Вивчення Біблії: Проповідь “Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його” (Від Матвія 6:16-34)

ШУКАЙТЕ Ж НАЙПЕРШ ЦАРСТВА БОЖОГО Й ПРАВДИ ЙОГО

Від Матвія 6:16-34

Ключовий вірш 6:33 : “Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться”

Розповідають історію про те, як святий Патрік (Ірландський святий) хрестив друїдського священика (місцеві мудреці). Чоловіки зайшли у воду, де святий Патрік ненароком поставив свою палицю на ногу цього священика. Коли церемонія хрещення закінчилася, Патрік сказав священику: «Тепер можеш іти». «Я не можу» – відповів священик. «Чому це?» – здивувався Патрік. «Твоя палиця стоїть на моїй нозі!» «Ой, вибач», – сказав Патрік, – «я зробив це ненароком. Чому ти не сказав мені раніше?» «Я думав», – відповів священик, – «що це частина церемонії хрещення!»

Святий Патрік зробив правильну річ – він хрестив священика. Але він зробив це неправильним чином – він постав свою палицю на його ногу. Подібно святому Патріку люди роблять правильні речі, але неправильним чином. Люди постяться, але з неправильною ціллю; люди дивляться на світ, але помічають лише матеріальний світ, а не бачать духовного світу; люди служать панам, але не тим панам, тому марнують своє життя на тяжкій панщині; люди збирають скарби, але не ті, і не там, і зрештою залишаються ні з чим. В результаті люди тратять свої дорогоцінні сили марно. Вони отримують небажаний досвід, досвід у якому немає радості і глибини духовного життя, в якому їх страждання виявляються марними, і залишається лише одна втома. Бог не бажає нам такого життя. Бог хоче благословити нас. Він хоче дати нам найцінніше, що лише є у цьому світі і у вічності. Тому сьогодні Ісус навчає нас тому, як правильні речі робити правильно. Як витрачати свої сили так, щоб це принесло користь. Він піклується про наш успіх. Він піклується про наше щастя. Він хоче дати нам Самого Себе. Хай сьогодні Бог благословить нас.

Перше, постіться правильно (16-18). Подивіться на вірш 16: «А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!» Піст – це добровільне утримання від їжі, сну, розваг, розмов тощо заради того, щоб сконцентруватися на молитві та вивченні Біблії. Утримання має бути добровільне, і заради молитві чи вивчення. Якщо хтось утримався недобровільно, або не заради молитви, то це не є піст. Наприклад, пізно ліг спати, відмовив собі у сні, щоб подивитися фільм – це не піст. Піст є корисним для духовного життя, якщо якщо його правильно використовувати. Ісус час від часу постився. Ісус відмовив Собі у сні, щоб розповісти Никодиму про Боже Царство. Перед тим, як вибрати дванадцять учнів, Ісус провів ніч у молитві. Але люди часто правильні речі здатні робити неправильно, і тоді вони не приносять ніякої користі. Фарисеї, наприклад, постилися двічі на тиждень – по Пн. і Чт. Якби вони робили це правильно, то мали б тісні стосунки з Богом, їх духовні очі відкрилися б, вони визнали Месію в Ісусі і послідували за Ним! Але вони через піст не намагалися шукати Бога, а намагатися здобути повагу людей. Вони робили вираз суму на своєму обличчі, щоб усі бачили, як вони страждають. Вони шукали повагу у людей, щоб ті думали про них: «О, які це духовні брати! Як вони страждать заради Господа!» Але вони страждали не заради Господа, а заради своїх амбіцій! Коли люди не помічали їх страждання, вони взагалі страждали даремно. Вони просто втомлювалися і виснажувалися від такого служіння.

Піст не дуже популярний у наш час. Але Ісус дає нам принцип, як ставитись до любої діяльності, яку ми чинимо у нашому духовному житті.

Подивіться на вірші 17-18:

17. А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий,
18. щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

Ключові слова тут: «в таїні». Ми маємо робити це не перед людьми, а перед Богом. Ще за часів Адама, Бог дивився не на вчинки, а на серце Каїна та Авеля. І з того часу Бог продовжує дивитися на наші серця. Візьмемо, наприклад, Богослужіння. Можна прийти на Богослужіння тому що християни повинні ходити на Богослужіння і щоб інші побачили, що я був. В церкві завжди будуть такі люди, які хочуть тільки ходити на Богослужіння, і щоб більше їх ніхто не чіпав. В результаті нагорода таких людей – це лише визнання інших. Таке християнство втомлює і виснажує. Воно спустошує, у ньому немає життя. Але можна інакше. Можна прийти перед Богом, прийти щоб зустрітися з Богом. Такі люди мають свою таємницю перед Богом. Вони отримують від Бога явно. Вони зростають духовно, мають мир і радість в серці. Хай Господь благословить Вас діяти перед Ним!

Друге, складайте скарби правильно (19-21). Чи потрібно нам складати скарби? Ісус каже складати, але зауважує, що це потрібно робити правильно. Подивіться на вірш 19: «Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають». Люди складають скарби на землі. Вони купують гарний одяг, будують великі маєтки. Проблема в тому, що одяг нищить міль, або ж, що трапляється частіше, він просто виходить із моди. Автомобілі ламаються та ржавіють, а нерухомість з часом старіє, падає у ціні, або ж стає обузою. Люди знайшли способи, як захистити своє майно, і у сучасні будинки вже не так просто підкопатися. Проте і злодії не сиділи на місті і знайшли багато інших способів таки дістатися до вашого майна! Тому ті, у кого є майно, не можуть почуватися спокійно.

Майно потрібно складати на небі. Подивіться на вірші 20-21:

20. Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть.
21. Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!

Є багатство, яке дає Бог. Це багатство знаходиться на небі і у безпеці. І Ісус вказує ще на одне: скарби мають здатність прив’язувати нас до себе. Якщо наші скарби не землі, то наше серце прив’язується до землі, а якщо наші скарби на небі – то серце прив’язується до неба.

У віршах 22-23 написано:

22. Око то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле.
23. А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне. Отож, коли світло, що в тобі, є темрява, то яка ж то велика та темрява!

Хворе око – це око, яке бачить лише фізичний світ. Це коли життя зводиться лише до того, що їсти, що пити, де жити, як відпочивати, як розважатися. Такі люди не бачать духовного світу і дуже темні. Щоб людина побачила духовне багатство, у неї мають відкритися духовні очі. Здорове око – це духовне око. Це око бачить духовний світ. Така людина розуміє, що її душа важливіша за тіло.

Третє, служіть правильному пану (24-34). Прочитаємо вірш 24: «Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні». Чи потрібно служити пану? Так, панові потрібно служити. Ісус з цим погоджується. Але важливо якому панові ми служимо. Історично українці ненавиділи панів. У своїх творах Тарас Шевченко мальовничо змалював важку панщину у польських панів. Після польських прийшли російські пани, які називали себе номенклатурою, після них життя за польськими панами здалося раєм. Це заставило українців зненавидіти всяких панів, і бути вільними та незалежними. Це виростило в них звичку всяку владу тут же об’являти злочинною, не довіряти їй та всіляко критикувати. Але насправді люди не можуть не служити нікому. Люди надто слабкі, щоб потурбуватись про себе і про своє майбутнє. Як би люди не хотіли і не витягували свої шиї, вони не можуть зазирнути у майбутнє. Тому майбутнє їх тривожить і хвилює. Це те, що вони не можуть контролювати. У віршах 24-34 слова «журитися», «клопотатися», «турботи» повторюються 6 разів. Це говорить про те, що у цьому світі люди багато переживають. Усі ми – дуже тривожні істоти, як ті миші, які здригаються при найменшому шелесту, і здатні переживати навіть через найменші проблеми.

Одна з речей, яка звертає на себе увагу – це скільки місця Ісус виділяє проблемі переживань. Скільки зусиль Він виділяє на те, щоб допомогти нам боротися з своїми переживаннями. Це тому що наші переживання можуть легко перерости у грішні переживання, стати гріхом і зробити нас ні на що не здатними. Переживання – це як ті бур’яни, які виростають і заглушають всякий добрий плід у нашому житті. Ісус хоче, щоб ми звернули нашу увагу на наші переживання.  

Звичайно, не всі наші переживання – грішні. Я вчора і сьогодні вранці трошки хвилювався як підготувати і прочитати проповідь. У цьому світі ми не можемо прожити без переживать. І Ісус нас і не закликає шукати життя, вільного від переживать. Але наші турботи варто контролювати, тому що неконтрольовані переживання стають гріховними. Такі переживання – це рак, який з’їдає людей зсередини.

Ми втомлюємося від багатьох речей. Ми втомлюємося, тому що багато працюємо. Ми втомлюємося від цього невдячного світу і навіть один від одного. Але ніщо так не вимотує, як переживання. У спробах забезпечити своє майбутнє, люди ідуть на панщину до пана, який називається мамона (24). Вони починають служити йому, натомість очікуючи, що він забезпечить їхнє майбутнє. Але мамона – це звичайний шахрай. Він нічого не гарантує, не збирається гарантувати, і, насправді, не може гарантувати. Більше того, він має тенденцію поневолювати. Він заставляє людей віддавати йому все більшу і більшу данину.

Але є і інша можливість. Це вибрати Бога Своїм паном. Що ж Бог робить для нас? Подивимося, як про це сказав Ісус.

Прочитаємо вірші 25-26:

25. Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло?
26. Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?

Тут варто зауважити про те, яким людям говорив Ісус не турбуватись? Ісус говорив ці слова людям, які жили в окупованій Римлянами країні. Їх військові гарнізони стояли в усіх більш-менш великих містечках. Люди кожен день стикалися з наслідками цієї окупації. Христос Сам виріс і жив у цих умовах. Але, зауважте, наскільки спокійним Він був стосовно свого матеріального забезпечення. Ви  можете сказати: «Так Він же був Богом!» Так, але з іншої сторони, Він був людиною. Він ходив по тим же пильним дорогам, зустрічався з Римськими воїнами, Він знав матеріальне становище кожної сім’ї. І, тим не менше, Він казав тим людям, і каже нам: «Не журіться!»

Небесні птахи не сіють, не жнуть і не збирають зерно у клуні. Як же вони тоді виживають? – спитаєте ви? Вони виживають, тому що Бог піклується про них! Бог створив багато росин і комах, якими харчуються птахи.

Подивіться на вірші 28-30:

28. І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть.
29. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них.
30. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!

Польові лілії не працюють і не прядуть. Більше того, їх положення ще гірше, ніж у небесних птахів. Небесні птахи хоч можуть пересуватися – літати туди і сюди у пошуках їжі. Лілії ж привя’зані рости на одному місці усе своє життя. Ви спитаєте – як же і у що ж вони тоді вдягаються? Відповідь така: Бог одягає їх. Більше того, Бог це робить дуже щедро. Бог не вдягає їх аби як – у лахміття, Бог одягає їх так, що сам Соломон позаздрив би їм. Message Ісуса зрозумілий: якщо Бог піклується навіть про небесних птахів і про польові квіти, то невже Він не потурбується про нас – Його дітей, створених за Його образом і подобою! Message Ісуса наступний: Бог більший за наші потреби.

І Христос ставить діагноз хворобі переживать: це – маловір’я. Він каже: наша віра цінніша за те, що маємо. Протягом нашого християнського життя нам потрібно вчитися вірі. Був час, коли наші брати та сестри в церкві були бідні, як церковні миші. Я до цих пір пам’ятаю рис з сардиною, які п. Йонатан готував на духовний хліб. Цей запах до сих пір стоїть переді мною. Зараз брати і сестри із нижчого класу впевнено перемістилися у середній, купили собі житло та автомобілі. Але це не головне. Головне те, що у них є віра.

Для людей, які не знають Бога, журитися природно (31,32). У них немає іншого пана, окрім мамони, тому вони постійно журяться про те, що вони будуть їсти, що пити і у що одягатись. Вони так роблять, тому ще не мають Небесного Отця, Який турбується про них. Але у нас, християн, є Небесний Отець. Мені, як батьку, було б дуже неприємно, якби моя дочка хвилювалася про те, що їй їсти, пити і у що одягатись. Так і нашому Небесному Батькові неприємно бачити, як Його діти переживають за своє майбутнє.

Що ж нам робити натомість? Прочитаємо вірш 33: «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться». Тут нам варто зупинитися і згадати, про що ми говорили з самого початку. Євангеліє від Мт. – це євангеліє Царства. У нагорній проповіді, яку ми зараз вивчаємо, Ісус проголошує принципи, за якими живуть громадяни Його Царства. А хто ж є Царем цього Царства? Звичайно, це Ісус. Тому тут Ісус каже: «Христос, цар цього Царства, є кращим за все моє життя». Христос є кращий за все. Час від часу ми відчуваємо, що наче нам чогось бракує, що ми щось пропустили у цьому житті. За спеціальністю я фізик. Але так сталося, що я уже багато років працюю програмістом. Час від часу я бачу серйозні пробіли у моїх знаннях програмування. Часто мені потрібні довгі місяці напруженої праці щоб збагнути те, що багато хто знає ще з університету. У такі хвилини в моєму серці з’являється незадоволення: «Ну навіщо я вивчав ту фізику! Краще я вивчав би інформатику». І у в такий час я маю сказати собі такі слова: «Христос є кращий за все!»

Чому Христос каже: «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його». Тому що Христос, Цар цього Царства, є кращим за все що ми маємо, чи могли б мати, чи будемо мати. Прийде час, коли ми втратимо усе, що мали у цьому світі: здоров’я, своїх рідних і близьких, роботу, маєтки, і в кінці саме наше життя. Але якщо ми маємо Христа, то насправді ми не втратимо нічого. На цьому тижні, який почався, у серця багатьох із вас прийдуть сумніви: «Навіщо я поступав у той університет?» «Навіщо я пішов на цю роботу?» І багато інших таких «навіщо». І в такий час ми маємо твердо сказати собі: «Христос кращий за все!»

(п. Яків)