стерігся цього.

Звернемося до 6-ого вірша:

6 Я кли́чу до Тебе, бо відповіси́ мені, Боже, — нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою…

Що ми бачимо у цьому вірші? У цьому вірші Давид сповідує свою віру в те, що Бог почує та відповість на його молитву. Давид знаходився у дуже скрутних обставинах. Він був пригнічений. Ніщо навкого його не свідчило про те, що скоро стане краще. Але навіть у такий час він сповідував свою віру в те, що Бог почує і відповість на його молитву. Не тому що він так відчував, а тому що він так вірив. Давид не дозволяв своїм почуттям диктувати йому істину.

Ще одну цікаву річ, яку ми бачимо в цих перших віршах цього псалма – це те як Давид намагається довести Богові чому Він має відповісти на його молитву. На перший погляд це видається досить дивним. Звичайно, ми не можемо маніпулювати Богом і не можемо заставити Його зробити те, що Він не хоче. Але такі докази допомагали Давиду ясно сформулювати те, що він хоче, про що просить. Іноді при прийомі на роботу ставлять таке запитання: “Чому ми маємо Вас прийняти на цю посаду?” І ми можемо уявити як Бог запитує нас: “Чому Я маю відповісти на твою таку молитву?” Попробуйте дати відповідь. Це допоможе Вам мати, як кажуть у нас в церкві, мати ясні теми молитви.

Звернемося до віршів 7-9:

7 покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдає́ться до Тебе від заколо́тників проти прави́ці Твоєї.

8 Хорони Ти мене, як зіни́цю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене

9 від безбожних, що гублять мене, — смертельні мої вороги оточили мене!

Давид був оточений сильними та підступними ворогами, він це визнає. Ці вороги не гралися – вони дійсно хотіли його смерті, і були готові позбавити його життя при першій же ліпшій нагоді. Їх наміри були серйозними та зрозумілими. Якось цар Саул наказав вбити 85 священиків (1 Сам.22:17-18) лише за те, що вони нагодували Давида і дали йому меча, коли він прийшов до них. Ба більше, пізніше Саул винищив вщент все їх місто! Уже в цьому випадку було добре видно наміри Саула. Він не жартував. В таких обставинах Давид приходит до Бога та просить:

7 покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдає́ться до Тебе від заколо́тників проти прави́ці Твоєї.

8 Хорони Ти мене, як зіни́цю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене

Перше, що ми тут бачимо, що в своїх проханнях Давид не обмежує себе в своїх проханнях до Бога. Він просить не просто трохи сил щоб пережити цей день. Він просить дивної Божої милості. Він просить зберегти його як зіницю ока і заховати в тіні Божих крил. Зіниця ока – дуже цінна, і в той же час дуже вразлива річ. “У тіні Своїх крил заховай Ти мене” – це картина пташки-матері, яка готова ціною свого життя боронити своїй дітей – також таких цінних для неї, і в той же час таких вразливих. Давид усвідомлює свою вразливість. Так, він був сильний воїн, він переміг Голіафа і безліч филистимлян, але він був такий вразливий, і часто його життя висіло на волосині. Давид точно не вважав себе суперменом. Також Давид усвідомлює, що він – цінний для Бога. Бог дорожить їх, він – зіниця Його ока і Його дитя. Кажуть, що якщо страх переходить в молитву, то він уже наполовину подоланий. Давид наче каже Богові: “Я – Твоя власність, Господи. Твоя власність в небезпеці. Господь, прийти та спаси!”

У віршах 10-14 Давид описує своїх ворогів. Він порівнює їх з кровожерливими хижаками – левами. Леви – це не милі котики, за якими приємно спостерігати. Це хижаки, які хочуть тебе з’їсти. Коли вони цього хочуть, то нічого не може їх зупинити, не можна достукатися до їх совісті чи моралі. Подивістья на 14-ий вірш:

14 від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповня́єш їхнє че́рево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони ли́шать.

Схоже, що у цьому житті вороги Давида влаштувалися непогано. Вони мали скарби, смачно їли, були ситі та навіть лишали спадщину дітям. Проблема цих людей в тому, що всі їх бажання та надії – у цьому світі. І схоже на те, що часто Бог задовільняє такі їх бажання. Це як Ви можете дати псу кісточку. Кісточка – це не є щось дуже велике чи цінне, але якщо це все, що хоче Ваш пес, то можна йому це дати. Свиням часто дають їстівні відходи, фактично сміття з кухні. Це не щось дуже цінне, але якщо свиням це подобається, то можна їм це дати. Все, чого ці люди хочуть – це ось такі кісточки і таке сміття. Тому що “частка їхня в цьому житті”.

Давид завершує псалом 15-им віршем:

15 А я в правді побачу обли́ччя Твоє, і, збудившись, наси́чусь Твоєю подо́бою!

Тут він протиставляє себе тим людям, у який частка лише в цьому житті. Їх не цікавив Бог, їх не цікавила вічність. Давид не заздрив їм. На противагу їм він говорить про те, що не може задовольнитися, насититися речами цього світу – ні будинками, ні автомобілями, ні відпочинком ні подорожами. Давид хоче більшого. Тільки Божа подоба може наситити Давида!

Хто з людей може побачити Боже обличчя? Ніхто, в тому тілі, в якому ми живемо, ми не витримаємо цього, ми помремо. Одного разу великий Мойсей попросив Бога показати Себе, але Бог відповів йому що не може цього зробити, бо той помре. Але після воскресіння, в новому тілі, ми зможемо побачити Господа. Давид вірить, що Бог завершить Свою роботу в цьому і змінить його, зробить новим. Наразі ми називаємо цей процес “прославленням”. І вже в такому прославленому стані Давид зможе бачити Боже лице. Слово “збудившись” означає воскреснути після смерті. Давид знав, що вічне життя – більш реальне, ніж те, яким ми живемо зараз. Наше життя згідно цього вірша – це сон, де ми щось бачимо, але неясно. Справжнє життя – це життя, коли ми прокидаємося. Ми маємо розуміти, що у часи Давида у Божих людей не було того розуміння Небесного Цартсва, яке є у сучасних християн. У них не було Нового Заповіту, не було того об’явлення, яке є у нас зараз. Але все ж Давид розумів, що Бог змінить його, і змінить таким чудовим чином, що він зможе побачити Боже лице. Давид прагнув цього і не був згоден на менше. Тисячу років по тому ап. Павло написав в Рим.8:29:

²⁹ Бо кого Він передба́чив, тих і призна́чив, щоб були подібні до о́бразу Сина Його, щоб Він був перворі́дним поміж багатьма́ братами.

Це, і лише це, могло повністью задовільнити Давида. Пізніше Давид здобув багато: багато багатства, слави, жінок, дітей. Але лише Бог і Його слава задовільняли його. У Давида була така життєва пристрасть: бачити Боже лице!

У цьому слові ми думали про Божий захист. Нашій країні зараз потрібен Божий захист. Кажуть, що росія така велика, що її ресурси такі великі, що її територія така велика, що її ніхто не може здолати. Але у випадку Саула на його боці було все: військо, фінанси, влада. Давид мав тікати від нього і ховатися по горам та лісам, як тварина. Але коли Бог захищав Давида, Саул нічого не зміг вдіяти і з часом здувся, як мильна бульбашка. Господь, захисти нашу країну. Українці багато в чому грішний народ. Але ми вважаємо, що в цій війні правда на нашому боці. росія прийшла вбивати, грабувати, мародерити, насилувати та нищити. Бог ненавидить пролиття невинної крові. Він ненавидить насилля. І ми просимо Бога захистити нас від ворога.

(п. Яків)