Вивчення Біблії: Проповідь “Що зробила вона!” (Від Матвія 26:1-13)

«Що зробила вона!»

Від Матвія 26:1-13

Ключовий вірш 26:13: «Поправді кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам’ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!»

Ми починаємо вивчати розділи, які розповідають про смерть Ісуса Христа. Це найбільш болючі, і водночас найбільш важливі моменти із життя та служіння Ісуса. Вірші 1-2 це вступ до 26-27 розділів, де розповідається про страждання та смерть Ісуса Христа:

1 І сталось, коли закінчив Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:

2 Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Людський Син буде виданий на розп’яття.

Тільки що, у двох попередніх розділах, ми бачили Ісуса як великого Царя, як Суддю, Який прийде на хмарах небесних щоб судити живих і мертвих. Ісус – це Суддя, Який має владу або прийняти людину у Своє Царство, або вкинути її у пекло. Але тут, на початку 26-ого розділу, ми бачимо Ісуса як страждаючого слугу. Він буде виданий на розп’яття. Тут Ісус знову передбачає Свої страждання та смерть. В Євангелії від Матвія це восьмий раз. Це означало, що Ісус знав, що Його очікує, та ішов на це добровільно. Тут Він називає Своїм учням навіть час Своєї смерті – через два дні. Через два дні – це на Пасху, в Пт. після обіду, коли Ізраїльтяни заколювали ягнят, щоб їхньою кров’ю помазати перекладини дверей. Євреї святкували Пасху багато сотень років, починаючи із книги Виходу. В день, коли Бог визволяв Ізраїльтян з Єгипетського рабства, Він наказав їм заколоти ягнят, і їхньою кров’ю помазати перекладини дверей. Тоді ангел смерті оминав ці будівлі. Пасха дослівно і перекладається як «пройти мимо». У нас скоро Пасха. Але зараз ми не готуємо для заклання ягнят. Це тому що Ісус став Божим Ягням, Який прийняв на Себе страждання за наші гріхи. Ісус не втік в Галілею. Він знав, що учні зрадять Йому, але все рівно добровільно пішов на смерть заради них і заради нас. Це і є Божа любов. У фільмі «Кароль. Папа, який лишився людиною» показана друга частина життя Короля Войтили, який став папою Іваном Павлом II. Там є наступний епізод. Кароль лежить у лікарні. Він бачить як у сусідній палаті б’ється в істериці мати, малий син якої помирає, скоріше за все від раку. Кароль підходить до цієї жінки. Вона знає, що він священик, та каже йому: «Тільки не кажіть мені, отче, що Бог всемогутній та добрий». Кароль їй відповідає: «Бог є зараз з тобою». «Тоді скажіть Йому, щоб Він пішов. Я хочу лише мого сина». Кароль відповідає: «Навіть якщо я Йому скажу, Він мене не послухає». «Навіть якщо я Йому скажу, Він мене не послухає. Він знає, що Його місце зараз тут з тобою». Ісус не пішов від Своїх страждань. Він прийняв їх, щоб бути із нами та спасти нас від наших гріхів.

Подивіться на вірші 3-5:

3 Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайяфою,

4 і радилися, щоб підступом взяти Ісуса й забити.

5 І вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась.

Паралельно в цей же час релігійні лідери зібралися і склали свій план. Він був дуже простим: підступом взяти Ісуса й забити. На перший погляд він дуже схожий на Божий план, згідно якого Ісус також має померти. Та насправді це зовсім різні плани. Релігійні лідери планували вбити Ісуса не в свято Пасхи, тому що боялись людей. Вони не боялись Божого гніву, але боялись людського гніву. Згідно ж Божого плану Ісус мав померти саме на Пасху, саме тоді, коли заколювали пасхальних ягнят – через два дні, у п’ятницю. Релігійні лідери вели себе так, наче повністю контролювали ситуацію, навіть самого Бога. Але сталося не по їхньому, а по Божому плану. Ісус був розіп’ятий і помер на Пасху. Це каже нам про те, що Бог суверенний. Він тримав під контролем страждання Ісуса. Він тримає під контролем і наші страждання. Звичайно, ми усі в тій чи іншій мірі страждаємо. Можливо, комусь його страждання здаються особливо нестерпними. Але ми маємо пам’ятати, що Бог суверенний, і Він тримає усе під контролем. Часто Бог проводить нас через страждання до особливих благословінь. Пам’ятайте, що суверенний Бог тримає під контролем Ваше життя.

Далі Матвій залишає дім первосвященика і переносить нас у Віфанію, в дім іншого чоловіка. Подивимося на вірші 6-7:

6 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого,

7 підійшла одна жінка до Нього, маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.

Ісус знаходився у домі Симона прокаженого. Звичайно, цей Симон був раніше прокаженим, і на той час уже вилікувався, інакше він не зміг би бути присутнім на вечері – прокажені мали жити окремо від суспільства. Також можливо що його уздоровив Сам Ісус, саме тому він запросив Ісуса в гості, знаючи про те, що Ісус прийде на свято в Єрусалим і зупиниться в Віфанії. Таким чином, Ісус був на вечері у домі Симона. Це була досить велика вечеря. Був сам Симон, звичайно, його дружина та діти. Була сім’я Лазаря. І, звичайно, був Ісус із Дванадцятьма учнями. Не менше двадцяти чоловік. У той час їли зручно вмостившись – напівлежачи. Їли повільно, ведучи неспішні бесіди. Ті трапези були противагою сучасним фастфудам, коли люди швидко їдять і кудись спішать. Тоді не спішили, і їли повільно.

І саме в такий час до Ісуса підійшла одна жінка. Матвій не називає її імені. У паралельому місті євангеліст Марк також не називає. А Євангеліст Іван називає, і з його Євангелія ми знаємо, що це була Марія – сестра Лазаря та Марфи (Ів.12:3). У той час помазувати гостей миром було стандартною процедурою. Можливо вона стала прообразом використання дезодоранту у наш час. У той час люди не мали доступу до ванної кімнати, який ми маємо зараз. А знаходилися вони у країні з гарячим кліматом, де сильно потіли і грязнилися. У наш час, коли ми сидимо за столом, то наші ноги знаходяться під нами, тому, навіть коли вони брудні, це не така велика проблема. Але у ті часи коли ти напівлежачи сидиш за столом, твої ноги могли опинитися у несподіваному місці. Тому подухати людину запашним миром було виразом поваги не лише до самої цієї людини, але і до її оточуючих.

Але те, що зробили Марія, виходило за рамки звичаю. Звичаєм було подухати людину. Марія ж вилила миро Ісусу на голову. Не кілька капель, коли духаються, а всю пляшечку. Євангеліст Матвій каже, що це було дорогоцінне миро. Миро виготовляти з нарду – рослини, яка росла в Індії. З її кореню і добували це цінне ефірне масло. Євангеліст Марко каже, що Марія принесла чисте миро. Чисте означає нерозбавлене. Ви знаєте різницю між одеколоном, туалетною водою і духами? В одеколоні сама низька концентрація пахучих речовин – всього 4-5% і сама висока концентрація спирту. В туалетній воді концентрація пахучих речовин вища – 11-12%. В духах вона сама висока – до 30%, тому вони самі дорогі. Тому миро, яке Марія вилила на Ісуса було дуже дорогим. В Євагелії від Марка написано, що учні Ісуса навіть оцінили вартість цього миру – 300 динаріів, що становило річну заробітню платню робітника – велика сума. Ви можете запитати: «А навіщо Марія потратила таку величезну суму на пляшечку парфумів?» Ви готові потратити таку суму на парфуми? Люди тоді тратили такі кошти на миро, тому що цю пляшечку можна було використовувати протягом великого проміжку часу. Також тому це був ліквідний товар, який у випадку необхідності завжди можна було продати. Але Марія не зберегла його для себе. Вона зламала шийку цієї пляшечки і вилила усе миро, яке в ній було, на Ісуса.

Подивіться на вірші 8-9:

8 Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: Нащо таке марнотратство?

9 Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим.

Учні не бачили любові цієї жінки до Ісуса, яка віддала Йому усе, що мала. Не бачили її вірності та відданості. Вони бачили лише як вона потратила річну заробтню платню, і це їм здалося марнотратством.

Зрозумівши це, Ісус сказав: «Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені. Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте» (10-11).

Ісус сказав, що ця жінка зробила добрий учинок. Те, що учні назвали марнотратством, Ісус визнав добрим учинком. Англійською «beautiful» – прекрасним. Вона віддала Ісусу саме цінне, що мала. Вона не рахувала. Вона вилила усе повністю, до кінця. Чому вона могла так зробити? Хіба вона не розуміла, що це миро так дорого вартує? Звичайно, вона розуміла. Але вона також знала любов Ісуса до неї. Тому вона могла віддати Йому усе. У нашому служінні Христу ми можемо віддавати рівно стільки, скільки знаємо Його любов. Служачи Христу, ми розуміємо, що наша жертва має чогось вартувати. Бог – це не жебрак, якому достатньо і залишків. «Якщо у мене вийде, то я прийду на Богослужіння» – Бог не приймає такого. Він Цар і Бог, Якому ми маємо віддати найкраще. Віддати наш час у вихідний в неділю. Віддати наш час у ранок, час у вечір. Віддати фінанси. Віддати сили.

Ісус зробив наступний висновок (12-13):

12 Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на похорон Мій.

13 Поправді кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам’ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!

Іісус прийняв цей вчинок Марії. Він не був марнотратством. Він зіграв важливу роль у скорому погребінні Ісуса. Ви пам’ятаєте історію, як Ісус відвідав дім Лазаря? Що робила Марфа? Марфа багато служила, служила, служила. А що робила Марія? Марія сіла біля біля ніг Ісуса і слухала, слухала і слухала Його. Марія любила Ісуса, і любила слухати Його, навчатися у Нього. Ісус часто бував у їх домі, і Марія багато слухала на навчалася у Нього. Ми не знаємо напевне, але можливо Марія повірила і пам’ятала те, що сказав Ісус. А Ісус кілька разів говорив про те, що Він буде виданий, помре і воскресне. У неї була вагома причина вірити в це, тому що вона жила поруч із людиною, яку воскресив Ісус – її братом Лазарем. Марія уже помазувала свого брата Лазаря для похорону. Вона не могла зупинити смерті та похорону Ісуса. Але вона робила те, що вона могла – вона вилила на Ісуса свою любов, помазавши Його тіло для похорону. У той час не злочинців не помазували. Ісус був розіп’ятий серед злочинців. Але не був злочинцем. В неділю вранці жінки уже не встигли помазати Ісуса пахощами, бо Він воскрес. Це зробила Марія в цей час, в домі Симона на вечері. Вона знала, що Ісус помре. Але вона також вірила, що Він воскресне.

Сьогодні ми говорили про служіння, яке приймає Ісус. Ісус наш Господь і наш Цар, Який заслуговує на найкраще. Хай Господь допоможе нам служити Йому серцем, як Марія.

(п. Яків)