Вивчення Біблії: Проповідь “Входьте тісними ворітьми” (Від Матвія 7:13-20)
Входьте тісними ворітьми
Від Матвія 7:13-20
Ключові вірші 13,14 : “Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!”
Головна тема Євангелія від Матвія — Царство Боже, а Ісус Христос — цар. Нагорну проповідь взагалі називають конституцією Божого Царства. Про що вона говорить? Спочатку Ісус проголошує заповіді блаженства: яке благословіння маємо ми, що повірили в Ісуса Христа. Потім Він говорить про те, яку роль в цьому світі відіграє віруючи й церква: Господь поставив нас в цьому світі, щоб ми були сіллю та світлом для світу. Далі Ісус проголошує про свою роль в цьому світі: Він прийшов не зруйнувати закон, але виконати. Це для нас Євангелія, тому що самі ми не можемо досконало виконати закон. І далі Ісус говорить про конкретні обов’язки віруючих, як громадян Божого Царства. В кожнім суспільстві, в кожній державі у членів суспільства і й громадян є не тільки права, але й обов’язки. І навпаки: не тільки обов’язки, але й права. Завжди разом з правами ми отримуємо й обов’язки і, разом з обов’язками, отримуємо права. Так само в Божому Царстві: Господь нам дав великі благословення: буди Його дітьми, мати право будь-коли приходити до Нього, бути впевненими, що Він чує нас і піклується про нас. Але, разом з тим, у нас є й обов’язки: жити гідно нашого Господа, виконувати те, що Він нам каже, своїм життям прославляти Господа. В розділах з 5 по 7 Ісус детально, на прикладах пояснив нам, чого Бог хоче від нас. В 12-му вірші Ісус підсумував своє вчення: “Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки.” Тому що ми діти Божі й громадяни Небесного Царства, ми повинні чинити людям добре: “чого ми бажаємо, щоб нам чинили люди (тобто добре, бо ніхто не хоче, щоб йому робили зле), те саме чиніть їм і ви”. Тут не такий смисл, що якщо ми чинимо добре, то й нам чинитимуть добре. Ні так не буде, але ми все одно маємо робити добре іншим, навіть якщо вони роблять зле, тому що “в цьому Закон і Пророки”, себто, тому що це заповідь Божа.
Починаючи з 13 вірша, до кінця нагорної проповіді іде остання тема цієї конституції Небесного Царства: як ми маємо слухатися і виконувати те, про що говорить Ісус, і що станеться, якщо ми будемо легковажити Його словами.
- Входьте тісними ворітьми (13,14)
Подивіться на вірші 13,14: “Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!” Як ви бачите, Ісус сказав, що є два типи воріт і два типи шляху. Це ворота й шлях, що ведуть до життя, та ворота та й шлях, що ведуть до загибелі. Але до загибелі ведуть просторі ворота й широка дорога, а до життя — тісні ворота й вузька дорога. Що це за ворота? Як їх відрізнити і як знайти?
Найголовніша різниця між просторими й вузькими ворітьми — це розмір. Якщо ворота просторі, в них легко ввійти та навіть в’їхати. І навпаки, бувають дуже вузькі ворота й дороги. Наприклад, в Празі є вулиця “вінарна черткова”, її ширина не більше 50 см, а в найвужчому місці — 31 см. На двох кінцях її стоять світлофори: зараз йдуть люди з нижнього кінця в верхній, а ті, хто з верхнього в нижній — чекають, потім навпаки. Це тому, що на цій вулиці не можуть розійтися навіть два чоловіки. Я знаю декілька людей, які, навіть втягнувши живіт, навіть боком не змогли б пройтись по цій вулиці. В фільмі “Володар Перснів” Фродо, Сем й Голум лізуть по прямовисній стіні, по ледь видній стежці, щоб ввійти в Мордор. Чи можна по таких вулицях та по таких стежках в’їхати на “камазі” з причепом? Звісно ні. Чи можна хоча б нести великий чемодан? Теж ні. Тут не можна брати нічого зайвого. Тобто ми бачимо властивість просторих воріт й широкої дороги: туди легко ввійти, там нема обмежень: хочеш, входиш сам, хочеш, в великій компанії, з чемоданом, з візком, на конях, на каретах, навіть можна на більшогрузі “ДАФ” з причепом і ще яхту можна провезти. Ніяких обмежень. Навпаки, в тісні ворота та вузьким шляхом так пройти не можна. При вході маємо залишити все зайве. Можливо, доведеться схуднути, або викинути те, що дороге моєму серцю, але не пролазить в вузеньку хвіртку. Одного разу до Ісуса прийшов молодий хлопець, й запитав: “що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?” Ісус сказав йому: “Піди, продай добра свої та й убогим роздай, – і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною”. Але юнак відійшов в смутку, тому що мав великі маєтки. Тоді Ісус сказав учням: “поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне” (Мт. 19:16-26) В цьому випадку для юнака багатство стало тим, що завадило йому ввійти в Небесне Царство разом з Ісусом.
Не тільки багатство може заважати ввійти в тісні ворота. Це може бути свій гріх, що не хочу розкаятися, або свої плани на майбутнє: “я хочу отримати саме цю роботу, жити саме тут, відпочивати саме так, одружитися саме з тою дівчиною чи вийти заміж за саме того хлопця. Тоді я буду щасливий. А Ісус завадить мені реалізувати це”. Завадою ввійти в тісні ворота 100 відсотково стане гордість: “я сам господар свого життя, я нікого не потребую, особливо Ісуса”. Все це — йти широким шляхом. Широкий шлях — це я живу, як мені зручно, як мені заманеться. Хочу — живу в гріху, хочу — живу егоїстично, хочу — не звертаю уваги на інших. Просторі ворота не обмежують нічим: хочеш з гріхом — будь ласка, ворота широкі, пройдеш. Хочеш зі своїми мріями — теж не проблема, можна ввійти й так. Не обов’язково жити аморально, можна жити дуже морально, робити багато милостині, гуманітарних справ, розвивати науку або присвятити себе мистецтву, але не мати стосунків з Ісусом. Навіть моральне й самовіддане життя, але без Ісуса, це все одно широкий шлях. Йти широким шляхом теж не проблема: можна будь-коли зупинитися, можна розважитися, можна змінити напрямок, наприклад, я більше не хочу їздити у відпустку в Єгипет, хочу в Анди, в Перу, не хочу жити з цією жінкою, вона вже стара і зморщена, взагалі не хочу, щоб мене хтось обмежував, тому буду жити сам. Все це можна, ніхто не забороняє. Широкий шлях все це приймає. Так жити дуже зручно, тому багато хто йде так. Є лише одна вада цього шляху — в кінці він закінчується загибеллю.
Тоді що є “тісні ворота й вузький шлях”? Це сам Ісус Христос. Він сказав про Себе: “Поправді, поправді кажу вам, що Я двері вівцям… Я двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде.” (Ів. 10:7,9) Також “Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.” (Ів. 14:6). Єдиний критерій тісних воріт і вузького шляху — це Ісус Христос. Це єдиний шлях до Бога і єдиний шлях в життя. Все інше — широкий шлях в загибель.
Тоді, що значить входити тісними воротами та йти вузьким шляхом? Ввійти тісними воротами — це повірити в Ісуса Христа. Поставити всі свої стосунки з Богом та з іншими в залежності від Ісуса. Я стою перед Богом, тому що Ісус стоїть по правиці Божій. Я роблю щось, тому що Ісус прийняв мене.
Іти вузькою дорогою значить слухатися Ісуса й виконувати, що Він каже. Більша частина нагорної проповіді, від 2 частини 5 розділу до 12 вірша 7 розділу — це конкретні настанови, що, як і чому ми маємо робити. Чому це вузький шлях? Тому що треба докласти зусиль, щоб виконати. Наприклад, у нас автоматично виходить засуджувати. Але Ісус каже не судити. Щоб не судити, не засуджувати, треба докласти зусиль, інколи дуже великих, але це те, що Бог вимагає від Свого народу. Тому змиритися, заспокоїтися й відкинути засудження заради Ісуса Христа і тому що ми громадяни Небесного Царства — це і є “йти вузькою дорогою”. У нас автоматично виникають страхи, коли ми думаємо про майбутнє. Але Ісус сказав нам: “Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось?” (Мт. 6:31) Відкинути страхи на майбутнє, довіряючи словам Ісуса: “Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться.” (Мт. 6:33) і шукати Божого Царства — це конкретно те, що є “йти вузькою дорогою”. Відкрийте Біблію на будь-якій сторінці, знайдіть, що Бог вимагає від Свого народу і виконуйте, тому що це вимога Бога. Якщо я буду робити це з серцем: я виконую це не для того, щоб отримати від Бога, а тому що Він вимагає це від Свого народу, то це буде “ходити вузькою дорогою”. Звичайно, ви можете натрапити на накази на кшталт: “піди й винищи Амалика вістріям меча”. Звичайно, їх не треба виконувати, тому що це конкретні накази конкретним людям в конкретних обставинах. Але навіть тут можна знайти істину: “Бог наказав знищити їх, щоб вони не спокушали святий народ. Те саме казав Ісус: якщо око твоє тебе спокушає, вирви його й кинь від себе. Я вибраний народ, тому я буду стерегтися там, де можу впасти в спокусу, і не буду сам шукати спокус”. Якщо будете так робити, то будете ходити вузькою дорогою. Тому, якщо складно розуміти Старий Заповіт, в Нагорній проповіді Ісус сказав все те саме простими словами, робіть так, як сказав Ісус.
Ходити вузьким шляхом — це не єдиноразова дія. Це щоденний труд самозречення. Кожного разу при виборі ми вирішуємо: буду жити як хочу, чи буду жити за Словом Бога, догоджатиму собі, чи Богові. Це наша боротьба, і це веде до життя, або до смерті, приносить тимчасову насолоду, чи вічну нагороду в Царстві Бога. І це є благодать, тому що, навіть коли впадемо, навіть коли підемо широким шляхом, то можемо повернутися, можемо знову вирішити жити, як каже Ісус. Ми не є святими, але живучи вірою, освячуємо своє життя.
В Біблії є багато прикладів, де протиставиться життя людини, що йшла широким шляхом, та людини, що йшла вузьким шляхом. Наприклад, Авраам та Лот, Давид та Саул. Можна знайти менш відомі приклади, наприклад Ілія та цар Ахав, Самуїл та Ілій з синами, Павло та Дімас. В будь-якому випадку один з них жив, слухаючись слова Бога, приймаючи від Нього напрямок для свого життя. Інший жив за своєю волею, не звертаючи увагу на те, що Бог каже. В кожній з цих пар є велика різниця: один пішов в загибель, інший — в вічне життя. Насправді це дуже просто: хто зараз живе з Богом, виконуючи те, що Він каже, той і в вічності теж буде з Ним, хто живе, не звертаючи уваги на Бога, той і в вічності буде розділений з Ним. Тому будемо жити, слухаючись слова Бога, й виконуючи його в своєму житті. Це шлях до життя і до вічної нагороди в Царстві Бога.
- Стережіться фальшивих пророків (15-20)
Подивіться вірша 15: “Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всередині хижі вовки.” Кого маємо стерегтись? Фальшивих пророків. Чому? Тому що їхня суть — хижі вовки. Вовк не турбується про овець, лише дивиться, щоб вкрасти вбити й погубити. Мета фальшивого пророка, та диявола, що стоїть за ним, — звести нас зі шляху життя, щоб ми йшли шляхом загибелі. Звичайно, інколи фальшивий пророк сам не знає, що обманює вівці, диявол використовує його “в темну”, але головна ціль диявола — саме така: привести народ Божий до падіння й загибелі.
Хто такий фальшивий пророк? Хто взагалі пророк? Пророк — це той, хто каже істину або одкровення з авторитетом Бога. Наприклад, Мойсей. Чотири книги П’ятикнижжя, списані фразами: “і промовив Господь до Мойсея”. І далі йде, що конкретно сказав Господь. Яким чином сини Ізраїлеві взнали про те, що Господь сказав Мойсею? Мойсей вийшов і сказав їм: “Господь сказав мені ось це, це й це”. І вони повірили, що Господь дійсно сказав це. Наприклад, Мойсей ввійшов на гору, і там Господь дав йому кам’яні таблиці з 10 заповідями. Мойсей сказав: ось, Господь дав вам оці заповіді. Тобто, авторитет 10 заповідей — це авторитет Бога, а не авторитет Мойсея. Авторитет тих слів Господа, що Мойсей переказав народу — не авторитет Мойсея, а авторитет Бога. Якщо 10 заповідей придумав Мойсей, не має жодної причини виконувати їх. Це не істина й не Святий закон Божий. Якщо всі ті закони, що написані в Біблії, дав не Господь, а Мойсей, то немає жодної причини виконувати жоден з цих законів. Так само, якщо Ісус не Господь, то немає жодної причини виконувати те, що Він каже. Але ми віримо, що Ісус Господь, тому Його слово для нас має авторитет Господа. Ми віримо, що Мойсей справжній пророк, тому приймаємо, що його слова — не сам він придумав, а це справжні слова Господа, тому виконуємо їх. Чи сумнівалися Ізраїльтяни в авторитеті слів Мойсея? Так, багато разів. Найвідоміший випадок — повстання Корея. Грубо кажучи, Корей сказав, що Мойсей не говорить з Богом, а сам все видумує. Потім пригадаєте, чим все закінчилося. (Чис. 16) Так само казали й про Ісуса: він виганяє бісів силою князя бісівського.
Були й протилежні приклади. Господь сказав Єремії зробити й одягнути собі ярмо на шию, він зробив так. Бог хотів попередити безпечний народ, що вже скоро буде суд Божий на їхні гріхи. Але Ананія, храмовий пророк, зняв те ярмо зламав його та виголосив: “Так говорить Господь: Отак поламаю ярмо Новохудоносора, царя вавилонського, за два роки часу, з шиї всіх народів!” (Єр. 28:11) Ананія сказав деякі слова, як слово Бога, хоча Господь не говорив того. Він вводив в оману людей, щоб вони не розкаялися і загинули.
Знати, хто є справжній пророк, а хто фальшивий, де є справжнє слово Бога, де є омана — це надзвичайно важливо. Це питання життя й смерті навіть в вічності. Якщо Мойсей обманював народ, то виконувати те, що він каже — не наближає до Бога, навпаки, віддаляє, це смерть і загибель. Якщо Ісус не є Господь, то вірити в Нього — це хула на Бога, омана й смерть. Але якщо Він дійсно Господь, а ми не віримо, то не вірити, це смерть. Якщо прийняти, що Єремія справжній пророк, а Ананія — фальшивий, то треба швидко розкаятися, прийняти волю Божу, виправити свою дорогу і не противитися царю вавилонському. Якщо навпаки, Ананія — справжній пророк, а Єремія — фальшивий, то треба повстати проти Вавилону та очікувати спасіння Господня, треба проявити мужність, витримку й довіру до Бога. Так, наприклад, зробив Ізраїль перед Червоним морем: він не розкаювався в гріхах і не повертався до Єгипту, а з вірою пішов через море. Це зовсім протилежні моделі поведінки, і якщо правильно вибереш, кого слухатися, Єремію чи Ананію, то будеш жити, якщо ні — помреш.
Тому, як нам відрізнити справжнього пророка від фальшивого? Подивіться вірші з 16 по 20: “По їхніх плодах ви пізнаєте їх. Бо хіба ж виноград на тернині збирають, або фіґи із будяків? Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі. Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити. Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, зрубується та в огонь укидається. Ото ж бо, по їхніх плодах ви пізнаєте їх!” Ісус нам дав гарний критерій: відрізняти по плодах. Той, хто живе перед Богом, той приносить гарний плід. Якщо плід його життя гарний, то й довіряти його словам можна. Якщо плід його не гарний, то не можна довіряти і його словам. В часи Ісуса головним опонентом Ісуса були книжники й фарисеї. Головний їхній плід був лицемірство, це не гарний плід, тому не можна їм вірити. Навпаки, навіть перед смертю, на суді всі неправедні судді не змогли знайти в Ісусі жодного гріха, весь плід Ісуса був гарним — тому Йому можна вірити.
Чи приносить пророк добрий плід, є декілька додаткових ознак: по-перше, треба дивитися не тільки на слова, але й на те, чи дійсно людина живе за словом Божим, чи ні. По-друге, треба дивитися, чи спасає він своїми словами, чи навпаки, вбиває, насаджує сумніви. Чи вчить він згідно зі Словом Бога, чи відповідно до свого “я”. Чи сам він живе за своїм вченням, чи тільки вчить. Чи вчить він з точки зору всієї Біблії, чи тільки розглядає всю Біблію з однієї точки зору. Наприклад, багато сект дуже специфічно розглядають Біблію: вибирають там лише те, що підтверджує їх вчення. Для духовного лідера можна подивитися, чи ставить він на перше місце Бога, чи вже сам став на це місце, чи шукає слави Бога, чи живе заради себе, своєї мети, зручності, чи, навіть, багатства.
Спокуса фальшивого пророка може прийти не тільки як суто релігійна. Вона може прийти через ідеологію, ідею, думку, через те, що проголошується як абсолютна істина. Нацизм в Германію прийшов як дуже красиві слова, які хотіли почути німці після приниження в першій світовій війні: “ви — не нікчемний народ, ви — особливий народ, у вас є особлива місія в цьому світі”. Майже так, як ми кажемо: “ви — вибраний народ, у вас є важлива місія в цьому світі”. Але маленький нюанс: без Бога. Церква не побачила цього нюансу, і сама не сказала правильно, тому було багато жахливих проблем. Я говорю не про Германію, а про те, що вовки в овечих шкурах не завжди спокушають саме церкву. Інколи вони спокушають спочатку невіруючих, щоб осліпити спочатку їх, а потім весь народ привести до загибелі. Тому ми повинні навчитися розрізняти це й дивитися на плід. На плід політиків, на плід ідеологій, на плід ідей. І, взагалі то, треба й невіруючих людей навчати дивитися на плід і думати головою.
Це дуже практичне слово. Є багато віруючих, що спокусилися на фальшивих пророків, довірилися тому, кому не можна довіряти, прийняли неправдиве вчення, попродавали хати й квартири, набрали кредитів, всі гроші віднесли в церкву чи, краще, в секту, а тепер в боргах, нема з чого віддати, в депресії, в спокусах, в розчарування, багато хто звинувачує Бога в своїх негараздах. Це реальна проблема, і Ісус вчить: “стережіться фальшивих пророків, по їхнім плодам пізнаєте їх”. Про невіруючих самі знайдіть, є багато прикладів. І для них вчення Ісуса таке саме: “стережіться фальшивих пророків, по їхнім плодам пізнаєте їх”.
Хто в наш час є пророком в вузькому сенсі цього слова? Це ми, віруючи. Ми виконуємо роль пророків, тому що навчаємо невіруючих і один одного слову Бога. Тож нам треба дуже уважно ставитися до того, чого нас навчають, і чого ми навчаємо. Якщо приймемо неправильне вчення, то самі прийдемо до загибелі, а якщо не правильно навчимо, то можемо не тільки самі загинути, але й погубити багато інших. На жаль, дуже легко стати фальшивим пророком. Більшість сект і єресей зараз утворюється так: в церкві був дуже гарний, талановитий пастир. Він багато проповідує, багато трудиться, стає популярним і відомим. Але в якийсь момент думає, що все це: великий плід проповіді, велика слава, велика популярність — це моє, це тому, що я трудився, а не тому що Бог благословив. З цього моменту вже не Господь стає його Господом, а він сам. Вже служить не заради слави Бога, а заради своєї слави й популярності. На жаль, кожна людина дуже слабка в цьому плані. Кожен з нас, я також, дуже слабкий до влади, до популярності, до слави. Нема різниці, чи є у нас плід служіння, чи зовсім немає, чи є чим гордитися, чи немає: все одно привласнити собі славу Господа — це дуже легко.
Тому, для нас дуже актуальне є таке питання: як нам бути справжнім пророком, не загордитися, не протистати Господеві? Ісус дав відповідь для учнів на останній вечері: “Я правдива Виноградина, а Отець Мій Виноградар. Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, обчищає її, щоб рясніше родила. Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті. Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете. Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви. Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять.”. (Ів. 15:1-6) Тут є все. Наша сила — не в нас самих, а в Ісусі Христі. Наша сила — перебувати в Ісусі Христі, з’єднуватися з Ним, жити Ним, наповнюватися Ним та Його словом. В цьому наше життя й захист від всяких спокус диявола.
В сьогоднішньому слові Ісус сказав нам: входьте тісними ворітьми. Це наш привілей, як дітей Бога, тому що цей шлях веде в життя. Це благодать, що ми вже ввійшли через Ісуса Христа, і тепер можемо приносити Йому плід. Давайте ще раз прочитаємо ключовий вірш 13,14: “Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!”
(п. Авраам Влад)