Вивчення Біблії: Проповідь “Ціна слідування за Ісусом” (Від Матвія 8:18-22)

Ціна слідування за Ісусом

Від Матвія 8:18-22

Ключовий вірш 8:22 : “А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!”

В Євангелії від Матвія, яке ми зараз вивчаємо, Ісус показаний Царем. І в цьому Євангелії Матвій показує, як Ісус являє Свою царську владу. На кількох минулих Богослужіннях ми бачили, як Ісус являв Свою царську владу через уздоровлення людей: Ісус уздоровив прокаженого (8:1-4), сотникового слугу (8:5-13) та тещу Петра (8:14-15). Сьогодні Ісус являє Свою царську владу через покликання учнів. Ми дізнаємося більше про те, ким є Ісус, про Його владу, про учнівство і про ціну слідування за Ісусом. Дітріх Бонгьоффер сказав: «Християнство без учнівства це завжди християнство без Христа». І якщо ми хочемо бути християнами, у нас немає іншого шляху як піти за Ісусом.

Подивіться на 18-ий вірш: «А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік». Ісус угледів навколо Себе багато народу. Зазвичай ці люди прийшли щоб отримати зцілення від тяжкої хвороби, або ж послухати Ісусові проповіді. Чим більше Ісус зцілював та навчав, тим більше людей прибувало до Нього! Ця праця була нескінченна! Угледівши навколо Cебе багато народу, Ісус наказав Своїм учням переплинути на той бік. Це означало, що є час для праці, але є час і для відпочинку. Ісус втомивcя, втомилися Його учні. На тій стороні була Гадаринська країна – поганська територія, де Ісуса не знали, і де Він з учнями могли знайти перепочинок. Коли вони перепливали озеро, Ісус був таким втомленим, що заснув навіть під час страшної бурі.

Але була ще одна причина для цієї подорожі – Ісус хотів приділити увагу Своїм учням. Навколо Ісуса було багато хворих людей. Лишись Він там трохи довше, Він міг би оздоровити багатьох людей. Для багатьох одужання від фізичної хвороби здається самим нагайним. Для них немає нічого більш важливого за здоров’я. Тому на Дні народження як правило кажуть так: «Бажаю тобі міцного здоров’я». Люди думають, що якщо буде здоров’я, то буде і все інше. Але Ісус залишив хворих людей, щоб побути із Своїми учнями. І це гарна новина для нас: Ісус хоче бути з нами, коли ми готові слідувати за Ним. Ісус був готовий пожертвувати багатьма зціленнями, навіть смертельно хворих, тільки щоб виховувати учнів. Це говорить про те, наскільки серйозно Ісус ставився до виховання учнів. Якби Ісус робив те, що хотіли від Нього люди, то Він став би лікарем на повну ставку, і до Нього стояли б черги хворих людей. Але Ісус жив і трудився по Божій волі. І однією із самих важливих справ Його життя було виховати учнів, яким доручити справу проповіді Євангелія.

У цей час до Ісуса підійшов один чоловік. Прочитаємо разом вірш 19: «І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов!» Цим чоловіком виявився книжник. Книжники, поряд з фарисеями та садукеями представляли еліту того суспільства. Вони були освіченими та шанованими людьми – у синагогах їх запрошували сідати на перших рядах. Як правило вони були й добре забезпеченими людьми, у них були будинки, і їм було де вночі прихилити голову. Одним словом, цей книжник був людиною шанованою і безбідною.

Як правило, книжники ставилися до Ісуса досить вороже, Ісус відверто дратував їх, і вони заважали Його служінню. Але цей книжник відрізнявся. Імовірно щось вразило цього книжника в Ісусі. Можливо те, як потужно Ісус навчав і як Ісус добре знав Писання. Тому цей книжник звернувся до Ісуса «Учителю!» Можливо його вразило те, як Ісус зцілював хворих. І він вирішив слідувати за Ісусом. Він підійшов до Нього та й с сказав: «Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов!» Для служителів масових євангелізацій такі люди – найкращий матеріал. Вони зразу б попросили його сказати молитву покаяння і включили б його у звіт про кількість людей, які розкаялись.

Однак Ісус відповів йому наступне: «Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити…» (20). Чому Ісус зненацька заговорив про нори та гнізда? Можливо тому, що цей книжник очікував, що коли він піде за Ісусом, Ісус зарезервує та оплатить усі готелі у місцях, де вони будуть подорожувати. Можливо для цього книжника слідування за Ісусом здавалося захопливою подорожжю, де він зможе без кінця насолоджуватися проповідями Ісуса та Його видовищними зціленнями. Але Ісус каже: «Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити…» Переводячи на сучасну мову: «Там, куди ми підемо, готелі для нас не зарезервовані та не оплачені. Це означає, що, можливо, нам прийдеться спати просто неба чи під деревами». І в кінці Ісус наче запитує його: «Ти готовий до цього?»

Невірно думати, що якщо я піду за Ісусом, то мені гарантується комфортне, легке та забезпечене життя. Нічого з цього переліку Ісус ніколи не обіцяв Своїм учням. У слідування за Ісусом не включені безкоштовний транспорт, проживання та їжа. Більш того, якщо ми хочемо слідувати за Ісусом, по повинні готуватися більше жертвувати та трудитися.

Але якщо так, то тоді виникає цілком природне питання: «Якщо слідувати за Ісусом так важко, то кому це взагалі потрібно? Хто погодиться на роботу, на якій не платять зарплату? Хто поїде у відрядження, якщо йому не забронюють і не оплатять готель та квитки і не видадуть добових грошей?»

Але як показує історія, такі охочі завжди знаходились і знайдуться. Вони знайдуться серед тих людей, які шукають нагороди в Небесному Царстві, які шукають вічного життя та радості і повноти у цьому житті. Фактично Ісус серйозно попереджає цього потенційного волонтера про те, що для того щоб слідувати за Ним, потрібно бути готовим заплатити ціну.

Цей книжник жив у пошані і достатку, кожен вечір він мирно прихиляв голову у своєму домі. Але, пішовши за Ісусом, він втратить пошану від людей, і йому не буде де прихилити голову. Чи готовий він до цього? Ми не знаємо, що вирішив цей книжник: піти за Ісусом, чи ж повернутися додому.

Що ми тут бачимо? Ісус не обманюється гарними людськими бажаннями. Він називає ціну зразу. І якщо людина не готова платити, то краще і не починати. Є люди, які розчарувалися в християнстві. Це тому що вони думали, що слідувати за Ісусом – це легка та приємна прогулянка, де все за тебе заплачено. А виявилося, що це тяжка подорож, і, навіть більше, тобі потрібно платити за все самому! І після кількох ночей просто неба, а не у своєму будинку у ліжку, такі люди розчаровуються і залишають Ісуса.

Ми не розчаровуємося в нашому слідування за Ісусом, коли ми готові платити ціну. Нам потрібно знати, що слідування за Ісусом – це і є наше найбільше відшкодування, наша найбільша нагорода. Ми можемо слідувати за Ісусом, коли глибше і глибше пізнаємо Його і знаємо цінність такого життя.

Прочитаємо вірші 21-22: «А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати. А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!» Цей, другий чоловік, уже був учнем Ісуса. Він звернувся до Нього як «Господи» – що є дуже вірно та правильно. Єдине що ми точно не знаємо, чи батько цього учня уже помер чи ні. Якщо батько цього чоловіка уже помер, то він просив усього лише кілька днів на похорони. Якщо ж його батько ще не помер, що більш імовірно, то він просив певний час для того, щоб доглянути за своїм стареньким батьком, поки той не помре. Іншими словами він казав Ісусу наступне: «Ісус, я хочу слідувати за тобою. Але зараз у мене є більш нагайна справа – доглянути за моїм старим батьком. Коли він помре, і я поховаю його, я прийду і буду слідувати за Тобою». В цілому на дітях лежить відповідальність доглядати за своїми літніми батьками. Це правильна та добра справа. У 5-ій заповіді сказано: «Шануй свого батька та матір свою» (Вих.20:12а). Однак Ісус йому відповів: «Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!» Ця відповідь Христа є досить приголомшливою та жорсткою. Тому тут важливо зауважити дві речі.

По-перше, слова Ісуса ні в якому разі не означають, що не потрібно турбуватися про батьків. Коли Ісус кликав цього чоловіка слідувати за Ним і залишити батька, це означало що Бог Сам потурбується про нього. І Бог зробить це краще, ніж міг би зробити сам цей чоловік. Він мав просто довіряти Богу, Який потурбується про його батька. Нам здається, що лишись цей чоловік з батьком, то старість старенького була б гарантована. Але у цьому світі є багато дітей, які живуть з батьками, але не турбуються про них. Є такі, які посварилися з батьками і стали байдужі до них. І є навіть такі, які бажають їх смерті, щоб швидше розпорядитися житлом. З іншої сторони є батьки, діти яких не можуть бути поруч із ними, тому що слідують за Ісусом. Але такі батьки щасливі, тому що Бог Сам турбується про них.

По-друге, ці слова Ісуса означають, що слідувати за Ним – це сама нагайна справа у житті. Чоловік, який звернувся з цим проханням до Ісуса був його учнем. Тому він мав скромно навчатися у Ісуса. Однак він вирішив що сам знає як краще розставити життєві пріоритети. Тому він на перше місце у житті поставив турботу про батька, а слідування за Ісусом – лише на друге. Це схоже на те, як хтось каже: «Господь, я піду за Тобою, але спочатку дозволь мені закінчити навчання». Або: «Господь, я піду за Тобою, але спочатку дозволь мені виростити дітей». Або: «Господь, я піду за Тобою, але спочатку дозволь мені купити квартиру». Такий список немає кінця. Люди завжди знаходять безліч причин, чому вони не можуть піти за Ісусом прямо зараз. Але насправді це лише виправдання тому, чому вони зволікають із прийняттям рішення.

Ісус відповів: «Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!» Так, це жорстка відповідь. Фактично, вона означає наступне: «Якщо ваша сім’я для вас важливіша ніж слідування за Христом, то ви – мертві». Я не кажу, що сім’я не важлива. Сім’я – дуже важлива. Однак вона не сама важлива річ у житті. І наші стосунки у сім’ї – стосунки з чоловіком/дружиною/дітьми не найважливіші у житті. Самі важливі стосунки у нашому житті – це стосунки з Богом. І саме важливе у житті християнина – це слухатись Христа і слідувати за Ним.

Тут варто зупинитися і запитати себе: чи являється слідування за Ісусом головним приоритетом мого життя? Щоб відповісти на це запитання проаналізуйте, як ви проводите вільний час. Як тісно те що ви читаєте, слухаєте чи дивитесь стосується Ісуса Христа чи учнівства?

З великою користю можна задати собі ще одне запитання: на якому етапі учнівства я знаходжуся? В учнівстві є свої етапи. Це добре прослідковується у тому, як Ісус виховував Своїх учнів. На першому етапі Він просто запросив учнів прийти і подивитися. Ісус розповідав їм про Себе, про Своє служінні, Він брав учнів с Собою, коли ішов проповідувати чи зцілювати людей. Далі, в наступному етапі, Ісус запросив учнів слідувати за Ним. Як і раніше, він нічого не вимагав від них, не тиснув на них і не заставляв їх. Коли учні чогось не хотіли, Ісус на них не насідав. Я думаю що якщо у сьогоднішньому слові книжник не захотів слідувати за Ісусом, Ісус не заставляв би його, але і не принижував би та не клеймив би як недуховного. Ісус показав учням перспективи – ким вони є зараз, і ким вони стануть. На наступному етапі Ісус запросив їх бути з Ним. Він почав серйозно готувати їх до виконання служіння. Це включало різноманітні тренування. Він навчав їх співчувати людям, які ще не знають Бога, молитися за них. Він навчав їх перебувати в Ньому. І на заключному етапі Ісус послав учнів у світ для проповіді Євангелія. Учні мали навчитися покладатися на Святого Духа і працювати разом. Ісус залишив у цьому світі Свою церкву, щоб нести світові спасіння. Церква може бути невеличкою. Але якщо всередині брати і сестри люблять один одного, турбуються один про одного, і навчаються влагоджувати всякі негаразди, то така церква здійснює надзвичайний вплив на суспільство. Однак це не приходить автоматично. Це приходить коли ми слідуємо за Ісусом та приймаємо Його виховання та тренування. Чим відрізняється професійна футбольна команда від натовпу простих вболівальників? Тим що професійна команда добре тренована. Тому на полі вона знає, що робити з м’ячем, у футболістів не збивається дихання від навантаження, вони уміють взаємодіяти один з одним. Вболівальники люблять футбол і багато про нього говорять, але на полі від них небагато користі просто тому що вони не треновані. Церква, у якій є учнівство, стає як добре тренована команда, здатна робити справу, яку доручив їх Христос.

В одному фантастичному оповіданні ангели запитують Христа: «А якщо Твої учні не виконають ту справу, яку Ти їм поручив, тоді що?» «Запасного варіанту у мене немає» – відповів Ісус.

Сьогодні ми дізналися про те, що в слідуванні за Ісусом є ціна. Багато людей не хочуть ставати учнями Ісуса та слідувати за Ним. Вони хочуть просто 1 р. на тиждень приходити на Богослужіння, і потім щоб більше їх ніхто не чіпав. Але ми маємо знати що християнства без слідування за Ісусом немає, тому ми маємо платити ціну. Ми не повинні дивуватися, якщо час від часу нам некомфортно або важко слідувати за Ісусом – це є частина тієї ціни, яку ми маємо платити. Ми також дізналися, що Християнин – це людину, у якої на першому місці у житті стоїть не сім’я, а Христос.

(п. Яків)