Вивчення Біблії: Проповідь “Тож благайте Господаря жнива” (Від Матвія 9:35-38)
ТОЖ БЛАГАЙТЕ ГОСПОДАРЯ ЖНИВА
Від Матвія 9:35-38
Ключові вірші 37,38 : “Тоді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав”
Впродовж останніх кількох місяців, розбираючи Євангеліє від Матвія, ми шукали відповідь на питання: “хто такий Ісус?”, “яку владу Він має?” та “який характер Його Царства?” Матвій змальовував для нас короткі епізоди в яких в самих неочікуваних і неймовірних подіях Христос являв Свою владу і посеред темряви, страждань і хаосу, як прекрасна квітка, розквітало Його Царство. Сьогоднішнім уривком Матвій завершує цей великий розділ свого оповідання. З наступного розділу починається новий етап. Але тут ми маємо підвести певну риску.
Цей уривок дуже короткий, але в ньому є велике втішення для нас. В ньому є серце Христа до грішників, Його милосердя. І в ньому є велична Божа робота, яку Він здійснює в нас, коли з недостойних, часто егоїстичних грішників Він робить працівників на Божій ниві. Нехай Господь помилує нас зараз і відкриє нам розум і серця до Його живого слова.
Подивіться вірш 35: “І обходив Ісус всі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку”.
Якщо ви уважно читали Євангеліє від Матвія і у вас непогана пам’ять, то в цьому місці у вас має з’явитися відчуття, що ви це вже десь чули. І якщо це так, то знайте: відчуття вас не обманює. В Мат.4:23 ми читали те саме, майже слово в слово: “І ходив Він по всій Галілеї, по їхніх синагогах навчаючи, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу, і всяку неміч між людьми”.
В четвертому розділі служіння Христа лише розпочинається. Матвій говорить ці слова зразу після того, як Ісус виходить з пустелі і кличе перших учнів. В дев’ятому розділі ми вже так багато взнали про служіння Ісуса і Його особистість. Усе, що лежить між четвертим та дев’ятим розділами — це просто Матвій пояснює, що саме ховається за цими словами: ходив, навчав, проповідував і вздоровлював.
Ми бачимо Христа, який багато ходить. Ось Він в Капернаумі, а ось в Назареті, а ось в Десятимісті. Тут Він проповідує сидячи в човні, а тут — сидячи на горі, а ось Він уже в чиємусь домі і до того дому стікаються юрби нужденних. Іван Хреститель знайшов місце, де було багато води, щоб хрестити і там і залишався. Але Ісус обирає іншу стратегію. Він не сидить на місці. Він прийшов до нас подарунком з Небес на землю. І тепер Він бажає, щоб не залишилося жодного місця на землі, де би не було проповідане Євангеліє. Тому Він ходить сам, потім посилає апостолів, а потім посилає і нас.
Далі ми бачимо Христа, який навчає. Розділи 5-7 це проповідь на горі — найдовше цілісне вчення Христа в Біблії. Чого Ісус навчає нас в цій проповіді? Як заробити свій перший мільйон? Може: як вивести бородавки і зняти родове прокляття? Ні. Він навчає нас, як жити в світі, який змінився, в світі в якому Царство Боже наблизилося. В якому ті, хто люблять Царя і вірні Йому — щасливі. В якому ті, хто живуть не напоказ, а перед Отцем, який в тайні — отримують нагороду. В світі, в якому ті, хто не лише слухає слово Христове, але виконує його встоїть навіть коли лине злива, і розіллються річки, і зніметься буря… бо вони збудували своє життя на камені Божої істини.
Потім ми бачимо Христа, який проповідує Євангеліє Царства. Що таке Євангеліє? — євангеліє, це новина. Раніше я думав, що проповідувати Євангеліє — це значить: переконати студента, що Бог є. Але новина це не аргумент, не повчання, не закон, не прихована мудрість. Євангеліє Царства — це перш за все новина про Царство. Новина про те, що Бог уже зробив для нас: дав нам Своє Царство в Ісусі Христі. Проповідь Євангелії Ісусом — це проголошення нової реальності. Царство Боже наблизилось, це факт, живіть тепер з цим знанням.
Якого ще Христа ми бачимо в цих розділах у Матвія? Христа, який зцілює усіляку недугу. Матвій наголошує: “вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку”. Ми не знайдемо в цих уривках жодного випадку, хто б прийшов до Христа за зціленням чи звільненням і Ісус не зміг би допомогти. Він очищує прокаженого і піднімає розслабленого, Він говорить слово і сліпі бачать, а німий прославляє Бога, а мертва дівчинка оживає і просить їсти (підлітки в 12 років завжди хочуть їсти :)). Ісус прийшов не для того, щоб зцілити усіх хворих в Ізраїлі. Однак ці зцілення — це ознаки, які супроводжують прихід Царя, вказують на те, ким є цей Цар і яким є Його Царство.
Подивіться вірш 36: “А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха”.
Ми не проти допомогти комусь, якщо є потреба, інколи. Ну правда, є можливість, є час… чому б не допомогти? Але коли таких запитів стає надто багато, коли потік потреб не зупиняється, коли не залишається часу на особисте життя і усім від тебе щось треба, тоді в серці з’являється роздратування. У випадку Ісуса та учнів людей було так багато, що, за свідченням євангеліста Марка, їм навіть не було коли перекусити та поспілкуватися. Та все одно в Ісусовому серці ми знаходимо не роздратування. А що? — Він змилосерджувався, над ними. Амінь.
Чому Він змилосерджувався над ними? — бо вони були змучені і розпорошені. Вони потребували такого співчуття, а Ісус мав його. Це не були такі люди, з якими приємно проводити час, з якими можна посидіти за філіжаночкою кави і поспілкуватися. Це були люди, яким щось було справді потрібно, яких привела нужда, які залишилися зі своєю проблемою сам на сам, і їм просто ні до кого було піти.
В Ісусі Христі ми знаходимо справжнє співчуття і милосердя. Ісус доторкається до прокаженого і очищає Його від скверни, Він поспішає з наляканим батьком до постілі мертвої дівчинки і піднімає її до життя, Він повертає повноцінне життя розслабленому не лише для того, щоб показати, що Він має таку владу. Не лише для того, щоб продемонструвати хто Він є. Йому насправді не байдуже. В кожному окремому випадку Йому не байдуже. Ми могли би подумати, що могутній Христос творить Свої дива з легковажною щедрістю мільйонера, який дарує біднякам копійки. Що Він просто робить те, що Йому нічого не вартує. Але Євангелія утримує нас від цього. З Ісусових рук ми отримуємо не лише зцілення і допомогу. З Його люблячих рук ми отримуємо також і справжнє співчуття і милосердя. Ми бачимо перед собою Того, хто знає і відчуває усе, що знаємо і відчуваємо ми самі. “…Він узяв наші немочі, і недуги поніс” (Мат.8:17).
Співчуття Христа дієве. Чесно кажучи нам подобається лоскотати свої емоції і співпереживати іншим. Тому, якщо є настрій поплакати, то ми знаходимо в інтернеті якусь гарну драму з високим рейтингом, беремо носовичка, теплий клітчастий плед і сідаємо перед екраном. Коли хочемо пережити якісь пригоди, відкриваємо цікаву книжку. Але таке співпереживання нічого нам не коштує. Фільм чи книжка закінчується і ми повертаємося до звичних справ. Але співчуття Христа веде Його до дії. Він не просто визнає, що в нас є проблеми і, що без Його турботи ми схожі на овець без пастиря. Він змилосерджується. І Він змінює наші життя. Амінь.
Подивіться вірші 37,38: “Тоді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав”.
Тут картинка міняється. Тільки що ми бачили людей, що змучені і розсіяні, які вівці без пастиря. А тепер Ісус показує нам велике жниво. Поле, яке хтось засіяв, потурбувався і виростив, а тепер воно готове до жнив.
Ця картина дає нам відчуття великого і термінового труда. Зараз наше життя майже не підкоряється землеробському календарю. Але ті, хто знайомий з працею хлібороба знають, що насправді період жнив дуже короткий. Ти не можеш почати їх занадто рано, бо зерно не достигле. Ти не можеш відкласти цей момент на зручний час, бо колос ляже, зерно впаде в землю і ти втратиш врожай.
До якої ж дії нас має спонукати видіння цього великого жнива? Ось тут починається саме цікаве: “тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав”. Досить цікава ситуація, чи не так?
Поясню. Якщо в жнива є Господар, той хто посіяв зерно, хто турбувався і ростив його, то, напевне, він робив це з певною метою. Зазвичай людина кидає в землю зерно не просто так, а для того, щоб зібрати врожай. Правда? Тобто, Господар жнива має бути зацікавлений в тому, щоб зерно було зібране. Чому ж Ісус каже, що потрібно благати Його, щоб Він вислав робітників на Своє ж жниво? Навіщо тут сказані ці слова?
Відповідь я знайшов в 1Кор.3. Там Павло також використовує образ Божої ниви, щоб допомогти молодим віруючим з Коринту подолати розділення і не сперечатись, в кого крутіший пастир: “Я (Павло) посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив, тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить! І хто садить, і хто поливає одне, і кожен одержить свою нагороду за працею своєю! Бо ми співробітники Божі, а ви Боже поле, Божа будівля” (1Кор.3:6-9).
У віршах 37 та 38 говориться рівно те саме. У ниви є Господар, Він її зростив. І лише Він посилає працівників на цю ниву, ніхто не увійде в цей труд з власного рішення. Але в цих віршах Христос запрошує Своїх учнів розділити серце Господаря, Його серце. Ці слова не зрозумілі зовнішнім, найманим робітникам, які мають копати “від паркану до обіду”, наймитам, яким насправді байдужа і нива і її господар. Але вони знаходять відгук в наших серцях. Чому? Тому що Господь Ісус вже не називає нас рабами, які знають лише свою працю, Він зробив нас Своїми друзями, відкрив нам Своє серце (Iван.15:15). Ці слова знаходять відгук в наших серцях, бо у вічності Отець нас обрав, на Голгофі Христос викупив, а Дух Святий відродив і змінює, щоб ми мали ті ж в думки, що і в Христі Ісусі, щоб були співробітниками Божими. І все це Божий дар, Божа робота в нас, за яку Його славимо. Амінь.
Сьогодні під дверима церкви не стоїть натовп, як під дверима Петрового дому, в нас все ще є порожні стільчики і вільні місця на Богослужінні. Чи актуальні слова Христа про велике жниво і сьогодні? Поза усіляким сумнівом, так. Хоча, можливо, іноді земля місії нам більше схожа на пустелю, ніж на жниво. Але дефіцит, про який говорить Господь не в жниві, воно рясне, його Бог підготував. Дефіцит в робітниках.
Ми молимося про те, що справді турбує наше серце. Коли хворіємо, молимося про зцілення. Коли маємо фінансові труднощі — про високооплачувану роботу. Напевне, хтось молиться про перемогу улюблених спортсменів. Це не погано. Добре відкривати Богу свої бажання. Але тут, в цих віршах, ми бачимо, що насправді турбує серце Христа, що Його спонукає схиляти коліна перед Отцем. Він молитися про успіх Євангельського служіння, про робітників. І з наступного розділу Він починає посилати 12 учнів на проповідь, щоб вони зібрали першу хвилю цього жнива. І він запрошує нас розділити Його молитву, Його євангельську працю і Його радість. Нехай Господь помилує нас і працює в наших серцях, щоб ми навчилися погляду Христа, серцю Христа і молитві Христа. Нехай Він пошле робітників на жниво Своє, починаючи з кожного із нас і в наступні покоління. Благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав.
(п. Йонатан)