Вивчення Біблії: Проповідь “Ознака пророка Йони” (Від Матвія 16:1-12)

Ознака пророка Йони

Від Матвія 16:1-12

Ключовий вірш 16:4: «Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. І, їх полишивши, Він відійшов»

Минулий раз ми вивчали про те, як Ісус нагодував чотири тисячі людей сімома хлібами та кількома рибками. Ісус прийшов до незнайомих людей, уздоровив їхніх хворих, проповідував їм Євангеліє та нагодував їх. Через це слово ми побачили Божу любов, яка проявилися у благословінні. У сьогоднішньому слові Ісус дорікає спочатку фарисеям та садукеям, а потім і Своїм учням. Тому цей уривок можна назвати уривком дорікань. Але і доріканні проявляється Божа любов. Бог любить нас, тому не каже нам те, що ми хочемо почути, а каже нам правду. Хай Господь навчить нас сьогодні покаянню та вірі.

Перше, ознака пророка Йони (1-4). Минулий раз Ісус з учнями відвідав територію Десятимістя, де здійснив чудо нагодування чотирьох тисяч. Ця територія розташовувалася на східному узбережжі Галілейського моря. У сьогоднішньому уривку Ісус із учнями повертається на західне узбережжя, до Галілеї. Там до нього зразу ж підійшли фарисеї та садукеї.

Фарисеї були однією з течій юдаїзму. Вони прагнули святості, мріяли про духовне пробудження народу, очікували чаcу, коли Боже благословіння зійде на Ізраїль. Вони надіялися досягнути усього цього ретельним виконанням закону, який записаний у П’ятикнижжі Мойсеєвім, Талмуді та усному переданні. Фарисеї користувалися великою повагою та популярністю в народі.

Садукеї були іншою течією Юдаїзму, і діяли зовсім інакше. Вони активно співпрацювали з чинною владою – Римлянами, та були сприйнятливі до греко-римської культури. Вони поєднували класичний юдаїзм та греко-римську культуру. Цікаво, що деякі з них підтримували Римлян. Вони були схожі більше на політичних лідерів, ніж на релігійних, хоча багато хто з них належав до священиків.

Таким чином, фарисеї надіялися на Боже Царство, але намагалися досягнути його через формальне виконання закону. Садукеї більше надіялися на матеріальне благословіння у цьому світі у вигляді різних статків та влади. Садукеї навіть не вірили у воскресіння мертвих. Фарисеї та садукеї були зовсім різними людьми. Ба більше, вони були запеклими противниками. Вони ніколи не співпрацювали разом. Це як на Україні правий сектор та партія регіонів. Однак в одному вони все ж були разом – це у спротиві Ісусу Христу.

Вони підійшли до Ісуса та попросили Його показати їм ознаку з неба. Ісус показав уже багато ознак, частину з яких вони і самі бачили. Не так давно, Ісус нагодував п’ять тисяч людей кількома хлібами та рибками. Але вони просили Його показати їм ще ознаку, а саме ознаку з неба. Можливо вони хотіли побачити, як Ісус пошле манну з неба, як це робив Бог впродовж 40 р. подорожування Ізраїльського народу по пустелі. Або ж ознаку, яку Бог зробив у часи Ісуса Навина, коли сонце на певний час зупинилося. Або, можливо, ознаку з неба, яку Бог дав у час пророка Іллі, коли послав вогонь з неба і той спалив жертву, призначену для Бога, тоді як жертва, призначена Ваалу, лишилася незайнятою. Вони наче казали: «Ісусе, покажи нам ознаку з неба, і тоді ми повіримо, що Ти і є обіцяний Богом Месія».

Але насправді вони не цікавилися ознаками. Не було такої ознаки, яка б їх задовольнила. Вони не були щирі у своєму проханні – що б Ісус не зробив, це ніколи не задовольнило б їх. І Матфій показує нам чому.

По-перше, у вірші 1 він каже, що вони прийшли випробувати Ісуса. Це не булa дружня перевірка, більш вірно буде сказати, що вони прийшли спокушати Ісуса, щоб звести на Нього наклеп, щоб підкопатися під Нього, щоб очорнити Ісуса. Вони не запитували Христа, тому що вели духовну боротьбу зі своїм невір’ям, та їм не вистачало доказів. Вони хотіли очорнити Ісуса перед людьми, щоб вони не слідували за Ним.

По-друге, Матфій це показує наголошуючи, що фарисеї та садукеї співпрацювали разом. Любий, хто бачив у той час фарисеїв та садукеїв разом, знав, що вони вже замислили щось недобре. Нічого доброго ніколи не траплялося, коли фарисеї та садукеї співпрацювали на одному проекті.

По-третє, Матфій показав це на прикладі попередніх подій. У 12:38,39 написано, що коли Ісус вигнав демона з одного чоловіка, то фарисеї звинуватили Його в тому, що Він вигнав демона силою диявола. Яку б ознаку з неба Ісус не показав зараз, фарисеї та садукеї звинуватили б Його в тому, що Він зробив це силою диявола, що Він співпрацює з дияволом. Вони уже навмисне вирішили це зробити. Вони уже вирішили не вірити Ісусу, що б Він не зробив. Тому Ісус не показав їм ніякої ознаки. Натомість, Він дорікав їм. Прочитаємо вірші 2-3:

2 А Він відповів і промовив до них: Ви звечора кажете: Буде погода, червоніє бо небо.

3 А ранком: Сьогодні негода, червоніє бо небо похмуре. Розпізнати небесне обличчя ви вмієте, ознак часу ж не можете!

Фарисеї та садукеї добре навчилися розрізняти знаки погоди. Знати, яка погода буде завтра, дуже важливо, адже звечора ми маємо прийняти важливі рішення: що одягнути завтра, чи брати з собою парасольку, куртку, їхати на роботу на автомобілі чи громадському транспорті, а може взагалі не піти на роботу, і попрацювати віддалено? Люди цікавляться погодою на завтра, щоб правильно одягнутися та не застудитися. Ці люди добре навчилися розрізняти знаки погоди. Якщо звечора небо червоніє, то можете бути спокійні – завтра буде гарна погода. Але якщо ви встали вранці, а небо похмуре та червоніє – то стережіться, буде негода. І в першому, і в другому випадку небо червоніло, але по іншим ознакам вони таки навчилися розрізняти, коли це почервоніня – на погоду, а коли – на негоду. Ісус наче каже їм: по знаках з неба ви навчилися розрізняти погоду та стали гарними синоптиками. То чому ж, будучи духовними лідерами, ви не навчилися розрізняти духовних знаків, які записані в Божому слові? Подібно тому, як вивчення ознак природи приведе нас до можливості передбачувати погоду, так вивчення Біблії має привести до розуміння духовного світу, духовних ознак та привести до Христа. Вони вивчали Біблію, але зазнали повної невдачі як теологи, як священики, як пастирі. Вони не зрозуміли Божих ознак, і коли прийшов обіцяний Богом Месія Ісус, вони не впізнали цього!

Таким людям Ісус не покаже більше ознак. Окрім однієї. Подивимося на 4-ий вірш: «Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. І, їх полишивши, Він відійшов». Ісус назвав їх родом лукавим та перелюбним. І це – дуже різкі слова. Лукавий, в деяких перекладах – злий. Це диявольська хитрість та злоба – вони ненавиділи Христа та хотіли погубити Його. Перелюб – це невірність у шлюбі. У широкому сенсі перелюб – це невірність Богові. Вони були невірними Богові. Коли Бог послав Месію, вони відмовилися Його прийняти. Вони приймали лише те, що хотіли приймати, що їм подобалося, але не приймали того, що їм не подобалося. Вони хотіли Месію, Який би прогнав Римлян і дав їх народу матеріальне процвітання, вони хотіли такого Месію, Який би робив те, що їм заманеться. Але Месія, Який проповідував Євангеліє та уздоровлював хворих їм був не потрібен. Вони не приймали ті ознаки, які Бог вибрав показати, але натомість, хотіли, щоб Бог показав їм ті ознаки, які хочуть вони. Коли люди так поступають, то вони уже вирішили не вірити та не каятись. Питання полягало не в недостатку доказів. Ознаки були ясні, як день. Проблема була у їх злих серцях, які вирішили не вірити та не приймати Ісуса. Вони хотіли досягнути Божого Царства без покаяння, однак так не буває.

Але Бог милостивий. І навіть таким злим та перелюбним людям одну ознаку Він таки дав. Христос назвав її ознакою пророка Йони, і Сам же раніше пояснив, що це означає. В 12:40 Він сказав: «Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так перебуде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі». Ви скажете, що людина не може пробути всередині кита три дні і три ночі, і вижити. Не може, але якщо Бог збереже її, то може. І Бог зберіг пророка Йону. І той же Бог не дав Христу лишитися у могилі. Ви скажете, що людина не може воскреснути із мертвих. Сама не може, але якщо Бог воскресить, то може. І цей Бог воскресив Ісуса на третій день. Воскресіння Христа – це найвеличніша ознака, яку Бог дав людям. Ви хочете повірили в Бога, але Вам не вистачає ознак чи доказів? Ось Христос – Він Божа ознака. Іншої Вам не буде дано.

Тут варто зазначити, що фарисеї та садукеї були зовсім недурними людьми. Вони були освідченими, і багато чого досягли у своєму житті: вони добре заробляли, були забезпечені, займали високі положення у суспільстві. Вони мали великий потенціал для розвитку, вміли орієнтуватися у ситуації, знали іноземні мови. Однак духовно вони були сліпі. На жаль, часто так трапляється, що розумні та здібні люди у цьому світі проявляють дивовижну духовну сліпоту. Недавно вийшла книга «Чому серед розумних так багато віруючих». Це правда – серед розумних людей є багато християн. Але також правда, що серед розумних людей часто трапляється духовна сліпота. Сам Христос, Божий Месія, найбільший із Божих знаків, стояв перед, а вони у своїй сліпоті просили про ознаки.

У кінці 4-го вірша написано: «І, їх полишивши, відійшов». Христос більше нічого не зробив і нічого не сказав. Богу немає більше чого показувати чи казати таким людям. Христос – це Його останнє слово. Ці люди не мали нічого проти Бога, але вони не хотіли приймати посланого ним Ісуса Христа. Але Бог каже: «Шлях до Мене лежить лише через Ісуса. Якщо Ви хочете прийти до Мене, то маєте прийняти Христа». Чому Бог мовчить? Іноді тому, що уже усе сказав, Його останнє слово – це Христос. Якщо хто не хоче його прийняти, Богу більше немає чого сказати такій людині. Якщо приймає, то приходить до Бога та знаходить в Ньому великий скарб.

Друге, «маловірні!» (5-12). Подивимося на вірші 5-7:

5 А учні Його, перейшовши на той бік, забули взяти хліба.

6 Ісус же промовив до них: Стережіться уважливо фарисейської та саддукейської розчини!

7 Вони ж міркували собі й говорили: Ми ж хлібів не взяли.

Ісус з учнями знову зібралися перепливти Галілейська море із заходу на схід. По дорозі Він сказав Своїм учням: «Стережіться уважливо фарисейської та саддукейської розчини!» Ісус застерігав їх стерегтися поганого впливу фарисеїв та садукеїв, але учні зрозуміли Його слова значно простіше: їм здалося, що Ісус дорікає їм за те, що вони забули взяти в дорогу їжі. Як бачимо, Ісус час від часу використовував метафори – тут Він назвав поганий вплив розчиною. Тому нам потрібно вчитися розрізняти метафори в Біблії.

Чому Ісус застеріг учнів від поганого впливу фарисеїв та садукеїв? Тому що ці люди користувалися великою повагою в народі. Учні Ісуса виросли у суспільстві, де цих людей глибокого поважали, і самі поважали їх та вважали побожними та святими. Одного разу, коли Ісус дуже сильно дорікав фарисеям, перелякані насмерть учні прийшли до Нього та сказали: «Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?» (15:12). Думка фарисеїв надзвичайно багато значила для них. Тому їм було важко чути від Ісуса про них те, що вони ведуть націю до руйнування. Так, вони мріяли про прихід Божого Царства, але вони не знали Бога, тому вели націю не до Божого Царства, а до пекла. Так, ззовні ці люди виглядали набожними, вони говорили гарні слова, ба більше, багато речей які вони вчили, були вірними, їх вчення виглядало привабливим. Але воно було змішане з хитрістю та злом. Саме тому Ісус використав приклад розчини. Невелика кількість дрізджів змінює велику кількість тіста. Так і невелика кількість хитрості та зла руйнує людину. Тому нам потрібно бути обережними у виборі того, за ким ми слідуємо, що читаємо, чому віримо.

У віршах 8-11 Ісус показує Своїм учням причину їхнього нерозуміння:

8 А Ісус, знавши те, запитав: Чого між собою міркуєте ви, маловірні, що хлібів не взяли?

9 Чи ж ви ще не розумієте й не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошів ви зібрали?

10 Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви назбирали?

11 Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться но розчини фарисейської та саддукейської!

Ця причина – це маловір’я учнів. Через своє маловір’я вони не зрозуміли слів Ісуса. Виявляється, що наше маловір’я призводить до нерозуміння Божого слова!

Учні хвилювалися про їжу, тому що не довіряли Ісусу. Ісус нагадує їм: Він забезпечив їжею одного разу п’ять тисяч чоловік, іншого разу – чотири тисячі. Ісус наче каже їм: «Я забезпечив вас сповна у минулому. Чи вірите Ви, що я зроблю те ж і у майбутньому?» Лише подумайте: ми – християни, довіряємо Христу наше спасіння. Ми довіряємо йому місце, у якому проведемо вічність. І якщо ми дійсно довірили Йому наше спасіння, то чи не маємо довірити значно менші речі, такі як наше забезпечення, наше навчання, наші фінанси, робота, наш майбутній шлюб? Так, якщо ви довірили Христу Ваше спасіння, місце Вашого вічного перебування, то зможете довірити і все інше. Ми готуємося зараз до Біблійної конференції в Одесі. Не усім просто її відвідати: у когось є проблеми з навчанням, у когось – з роботою, у когось – із дітьми, із фінансами, із здоров’ям. Так, ми навчаємось та працюємо, у нас є сім’ї та діти, так, брати участь у конференції не дешево. Так, легко не виходить, тому що завжди потрібно боротися із своїм невір’ям. Потрібно кидати виклики своєму невір’ю. У боротьбі із невір’ям не можна програти, тому що невір’я блокує наше розуміння Божого слову та духовного світу. Ісус не дорікав учням за помилки, але серйозно дорікав за невір’я. Нам потрібо довіряти Богові усі аспекти нашого життя. Так, учні не взяли хліба на дорогу, і попливли з Ісусом у язичницькі землі Кесарії Филипової. Що ж вони їли? Ми не знаємо, але далі по тексту зустрічаємо учнів, які мирно бесідують з Христом. Ми не знаємо як, але Христос забезпечив їх їжею і в цей раз, і в усі інші.

У сьогоднішньому слові Ісус ми дізналися про те, що вивчення Біблії має приводити нас до Христа. Христос – це єдина ознака для лукавого на перелюбного світу. Якщо люди не хочуть прийняти Христа, Богу більше немає чого їм сказати. Ми також дізналися про вплив. Є люди, які погано впливають на інших, а є такі, які впливають добре. Якщо ми хочемо добре виховати наступне покоління учнів та своїх дітей, то маємо вчитися добре впливати на інших. Ми також дізналися наскільки страшне маловір’я. Це була одна з небагатьох речей, за яку Ісус дорікав Своїм учням. Через маловір’я ми не розуміємо Божого слова! Нам потрібно набиратися сміливості та робити кроки віри.

(п. Яків)