Вивчення Біблії: Проповідь “Не судіть” (Від Матвія 7:1-12)

Не судіть

Від Матвія 7:1-12

Ключовий вірш 1 : “Не судіть, щоб і вас не судили”

Минулого разу ми вивчали про те, що, маючи такого могутнього і люблячого Батька на небесах, ми не повинні тривожитися про матеріальне забезпечення. Це – те, чого шукають ті, хто не знає небесного Батька. Але “не тривожитись” – не означає стати байдужим і відстороненим від життя. У нас є, що шукати і до чого прагнути, і це такі речі, які дійсно вартують значно більше матеріальних надбань.

1 серпня у Флоріді стався суд, який відхилив позов водія Бобі Уолкера до компанії “Індіан Рівер Транспорт”. Водій стверджував, що компанія заставляє його працювати у неділю, а це притісняє його релігійну свободу, бо він є Свідком Єгови. Але компанія надала докази, що йому був даний вибір: або менша платня з гарантованими вихідними, або більша без вихідних. Таким чином, суд постановив, що позивач вже реалізував свою свободу і вибрав гроші замість вихідних, тобто почав складати собі скарби на землі за рахунок своїх переконань. І це не історія про Свідків Єгови, як хтось міг подумати, а про нас з вами. Кожен з нас, насправді, має свободу вибору, і ми вибираємо щодня між небесними і земними цінностями. Історик Ярослав Грицак сказав, що цінності – це те, що можна намазати на хліб. Тобто, якість нашого життя залежить не від траншів МВФ, а від того, яких цінностей ми дотримуємося.

Давайте пригадаємо ключовий вірш минулої проповіді, Матвія 6:33:

Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться.

Коли Ісус каже: “Шукайте!”, Він має на увазі активну дію. Царство Боже має об’єктивну практичну цінність, тому воно варте того, щоб його шукати. Ми інколи як робимо? “Те і інше у мене пішло не так, як хотів, ну то й ладно, зато я вірю в Ісуса, тому обійдуся, постараюся і так радіти”. Це схоже на аутотренінг, але не на віру в Ісуса. Віра в Ісуса – це активний пошук Божого Царства, який дає плоди в нашому практичному житті. І в минулій проповіді ми, можливо, не почули деталей, як саме треба шукати, бо вони починаються тут, у сьомому розділі.

Прочитаємо вірші 1-2:

1 Не судіть, щоб і вас не судили;

2 бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам.

Це слово часто використовують неправильно. Наприклад, хтось скаже тобі, що ти неправильно чиниш, а ти йому у відповідь: Ісус казав не судити! Це неправильне використання, і в Біблії багато тому підтверджень. Навпаки, у нас є обов’язок виправляти одне одного. Тому нам треба розібратися, про що саме каже Ісус.

Слово судити, яке тут вжито, по-еллінськи звучить як κρίνω і означає розмірковувати і відрізняти, вибирати. Фактично, це слово говорить про критичне мислення. Складається враження, що Ісус забороняє думати і робити висновки. В епоху торжества гуманізму створився такий міф, що віра є протилежністю розуму, а віруючі – розумово неповноцінні люди. А як же тоді з великим списком місць Біблії, які закликають думати, розмірковувати, оновлюватися розумом, робити висновки і діяти згідно зроблених висновків? Невже ці місця Писання протирічать тому, що ми прочитали щойно? Коли ми бачимо видиме протиріччя, треба перевірити, чи правильно ми зрозуміли контекст. Заклик не судити, виявляється, теж стоїть у контексті, який вимагає від нас міркувати, розділяти і вибирати. Так, з 6-го вірша нам говориться розрізняти, хто пес чи свиня. Досить таки серйозне судження, чи не так?

Щоб розв’язати це протиріччя, давайте подивимося на саму суть мислення, як Божого творіння. Коли Бог створив першу людину, Адама, Він дав йому завдання:

19 І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому.

20 І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була.

(Буття 2)

Це було завдання, яке вимагало досліджень, глибокого аналізу, щоб назвати тварин тими словами, які відображатимуть їх сутність. Наприклад, Адам повинен був визначити, відкинути альтернативні політкоректні думки і чітко заявити, що слон – точно не пташка і не риба. І трохи далі Адам судить не тільки тварин, а й людей, точніше людину:

23 І промовив Адам: Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка.
(Буття 2)

Це було сказано про Єву, яка на той час складала всю решту людства. І Бог ставився до цього зі схваленням. Він створив людину здатною мислити, аналізувати і відділяти мух від котлет. Але вже у наступному розділі ми бачимо інший стиль мислення, який привів до великих проблем. Прийшов сатана і схилив людину зробити одну дуже небезпечну і шкідливу річ. Яку? З’їсти заборонений плід? Ні. Все значно серйозніше. Коли Єва розповіла йому, що плід заборонено, бо від нього можна вмерти, сатана запропонував їй думати по-іншому, мати власну думку, яка не залежить від Бога:

4 І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете!

5 Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло.

(Буття 3)

Сатана запропонував їй стати як бог, щоб самій, без участі Бога, вирішувати, що правильно, а що неправильно. А чому ні? Ти ж здатна думати, тому ти повинна мати власну думку! Чому тобі самій і не придумати, що добро, а що зло? Здається, що це має спрацювати. Але це не так.

Багато з нас користується смартфонами. За їх допомогою ми отримуємо масу інформації. Ми можемо читати Вікіпедію, знайти маршрут на мапі, знайти той товар, що нас цікавить, і навіть оплатити його. А знаєте, як це все відбувається? Нехай, вам потрібна якась інформація. Смартфон, який є по своїй суті комп’ютером, зв’язується через інтернет з іншими, потужними комп’ютерами, що стоять у великих датацентрах і містять потрібні відомості. Отримавши інформацію від них, він може намалювати мапу, показати рецепт м’яса під кабачками чи список аптек, у яких зараз є саме ті ліки, без яких ви помрете. Або він може зв’язатися з комп’ютером у банку, перевірити стан вашого рахунку і показати, чи вистачить у вас грошей на покупку. А що буде, якщо смартфон перестане питати інформацію через інтернет і почне виробляти її сам? Він же теж комп’ютер, і може писати тексти і малювати схеми і картинки. Сучасні восьми- чи й десятиядерні смартфони можуть ого-го скільки! Чи будете ви користуватися послугами такого телефона? Адже він, на відміну від банку, може завжди вам говорити, що грошей у вас достатньо. Чи ж не приємна новина? Чи захочете ви придбати собі за допомогою цього смартфона квитки на поїзд? Якщо придбаєте, то вас чекатиме серйозна проблема вже на вокзалі. Те, що думка є своєю власною, не дає їй цінності. Думка цінна, лише коли вона правильна, своя вона чи ні. І коли людина стала сама, без участі Бога робити висновки, її висновки стали неправильними. Навіть якщо інколи вони випадково співпадали з правильними, джерело цієї інформації повністю некомпетентне. Ось що каже послання до Римлян:

21 бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце.

22 Називаючи себе мудрими, вони потуманіли

(до Римлян 1)

Людина, що ставить своє судження вище Божого, нікчемніє думками. Це не значить, що в неї низький IQ, вона може бути генієм, професором чи винахідником. Стоядерний мозок. Але критерієм її мислення є вона сама. Небесний інтернет у неї відрізаний. Кожне судження про Бога, про події, про людей чи про самого себе, зроблене без визнання Божого авторитету і без Його любові, буде хибним.

28 А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне.

(до Римлян 1)

Дуже потужний розум, але перевернений. А перевернений розум веде зрештою до перевернених вчинків. Розум, який не визнає Бога – це те поширене явище, яке Біблія називає “цим віком”. Тому Біблія говорить нам про те, що наш розум має бути зміненим:

2 і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість.

(До Римлян 12)

Нам треба підключити свій розумний мозок до Божого слова і оновлювати своє мислення згідно нього. Це як підключити наш смартфон до інтернету, та ще й регулярно оновлювати на ньому програмне забезпечення. Тоді він все показуватиме як слід. Це не обмежує, а нескінченно розширює наші здібності. Ісус, ставши людиною, показав нам приклад такого життя. Він постійно цитував Писання і завжди молився, щоб Його судження виходили не від його людського розуму, а від небесного Батька. І тому його судження були правильними. В Євангелії ві Івана Він говорить:

16 А коли Я суджу, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!

26 Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю, що від Нього почув.

(Івана 8)

Коли Ісус виносив судження про людей, Він судив точно:

24 Але Сам Ісус їм не звірявся, бо Сам знав усіх,

25 і потреби не мав, щоб хто свідчив Йому про людину, бо знав Сам, що в людині було.

(Івана 2)

Про віруючих Біблія говорить так:

15 Духовна ж людина судить усе, а її судити не може ніхто.

(1 до Коринтян 2)

Духовна людина – значить людина, яка живе, підпорядковуючи свої судження Богу. То є нелегка справа, і Апостол Павло вживає військові терміни, коли говорить про такий процес переміни свідомості.

4 зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми,

5 і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові,

(2 до Коринтян 10)

Таким чином, ми повинні міркувати і судити, але тільки впокорившись слову Бога і Святому Духу, який діє в нас. Нам треба знати Біблію настільки добре, щоб вона вела наші думки і наші вчинки у практичних ситуаціях. Ісус казав:

20 …Царство Боже не прийде помітно, 21 і не скажуть: Ось тут, або: Там. Бо Божеє Царство всередині вас!

(Луки 17)

Тобто, Боже царство починається з Божого царювання у наших думках.

І далі Ісус говорить про те, для чого треба використовувати наш ясний розум. Прочитаємо вірші 3-5:

3 І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?

4 Або як ти скажеш до брата свого: Давай вийму я заскалку з ока твого, коли он колода у власному оці?

5 Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого.

Люди релігійні дуже люблять судити. Ефект Даннінга-Крюгера: якщо я трохи щось знаю, я вважаю себе в тому спеціалістом. Я можу навчити чи засудити того, хто неправильно поводиться, бо я вже хожу в церкву. Регулярно, щонеділі. Вже цілий тиждень. Чи скількись років. Шас я тобі розкажу як правильно жити. Ми з вами трохи знаємо про Бога, і тому нам легко побачити недоліки в інших, або, як сказав Ісус, заскалку в оці. Тому про віруючих інколи ходить слава, що це люди, які часто звинувачують інших. Бо, назвавшись християнами, ми ще не змінили мислення і робимо судження самі, не підкоривши мислення Богу. Хіба ж буде дивитися на інших згори той, хто побачив свою гріховність і велич Бога? В нас постійно щось піднімається проти пізнання Бога. В кожного з нас є в оці заскалка, а насправді і ціла колода, і корінці, які вона пустила, проросли до самих пальців. Кожен з нас виглядає як дерево, над водним потоком посаджене. Але щоразу, коли ми судимо іншу людину за власним розсудом, ми наражаємося на те, що самі будемо судимі. Ісус звертає нашу увагу, що це серйозна проблема, яка руйнує правильні стосунки з Богом, і її треба вирішувати.

5 Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого.

Правда полягає в тому, що кожна людина є грішником. Нам хочеться , для простоти, поділити світ: там десь, за стінами, живуть люди з проблемами, а тут, всередині, такі хороші ми. Це не так. Абсолютно кожна людина має достатньо зачіпок, щоб її можна було засудити. Але це не значить, що треба мовчати і залишати все, як є. Є об’єктивні проблеми, які заважають нам пізнавати Бога і виконувати Його добрий план. Ісус учить займатися не засудженням, а допомогою. Світ зламаний гріхом, і тому багато людей потребують допомоги, як її потребуємо і ми самі. Допомагати іншим – це те, до чого Ісус покликав кожного з нас. Але ми не повинні бути, як той таксист з анекдота, який знає, як вирішити всі проблеми держави, але нíколи – треба таксувати. Для цього треба, в першу чергу, визнати і вирішити проблему в своєму власному житті. Колоду з власного ока треба вийняти, і потім допомогти другу витягнути заскалку. Це перша обов’язкова передумова допомоги. Друга передумова виражена у вірші 6:

6 Не давайте святого псам, і не розсипайте перел своїх перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб не розшматували й вас…

Свині та собаки вважалися нечистими тваринами, і не просто брудними, а такими, які ніколи не прагнуть до чистоти:

22 Бо їм трапилося за правдивою приказкою: Вертається пес до своєї блювотини, та: Помита свиня йде валятися в калюжу…

(2 Петра 2)

Іншими словами, допомогти можна, лише якщо людина сама того хоче. От такі два правила допомоги: 1) усвідом і виріши свою проблему, 2) допомагай тому, хто усвідомив і хоче вирішити свою проблему. Тоді твої зусилля призведуть не до конфлікту і руйнування, а до вирішення.

Проблема полягає в тому, що часто люди не хочуть нічого вирішувати. Чи треба тоді зупинятися? Ми вже побачили, що “хочу/не хочу” – це неправильний критерій. Ще більша проблема, що ми самі не завжди хочемо змінювати щось у своєму мисленні і житті. Інколи ми дуже комфортно влаштовуємося зі своїми недоліками, знаходимо в них якісь переваги чи насолоди. Як у відомій пісні Віктора Цоя “Перемен”, де він виражає, як сильно вся наша природа прагне змін, а в останньому куплеті – що нам зненацька стає страшно щось змінювати. Дуже життєва пісня. Нам легше споглядати пиломатеріали в чужих очах, а не звертати уваги на свою колоду. І я радий, що Біблія дає нам вирішення і для цього випадку:

7 Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам;

8 бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому.

9 Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він?

10 Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину?

11 Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього!

Ми так довго говорили про проблеми, що могли й забути головне: що у нас є Батько, до якого можна з проблемами прийти. Без цього нас чекає суцільна зрада і всьопропальщина.

Бог завжди хоче дати нам найкраще. Ісус каже, що ми – злі, тобто, грішні, але, все одно, своїм дітям хочемо дати найкраще. Тим більше добрий Бог. Нам не треба переконувати Бога, доводити Йому, що Він повинен нам відповісти, чи якось заробити Його відповідь своїми стараннями. Бог знає про нашу ситуацію ще до того, як ми попросимо, і хоче дати відповідь більше, ніж ми її хочемо отримати. Лука ще конкретизує:

13 Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?

(Луки 11)

Бог посилає Свого Духа не скупо відміряючи. Якщо згадати нашу аналогію зі смартфоном, то людина, що отримує Святого Духа, схожа на смартфон, який, нарешті, дорвався до інтернету. Він починає отримувати таку потрібну йому точну інформацію і видавати правильні і придатні до використання висновки.Святий Дух дає нам знати волю Бога і дає сили їй коритися. Він може дати бажання змінитися як нам самим, так і тим, за кого ми молимося. Таким чином, в тому, щоб допомогти іншим, ми теж визнаємо Божу першість.

Давайте прочитаємо 12-й вірш:

12 Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки.

Інколи цей вірш називають “золотим правилом”. Сам Ісус визнав його головною суттю Закону і Пророків, тобто, Старого Заповіту.

Інколи люди говорять: “Не роби іншим того, чого не хочеш собі”. Хоча звучить схоже, але це зовсім інше правило. Я б його назвав “не висовуйся”. Ідеально – не робити нічого. Ісус учить зовсім не такому.

12-й вірш є правилом ініціативи. Звичайна взаємодія з людьми виглядає так: хтось робить якусь дію по відношенню до мене, і у мене виникає реакція. Виконується класичне марксистське правило: буття визначає свідомість. Але Бог не для того нас створив, і Він хоче, щоб наша свідомість формувалася не життєвими обставинами, а Його словом. Коли мої вчинки є просто відповіддю на те, що люди зробили мені, я стаю залежним від людей. Мною можна керувати, маніпулювати. А слово Бога каже, що я створений Богом на добрі діла, а не на симетричну реакцію. Слідіючи слову Ісуса, я дію першим. Я роблю те, що продиктовано природою моїх стосунків з Богом. І тоді ніхто, крім Бога, не керує моїм життям. Слово Бога визначає свідомість. В цьому якраз – Закон і Пророки.

Як робив Ісус? Приходить до Нього, наприклад, багатий юнак, який потім так і не зважився роздати своє майно іншим. Ми би подумали: “от же скнара”. А Ісус побачив його і полюбив і учив його цінності небесного скарбу. Або приходить Нікодим, заважає спати і мислить лише про політичні інтриги. Пересічний українець вже б його хотів відправити на гілляку, а Ісус відкриває йому таємницю народження згори і Божої любові до грішників. Зустрічає жінку, що розлучалася п’ять разів, і, хоча сам хоче пити, допомагає їй вгамувати спрагу її душі. Ісус бачив такого грішника, як я, гордого, здатного засуджувати інших, – і Він не засудив, а віддав життя на хресті для мого спасіння. О, якби ми завжди дивилися на інших очима Ісуса!

Головним чином, готуючи цю проповідь, я зрозумів дві речі. По-перше, я часто судив про інших за власним розсудом. Я міг про когось із вас теж думати на основі власних критеріїв, а не на основі Божої правди і Божої любові. Це заважало мені бачити вашу цінність у Божих очах, і інколи я когось ледве терпів, інколи когось зневажав. Виходячи з цього, я сам маю бути судимий, щоб виявити і вичистити всякий гріх. По-друге, я зрозумів, що погано знаю Біблію. Мені потрібно вивчати її, доки слово Бога не стане світильником для мого шляху, направляючи мої думки і вчинки.

Хай Бог допоможе кожному з нас осягнути, наскільки важливо для нас, щоб Бог царював у нашому мисленні. Хай Бог поможе нам вивчати Біблію доти, доки наші судження не стануть засновуватись на авторитеті Божого слова.

(п. Ной)