Вивчення Біблії: Проповідь “Як увійти до життя” (Від Матвія 19:16-30)

Як увійти до життя

Від Матвія 19:16-30

Ключовий вірш 19:21 : «Ісус каже йому: “Коли хочеш бути досконалим, – піди, продай добра свої та й убогим роздай, – і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною”»

В минулий раз ми говорили про те, як християнство впливає на наше ставлення до шлюбу. Фарисеї підійшли до Ісуса та поставили запитання: «Чи можна розлучатися?» Люди цього світу думають, що їх щастя залежить від їхнього шлюбу. Тому їх життя перетворюється на нескінченну Санта-Барбару. Ісус застеріг фарисеїв, що потрібно жити не заради шлюбу, а заради Небесного Царства. Сьогодні ми будемо говорити про те, як християнство впливає на наше ставлення до фінансів. Люди думають, що гроші зроблять їх щасливими. Тому все життя намагаються розбагатіти будь-якою ціною. Але Ісус навчає жити не заради грошей, а Божого Царства. Хай Господь сьогодні благословить нас Своїм словом.

Подивіться на 16-ий вірш: «І підійшов ось один, і до Нього сказав: «Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?» З 20-го вірша ми дізнаємося, що це був юнак, з 22 – що він мав великі маєтки – тобто був багатим, а з Лк.18:18 що був начальником. Цей юнак у юності уже мав те, чого більшість людей не досягають і до старості – багатство та владу.

Хто з нас не мріяв бути багатим? У фільмі «Скрипаль на даху», події в якому розгортаються у мальовничому українському селі Анатевка, головний герой співає відому пісню: «Якби я був багатим…» (If I Were a Rich Man) Подібно йому, багато людей з ранку до вечора наспівують ту саму пісню, вважаючи, що якби вони тільки були багатими, то усі проблеми їхнього життя були б вирішені. Люди не можуть собі уявити, що можливе щастя без багатства. Вони навіть думають, що якщо у вічності я не буду багатий, то навіщо така вічність? У наш час мрія номер один для більшості людей – це розбагатіти. Заради цього вони готові навчатися, працювати, виїхати в іншу країну і навіть одружитися. Вони зневажають тих, хто мало заробляє, іноді зневажають навіть своїх бідних батьків. Чому вони так прагнуть розбагатіти? Тому що думають, що багатство абсолютно необхідне для щастя.

З іншої сторони, більшості людей важко зрозуміти світ багатих людей, тому що ніхто з них зазвичай не був багатим. Але сьогодні Біблія дає нам можливість заглянути у світ багатих людей. Один такий юнак підійшов до Ісуса. Цей юнак мав гроші та владу. У Ісуса не було ні того, ні іншого. По людській логіці, цей юнак мав бути щасливим, а Ісус – ні. Але все було навпаки. Він думав, що багатство принесе йому життя. Але він відчував себе скоріше мертвим, ніж живим. З іншої сторони він бачив, що Ісус має життя. Так, Ісус був небагатим, але Він був радісний, мав спокій, мав мир, який не залежав від обставин.

Юнак підійшов до Ісуса та спитав: «Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?» З його запитання видно, ким він вважав Ісуса. Ісус не був для Нього обіцяним Богом Месією і Спасителем, не був Богом, він вважав Ісуса просто за доброго вчителя, а шлях до вічного життя бачив у тому, щоб робити добрі справи. «Можливо, – думав він, – мені просто не вистачає того, щоб зробити саме цю добру справу, і тоді я матиму життя вічне».

Ісус йому відповів: «Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрим, крім Бога Самого» (17а). Перш за все Ісус сказав йому про те, що лише один Бог добрий. Ми живемо у світі, де люди думають, що можуть бути добрими без Бога, вдосконалитись, робити добро. Але насправді Ісус навчає, що ніхто не є Добрий, крім Бога. Це означає, що немає добрих людей. Які ж люди? Люди і добрі, і злі одночасно. Якщо ми не знатимемо цього, то будемо багато розчаровуватися в інших. Той молодий юнак, який, можливо, здається дівчині втіленням довершеності, буває страшно егоїстичний та байдужий. І навпаки, та така гарна молода дівчина, втілення доброти, буває зла, як сам чорт. Ніхто з людей не добрий. Усі люди і добрі, і злі одночасно.

Далі Ісус сказав: «Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді» (17б). Звичайно, ми знаємо, що не можна виконати усіх заповідей. Тому ніхто не може через виконання закону отримати спасіння. Ці слова – це не остаточна відповідь Ісуса цьому юнаку. Вони – лише початок розмови. Ісус розмовляє з ним тією мові, яку той розуміє.

Ісус сказав: «Коли ж хочеш ввійти до життя…» Ми можемо думати, що оскільки цей юнак був багатим та мав владу, то і мав багато можливостей, і жив насиченим життям. Але з точки зору Ісуса він навіть не увійшов до життя, він навіть ще не почав по-справжньому жити. З точки зору Ісуса те життя, яким він жив, навряд чи можна і назвати життям. Тільки вічне життя є справжнім життям. Той думав, що можна увійти до життя через виконання заповідей. Ба більше, цей юнак не усвідомлював себе грішником, а вважав себе доброю людиною. І Христос допомагає йому усвідомити себе грішником. Він каже, що потрібно виконати заповіді. Юнак запитав: «Які саме?» У тому суспільстві було дуже багато заповідей. Було десять заповідей, даних Богом через Мойсея. Але крім них, у Старому Заповіті нараховують ще 613 заповідей. Крім того, равини ввели ще багато інших заповідей. Ніхто не міг запам’ятати усіх заповідей. Юнак був збитий з пантелику. Він думав, що, можливо, пропустив якісь важливі заповіді, які ведуть до вічного життя.

Ісус йому відповів: «”Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво. Шануй батька та матір”, і: “Люби свого ближнього, як самого себе”» (18б-19). Ісус назвав йому частину Десяти Заповідей, а саме ту, яка стосується стосунків із іншими людьми. Чому? Тому що у цього юнака були проблеми з виконанням цих заповідей. Однак він відповів: «Це я виконав все. Чого ще бракує мені?» (20) Він думав, що виконав усі заповіді! Але чи дійсно це так? Чи дійсно так легко виконати усі ці заповіді? Ісус підсумував заповіді любові до ближнього словами: «Люби свого ближнього, як самого себе». Чи дійсно цей юнак любив своїх ближніх, як самого себе? Він думав що так. Та насправді ні. Він думав, що любив, тоді як насправді він любив лише самого себе та гроші. Він знав заповіді любові до ближнього, проте не знав, як застосовувати їх на практиці. Ісус бачив, що з однієї сторони він щиро прагне мати життя, з іншої – він любить гроші. Гроші були його ідолом, який тримав його від того, щоб увійти до життя. Люди вважають гроші шляхом, який веде до щастя. Але гроші можуть виявитися тією пасткою, у яку потрапляють люди.

У співака Кріса Рі є пісня, яка називається «Дорога у пекло». Чоловік застряв у заторі на автостраді, де до нього підходить одна жінка, яка пізніше виявляється його матір’ю. «Куди ти їдеш, синку?» – запитує вона. «Я іду до великого міста, туди, де добре платять» – відповідає він. «Синку, ця дорога веде у пекло» – відповідає матір. Люди прагнуть заробити грошей, надіючись, що багате життя приведе їх до щастя. Та насправді вони їдуть широкою дорогою до пекла.

Ісус знав, що юнак бреше, що виконав усі заповіді. Але Він не сказав йому: «Ти – нещасний брехун! Ти порушив усі ці заповіді, Я можу це довести!» Подивіться на вірш 21: «Ісус каже йому: “Коли хочеш бути досконалим, – піди, продай добра свої та й убогим роздай, – і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною”». Звичайно, наказ Христа цьому юнаку був для нього великим викликом і здається занадто радикальним. Проте ми маємо пам’ятати, що він виходив із бажання Христа дати цьому юнаку вічне життя.

З точки зору Ісуса цей юнак не був досконалим. Ісус навів йому одне практичне застосування заповідей любові до ближнього. Любов до грошей була гріхом цього юнака, і цей гріх тримав його від справжнього життя. Ісус тут допомагає йому усвідомити та розкаятися у цьому гріху. І потім Ісус запросив Його слідувати за Собою: «Потому приходь та й іди вслід за Мною”». Ось де остаточна відповідь Ісуса на запитання юнака: «Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?» Так, це слідувати за Ісусом. Слідування за Ісусом і є вічне життя! Чому так? Тому що лише Один Ісус є добрим. Ми можемо довіряти Йому, що Він приведе нас до вічного життя. Ми не можемо виконати усіх заповідей, але зараз це і не потрібно, тому що Ісус виконав заповіді за нас. Якби цей юнак послідував за Ісусом, то це привело б його до хреста, на якому був розіп’ятий Ісус. Там, на хресті, Ісус взяв на Себе Божий гнів через наші гріхи, і заплатив плату за гріх. Коли ми віримо та приймаємо смерть Христа та Його воскресіння як нашу смерть та воскресіння, то починаємо жити новим життям, яке і є вічним життям.

Прочитаємо разом 22-ий вірш: «Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись, – бо великі маєтки він мав». Христос кликав слідувати за Собою багатьох. В 4:17-22 описано, як Він покликав чотирьох рибаків – Петра, Андрія, Якова та Івана. І вони, покинувши сіті, пішли вслід за Ним. В Мт.9:9 Матвій описує, як Ісус покликав його. І він пішов за Ним. Усі ці учні також щось залишили: свої сім’ї, роботи. Це було нелегко, але в Ісусі вони побачили щось значно більш цінне. Однак цей юнак, на відміну від них, не пішов за Христом, а відійшов зажурений. Він змарнував нагоду піти за Ісусом. І він зовсім не виконував заповіді любові до ближнього. Він хотів бути добрим, але насправді був злим.

Коли я був студентом, було модно напиватися до нестями. Я ще пам’ятаю ті часи, коли мої одногрупники збиралися у кімнаті гуртожитку і напивалися. Це було жахливо. Зараз часи змінилися. Напиватися уже не модно. Зараз модно вдосконалюватися. Заробляти гроші, подорожувати, вчити мови. І просто бути хорошою людиною, без Бога, але хорошою людиною. Це сучасний стандарт, мрія молоді. Однак це недосяжна ілюзія. Коли приходиться робити серйозний вибір у житті – любов до ближнього чи гроші, людина, яка живе без Бога, завжди вибирає останнє – гроші.

Подивіться на вірші 23-24:

23 Ісус же сказав Своїм учням: Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне.

24 Іще вам кажу: Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!

Коли учні почули ці слова Ісуса, то сильно здивувалися. З їх точки зору цей юнак був ідеальним кандидатом, щоб увійти до вічного життя. Якщо ж і він не увійде, то хто тоді може?

Ісус відповів: «Неможливе це людям, та можливе все Богові» (26). Так, ніхто не може спасти ні себе, ні інших. Однак Богу можливе все. Бог може спасти будь-яку людину, митника, чи навіть розбійника, який висів поряд із Ним на хресті. Бог може спасти навіть цього багатого юнака!

Подивіться на вірш 27: «Тоді відізвався Петро та до Нього сказав: “От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом; що ж нам буде за це?”» Не зовсім зрозуміло, що хотів цим сказати Петро. Можливо, Петро гордився тим, що цей юнак не зміг залишити усього і піти за Ісусом, а він, Петро, зміг. А можливо, Петро мав певне відчуття втрати: він залишив усе, щоб слідувати за Ісусом. Але що отримав навзаєм?

Давайте разом прочитаємо вірш 28:

А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам, що коли, при відновленні світу, Син Людський засяде на престолі слави Своєї, тоді сядете й ви, що за Мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племен Ізраїлевих.

Наздвичайно корисно буде побачити тут, що Ісус не каже, що учні залишили все, послідувавши за Ним. Він просто каже: «що за Мною пішли». Також Він не називає Себе вчителем, Він називає Себе Сином Людським, Який сяде на престолі слави.

Ми, християни, схильні занадто багато думати про те, як багато ми пожертвували Богові, як багато служили іншим, і часто це заставляє нас відчувати, наче ми щось втратили та робить невдоволеними. Однак що дійсно має значення так це слідування за Христом. Що дійсно має значення – це любити Христа, знати Його та слідувати за Ним. І тоді те, що ми пожертвували та віддали уже не буде виглядати таким великим.

Подивіться на 29-ий вірш:

29 І кожен, хто за Ймення Моє кине дім, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи діти, чи землі, той багатократно одержить і успадкує вічне життя.

Про що тут говорить Христос? Розірвати стосунки з батьками, братами і сестрами, дітьми? Звичайно ні! Ключове слово тут: «за Ймення Моє». Коли ми знаходимо свій справжній скарб на небі, коли ми знаходимо вічне життя в Ісусі Христі, і коли ми дійсно віримо, що Ісус – наш Спаситель, тоді наші стосунки з усіма й усім мають бути переглянуті та змінені таким чином, щоб у центрі знаходився Ісус. Невдовзі після того, як я почав вивчати Біблію, я заявив своїм батькам, що не буду пропускати Богослужіння, і навіть на канікулах поїхав у Київ на Богослужіння. Тоді вперше мої батьки не провели мене на автобус. Це було дуже серйозно. Вони сильно переживали за мене, і відчували, що вже хтось інший, а не вони, вказує мені, що робити. Тоді я молився за своїх батьків, і через кілька років вони обоє навернулися до Бога – спочатку моя мама, а потім і батько.

У цьому світі багаті люди, чи люди при владі не виходять із перших шпальт новин. З новин ми дізнаємося, де вони відпочивали, які у них статки, і, навіть, що вони одягають. Це збиває з пантелику багатьох людей, які думають, що повне життя неможливе без грошей. Однак християнство змінює наш погляд на гроші й саму систему цінностей. Справжня цінність у тому, щоб слідувати за Христом. Якщо людина живе без Христа, то кінець кінцем втратить усе і буде останньою. З іншої сторони, хто слідує за Христом може виглядати дивним в очах інших, але стане першим у вічності. Хай Господь дасть Вам вічне життя!

(п. Яків)